Без одного крила я летіла,
Сильний біль пропікав стремено,
І печаль у душі булькотіла,
Попадала завжди у звено.
Чи то спрагою горло стискала,
Чи то згадкою мучила знов,
Може розум народу тримала,
Прикриваючись другим крилом.
Та крило животворного світу,
Нагадає поривом своїм,
Не потрібні нам крила з граніту,
Нам потрібно радіти живим!
