Прочитаний :  580
|
Творчість |
Біографія |
Критика
МАТЕРІ
Болять мене, мамо,
Ноги твої.
Болять мене, мамо,
Руки твої.
Печуть мене очі -
Ласкаві, сині -
І засніжені скроні твої
Голубині.
Ноги твої -
Стоптали морги,
Сльозами куплені.
Руки твої -
Сповивали мене
Після купелі.
Очі твої -
Нахилялись до мене,
Небо блакитне
Наближали до мене.
Очі мене
Провели від порогу
І синьоцвітом
Встелили дорогу.
А сиве волосся,
А сиве волосся
Я погладив тоді -
І більше не довелося.
Я сьогодні, мамо,
Вернувся з дороги до хати.
Де ж мені, мамо,
Слідів твоїх пошукати?
Де тепло твоїх рук -
Чи спливло за роками?
Де волошки твої -
Твої очі, мамо?
Твоя втома
навічно у чорній землі,
Невсипучість -
навічно у чорній землі.
Твоя ніжність -
навічно у чорній землі,
І недоля -
навічно у чорній землі.
А земля моя рідна
Носить мене на собі,
Сипле з рук своїх дні -
Молоді, молоді.
Дивиться в душу
квітами синіми.
Скроні лоскоче
колосочками,
колосинами...
Та коли по землі тій
Падлюка іде -
Під ногами у нього
Земля гуде.
І ридають дерева,
І в'януть квіти,
І зелене стебло
Починає сивіти.
Як болять тоді, мамо,
Ноги твої!
Як болять тоді, мамо,
Руки твої!
Як печуть мене очі -
Глибокі, сині -
І засніжені скроні твої
Голубині.
1963
|
|
