Вибач мені мамо, що помер за тебе,
Що любов свою дитячу втратив,
І ніколи більше, не прийду до тебе.
Не прийду, не обніму, не поцілую,
Бо помер я мамо, за свою країну.
За її великі гори, за її степи безшумні,
За її родючу землю, за безкрає синє море,
За твою щасливу долю і свою ідею.
Вибач, мені мамо, що помер за тебе…
Що любов твою, поділив на двоє,
На любов до України, і любов до тебе,
Що дано мені померти, смертю тих героїв,
І віддати душу й тіло, своєму народу,
Сильному, безстрашному, навіки забутому…
Крила я розкрию, і полечу додому,
До своєї хати, до тебе, матір моя.
Хоч не побачиш ти мене ніколи,
І усмішки моєї на обличчі не буде…
Знаю, рідна мамо, плачеш ти, що ночі,
І душа твоя палає, як свіча безкрая,
Знаю, рідна мамо, що страждань не буде,
Не вини себе, за те,
Що героєм став я, для народу.
Благаю, рідна матір, відпусти мене,
У вирій світла, щастя і тепла,
Я буду поруч біля тебе,
І жить в твоїй пам'яті до віку,
Поки не зустрінемось на небі,
В вирі щастя і любові,
Радості й тепла…
ID:
489066
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.03.2014 01:09:29
© дата внесення змiн: 30.03.2014 01:09:29
автор: Viktorovich
Вкажіть причину вашої скарги
|