Вітчизно, Відрадо!
О, Сонцепашнино,
Мене надихаєш ти співом пташиним,
Світанків росою,
Людьми, що у праці,
Традицій багатством
Великої нації.
У серці моєму -
Коріння дубове
Із нашого епосу,
Рідної мови,
Дитинства стежок,
Босоногого раю.
Мене, Земле рідна,
Укупі тримаєш.
Навала поганська
Летить сараною -
"страна" обезбуквіла - стала "сраною".
Немає зневаги, а тільки огида
До того, хто звав себе "добрим сусідом".
У відчаї люди рушають із дому.
Чи краще, чи гірше десь там, за кордоном?
Чи серце потрібне зі співом пташиним?
Вакансії: руки швидкі; сильна спина...
"Нема перспективи
На часі й "на буде"?
- Єдине та справжнє багатство - у людях!!!
Вже стільки у вічність посипалось цвіту...
Та я,
Боже,
вільна -
Я не поїду!
Хтось каже: "Втікати! Суцільна руїна!"
На голову падають ціни та стіни.
Ракети літають частіше від чайок,
Та я, Боже, - вільна,
Я залишаюсь!
Твоє ім'я, Боже,
Не згадую всує,
Бо воля, а не божевілля пасує
Народу
Єднання у слові та вірі.
Твоє ім'я, Господи, згадую щиро.
Не має кінця те, що зветься прямою.
Хай кожен несе власний хрест, власну зброю!
Неспинною працею, силою духу
Зневірі не дасть прирікати на муку
Відраду для серця
Зі співом пташиним
Незламну та Вільну
Мою Україну!
ID:
1046347
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Громадянський
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.08.2025 12:44:08
© дата внесення змiн: 24.08.2025 12:44:08
автор: Серафима Пант
Вкажіть причину вашої скарги
|
