Живі манекени снують, наче тіні,
По вулицях згаслих від їх безнадій…
Про щирість відверту в їх колі не мрій!
Вони лицемірні занадто створіння.
Щоранку обличчя під маску ховають,
Фальшиві емоції до нудноти…
Плітками бруднять свої хтиві роти…
Під масками душно їм? – може, хто знає?
