Вітер-зануда літає вже кілька годин,
Вмить прослизає без закликів в вікна зі свистом.
Холодно серцю Зимою і кров як полин,
Ллється по венах, думки помирають як листя,
Там де під снігом безмовність і наст крижаний,
Не дозволяє зітхнути, байдужі всі тіні…
Поруч снують і турбують той нерв больовий,
Кожного ранку любов піднімаю з коліна.
Ця гіркота ненависна вбиває спокі́й,
Словом малюю картину, де все ідеально:
Сонце яскраве і берег піщаний вогкі́й,
Два силуети живуть без турбот візуально.
Вітер колючий не в силах ввійти в їх серця,
Щоби нашкодити в єдності двом половинам.
Два силуети кохання несуть до кінця…
Вірність закоханих –це є родзинка картини…
Навіть зимою зігріє, коли вітер-злий,
Вдень і вночі завиває, стоїть на заваді.
Файл відкриваю –це тут мого серця спокі́й :
Два силуети з любов'ю – там Мрії без вади.
30.11.2025 за мотивами 05.01.2015
Фото автора - м.Миколаїв, двоє закоханих підлітків ідуть по берегу Південно Бугського лиману.
І дивлячись на це фото я написала взимку у січні цей вірш.
