Жбурляє вітер жовтим листям
І розстеляє по землі.
А ще недавно, як намистом,
Дерева вкриті були всі.
Світило сонечко в блакиті,
Співало птаство у гаю,
Цвіли скрізь в полі маки в житі,
Діти гуляли, як в раю.
А ввечері пісні лунали
В кожнім куточку до зорі.
Так із давен в нас проводжали
Свій вечір пари молоді.
В мойому серці все злилося:
І цвіт весняний, й літа рань,
Усе, усе, що відбулося,
Поки прийшла осіння дань.
Тепер стою я й споминаю,-
Не тільки місяці, а й дні
Бо кожну пору я кохаю,
Й її красу тай і пісні.
