Нічого більше не треба,
Є все. І відчуття бездонного неба.
Піти.
Піти туди, де немає світла,
Сидіти там, де немає сил,
І чути шепіт старого вітру
до сірих гір десь із висоти.
Відсутній дотик, тепло і холод,
Лише повітря між темноти.
Все є.
Тільки щось викликає спротив.
Піти.
Від себе?
Та просто йти...
