Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру




Сосюра Володимир

Прочитаний : 352


Творчість | Біографія | Критика

МАЗЕПА XXII

Вже  Карл  Дванадцятий  кордони  
В  пихатій  величі  пройшов…  
Пора,  пора  набить  патрони,  
Пролить  нападників  злу  кров!  
Там,  там,  до  Ворскли,  до  ріки  
Іде  юнак  в  царя  короні.  
Титан  із  золота  в  броні  
І  йдуть  прославлені,  швидкі  
По  манію  його  руки  
По  всій,  по  всій  та  оболоні,  
Блакитні  Швеції  полки.  
Їх  запорожців  стріли  лави  
Тих,  що  Мазепа  сивий  вів…  
Музика  грала,  крики  “слава”  
Й  різнокольорових  прапорів  
На  вітрі  гомін…  Як  у  сні…  

І  от  під  мурами  Полтави  
Полки  спинилися,  міцні  
В  своїй  злютованості  грізній,  
На  горе  Матері-вітчизні.  
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  
За  штурмом  штурм…  Але  Полтава,  
Так,  як  стояла,  і  стоїть…  
Пожеж  все  ширшає  заграва,  
В  диму  затьмарилась  блакить…  
І  лицарі  чубаті  степу  
Полтавських  досягти  висот  
Ніяк  не  можуть,  бо  Мазепу  
Прокляв,  як  зрадника,  народ  
Й  на  нього  свій  обрушив  гнів  
За  те,  що  шведів  він  привів,  
Що  віддає,  достойний  згину,  
Їм  на  поталу  Україну…  
Лютує  Карл  і  по  намету  
Нервово  ходить  без  кінця…  
Не  можуть  шведськії  багнети  
Зломить  народного  бійця,  
Що  встав  за  віру  православну,  
За  рідну  землю  і  церкви,  
Щоб  записать  сторінку  славну  
В  єднанні  Києва  й  Москви  
В  скрижалі  пам'яті  людської,  
Й  проти  чужинців  став  стіною.  
Одна  надія  в  них  на  Бога,  
Щоб  захистить  своє  добро…  
Полтаві  йде  на  допомогу  
З  полками  юними  Петро  —  
Вість  принесла  розвідка  степу.  
І  хмуро  дивиться  Мазепа,  
І  довгі  вуса,  наче  кіт,  
Гризе  він  у  безсилій  люті.  
Ні!  Не  зламать  Петра  могуті!  
Передчуває  він,  і  піт,  
Смертельний  піт,  воложить  скроні…  
Й  стоять  напоготові  коні.  
Згадав  він  Мотрину  любов,  
Солодку,  незрадливу,  чисту,  
І  мацає  її  намисто  
На  шиї  зморщеній  ізнов…  
Згадав  сокири  блиск  іскристий,  
На  пласі  Кочубея  кров  
І  на  сорочці  його  білій…  
Згадки  туманять  часу  хвилі,  
Та  у  згадках  чи  є  потреба  
Час  не  такий  тепер  наспів.  
Як  з  Палієм,  Петра  Мазепа  
І  з  Кочубеєм  обдурив.  
“Палій,  Палій…  Злі  хуртовини  
Тепер  ти  слухаєш  в  тайзі  
Далеко  десь  на  Україні,  
Неначе  пес  “на  ланцюзі”.  
А  стрілянина  все  лунає,  
Й  Петра  Мазепа  проклинає,  
Як  той  його.  Він  ще  не  знав:  
Його  в  церквах  Петро  прокляв,  
І  вся  Вкраїна  проклинає.  
Якби  він  знав,  якби  ж  він  знав!  

КАРЛ  (Мазепі)  

Ти  обіцяв  алмазні  гори,  
Мій  бідний  спільнику,  і  я  
Повірив,  як  у  блиск  Аврори,  
Як  в  пісню-казку  солов'я,  
Що  нас  зустріне  Україна,  
Як  дорогих  братів  своїх…  
А  що  ми  бачимо?!  Звірина  
Ненависть  стріла  нас.  Батіг  
Та  штик  допомогти  не  зможуть  
Без  ласки  братньої  тепла.  
І  все  це  так  мене  тривожить…  
Да.  Кепські  нашії  діла.  
Допоможи  нам,  правий  Боже,  
Охорони  од  кривди  й  зла  
В  країні,  де  усе  вороже!  

МАЗЕПА  

Хто  знає  все,  той  все  уміє.  
На  Бога  лиш  одна  надія.  
Могутній  він  в  своїх  ділах  
Там,  де  людина  тільки  прах,  
Пушинка  у  його  руках.  
На  Бога  лиш  одна  надія.  

І  Карл  наметом  знову  ходить,  
А  думкою  далеко  бродить  
Там,  між  озер  і  скель  стрімких,  
Що  з  малих  літ  так  любить  їх…  

КАРЛ  

Я  бив  Петра.  Він  знає  добре,  
Та  і  не  дуже  він  хоробрий,  
Бо  з  Нарви  так  од  нас  тікав,  
Що  у  медаль  на  сміх  попав.  
Але  тепер  вже  інша  справа.  
Навчена  вже  його  орава,  
Та  так  навчена,  що  ого!  
Чи  я,  чи  він,  о  духи  злі!  
Удвох  нам  тісно  на  землі.  


Джерело:  "Іван  Мазепа",  Київ,  "Рад.письменник",  1991.

Нові твори