Залиш мене...
Навіщо ці слова,
коли такі жорстокі сподівання?
Коли залишився лиш біль і намагання
Щось врятувати...
Я хіба обіцянку дала?
Хіба клялася небом і землею
Що залишуся навіки твоєю?
Хіба я знала, що твоє кохання,
Таке чарівне і солодке, неземне,
Так скоро стане біллю і стражданням,
Коли гарячий пар зітхань мине...
Пробач мені...
Моє кохання – звуки.
Лише пуста надія на любов
Готова розідрати склом
Ці свої ніжні білі руки,
Що з пристрастю торкаються тебе...
Готова в кров розбити ці вуста,
Що довго так самі собі брехали,
Хотіла думати, що світла повна стала...
...а виявилося - на самім дні пуста.
Пробач мені...
Не можу це сказати...
Кого поранити боюсь,
Тебе, чи все ж, себе?
Я знаю, що себе...
Боюсь одна лишитись
Боюся знати що ти будеш вже не мій...
Але не можу коло себе так тримати,
І у пітьмі прошепочу:
Пробач мене...
А ти мене не просиш відпустити,
І знову чую через телефонній дріт,
Як кажеш ти:
- не зможу без тебе прожити
Навіщо ти такий жорстокий, світ?!
Я так боюся все тобі сказати,
І знову, відповім просте:
- я теж
І знов захочу снігом стати...
І розтати.
Щоби в віках вже не побачити тебе.
Рубрика: любовна лірика
дата поступления 26.01.2006
автор: Вольха
************************************************************
Хіба клялася небом і землею
Що залишуся навіки твоєю?
Навіщо клятви взагалі давати
Як можна просто разом переспати?
Навіщо взагалі кохання,
Наівні мрії,сподівання
Коли у світі просто все
Ти всих кидаєш і тебе?
Тобі нічим не присягала
На вірність тест я не здавала
Побули разом-розійшлись
Ти заспокойся,одружись
Мене не згадуй ти у снах
Бо я навіки вільний птах...
Любовь существует!Главное - знать где! 
с любовью...
спасибо! 
