Схаменіться, прошу, схаменіться!
Ви ж утворите новий Дніпро,
Що із крові, а це не годиться,
Чи ви робите людям на зло.
Гинуть люди, сини наші й доньки,
Ви ж своїх заховали давно,
І набили добряче скарбоньки*,
Вам достатньо, напевно, всього.
А народ хоче тільки свободи,
Бо давно не було волі в нас,
Наша жінка дітей ще народить,
І прийде благодатний наш час.
Схаменіться, прошу, схаменіться!
Не наймайте вояків чужих,
У Дніпровій воді освятіться,
Щоб позбавитись думок лихих.
Схаменіться, прошу, схаменіться!
Не стріляйте, бо світ залишу!
Краще Богу разом помоліться,
На колінах вас, діти, прошу!
*Капшук, скарбничка, скарбонька - виріб із шкіри, де зберігають гроші.
якби ж всі прислухались до думки автора. душа болить за тих, хто помирає на майдані, по обидві сторони барикад. невже це все варте найціннішого, що є в людини - життя!?
І я кажу, схаменіться. Тільки не до тих хто мене хоч якось може захистити.Ті малолітні і не зовсім бандюки що палять, вбивають чи не прийдуть завтра до Вас додому?
Такі вже не схаменуться, бо іншому богові служать... Крик душі Ваші слова... 
