Вночі мороз картини пише чарівні
Із квітів кришталевих, що з небес злітають, –
Казкової краси, й під ранок на вікні,
Немов мені у подарунок, залишає.
Святково сяє білосніжністю земля,
А навкруги простори бездоганно чисті, –
Холодна ця краса душі не звеселя,
Тепла не відчувається в панно імлистім.
Тону, здається, у пустелі крижаній,
Мороз сміється, замальовуючи шибку…
Та все ж мелодія струмує із душі,
І серце стукає, додержуючись ритму.
16.01.2013
