Передмова:
Наш поетичний діалог
Колись був справжнім та красивим.
Тепер пишу його за двох,
Бо ця війна усе змінила.
Він:
Хижий птах подій жахливих
Розпростер у небі крила,
Проковтнувши зорі й місяць,
Ніби чорна хмара висить.
Сновидінням йду крізь ночі,
Щоби вздрілись наші очі
В ефемерному склепінні,
Там, де радощі нетлінні,
Там, де ми щасливі разом
Почуттів складали пазли
В спільну образну картину
Поетичних ритмів плином.
Повертаюся в роздолля,
Де колись звела нас доля,
Слід лишаючи у файлах,
Де ми віршами кохались...
Вона:
Хижий звір в лиху годину
Все полює без упину,
В темній рикаючи хащі,
Роззявляє чорну пащу.
Тінь негоди ходить слідом,
А між нами певна віддаль.
Сторінками часоплину
Крізь дощі до тебе лину.
У краплинчастім убранні
Дивовиддям на світанні
Обернуся та постану
Надчуттєвим океаном.
Хвиль його пестливий приторк
Не скасує долі вирок,
Пом'яне полеглі мрії,
Душі, втім, на мить зігріє...
2025 р
