Йде байдужість на наше подвір’я, Хоч розлуки ніхто не хотів, Викидає нас геть з почуттів У німе, ніби тиша, безвір’я. Хто б роздав пізнє щастя на двох? Та воно з літнім сонцем погасло… Як то ранить нас доля невчасно!!! Як знущається іноді Бог…
ID: 325262 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 26.03.2012 17:58:07 © дата внесення змiн: 26.03.2012 17:58:07 автор: Персона Грато4ка
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie