Ж урба не прийде нежданне і негадане
И і смуток нездоланний хай до нас не йде
Т урботи мрійні мов щось непереборене
Т ебе хай не зупинять в дорозі де інде
Я кщо ти маєш ціль стремління непохитне
П еребороти зможеш ти нараз те усе
Р осток не марно запустив в землю коріння
О красою життя вірь стає життя твоє
Ж адана мить цвітіння та і дозрівання
И і урожай свій щедрий древоцвіть дає
Т ому у Всесвіті єдине є стремління
Ь і це все життя поезією знов стає
Н е сподівайтесь марно ви легкої долі
Е тапи оці пройти так серце нам велить
П лебеями вже бути всім гріха доволі
О санну напівбогам не будемо творить
Л юбові земної боги вам не спізнати
Е зопових поем вовік вам не сотворить
П еревелися наші сподівання зотліли ви
Е волюційну борню вже виграно людьми
Р умяні ви кудроволосі з бородами
Е нея пращури щасливі його батьки
І де куди з Олімпу пішли ваші статки
Т уди мабуть де по осені ідуть листки
И і попіл згадок легенд про вас лишився
не дуже злими та смішними ви були Боги
