Прочитаний :  138
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ЧОРНОСТОПЕЦЬ. Балада
До кручі його привели -
З палаючим зором орла!
В серпанку вечірньої мли
Він слухав, як битва гула.
Стояв перед білими хлопець -
Смаглявий, нагий чорностопець.
Від пояса - скальпів чуби,
Трофеї недавніх боїв.
Рамена - кремезні дуби,
А груди - кряжі й поготів!
Та зв'язані мотузом руки
Зірвати не можуть принуки.
О як він зневажити міг
Відвагу в такому бою,
Не встояти, збитися з ніг,
Охмарити славу свою?!
Стоїть перед білими хлопець -
Пойнятий у жур чорностопець.
Підходить до нього Іван,
Стрибнувши з коня на траву.
Тамуючи в серці вулкан,
Словами пече наяву:
"Дивися, безмежні простори -
Без плуга, без нив, без комори...
Тож дайте стяжину землі
Для миру, і щастя, й життя, -
Зорати жадання й жалі,
Засіяти зерном буття..."
Та глянув з огидою хлопець -
Високий, стрункий чорностопець.
"Іди, - не вгаває Іван, -
І з нами у дружбі живи,
Скликай войовничих краян,
Волай до душі й голови:
Ми прагнемо жити у мирі,
Братерства провісники щирі".
Стоїть непохитно юнак.
Та в чорних, лискучих очах
Маліє ненависти знак...
Гнів гусне... Гнів нагло прочах...
І люльку запалює хлопець -
Смаглявий, нагий чорностопець.
Мазепа в Альберті, 1965
|
|
