| Сторінки (32/3199): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
ДИВЛЮСЬ Я НА ОСІНЬ
О золота осене, осене, осене!
Знімаю перед тобою капелюха.
Прощаюсь я із літом останнім променем,
Дякую, що мелодію дощу слухав.
Золота осене, золотокоса пано!
Перед тобою я голову схиляю.
в золотій твоїй порі - сонячно, то хмарно,
Як ясен місяць схожу край неба скраю.
Дивлюсь , я на осінь як на гілках тополі,
На верховітті крон, вже пожовтіла листва.
А вітер колише дерева напівголі,
І мережить павутинку срібне ниття.
Для одного , ця осінь холодна і дощить,
А для іншого красива і ласкава.
Прошу, осене ,зупини життя , хоч на мить!
Там , де пахне в росах п*янка, ще отава.
Так хочу надивитись ще на земну красу,
Як танцює з вітром у вальсі берізка.
І пити із долонь землі вранішню росу,
І цвісти білому світу неначе квітка.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2026
О Непорочна Діво матінко Божа!
Ти у саду ніжна Лілія - квітка божа
Ти є ранній білий цвіт пречиста роса
Благословенна над жінками твоя краса
О Пречиста Діво наша мила Мати
Не дай на оцій землі завчасно вмирати
Веди до світла - вічне життя - дорогу
З чужих країв веди до рідного порогу
О Мати молись за нас святому Богу
Захисти і помилуй прожени тривогу
Візьми за руку як мати своє дитя
Зорею осяй нам дорогу у майбуття
О ясна зоре у зоряній короні!
Ти носила під серцем Ісуса у лоні
Стаю я на коліна під образ святий
Прошу благаю будь зі мною у час важкий
О змилуйся над нами - свята Маріє !
Ти наш покров у щирих молитвах - надія
Ти пресвята Мадонна зірка у небі
Сиротам мати і розрада у потребі
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2026
Дивись на світ, очима дитини ,
Радій квітам, кожною миттю життя.
Розправляй свої крила пташини,
Лети окрилена до зір в небеса.
Дивись на світ очима дитини
Всміхайся дощу, коли душа болить.
З очей витри сльози , ці перлини
Вдихай повітря, у цю блаженну мить.
Люби життя, бо воно єдине,
І цвіти наче ніжна квітка в саду.
Будуй руками гніздо родинне,
Смакуй своє життя, як грушу в меду.
У серці плекай мрію жадану,
Крок за кроком іди до цілі, мети.
Стрічай рано сонце із туману,
Від щастя, як цвіт у маю ти - цвіти.
Ти у райськім саду весняний цвіт,
А на галузці яблуко медове.
Ти є життя - прекрасний милий світ,
В сяйві ясних зір - небо вечорове.
Ти є сонце - світанкова зірка
Тож запали вогник свята у душі .
Ти у синьому небі лебідка,
нахиляй небо коли лиють дощі.
2------------------------------
Живи для себе, а не для людей,
І будуй, ти свій рай із нових ідей.
Місце під сонцем собі віднайди,
До фінішу , до цілі , мети іди.
Прислухайся, ти до щирих розмов,
Будуй дім, храм у душі із молитов.
А коли болить душа, ти - поплач,
Небійсь, коли каркає ворон і грач.
Вмій, вислухати людей до кінця,
Буває в твій город забреде вівця .
Мовчи, дай вилити усім душу,
Бережи в серці мир , спокій і тишу.
Прислухайся, до мудреців світу!
У темряві шукай яскраве світло.
Малюй картину в своїй уяві,
в душі народжуй ідеї цікаві.
Тримайсь за небо, і добрих людей,
Будь, на відстані руки від злих юдей.
Тих, які міряють все грошима,
Нищить усе заздріть, підлість незрима.
Очі ,щоб бачити красу душі,
Не зважуй, по -одежі ,як торгаші.
Кожен у життя свій шлях шукає,
Куди веде доля ніхто не знає.
Руки , для того щоб працювати
А розум , щоб успіхів досягати .
Вуха, щоб слухати щебет пташки
Борись, за життя, молись коли важко.
На кожен товар, є свій покупець, -
кожен пастух, пасе своїх овець .
Світи, як ясне сонце на землі,
Гори , а не тлій, як свічка на столі.
Слухай свого серця , не язиків-
не дозволь, щоб лихий на голову сів.
Будь, особливим! - самим собою!-,
І за мідяк , не продай свою волю.
Ти - будь ,господарем, а не рабом,
І не будь, гордим мужем, крутим понтом.
Будь, достойним, простим чоловіком,
Щирим і добрим, та твердим горіхом.
Не дивись, в чужі вікна лукаво,
Не дри голову високо, як пава.
Ти по - духу друзів собі шукай,
І на відстані рідну душу пізнай.
Ти сівач життя ,сій зерно в полі,
Не грай під чужу дудку - чужі ролі.
В кожного свої хрести на землі ,
Від образ плачуть, великі і малі.
Ти - радій світу, і просто живи -
За течією ріки пливи, пливи.
Шукай свій берег, і пристань життя,
Твори, будуй для щастя - земне буття.
Шануй батьків, хто поруч з тобою
Обійми рідних своєю рукою.
Слухай, музику дощу, пташки спів
Зростай , духовно і збирай свій посів .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2026
Цей грішний світ ,летить у прірву, в безодню,
Ніхто не може його зупинити.
Воює лихий в пятницю великодню ,
Голодного небачить дядя ситий.
О, Скільки тре віддати на плаху життів!
скільки пролити, ще людської крові.
Щоб зійшло сонце миру для наших синів,
Зєднатись в родину, в храмі любові.
А у моєму краю , йде жорстока війна,
Горить в полум*ї земля під ногами.
Наш корабель **Україна** тоне до дна,
О боже, спаси, змилуйся над нами!
Понівечені долі, біль, відчай і страх,
Брат,в брата холоднокровно стріляє,
Під завалами у згарищах - один жах,
лихий наші землі нагло займає.
Трясеться від зриву, ракетів дитина,
Лиходій розколов навпіл небо.
З коріння вирвані дуби і калина,
Крила обпік у пеклі війни лебідь.
Світе , почуй мого роду - страждання, біль!.
Спини антихриста, цю кляту війну!
Без хати , мерзне сирота у заметіль,
Платимо за свободу, дорогу ціну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2026
Ти розкажи мені на ніч красиву казку,
Щоб розквітала мальвою в цю мить.
Веди на планету щастя, до зір, будь - ласка,
Щоб хотіла на землі просто жить.
Буду слухати, як соловейка в мовчанні,
Ловити у долоні - мить життя.
Купатись, як у синім морі на світанні ,
Слухати музику зір - небеса.
Поведи крізь засніжену зиму до весни,
Де в снігах розквітає первоцвіт.
Цілунком сонечка мене ніжно розбуди,
На крилах почуттів веди в політ.
Поведи мене у рай літа - казкові сни,
На острів щастя, в океан ночі.
І подаруй на згадку, ніжну квітку весни -
Цілуй ніжно мої уста жіночі.
А я віддам тобі серце, і свою любов,
У світлих почуттях, цей ясен світ .
Ти - ласкаве сонечко весни, поміж дібров,
А у квітучім полі маків цвіт.
Я піду на зустріч до тебе на світанку,
Нарву квіти сплету у колосся.
Одягну барвисту сорочку - вишиванку,
вплету вінок з маків у волосся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2026
Запрошую тебе в місто на каву,
у кавярню **до старого лева**.
На романтичну розмову цікаву,
Де цвіте весна - пора травнева.
Вже зацвіли каштани білим цвітом ,
І запалили вогні святкові.
Там така краса витає над світом!
Наче в казці - вечори бузкові.
А на білих крилах ніжних почуттів,
Ми злетимо на Високий замок.
Побачимо красу поміж ясенів,
Як світає рожевий світанок.
Там у зеленім гаю клен молодий,
Закохався у білу берізку.
соловейка голос ,як двін золотий
Веде до ясних зірок у нічку.
Поведу тебе у зоряні ночі,
Щоб втому сірих днів загубити.
Зацілую уста блакитні очі,
Щоб вогонь кохання запалити.
Люби мене ,як я тебе кохаю,
І відчуй мене за тисяч доріг.
Нахилю всесвіт тобі з небокраю,
Насію зорі на щастя до ніг.
А поміж скверів, бульварів і алей,
відчуємо насолоду життя.
Як Закоханий птах лечу до лілей ,
Щоб навіки поєднати серця .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2026
Люби мене наче птах волю,
Люби мене в час радості ,журбі.
Обігрій сонцем мою долю,
Веди на крилах в далі голубі.
Люби, як вперше і востаннє
Коли я міцно сплю у мовчанні.
Світи наче сонечко раннє,
Цілуй мої вуста у коханні.
Люби мене серцем, душею ,
Щоб чула твоє серцебиття.
Обійми, як квітку лілею
Я відкрию тобі , лиш почуття.
Люби мене і не відпускай,
І тримай у руках, як жар - птицю.
Веди мене у казковий рай,
пий любов, як з джерела водицю.
Люби мене серед лютих зим,
Коли цвіте зорецвіт в небесах.
Сплети віночок щастя із рим,
Веди у рай літа, осінь , як птах.
Люби мене, коли далеко,
Як блестить сльоза на моїх очах.
Жди з доріг, як птаху лелеку -
Любов*ю зігрію в білих снігах.
Люби від краю і до краю
Допоки я живу на цій землі.
Я твоя квітка в земнім раю,
Вдихай мене, як у красу землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2026
Так хочу на мить вернути, ті роки,
Де за столом вся моя родина.
Віднайти дитинства щасливі стежки
обняла мене мати калина.
Лечу я пташкою у мріях туди,
де наче море трави вколіно.
Цвітуть в розмаю яблуневі сади ,
Налила плід - ягода малина.
А тато, як молодий місяць казкар
Взяв на руки підкинув у небо.
Нахиляв всесвіт, увесь світ із за хмар,
На зорях розгадувала ребус.
Так хочу я полинути до Дністра,
Зоряним птахом на семи вітрах.
На березі весни цвісти, як верба
На вітті щебетати наче птах.
У сяйві зорянім ніжнім розмаю,
Стрічати першу зірку край неба.
Милуватись , як цвіте липа в гаю
Нахилить друже щастя для тебе.
Хочу йти босою між росяних трав,
Глянути хоч раз місяцю в очі.
Згадати , ту мить, як мене надихав...
Малювати рай - зоряні ночі.
Там у білому цвіті весни у снах,
щебечу наче пташка я пісні.
Збирала в кошик, як мід груші в садах,
Розквітала як мальва навесні.
Цвіла я наче соняшник під сонцем ,
Розпускала золоті пелюстки .
Ловила метелики під віконцем,
У свої долоні - юні роки.
Так хочу рідних до себе обняти,
Сказати, як я їх щиро люблю.
Щоб відкрила двері мати до хати,
Витерла з очей сльози від жалю.
Так хочу у руки телефон взяти,
Набрати номер і подзвонити.
Чути голос мами, тата і брата,
Своє щастя з ними розділити.
Але нажаль, вже нікого немає -
Закрита хата на ключ, на замок.
Листопад... в саду листя догорає,
Йду у заметіль, важчає мій крок.
2--------------------
НАДИХНУВ ПОЕТ В ВІНТОНЯК
Дивлюсь я у нічне вікно,
зірка впала прямо у серце.
Життя наче німе кіно,
Пролетіло у ритмі скерцо.
Стою я на краю неба,
Дивлюсь у дзеркало ночі я.
Відцвіла гілка вишнева,
Опадає листя в забуття.
Йду я осінь, у листопад...
Перший білий сніг впав на скроні.
Невернути літо назад,
Роки швидко летять мов коні.
Не літаю, як орел вдаль...
з осінню, як голуб воркую.
На душі туга і печаль,
за тим, що не збулось - жалкую.
А там, де я вчора ходив,
Там вже отави пожовтіли.
Ключ до раю згубив між жнив,
Верби у косах посивіли .
Позаду, так багато літ
Впереді до зими кілька днів .
На моїх очах змарнів світ,
Жду я сонця, щоб день мій зігрів .
Здається, що я ще не жив,
вже осінь, листопад, заметіль.
Гріє душу пісні мотив,
музика дощу лікує - біль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2026
Коли догорить мого життя - свіча
І складу свої руки на груди.
Я голову схилю до твого плеча,
Сонце моє згасне в місяць грудень.
Закрию очі, і замовкнуть уста,
Голубкою злечу у тумани.
Навік згасне моя зірка золота,
Стихне біль, у моїй душі рани .
Упаде на землю перший білий сніг,
Засніжить зима стежки, дороги.
Засипе снігопад мого життя слід,
Відкриє браму у вічність до Бога .
Коли востаннє гляну на білий світ,
Скотиться сльоза з очей остання.
Я впаду до землі, як жовтий лист з віт,
Згасну, як зірка у вікні рання.
Коли прийде до мене час останній,
зійде зарево сонця у вікні.
Гляну востаннє на світ, цей прекрасний
Залишу на згадку свої вірші.
Ти знайдеш мої листи, щиру сповідь,
І слово зігріє душу твою.
Нахилю небо зорі вечорові,
Відчуєш поруч, присутність мою.
Я буду для тебе сонцем світити,
Зіркою заколишу твої сни.
Я не вмру, а буду на землі жити,
У сонці , в зорях, у цвіті весни.
Любов моя від землі ,аж до неба,
У серці палає вічний вогонь.
Я залишаю на землі для тебе,
Пісню - бальзамовий лік для безсонь.
2----------------------
Дивлюсь я у нічне вікно,
зірка впала прямо у серце.
Життя наче німе кіно,
Пролетіло у ритмі скерцо.
Стою я на краю неба,
Дивлюся в дзеркало ночі я.
Відцвіла гілка вишнева,
Опадає листя в забуття.
Йду я осінь, у листопад...
Перший білий сніг впав на скроні.
Невернути літо назад,
Роки швидко летять мов коні.
Не літаю, як орел вдаль...
з осінню, як голуб воркую.
На душі туга і печаль,
за тим, що не збулось - жалкую.
А там, де я вчора ходив,
Там вже отави пожовтіли.
Ключ до раю згубив між жнив,
Верби у косах посивіли .
Позаду, так багато літ
Впереді до зими кілька днів .
На моїх очах змарнів світ,
Жду я сонця, щоб день мій зігрів .
Здається, що я ще не жив,
вже осінь, листопад, заметіль.
Гріє душу пісні мотив,
музика дощу лікує - біль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2026
Ще вчора я була висока, як тополя
Думи - мрії злітали вище хмар до зір.
Була горда , сильна, незламна моя доля
Мережила з райдуг килим щастя безмір.
О , Доле, ти є моя подруга, і сестра,
Я не боюсь самоти, гріз , і лютих зим.
Несеш на крилах до синьоокого Дністра
У сяйві зір малюю казку з ніжних рим.
О, доле, ти сходиш, як сонце наді мною
І у моїй душі цвітуть квіти весни.
Наосліп йду в світи , як дитя за тобою...
Слухаю твій голос, як шумлять ясени.
О мила доле, доленько золотокоса!
Тобі ,як матінці своїй довіряю.
Доторкаюсь до краси, іду у трави боса
Ти поруч з тобою духом оживаю.
А у тебе стільки листя ,як у мене літ
Вітер розпинає на хрест, гне додолу.
В білосніжній заметілі марніє , цей світ
Завмирають під снігом ліси,і доли.
Йду з тобою у золоту осінь, листопад,
Впаду у білі сніги листям тополі.
Згорю я наче свічка у сніжний зорепад
Зацвіту цвіт - травою в широкім полі.
Я ти будеш тримати наді мною небо
Стояти поміж струнких смерек край доріг.
Я поміж хмар сонцем весни зійду до тебе
Впаду на твої пишні коси наче сніг.
Я здіймуся білим птахом в океан ночі
І там загубиться мій слід поміж смерек .
А ти надихай красою у кожнім кроці
І зігрій весною - сизокрилих лелек.
2-----------------------------------
о мила вербо !
О мила вербо, вербонько чарівна!
ти розпустила по плечах пишні коси.
над рікою стоїш мов діва - весна,
твоя врода чарує навіть у осінь.
Ти така чарівна між усіх дерев,
Стоїш горда немов на троні цариця.
Зориш до дзеркала води до джерел,
щоб на ніжну вроду землі надивиться.
Ой гарна вербо, вербонько золота!
Ти схилила свої віти над водою.
У твоїх очах зоріє - висота,
І квітнуть вербові котики весною.
О мила вербо, вербонько золота!
Дуб знімає капелюх перед тобою.
Чарує твоя ніжність і красота,
До сонця золотіють крони листвою.
О красуне вербо, вербонько моя,
До твоїх віт прилітають пташки милі.
Над річкою лине пісня солов*я,
Стихає в травах буйний вітер в цій хвилі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2026
ТИ ПОДАРОВАНИЙ НЕБОМ
Ти подарований мені небом
Вивчаю я кожен твій крок.
Розгадую тебе наче ребус
Мов планету поміж зірок.
Вибрала я до тебе дорогу -
Не боюсь обманутися знов.
Відкрив двері до свого порогу
І Віддав мені серце, і любов.
Йшла я до тебе тисячу літ
Тай Довірила всю свою долю.
Розквітав в саду яблуні цвіт
Поєднав нас своєю любов'ю.
Я Закохуюсь в тебе постійно щодня
Ти красень , казкар той магічний.
І Твій голос чарує, харизма твоя -
Ти галантний , романтичний.
Так люблю я тебе,так люблю ,кохаю,
Коли ти жартуєш і мрієш зі мною.
Ти воркуєш,як голуб -а я все літаю...
Ти любов, що дана нам судьбою.
Вибрала я до тебе дорогу -
Не боюсь обманутися знов.
Відкрив двері до свого порогу -
Подарував - любов, любов.
Приспів:
Ти подарований мені небом
Вивчаю я кожен твій крок.
Розгадую тебе наче ребус
Мов планету поміж зірок.
Йшла до тебе ,так довго стільки літ
Довірила тобі свою долю.
Розквітав в саду яблуні цвіт
Поєднав нас любов'ю.
Закохуюсь я у тебе щодня
Ти красень , казкар магічний.
Чарує голос, харизма твоя -
Ти галантний , романтичний.
Люблю я тебе, люблю ,кохаю,
Коли жартуєш зі мною.
Ти воркуєш,як голуб - літаю...
Ти - любов, дана судьбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2026
Я білим птахом здіймусь у небо
По зорях знайду рідний шматочок землі.
Крізь тисяч доріг лечу я до тебе,
Де вечеря пахне у садочку на столі.
На березі Дністра верба, старий ліс
Тут видно, як на долоні - гори Карпати .
Тут родивсь ,охрестився, малим я ріс,
Тут вчили батьки рано сонце зустрічати.
О село , ти - вільного птаха крило
Тут моя рідня, мої друзі ,і знайомі.
Тут моє дитинство мов в раю цвіло -
Стрічав світанок, і перший сонечка промінь.
О , Чайковичі - рання зоре золота!
Тут в дубовій колисці мати колисала.
Вела в квітучі поля , стиглі жита,
Ночами рушник щастя - долі вишивала.
О ,де б я не був, у якому краю -
Серед ночі я стежку до хати віднайду.
Там душа цвіте ,як яблунь цвіт в маю
І частує з ласкавих рук , як мати в саду.
Під вікном мами мальви - ружі цвітуть
Чорнобривці, паничі, пишна рута - мята.
Лелеки у гнізді щастя роздають
І до ясних зір злітає душа крилата.
О село , ти - моя печаль, розрада,
А перший білий сніг наче ранній цвіт весни.
Літо у п'янких травах , зорепади -
Золота осінь...і казкові зимові сни.
Зійду я зорею над рідним селом
Прийду у рідну хату сяду на порозі
Прихилюсь я до землі сивим чолом
і Засолодить душу пташина у лузі
ПІСНЯ
Я білим птахом здіймаюся в небо
По зорях шукаю рідну землю свою.
Крізь тисячі миль я лину до тебе,
Де пахне вечеря в саду на столі.
Там батько Дністер , щедра мати земля ,
Росте ліс, видно високі Карпати .
Тут як зелен клен зростав у життя
Тут вчили батьки рано сонце стрічати.
О рідне село , - вільних птахів крило
Тут родина моя , мої друзі ,і знайомі.
Дитинство моє мов у казці цвіло -
Де світанок стрічав, я і сонечка промінь.
О, рідне село , ти - печаль, і розрада,
Немов ранній цвіт білий подих весни.
Тут ставочок верба , літні зорепади -
І осінь багряна ...у зимові сни.
Чайковичі рідні- ви зоря золота!
Тут мати в колисці мене колисала.
Вела моя доля в квітучі жита,
А Ненька на щастя рушник вишивала.
І ,де б я не був, у якому краю -
там навіть вночі я стежку знайду.
Душа там цвіте ,як яблунь цвіт в маю
І почастує як мати мене в саду.
Зійду я зорею над рідним селом
Прийду у рідну хату сяду на порозі
Прихилюсь я до землі сивим чолом
і Засолодить душу пташина у лузі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2026
Знаєш, навіть плачуть королі
Перед образом в храмі любові.
Самотність розпускає жалі !-
Хоче, як дитина ласк у слові.
Ти наче дощ, що прийшов із гріз,
Згораєш у запаленій свічі .
болить душа, ти не стримуй сліз...
Не бійсь, і поплач у тиші вночі.
А буває всяке у житті -
Від щастя ,як дика лань не втікай.
Живи, плекай мрії в почутті.
Поки твій час , рідну душу шукай.
А щастя, як птах в наших руках
Йдемо у світи крізь тисяч доріг.
А любов мчить на семи вітрах
Не боїться зим ,як падає сніг.
Бережи своє щастя, любов,
Щоб не розбити її, як кришталь.
В почуттях розквітай , як сад знов -
Лети окрилений у синю даль.
Без почуттів нема кохання
Без сонця весни не цвіте бузок.
Цілуй , як вперше ,і востаннє
І пий любов ,як водицю ковток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2026
На білім покривалі листопаду
Ставить золоту печатку осінь.
Насіяла на скроні снігопаду
Мов вплела цвіт вишні в мої коси.
Падає листя з дерев летить , летить...
Немов би мої роки юних літ.
Ой як швидко біжить час - блаженна мить
Птахи відлітають в далекий світ.
Піду у осінь впаду наче листя
У жертовнім вогні в порух згорю.
А прийде біла зима із захристя
Запалить у вікні вечірню зорю.
Піду у листопад , у білу зиму
В океані ночі втоплю печаль.
Вітер розвіє жаль в туманнім диму
Голубкою злечу за обрій в даль.
Залистопадила золота осінь
Дощ мережить сніжний килим зі сліз.
В'януть найкращі квіти від морозу
Гасне навік сонце поміж беріз.
Допоки живу кручу педалі
Радію кожною миттю життя.
Стрічаю весни у білій вуаллі
Іду у зиму ,згораю як свіча.
2-----------
Осінь сіє на щастя злоті монети
Листячко тополі , клена, і верби.
Диктує на вушко цікаві сюжети
Милується ,як воркочуть голуби .
Закурликали за обрієм журавлі
Стеляться сиві тумани стіною.
Засіяли озиме зерно на ріллі
Кружляє у танці вітер з листвою.
Коли з дерев останній злотий упаде
Мороз окутає квіти у саду .
Тоді біла зима в гості до нас прийде
Насіє білого снігу досхочу.
Золота осінь мов на троні цариця
Вітер встеля багряний килим до ніг.
Зашумів старий ліс , упала сніжниця
Опустив віти, зажуривсь край доріг.
Так хочеться ,ще сонечка тепла промінь
У отавах в кошик гриби збирати.
Запалити багаття кленовий вогонь ,
Як птах на вітті життя смакувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2026
Козаче, за межу в чарці не переходь!
Бо проп'єш свого коня, і дружину.
Друзів ,щоб випити вина, ти не знаходь,
Заведуть в тупік, лишуть під тином.
Пам'ятай :золоте гасло , лозунг в житті :
- Із змієм зеленим ігри не грай!
Зі штовхне в безодню тебе на путі
Друг найкращий зрадить, так і знай.
Глянь у матері посивіла голова
Несплять ночами дружина , і діти.
Пам'ятай, що біла сивуха не вода
Вона руйнує життя, все на світі.
А злії люди немов би дикі звірі
П'ють кров ,здеруть з тебе шкіру до смерті.
Створив бізнес лукавий спонсор на лірі
Тішиться ,що має сотку в конверті.
Знаннні і незнанні півічки на сцені
Славлять царя змія - хмільні напитки.
Кучеряві вівці клоуни на сцені
Танцюють під дутку , тої фаворитки.
Прошу, не пий хмільну отруту - козаче!
Просеко, апероль , і фраголіно.
Хай старенька мати ночами не плаче
Бо змій зруйнував не одну родину.
Люблять не слабких ,а сильних чоловіків,
Тих ,які тримають небо на плечах.
Славних лицарів на коні ,мудрих синів,
Які будують своє гніздечко, як птах.
Якщо ти упав із коня у болото
То встань з колін і підіймись на ноги.
Люби , шануй Життя ,цінуй роботу -
Молись , і шукай дорогу до Бога.
Козак йде до корчми, лиш на гальбу пива,
Шинкарка наливає ,душа гуляє.
А скільки життів , ця змія погубила
І мудреця вона на дно штовхає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2026
О золота осене, листопад, листопад!
Поверни літо - літечко назад.
Там пахне медами берег ріки
Падають зорі на щастя з божої руки.
Літаю я у мріях між хмар, як дитина
Милуюсь, як цвіте тополина.
Розправила руки - крила лечу,-
Як журавка вдихаю у волю доскочу .
Зайшла я у прадавній ліс неначе у храм
А тут ростуть гриби опеньки нам.
Милуюсь гаєм, золотом дібров
Слухаю псалми священну мессу з молитов.
Дуб наче чернець біля вівтаря в поклоні
Молиться Всевишньому на троні.
Дякує за соняний день землі.
За всяке добро , і за солов'їні пісні.
Стою мовчки слухаю музику органну
Стрічаю сонечко із туману.
Піду у сад ,де достиг виноград
Поверну в золоту осінь - літо ,ще назад.
А день розлився, як океан у молоці
Тримаю кленове листя в руці.
Вітер розпліта листя тополі
Він на сцені нині грає головні ролі.
Купається верба в молочній річці жовтня
Пливе корабель місяця повня.
Сонечко вполудень від сну встає
Золотава осінь земні дари роздає.
В саду вітер яблука циганки натрусив
Час у клена листя озолотив.
Падають горіхи на отави
Збираю в кошик рими - небесні октави.
Я зріла в літах жінка ,як золота осінь
Розпускаю свої пишні коси.
Бо я ,ще юна весна у душі
Люблю музику дощу , і ліричні вірші.
Люблю я кожну пору року , цей ясен світ
І не важиво скільки мені літ.
Я красива, як золота осінь
Ловлю блаженну мить в росяних травах боса.
Літаю у думках наче сизокрилий птах,
Там ,де цвіте маків цвіт у житах.
Обіймаю берег ріки крильми
Не боюсь заметіль білої - білої зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2026
Падає зірка у вечірнє небо
до тебе мила осяює шлях.
А я наче сокіл лечу до тебе
Мільйон троянд несу у почуттях.
Так пахне літо у травах медами
Духмяна липа в зеленім гаю.
Соловей звеселя душу піснями
Веде закоханих до зір у маю.
А ніч , така зоряна вечорами
Видно, як в білий день все навкруги.
Сидять два голуби під яворами
Крильми обіймають берег ріки.
Місяць розсипає зорі на щастя
Срібні роси на яблуневий цвіт.
Поцілую уста , руки до зап'ястя
Подарую щастя , цей ясен світ.
Візьму тебе на свої руки мила
Понесу в казку аж до синіх гір.
За спиною виростуть вільні крила
Злетим , як лебеді до ясних зір.
Впаде зірка загадаю бажання
Щоб ми були щасливі з тобою.
Хай цвіте сад ,як яблунь цвіт - кохання
Звучить музика серця луною.
М.Чайківчанка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2026
Я хочу бачить своїми очима світ,
Смакувать життя ,як грушу медову.
У щасті злітати , як пташка у політ
Вдихати в сад розмай - мить казкову.
Я хочу стрічати рожевий світанок
Ласкаве сонечко у своїм вікні.
Тим ,кого люблю ,сказати :"Добрий ранок"
Танцювати танець щастя на землі.
Я - цариця , Я - просто жінка , Я - сестра,
Для одних сонце , а для інших - злива.
На березі ріки я плакуча верба,
На цій землі , хочу бути щаслива.
Я - Всесвіт , Я - мати земля , Я - океан,
А із джерела крапелька водиці.
Я - музика дощу , бальзам душі від ран,
Пісня серця ,благодать у світлиці.
Я - безкрає небо , Я - Сонце , Я - вогонь,
Запалюю в будні мить щастя - свято.
Пригощу всяким добром із своїх долонь,
Я - хочу цвісти , бути твоїм скарбом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2026
О, Дай, Боже ,нам світлих сонячних днів,
В душу сіяти зерно любові.
Щоб біля хати райський сад золотів
Збирати жнива плоди медові.
Дай , Боже, щоб був мир на усій землі,
Розквітали мальви коло хати.
був у нас хліб на обрусі, на столі,
Стрічала з доріг калина - мати .
Дай, Боже ,щастя дожити до ста літ
Чути дитячий сміх на подвір'ї.
Ходити ногами ...бачити цей світ,
Стрічати внуків у надвечір'ї.
О, дай, Боже , усім щастя зазнати
Набутись з рідними в своїм житті.
І до свого серця матір обняти
Нахилить небо - зорі золоті.
Дай , Боже процвітати Україні,
Щоб цвіли маєм рушники в хаті.
Звеселяв жайвір співом на калині
Були душею щирі, і багаті.
О ,Дай Боже, нам радості і добра,
Щоб у достатку жили усі люди.
Свого брата обняла рідна сестра,
Божа благодать витала всюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2026
Ти - моя жадана золота мрія
Тебе чекаю з далеких доріг.
Ти прекрасна наче квітка лелія
Благодатна, як білосніжний сніг.
Цвіти, і розквітай як цвіт у маю
І мене просто жити - надихай.
Твою земну красу доп'ю до краю
Розлийсь в мені рікою, як Дунай.
Ти - музика ,симфонія кохання
У семиструнній ноті - почуття.
У океані ночі - зірка рання
Ти є моя печаль, і рай - життя.
Вдихаю я у твій аромат душі
Хмелію, п'янію я без вина.
Ти казкова фея ,леля у вірші -
Серед лютих зим - квітуча весна.
Запалюєш у будні - вогник свята
Окрилений я лечу до зірок.
Ти мить щастя - вільна пташка крилата
У пустелі , ти - водиця ковток.
З тобою від щастя світяться очі
Щасливий йду у далекі світи.
Ти - яскраве світло посеред ночі
Всесвіт ,між хмар - сонце із висоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2026
А ви мадам, із яких світів ?...
Із якої ери прийшли сюди.
Коли я вас уперше зустрів
Тоді для нас цвіли райські сади.
А ви така чарівна жінка
Мов у келії свята монашка.
У саду мальва - ружа квітка
Шляхетна пані, як дика пташка.
Побачив, закохавсь, як юнак
Думаю про вас днями, ночами.
Усміхніться мені ,дайте знак -
Бо роки летять вдаль журавлями.
Хочу вас до себе обняти
Прошу вашого серця і руки.
Дайте шанс любити , кохати
Повінчать наші долі навіки.
Не сумуйте ,що вже листопад
У волоссі - перший сніг у осінь.
Поверну другу весну назад,
Як лебідь зігрію у морози.
Зробіть до мене, лиш один крок,
Хочу з вами увесь вік прожити.
Ви найкраща квітка між квіток
Буду вас я на руках носити.
Скажіть ,з якої ви планети?...
Буду вас чекати у своїх снах.
Під вікном співати сонети
Стрічати , як зірку у небесах.
2---------
Любив до смерті
А для одного - акула в океані,
Для іншого - сонце весни в тумані.
А один на планету щастя возносить,
Інший немов вампір п'є кров і гнобить.
Для одного - мила Цариця на троні,
Для іншого - дощ весни на долоні.
А одному - мало життя, щоб любити -
А інший - прагне серденько розбити.
А жінка, як у небі - зірка золота,
Наче пташку манить політ - висота.
І Любить ,як рибка у морі глибину -
Білі чайки , і чарівних хвиль струну.
Для одного - жінка полум'я вогню -жар,
Для іншого - сяйво зір поміж стожар.
Для одного - недосяжна наче Луна -
Для іншого - келих п'янкого вина.
Один - не бачить, інший любить до смерті,
пише любовні листи у одверті.
З одним в'яне, сохне,як без роси квітка
із іншим цвіте ,як мальва на світку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2026
Ти запріг, три білих коня у щастя -
І приїхав на сватання до мене.
Цілував уста, руки до зап'ястя
Тримав блакить неба, як клен зелений.
Ти запріг - три білих коня у щастя
Усміхнувся : верес , жовтень, листопад.
Лиш у твоїх руках - жіноче щастя
Веде у зоряні світи зорепад.
Час ,як вода в даль,все біжить і біжить,
ніхто не може її зупинити.
Золота осінь дарує нам ,цю мить,
Щоб удвох у парі вечір зустріти.
За вікном ,вже пізня осінь - листопад,
Із дерев жовте листя опадає.
Поведу тебе у казку - снігопад,
Де вечір першу зірку зустрічає.
Для нас ,ще цвітуть хризантеми в саду
Дарують красу до білої зими.
До тебе на крилах, як птах я лечу
Щоб зігріть, як лебідь своїми крильми.
Вітер колише хризантеми у сни
І відлунням шепоче твоє ім'я.
Ти серед зими - моє сонце весни
Моя любов ,увесь світ - моє життя.
Ти запріг три білих коня у щастя
І приніс хризантеми квіти пізні.
Клен сипле золоте листячко щастя
Веде до зірок - заметілі сніжні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2026
П'ю очима красу ,оцю прекрасну мить
Ловлю я пташку щастя у свої руки.
Мрію,творю, і так хочеться просто жить
Слухаю музику, шелест вітру звуки.
Крутиться глобус, за сходом сонця земля,
Втікає дорога життя під ногами.
Там, де вчора цвіла весна, ходила я...
Залистопадила осінь - яворами.
А я вдячна долі за кожен крок життя
За те що бачу , чую ,як співа пташка.
За тих кого на своїм шляху стріла я
За самотність , святу молитву монашки.
В кожного своя доля - дорога життя,
У кожного свій зір і бачення світу.
Я щаслива, що Господь дав мені життя,
Сміюсь і плачу...в темр'яві бачу світло.
Були злети , і падіння - всяке в житті,
Не раз дивилась смерті в очі - вмирала.
Трималась я неба на життєвім путті,
Як фенікс з попелу вогню воскресала.
Люблю, як сходить у небо сонце весни
Як в саду розквітає яблуневий цвіт.
Дай Боже, пережить зиму, пекло війни
Дочекатись весни, бачить знову цей світ.
Піду я босими ногами у поле
Назбираю ромашків ,віночок сплету.
Не боюсь ,що терня босі ноги коле...
Боюсь зими, втратити тих, кого люблю.
2------------
О, Дай, Боже ,нам світлих сонячних днів,
В душу сіяти зерно любові.
Щоб біля хати райський сад золотів
Збирати жнива плоди медові.
Дай Боже, щоб був мир на усій землі,
Розквітали мальви коло хати.
був у нас хліб на обрусі, на столі,
Стрічала з доріг калина - мати .
Дай, Боже ,щастя дожити до ста літ
Чути дитячий сміх на подвір'ї.
Ходити ногами ...бачити цей світ,
Стрічати внуків у надвечір'ї.
О, дай Боже усім щастя зазнати
Набутись з рідними в своїм житті.
І до свого серця матір обняти
Нахилить небо - зорі золоті.
Дай боже процвітати Україні,
Щоб були душею щирі, багаті.
Звеселяв жайвір співом на калині
І цвіли маєм рушники в хаті.
О ,Дай Боже нам радості і добра,
Щоб у достатку жили усі люди.
Свого брата обняла рідна сестра,
Божа благодать витала всюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2026
Знову осінь ,прийшла до нас ,знову осінь
А вчора, ще пташка щебетала у саду.
Завтра зима, білі сніги, і морози,
І стежечку у рай - літечка я не знайду.
Вже осінь , білолиций ранок в тумані
Погода мінлива : сонячно, а то хмарно.
Відлетіли у вирій птахи останні
Вітер зриває листя під ноги безжально.
О прошу листопад - мій брате листопад
Поверни ти стрілку годинника ще назад.
Зігрій сонечком тепла - золоту осінь ,
Хай квітнуть хризантеми на щастя у росах.
Так не хочу іти до зими в снігопад
там ,де біла зима метелиця лютує.
О подаруй ,ще сонячні дні листопад
Хай земля до білої зими, ще квітує.
Б'ється до мого вікна маленька пташка
Вона шукає тепла сонечка як і я.
На моїй душі печаль , смуток так важко,
Що до нас іде з високих гір біла зима.
Грає явір на золотім саксофоні
Мелодію осені у мінорній струні.
Дарує жовтий лист у мої долоні
Вінчає калиною золоті коси мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2026
Прем'єра скоро....
Вечорами часто думаю про тебе
Являєшся, як сонце після дощу .
Сходиш , як веселка у блакитне небо
У снах шукаю тебе ,та не знайду.
Знаєш, я тебе не можу відпустити,
Лиш спомин весни, як вітер у саду.
Із тим почуттям треба на світі жити
На відстані шепотіти слова "Люблю".
Очима цілувать уста , пишну косу.
О ні , я не забув тебе ,ні не забув,
Згадую, той день ,коли зустрів вперше.
Коли стукіт я серденька твого відчув
Слухав твій голос - ліричого верша.
Приходиш у мої сни, крізь усі роки
І така ніжна, як весна красива.
Ловлю, оту мить, як перший цвіт до руки,
Де ти щебечеш наче пташка мила.
Дні за днями летять, як листя клена
Я бачу твій погляд синьооких очей.
Вчора цвіла, як берізка для клена
Нині стала зіркою для безсонних ночей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2026
О Києве, славний лицарю на коні,
Ти прийшов до нас із легенди ,із давнини .
І освятив свій меч у пекельнім вогні,
Щоб під мирним небом розквітали ясени.
На майдані дух свободи гартувався
За тебе стоять соколи в полум'ї війни.
Ти злим ворогам - хану в полон не здався, -
Щоб жили щасливо твої дочки, і сини.
Києве, ти найкраще місто на землі
Люблю, зоряні світанки на схилах Дніпра.
До твоєї пристані пливуть кораблі , -
Віддають салют, шлють вітання до Кобзаря .
Люблю я навесні ,як цвітуть каштани
Коли запалює білі свічі небокрай.
Вдягають у вишиванку києвляни
Цвітуть , як у саду ружі у квітучий май.
Окраса - золоті ворота, Софія
Ведуть нас із минулого у завтрашній день.
На Хрещатику - сходить сонце Надії
Ти є серце України ,пісня із пісень.
Проросли корінням дуби і тополі
Твою Красу Дніпра оспівують солов'ї.
За тебе літа страждав Тарас в неволі,
Щоб бути господарем ,жити на цій землі.
Золоті дзвони кличуть на свято у храм
До тебе йдуть звідусіль на прощу миряни
Рідною мовою, ти лікуєш від ран
І тримають твоє небо люди -титани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2026
У моєї пісні - світлі почуття
Цвіте наче айстра квіточка весною .
Сходить ясним сонечком у небеса
Запалює свято у душі струною .
Пісня наче райдуга кольорова
Сяє у сяйві сонця наче діамант.
Це висота - ласкава ніжна мова
Дарунок божий , даний із небес талант.
Пісня серця ,як з джерела водиця
Від спраги ,дає нам наснаги і сили.
У музиці зір - небесна криниця
За спиною виростають дужі крила.
Пісня , це всесвіт - блакитні небеса
На полотні вишите життя нитками .
Чорне ,червоне - золоте вишиття
Веде у вишневий садочок до мами.
Нас всіх єднає мова солов'їна
Вишиванка ,це оберіг - краса душі.
Веде у танок пісня лебедина
Нахиляє зоряне небо на землі.
Пісня серця, краса матінки землі
Голос , який говорить її устами.
Мову природи розуміть солов'ї
Єднають рідну душу піснями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2026
А життя наче ніжний цвіт на калині,
Вітер ламає, топче ногами по землі.
Під дощем шукаєм, сонце на хмарині,
Щоб зрости, налитись ягодою на стеблі.
Було в моїм житті : сонячно і хмарно,
Штовхало у безодню, у глибоке море,
Знаю , що прожила я життя не марно :
Пережила в житті всяку біду і горе.
Здається, що я ще зовсім і не жила,
Життя пролетіло птахом наче одна мить.
Був час, була коханою, і любила...
За рідними, до болю серце моє щемить.
Якби повернути, отой щасливий час,
Де були, ще юні ,молоді, красиві,
Зорі зорепадом падали до ніг для нас,
від щастя тікали, як птахи полохливі.
А я щаслива, хто був у моїм житті,
Від одних я ревно плакала, як дитина .
Інші дарували любов у почутті,
Я цвіла щастям наче у лузі калина.
Злітала я в небо голубе у мріях,
Мріяла віднайти друга і справжню любов.
А у серденьку плекала я надію,
Плела вінець щастя із зоряних молитов.
2-------------------------------
Колись я впаду наче листя у трави ,
осіннім падолистом повз тебе пролечу.
Зашумлять наді мною в тиші отави,
І листопад запалить наді мною свічу.
Восени із дерев листя опадає,
від холодних дощів в*януть осінні квіти .
На очах кленове листячко згорає,
відлітає ген за обрій золоте літо.
Я так не хочу йти у заметіль зими,
Де лютує біла метелиця вітрами.
Де в молочнім тумані стеляться дими,
зима замітає слід осені снігами.
Колись я впаду, як кленовий лист із віт
вітер понесе в лоно до матінки землі.
Згасне для мене сонце , і цей ясен світ-
У мінорній ноті закурличуть журавлі.
О мої журавлі, журавлі , журавлі!
Прошу, не відлітайте за сині лимани.
Не забирайте мої роки від землі,
Мою золоту осінь у сиві тумани.
Колись я впаду на твою щоку дощем
І Торкнусь тихим вітром своєю душею
В осінній просені загублю біль і щем
Зійду над тобою вечірньою зорею .
3‐‐------------------
Життя ,це дарунок, не пункт призначення
У ньому є різні стежки , дороги .
Все у цьому житті має сенс , значення...
В ньому ми пташки всевишнього Бога.
Коли піду за межу з рідної хати
За село , де стоять в мовчанні дуби.
Буду над землею я небо тримати
Воркутати наче білі голуби.
Я не вмру, буду вічно на землі жити,
Зійду між хмар зіркою у небесах.
Буду нічним ліхтарем у даль світити
Кораблям у морі осяю я шлях.
Життя в нас одне , треба ним дорожити
І треба пройти важкий , тернистий шлях.
Треба збудувати дім, сад посадити,
І працювати в поті чола, як птах.
Сад замете зима білими снігами
Загубиться у стиглих житах мій слід.
Весна оросить сон - траву небесами
На дереві наллється яблука плід.
Прилечу журавкою я у сад весни
І на світанку пісню заспіваю.
Зашелестять зеленим листям ясени
Скажу :мій раю ,як тебе кохаю.
Життя відкриває дороги у світи
Сходим взуття ,натрем до крові ноги .
Від пункту А до пунту Я ,тре шлях пройти...
В ньому є миті радості, тривоги..
Життя ,це книга в ній біленькі сторінки
І кожен пише свій шлях який пройшов.
Це благодать божа - з небесної ріки
Благословить вінцем - батьківська любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2026
Прозорий літній вечір мов кришталь,
Одягнув чорнооку ніч в чорну вуаль.
Бог в святім храмі псалми читає,
Сина Вкраїни в останню путь проводжає .
Над землею стеляться тумани,
Горить у вогні земля - у душі рани .
Лечу журавкою до зламаних віт,
Де небо закрите для пташок у політ.
Лечу в спалене місто до Дніпра,
Де серце України - столиця моя.
Йду до Тараса на високі кручі ,
Де стоять над водою верби плакучі.
Скажи нам батьку, славний пророче!,
Як зупинити війну військо вороже.
Прилітають ракети з болота,
Повсюди жахіття, печаль і скорбота .
Росія вчора була сестрою,
А нині стала для нас дикою ордою.
брат вбиває брата у двобою,
Платимо дорогу ціну за свою волю.
Від ракети здригається дитя,
Згорає у вогні цвіт нації - життя.
Стирають місто із лиця землі,
Недають нам у мирі жити москалі.
Шукаю між згарищ вчорашній рай,
Знайому стежку до Дніпра, в зелений гай.
Вітром проганяю вогонь війни,
Йду де святі могили в журбі ясени .
Там, де учора цвіли каштани
Тут жили у тім раю люди - титани .
Співали пісні у вишиванці,
Зустрічали під небом сонечко вранці.
Там, де учора цвіли тополі,
Там дуби вирвані з коріння у долі.
О ні то не з марсу марсіани,
То з кремля московити завдають рани.
Більш не зацвіте в тім раю весна,
Для тих, хто так рано злетів у небеса.
Плаче старенька мати за сином ,
Що життя в неї гірчить, стало полином.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2026
Лечу наче сокіл ,де трави у росі ,
Де поле розлилось наче море безкрає.
Де цвіт калина розквітає у красі,
Цей шматочок землі, всі називають - раєм.
Сходить рано над селом сонечко весни ,
там світиться наче кришталь блакитне небо .
Стрічають лелек з чужих країв ясени ,
Веде до красеня Дністра сузір*я лебідь .
Тут на березі ріки смерековий ліс,
А чайки кружляють над бистрою водою.
І у тому раю, я родився, і ріс ...
І стрічав долю, першу зірку під вербою.
Йду я у весняний ліс наче в святий храм,
А дуб - монах звірам, птиці читає псалми .
Красуня весна лікує душу від ран,
встеля море квітів до ніг з своєї руки.
Спів соловейка лине, аж до діброви,
В царстві лісу - цвітуть фіалки на долині.
Вдягну я найкращу вишиванку святкову ,
Подарую я квіти - мамі Україні .
Лечу в рідне село у свій казковий світ ,
Де батьківська хата, мальви - ружі в розмаю .
Наливає плодами яблуневий цвіт
І Солодить ягода у маминім раю .
Йду босими ногами в трави вколіно ,
Де пахне медами літо - маків цвіт в житах.
І тут моя душа цвіте тополинно,
злітає на планету щастя у небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2026
Цілунком сонця витру сльозу із віч
Запалю я зірку щастя у літню ніч.
До ніг всесвіт тобі я нахилю
Тисяч раз скажу " кохаю і люблю".
Піду у осінь золоту з тобою
І зійду ясним місяцем над тобою..
Вплету ясні зорі у твої коси
Цілунком сонця зігрію у морози.
Із тобою хочу стріти я старість
Із тобою розділю біду і радість.
І розпалю я у каміні вогонь
Щоб відчула ти, тепло із моїх долонь.
Ми однієї ріки - два береги
І повінчані небесами назавжди.
Ти чарівна струна - дзвінкий водограй
Ти океан щастя в п'янкім цвіті - розмай.
Ти сяйво зірок квітучий зорецвіт
А у білих снігах є ранній первоцвіт.
Ти моя жадана мрія - бажання
В моїм серці сонечко, квітка кохання.
Я твій лебідь, а ти моя лебідка
Я твій стрункий клен , а ти моя берізка.
Обіймуть ніжно віти - руки до себе
У мріях злетимо до зірок у небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2026
Ти в ритмі музики пісня скрипаля
Ти - врашнішня зірка , яка веде вдаля.
Ти - ласкаве сонечко у блакиті
весняна квіточка волошка у житі.
Приспів:
Ти Всесвіт - яскрава зірка поміж зір
Ти співуча пташка із синіх - синіх гір.
Ти - білокрила пісня у небесах
Струна, що запалює свято у серцях.
Ти усміхнулась крізь сонячні дощі
І поселилась навік у моїй душі.
Зійшла неначе зірка на світанні
Ти - музика мого серця у коханні.
Ти - в ритмі музики - берег любові ,
Ти - є зірка натхнення у ніжнім слові.
Як лебідь лебідці я скажу : "Люблю"
До ніг небеса - ясні зорі - нахилю.
Ти - квітка поміж квіток у розмаю
Королева серця, яку я кохаю.
Піду я на край світу за тобою
Буду світити місяцем під горою.
В ритмі музики грає акордеон
Запрошую тебе на танець вальс - бостон.
поведу у казку - зоряні світи
Там, де цвітуть мальви -ружі райські сади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2026
Ти явилась, як вечірня зірка у мій світ ,
Зійшлись наші дороги із тобою.
О ,який великий, і є тісний, оцей світ, -
Зводить долі осінньою порою.
Відлетіли за обрій дикі гуси - птахи ,
Серце від туги зітхнуло, так важко.
В твоїх очах побачив печаль через роки,
Скажи, як живеш, моя мила пташко?...
Я довго дививсь на тебе у твої очі,
А ти не змінилась, така ж красива .
Злетіли в синю даль наші роки юначі,
Скажи, мені, як живеш ,чи щаслива?...
Упав білий сніг на твої чорняві коси ,
Нагадує ,що прийшла біла зима.
В'януть найкращі квіти від грози, морозу,
Скажи ,чому ти без пари і одна ?...
Плаче осінь дощем, сльози течуть із очей,
Вже одцвіла у красі моя весна.
Колись цвіла мальвою -ружою між лілей
Злітала, як пташка в сині небеса.
Вже осінь... опадає жовте листя з дерев,
І неповернути молодість назад.
І від зим сивіють коси - у дам королев,
шукаєм сонечка тепла - листопад.
А нажаль, не повернути молоді літа ,
ту весну, де були в парі з тобою.
О невже, пройшло поміж нас молоде життя ,
В снах, ти приходиш до мене весною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2026
Знайди мене поміж тисячу доріг
Йди за сходом сонця, як весна до літа.
Нахили з орбіт ясні зорі до ніг
Веди у стиглі жита , де цвітуть квіти.
Знайди мене поміж тисячу зірок
Оту зірку, що світить тобі яскраво.
Загадай бажання.. і зроби до мене крок ...
Читай мене ,як роман - книжку цікаву.
Приспів:
О, Знайди мене, знайди мене, знайди,
З першого погляду у себе закохай.
Хай для нас розквітають райські сади!...
Спраглими устами мене цілуй ,кохай.
Знайди мене між перехожих в юрбі
Відчуй мене на відстані руки - серцем.
Моргни бровою,щоб всміхнулась тобі
Пий любов , як чисту водицю з джерельця.
Знайди мене поміж тисячу квіток
Оту квітку ,що цвіте у літнім саду .
І вдихни мене , як повітря ковток
Скажи : ніжні слова "кохаю і люблю ".
Знайди мене, і дай мені, якийсь знак
Поведи за собою у казковий світ .
Щоб від щастя цвіла ,як червоний мак
Летіла, як пташка за тобою в політ.
Знайди мене, назви коханою своєю -
Встели на ложе пелюстки мільйон троянд.
Приголуб пристрастно ,щоб стала я твоєю
Веди, де море, пальми - квітне Олеандр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2026
Усі ми до болю ранені війною,
В одного шрам на тілі, в іншого біль душі.
Не повернути, той рай, що цвів весною-
Матері сина ,що лежить у сирій землі.
Чи є такі цілющі ліки на світі?,
Щоб залікувати рану святої землі.
Не зацвіте зламана гілка на вітті,
Не виросте обпалений колос на ріллі.
У пеклі війни дивиться смерть у очі,
В храмі мати за сина запалює свічу .
Від сирен виття тривожні дні і ночі,
Від втрати рідних, сирота ллє гірку сльозу.
Земля стогне від зривів, пожарищ війни ,
Здригається від ворожих ракет, шахедів.
Живцем у вогні згорають дочки, сини ,
Не можуть вирватись із ворожих лабетів.
А вже осінь і лиють проливні дощі ...
Йде холодна зима,метіль і хуртовина.
нема світла, ворог точить зброю - ножі
Згорає у полум*ї - моя Україна .
Усі ми до болю ранені війною,
Лиш віра дає нам сил у важку годину.
Ми здобудем перемогу у двобою
І підіймемо гордо червону калину.
А не спить вражий с... син на болотах
Вогонь розпустив язик... і стоїть стіною...
Спалюють села міста в попіл ... такий жах...
Платить за свободу воїн своєю кров'ю.
Білий світ почорнів від полум'я війни
У згарищах ,під завалами б'ється серце .
За волю ,свободу в бою стоять сини
Життя тримається на волоску ,як в герці.
Хто прожене , цю кляту орду із землі ?...
Хто допоможе, звідки чекати месію?
Щоб сіяти зерно на зораній ріллі,
Над Вкраїною зійшло сонечко надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2026
О Привіт, жовтню, мій місяцю брате!
Сьогодні, ти прийшов в гості в мій дім.
Запалив в душі урочисте свято,
Щоб відчути радість , щастя у нім.
Ти приніс в дарунок квіти жоржини,
Увінчав калину в мої коси.
Закурликав в небі - ключ журавлинний,
Що уже осінь - золота осінь .
Ти усміхнувсь мило сонечком з небес,
Даруєш ябка, груші і сливи.
Сієш у долоні - тисячу чудес,
Щоб на землі я була щаслива .
Заграв явір на клавішах рояллю,
Довгі віти на мінорній струні .
Вітер обняв осінь неначе кралю,
Нахиляє з небес сонячні дні.
А ще учора розквітав зелен клен,
в саду цвіли вишні буйним цвітом.
Торкавсь тихим вітром до стремен,
Літав в мріях, як орел над світом.
Грає музика, плаче дощ за вікном,
Вітер запросив на білий вальс осінь.
і жовтень сказав :**прощай** змахнув крилом,
між хмар згаснув, як сонечка промінь .
Ти брате жовтню налив в бокал вина,
Сяє сонце крізь прозорий кришталь.
У мою осінь прийшла вдруге весна
Лечу на крилах в синю - синю даль .
До нестями , я закоханий у осінь -
У калину, що стоїть край доріг .
У тополю, в золоті пишні коси -
шелест листя люблю у білий сніг .
2-------------------
пісня співає Ярослав Гудима
[Intro]
[Verse 1]
О Привіт, жовтню, місяцю брате!
Сьогодні,прийшов в гості в мій дім.
Запалив у душі урочисте свято,
Щоб відчути радість , щастя у нім.
Приніс у дарунок квіти жоржини,
повінчав калину в косах моїх
Залунав в небі - ключ журавлинний,
Що уже осінь - золота осінь у нім .
[Chorus]
До нестями я закоханий в осінь -
У калину, що стоїть край доріг .
У тополю, в золоті пишні коси -
шелест листя Люблю у білий сніг.
[Verse 2]
Дарував мило сонечком з небі,
груші яблука,і сок солодких слив
в мої долоні - сієш диво чудес,
Щоб на землі я щаслива була .
явір Заграв на клавішах рояллю,
Довгії віти на мінорній струні .
Вітер обняв осінь неначе кралю,
і Нахилив з небес сонячні дні.
[Chorus]
До нестями я закоханий у осінь -
У калину, що стоїть край доріг .
У тополю, в золоті пишні коси -
шелест листя люблю у білий сніг.
[Verse 3]
А ще учора зелен клен розквітав ,
і саду вишні цвіли буйним цвітом.
вітром Торкавсь тихо ти до стремен,
мріях Літав,як орел понад світом.
музика Грає, плаче дощ за вікном,
Вітер кружляє як білий вальс і осінь.
і жовтень прощай змахнувши крилом,
сховався між хмар,як сонечка промінь .
[Solo]
[Outro]
налив брате жовтню у бокал ти вина,
і сонце засяяє крізь прозорий кришталь.
бо в мою осінь прийшла знов весна
Лечу я на крилах у синю - синю даль .
19:25
О Привіт, жовтню, місяцю брате!
Сьогодні, ти прийшов у гості в мій дім.
Запалив у душі вогник свята,
Щоб відчути радість ,і щастя у нім.
Квітнуть полум'ям, як жар жоржини,
калина зорить у небо просинь..
Курличе в небі - ключ журавлинний,
що прийшла вже осінь - золота осінь .
Усміхнулось сонечко в тумані ,
Жовтень поклонився осені до ніг.
Обняв ніжно до себе в коханні,
Воркують, як два голуби край доріг.
Грає явір на клавішах рояллю,
Музику дощу на мінорній струні .
Жовтень обняв осінь наче кралю,
Цілує їй уста, коси золоті.
Ще учора розквітав зелен клен,
цвіла моя юна весна буйно цвітом.
Торкався вітром до ніжних стремен,
Літав у мріях, як орел над світом.
Звучить музика дощу за вікном,
Запросила вітра на білий вальс осінь.
Жовтень сказав : **прощай** змахнув крилом,
Запалює мить щастя в небо просинь.
Брате жовтню налий в бокал вина,
Хай дзвенить музика дзвінка як кришталь.
Ця осінь жінка наче квіт весна
Красива , а в небесних очах печаль.
До нестями я закоханий в осінь -
Жду ,як співучу пташечку край доріг.
Вітром обійму золоті коси
Встеляю мільйон троянд до її ніг.
3-‐-------------'''''''''''-----
Я ЗАКОХАНИЙ - У ЗОЛОТУ ОСІНЬ
БЛАКИТЬ ГОЛУБУ - ПРЕКРАСНИЙ, ЦЕЙ БІЛИЙ СВІТ.
НЕ ХОЧУ ЙТИ В ЗИМУ - ЛЮТІ МОРОЗИ,
ДЕ ЗАМЕТІЛЬ ,ПАДАЄ БІЛИЙ СНІГ - ДО НІГ.
Я ЛЮБЛЮ ЖИТТЯ , ЯК ЗОЛОТУ ОСІНЬ
КОЛИ НА КРОНАХ ,ЗОЛОТІЄ ЛИСТ КЛЕНА. .
КОЛИ РАНОК ЗОРИТЬ У НЕБО ПРОСИНЬ
ВЕДЕ У ОСІННІЙ ХРАМ , ЦЯ МИТЬ БЛАЖЕННА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2026
Колись я була молода, красива,
Цвіла, як мальва - ружа у саду.
Була дика як птаха полохлива,
Втікала від слів хто казав **люблю ** .
Колись була наївна і зелена,
Думала буде завжди цвіт весна.
Слухала Альбано і Джо Дасена,
Світилась між зір як зірка ясна.
Дивилась фільми, де грав Ален Делон,
Закохана в блакитні очі неба.
В той час для жінок, був мачо - еталон,
Літала у мріях вище неба.
Любила, так я цукерки ромашки,
Київський торт, халву , білий зефір.
дивилась, як літають милі пташки,
Над берегом ріки до синіх гір.
В юні роки я кудись поспішала,
Пішки ходила на третє село.
А від хлопців, як дика лань втікала ,
Невже , це сон моє життя пройшло.
Тоді здавалось нескінчена весна ,
облечу весь світ Крим і Рим, як птах.
Мить прекрасна як у річці течія
Часто бачу мамин садочок в снах.
Пам*ятаю, як ходили на танці
Музика жива ** Ватра, Cоколи** .
Горіли від щастя щоки, румянці ,
юні роки, як високі гори.
Ще вчора я йшла босими ногами,
В квітуче поле за зелений гай .
Стрічала першу зірку вечорами,
сонячну весну у цвіті розмай.
Бачу рідну батьківську хату у снах,
Під вікном, як цвітуть мальви квіти.
Маму в хустині, як зірку в небесах
Усміхнену ,як сонечко літа.
Прийшла, вже осінь на подвір*я у сад,
залистопадила листям вишня.
Зажурилась пташка ,що вже листопад
Бачить в рожевих снах - дні колишні.
Йду в золоту осінь у люту зиму,
Де цвіте земля у білих снігах.
Там все забілене в туманім диму
Шукаю свою весну я у снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2026
Ходимо по кругу - замкнутому колі,
Заблукали у сивім - сивім тумані .
Я не твій пан - господар твоєї долі
Кожен робить свій вибір у житті в коханні.
А я тебе , біля себе не тримаю,
ти - вільна птаха, лети собі, лети, лети .
Корюсь долі, з серця свого відпускаю -
Пробач, що не зумів кохання зберегти !
Одцвіло неначе квітка наше літо
Уже відлетіли у синю даль журавлі.
Ми з тобою стали чужі - у цім світі
Холодні , як зима без сонця на землі.
Ми різні із тобою. Пробач і прости!
А юні роки пролетіли як одна мить .
Якщо мене не любиш, тоді відпусти -
Хай буде все у житті в тебе добре - щастить!
В кожного є шанс, стріти долю у житті,
Бути із тим, з ким хочеться до зір літати.
Відкривати нові світи у почутті
Просто любити - у парі вальс танцювати.
Краще розійтись , чим жити у мовчанні
Тратити час,на того хто тебе не чує.
А той, хто любить - щасливий у коханні,
Під зорями, як птах свій рай життя будує .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2026
Співає Зоя Савченко -Zoyiana
Я чекаю тебе із доріг,
Встеляєш море квітів до ніг.
Ти явивсь - і змінив мій світ...
Квітне в травах для нас первоцвіт.
Ти є мій всесвіт - мій Аполлон!
Ти - мій красень - Ален Делон!
Ти є натхнення мого життя!
Ти поруч - і щаслива я!
Ти - музика, пісня у слові!
Ти - пристань, берег любові!
Ти - мій океан у почуттях,
Моя висота в небесах!
Ти - лебідь сузір'я у небі,
Кисень повітря в потребі!
Лечу я до зірок з тобою,
Щоб цвісти тобі весною!
Ти - сонце, місяць, ясні зорі!
Ти - маяк в життєвім морі!
Чую я твій голос у вікні,
Малюєш мить щастя мені!
Ти є зоряний дощ, зорепад -
Кленове листя в листопад.
Ти - грайливий вітер поміж віт,
Літо в душі, мій ясен світ!
Ти - із казки мій принц на коні!
Ти приходиш часто у сні.
Я - твоя пташка в райськім саду,
І тисяч раз скажу: Люблю!..
Ти - моя печаль, моя радість!
Ти є мій гріх, моя святість!
Ти - безсоння, мій солодкий сон!
Ти - мій янгол, Бог Аполлон!
Поділитись сторінкою:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2026
Людина пізнається у біді ,
не в золоті ,сріблі ,в гарній одежі.
Той, хто відчув біль, був у холоді,
Той працює ,будує свій рай - вежі.
Не кожен день свято - Різдво, Пасха
Не кожен день йдем до святого храму.
Але слово боже , божа ласка,
Молитвою лікує в душі рану.
Людина, те, що бачить очима,
І те наповнює у свою душу .
Не все вимірюється грошима,
Життя буває нас трясе, як грушу.
У кого, ще совість і честь живе ,
Того не купиш за срібну монету.
Не всі бачуть - небо осяйне ,
Не усі зігріють душу із жесту.
Людина бува , ніби красива,
А нутро її ,як ябко зогниле.
Щебече, як пташка і грайлива,
Пізнаєш ближче ,бачиш - личко кисле.
Скупий шукає всьому вигоду,
Він до Риму піде пішки ногами.
Довгим язиком робить погоду,
І, щоб пів світу загребти руками.
Заздрість заглядає в чужі вікна,
Сусіда на відстані руки - бачить.
Судить, топче цвіт , штовхає до дна
У твою спину гострим ножем - вдарить.
Буває дама , як королева
душа лукава, мізерна ,убога .
Хвалиться, що квіточка травнева
А без мізків - краса , як в кози роги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2026
Вислухай, мій Боже, щиру молитву,
У своїм серці несу тобі любов.
Прошу , зупини війну, кроваву битву,
Хай неллється на землі невинна кров!.
Боже, йду я до тебе , як до батька син,
Який у відчаю розрад шукає.
Стою, як загнаний звір у пастці - один,
Де у полум'ї вогню все згорає.
Господи пошли Ангела Охоронця
Хай відведе ворожий постріл в бою!.
Погасить пекло війни ,смертельний стронцій
Захистить тих ,хто у цей час на нулю.
О ,Господи прошу тебе і благаю!
Зігрій сонцем весни в заметіль зими.
Усіх тих, хто своєї хати немає
Дай у вірі сили , важкий шлях пройти.
Стою, молюсь до ікони - Божій мамі
У поклоні прошу миру на землі.
Запалюю свічі убієнним в храмі
Боже ,залікуй рани , хто у сльозі.
О, Всемогутній Царю, неба і землі,
Мій духовний батьку , небесний Отче.
Освіти сонечком шлях у сизій імлі,
Жени із мого краю - кобло вовче.
Віджени від нас ворога ,супостата,
зрадників ,які розпалюють війну.
Зітри у порух кровопивцю і ката
Меч воїна захистить нас в цім бою.
Милосердний мій батьку, дай знак із небес!
Веди завтрашній день до перемоги .
І , щоб упавшому із мертвих дух воскрес
І дай сил підвестись на свої ноги .
Господи, залікуй рани неньки землі ,
Хай впаде дощ , вмиє від згарищ війни!.
Сівач сіє зерно, росте хліб на ріллі,
До матерів з війни повертають сини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2026
Мамо ви наче зірка в небесах
Ловлю мить щастя із золотого ковша.
Являєтесь наче пташка у снах
І зникає журба, коли плаче душа.
О рідна мамо - голубко сива
Лечу до вас на крилах у дитинство світ.
Коли ви поруч, то я щаслива
Усміхається мені , цей ясен світ.
Мамина любов - благодать божа
Вона малює нам казку, рай на землі.
В саду цвітуть квіти мальва - рожа
На обрусі пахне святий хліб на столі.
Мама ,то найдорожчий скарб в житті
І на вагу золота - безцінний алмаз.
Захистить від бід , горя на землі
І молиться Богу до ікон повсякчас.
Шануйте діти - матінку свою
Вона наче яскраве сонце у небі.
Зігріє в зиму, у дощ, і грозу
Посеред ночі відкриє у дім двері.
Мамина любов - благодать божа
Вона малює нам казку, рай на землі.
В саду цвітуть квіти мальва - рожа
На обрусі пахне святий хліб на столі.
Допоки мама живе на землі
Для неї , ми будем завжди, ще дитина .
Зростаєм, як паросток на ріллі
Веде у мамин рай - пісня журавлина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2026
Ти йшла по вулиці міста як пава
І на тебе задивлялись перехожі.
Ти зійшла наче сонце із заграви
І стелились тобі до ніг мальви - рожі.
Красива, довге волосся по плечах
Очі сині в них тону, як в океані.
Над тобою розправив крила як птах,
Щоб освідчитись тобі, лиш у коханні.
Лагідна усмішка, погляд як стріла,
Уцілила у серце стрілою Амур.
В моїх очах як квіточка розцвіла
П'янить, і дурманить твій солодкий парфум.
Закохавсь в тебе, як юнак юних літ
У твоє біленьке личко, чорні брови.
Ти мій всесвіт, що кличе мене в політ
Пташечка , яка надихає у мові.
Дивлюсь у очі на відстані руки
Хочу до себе ніжно - ніжно обняти .
З неба тобі нахилить ясні зірки
В обіймах медові уста цілувати .
Люблю, так дивитись тобі я услід
На твій ніжний стан , твою шляхетну ходу.
Очима смакую , як медовий плід
Ти моя спіла вишенька в літнім саду .
Ти є моя любов, смисл мого життя,
З тобою хочу бути в радості ,в горі.
Лиш тобі відкриваю я почуття
Ти мій маяк , пристань у життєвім морі.
2------------------------------
Я підіймаю за вас цей бокал,
у ньому налито вино іскристе.
Сьогодні для вас співає хорал ,
Грає скрипаль, у це свято врочисте.
Прийшли рідні, і друзі на свято,
І Линуть щирі вітання звідусіль .
Удаль злетіло років багато,
Хай квітне літо для вас у заметіль!
З Днем народження я вітаю вас !
Здоров*я і многая літ бажаю.
Хай осінь закружляє в танці вас!
зорі на щастя падають з небокраю .
Я хочу п*яніти не від вина,
а пяніти від щастя у любові.
Я вип*ю цей бокал вина до дна ,
боготворю вас до ясних зір у слові .
Будьте красиві , будьте щасливі !
Хай зозуля накує вам до ста літ .
Роки цвітуть на золотій ниві ,
як у чистім полі в житах - маків цвіт .
О ні , ви не сумуйте, не треба!
Хай вітер прожене із душі печаль .
На танець запросить білий лебідь,
І поведе на крилах у синю даль .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2026
Ясен місяць дивиться у нічне вікно
Відкриває небеса у зоряні світи.
П'ю я твою красу, як солодке вино
і являєшся наче сузір'я Лебідь ти .
Ти моргни бровою ,дай з неба якийсь знак
Прийду зіркою у надвечір*я - красиво.
Зацвіту наче Червоний мак у житах,-
Візьму у синю даль наче птах сизокрилий.
Крилом лебединним прожену тумани
А любов'ю напою спраглу душу твою.
Зацілую сонечком тебе кохана
І розкажу, як тебе кохаю , і люблю.
Ти на квітці крапля дощу,чиста роса
Подих вітру , і шелест листячка на вітті.
І манить , так до тебе - неземна краса
оспівую твоє ім'я ,як птах на вітті.
Ти сходиш сонечком між хмар в сизій імлі
на світанку яскравим сяйвом у небесах.
То стелися квіт ромашками на землі
А то у лютому первоцвітом у снігах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2026
Стрілою Амура очима не стріляй
не зваблюй мене у полон до себе.
Із почуттями мого серця , ти не грай
Не клич серед ночі до зір у небо..
А закоханий погляд у очі в очі
Ковток повітря дихаю в такт на двох.
Ти приходиш так часто по серед ночі
Єднає із тобою серця сам Бог.
Несу, як сонячну весну тебе в руках
В рай літа ,де пахнуть медами квіти.
Кружляю над тобою наче синій птах
П'ю твою вроду з чистих джерел літа.
Від безсоння не можу спати доранку
Пишу при зорянй свічі тобі листа.
Стрічаю як раннє сонце на світанку
стелю лист клена, як осінь золота .
Ти є мій Всесвіт мій безмежний океан
І під зорями освітлюєш мій шлях.
Ти у моїм вікні красень місяць титан
Є принц на білім коні у моїх снах.
Ти дивишся на мене мов із ікони
Твій ніжний голос будить мене від сну.
Ти один наче сонечко на мільйони
Даруєш мить щастя - сонячну весну.
Зацілую я твої уста - устами
Промінь сонечка у коси заплету.
Кохання повінчало нас небесами,
Щоб удвох іти у осінь золоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2026
Ми розійшлись з тобою назавжди
І стали різними світами.
Зима замела у наш рай сліди
Далека відстань поміж нами.
Той , хто любив ,і прощатись вміє
Віднайде слова на прощання.
І лебединним крилом зігріє , -
Коли в серці цвіте кохання.
А ми не прийдемо більше туди,
Коли було нам сімнадцять літ.
Для лебедів цвітуть райські сади,
Весна стелить до ніг первоцвіт.
Відцвіла весна .І сплило літо
Прийшла золота осінь - в наш сад .
Жовте листячко зриває вітер
Нажаль, наш час - не вернуть назад.
Ми розійшлись з тобою навесні
вже пізня осінь ,скоро зима.
Може колись наснюсь тобі у сні
І явлюсь , як пташка до вікна.
Ти згадаєш, отой щасливий час,
Як ми першу зірку стрічали.
Очі від щастя світились у нас
А серця в коханні палали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2026
Дай, Боже ,дочекатись перемоги
Дай, Боже , зустріти сонце у вікні.
Хай цвітуть квіт соняхи край дороги !
У пам'ять тих , хто загинув на війні.
О , Дай Боже, нам миру, а не війни!
Хай кружляють голуби у блакитті!
О дай , Боже бачити казкові сни!
Хай розквітає маків цвіт у житі.
О, дай, Боже зцілити рани землі!
Жити в затишку, достатку без тривог.
Хай буде хліб і до хліба на столі.
Благословить наше майбутнє сам Бог.
О , Дай, Боже, цілющих рос і дощу
І омити із землі пролиту кров .
Йти в святий храм на молитву, на прощу ,
І будувати рай - життя з молитов.
О дай, Боже, нам сонячної весни!
Сіяти зерно на зораній ріллі.
Погасити полум'я , вогонь війни
Хай цвітуть сади, співають солов'ї!
Дай , Боже панувати в своїм краю,
щоб відчути , як птах у небі волю.
Хай цвітуть сади біля хати в маю!
пригощають плодами нашу долю.
Дай, Боже бути паном в своїй хаті,
Господарювати на своїй землі.
Хай стрічає із війни сина мати
Святим хлібом пригощає на столі.
Дай, Боже, щоб воскресла Україна,
Як птах ,фенікс із попелу ожила.
Цвіте у лузі червона калина
Розквітають наші села і міста.
Дай ,Боже не чуть сирен війни вовік
Хай світить ясне сонце у небесах!.
Тече вода з джерела - небесних рік
І цвітуть мальви у квітучих садах !.
2-‐----------
Ми усі прагнули свободи і волі ,
Увійти в Європу , у світ НАТО .
А крахобори завели до недолі
Війна вигнала на мороз з хати.
Загнала нас у глухий кут - п'ята зона
А самі втекли у мать росію.
З серця України ллється кров червона
І маєм на Бога, лиш надію.
Обікрали і обдерли нас до нитки
Живцем здирають до крові шкіру.
Ведуть подвійну гру блазні, фаворитки
Біситься рогатий чорт від жиру.
Шахеди , ракети літають над нами
Від град тремтить безпомічне дитя.
А зрадники злигались із ворогами
Спалюють у попіл наше життя.
Горять наші села і міста у вогні
Ворог їх з лиця землі стирає.
Гине цвіт нації в безпощадній війні
Козак в бою свій дім захищає.
На полі бою гинуть наші солдати
Захищають від клятих ворогів .
І на могилі оплакує сина мати
Стоїть, як сирота між яворів.
В нас надія, лиш на Бога ,свої сили,
Щоб здобути перемогу у бою.
Повсюди хрести і високі могили
Мати лиє з очей гірку сльозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2026
Знову зацвіла матіола в саду
шукаю мамин рай - дитинство світ .
І туди босими ногами я йду,
Щоб вдихнути у ябуневий цвіт.
Пахне матіолою літній вечір
Засяяв наче зорі в небесах.
Душа розправила крила лелечі
Шукає мамин рай у вишиттях .
Згадую щасливий час - минулих літ ,
Де мама в хустині у віночку.
Там сонечком усміхався - ясен світ
Птах співав ніжні пісні в садочку.
Вже не цвіте , як колись матіола
І зайшло сонечко у тумани .
В споришах заросли стежки довкола
Я в саду шукаю сліди мами.
Осиротіла хата без вас мамо
Зажурилась калина край доріг..
У снах чекаю наче пташку рано,
Щоб відкрили двері - рідний поріг.
Закрита на ключ і на замок хата
Душа болить до сліз і до болю.
Немає родини мами і тата
Вітер гне додолу ,як тополю.
Відлетіли у синю даль журавлі
Холодно. Листопад.Пізня осінь.
Мамо шукаю вас всюди на землі,
Зима мете сніг на мої коси.
Все було ніби вчора рідна мамо
Цвіли у саду квіти в розмаю .
Ви злетіли у синю даль , так рано
Без вас печаль душу розриває.
2-----------------------------------
Я так Люблю Дністер його дзвінкий спів,
мелодію з гір на хвилях водограю.
Чую милий голос пташки піснеспів,
І окрилена до ясних зір злітаю.
А там на квітучім березі Дністра,
Запашні в чистій росі трави вколіно.
І до дзеркала води зорить верба,
Клониться землі весна лебедино.
Люблю я Дністер неповторну красу,
На березі ріки ліс, гаї, діброву.
Мого дитинства колиску золоту,
А у стоголоссі солов*їну мову.
На лівому березі ріки Дністра,
Село Чайковичі, як писанка стоїть.
Коло хати сад , калина і верба,
Золотіє сонечко поміж верховіть .
Вздовж вулицями цвітуть рясно сади,
Сочні ябка, сливи і грушки медові.
І навесні лелеки летять туди ,
Щоб віднайти щастя у ночі бузкові .
Милуюсь, як цвіте земля в цій красі
Дивлюсь я на красень Дністер синьоокий .
Цвіту ,як в житах маків цвіт у росі
Обіймаю крильми свій край наче сокіл .
Тече бистра ріка у Чорне море,
За течією пливуть хмари ,як човни.
Бачу як на долоні Карпати гори,
Де шумлять на вітрах стрункі ясени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2026
А з дурнем не звариш каші,
Він все ділить наші, ваші.
А мудрий не кляне нікого ,
слухає Бога святого.
і знає, що бумеранг прийде,
До того, хто біду несе.
Не злото, срібло прикрашає,
той хто щиру душу має.
Той , хто вміє словом зігріти,
хліб з тобою розділити.
Не той святий, хто ходить у храм,
І носить на шиї хрест золотий.
Той , хто відкриє вніч двері нам,
Підтримує в біді у день важкий.
Не розпалюй полум*я пожар,
Бо втратиш цінний божий дар.
Не розпалюй війну словами,
Хай буде мир поміж нами!
Бійся, не того пса, що лає,
бійся того, хто кусає.
На твоїм волоссі сивина,
А у роках, ти - дичина.
Не той є козак, що моторний ,
той ,хто уважний, неповторний .
Не так страшний звір із зубами,
Як людина із словами .
Ближньому, як циган не бреши
як мудрий чоловік - мовчи .
А жадному пів - світу мало,
дивиться, як кіт на сало.
Ледачий любить їсти, спати,
Ніц не робить, а все мати.
Скупий хоче даром пів світу ,
топче плід, ламає віти.
Попу і чорт руку озолотить ,
і душу ябком засолодить.
Він бідний, як церковна миша
Від лір їде в нього криша.
Сивина виросла в бороду,
Дурень був дурнем, ще з молоду.
А такий поважний чоловік,
А думками у гречку втік.
А мудрість приходить з роками,
Вчить просто жити під небесами .
А хто працює, йде до мети...
Той приймає божий дар з висоти.
Як б не літав орел високо,
падає в море глибоке.
Свині вага не заважає
Скільки даш їсти, стільки з*їдає.
Старий сивий дід в окулярах,
любить дівку в мемуарах.
Дід беззубий на печі сидить,
загляда, ще на молодиць.
Хто немає вірного друга,
І той ходить сам за плугом.
Не той багатий, хто має владу
А той ,хто дає всьому раду.
Не той мудрий, хто має язик
А той ,хто трудитись привик.
Дай дурневі у руки владу,
Потопче цвіт він у саду.
Дай дурневі гостру сокиру,
покладе тебе в могилу .
Красивий чоловік не з лиця,
той хто має руки творця.
Хто важко, як пташка працює
Той високі вежі будує.
Ворона літає за море,
Приносить біду і горе.
На яке дерево сідає,
Там каркає , не співає .
А у корови довгий язик,
І вперта, як рогатий бик.
Дай в корито їсти і пити,
Будеш біле молоко пити.
А навіть у стайні корова ,
Та любить ласкаву мову .
А від кого, не чує тепла,
Тому не дасть в глек молока.
Людина має довгий язик,
Хоче пити вино, їсти шашлик.
Носить на голові корону,
Плює на святе божу ікону.
Дай дурневі у руки зброю,
Не дасть жити у спокою.
ранить твоє тіло до крові,
Зіб*є з ніг тебе у слові.
Красивий не той, що високий,
той , хто має душу глибоку.
Красивий не той, що говорить,
той, хто великі справи творить.
Ти не плюй у свою криницю,
Не каламуть в джерелі водицю.
Бо захочеш води напитись,
І Духовно хлібом причаститись .
ТИ ДРУЖЕ , НАВІТЬ СОБАЦІ НЕ ВІР ,
БУВАЄ СЕРДИТА НАЧЕ ДИКИЙ ЗВІР.
ГЛАДИШ І ПЕСТИШ ПО - ШЕРСТІ РУКОЮ
ВКУСИТЬ ЗУБАМИ ДО КРОВІ , ДО БОЛЮ.
У НЕЇ ГОСТРИЙ НЮХ , НА ВСІХ ЛАЄ
БЛИЗЬКО ЧУЖИХ ДО СЕБЕ НЕ ПУСКАЄ .
ЗДАЛЕКА ВІДЧУВАЄ ТРИВОГУ
БРОДЯЧИХ ПСІВ НЕ ВПУСТИТЬ ДО ПОРОГУ.
ЗЛОДІЯ, ПАЛІЯ НЮХОМ ЧУЄ
НА ПОВЗУЧИХ ЗМІЙ НОЧАМИ ПОЛЮЄ.
ВОНА ЗНАЄ, ХТО Є СВІЙ,ХТО ЧУЖИЙ
В ДОМІ ВОНА ГОСПОДАР - ДРУГ ЗОЛОТИЙ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2026
Там , де розлилось море квітів в житах,
Там кружляють в парі лебеді кохання.
Наливає духмяна липа в медах ,
І єднає нас з тобою зірка рання .
Піду я у поле за зелений гай,
назбираю у букет запашні квіти.
Подарує блаженну мить - цвіт розмай
Поведу тебе у казку, у рай літа.
Приколю я маків цвіт в твої коси
Освідчусь в коханні на березі ріки.
Бононіж підемо в трави у роси,
Там ,де падають на щастя ясні зірки.
Впаде зірка, загадаю бажання ,
Щоб з тобою поєднати навік серця.
Ти моє натхнення - квітка кохання
Любов - цілюща водиця із джерельця .
Покладу я руку на твоє плече,
І Обійму крильми птаха я до себе .
Нехай поміж нас ріка - життя тече!,
А у серцях цвіте весна - блакить неба.
Я хочу з тобою вечір стрічати,
А у небі зранку сонечко поміж хмар.
Солодкі уста як мід цілувати,
Згорати полум'ям в почуттях наче жар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2026
ОСІННЄ ЗОЛОТО
Впаду падолистом я до твоїх ніг,
І встелю багряний килим - лист кленовий .
Ти пройдеш повз мене мовчки край доріг,
Обійму до себе, як вечір бузковий.
Падає падолист із кленових віт ,
Мов золоті роки - осіннє золото .
Наче сузір*я із небесних орбіт ,
А ти наче весна цвітеш, так молодо.
Злетіли за вітром в даль юні роки
Я шукаю весну поміж крон край неба .
Нам літечко сіє на щастя зірки
Зорить у вікно наче сузір'я лебідь .
Шумлять золоті тополі край доріг,
І так бентежно споглядають на клена.
А завтра листопад впаде перший сніг ,
Покриє увесь світ - отави зелені.
Я не хочу йти у заметіль зими ,
Де свище хуртовина, і лютий вітер.
У снігах стоять білосніжні сади ,
Пишу листи тобі із зоряних літер .
В спогадах повертаю золотий час,
Нашу ранню весну, рай літа в розмаю.
Летить і летить жовтий лист поміж нас,
Я як отой лист на самоті згораю.
О ні, я не забув тебе, не забув -
Здається, що кохаю тебе, щей досі .
Ой швидко ,отой золотий час минув
І кружляє над нами вже пізня осінь.
Пробач, що розійшлись наші дороги
Ти злетіла за журавлями в чужий край .
На серці моїм печаль і тривоги,
У снах я шукаю твій силует - наш рай .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2026
Поміж вулицями міста край доріг,
Запалені ліхтарі сяють, як вогні.
І пелюстки троянд стеляться до ніг,
Дарують блаженну мить тобі і мені.
А твої очі, як зорі у ночі
На хвилях почуттів - безмежнний океан.
Розцвіла, як ружа врода жіноча
Поруч із тобою кохана я - титан .
Усмішка мила, чорні - чорні брови,
ямочки на щоці , волосся по плечах.
Від ласкавих слів твоєї розмови ,
Я літаю до ясних зір наче птах.
Поруч з тобою виростають крила,
Лечу я на планету щастя до зірок.
Веде до тебе, якась дивна сила
Ти є квітка натхнення - повітря ковток.
Візьму тебе мила на свої руки,
Понесу у рай літа - на берег ріки.
З тобою у парі, як дві голубки
будемо ловити у долоні зірки .
Впаде зірка, загадаю бажання ,
Щоб з тобою зустріти осінь - листопад.
Хай цвіте у саду квітка кохання!
Веде нас у місячну ніч під зорепад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2026
Болить моя душа за Україну,
І за усіх тих, хто невинну кров пролив.
За вирвану із коріння калину,
За тих ,хто птахом у вічність відлетів .
Болить душа за знищену країну
Хто відцуравсь від рідної мови, церков .
Хто блука, як пес без хати під тином
В пеклі війни під шахедами знов і знов .
Болить душа за воїна - солдата ,
Хто є у багнюці вколіно під дощем.
За стражденну у сльозах сиву мати,
Що взяла хрест на свої плечі тягарем.
Болить душа, хто пролив кров на землі,
За дітей ,що без кінцівок ,без рук, і ніг
За тих, для кого не зійде сонце в імлі,
Лежить убієнним - в степу край доріг.
Болить так душа за кожен шмат землі,
Який у вирвах обпалений у попіл .
За кожен колос стоптаний на ріллі,
За отруєні ріки , поля широкі.
Болить моя душа за тебе мій краю,
Що будували дітям рай - руки трудяг.
А зрадник привів у дім хижу зграю
Вбивають нас, і топчуть синьо -жовтий стяг.
Болить моя душа за цвіт калину,
За тих, хто на плаху своє життя поклав .
Віддав себе в жертву за батьківщину,
Щоб у садочку соловей пісні співав .
Болить душа за скалічені долі,
За матір ,що втратила свого сина.
Усіх тих, хто прагнув свободи і волі
що без свого батька росте сиротина.
Болить моя душа до сліз ,до болю ,
І Що під градами гинуть живцем діти.
А війна загнала нас у недолю
І порозлітались ,хто куди по - світу.
Болить душа, за тих хто у полоні
З кого знімають шкіру, вбивають на смерть .
За тривожні сни і біль у безсонні
Не можемо на своїй землі, просто жить.
Болить моя душа за тих, хто в бою -
Стоїть на лінії фронту в перших рядах.
За тебе Україно Бога молю,
Щоб воскресла із попелу неначе птах.
Болить душа за долю українців,
За знищений дім, стертий із лиця землі.
І за божевілля від рук злочинців
Села і міста ,що спалені у вогні .
Болить моя душа до сліз , до болю
За усіх тих , хто безвісті пропав в бою .
За знищені дуби , клена , тополю,
За батька, що ховає в землю всю сім'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2026
Ходимо по кругу - замкнутому колі,
Заблукали у сивім - сивім тумані .
Я не твій пан - господар твоєї долі
Кожен робить свій вибір у житті в коханні.
А я тебе , біля себе не тримаю,
ти - вільна птаха, лети собі, лети, лети .
Корюсь долі, з життя свого відпускаю -
Пробач, що не зумів кохання зберегти !
Загубили ключі щастя в наше літо
І на все є початок і кінець у житті .
Ми з тобою стали чужі - у цім світі
Холодні , як зима без сонця на землі.
Ми різні із тобою. Пробач і прости!
Неможу жити без тепла на самоті.
Якщо мене не любиш, тоді відпусти -
Хай буде все в тебе добре, - щастить в житті!
Кожен має право на щастя у житті
Бути із тим, з ким хочеться до зір літати.
Відкривати нові світи у почутті
Просто у вікні - ясні зорі рахувати.
Краще розійтись , чим жити у мовчанні
Тратити час,на того хто тебе не чує.
А той, хто любить - зігріє у коханні,
Ніжним ласкавим словом - рай життя будує .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2026
Стою я мовчки, як сонце над світом
а повз мене тече ріка - життя.
Я у ній розчиняюсь білим снігом ,
Несу у вічність свої почуття.
Високо у горах на полонині ,
цвіте едельвейс квітка кохання.
Вітер розпліта коси яворині ,
з цвіту збирає мед бджілка рання.
Опадає із синіх гір водоспад
Об розбиті скелі жива водиця.
Осяює казковий рай - зорепад
Радіє літечку в травах птиця.
Трембіта будить від зимового сну
Ці засніжені Карпати Гори.
Вдихаю у груди, нектар з цвіту п*ю,
Сонцем обіймаю осокори.
Я вслухаюсь в тишу знову і знову,
У вітер, що листячком шелестить.
У спів пташечки солов*їну мову,
У цвіт весни, у цю блаженну мить.
О, як би я хотіла крила мати,
Злітати вище хмар наче сокіл.
І до себе божу красу обняти,
вернути назад молоді роки.
Від жари, спеки ріка висихає
Найкраща квітка ронить пелюстки.
Лиш, той, хто любить і вірно кохає,
Встеля до ніг вишиті рушники.
А там ,де вічно смереки зелені
там над світом сонце рано встає.
Сидить і співає жайвір на клені
На крилах щастя людям роздає .
Так пахнуть скошені трави - сіножать,
Чебрець, люписток, рум*янок, м*ята.
Райдуга сяє як божа благодать,
п*ю цю красу , як птаха крилата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2026
Ой біда, людоньки, біда, біда,
У Насті у горлі виросла кіста.
більше не може вона співати ,
Рідна Мова стала заважати.
Ой, ви чули людоньки новину,
Настя зрадила свою батьківщину.
Україна дала їй свободу,
Вона каламутить у Дніпрі воду.
Виросла кістка в горлі від мови,
Язик довжелезний, як у корови.
Каже , що руський її до душі,
буде на язику співати пісні.
А був у Настеньки золотий час,
Пісня "Я - Україна " єднала нас .
І торкнулась душею до сердець,
Україна сплела з квітів вінець.
Україна дала їй корону ,
Щоб Співала мов Мадонна з амвону.
І несла як орлиця в світ пісні
Стояла з українцями у борні.
Зреклися мови "настя і льоша,
Шукають у москві друзів хороших.
А москва, це город - больших певцов
У них не червона, а блакитна кров.
Москва, це місто , не Київ - село
Там можна лопатою гребти бабло.
Продали душу, співучі пташки -
Скажіть, люди, "хто вони, хто для рашки ?"...
**Пара не пара** настя співала
І на сцені льоші штани знімала.
І хотіла рашці догодити,
Щоб рученьку свою озолотити.
Злетіли в європу, за океан,
Плетуть язиком, в голові в них - дурман.
На якій, ви народились землі?...
Земля годувала хлібом на столі.
З якої криниці пили воду ?...
І язик приніс отруту народу.
Кидає народ каміння в спину ,
Зрадили мову, свою батьківщину.
Ганьба вам від нині і довіку,
На пиху, і жадність - немає ліку .
Дав Господь вам голос , щоб співати
У світі Україну прославляти .
Хоч гарне личко, в голові вата
коли нема ума, то горить хата.
Від Насті маячні стає дибки волос,
Каже , що від мови втратила голос.
Продалась за рубль, монету - раші ,
Cниться біла яхта - насті і льоші .
Україна, дала вам свободу ,
Щоб були взірцем - для свого народу.
Гордо нести у світ її ім'я,
Зігрівати піснею змерзлі серця.
Бути великими вам не дано -
Ви за руським кораблем пішли на дно.
Два голуби миру, так скакали
В книгу Миротворців їх записали.
Хто плює в криницю, де п'є воду,
отой стає чужим для свого роду.
В образі блазня - славік балаган
У очах українців шут - меломан.
Він продасть рідну маму за гроші,
Щоб розважать "нових руських вельможих".
З грудей медалі, корону зняли
І зрадниками народу - назвали.
Місця вже між своїми немає
Так є з тими, хто високо літає.
Ще вчора, ви - на сцені стояли ,
Кричали вам "браво " - аплодували.
нині стали ніхто - блудні вівці
Біда, як нема олії в маківці.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2026
Йду у рай літа - літечка наче у храм,
щоб намилуватись вродою землі.
Клонюсь низенько Богу - святим божествам,
несу любов на вівтар - сповідь душі .
Дивлюсь я на оті гори, ліси, гаї,
Не можу очей відірвати від краси.
За спиною виросли крилонька мої,
Коли чую солов*їні голоси.
О, яка прекрасна земля у розмаю!
Коли в гаю липа духмяно цвіте.
Падають зоряні дощі з небокраю,
Цвіте наче сонях сонце золоте.
Лечу на семи вітрах на берег ріки ,
Там, де цвітуть білі - білі ромашки.
Дивлюсь у чисту воду дзеркало ріки,
Як на вербі щебечуть милі пташки.
Йду босими ногами в трави по- росі ,
Там, де пломеніє маків цвіт в житах.
Купаюсь душею - у цій божій красі,
Обіймаю рідний край, як білий птах.
А за зеленим гаєм у чистім полі,
Ходить лелека босоніж по - стерні.
Збирає зернятко, і радіє волі, -
Що літо дарує, ще сонячні дні.
Йду у рай літа- літечко наче у храм,
Щоб напитись із джерела водиці.
Красу я літечка возношу небесам,
Черпаю з джерел воду із криниці .
На крутому березі ліс , гай, діброва,
Трави уколіно - божа благодать.
Тут пасуться коні - тиша світанкова,
пахне духмяно скошена сіножать .
Вдихаю в груди море квітів - румянок
В пахощі квітучого літа - нектар.
У пречисте небо - рожевий світанок
І Квітну зореквітом поміж стожар.
Йду , де пахне п*янко літній сад медами ,
Щоб нарвати у жмені черешні з віт .
Тут соловей солодить душу піснями,
Повертаю в спогадах - дитинства світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2026
Життя ,це сцена із чотирьох дій
Дитинство,юність,зрілі роки , і старість.
Мережимо кожен день із блакитних мрій
Кожна мить життя - це цінна вартість.
А кожен несе на плечах свій хрест
Падає ниць ,встає...вчиться просто жити.
Йдемо по крутих дорогах на Еверест
Пізнать Бога ...рай життя творити.
Багато нас вчать , як треба жити
Їхнє життя не ідеальне,не взірець.
О краще мовчіть, люди, щоб не грішити -
Всіх нас розсудить - небесний отець.
О , люди ,люди,ви не монахи ,
Що моляться - день і ніч до святих ікон.
Живіть ,працюйте , будуйте дім, як птахи -
Відчуйте біль землі ,плач , і стон.
Поки живе людина на землі
Вона вчиться жити, духовно зростає.
Немов той паросток , що зріє на ріллі
І кожен свої жнива збирає.
Усе в'яне і сходить нанівець
Зелене листячко згорає у попіл.
Помиляється геній ,великий мудрець
Крила ламає під вітрами сокіл.
Ми наче зорі під небесами
По - одинці згораємо у небуття.
І зима замітає наш слід снігами
І чи , хтось згадає наше ім'я?..
Один прийде в життя наче сонце
Подарує море квітів з своїх долонь.
Інший наче хмара гляне у віконце
Вдарить громом ,обпече, як вогонь.
Я пройду повз вас легеньким вітром
Райдугою осяю - ваш рай, і ваш дім.
І зійду яскравим сонечком над світом,
Щоб цвіли яблуневі сади в нім.
На небі нас мільярд ясних зірок
А прийде час не буде, ні мене, ні вас .
Радійте життям, вдихніть повітря ковток
Будьте , милосердні у важкий час.
Живіть , поки дає Господь життя
І ловіть чудову мить у свої руки.
Любіть,шануйте свій дорогий скарб буття...
Тримайте небо, як старі буки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2026
Я чекаю щастя , чуда із чудес
Красеня лицаря на білому коні.
Якщо мене любиш,знайдеш без адрес...
І принесеш мільйон білих троянд мені.
Чекаю тебе, як з моря погоди,
Стою я на пристані - березі життя.
А на метрових хвилях шумні води
Несу на крилах тобі свої почуття.
А ти поклич, і я до тебе прийду,
Піду за тобою босими ногами.
І ніжно руками - крильми обійму
Зігрію теплом ласкавими словами.
Незнаю , хто ти ,де живеш і звідки?..
І не бачила я обличчя,твій портрет.
Ти являєшся в мої сни - нізвідки -
Пишу тобі листи , про кохання сюжет.
Не знаю , де ти , на якій планеті?..
І на яких широтах знаходишся ти.
Малюю я твій образ на мольберті
Всесвіт , що осяює - зоряні світи.
А ти - уява, фантазія, міраж
А на горизонті - мій блакитній обрій.
У сизих вечорах - мій фантом, кураж
А у моїм вікні - Ясен місяць в повній.
Я чекаю, як після грози сонце
Наче кольорову райдугу з висоти.
Я відкрию двері у своє серце,
Щоб знайшов земне тепло у ньому ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2026
Ти - пройшла повз мене стороною
Побачив , щось рідне, таке у тобі .
Ми зустрілись літом, не весною
Дивлюсь, як у небо очі голубі.
А так багато красивих жінок
А кохана для мене лиш ти, лиш ти.
Ти - одна із тих яскравих зірок,
До якої будую зоряні мости.
Манить до тебе небесна сила
Ти - являєшся мов зірка у вікні.
Заплющу очі , бачу тебе мила -
І малюю твій портрет в блакитнім сні.
Твій милий погляд ласкавий ловлю
І тону в очах наче в океані.
І тисяч раз скажу : тобі " Люблю"
Подарую мільйон квітів в коханні.
Я нарву білі ромашки квіти
І подарую ніжний букет тобі.
Поведу у казковий рай літа
В трави духмяні, де пахощі п'янкі.
А ти - найкраща квітка із квіток,
Яка надихає мене просто жити .
Ти є мій Всесвіт - повітря ковток
Із тобою хочу Осінь зустріти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2026
А для мене ти - зірка яскрава,
Яка осяює дорогу в життя.
Книга романтична і цікава,
Яка надихає мої почуття.
Для мене ти - океан любові,
У якому я тону у небесах.
І від ласк твоїх у ніжнім слові,
Розтану наче сніг у твоїх руках.
А для мене ти - море широке,
Я ріка, у обійми твої впаду.
Навіть через сотню - сотню років,
Тебе коханням свого життя назву.
Удвох ми упарі із тобою,
Воркуємо, як голуби у саду.
Пригорну тебе ніжно рукою ,
У небі для тебе я зірку знайду.
Для мене ти - сонечко в блакиті,
є найдорожча жінка на цілий світ.
Від твого тепла наче мак в житі,
Розквітаю у росі ,як ніжний цвіт.
А для мене ти - повітря ковток,
У пустині цілющий дощ - водиця.
Зроби до мене, всього один крок, -
Щоб твоєї любові міг напиться.
А для мене ти сонечко весни,
І серед зими в моїй душі - літо.
Ти є моя мрія - рожеві сни,
Є солодкий медовий плід на вітті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2026
Не відкладай життя на потім - завтра,
Дорогоцінний час сипеться, як пісок.
День за днем згорають неначе ватра,
Радій життям, і ковтай повітря ковток!
Люби життя - весну, літо і осінь,
Люту зиму, коли за вікном заметіль.
Іди босими ногами в трави, роси,
І відчуєш мeд на устах, і землі сіль.
Йди уперед, крок за кроком до мети,
Не спіши, ступай повільною ходою.
Не бійсь, гріз, дощу, блискавиць, висоти -
Відпочинь, долай вершини під горою.
Коли дощить, перечекай негоду,
Плекай у своїм серці мрію, як квітку.
Пий життя, як з джерела чисту воду,
І Не сумуй, а радій божому світку.
А Життя, це цвіт на вітті - райський сад,
божа благодать - прекрасна коротка мить,
Життя - дорога, яка веде в листопад,
нажаль стріти надвечір*я ,не всім щастить.
Життя, це швидкоплинна бистра ріка
Потік води, яка не вертає назад.
У ритмі музики - мінорна струна,
І треба відчути серцем з гір - водоспад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2026
Стою на межі , над прірвою життя
Дивлюсь на небо , як пливуть чорні хмари.
Скажи, Боже, чом немаю долі я ?...
І по - білому світу ходжу без пари.
Чи я не ходив, в день пресвятий у храм,
Чи не моливсь, до божих ікон за долю.
Чом життя побило до болю, до ран,
заростає лан на не зоранім полю.
О яка туга на моєму серці,
батьківська хата стоїть в журбі край доріг.
Висохла криниця, вода в джерельці,
У кропивах і споришах рідний поріг.
Закрита на ключ, замок - Отча хата,
Ні батька, ні мами, - ні брата немає.
Від важких дум моя душа розп*ята,
І душа ллє сльози, як небо безкрає.
Сусідські пси риють під тином яму,
Від дощу залізну браму з*їдає ржа.
Немає брата , ні батька, ні мами,
Стікає кров з моєї душі без ножа .
Гуляють лихі вітри на подвір*ї ,
І познімали зацементований дах.
Хата мов десь в горах у передгір*ї,
Немає ні одної душі - один жах.
Понаїзджало різної масті псів,
У чужі вікна до хати заглядають.
Серед ночі ходять до господарів,
що бачуть очі, все добро забирають .
О мої господарі дорогенькі!,
Для кого, ви стільки краму залишили? .
А коли сонце заходить низенько ,
Чортові діти, тут копають могили .
Йдуть уночі через вікна до хати ,
добро крадуть злодії на плечі у міх.
Якого Сучого сина родила мати?,
Що робить людям зло, а собі множить гріх.
Вмирають батьки, з нею рідна хата,
Діти по - світу шукають собі життя.
Помирає село від зайд заклятих,
Тих, хто спалює в попіл наше майбуття.
Жадний привик красти без межі, міри,
Щоб дали срібну монету йому в руки,
Злодій живе без Христової віри,
За гріхи розплачуються діти, внуки.
А циган - пурик хитрий, як мазурик
Йде, де немає господаря у хаті.
Заробить на хліб із диркою бублик
Зігріє серед зими куртка на ваті .
Там , Де господаря дома немає
Там хаос, безладдя, трави у коліно .
На городі кропива допікає,
А душу біль, бо вмирає моя Україна .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2026
Я так довго тебе чекала,
Ти наче птах злетів у синю даль.
Люта зима тебе забрала
Зодягнула мене в чорну вуаль.
Всі дороги ведуть у осінь,
Я обираю стежку у літо.
І іду у трави, у роси
Цвісти тобі мальвою у квітах.
Тобі коханий несу квіти-
В зоряній вервечці - свою любов.
Наче лелека поміж цвіту
Шукаю рай літа - і тебе знов.
Дякую долі , що звела нас
Наші дороги,і стежки в одну.
Подарувала прекрасний час -
В золоту осінь - другу весну.
Знаєш , навіть через сотню літ,
Буду тебе край доріг чекати.
Щоб прилетів наче птах до віт
Із тобою вечір зустрічати.
Не всім щастить прийти у осінь
Стріти листопад у парі удвох.
Цвітуть квіти щастя у росах -
вінчає долі на небесах сам Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2026
Я народилась у жовтні на Покрову
Коли осінь озолотила багрянцем сад.
Тримає ніч в руках - місячну підкову
Дарує долі - квіти щастя осінній сад.
Біленьку хустку одягла мати Покрова
всюди витає благодать - блаженна мить.
Зійшла край неба тихо зірка вечорова
Першим снігом святу землю благословить.
------------------------------------------------------------------------
Шумить жовта листва, розлогі крони клена
Покриває килимом квіти у саду.
Ще вчора, тут цвіла весна і лист зеленим....
І наливали на гіллі вишні у меду.
Поцілована сонцем подихом весни
І зрошена росами літніми дощами.
В колисці колисали віттям ясени ,
Щоб цвіла айстрою ,як зорі небесами..
Я осіння квітка - паросток любові
Куди вітер занесе, там росту до землі.
Люблю я вечори і вогні святкові
Коли зріє золоте колосся на ріллі.
Поцілована сонцем подихом весни
І зрошена росами літніми дощами.
В колисці колисали віттям ясени ,
Щоб цвіла айстрою ,як зорі небесами..
Вітер розпліта моє пишне волосся
І в очах, ще зоріють - блакитні небеса.
Забіліли скроні ,і прийшла вже осінь...
О невже, так швидко злетіло моє життя .
Життя не поле ,не перейти без болю -
Пораниш босі ноги до стерні ,до крові .
Усі прагнемо щастя і добру долю,
Щоб цвісти квіткою айстрою - в дні зимові.
Зацвіли квіти айстри в осіннім саду
І стеляться ніжними пелюстками до ніг.
Я до тебе на свято у осінь прийду
І впаду на щоку наче білий - білий сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2026
Меч зради
А не той патріот , хто вишиванку одів,
Має довгий язик ,вміє говорити.
Хто на царський трон, і у тепле крісло присів
Вміє державні скарби з кумом ділити.
А не той блажен муж,що у гарній одежі,
І б'ється у груди,що святий чоловік.
Будує замки, вілли, і високі вежі
І обкрадає ближнього увесь свій вік.
Вчора ,хто тримав прапор свободи у руках
Нині з чортом сидить за столом п'є каву.
А він буде проклятий своїми у віках
Голову зітне кат , обухом булава.
Пограбований люд платить велику ціну
За свободу -життям, невинною кров'ю.
Лукавий ,жадний вішає на вуха лапшу
Пхає всіх на дно ... ранить до сліз ,до болю.
А той, хто учора царю руки цілував
У парі з ним складав на майбутнє плани.
Він за бабло - сам себе ,і свій народ продав
Мечем зради завдав - Україні рани.
О , славний мій роде , не будь глухий,і сліпий
Розпізнай, поміж усіх - хто свій, хто чужий.
Бо не спить вночі на болотах повзучий змій
Кує зброю, риє тобі яму лихий.
Косим оком дивиться на твій рай,і твій дім
У лютий вижене на мороз із хати.
Прийде з війною, спалить все у попіл у нім,
За своїм сином заголосить мати.
Народе, ти на своїх грудях пригрів змію,
Обвила на зашморг шию, хоче смерті.
Зрадник, блазень за безцінь віддав зброю твою
Дух свободи на сповіді у одверті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2026
Злетіли мрії за обрій наче птиці,
Зацвіли, як зорецвіт у небесах.
Глянули до ріки , дзеркало водиці,
Там ,де воду п*є від спраги білий птах.
Зійшла край неба зоря - мрією цвіте,
Осяює пташечці - Чумацький шлях .
В пеклі війни шукає сонце золоте
Дощу , щоб погасив вогонь , оцей жах.
Пірнувши мрія неначе у океан
Купається в сяйві сонця - блакитті.
Проростає зернятком у золотий лан
Зацвіла немов маків цвіт у житті.
О милий світе ,мій земний тихий раю ,
Передаю тобі сонячний привіт.
З небес ясні зорі тобі нахиляю
В мріях - цвіту наче яблуневий цвіт .
О небо - Доброго ранку! Доброго дня!
До тебе я корінням проростаю.
Зранку до схід сонця, осідлаю коня,
Поїду в росяні трави до гаю.
Там на березі ріки шумить старий ліс ,
Він чорні хмари вітром розганяє.
Скрипить над тихою водою верболіз
З небес на божу красу споглядає.
Там край дороги розлогий дуб , тополі
Проженуть із душі смуток і печаль .
Ходить босий лелека у чистім полі,
І несе мою мрію у синю даль.
У душі довгождану мрію плекаю,
Хай закінчиться війна і буде мир!
Хай вітри з марсу проженуть хижу стаю
Сіє зерно в ріллю козак - богатир.
Хай стрічає синів матінка із війни
Цвітуть в саду мальви - ружі в розмаю .
Хай під мирним небом наливають сади
Ростуть щасливі діти , як цвіт в маю.
‐-----------
Меч зради
А не той патріот , хто вишиванку одів,
Має довгий язик ,вміє говорити.
Хто на царський трон, і у тепле крісло присів
Вміє державні скарби з кумом ділити.
А не той блажен муж,що у гарній одежі,
І б'ється у груди,що святий чоловік.
Будує замки, вілли, і високі вежі
І обкрадає ближнього увесь свій вік.
Вчора ,хто тримав прапор свободи у руках
Нині з чортом сидить за столом п'є каву.
А він буде проклятий своїми у віках
Голову зітне кат , обухом булава.
Пограбований люд платить велику ціну
За свободу -життям, невинною кров'ю.
Лукавий ,жадний вішає на вуха лапшу
Пхає всіх на дно ... ранить до сліз ,до болю.
А той, хто учора царю руки цілував
У парі з ним складав на майбутнє плани.
Він за бабло - сам себе ,і свій народ продав
Мечем зради завдав - Україні рани.
О , славний мій роде , не будь глухий,і сліпий
Розпізнай, поміж усіх - хто свій, хто чужий.
Бо не спить вночі на болотах повзучий змій
Кує зброю, риє тобі яму лихий.
Косим оком дивиться на твій рай,і твій дім
У лютий вижене на мороз із хати.
Прийде з війною, спалить все у попіл у нім,
За своїм сином заголосить мати.
Народе, ти на своїх грудях пригрів змію,
Обвила на зашморг шию, хоче смерті.
Зрадник, блазень за безцінь віддав зброю твою
Дух свободи на сповіді у одверті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2026
Ти явилась, так тихо наче свято
Запалила вогонь посеред сірих днів.
Ти є довгожданна мрія крилата
Жду тебе, як ранню птаху до яворів.
Ти - в мінорній ноті - золота струна
А у росяних травах сонечко весни.
Ти поруч зі мною , і щасливий я -
Лечу окрилений у зоряні світи.
А ти прийшла у мій світ наче весна,
Від твого подиху розтанув наче сніг .
У серці грає зоресяйна струна
І зорецвітом стелюсь я до твоїх ніг.
Ти - мій Всесвіт , моя - планета щастя,
Королева натхнення - зіронька ясна.
Ти подих повітря - святе причастя
А у душі серед зими - весна ,весна.
А у моїм серці , лиш ти , ти, ти
Найяскравіше сонечко поміж зір.
Ти - Богиня муза із висоти
Музика серця із синіх -синіх гір.
2‐-----------
Я так довго тебе чекала,
Ти так рано злетів у синю даль.
Люта зима тебе забрала
Принесла у наш дім смуток ,печаль.
Всі дороги ведуть у осінь,
Я обираю стежку у літо.
Щоб піти у трави, у роси
Цвісти тобі мальвою у квітах.
Тобі коханий несу любов -
В зоряній вервечці - молитву.
наче лелека поміж дібров
Шукаю рай літа - мить щасливу.
Дякую долі , що звела нас
Наші дороги,і стежки в одну.
Подарувала прекрасний час -
В золоту осінь - другу весну.
Знаєш , навіть через сотню літ,
Буду тебе край доріг чекати.
Щоб прилетів наче птах до віт
Із тобою вечір зустрічати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2026
О милі сестри, брати по - крові,
єднайтесь в родину у рідній мові.
Хай не буде поміж вас ворогів !
Пам*ятайте, заповіт своїх батьків.
Хай буде добро у вашій хаті!
Живіть у мирі божій благодаті.
Один за одним стійте горою!
Живіть у любові брат із сестрою!
Подайте у біді свою руку !
І не додавайте серцю розпуки .
Хай сильніший , слабшим допоможе!
зігріє вас теплом і словом божим!
Відкрийте двері вдові ,сироті,
Кого побила біда у цім житті.
Обійміть, і до себе пригорніть
І чим можете, ви їм допоможіть.
Шануйте тих, хто вас привітає,
Свій дорогоцінний час витрачає .
Ділиться сокровенним із вами,
Стрічає хлібом - щирими словами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2026
Там, де ти , там в цвіті весна -
Закохані долі єднає.
Звучить музика чарівна
Від щастя серденько співає.
Приспів:
Там ,де ти ,там - завжди літо
Сонце, море і на землі рай.
В душі цвітуть ніжні квіти
І медами пахне цвіт розмай.
Там , де ти, там - неба блакить
А зорі , як волошки в полі.
Я хочу цю мить зупинить,
Хай цвітуть нам квіти любові.!
Там, де ти, там океан мрій-
Тиха пристань - берег любові.
Я - твоя ,а ти тільки - мій
Зоряні вечори казкові..
Там де ти ,там ясні зорі -
Сяє в сузір'ї білий лебідь.
Осяює нам шлях на морі -
До твого серденька, до тебе.
Обійму ніжно до себе -
На плече голову покладу.
Зацілую уста в тебе -
І у казковий рай поведу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2026
Приспів:
Ще цвітуть жоржини біля воріт
Палахкотять, як жар полум'ям вогню.
Вродили райські яблука, як мід,
Щоб я тобі сказав :"як тебе люблю".
Нарву жоржини квіти в розмаю
І подарую їх на щастя тобі.
Ти знаєш ,як тебе я ,кохаю,
Хочу буть з тобою в радості, журбі.
Зустрілись ,так пізно із тобою
Весна, як вода за рікою сплила.
А серця повінчані любов'ю,
Щоб ти навіки коханою була.
Де б ти не була, в якому краю
За тобою піду, аж на край світу.
Бачу тебе , як мак розквітаю
Серед лютої зими в душі - літо.
Поведу тебе в Золоту Осінь
Там ,де із вітром танцює Листопад.
Розпущу я твої пишні коси
І поверну наш рай літечка назад.
Ти - моя любов в довжину життя.
І моя жадана мрія - ясен світ,
В душі цвітуть, як квіти почуття
Окрилений з тобою лечу в політ.
Цвітуть жоржини, як зорі в саду
встеляють осені пелюстки до ніг.
Я до тебе в надвечір'я прийду
Захищу від зим ,як впаде перший сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2026
О не кажи мені, ти слово " Прощай"
Я не хочу розлучатись із тобою.
Ти до болю мого серденька не край
Дай, останній шанс, бути поруч з тобою.
О не кажи мені, ти слово "прощай!
Усміхнись сонечком, мою душу зігрій.
Із почуттями мого серця не грай
Не закривайсь від світу у тиші німій.
О не кажи мені , ти слово "прощай"!
Не спалюй зоряні мости за собою.
Знаєш, у всьому є початок і край
І час ,як вода все змиває водою.
О не кажи мені, ти слово "прощай "
поглянь на мене ,прямо у мої очі.
Я люблю тебе, кохаю " пам'ятай"
Дощем прийду до тебе посеред ночі.
О не кажи мені ,ти слово "прощай"
І не стирай мій номер із телефону .
Як зірка посеред ночі - не згасай
Світи наче ясне світло з амвону.
Ти не мовчи ,коли на очах сльоза
Не втікай ,як дика лань сама від себе.
Перечекай , коли дощить і гроза
Шукай відповідь на питання у неба.
О забудь мене ,прости мене ,прости,
У безсоннях посеред ночі не шукай.
Вчора цвіла весна - була я і ти
Без Сонця весни ,не цвіте зелений гай.
Ми зовсім різні - чужі із тобою
У нас різні стежки , дороги у життя.
Коли побачиш ,не клич за собою
Бо спалені у завтра світлі почуття.
Прошу, відпусти мене і не тримай ,
Не можна назад наше літо вернути.
Коли болить душа, то мене згадай,
Я прийду у сни казкою в місяць лютий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2026
Цвітуть квіти троянди у саду ,
Я до тебе на побачення іду.
Наливає цвіт вишня медами, -
Щоб по'єднались з тобою серцями.
А я до тебе не йду, а лечу-
На крилах свою любов тобі несу.
Нарву троянди білі для тебе
І Нахилю тобі зоряне небо.
Йду до тебе я по росі босий
І вплету тобі троянду у коси.
Поведу я на берег любові
Там , де зоряні ночі казкові.
Ти - поцілована сонцем весни
Вітер із Марсу колише твої сни.
Цвіт троянди дурманить,і п'янить
Дарує нам мить щастя - чудову мить.
Де б я не був у якому краю -
Твій портрет , і твої очі шукаю.
Ти снишся часто мені ночами
Шукаю, як зірку під небесами.
А одцвіла рання весна для нас
Уже літо - літечко - золотий час.
Встеляє пелюстки троянд до ніг
Наші зрілі роки вінчає білий сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2026
О які прекрасні літні ранки!
Коли земля ,ще у росах спить.
Ясне сонце сходить на світанку
Дарує світу блаженну мить.
О які прекрасні літні ранки!
Коли земля пахне медами.
Сад налива яблука циганки
І осінь вгощає нас плодами.
В гніздечку босий лелека стоїть
І лопочить крильми над світом.
Сонечко стрічає між верховіть
Солов'я в саду поміж квітом.
А там за гаєм, гаєм зеленим
Поле широке наче Дунай.
Тополя розмовляє із кленом
Там мов у казці , там справжній рай.
Цвітуть маки червоні у житах
Розлилась , як море пшениця.
Ходить босоніж жайвір - білий птах
П'є воду з польової криниці.
Із квіту меди бджола збирає
Стрікоче в травах коник - стрибунець.
Метелик крильми квіт обіймає
Сплітає літо на коси вінець.
Зацвіли цвітом ромашки в полі
Там, де ростуть стрункі явори.
Дівчина збирає квіти долі
Сходить зіркою у вечори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2026
Наснилась мама у яблуневім саду
В біленькій хустині у віночку.
Я до неї не йду, а на крилах лечу -
Там, де мальви цвітуть у садочку.
О моя рідна мамо, голубко сива ,
Так хочу я ваш голос почути.
Щоб цілунком сонця рано розбудили,
Зігріли теплом у місяць лютий.
Дивлюсь на небо, як у дзеркало ріки,
Як пливуть хмари мов човни у даль.
Шукаю я мамин рай - вчорашні стежки
Виливаю з серця журбу ,печаль.
Так хочу мамо я притулитись до вас,
Піти в трави босими ногами .
Повернути дитинство ,і щасливий час
Розправить крила під небесами.
Стоїть хата наче сирота край доріг
Плаче, пелюстками гірко вишня.
Замела зима снігами рідний поріг
В спогадах, згадую - дні колишні.
Лечу в рідне село до рідної землі,
Де батьківська хата сад в розмаю.
Згадую свято, хліб, як сонце на столі
Мама всяким добром пригощає.
О рідна мила матусю - мій ясен світ!
Ви - моє сонечко у небесах.
Зажурилась цвіт калина біля воріт,
подвір'я заросло у споришах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2026
Поруч із тобою літо - у душі
Цвітуть море квітів у цвіті розмаю.
Змивають твій слід зоряні дощі
А я як вперше, люблю тебе , кохаю.
А в кохання крила за спиною
Веде нас на планету щастя , вище хмар.
Обійми мене ніжно рукою,
Щоб світила тобі зіркою між стожар.
Ти не закривай душу на замок
І відкрий двері до серця у почуттях.
Нап'юсь любові водиці ковток
Оспіваю твоє ім'я я у піснях.
Піду на край світу за тобою
Аж за тисячу миль босими ногами.
За тобою я, як за стіною
Ти є маяк у морі під небесами.
Зацвіла мальва - ружа у саду
Надихає нас п'янкий аромат, п'янить.
Я тебе під вишнею жду , і жду...
Ловлю зорі із неба, цю щасливу мить.
Перелечу океан наче птах
У почуттях принесу квітку надії.
Ти - моє сонечко у небесах
Моя любов , моя довгождана мрія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2026
О Олеандро - під сонцем райський цвіте!
У вашій красі спокуса ,і смертельний яд.
Зародив зав'язь цвіту сонячний квітень
Вабить птахів до себе здалека між левад.
О Олеандро - райський цвіте Свободи!
У вас стільки сонця золотого із небес.
Йдуть неначе на прощу вільні народи,
Щоб у блаженній цій красі мертвий дух воскрес.
Олеандро, ваш цвіт цвіте край дороги
На узбережжі моря , у рахманськім саду.
Вінчають замки , мармурові пороги
На алеях стоять гордо в квітучім маю.
Йдуть відпочити душею прихожани ,
Щоб надивитись на красу рожевих суцвіть.
Та древо - отрута не загоїть рани
На цій землі сонце, як жар пече поміж віть.
А доля привела на куточок раю,-
Де Діана Маріна наче Богиня гір.
Стрічає гостей із далекого краю
Олеандро осяює стежки , аж до ясних зір.
Олеандро , ви красень принц із Марокко ,
Засмагле тіло, очі світяться із під брів.
В яскравого цвіту зоресяйне око -
Осяює острів щастя із ліричних слів.
Тут лазурне море і золотий пісок
Гордий лавр,широколисті пальми, оливи.
Хочу вдихнути у цвіт вишні, хоч ковток
Йти у літній сад по - своїй землі щаслива.
Над морем кружляють чайки білі - білі
Розганяють хмари у далечінь крильми.
Цвіте мов ружа біла у заметілі
Камелія Олеандру посеред зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2026
Колись давним давно у царстві Мілано
Жив майстер , який мав золоті руки.
Зробив скрипку з ніжним голосом сопрано
на ній зазвучали дивовижні звуки.
Цю скрипку Страдіварі побачив скрипаль
Закохавсь неначе юнак у діву.
Богиня Муза вела у рай - синю даль
Дарує світу - мить щастя в офіру.
Скрипаль в сліпу взяв скрипку в свої руки
Приголубив ніжним дотиком до щоки.
Розлились, як море на хвилях звуки
Запалюють блаженне свято - ясні зірки.
Скрипаль обняв до себе скрипку ніжно
Немов лебідь лебідку своїми крильми.
І мелодія звучить, так магічно
І цвітуть море квітів посеред зими.
Заспівай, мені скрипалю ,заспівай!
Про зоряні ночі - лебедів кохання .
Хай від чарівних струн квітне зелен гай
І малює блаженні сни - зірка рання.
Грає на скрипці , так бентежно скрипаль
І свій жаль із свого серця виливає.
Про молодість , що птахом злетіла в даль
від струн , за вікном дощ і гроза стихає.
Йдуть вечірнім містом повз перехожі
Слухають старовинну пісню давніх літ.
Клоняться йому до ніг райські рожі
За музику, що звеселяє ясен світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2026
А Дні за днями летять за обрій літа
А там вже верес ,а за осінню зима.
Від першого морозу зів'януть квіти
падає лист під ноги і життя нема.
Завтра вже осінь і відлетять журавлі
на серці дика туга ,смуток, і печаль.
Туман окутає сонечко на землі
За літом, що йде від нас, мені, так жаль.
О літо - літечко прийди в осінь до нас
Коли захмарене небо за вікном дощить.
Ласкавим сонечком зігрій осінній час,-
Щоб хотілось на оцій землі просто жить.
У літа на високих крутих берегах
Із гір Карпат дзвенить, так дзвінко водограй.
Розлилось ромашкове море на лугах
А в полі золота пшениця ,як Дунай.
О літо -літечко ти - мій тихий раю!
Я так не хочу тебе відпускати вдаль.
З тобою я наче птах до зір літаю. ..
Вдягаю наче вишня зоряну вуаль.
Дивлюсь я на оцю неповторну красу !
Босоніж біжу за гай в росяні трави .
Де у житах маків цвіт п'є чисту росу
Сонечко за горою сходить з заграви.
Місяць в небі наче золота монета
Сіє квіти щастя закоханим серцям.
А лебідь лебідці співає сонети
Смакує солодкий плід ...радіє життям.
Місяць нічці на золотій арфі грає
І наче сонях цвіте під небесами.
А жайвір рано сонечко зустрічає
Веде в храм літа квітучими стежками.
Догорає літо в травах ,догорає ...
Золотий час змиває квіт - ріка життя.
Жовтий лист клена додолу опадає
Білими снігами все вкриває зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2026
Серце до болю пече у грудях
Від дикої туги, печалі самоти.
Усміхаюсь крізь сльози на людях
Думками шукаю тебе , де ходиш ти.
Ти приходиш часто у мої сни
Бачу я твій силует у нічнім вікні.
Вже опадає жовтий лист восени
Золота осінь дощить в мінорній струні.
Не можу нікого полюбити
Для мене один раз ,лиш зацвів первоцвіт.
В іншому житті буду тебе любити
Дивлюсь печальними очима на світ.
Поміж юрби твій образ шукаю
На друзки серце розбите немов кришталь.
Тебе за тисяч миль відчуваю
Не забув ,ти моя радість і печаль.
Наш рай кохання зима замела
Ти -забрала моє серце і мій спокій.
Ти лишила слід у серці, пішла...
Зів'яли , як квітка почуття високі.
У тебе інший , я вовк одинак -
Не можу нікого більше полюбити.
Згораю, як в полі червоний мак
Вчусь по- новому без тебе жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2026
Засвічусь між хмар наче пломінь сонця
Ясним світлом осяю твій життєвий шлях.
Подарую море квітів в долонях
І оспіваю твою вроду у піснях.
Я піду на край світу за тобою
Перепливу через море ,і океан.
Захищу від гріз, і дощу рукою
Стану над тобою наче велет -титан.
Ти моя Роксолана ,я твій Султан
Розділю радість і біду із тобою.
Цілунком я загою душу від ран
Прошу йди у золоту осінь зі мною.
Буду тебе надихати , любити
І не покину тебе у найважчий час.
Хочу з тобою увесь вік прожити
І нехай очі щастям світяться у нас.
Йди поруч зі мною все моє життя
Будь подругою , моя жінка кохана.
Світи мені наче із небес зоря
Я від твоїх цілунків, як сніг розтану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2026
Закохавсь я наче юнак у тебе
Приходиш гостею в мої безсонні сни.
Неспиться стою мов місяць край неба
Зорю в твоє вікно у заметіль зими.
О , де б ти не була, на оцій землі,
І якими б ти стежками не ходила.
Ти залишила слід у моїй душі...
До тебе веде в цю мить - Небесна сила.
Ти - незрівняна наче квітка в росі
Чарують погляд очей , і врода твоя.
Я клонюсь мов Мадонні твоїй красі
Вдихаю твій аромат, п'ю красу до дна.
Дивлюсь, моя мила квітко - на твій стан,
Як вітер волосся твоє розплітає.
Ти моя пристань - безмежний океан...
Планета щастя, що називають раєм.
Не повернути щасливих юних літ,
А довжелезна відстань є поміж нами.
Ти - солодкий спомин закоханий світ
Любов , що повінчала нас небесами.
Поведи у рай весну - юні роки
Там, де зорі наче волошки у полі.
Насій ясних зір зі своєї руки
Сплети з квітів вінець щастя нашій долі.
Байдужість руйнує життя в мовчанні
Наше серце ріже без ножа до болю .
Де живуть почуття в палкім коханні
Там вечірня зірка благословить долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2026
А не завжди зійде сонце на Говерлу
І не завжди своїм теплом зігріє нас.
Радійте життям ,поки душа не вмерла
Бо на усе є своя пора і свій час.
Не всі підкорюють висоти ,вершину
І не всі досягають своєї мети.
Не усі пройдуть доріг і половину...
Не всі побачуть божу красу з висоти.
Коли плекаєм в серці жадану мрію
Крок за кроком долаємо життєвий шлях.
Трима на плаву віра, любов, Надія
Понад широкий океан перелетить птах.
Не всі в кого крила літають високо
Не всі вміють запалити в серці вогонь.
І не кожен пірне у море глибоке
Впіймає золоту рибку до своїх долонь.
Фортунить тим, хто родивсь в білій сорочці
І знає , що хоче він від свого життя.
Хто працює, і не спить без справ на боці
Закладає фундамент у нове буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2026
Скоро осінь ,панове ,скоро осінь,
Не всі зустрінуть осіннє сонце завтра.
Захмарене в тумані небо просинь
Осінній лист клена згорає , як ватра.
Скоро осінь, панове ,скоро осінь
Стоїть в зажурі ліс на березі ріки.
Не гріє сонце, прохолодні роси
У Отавах згубились молоді роки.
Сховалось сонце Літа між сніжних хмар,
ще потішають нас жоржини красою.
Кленовий лист, як сузір'я між стожар
Блищить, так неначе бурштин під листвою .
Відлітають у синю даль журавлі
Сонце раненько сходить у надвечір'я.
Падають проливні дощі на землі
Опадає жовта листва на подвір'я.
Загубилось літечко у споришах
Стоїть вже золота осінь на порозі.
Закурликали журавлі в небесах
Кленове листя згорає при дорозі.
Умаїла павутинка літній сад
І Кружляє жовте листячко над нами..
Не всі зустрінуть золотий Листопад
Зима все покриває білими снігами.
Скоро осінь, панове, скоро осінь
І Серце б'ється у грудях, так тривожно. ..
Не вернути наше літечко в осінь -
Згорає рай -життя листом придорожним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2026
Моя любове, зоре вечорова!
Прошу світи мені, світи, світи.
Співай неначе скрипка яворова
Будь, піснею серця для мене ти.
Моя любове ти - музика серця
Моя висота - світле натхнення.
Ти є чарівна струна із джерельця
У світлих почуттях - одкровення.
О моя любове - радосте земна!
Ти в подиху вітру, шелесті трав.
Ти є магічна сила - квітка весна
Між хмар ласкаве сонечко з заграв.
Моя любове, ти наче цвіт в маю
Квітуча яблуня солодкий плід.
На мовах світу скажу : тобі "люблю"
У твоїм серці залишу свій слід.
Моя любове ,ти сонечко моє -
Прости, що у цей час не з тобою.
Я зорю у раннє віконце твоє,
Щоб обняти до себе рукою .
Моя любове, ти не плач, не тужи,
Витри гіркі сльози з своїх очей.
Ти мене у своїм серці бережи
Я явлюсь місяцем серед ночей.
О моя любове, ти мене чекай -
Я прилечу в твої блаженні сни.
Насію зірок нахилю небокрай
Намалюю казку сонечком весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2026
Я дивлюсь як пливе місяць на човні
Наче ябко золоте впав у воду.
Бачу відображення зорі ясні
ІЗ небесних джерел п'ю насолоду.
А місяць як достигле ябко між віт
Хочу дотягнутись до нього рукою.
Чую відлуння пташки із синіх гір
Як дзвенить водограй дзвінко луною.
Ой мій місяцю , ти як цар на троні
Бачиш гори, поля гаї і ліси.
Малюєш казкові сни у долонях
І даруєш білі ромашки з роси.
Йду босоніж у трави у рай - літа
Там, де пахнуть стиглі жита медами.
Де золотий лан засіяний в квітах
Сонце як сонях цвіте під небесами.
Я дивлюсь у нічне дзеркало води
Бачу край неба місяць, ясні зорі.
Горнусь, як птах до блаженної краси,
Щоб розчинитись дощем у просторі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2026
Ти не опускай рук ,просто живи,
І замість крапки, постав кому.
Тих хто поруч з тобою обійми
З душі прожени печаль , втому.
Коли хочеш плакати , то поплач -
Вилий з серця жалі, печалі.
Не їч себе наче долю палач
Йди вперед , і крути педалі.
Ти не зупиняйся, йди у завтра -
Кожен крок , то є життя урок.
І гори до життя наче ватра
Пий від спраги водицю ковток.
Коли впадеш на слизькій дорозі
Підіймись, і далі йди в життя.
І перехрестись, ще на порозі,-
Щоб пройти свій шлях від А до Я.
Не всі птахи перелетять океан
Не кожен досягне вершини.
Треба працювать, розвивати талант,
Щоб куштувати смак хлібини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2026
Нехай кожен день сонячним буде!
Сходить в душі в мажорній ноті .
Розпалю вогонь кохання в грудень
Нахилю небо , як птах в польоті.
Ти як золота осінь красива
Чорні брови, рум'яні щічки.
А коли, ти поруч я щасливий,
Жду тебе наче зірку внічку.
Кружляє в танці листя над нами
вже золота осінь - листопад.
Зацілую я ніжно устами
І поверну , рай - літа назад.
Вітер коси твої розплітає
умаїла срібну нитку осінь.
А Лиш, той ,хто любить і кохає,
Захистить від зим, лютих морозів.
Ти - моє пізнє кохання , мила
В літнім саду квітка жоржина.
З тобою я розправляю крила
Ти, як сонце в мене єдина .
Захищу я від заметіль зими
На серці напишу твоє ім'я.
І обійму до себе крильми
Бо ти сенс всього мого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2026
В закоханих щасливі очі
Сяють, як діамант у сто карат.
Від почуттів серденько тріпоче,
Як у цвіті яблунь - райський сад.
Побачив тебе закохався
У ямочки- щічки чорні брови .
І Почуттям палким віддався
Хочу чути твій голос , твою мову.
А твій погляд блакитних очей
Притягують до себе магнітом.
Ти мальва - ружа поміж лілей
Ясна зірка, що сяє над світом.
Лечу, як птах на семи вітрах
До тебе я кохана у твій рай.
Іду я по зоряних стежках,
Там , де пахне медами Місяць май.
Ти не ховай очі в тумани
І Не втікай від мене, не втікай.
Поглянь вже зацвіли каштани
Запрошують нас у зелений гай.
Дай свою руку в мої руки
Підемо на берег ріки удвох.
Зійде перша зірка понад буки
Нашу любов повінчає сам Бог.
А шикарний блиск твоїх очей
Сяють як діамант у сто карат.
Ти яскрава зірка серед ночей
У цвіті яблунь - весна райський сад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2026
Зацвіла цвітом черешня в саду
Незнаю на щастя а чи на біду
Наче юних літ дівчина - весна
Яка вдягла у фату йде до вінця
Ти - пломінь любові вічний вогонь
Я відчуваю тепло твоїх долонь
Ти є солодкий плід насолода
Вабить так до тебе чарівна врода
Ти моя любов ти моя доля
Без тебе як пташка я у неволі
Ти моє щастя ти мій ясен світ
Із тобою милий лечу у політ
Візьми мої руки в свої руки
Хай поміж нас більш не буде розлуки
І запроси на танець білий вальс
Нехай щастям світяться очі у нас
Хай танець буде в довжину життя
Обручка золота єднає серця
Піду на край світу за тобою
У твоїм серці цвіту я весною
Ти моя любов ти моя доля
Без тебе як пташка я у неволі
Ти моє щастя ти мій ясен світ
Із тобою милий лечу у політ
З тобою поруч така щаслива
Не боюсь зими дощу коли злива
Поведи мене в осінь крізь життя
І нахили до ніг зорі - небеса
Ти моя мрія - квітка кохання
Ти у моїм вікні зірка світання
Ти маяк у морі - мій талісман
Ти є мій Всесвіт - безмежний океан
2------------------------
Крізь весни наче океан білий цвіт
лечу я до тебе як юнак щасливий
У той куточок раю в сад - ясен світ
Де цвіте вишня - морена так красиво
Лечу назустріч коханню наче птах
Іду босий у трави вранішні роси
Щоб оспівати твою вроду в піснях
Цілувать твої уста пишнії коси
Ти мій довгожданий дарунок долі
мій останній шанс моя осіння квітка
Я наче птах загубивсь в чистім полі
Тебе шукав все життя моя лебідко
Ти мій всесвіт ясна зіронька в небі
Моя довгожданна мрія моя любов
ти є ковток повітря як потреба
Сонечко поміж чистих джерел і дібров
Бачу як небо ніжний погляд очей
Тану наче у високих гір перший сніг
Вдихаю пянкий аромат цвіт орхідей
Падаю кленовим листям до твоїх ніг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2026
У нас є внутрішні і зовнішні вороги,
Найстрашніший, той ,хто пише нам закони .
Дивиться в очі, здирає останні копійки -
Ходить до храму цілує божі ікони.
Є у нас жадні царьки, хочуть гарно жити,
Скільки Їм би не дав, все мало і мало.
Залізли свині, бики рилом до корита,
п'ють вина, жирують від ікри, ковбас, сала.
Не будь байдужий, не стій моя хата скраю,
Коли в спину б*ють твого брата по- крові .
Один не воїн, і не переможе зграю,
Тих, хто хоче війни , пролить море крові.
А ніхто не є застрахований від смерті,
Від війни, пожежі , біди і тривоги .
Ще в утробі матері долі на поперті,
Господь написав нам життєву дорогу.
А у житті в когось смуток , печаль і журба,
Йде шляхом, як по склу босими ногами.
Вітер гне додолу ,як під грозою верба,
умиває свою доленьку слезами .
А хтось втратив рідних - найдорожче у житті ,
Усе майно, що нажив роками - свій дім.
І стрічає захід сонечка на самоті,
У пеклі війни від град згорів дім у дим.
А ми всі затягнуті у ту чорну диру,
Дорогу ціну платимо за свободу.
Усі ми прагнемо добра, на землі миру ,
є перевертні ,що каламутять воду.
На землі зрадникам, вбивцям місця немає,
Тим, які їли святий хліб , пили воду.
хто від наших, до ваших, як орел літає -
Є троянським конем - ізгоєм для народу .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2026
Будь собою не грай у ролі як у кіно
Не закладай маску і не гримуй лице
Бо лиш господарю одному в житті дано
Будувати свій дім своє життя - райце
Будь собою на своєму місці у бою
відчуй як мати земля біль і тривогу
треба пройти крізь пекло війни у цім бою
Щоб здобути мир свободу перемогу
Будь собою капітаном свого корабля
потопаючим у морі подай руку
Захисти від шторму стихії від москаля
Хто спалює наш дім приніс горе муки
Будь собою вір у себе і йди до мети
І слухай завжди ти свого серця голос
Не смій опускати руки тримайсь висоти
В життєвім полі увись зростай як колос
Вчися працюй ніколи не втрачай надії
День за днем і крок за кроком ти йди вперед
Коли важко молись Богу у безнадії
Люби життя щоб пити не полин а мед
Ти не мовчи умій постояти за своє
за мову яку дав нам небесний Отець
Це найдорожчий скарб душі - майбутнє твоє
Сенс життя - для душі печатка і вінець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2026
Поруч із тобою легко йти по житті
і виростають крила за спиною
Серце співає і цвіте у почутті
Я щасливий хочу бути собою
Я так люблю тебе люблю і кохаю
Вдихаю як у квітку твій аромат
З тобою поруч до ясних зір літаю
Ти океан кохання мій райський сад
Поруч з тобою піду в золоту осінь
Де золотіє на кронах листопад
Сонцем зацілую уста пишні коси
Поверну на мить літо - золотий час
Поруч із тобою я немов у раю
не боюсь гріз дощу лютої зими
Лебединими крильми хмари прожену
І на твоїм плечі засну до весни
Поруч із тобою я у казковім сні
Ловлю зорі щастя в свої долоні
Ти повернула жагу до життя мені
Ти музика серця в моїм безсонні
Поруч з тобою у грудні місяць травень
від подиху тане наче білий сніг
поруч з тобою берізко наче ясень
Упаду жовтим листям до твоїх ніг
Поруч з тобою стріну осінній вечір
місяцем запалю зоряну свічу.
Обійму ніжно- ніжно за твої плечі
Скажу : , як тебе **я кохаю люблю**
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2026
Дивлюсь я на тебе на відстані руки
І Ловлю ніжний погляд твоїх очей.
Ти як ясна зірка на березі ріки
Малюєш казкові сни серед ночей.
Дивлюсь я на тебе, і не надивлюсь
П'ю твою вроду, як чисту воду.
Тобі наче Мадонні до ніг клонюсь
Бо закоханий у твою вроду.
Блакить очей твоїх наче дві зорі
В них бачу місячне сяйво з під вій.
Ти здалека усміхаєшся мені
Розквітаю , як сад з квітучих мрій.
Ти мій безмежний всесвіт - моє небо
Є моя пристань - планета щастя.
Я нахилю ясні зорі для тебе
Зацілую руки до зап'ястя .
Ти є моя ніжність, ласка і любов
В твоїх очах тону, як в океані.
Зацілую як вперше тебе я знов
Встелю до ніг море квітів в кохані.
2---------
Злечу у сині гори високі
Там видно ,як на долоні увесь світ.
Пірну в трави, як в глибоке море
У росах знайду тобі первоцвіт.
А там , де цвіте квітка кохання
І в горах сизокрилий птах літає .
Закоханим сходить зірка рання
І у світлих почуттях щастя розквітає.
Від мого серця до твого серця
Пролягла дорога, як в скрипки струна.
Твоя врода, як вода з джерельця
Надихає у блаженні небеса.
Ти у мріях, наяву і у снах,
Від погляду очей тану наче сніг.
Лечу до тебе мила наче птах,-
Щоб почути твій голос ,твій сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2026
Мамо я так сумую за тобою
Туга б'ється у моє серце , як пташка.
Пробач, завинила перед тобою
І без тебе на душі моїй, так важко.
Пробач за розлуку голубко сива,
За недоспані ночі і тривожні дні.
Вчорашні сліди в наш сад змила
злива,
А ти живеш у моїй душі на землі.
Мамо я чую твій голос в тишині
У цвітінні саду і подиху вітру.
Ти, так часто приходиш у сни мені
Ти - між хмар ясне сонечко моє світло.
Мамо, чую твою ласкаву мову -
У сяйві яскравих зір , шелесті листя.
Здається , що побачу тебе знову
І прилетиш , як лелека на обійстя.
Мамо вже побіліли мої скроні
А за плечима вже стільки золотих літ.
Бачу я твій образ як на іконі
Без тебе я сирота ,і змарнів мій світ.
Голубко сива ,дорогенька мамо
Хочу відчути тепло, ніжність твоїх рук.
Щоб словом загоїла в душі рану
Зійшла наче сонечко весни поміж бук.
Мамо вже пізня осінь на порозі
За обрій відлітають журавлі у даль.
І моє серденько у дикій тузі
Бо більш, не почую я твій голос нажаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2026
Я не забув ,отой куточок раю, -
Де зростав корінням до матінки землі.
Там цвітуть сади у квітучім маю
І зранку до ночі співають солов'ї.
Там, де рідна хата цвіте рясно сад
Засолодить яблуня , грушка і слива.
Пахне медами вишня і виноград
Кує щасливі літа зозуля сива.
Тут матінка колисала в колисці
Сонечко леліяло під небесами.
Як пташечка щебетав я на листі
Сад вгощав з віт солодкими плодами.
Я не забув, оті стежки,дороги, -
Що вели у поля, аж за зелений гай.
Як купав у вранішній росі ноги
У пшеницях , що зростали, як Дунай.
Вернусь додому до старого Дністра
Там ,де цвіте мальва - ружа біля хати.
Стріне калина з доріг наче сестра
Обійме до себе, як голубка мати.
Батьківську любов я узяв у світи,
Що зростили у серці крила крилаті.
Їхня любов веде в зоряні світи
У той садочок , що цвіте біля хати.
Прийшов до рідної хати додому,
Що сяє ясним сонечком іздалека.
У рідних стінах прожену я втому
Залопочу крильми наче лелека.
Нап'юсь з криниці водиці з джерела
І над світом , як жовтий лист закружляю.
Впаду зіркою у трави край села
Зацвіту, як маків цвіт у ріднім краю.
Тут видно Карпати, як на долоні
Засніжені гори , що надихають нас.
Пасуться в травах карі, сиві коні
Вітер з дібров нагадує щасливий час .
Поклонюсь я матінці землі до ніг
Подякую за святий хліб ,щедрі дари.
Розіллюсь дощем, розтану наче сніг
І Цю пісню у твій сад принесуть вітри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2026
Зійде над Україною - Сонце перемоги
ПРИЙДЕ РАННЯ ВЕСНА, і ЗАЦВІТЕ У САДУ ЦВІТ.
ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА : СТРАЖДАННЯ , ТРИВОГИ,
СЛАВА УКРАЇНІ ! СЛАВА ГЕРОЯМ! - скаже світ.
Зійде сонце миру і надії на світанку
Заплаче небо поміж чорних хмар вдарить грім.
Упаде дощ погасить жахіття війни зранку
вітер із марсу прожене, отой сірий дим.
Задзвенять святі монахи у дзвони у храмах
Сповістять всім людям про закінчення війни.
І словом загоять глибокі душевні рани
Благословлять довгожданий мир - сонце весни.
Закінчиться війна затихнуть бої , гармати
Повернуться із фронту солдати додому.
Дочекається своїх синів ,і дочок мати
Рідні стіни залікують з війни їм втому.
Повернем в київську русь кожен шматочок землі
Збудуєм свій куточок раю по цеглині.
Зазолотиться колос золотий лан на ріллі
Будемо славити Бога у одній родині.
Я вірю , що настане день - свято перемоги
З далека до гніздечка прилетять журавлі .
І зацвіте червона калина край дороги
Віддасть честь і шану убієнним на землі.
Згине всяка нечисть, як чортополох у полі
Сонце спалить всіх перевертнів з лиця землі.
Весна насіє добре зерно у чистім полі
Щоб вкраїнець, був господар - на своїй землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2026
Коли зійде сонечко високо
У горах білий - білий сніг розтане.
Злечу до Карпат я наче сокіл
Віднайду едельвейс тобі кохана.
Коли світить сонечко у серці
І наче полум'я вогню палає.
Почуття, як водиця в джерельці
З чаші щастя любов'ю напуває.
Світи мені світи наче сонце
Цвіти квіткою у пречистій росі.
Ласкавим променем у віконце
Намалюю літо -літечко в красі.
Едельвейс із гір я подарую
встелю на ложе квіти пелюстками.
Пригорну до себе - зацілую,
Щоб у серці цвіла любов між нами.
Блакитні твої очі , як алмаз
Так сяють наче сонце у сто карат.
Я скажу : тобі "Люблю тисяч раз **
Поведу у рай літа - під зорепад..
Там , де розкішні трави вколіно :
Розливсь у розмаю наче море квіт .
Там цвіте літечко тополинно...
Дарує закоханим крила в політ...
2--------------------------
МОЄ СЕРЦЕ ЯК ЦВІТ РОЗКВІТАЄ
ЯК СОНЯХ ПІД НЕБЕСАМИ
НАЧЕ ПТАХ ДО ЯСНИХ ЗІР ЗЛІТАЄ
КОЛИ ЦІЛУЄШ ТИ УСТАМИ
ОБІЙМИ ДО СЕБЕ НІЖНО - НІЖНО
І ЦІЛУЙ СПРАГЛИМИ УСТАМИ
Я БУДУ ЦВІСТИ ДЛЯ ТЕБЕ ВІЧНО
КВІТКОЮ ВЕСНИ НАД ГАЯМИ
РОЗТАНУ ЯК СНІГ НА ТВОЇЙ ЩОЦІ
НАЧЕ ЧИСТА РОСА У ТРАВАХ
ТИ ЖАДАНА МРІЯ В МОЇЙ РУЦІ
Є ВСЕСВІТ - ЗОРЯНА ОКТАВА
Я ЗА ТОБОЮ ЯК ЗА СТІНОЮ
ТИ Є СОЛОДКИЙ МІД НА УСТАХ
Я СОНЕЧКО МІЖ ХМАР ПІД ГОРОЮ
ТВОЯ ВЕЧІРНЯ ЗІРКА - В ПІСНЯХ
КОЛИ ПРИЙДЕ В САД ЗОЛОТА ОСІНЬ
ТИ МЕНЕ ВІД ДОЩУ ЗАХИСТИ
І ВІТРОМ РОЗПУСТИ ПИШНІ КОСИ
А У СЕРЦІ ВОГОНЬ РОЗПАЛИ
ЦІЛУЙ МЕНЕ НІЖНО І КРАСИВО
ВЕДИ МЕНЕ В ЗОРЯНІ СВІТИ
КОЛИ Я БУДУ ГОЛУБКА СИВА
У СИНЮ ДАЛЬ МЕНЕ ВІДПУСТИ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2026
Пливу до тебе мила на кораблі
Понад , океани моря крізь тумани.
Ти маяк, тиха пристань на цій землі
Мій всесвіт , ясне сонечко рано.
Лечу білою чайкою до тебе
Світлі почуття несу на крилі.
Ти моє сонечко - високе небо
Є куточок раю на цій землі.
Приспів:
А мені потрібна тільки ти, ти, ти,
Як безхмарне небо - кораблю.
До твого серця будую я мости
Бо тебе мила кохаю, люблю.
А світ без тебе, як небо без сонця
Як ніч без місяця, ясних зірок.
Наче розкішний замок без віконця
А навесні райський сад без квіток.
Ти - ковток повітря - моє натхнення
Моя любов - безмежний океан.
Ти є любов - щасливе сьогодення
Мого життя - сонячний талісман.
Піду я на край світу за тобою,
Щоб разом осінь золоту зустріти.
Впаду дощем,закружляю листвою,
Щоб любов у серці залишити.
М ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2026
Ти між квіток красива жінка на мільйон
Тебе чекав я далеких доріг.
Ти є жадана мрія, мій солодкий сон
Від погляду очей тану, як сніг.
А любов наче пролісок серед зими
Розквітає, як квітка у почуттях.
З тобою пройдемо крізь заметіль, сніги ,
Щоб подолати удвох - життєвий шлях.
А любов ,це чисте джерело -криниця
В якої черпаєм сили до життя.
Ти поміж ясних зір - яскрава зірниця,
Що веде на острів щастя - небеса.
Глянь , який зоряний вечір -білі ночі!
Так пахне духмяно - трояндовий цвіт.
Закохавсь у твою вроду карі очі ,
Ти стала для мене сонцем - ясен світ.
Закохавсь я кохана у твою вроду ,
І тебе я нікому не віддам.
З солодких уст п'ю любов, як чисту воду
Ти -моя любов - мого життя храм.
Дякую , кохана я за тебе Богу,
Що привів наші долі до вінця.
Звів воєдинно наші стежки, дороги
Повінчав у любові два серця.
Зацілую твої руки до зап'ястя
Затанцюємо в танці вздовж життя.
Ти -моя музика серця квітка щастя
На серці напишу твоє ім'я .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2026