О дивовижна квітко, ти насправді робиш чудо
Навко́ло те́бе все співає та цвіте
Для мене було так, так є, і далі буде
Що сірим й безколі́рним виглядало—вмить різнобарвним те стає
Ти про́йдеш, й біля тебе — квіти розцвітають
Зупинишся — мелодія чарі́вна забринить
Пташки́ з тобою разом пісню заспівають
Від погляду на тебе у душі нестримно защимить
О глибина очей твоїх! Подібних в світі не буває
Вони тепло даря́ть, й піднесення несуть
Від погляду твого́ —сумне й погане відступає
В них справжнього кохання суть
Я ніч не спав, о пташко, ти перед очима
І посмішка твоя, і дивовижний граціозний стан
Усе літав, немов з'явились крила за плечима
Й слова лили́сь тобі, немов води фонтан
Перед тобою, незрівнянна, мушу я на Ви казати
Ви —незбагненна мрія серця є мого
Як хочеться тебе́ знайти, і вже не відпускати
В полоні бути тво́їм у реальності, не вимислу свого
Але...хто я такий, щоб те́бе, сонце, так кохати?
Чи можу грітись в променях твоїх?
Чи можу довго так, та безсоро́мно так тобою милуватись?
Чи можу мріяти про казку для двоїх?
Не маю відповідь я поки що на ці питання
Не знаю, чи із часом їх знайду
Та всеж у серці дивовижне є кохання
О незбагненна! Я так тебе́ люблю!!!
