Ми стали чужі і далекі,
Якась нездоланна межа.
Туди не літають лелеки,
Бо стала чужою душа .
І вітер туди не долине,
Не чутно ласкаві слова.
Бо серця лише половина,
А друга, немов нежива.
І це не сьогодні, не вчора,
Підкралося лихо давно.
З душею душа не говорить,
І падає зірка на дно.
А я обережно ступаю,
Боюсь наступити на скло.
І раю ніяк не згадаю,
Якого між нас не було.
