Ти кометою в життя моє влетіла,
Непосвячена в статичності орбіт...
Неземна, мов зорепад... Небесне тіло...
Я горю, неначе зоряний болід...
Ми кружляєм по орбітах ексцентричних,
По-за межами законів тяготінь...
У відносинах механо-еротичних
Я літаю на кометному хвості...
Учепившись за твою небесну гриву,
Зорепадом вдовольняю шал бажань.
Мить падіння зорепаду... Як красиво...
Я згорів... Уже не можу... Перестань!..
Леле, лихо, там запалено пожежу!
Механічними примарами з небес.
Так, звичайно, вийшло полум'я безмежне!
Та для людства - небезпечний то процес!
Добре ще, як все скінчиться зорепадом!
Чи запал загасне в небі у обох!
Так, тримайся в небі!!! Ні за що не падай!
Порятуй планету, всемогутній бог!
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Відлітаємо до перигея,
Бо ще Астероїд прилетить...
В космосі без компаса- ну де я?
Запитать в Комети? Чи- СПРОСИТЬ???
Який цікавий цей вірш... Зовсім не схожий на інші. Наче б ви, дійсно, політали у космосі. Ах, ці неземні комети... З ними треба бути обережному, щоб не згоріти до тла... Дуже гарно... Гаряче...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ти кометою в кватирку залетіла-
несподівано почав горіть паркет!
неземна... ну що ж ти наробила?
нащо ти ще й тапок підпалила?
не дала доїсти вінігрет...