Зупини смуток мій, що розлігся на грудях,
як ноша,
Він обпалює серце,
а серце – на правду горить.
Бо від кожної втрати душа
не на грам стає тонша!..
Від найменшого болю
мене вбережи
хоч на мить.
Всі сегменти душі доброту твою
з радістю приймуть.
Зупини смуток мій,
це усе, що потрібно мені!..
Я віддячу, повір,
прихилюсь на плече у обійми,
Ти відчуєш усе,
що раптово
до мене приніс.
Легкий сум кохання...
Слова, можливо, допоможуть, прогнати сум той і печаль...Нехай вони тобі розкажуть, що пройде все: печаль і жаль..
Лише почути ти зумій і в тім мовчанні серед тиші.
І буде знову тільки твій...Ці поривання найчистіші...