Ти мене зовсім не знаєш і зовсім мене не відчув,
Я щоранку жадаю, щоб ти зі мною був.
Я нікого не бачу, я нікого не чую,
Хоча я розмовляю, хоча я спілкуюсь.
Ти моя муза, бажання жити,
Ти моє щастя і радість радіти.
Я люблю, це надто ймовірно,
Бо не соромно і не завидно,
Бо я можу зробити дещо,
Що збентежить людей нарешті.
Я вважаю, що це надовго,
Я сподіваюсь, що воно не пройде,
Я надіюсь, що воно не стихне,
То почуття, що шукають вічно.
Тебе я бачу у вікнах,
Тебе я взнаю в перехожих,
Твої очі дивлються на мене,
Я під прицілом сьогодні, це моя мрія.
ID:
465227
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 10.12.2013 17:32:34
© дата внесення змiн: 10.12.2013 17:32:34
автор: Ядвіга Карлсон
Вкажіть причину вашої скарги
|
