А він стояв під небом чистим
Притиснув руку до грудей,
Позаду дерево безлисте,
Попереду - мільйон ідей.
Життя було як на долоні:
Щасливе, довге, молоде,
Ще снігу не було на скронях,
Ще щастя поруч десь іде.
Ще так багато, так багато,
Нових несходжених доріг,
Та ця біда, що в нашу в хату
Принесла сльози, смерті сміх.
Як можна їсти, спати, жити
Коли так поруч нас війна,
Як можна долю підкупити,
Невже написана вона?
В очах так і лишилось в тебе
Поле зимове, хмар сувій,
І плакав Ангел десь на небі,
Бо був це твій останній бій.
Галина Грицина.
