|
Мені сказали щоб мовчав-я говорив,
сказали зупинитись а я ходив.
Усе життя своє,я бунтував-
незрозумілого,чогось в житті шукав.
Я не сприймав,що говорили мої батьки,
я вірив в силу молодості-які мої роки.
І думав,щоб не сталося я подолаю,
я молодий,тому і краще за них знаю.
Роки летіли-як той птах у синім небі,
я мріяв,я робив усе тільки "під себе".
І ось сімя,ось діти стали підростати,
я хочу їм,щось по батьківськи підказати.
Та бачу все іде на "круги своя"-
мене не розуміє моя дітлашня.
Вони живуть своїм кращим життям,
говорять-не зрозуміти батьку вам.
І бюсь,говорячи,як муха об те скло-
вони не розуміють а їм усе рівно.
Я тільки хочу,щоб обминули помилки життя,
і розумію- вони мої сини,вони такі як я.
Тож колесо життя біжить і набирає сили,
і тільки маючи свої дітей,це ми зрозуміли.
Один Бог нехай всіх діток береже-
а прийде час,бунтарський дух утихнне,сам пройде
ID:
842151
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 16.07.2019 20:58:59
© дата внесення змiн: 16.07.2019 20:58:59
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
