Моє осіннє небо - прихились!
Дозволь розкішним кольорам зрадіти.
І пригадати, як було колись,
Як ми раділи і зимі, і літу.
... Давно, давно було, ще до війни,
Летіли павутинок срібні мрії.
І золотом дзвеніли ясени,
Даруючи монетки золотії...
Якби могли ми повернути час,
Оті щасливі миті зупинити.
Коли ще небо не лякало нас,
Коли до зір хотілося летіти!
... Чомусь сьогодні фарби не такі,
Не тішать серце, не милують очі.
І дні короткі, та такі гіркі,
І непроглядні і тривожні ночі...
Але надія у душі жива!
Вона, як сонце - згаснути не може!
І буде мир! - це не прості слова,
Це віра в те, що правда переможе!
... Осіннє небо - о, яка краса!
Від сірих дум хоч погляд відпочине...
... Я вірю в долю, вірю в чудеса!
Я вірю в перемогу України!
Віримо!
