Поплач, коли тобі болить,
І не соромся своїх сліз.
Вони течуть з твоїх очей,
Коли, здається, відвернувся світ.
Поплач, бо плакати — не гріх.
Ти сильна, знаю, та не камінь.
Впродовж життя, багато літ,
Комусь себе всю віддавала.
Поплач, коли в душі — журба,
Тримати сліз не треба зовсім.
У себе ти — така одна…
Забула, що літа, як осінь.
Поплач, коли тобі болить,
Й навколо тиша роздирає.
У цьому світі ти — свята:
Ти мати, жінка, що всіх оберігає.
І з року в рік, і так по колу,
Завжди хвилюєшся за всіх.
Тримати звикла все в собі, але…
Поплач, бо плакати — не гріх.
І так важливо зупинитись,
Себе обіймами зігріти.
Ти сильна, знаю, але тихо…
Поплач, коли душа буде боліти.
ID:
1040214
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.05.2025 15:30:04
© дата внесення змiн: 05.08.2025 17:27:05
автор: Romashe4ka
Вкажіть причину вашої скарги
|
