Дух перехопило, подив взяв...
як зашарілось небо,
а в інший бік - земля.
Тиша звивалась вужом,
протискалася між зубів .
А ніч пила заграви витік
дослухаючись до хвиль,
хмари мліли
І так безглуздо...
і все ще несвідомо тягнулася рука
братись, торкати за чарівне...
І знову гнав свідомо
все любляче й живе...
не корилась свідомість,
спустошувалось табу
і втручалося тіло.
Небо
сипало діамантами -
вкривало чоло і плечі ...
а на межі стояла
гола і беззаперечна
капітуляція в білому.
Прикордонників хап вхопив,
ракети грілись на старті.
напружено, ніби в танці,
тріщать у пориві блискавки ,
дифузія тіл,
метаморфози...
І... як зашарілось небо,
а в інший бік - земля...
перехопило подих
від такого ТиЯ!
08. 06. 2010р.
сильно
