Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру




Осьмачка Тодосій

Прочитаний : 772


Творчість | Біографія | Критика

СЕМЕН ПАЛІЙ

Пише, пише та гетьман Мазепа
Та й до Палія листи…
НАРОДНА ПІСНЯ


“Здоров,  здоров,  Палію  Семене,  
Прибувай  до  мене,  

А  я  тебе  буду  зустрічати,  
Військо  шикувати,  

А  як,  сівши  зі  мною  на  лаву,  
Поєднаєш  славу  —  

Україна  й  компанійське  військо  
Поклоняться  низько!”  

Їде,  їде  фастівський  полковник,  
Сонце  рвуть  підкови;  

Мають,  мають  шлики,  як  вітрила  
На  вороних  гривах;  

Іржать  коні  й  простягають  морди  
У  Сеймові  води;  

А  Батурин  теє  зачуває,  
Брами  відчиняє;  

І  Мазепа  булаву  з  гербами  
Підносить  над  брами:  

“Ушанував  ти  мою  столицю,  
Заходь  у  світлицю:  

І  килими  тобі  простелились,  
Столи  застелились!”  

Ой  сів  Палій  з  Мазепою  поруч  
У  недобру  пору;  

Гей,  ще  й  келих  з  винами-медами  
Не  торкнув  губами,  

Як  Мазепа  вже  почав  гукати:  
“Бийте  із  гармати!”  

Ой  випив  же  Палій  аж  до  денця  
Од  щирого  серця;  

А  Мазепа  в  долоні  лунає,  
Гайдукам  звеляє:  

“Шиком  хлопці!”  І  в  чорнії  лави  
Козаки  ставали:  

“Тоді  ж  тобі,  преславний  Семене,  
В  столиці  у  мене  

Україна  й  компанійське  військо  
Поклоняться  низько,  

Як  у  Сеймик  Батуринські  брами  
Вмочаться  верхами;  

А  тепер  же  тобі  тільки  й  шани  —  
Жити  з  москалями!”  

“Гей,  Мазепо,  славний  наш  гетьмане,  
Не  зверну  я  гору;  

Як  у  тебе  ще  совісті  стане,  
Вволи  мою  волю:  

Нехай  кінь  підо  мною  вірний  
Тоді  буде  грати,  

Як-но  стане  з  кордону  Вкраїни  
На  шляхи  прокляті”.  

І  Мазепа  махнув  булавою  
На  вікно  зелене:  

Компанійці  грізною  чотою  
Вивели  Семена.  

“Вези,  коню,  мене,  нещасливий,  
На  шляхи  запалі:  

Не  полину  я  у  твоїй  гриві,  
Як  сокіл  у  хмарі;  

Не  уловиш  гостру  блискавицю  
Копитом  пекучим;  

Не  застогне  степовая  птиця,  
Із  гнізда  летючи;  

Не  викличеш  мені  до  двобою  
Лицарів  поляків;  

Не  потопчеш  у  крові  їм,  коню,  
Золоті  ознаки!”  

І  кінь  ніби  зрозумів  цю  мову  
Та  й  почав  іржати:  

Бахнули  всі  попруги  шовкові  
На  сідлі  багатім;  

Упав  румак,  упав  на  коліна,  
Озвались  діброви…  

Дарма  в  крові  закипіли  в  піні  
Лицарські  остроги!  

“І  ти  зрадив,  коню  мій  могутній,  
Палія  Семена!..  

Прийми  ж,  Сейме,  Сейме  каламутний,  
Бо  це  кров  нужденна!”  

І  шаблею  перерізав  горло  
Коневі  в  дорозі,  

А  сам  крикнув  до  сердюків  гордо:  
“Поїду  й  на  возі!”  



Нові твори