Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 4
Пошук

Перевірка розміру




Олесь Олександр

Прочитаний : 1389


Творчість | Біографія | Критика

Ярослав Осмомисл

Володимирко  поволі  
Тихо-мирно  вік  дожив  
І  на  княжому  престолі  
Ярослава  залишив.  

Це  був  князь  палкий,  відважний,  
Незрівнянний  у  бою,  
Наче  рвався  він  покласти  
Першим  голову  свою.  

І  коли  він  з  Ізяславом,  
З  князем  київським  зійшовсь,  
Першим  кинувся  з  мечем  він,  
Всіх  попереду  боровсь.  

І  бояри  зупиняли:  
“Ярославе,  князю,  стій:  
Хто  тебе,  орла,  заступить  
У  державі  жалібній?!  

Краще  стань  від  виру  збоку  
І  дивися  на  полки  —  
Як  для  тебе  слави  й  честі  
Здобувають  вояки”.  

Ярослав  бояр  не  слухав  
І  вперед  відважно  біг  
І  відвагою  своєю  
Ізяслава  переміг.  

Не  спочив  він  після  бою:  
На  державу  угри  йшли  
І  для  нападу  поляки  
На  кордоні  вже  були.  

Але  й  тут  хоробре  військо  
Розбиває  ворогів  
І  іде  в  степи  на  південь  
До  Дунайських  берегів.  

Ростиславича  Івана  
Ярослав  ущент  розбив  
І  до  власної  держави  
Малий  Галич  прилучив.  

І  держава  буйним  морем  
Розлилася  навкруги,  
Половецький  степ  вмиває,  
Б’є  в  дунайські  береги.  

“Вісім  змислів  князь  наш  має”,  —  
Говорили  вояки  
І  прозвали  Ярослава  
Осмомислом  на  віки.  

І  співець  співав  про  його:  
“Гей,  ти  високо  злетів  
І  на  батьківськім  престолі,  
Вкритий  славою,  засів.  

Військом  ти  підпер  Карпати,  
Шлях  мадярам  заступив  
І  Дунаєві  ворота  
Кораблями  зачинив.  

Князю,  Київські  ворота  
Одчиняєш  ти  ключем,  
Стріли  кидаєш  в  султанів  
І  рубаєш  їх  мечем.  

Так  стріляй  же  їх,  поганих,  
Кидай  стріли  в  їх  степи  
І  за  Ігореві  рани  
Слізьми,  кров’ю  окропи”.  
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  

Після  смерті  Осмомисла  
Володимир  князем  став,  
Все,  що  здідив,  споневірив,  
Все  розтратив,  змарнував.  

І  взяли  мадяри  Галич  
(Хоч  народ  завзято  бивсь),  
І  угорський  королевич  
Князем  галицьким  зробивсь.  

***  

Джерело:  О.Олесь.  “Княжа  Україна”.  —  Київ,  “Веселка”,  1991.  


Нові твори