Чайківчанка

Сторінки (32/3199):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

О СВІТЕ МІЙ МИЛИЙ , ЗЕМНИЙ РАЮ

Згадую  я  свою  весну  юні  роки  ,
Як  цвіли    наче  маків  цвіт  у  житах.
Лечу    в  отчий  дім  на  берег  ріки  ,
Щоб  оспівати    красу  землі    у  піснях.

А  тут  така  краса,  як  на  картині
Смерековий  ліс,  річка  ,  гаї,  і  діброва.
 Ходить  сизокрилий  птах  в  конюшині
І  слухає  щебет  соловейка  мову.

Тут  місяць  наче  дитя  на  іконі
Якого  Мадонна  ніч  тримає  на  руках.
Він  є  володар  світу  цар  на  троні
Пише  долі  історії  життя  по  зірках.
Приспів:
О  світе  мій  милий,  мій  земний  раю!
До  тебе  я  прийшла,  лиш  гостею  на  мить.
В  тобі  я  вмираю  і  воскресаю  ,
Щоб  одвічним  сонечком  -  тобі    світить.

Зійду  я  на  панську  гору  в  садочок  ,
Де  видно  здалека    річку  берег  Дністра  .
На  голову  сплету  з  квітів  віночок
Злечу  де  над  водою  плакуча  верба    .

Піду    босоніж  у  росяні  трави  ,
Де  розлились  наче  море  стиглі  жита.
Розправлю  крила    наче    птиця  -  пава
Нахилю    я  у  вишневий    сад    -  небеса.

Де  б  не  була  в  якому  краю,    світах.
Я  вертаю  з  далеких  доріг    -додому  .
Де  народилась,  виросла  і  жила,  
Щоб  вклонитись  низенько  дубу  старому.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2026


Заради тебе

Із  тобою  я  така  щаслива,
лечу  вільним  птахом  до  зірок.
не  боюсь  коли  гроза  і  злива,
П'ю  з  твоїх  уст  кохання  ковток.

А  з  тобою  ми  у  парі  удвох  
Підемо  в  осінь,    сніжну  зиму.
Благословить  нас  із  тобою  Бог,
стріти  весну  неповториму.
Приспів  :
Заради  тебе  ,  заради  тебе  ,
Одягну  крила    у  кохання  .
Віднайду  ясну  зірку  у  небі,
Щоб  стрічати  разом  світання.

 Коханий  обійми  мене  крильми
І  Цілуй  в  уста  мене  ніжно.
Хай  душа  цвіте  посеред  зими!,
Як  первоцвіт  в  зиму  сніжну.

Любов  твоя  безмежний  океан
В  якому    тону  у  почуттях.
Ти  -  квітка  натхнення  золотий  лан
Я  -    твій  король      у  казкових  снах.






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2026


Африканська жара

Весь  місяць  червень  -  африканська  жара,
Що  немає  навіть  ,  чим  дихнути.
Спрагу  тамує  із  джерела  вода
Вдень  пече  ,вніч  не  можеш  заснути.

Червень  без  дощу  -    пожовтіли  трави
Листячко    на  верховітті  дерев.
Птах  чекає  дощу  летить  до  ставу
Шукає  прохолоду  між  смерек.

А  спрагла  земля  від  спеки  згорає
Колос,    що  наливсь  у  чистім  полі.
Із  неба  краплі  дощу  виглядає
Опустили  вниз  вітття  в  тополі.

Крутиться  від  спеки  моя  голова
Заснув  у  травах  безкрилий  вітер.
Зміліла  у  криницях  жива  вода
Прогноз  на  завтра  пише  Юпітер.

Сонячний  зайчик,  так  скаче  по  стіні
Сміється,    і  в    очі  заглядає.
Зморене  тіло  сховалось    у  тіні
Із  джерела  водицю  шукає.

Думками  занурююсь  у  океан
Неначе  риба  на  дно  пірнаю.
Земля  згорає  від  спеки  і  до  ран
У  мріях  до  гір    синіх    злітаю.

Немов  два  сонця  зійшли  низенько
 Плавиться  асфальт  на  автобамі.
Від  проміннь  сонечка    тисне  серденько
Лелека  птах  ходить  у  нестямі  .

Африканська  жара  наче  в  пустині
Міліє    водиця  у  криниці.
І  гірчить  ,  так  полин    бідній  пташині
Молить  за  дощ    небесній  цариці.

Я  бачу    сонечка  відблиск  на  вікні,
Що  спалює  листячко  на  вітті.
Такі  спекотні  ночі  і  жаркі    дні
Зиму  хочемо  в  сонячнім  літі.

А  усі  дороги  ведуть  до  річки,
-  До  озер,  до  ставу,  і  до  моря.
Коли  буде  дощ,    не  знають  навіть  зірки  -  
Марить  про  дощ,    пташка  від  безсоння.

А  біла  чайка  над  морем  літає
Кигиче  -  дощу  у  неба  просить.
Золоті  крильця  від  спеки  ховає,
І  бризки  моря    на  тіло  ловить  .











адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2026


ДОПОКИ ТИ ЗІ МНОЮ

Живу  я  допоки  моє  серце  б*ється,  
Допоки,  ти  йдеш  зі  мною  по  -  житті.
Хай  твоє  серце  не  плаче,  а  сміється!
Розіллється  океаном  в  почутті  .

Коли  ти  поруч,  я  з  тобою  щасливий  !
на  крилах  вище  хмар  до  зірок  лечу.
Хай  падає  із  небес  дощ,    і  ллє    злива!
Я    тебе  від  грози    і    зим  захищу!

Я  вільний  -  вільний  вітер  у  чистім  полі,
Ти  -  в  ніжній  музиці  нота  чарівна.
Ти  -  співуча  пташка  на  вітті  тополі  
А  у  моїм  серці  мінорна  струна.  

Поведу  тебе  я  у  золоту  осінь  
Там  ,  де  стрункий  клен  листям  золотіє.
Вітром  розлету  я  твої  пишні  коси
Зацілую,    сонечком    залелію.  

Ти  -мій  рай  вічної  весни  -  моя  любов  ,
Тону  в  твоїх  очах  синім    озерці  .
До  тебе  на  крилах  лечу,  як  сокіл  знов
Щоб  лишитись  навіки  в  твоїм  серці  .






 



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2026


Я ПОДАРУЮ ТОБІ КВІТИ

У  квітуче  поле  я    піду
І  босоніж    у  трави  по  -  росі.
Квітку  щастя  тобі  я  знайду
Нахилю  блакитне  небо    в  красі.

У  долоні  ,  як  квітку  візьму
І  вдихну  як  маків  цвіт    аромат.
Цілунком  я  печаль  прожену        
Засяю      наче  сонце  в  сто  карат.

Я  подарую  тобі  квіти
І  встелю    на  ложе    пелюстками.
Поведу  у  зоряне  літо,
Там  де  пахне  літечко  медами.

Я  подарую  тобі  квіти
Ніжно-ніжно    до  себе  обійму.
І  ти  усміхнешся  привітно
Тебе  я  коханою  назву.

Твої  очі  наче  озерця
Бачу  у  них  -  увесь  блакитний  світ.
Ти  -  королева  мого  серця
любов  яка  веде  у  політ.

Дивлюсь  на  тебе  -  ненадивлюсь
Ти  моя  квітка  у    квіті  маю.
 У  почуттях  морем  розіллюсь
Бо  тебе  я  люблю  і  кохаю.

Твій  ніжний  голос  наче  скрипка  
Слухав  би    твою  мову  день  і  ніч.
Я  твій  лебідь,  а  ти  -    лебідка
зацілую,  зіп*ю  любов  з  твоїх  віч.

Доторкнусь  до  тебе  рукою
Вітром  я    твої  коси  розплету    .
Зійдеш  зіркою  наді  мною
тебе  в    зоряні  ночі  поведу.
2---------------------------
поведи  мене  весно
Поведи  мене  весно  у  мою  весну
До  старого  дуба  на  берег  ріки
Там  впаду  у  росяні  трави  і  засну
Буду  ловити  у  снах  ясні  зірки  

Поведи  мене  мила  весно  у  той  рай
Там  де  мені  всього  лиш  сімнадцять  літ
Де  біжить  з  синіх  гір  течія    -  водограй
Маком      умаєний  мій  казковий  світ

Поведи  мене  весно  в  квітучі  поля
Там  де  колись  ходили  босі  ноги
Де  отой  милий  рай  що  мене  окриляв
Цвіте  в  житах  маків  цвіт  край  дороги

Поведи  мене  люба  весно  у  поля
Там  де  смарагдові  трави  у  росі
Там  де  моя  закохана    мрія  кружля  
Мов  біла  чайка  над  морем  у  красі

Поведи  мене  юна  весно  у  поля
Там  де  цвіте  черемшина  у  гаю
Хай  зозуля  накує  щасливі  літа!
Цвітуть  роки  як  вишневий  цвіт  в  маю

Поведи  мене  cонячна  весно  в  той  рай
Там  де  вітер  в  чистім  полю  гуляє
Де  земля  злилась  воєдинно  з  небокрай
Душа  на  крилах  до  зірок  злітає

Поведи  мене  леле  весно  у  той  світ
Де  лелека  в*є  гніздечко  на  віттях
Весняний  сад  наливає  медовий  цвіт
Щастя  цвіте  як  бузок  у  суцвіттях











адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2026


ТИ ЗАДУМ БОГА

Ти  є    гостя  із  задзеркальних  снів
бачу  твій  образ  в  нічнім  вікні.
Звучить  небесна  кантата  без  слів
На  мінорній  ноті  уві  сні.

Ти  -  світанок  закохана  мрія,
романтичне  натхнення  -    скерцо.
ти  є  промінчик  світла  -  надія,
Велична  пані  в    моїм  серці.

Ти  -  тиха  ніч  в  зорянім  серпанку
День  зітканий  з  барв  в  божій  красі.
Ти  є  перший  крок  сонця  на  ганку,
Біла  лілія    у  пречистій  росі.

Ти  -  спалах  зірки  на  краю  неба,
високі  почуття  -    океан.
задум    Бога  -    Альфа  і  Омега,
мить    мого  життя  -  золотий  лан  .


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2026


БІЖИТЬ ВЕСНА ДО ЛІТА

Біжить  весна  до  літа  
Наче  метелик  до  квітки
Де    музика  троїста
Звеселя  серця    до  нічки

Біжить  весна  до  літа  
Наче  лебідь  до  лебідки  
де  чути  звук  трембіти  
У  горах  стрункі  смерічки

Біжить  весна  до  літа  
 Де  цвіте  дикий  мак  в  житах
Там  сонячна  орбіта
Дзвенить  струмочок  у  гаях

Біжить  весна  до  літа
У  трави  на  берег  ріки  
Де  гаї  луги  в  квітах
Ромашки  цвітуть  як  зірки

Біжить  весна  до  літа  
Де  цвітуть  сади  в  розмаю
там  земля  сонцем  зігріта
Кружля  жайвір  в  небокраю

Біжить  весна  до  літа  
квіти  у  росі  збирає
Як  маків  цвіт      розквітла  
Про  любов  пісні  співає
Біжить  весна  до  літа  
Як  я  до  тебе  у  твій  рай  
Мов  діва  Афродіта
Веде  до  вінця  в  місяць  май




2-----
У  місяць  червень  -  африканська  жара,
Що  немає  навіть  чим  дихнути.
Спрагу  тамує  із  джерела  вода
Вдень  пече  ,вніч  не  можеш  заснути.

Червень  без  дощу  пожовтіли  трави
Листячко    на  верховітті  дерев.
Птах  чекає  дощу  між  хмар  з  заграви
Шукає  прохолоду  між  смерек.

А  спрагла  земля  від  спеки  згорає
Колос  що  наливсь  у  чистім  полі.
Із  неба  краплі  дощу  виглядає
Опустили  вниз  вітття  в  тополі.

Крутиться  від  спеки  моя  голова
Заснув  у  травах  безкрилий  вітер.
Зміліла  у  криницях  жива  вода
Прогноз  на  завтра  пише  Юпітер.

Сонячний  зайчик,  так  скаче  по  стіні
Сміється  і  в    очі  заглядає.
Зморене  тіло  сховалось    у  тіні
ІЗ  джерела  водицю  шукає.

А  душа  занурюється  в  океан
Неначе  риба  на  дно  пірнає.
Земля  згорає  від  вогню  і  від  ран
У  думках  до  гір    синіх    злітає.

Два  сонця  зійшли  низенько  до  землі  
Плавиться  асфальт  на  автобамі.
Від  проміння    згорає    все  у  вогні
Лелека  птах  ходить  у  нестямі  .

Африканська  жара  наче  в  пустині
Міліє    водиця  у  криниці.
І  гірчить  так  полин    бідній  пташині
Молить  за  дощ  до  мати  цариці..

Я  бачу    сонечка  відблиск  на  вікні,
Що  спалює  листячко  на  вітті.
Такі  спекотні  ночі  і  жаркі    дні
Зиму  хочемо  в  сонячнім  літі.

А  усі  дороги  ведуть  до  ріки
До  озер,  до  ставу,  і  до  моря.
Коли  буде  дощ  не  знають  навіть  зірки
Марить  про  дощ  пташка  від  безсоння.

А  біла  чайка  над  морем  літає
Кигиче  просить  дощу  у  неба.
Золоті  крильця  від  спеки  ховає
На  хвилях  ловить  подих  для  себе  .




















 





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2026


ПОВЕДИ У ЗОЛОТУ ОСІНЬ

Падає  листя  із  золотих  веж
Червоне,  жовте,  багряне.
На  жаль  літа  літечка  не  вернеш,
Ти  -  моє  сонечко  кохане.

А  знову    осінь,  а  знову  осінь
Летять  журавлі  в  синю  даль.
Не  бійся  мила  перших  морозів,
цілунком  прожену  печаль.

Вже  золота  осінь  на  порозі
Верес  сказав  :  літу  **прощай**
А  серце  у  журбі  і  тривозі,  
Роки  летять  за  небокрай.

Поведи  мене  в  осінь  -  коханий  ,
Де  золотіє    листопад  .
І  розвій  вітром  сиві  тумани,
верни,    ще  літечко  назад  .

Подаруй  у  букеті  жоржини  ,
Квіти  ,що  цвітуть  у  саду.
А  у  промені  сонця  перлини,
Найкращі  слова  **люблю  **.
 
Якщо  вплете  павутинка  скроні,
Упаде  перший  білий  сніг.
Я  цілунком  зігрію  долоні,
Впаду  кленовим  листям  до  ніг.

Поведи  мене  у  золоту  осінь    ,
Захисти  від  лютої  зими.
Вплети  з  листя  корону    на  коси  ,
Золотий  вінець  мої  роки  .
 
Так  хочу  йти  поруч  із  тобою,
Надвечір*я  вдвох  зустріти  .
Обійняти  до  себе  рукою  ,
Любов*ю  тебе  зігріти.

 2------------------------
Зацвіли  троянди  у  розмаю
Наче    у  синім    небі  зірки
Сяють  як  ліхтарі  в  цвіті  маю
осяюють  на  землі  стежки

Зацвіли  троянди  білі  -  білі
Під  вікном  у  пречистій  росі  
До  них  злітають  пташечки  милі
Щоб  оспівать  вроду  у  красі

Піду  я  у  сад  трояндовий  рай  
І  Нарву  троянди  для  тебе
Дурманить  пянким  цвітом  місяць  май
Вабить    солодкий    цвіт  до  себе

Пломеніють  пелюстки  медові
У  променях  сонця  справжній  рай
Запалюють  свято  у  любові
Ведуть  у  мріях    за  небокрай

З  Вітром  танцюють  у  білім  танці
І  Сиплять  на  щастя  пелюстки
О  яка  краса  раненько  вранці!
Коли  сходять  рано  перші    зірки

 



 


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2026


НЕ ПИТАЙ ЧОГО ХОДЖУ СУМНА

Прийду  я  додому  закрию  двері,
У  ванні  змию  ,  цей  день  водою.
Розіллюсь  я  рікою    на  папері,
пірну  в  океан  муз  з  головою.

Не  питай  мене,  чого  ходжу  сумна,
Чому  в  мене  заплакані  очі  .
Розбила  душу  розлучниця  гроза  ,
Ранила  моє  серце  жіноче  .

А  ще  вчора,ми  кохались  у  саду  ,
була  рідна  душа,  лиш  для  тебе.
Розквітала,  як  цвіт    від  слова  **люблю**
Окрилена  злітала    у  небо.

Вчора  ти  мене  обіймав,    цілував,  
Казав,  що**  я  кохана  дівчина**
Наче  сокіл  до  ясних  зірок  злітав  
була  твого  серця  половина.
 
Вдарив  грім,  розмила  гроза  дорогу,
І  розлучила  із  тобою  нас  .
У  моїй  душі  печаль  і  тривога,
Я  хочу  забути  тебе,  той  час.
2--------------------------------

Ще  вчора  весна,  буяла  трава  зелена,
А  нині  вже  пожовтіло  листя  клена.
Падає  листва    із  віт  летить,  летить,  летить,
О  скажи  осене,  як  цю  мить  зупинить!

О  осене,  поверни,  ще  літечко  назад!
Там    де  білі  ночі  яскравий  зорепад.
Де  соловей  пісні  про  кохання  співає,
 Чорнобривий    вечір  до  мене  моргає.

В  літнім  саду  достигла  ягода  -  малина,
Цвіте  наче  вишня  молода  дівчина.
Вона  закохана  у  молодого  клена,  
встеляє  килим  щастя  трава  зелена.

В  травах  цвітуть  ромашки  білі  -  білі
В  літнім  салочку  достигли  вишні  спілі  .
Тече  бистра  річка  у  даль  неначе  життя,
Закохана    до  зір  злітаю  в  небеса.

Там  соловей    співає  пісні  про  кохання,
лечу  окрилена  наче  пташка  рання.
Будемо  стрічати  сонечко  на  світанку,
ІЗ  милим  танцювать  білий  вальс  до  ранку.

Там  в  травах  під  вербою  на  березі  ріки  
Падають  з  небес  на  щастя  ясні    зірки  .
ластівки  під  стріхою  гнізда  будують
Голуби  у  парі  до  півночі  воркують,

Я  так  не  хочу  йти  у  зиму  заметіль,
Де  хуртовина  сипле  до  ніг  білу  сіль.
Там  за  вікном  лютує  свище  вітер  лютий,
Холодно  земля  в  білих  снігах    окута  .




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2026


СПІВУЧА ПТАШКА (ТИ ГОСТЯ З МОЇХ СНІВ)

Ти  гостя    із  моїх  рожевих  снів,
Пташка,  яка  співає  пісню  про  кохання.
Ти  струнка  тополя  поміж  ясенів  ,
А  у  моїм  вікні  яскрава  зірка  рання.

Згадую  тебе  часто    -  нашу    весну,
Наші  сонячні  дні,  літні  шалені  ночі.
З  тобою  у  щасті  злітаю    на  луну,
П*ю  любов  -  цілую  твої  уста  і  очі.

А  куди  б  тебе  не  занесли  вітри  ,
І  куди  б  ти  моя  пташко  не  полетіла.
Мені  про  тебе  нагадуть  явори,
Там,  де  ти  за  гаєм  з  джерела  воду  пила.

Ти  квітуча  весна  у  літнім  саду,
І  райський  медовий  плід  налитий  на  вітті.
Лиш  до  твоїх  ніг  я  листом  упаду,
Нахилю  Всесвіт  -  увесь  світ  до  ніг  з  блакитті.

Ти  -  літній  дощ  ,  сонечко    у  небесах,
У  келиху  хмільне  вино  з  грон  винограду.
Ти  струна  серця  у  мінорних  піснях,
Співуча  мила  пташка    у  літнім  саду    .

Ти  мов  у  пахощах  троянда  п*янка,
Яка  дарує  щасливу  мить  -  душі  свято.
Із  синіх  гір    бистра  ріка  течія,
Ти  -  мій  скарб  ,найкраща  квітка  -    срібло  і  злато.

Ти  є  гостя  із  моїх  рожевих  снів,  
Пробач,  що  я  не  можу  з  серця  відпустити.
Хай  цей  сон  розтане  наче  перший  сніг!
У  серці  будеш  вічно  сонечком  світити.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2026


Коли прийде час

Коли  прийде  час,  підемо  з  цього  світу  -
Там,    де  широке  поле  і  вічна  тишина.
За  нами  загомонить  тихенько  вітер,
Схилить  голову  старий  дуб,  квітка  весняна.

Хтось  згадає  твоє  ім*я  -  віддасть  шану,
Хтось  пройде  повз  тебе  наче  тінь  -  сивий  туман.
Хтось  засяє  тобі  сонячним  титаном  -
Покладе    до  твоїх  ніг,  троянду  чи  тюльпан.

Заплачуть  рідні,  хто  був  поряд  вдень,  вночі,
Із  ким  по  житті  йшли  у  світ  нога  у  ногу.
Принесуть  букет  квітів,  запалять  свічі,
У  молитві  за  тебе  подякують  Богу.

Коли  прийде  час,  згасне  сонце  у  вікні  -
ясен  день  -  стане  наче  темна  ніч  навіки  .
злечу  птахом  високо    у  хмари  сніжні,
Впаду  дощем  до  джерела  в  небесні  ріки.  

Ну,  а  поки  ми  живемо  на  цій  землі,
Нам  треба  всім  у  мирі  жити,  і  творити.
Посіяти  зерно  на  зораній  ріллі,
Щоб  по  собі  одвічну  пам*ять  залишити.

Хтось  прийде  в  твій  новий  дім,  словом  згадає,
І  до  небес    помолиться  святому  Богу.
Над  тобою  наче  сонечко  засяє,
Ти  віддаш    уклін  -  калиною  край  дороги.

2------------------------------
Я  НЕ  ПРОШУ  МЕНЕ  ЛЮБИТИ
Я  не  прошу  мене  любити,
А  я  не  є  діва  до  вінця  .
Я  хочу  сонечком  світити,
Повести  у  дорогу  життя.

Я  не  прошу  мене  любити,
Я  не  квітка  ,що  цвіте  в  саду.
Я  хочу  Всесвіт  нахилити,
Тим,  кого  я  безмежно  люблю.

Я  не  прошу  мене  любити,
Я  не  в  храмі    свята  монашка.
Я  хочу  камін    запалити,
Зігріти  душу,  коли  важко.

Я  не  прошу  мене  любити,
Я  не  модель  з  журналу  вояж.
Хочу  море  щастя  розлити,
Засолодити  словом  із  фраз.

Я  не  прошу  мене  любити,  
не  прошу  в  нікого  любові.
Хочу  цілющий  дощ  розлити,
Напоїти  ружу      у  слові.

Я  не  прошу  мене  любити,
не  цукор  до  чорної  кави.
Я  сіль  землі  у  хліба  крихти,  
Зерно  з  колоссям  золотавим.

Я  не  прошу  мене  любити,
Я  не  шоколад,    солодкий  мід.
хочу  в  зиму  тебе  зігріти  ,
Залишити  в  твоїм  серці  слід.










адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2026


ЛЮДИ, ЯК В НЕБІ ЯСНІ ЗОРІ

Люди,  як  в  небі  ясні  зорі  
Засяють  і  згорають  у  самоті.
Немов  би    сонце  у  просторі
Зігріють  ,  і  лишають  слід  у  душі.
Люди,    як  кораблі  що    в  морі
Шукають  пристань  у  сірім  тумані.
Зорять  у    краї  неозорі
Там,  де  сади  цвітуть  п'янкі    духмяні.
А  люди,  як    зерно  у  полі,  
Що  зростає  під  дощем  і  вітрами.
Немов  пташка,  що  прагне  волі
Утішає  сумну  душу  піснями.
Люди  наче  квіти  в  розмаю
У  кожного  своя  мрія  у  житті.
Кожна  пташка  до  зір  літає
Не  кожна  відкриє  душу  в  почутті.
Люди  є  душею  красиві
І  до  них  хочеться  серцем    притулитись.
Йдуть  у  світ  всміхнені,    щасливі  
В  їх  серця  хочеться  душею  зігрітись.

2---------------
Є  люди,    які  люблять  купатись  у  славі
Думають,  що  вони  боги  на  цій    землі.
А  до  ближнього  на  добре  слово  лукаві,
Де  приходять,  там  сонце  заходить  в  імлі.

Є  люди,  які  літають,  як  птахи  до  зір
А  є  ,які  сидять  наче  миші  в  норі.
І  риють  ями  під  тобою  неначе  тхір,
Вони  озлоблені  на  увесь  світ  -  хворі.

Ті  ,а  чи  інші  люди,  вчать    нас  просто  жити  ,
дивитись  по  новому  на  життя  ,цей  світ  .
Ми  родились  ,щоб  у  руках  ,цей  світ  творити,
Збудувати  свій  дім  -  цвісти  ,як  в  саду  квіт.

Є  люди  розумні  ,  цікаві  ,щирі  серцем,
Надихають  просто  жити  на  цій  землі.
А  є  ,що  мають  гострий  язик  наче  з  перцем  ,
Завдають  словом  рани  у  твоїй  душі  .

Є  люди,  яким  ти  відкриваєш  двері,
І  впускаєш    у  свою  душу  -  внутрішній  світ.
Літають  високо  на  гелікоптері,
Забруднюють  пилом  твій  сад,  раю  твого  цвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2026


НА ХВИЛЯХ ЗОРЯНИХ ОКТАВ

Вже  сонце  заховалось  за  горою
Зійшла  перша  зірка  понад  вечір.
осяює  путь  стежки      над  рікою    
Там,  де  чути      голоси  лелечі.

Розлилась  ніч  наче  море  безкрає
Грає  на  струнах  зоряних  октав.
Кохана  з  тобою  серце    співає...  
ловить  у  жмені  зорі        із  заграв
Липа,  так  пахне  духмяно  -духмяно!
Солодкий  нектар  дурманить,    п*янить.
Жайвір  співає  голосом  сопрано
Дарує  закоханим  щастя  мить.

Огортає  землю  чорноока  ніч
Запалила  вогні  над  рікою.
І  висока  гора  спадає  із  пліч,
Коли  гамуєш  спрагу  любов*ю.

А  ми,  як  білі  голуби  у  парі
Стрічаєм  край  неба  першу  зірку.
Дзвенять  на  струнах  золоті  стожари,  
На  вальс  запрошує  лебідь  лебідку.

Літає  чайка  поміж  пахучих  трав,
Обіймає  крильми  берег  ріки.
   А  вечір    на  хвилях  зоряних  октав,
Малює  казку    з  своєї  руки.








адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2026


СПЛИВАЮТЬ ДНІ ЗА ДНЯМИ

Так  я  старію,  йду  у  золоту  осінь,
Дякую  Богу,  що  вінчає  роки  у  вінець.
А  в*яне  квітка  від  заметіль  морозу,
І  на  усе  в  житті  -  свій  час  -  початок  і  кінець.

Спливають  дні  за  днями,  як  птахи  у  даль
на  життєвім  шляху  стираємо  до  дір  взуття.  
Коли  забіліють  скроні  у  нас  на  жаль,
Тоді  пізнаєм  до  глибин  основу  -  суть  життя.

А  дитинство,  юність,  і  молоді  роки  ,
Наче  журавлі    у  небі  злетіли  в  синю    даль  .
Долають    різні  круті  дороги,    стежки  ,
Треба  все  пережить,і    пройти  життя  -  магістраль.

Молодість  -  дана  Богом,  лиш  всього  на  мить,
Глибоку  старість,  не  усім  пощастить  зустріти.
Життя  одне  єдине,  хочемо  просто  жить,
Треба  скарбом  життя  -  нам    кожним  днем  дорожити.  

Здавалось,  що  будемо  вічні  молоді,
І  вічно  буде  цвісти  весна  на  землі  для  нас.
Роки    ,  як  бистроногі  коні  вороні  -
І  пливе  у  синю  голубінь  -  наш  золотий  час.

Ніби  вчора  були  батьки,  рідні,  друзі  ,
І  ми,  як  птахи  літали  по  -  світу  щасливі.
А  нині  вже  цвітуть  літні  сади  в  тузі,
Йдемо  у    осінь,      там    де  тумани  сиві  -  сиві  .







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2026


ЗАЦВІЛА ТРОЯНДА БІЛО

Поглянь  у  небо  який    зорепад!
наче    ясен  день  білі  -  білі  ночі  !
поведу  тебе  у  вишневий  сад
Щоб  надивитись  в  твої  милі  очі

Ти  -  світанок  у  зорянім  вікні
А  у  пишних  травах  біла  лебідка
Ти  казкова  фея  в  солодкім  сні
А  у  цвіт  розмаю  -  весняна  квітка

Ти  квітка  із  шляхетного  роду
Королева  троянда  поміж  дібров
Соловей  закоханий  у  вроду
Співає  сонети  тобі  про  любов
ПРИСПІВ:
Зацвіла  троянда  біло  -  біло
У  пянкім  пахощі    у  літнім  саду
Нарву  у  букет  тобі  їх  мила
З  першою  зіркою  до  тебе  прийду

У  співі  соловїнім  сяйві  зір
Я  купаюсь  наче  у  океані
Злечу  я  наче  птах  до  синіх  гір  
Щоб  освідчитись  тобі  у  кохані

 Врода    наче  троянда  у  росі
Ти  -  чиста  водиця  з  джерел  світання
Молюсь  мов  Мадонні    твоїй  красі
Ти  моя  любов  -  ясна    зірка  рання





 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2026


МИ З ТОБОЮ РІЗНІ ПЛАНЕТИ

Ми  з  тобою  дві  різні  планети  
Я  з  Венери,  ти  -  із  Марсу.
У  кожного  свої  сентименти
Ми  різні  -    із  іншого  часу.

А  ми  стали  чужі  із  тобою,
 не  світяться  в  почуттях  очі.
Вчора  єднали  серця  любов*ю,
Воркутали  як  птахи  до  ночі  .

На  сонці  стався  сонячний  спалах,
Дихати  пил  у  груди  важко.
Не  бачимо  себе  у  дзеркалах,
До  зір    не  злетить  у  вись  пташка.

Сонячний  спалах,  магнітні  бурі
Стелиться  поміж  нами  туман  .
А  без  сонця  літні  дні  похмурі,
І  штормить    хвилями  океан.

А  над  нами  дощ,    гроза  і  злива,
І  розпинають  на  хрест    вітри.  
Мерзне  від  зими  голубка  сива,
Не  гріє  сонечко  висоти.

У  нас  є  єдиний  шанс  з  тобою,
до  щастя  один  крок  зробити.
Або  навік  розійтись  з  тобою,
Любов  свою  в  житті  зустріти.
 
2-------------------------
Ти  наснилась  мені  у  квітучім  полі
Наче  маків  цвіт  у  стиглих  житах
Сплітала  віночок  на  волосся  долі
Дзвенів  твій  криштальний  голос  в  піснях

Я  стояв  серед  море  квітів  у  травах
пташечко  мила  я  слухав  твій  спів
А  ти  розправила  крила  наче  пава
Злетіла  у  даль  поміж  ясенів

Босоніж  я  біжу  по  росі  до  тебе
хочу  спинити  тебе  хоч  на  мить
А  ти  усміхнулась  сонечком  у  небі
зійшла  наче  райдуга  у  блакить

А  твій  слід  згубився  у  сизім  тумані
Я  дивився  довго    за  тобою  
Сходили  на  небі    ясні  зорі  ранні
Дзвеніла  пісня  про  любов  луною

О  скажи  коли  прийдеш  до  мене  у  сни!
буду  тебе  чекати  край  доріг
Зійди  у  моїм  вікні    сонечком  весни  
Я  встелю  квіти  кохання  до  ніг

3-------------------------------
Ти  гостя    із  моїх  рожевих  снів,
Пташка,  яка  співає  пісню  про  кохання.
Ти  струнка  тополя  поміж  ясенів  ,
А  у  моїм  вікні  яскрава  зірка  рання.

Згадую,  часто    тебе  нашу    весну,
Наші  сонячні  дні,  літні  шалені  ночі.
З  тобою  у  щасті  злітав    на  луну,
Пив  любов  -  цілував  твої  уста  і  очі.

А  куди  б  тебе  не  занесли  вітри  ,
І  куди  б  ти  моя  пташко  не  полетіла.
Мені  про  тебе  нагадуть  явори,
Там,  де  ти  за  гаєм  з  джерела  воду  пила.

Ти  співуча  пташка  у  літнім  саду,
І  райський  медовий  плід  налитий  на  вітті.
Лиш  до  твоїх  ніг  я  листом  упаду,
Нахилю  Всесвіт  -  увесь  світ  до  ніг  з  блакитті.

Ти  -  літній  дощ  ,  сонечко    у  небесах,
У  келиху  хмільне  вино  з  грон  винограду.
Ти  струна  серця  у  мінорних  піснях,
Ти  зірка  яка  малює  казку  у  саду    .

Ти  мов  у  пахощах  троянда  п*янка,
Яка  дарує  щасливу  мить  -  душі  свято.
Із  синіх  гір    бистра  ріка  течія,
Ти  -  мій  скарб  ,найкраща  квітка  -    срібло  і  злато.

Ти  є  гостя  із  моїх  рожевих  снів,  
Пробач,  що  я  не  можу  з  серця  відпустити.
Хай  цей  сон  розтане  наче  -  перший  сніг!
У  серці  будеш-    вічно  сонечком  світити.









 












 



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2026


ПОВЕДИ КОХАНИЙ У ЛИСТОПАД

Віллетіли  журавлі  забрали    літо
Старі  явори  запалили  вогонь.
О  прощавай,  прощай  моє  красне  літо!
Прийди  у  заметіль  до  моїх  безсонь.

Ще  вчора  день,  як  океан  синьоокий
Купався  у  запашних  травах  в  росі.
А  я  розправляв  крила  неначе  сокіл,
Квіти  встеляв  до  ніг  тобі  в  цій  красі.

О  листопад,  листопад,  листопад!
Я  не  хочу  йти  до  зими,  де  свище  лютий.
Поверни  на  мить  літечко  назад,
Там,  де  цвіте  в  пишних  травах  червона    рута.

Поведи  коханий  у  літечко  -  літо.
Там  де  листям  шумлять  стрункі  ясени.
Де  у  травах  пахне  медами  квіти,
З  гір  дзвенить  водограй    на  струнах  весни.

Стоять  у  поклоні  дерева  край  доріг
Немов  би  у  келії  старі  ченці.
А  завтра  їх  покриє  білий  -  білий  сніг,
Ця  осінь  лише  кленовий  лист  в  руці.

Падає  листя  летить,  летить,  і  летить
Вітер  з  падолистом  кружля  у  танці.
О  як  хочеться  у  цій  казці  просто  жить!
Танцювать  з  тобою  у  вічнім  танці  .
2---------------------------------

ПОВЕДИ  КОХАНИЙ  У  ЛИСТОПАД

Приспів
Поведи  мене  коханий  у  листопад
Де  на  кронах  дерев  багряніє  осінь.
Поверни  молоде  літечко,    ще  назад
Цілуй  уста  і  розплети  мої  пишні  коси.

А  ніхто  не  може  стримати  часу  плин,
Ріку  життя  з  тобою  не  спинити.
Злітаємо,  як  голуби  вище  хмарин
Щоб  з  тобою  першу  зірку  зустріти  .

Ти  Запали  камін  урочисті  свічі
Наговоримось  по  душам  до  ночі.
В  обіймах  потону  я    на  твоїм  плечі,
Знайду  зірку  щастя    в    зоряні  ночі.

А  життя  ,як  сон  коротке  ,лиш  тільки  мить  -
Наше  літо,  як  зорепад  згорає.
Хочу  мила  тебе  кохати  і    любить!
Хай  осінь  про  літо  нам  нагадає!

Обійму  лебединим  крилом  до  себе  
Буду  пить    як  солодке  вино  любов
Злетимо  у  двох  до  ясних  зір  у  небо
Щоб  купатись    у  морі  щастя    знов  знов

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2026


Я ПРОЙШЛА КРІЗЬ ПЕКЛО

Я  ніби  гостя  із  іншої  планети,
Така  далека  від  людей  на  цій  землі.
не  хочу  чути  слово  **війна  -  ракети**,
Хочу  ,щоб  цвіли  квіт    соняхи  на  ріллі.

В  дитинстві  я  літала,  як  птах  до  зірок,
За  спиною  виростали  дужі  крила.
А  нині  йду  у  листопад,  важкий  вже  крок
Падаю  із  ніг  у  леті  я  безсилла.

Колисала  мати  в  золотій  колисці
Під  старим  дубом  співала  колискову.
Купала  у  квітах  румянку,  любистку,
Щоб  у  душі  плекала  я  рідну  мову.

Я  без  землі  наче  без  мами  сирота  ,
а  Куди  вітер  нахилить  тоді  гнуся.
А  коли  прийшла  у  мій  край  хижа  орда,
В  мові  гострю    меч,  за  неї  я  борюся  .

Допоки  у  грудях  б*ється  моє  серце,
Я  на  колінах  буду  Бога  просити.
Я  буду  нести  в  руках  повне  відерце,
Щоб  мільйон  сердець  водою  напоїти.

А  я  пройшла  крізь  пекло,  вогонь  і  воду,
Крізь  зливи,  грози,  вітри  і  блискавиці.
Щоб  в  долонях  нести  світло  для  народу,
І  боротись,  в  цій  боротьбі  ,  як  орлиці.

Як  достукатись  до  кремлівського  хана,
До  тих  ,  хто  взяв  зброю  в  руки  і  стріляє.
Хто  служить  сатані  ,  безбожному  хаму,  
Хто  спалює  наш  край    і  дитя  вбиває.

А  світ  божевільний,  із  розуму  зійшов,
Села  і  міста    з  лиця  землі  стирає.
П*є  із  стражденого  народу  живу  кров,
Смерть  робить  хрести  і  могили  копає.

Серце  моє  тримається  на  волоску,
Здається  один  удар,  зупиниться  в  мить.
Йду  я  у    храм  небесного  отця  молю,
Щоб  вбивць  -  потвор  і  хижу  орду    зупинить.









адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2026


Самотня жінка

Самотня  жінка  без  пари  лебідка
Стоїть  задумана  поміж  людей  скраю.
У    небі  неначе  яскрава    зірка  
У  тиші  в  мовчанні  ,  як  свіча  згорає.

Самотня  жінка  дивиться  у  вікно
Мережить  мрії  в  небеснім  просторі.
У  думках  стрічки  біжать  наче  кіно,  
Вона  наче  чайка  у  життєвім  морі.

Самотня  жінка,  як  вечірня  зірка
Зорить  у  зоряний  світ  -  сиві  тумани.
коли  болить  душа  -  зітхає  гірко,  
 молитвою    загоює  свої  рани.

Самотня  жінка  -  сонце  понад  вечір
Вона  молиться,  як  в  келії  монашка.
Тримають  небо  її  тендітні  плечі,
Не  здається  під  вітрами,    коли  важко.  

А  самотня  жінка  сильна  наче  сталь,
руки  золоті  -  все  може  і  все  вміє
Вона  знайде  ключ  до  серця,  як  скрипаль
у  мінорній  ноті  в  розмові  зігріє  .

Самотня  жінка,  як  голубка  в  сквері,
Яка  ходить  поміж  людей  в  смутку,  журбі.
І  посеред  ночі  відкриє  двері
Тому,  хто  полюбить  така  як  є  в  житті.









адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2026


Я НЕ МОЛОДА МЕНІ ТИСЯЧУ ЛІТ

Я  не  молода,  мені  тисячу  літ
Водночас  неначе  дерево  зелене.
Проростаю  я  крізь  роки  у  цей  світ,
Дубом  увись  і  поміж  столітнім  кленом.

Я  зростаю  до  землі  аж  до  небес,
І  розпинають  на  хрест  додолу  вітри.
 Йду  шляхом  -  крок  за  кроком  на  Еверест,
Всевишній  веде  за  свою  руку  до    мети.

В  кожного  дерева  своя  висота,
Бачення,  підйом  по  життєвій  доріжці.
в  небі  сходить  сяйво  -  зоря  золота,
Яка  осяює  шлях    човну  по  річці.

О,  пливи  ,  пливи  мій  човнику  пливи,
За  течією  ріки  у  синє    море.
В  зоряних  світах  пристань  душі  знайди
В  Сивім  тумані  втопи  печаль  і  горе.

Господь  дав    душі  солов'їну  мову  ,
Щоб    оспівувала  земний  рай  на  землі.
Звінчав  у  вінець  поетичне  слово,
 Щоб  до  старого  дуба  злітали  журавлі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2026


В ТВОЇХ ОБІЙМАХ НАЧЕ КВІТКА

У  твоїх  обіймах  я  наче  квітка
Від  цілунку  гарячих  уст  розквітаю
У  блакитних  мріях  лечу  по  світку  
На  острів  щастя  **що  називають  раєм  **

Без  тебе  я  наче  квітка  на  вітрах
Із  якої  гроза  зриває  пелюстки
І  тону  у  морі  сліз  у  сірих  днях
Впала  безсила  важко  встати  і  цвісти

В  тобі  я  бачу  лицаря  на  коні
Судженого  що  захистить  від  гріз  вітрів
Ти  є  король  мого  серця  -    на  троні
Жива  водиця  поміж  золотих  пісків

Не  стріляй  у  серце  поглядом  очей
Якщо  не  любиш  повз  стороною  пройди  
В  саду    я    квітка  троянда  між  лілей
Мою  вроду    захищають  колючі  шипи

Я  жінка  чуттєва  не  така  як  всі
Не  дам  нікому  свою  вроду  топтати
полюблю  відкрию  серце  в  почутті
Щоб  навіки  милому  серце  віддати

Якщо  полюбив  то  люби  і  кохай
Стань  високою  стіною  над  вітрами
Цілуй  як  сонечко  весну  в  місяць  май
Упаду  в  обійми  -  квіткою  між  трави










 










адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2026


О ГРАЙ ГІТАРО!

Візьму  я  у  руки  стару    гітару  
Віднайду  струну,  що  торкнеться  твого  серця.
Хай  Музика  дзвенить  наче  стожари!  ,
Розіллється  піснею  з  синього  озерця.

О  грай  моя  гітаро,  грай  для  душі!
Чарівну    пісню  про  любов  моїй  коханій.
Запали  ,в  цей  вечір  святкові  свічі
А  у    небі  насій  яскраві  зірки  ранні.

Моя  любове,  яка  ти  прекрасна!
Дивлюсь  у  твої  очі  неба  крізь  тисяч  миль  .
Ти  неначе    вечірня  зірка  ясна!,
яка    йде  до  місяця    поміж  зоряних  хвиль  .

Дивлюсь    у  літню  ніч  -  зоряне  вікно,
Ти  являшся  наче  Мадонна  наді  мною.
П*ю  твою  любов  ,  як  солодке  вино,
Сходить  у  душі  мінорна  нота  струною.

Гітара  розкаже,  як  тебе  люблю,  
Як  за  тобою  я  сумую  вечорами  .
У  ній  ,як  в  морі  свою  печаль  втоплю
І  повінчає  нас  із  тобою  серцями.

Без  тебе  в  душі  ,так  багато  болі
вона  моя  розрада  -  запалює  вогонь.
дарує  миті  щастя  -  моїй  долі,
На  відстані  -  відчуваю  тепло  твоїх  долонь.











адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2026


ТИ - МОЄ ВЕТО, МОЄ ТАБУ

Дай  мені,  всього  один  шанс
Йти  поруч  по  житті  з  тобою.
Більш  розлук  не  буде  у  нас,
Не  спалюй    мости  за  собою  .  

Ти  -моє  вето,    моє  табу
солодкий  сон,  тільки  одна  мить.
Прошу  забудь  ,мене    забудь!
В  самоті  я  не  хочу  жить.  

   Із  свого  серця  відпусти  ,
Не  тримай  мене  в  своїм  серці.
Ти  моє  сонечко  висоти
Без  тебе  живу  ,  як  в  герці.

Прийде  час,  мене  забудеш  
Прийду,  як  сон  в  іншому  житті.
Розпалиш  камін  у  грудень
Cпалиш  вчорашнє  у  почутті.

Ти  -  повернись  в  моє  життя
 Без  тебе,    такий  порожній  світ.
 Ти  -  причастя  і  каяття  
   У  саду  кохання  -  ранній  цвіт.

Ти  -  моя  радість  і  печаль,
Тисяч  раз  я  скажу  :  **кохаю**.
Пробач,  стали  чужі  на  жаль,
Назад  ріка    не  повертає  .

Ти  -  зваба  -  вогонь    бажання
Я  хочу  блаженної  любові.
Любощів  від  ласк  кохання,
Квітнути  у  величнім  слові.

   
















































адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2026


ПРОБАЧ МАМО, НЕ ПЛАЧ ЗА МНОЮ

О  прошу  рідна  мамо  не  плач  не  ридай  !
І  не  лий  із  очей  рікою  сльози  
Я  пішов  на  війну  захищати  свій  край
Щоб  не  чула  війни  -  тривог  і    грози

Моя  голубка  сива  матусю  мила!
Ти  від  сну  не  буди  не  плач  за  мною
Я  злетів  в  синю  даль  до  Бога  на  крилах
Повернусь  в  наш  рай  пташкою  весною

Прилечу  я  сизокрилим  птахом  у  сад
на  віттях  весни    залопочу  крильми
Рідна  Мамо  дороги  вже  нема  назад
Від  сліз  до  землі  проросту    як  дуби  

О  Пробач  мамо  що  птахом  у  даль  злетів  !
Завдав  тобі  тривог  а  серцю  болю
Що  батьківський  дім    без  мене    осиротів  
Без  ножа  ранив  серце  скалічив  долю

 Упаду  на  твою  щоку  літнім  дощем  
Холодною  росою  на  ранній  цвіт
Пташечка  у  саду  прожене  з    серця  щем  
Сонцем  гляну  на  тебе  -  на  білий  світ
2-----------------------------------
Дорогенька  мамо  не  тужи  за  мною  !
А  все  буде  добре  не  переживай!
Молись,  коли  ворон  кружля  наді  мною
Край    доріг  із  війни  мене  ти  чекай!

Колись  закінчиться  війна  кровавий  бій
Усі  повернуться  хлопці  додому
Вір  Молись  і  невтрачай  у  серці  надій
Ми  не  віддамо  свій  край  -  дім  нікому.

Ніхто  не  зламає  нас    в  жорстокім  бою,
Ми  народились,  щоб  вільними  бути.
Ми  захищаємо  рідну  землю  свою,
Вигнав  на  мороз  клятий  ворог  лютий

Я  вірю,  закінчиться  війна,  цей  лютий!
Зійде  сонце  перемоги  над  світом.
В  памяті    герої  -  ніхто  не  забутий!
До  тебе  прилечу  на  крилах  вітром.

Повернемо  Донбас,  Луганськ  весь  Херсон
Відбудуємо  нові  села,    міста.
В  храмі  помолимось  до  пресвятих  ікон
Щоб  процвітало  в  мирі  наше  життя.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2026


СОНАТА МОГО КОХАННЯ

Я  мрію  про  тебе  тобою  живу  
Ти  є  ніжна  соната  мого  кохання
А  поміж  зірок  зірку  щастя  знайду
І  подарую  -  рай  блаженства  -  світання  

Я  лиш  у  твої  обійми  упаду
І  океаном  розіллюсь  у  любові
Крізь  хуртовини  і  заметіль  пройду
 Щоб  цілувати  пянкі  уста  медові

Я  подарую  ніжність  ласку  любов
А  серед  зими  літо  -куточок  раю
Зацілую  як  вперше  тебе  я  знов
Щоб  цвіла  ти  як  біла  ружа    у  маю  

Я    тебе  в  квітучу  весну  поведу
Там  де  солов*ї  щебечуть  до  півночі
А  вітром  твоє  волосся  розплету
Щоб  надивитись  в  твої  смарагдові  очі

А  ти  чекай  мене    з  далеких  доріг
Я  прилечу  неначе  сизокрилий  птах
Від  палких  обіймів  розтану  як  сніг
Запалю  у  серці  вогонь    у  почуттях  

Прожену  з  твого  серця  печаль  зими
Захищу  від  негоди  грози  і  дощу
І  обійму    лебединими  крильми
поцілую  від  щастя  до  зірок  злечу





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2026


ЗАГРАЙ ПІАНІСТЕ

О  заграй  піаністе    на  рояллі
Знайди  на  чорно  білих  клавішах  струну
Прожени  із  душі  мої  печалі
Поведи  крізь  заметіль  зими  у  весну

Заграй  піаністе  музику  життя
Запали  зоряну  свічу  у  цей  вечір
Поверни  весну  де  був  щасливий  я  
Цвітуть  сади  і  чути  клекіт  лелечий  

Заграй  піаністе  музику  на  біс  
Хай  розіллється  наче  синій  океан  !
Пісня  мінорно  виплаче  море  сліз
Зацвіте  маків  цвіт  де  золотіє  лан

Веди  піаністе  на  берег  ріки  
Де  білі  чайки  кружляють  над  водою
Вітер  рве  ранній  цвіт  і  гаснуть    зірки  
Росте  у  полі  маків  цвіт      -  сон  травою

Доторнись  сонечком  до  серця  глибин
І  Витри  на  щоці  непрохану    сльозу  
У  тих  хто  в  цей  час    на  самоті  один  
Шукає  свій  куточок  раю    у  грозу  

Хай  музика  щастя  у  серці    дзвенить!
Із  джерел  чиста  водиця  напуває
Життя  коротке  всього  лиш  одна  мить
Болить  серце  за  тими  кого  немає









 













адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2026


НА ДОБРАНІЧ , МОЯ КВІТКО МИЛА!

О  На  добраніч  кохане  сонце!
Хай  насняться  солоденькі  сни!
Місяцем    гляну  в  твоє  віконце  ,
нахилю  з  небес  -  тепло    весни.

О  ,  На  добраніч  моя  кохана!
Хай  місяць  заколише  твій    сон!
Для  мене,  ти  є    мрія  зоряна  ,
Ласкавий  промінчик  у  вікон.

На  добраніч  ,  моя  квітко  мила!
Для  мене,  ти  -  зірка  у  вікні.
Лечу  до  тебе,  як  птах  на  крилах
в  долонях  несу  любов  тобі.

Я  заплющу  очі  -  тебе  бачу,
У  нічнім  вікні  твій  силует.
Відчуваю  цілунки  гарячі,
До  ночі  співаю  тобі  сонет.

Хай  янгол  тебе  оберігає  !
Намалює  казку  тобі  в  снах.
І  Пелюстки  на  ложе  встеляє...
Цвітуть  мальви  -  ружі    у  садах.

А  я  прийду  в  твої  сни    у  твій  рай
Ми  станцюєм  білий  -  білий  вальс.
вдихну  тебе  наче  п*янкий  розмай
Спиню  на  мить  ,цей  чудовий  час.

2-------------------------------
Кружляю  як  птах  над  сонним  містом
Де  в  ніч  запалили  свічі  каштани
Вітер  шелестить  зеленим  листом
Зорю  в  твоє  вікно  моя  кохана
Утомивсь  від  самотності  життя
Від  переживань  тривог  і  безсоння
Відриваюсь  від  землі  в  небеса
Щоб  подарувать  увесь  світ  в  долонях

Торкнусь  піснею  до  твого  серця
відчуєш  у  вікні  голос  соловя
Життя  грає  з  нами  в  ритмі    скерцо
Я    один    як  місяць  ти  наче  зоря
Самотність  наче  полин  отрута
Наш  час  як  зоряна  свіча  згорає
Я  хочу  тебе  бачити  чути
Серце  шаленіє  тебе  немає  

На  добраніч  сонечко  золоте!
вечірня  зіронько  доброї  ночі!
Поглянь  для  нас  зоряна  ніч    цвіте!
Дивлюсь  я  у  синь  неба  твої  очі
На  добраніч  тобі  моя  кохана!
Хай  буде  солодким  твій  казковий  сон!
Для  мене  ти  наче  сонце  бажана
Ласкавий  ніжний  промінчик  у  вікон

Спить  сонне  місто  тиша  благодать
Лиш  мені    чомусь  не  спиться  до  ранку
У  саду  два  голуби  гомонять
Жду  тебе  як  сонечко  на  світанку
Назбираю  зірок  квітів  в  полі
І  принесу  тобі  райдужний  букет
В  почуттях  освідчусь  у  любові
І  подарую  ключ  до  серця  -  Сонет










 



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2026


ЗЛЕТІЛИ РОКИ

Колись  молодий  був  наче  сокіл,
А  у  душі  розквітав  райський  сад.
У  вирій  злетіли  золоті  роки,
У  спогадах  ведуть  в  літній  сад.  

Так  пахне  духмяно  акації  цвіт!
І  так  бентежно  на  моїм  серці  .
З  юних  років  зійшов  до  зрілих  літ,
Де  лебеді  на  синім  озерці.

А  я  немов  лелека  у  самоті,
Ходжу  в  пишних  травах  одинокий.
Де  ти  весна  -  мої  роки  золоті!
Моє  життя  -    океан  широкий.

Юність  згубилась  у  квітучім  полі
 У  осінь  літо  неповернути.
Злетіли  роки,  як  листя    тополі
У  спогадах  шукаю  весну  у  лютий.

Пянить  дурманить  акації  -  цвіт    !
Йду  в  літо  тихою  ходою.
О  літечко  верни,  лиш  одну  мить  !
де  з  милою  удвох  під  вербою.

О  скільки  я  доріг  на  світі  сходив!,
Скільки  квітучих  весен  я  стрічав  .
Шукаю  я  давньої  пісні  мотив,
ОТу  весну  ,що  колись  я  кохав

О  біла  акаціє  -  цвіт  пелюстки!,
Вітер  на  твої  коси  розсипає.
Умаїв  у  вінець  золоті  роки,
Крізь  туман  серце  тебе  шукає.




 


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2026


ДЛЯ ТЕБЕ

Для  тебе  я  зіркою  була
Осяювала  шлях  серед  ночі
Тулилася  до  твого  крила
Відкривала  я  серце  жіноче

Для  тебе  я  сонечком  була  
У  заметіль  зими  зігрівала
Серед  руж  лілією  цвіла  
У  райськім  саду  пісні  співала

Я  несла  тобі  скарби  землі
Сіяла  мрії  в  зорянім  полі
Слова  яе  сонце  на  ріллі
Дарували  надію  долі

Літнім  дощем  була  для  тебе
Напувала  водою  сад  кохання
Нахилю  до  ніг  зоряне  небо  
 ПРИНЕСУ  ЛЮБОВ  -      Світання  



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2026


СТОЯТЬ КРАЙ ДОРІГ ТОПОЛІ

Стоять  край  доріг  стрункі  тополі
Наче  у  вінку  дівчата  молоді
Де  зріє  пшеничний  колос    в  полі
Цвітуть  у  житах    волошки  голубі

В*ється  стежечка  у  зелений  гай
Там  де  цвіте  липа  як  наречена
А  літечко  розлилось    як  Дунай
Здалека  усміхається  до  клена

За  селом  зійшлись  в  одну  дорогу
золоте  поле  у  блакитне  небо
Стоять  тополі  моляться  Богу
Щоб  зійшло  сонце  надії    із  неба

Птахи  до    дуба  летять  звідусіль
Мов  на  сповідь  до  старого  монаха  
Щоб  в  молитвах  загоїти    свій  біль  
Слухати  у  тиші  музику  Баха

Літо  сіє  в  трави  срібні  роси
У  зорянім  полі  квітучі  мрії
Вітер  вербі  розплітає  коси
Поливає  дощем  квіти  лілії

А  день  як  сонях  розцвів  над  світом
Дарує  земні  скарби  моїй  душі  
Слова  в  серці  цвітуть  зорецвітом
В  своїх  долонях  несу  тобі  вірші

Вони  як  ковток  води  з  джерела
В  поетичнім  храмі  наче  причастя
А  у  них  стільки  сонця  і  тепла!
Дарують  тобі  пісню  і  щастя

Там  де  трави  на  березі  ріки  
кружляють  над  водою  чайки  білі
Ніч  сіє  зорі    з  своєї  руки
Щоб  рай  літа  зігрів  у  заметілі  

Тече  бистра  вода    із  синіх  гір
Біжить  у  синє  море  понад  ліси
Дзвенитть  музика  Баха  ніжних  лір
Я  п*ю  красу  із  неповторної  краси











адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2026


ВІН ПИСАВ ЇЇ ПОРТРЕТ

Ця  історія  кохання  давній    роман
Про  художника,  Лукрецію  дівицю.  
Він  залишив  священицький  сан  -  капелан    ,
повів  до  вівтаря  під  вінець  черницю.

Було,  це  у  час  барокко  давним  -  давно
художник    покохав    діву  молоду.
І  дививсь  на  неї.  як  крізь  прозоре  скло
Вдихав  у  неї,  як  квітку  у  меду  .

Вона  приходила  у  храм    до  вівтаря    
Запалювала  свічки  і  молилась.
Побачив  її  загорілись  почуття
Два  серця  у  ріку  кохання  злились  .

Він  малював  у  храмі  святі  ікони,
Діву  Марію  в  божественній  красі.
У  золотій  короні  образ  Мадонни,
Мов  квітку  лілію  в  пречистій  росі.

Художник  поміж  ясних  зір    музу  шукав,
взяв  в  руки  фарби,  пензель  і  полотно.
черницю    на  мольберті  намалював,
Зігрівала  серце,  як  золоте  руно.

Він  писав  її  портрет  блакитні  очі,
А  Водоспадом  волосся  на  плечах.
Свіча  освітляла  красу  -  щоночі
оживала,  як  квітка  в  його  руках.

Дивився  на  неї  не  опускав  очей  ,
затамував  подих  п*янів  без  вина.
цвіла  наче  квітка  троянда  між  лілей,
У  сни  приходила  неначе  весна.

Малював  її  образ  і  закохався  ,
біленьке  личко  малинові  уста.
Обіймав  гарний  стан,ніжних  перс  торкався...
Пив  її  вроду,  як  воду  з  джерела.

Художник  по  вуха  у  діву  закохавсь,
У  серці  грала  пристрасть  гаряча  кров.
Він  її  неначе  Пречистій  поклонявсь,
нахиляв  до  її  ніг    весь  світ  -  любов.




















адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2026


ЛИСТОПАД ЛИСТОПАД ЛИСТОПАД

Падають  яблука  -  циганки  в  саду,
Прохолодні  ранки,  осінні  вечори.
У  світ  наче    одинокий  птах    іду,
наді  мною  шелестять  листям    явори.  

О  листопад,  листопад,  листопад!
Я  так  не  хочу  йти  до  білої  зими.
А  роки  наче  з  синіх  гір  -  зорепад  ,
Злетіли,  як  птахи    і  змахнули  крильми.

О  листопад,  листопад,  листопад  !
 У  долонях,  ти  -  сонечком  тепла  зігрій.
Поверни,  ще  на  мить  літечко  назад!
Заколиши  безсонні  сни  і  залелій!.

О  Візьми  мене  з  собою    листопад  !
захисти  від  холодної  зими  вітрів!
Хай  за  вікном  дощить,  чи  падає  град!
Ти  заколиши  у  снах  поміж  ясенів.

О  Візьми  мене  з  собою    листопад!  
Наче      лебідь  лебідку  в  синю  -  синю  даль.
Коли  упаде  на  скроні  снігопад  ,
Ти  поцілунком  прожени  мою  печаль.

О  Візьми  з  собою  у  золоту  осінь  !  
Обійми  до  себе  наче  клен    тополю  .
 тихим  вітром  розплети  мої  коси,
Розпали  в  серці  вогонь  -  зігрій  любов*ю.

Тобі    впаду  на  щоку  першим  снігом    ,
Від  подиху  розтану  краплею  дощу.
Затанцюєм  прощальний  танець  над  світом
Від  щастя  я  у  туман  до  зірок    злечу  .


 



 














     



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2026


НА МАРСОВІМ ПОЛІ

НА  МАРСОВІМ  ПОЛІ  написана  у  2022  у  2023  році  заспівана  
ПРИСВЯТА  ВСІМ  ТИМ  ,  
ХТО  ЗАГИНУВ  У  ЦІЙ  ВІЙНІ
СПІВАЄ  ОЛЕГ  ТУЧАПСЬКИЙ  
На  Марсовім  полі  -  гаї  калинові
На  шматочку  землі,  де  буйна  трава...
Звили  з  граніту  дім  юнакові...
Стяг  синьо  -  жовтий  і  хоругва.
На  Марсовім  полі  сумують  могили
Лежать,  тут  герої  страшної  війни.
Над  ними  смерічки  віття  схилили,
Хмари  приходять  колишуть  їх  сни.
На  Марсовім  полі  смуток,  печаль...
В  скорботі  співає,  тут  птах  у  журбі.
І  лине  серця  його    біль  та  жаль,
За  хлопців  невинних  співає  у  мольбі.
На  Марсовім  полі  на  рідній  землі
Сивий  тут  батько  зростив  кущ  калини.
Над  нею  весною  пролетять  журавлі
Де  маки  ростуть  з  роси  з  краплини.
На  Марсовім  полі  цвітуть  знов  тополі,
буяють  тут  квіти  і  палають  свічки.
Лежать  тут  сини  ,  що  прагнули  волі...
Вони  у  нас  у  серці  ,  в  душі  навіки.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.
 2  роки  пісні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2026


Я РОЗКАЖУ ТОБІ СОН

Я  розкажу  тобі  предивний  сон,
Який  наснивсь  мені  в  ночі.
Прилетів  голуб  до  моїх  вікон,
І  сів  тихенько  на  плечі.

То  не  птах,  то  Янгол  білокрилий,
Він  приніс  вісточку  з  небес.
Поцілував...  злетів  в  туман  сивий,
мій  дух  з  мертвих  ожив,  воскрес.

Вдихнув  у  мене,    торкнувсь  рукою,
Сонне  тіло  збудилось  в  цю  мить.
І  закружляв  голуб  наді  мною,
І  я  захотіла  -  просто  жить.

Питає  Янгол  ;  **  чому  у  журбі?...
-  Чому  блестить  сльоза  на  очах?.
-  Чом  заплакані  очі  голубі?...
 -  Згораю,  як  зірка  в  небесах**.

-  Я  наче  одинока  лебідка,
Живу  у  самоті  без  пари.
Від  зим  я  в*яну  неначе  квітка
Гроза    топче  красу    за  хмари.

О  милий  Янголе  синьоокий!
Від  вітру  і  грози  захисти.
Веди  понад    океан  широкий,
І  Дай    пристань  на  землі  знайти  .

Лети  у  світи,  де  твоя  доля,
Де  живе  лебідь  у  самоті.
Там  ,де  стрункі  клени    і  тополя,
Там  зустрінеш  щастя  на  путі.

2---------------------------------
Згубила  від  тривог  солодкий  сон,
я    не  можу  спати  ночами  .
Лечу  ,  як  птах  до  пресвятих  ікон
Щоб    знайти  сон  під  небесами.

Дивлюсь  у  вікно  слухаю  вітер,
Мелодію  дощу,  шелест  трав.
В  ясних  зір  шукаю  слова  з  літер,
Богиню  музу  ніжних  отав.

Там  на  краю  неба    місяць  -  казкар  
Він  володар  понад  світами  .
Запалює  нам  зоряний  ліхтар
Малює  казку    небесами.
 
Скажи:    мені  **брате  місяченьку!
-  Чом  не  зімкну  до  ранку  очей  .
Немає  родини  :  батька,  неньки,
Я  не  знайду  тепла  між  людей**  .

Ти  Лети  у  даль    зоряні  світи
Там  в  небі  сонця  ,  так  багато.
І  Будуй  у  небесний  храм  мости
Молись,  щоб  відчуть  в  душі  свято.

Ти  проси  благодаті  у  Бога,  
Щоб  дав  мир  у  душі  і  спокій.
Без  тривог  була  світла  дорога-
В  синю  даль  злітай,  як  сокіл.

Дивись  на  небо  на  ясні  зорі  
Планету  блакитних    мрій  знайди.
Впаде  золота  зірка  у  морі
Ти  у  свої  долоні  злови.

Загадай  бажання  на  кохання
Щоб  стріла  короля  на  коні.
Впаде  зірка  передасть  вітання
Осяють  твій  шлях  сонячні  дні.

А  хто  має  бути  твій,  той  буде  -  
Знайде  тебе  на  краю  землі.
Не  слухай  ,  що  кажуть  тобі  люди,  
щастя  принесе  птах  на  крилі.

Мине  темна  ніч  твої  страждання,  
Зацвіте  новий  день,  як  сонях.
Білий  лебідь    передасть    вітання
подарує  квіти  в  долонях.

ВІдпусти  вчорашнє,  життю  радій,
І  Не  думай  ,  що  буде    завтра.
Слухай  голос  серця,  пізнай  -  хто  твій  
Люби,  кохай,  гори  ,  як  ватра.










адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2026


ДОБРОГО РАНКУ, КОХАНА! ПІСНЯ ( СПІВАЄ ЯРОСЛАВ ГУДИМА)

О  Доброго  ранку,  кохана  !
вже  час  прокидатись  від  сну.
 ти,  як  ніжна  квітка  Ліана,
Даруєш  мить  щастя  -    весну.
О  Доброго  ранку,  кохана!
Скажи,  що  наснилось  у  снах?.
Ти  моєму  серцю  жадана
Над  тобою    кружляю,  як  птах.    

Вже  Сонце  зорить  у  віконце,
З  небес  шле  вітання    тобі.
Поцілую  в  чоло,  як  сонце  
ти  розплючиш  очі  свої.
Обійму  я  до  себе  твій  стан,
Зацілую  уста  медові.
Розпущу  крила  до  ліан  (як  титан)
злетимо  у  світи  казкові.

Ти  моє  сонце  у  блакиті,
Яскрава  зірка  між  зірок.
Ти  пречиста  роса  на  листі,
Квітка  Ліана  між  квіток.
Бажаю  тобі  гарного  дня  !
Йти  щасливою  по  -  світу.
Хай  біжить  час  ,як  ріка  стрімка!
В  твоїй  душі  цвіте  літо.

Хай  за  вікном  гроза,  чи  дощить!
Лютує  зима  снігами.
Я  буду  тебе  вічно  любить!
Залелію  твоє  ім'я  піснями.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2026


ТИ - МУЗИКА КОХАННЯ

Глянь  які  зоряні  ночі  казові  !,
Кохай  мене,    люби,  мене  люби.  
Лелій  наче  квітку  ніжно    у  слові,
Щоб  воркутали  ми  як  голуби  .

Я  несу  тобі  в  своїх  долонях,
У  почуттях  квітку  кохання  .
Намалюю  казку    у  безсоннях,
В  сяйві  зір  -  райдужне  світання  .

Ти  є  моя  любов,  любов,  любов,
В  пишних  травах  -  весняна  квітка.
Ти  натхнення  з  пречистих  молитов,
В  місячну  ніч  -    яскрава  зірка.

Ти  є  глибоке  безкрає  море,
від  цілунків  я  в  тобі    тону.
Ти  мої  крила    -  небо  просторе    
З  тобою  я  лечу  на  луну.

Ти  -  магічна  музика  кохання,
Є  мій  Всесвіт    -  куточок  раю.
Тихий  вечір  -  ясна  зірка  рання,  
Квітка  ружа  у  квіті  маю  .

Від  синь  очей    п*янію  без  вина,
Серце  б*ється  у  ритмі  щастя.  
Зацілую  я  медові  уста  ,    
 А  ніжні  руки  до  зап*ястя.


 





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2026


Я ДАРУЮ ТОБІ ЛЮБОВ ЛЮБОВ

Ти  моя  мрія  -  зоряна  вервиця,
Яскрава  зірка  та,  що  скраю.
Нехай  тобі  море  квітів  стелиться!
Цвітуть  сади    у  цвіті  маю.
ПІСНЯ  :

Я  дарую  тобі  любов,  любов,
білі  квіти,  білі  квіти.
Щоб  кохати  тебе,  як  вперше  знов,
Поведу  тебе  -  в  рай  літа.

Нехай  лунає  музика  кохання!
щебечуть  солов*ї  до  ночі.
Будить  цілунком  від  сну  зірка  рання,
І  сяють  щастям  твої    очі.

Там,  де  пишні  трави  у  срібній  росі
Так  пахне  літечко  медами.
Цвіте  в  житах    маків  цвіт  в  диво  красі,
Лине  пісня  понад  гаями.

Там  закохані  на  березі  ріки,  
Як  голуби  воркують  в  парі,
А  молодий  місяць  з  своєї  руки,  
Запалює  вогні  -  стожари  .

Зацвіла  липа,  так  п*янко  у  гаю,
Так  пахне  духмяно  -  духмяно  .
Ти  наче  жар  -  птиця    у  цвіті  маю,
Даруєш  мить  щастя  -  кохана.













адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2026


ТИ МОЄ СОНЕЧКО - ПІСНЯ

А  Ти  не  така  як  всі  ти  особлива  
На  тобі  зійшовся  увесь  білий  світ
Тобі  пасує  так  усмішка  красива
Здається  Я  тебе  знаю  сотню  літ

приспів
Ти  моє  сонечко  ти  мій  куточок  раю
Любов  яка  зігріє  почуття
До  твого  серця  ключик  я    такий  шукаю
з  тобою  поруч  мила  щасливий  я

До  тебе  так  тягне  магнітом  моя  мила
Малюю  портрет  на  полотні  білий  цвіт
наче    лебідь  у  небі  розправляю  свої  крила  
Лечу  до  зірок  до  тебе  у  твій  дивний  світ

ПОВТОР  ВІД  3  ЛИПНЯ  ЗАПИСАНА  2024      
ДИПЛОМАНТ  В  США  
СПІВАЄ  ЯРОСЛАВ  ГУДИМА

НАПИСАНА  У  2009  РОЦІ  19  09

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2026


Я СТАРОМОДНА

Я  старомодна  жінка  мені  сотню    літ,
А  до  мене,  ще  клеються  кавалери.
Йду  я  стороною  в  обхід  у  цей  світ,  
Щоб  не  розмовляти  мовою  пантери.
А  я  люблю    одягатись  красиво,    
Класично,  елегантно  зі  смаком  життя.  
Усміхаюсь  пташці  світу  щасливо  ,
Вдихаю  у  блаженство  раю    -  небеса.
Коли  цвіла  моя  весна  -  надцять  літ,
тоді    я  була    неначе    дика  пташка  .
Для  мене  цвіли  сади  бузковий  квіт,
Закрита  від  світу    неначе  монашка.
Боялась  ,я  що  хтось  на  мене  гляне
Просто  зустрінеться  зі  мною  на  путі.
Від  погляду  очей    серце  розтане,
Зарум*яніє  біле  личко  в  почутті  .
Молода  я  була  скромна  і  горда  ,
Встидлива  і  боялась,  так  бродячих  псів.
Чекала  я  принца  із  казки  лорда,  
Голова  йшла  обертом  від  солодких  слів.
Я  вже  не  дівчинка    -доросла  жінка
Хочеться  уваги,  ніжності  і  тепла  .
Щоб  у  душі  цвіла  троянда  квітка,    
 В  леті  підтримки  лебединого  крила.
Сміюсь,  щоб  не  плакати  від  печалі,
Сама  собі  щодня  настрій  підіймаю  .
І  від  важких  доріг  тиснуть  сандалі,
щоб  не  плакати,  у  різні  ролі  граю.
Йду    вперед,  і  руки  не  опускаю,
У  житті  ніяких  труднощів  не  боюсь.
Болить  душа,  тоді  пісні  співаю  -
Болить,  щемить,  моє  серденько  -  я  молюсь.
Я  не  люблю  за  спиною  судити,
А  щось  не  подобається  кажу  в  очі  .
А  краще  одній  у  самоті  жити,
Не  хочу    тривожити  серце  жіноче.
Я  емоційна  беру  все  до  серця,
Дивлюсь  на  світ  у  рожевих  окулярах.
Буваю  ,як  шоколод,  жінка  з  перцем,
Не  шукаю  щастя  у  вині  і  барах.
Я  не  гуляю,  не  п*ю  і  не  курю,
І  Не  люблю,  хто  робить  гучні  забави.
Хто  не  має  міри,  переходить  межу,
Тоді  в  сизім  тумані  ловить  гави  .
Я  правдолюб,  і  через  те  страждаю,
Не  люблю,  коли  брешуть  мені  у  очі.
За  вигоди    соки  з  тебе  качають,
 Пізніше    кажуть,    що  попало  по  за  очі.
Люблю  мовчати,  дивитись  на  цей  світ
З  матінкою  природою  розмовляти.
Вдихати  на  повні  груди  п*янкий  цвіт,
Слухати  щебет  пташки,  просто  мовчати.
Кожна  жінка  прагне  щастя,  любові,
Поруч  із  нею  був  розумний  чоловік.
Щоб  носив  на  дужих  руках  у  слові,
І  Був  коханим  чоловіком    увесь  вік.
Я  дивачка  і    літаю  до    зірок,
Шукаю  поміж  сірих  хмар  планету  мрій.
З  чистих  джерел  п*ю  я  водицю  ковток,  
Щоб  цвісти  квіт  трояндою  поміж  лілій.












адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2026


БОЖЕ ВЕЛИКИЙ МОГУЧИЙ

Боже,  в  мене  вже  рідних  нікого  немає,
На  тім  світі  я  одна  наче  сирота.
В  моїй  душі  остання  надія  зникає,
Але  тримає  віра    небо  -  висота.  

О,  Пресвятий  Боже,  великий  і  могучий!
Ти  мій  духовний  батько,  небесний  отець.
Ти  є  мій  захисник,  святий  дух  всюдисущий,
Є  лікар  душі  -  і  мого  життя  вінець.

Боже,  з  тобою  пройду  крізь  вогонь  і  воду,
З  тобою  пройду  ,усі  труднощі  в  житті.
Ти-  моє  сонце  у  дощ,  грозу,  у  негоду,
Є  пристань  -  на  суші,  на  морі,  на    путі.

Прийде  час,  і  у  вікні  моє  сонце  згасне,
На  груди  складу  руки,  закрию  очі.
Душа  голубкою  злетить  в  небо  безхмарне,  
Тіло  -  землі  ,  де  стоять    дуби  на  прощі  .

Вороженьки    загнали  мене  у  глухий  кут,
І  перекрили  кисень  у  моїх  грудях.
Заклали  тягар,  і  на  мою  шию  хомут  ,
 Вселився  лихий,  живе  юда  в  тих  людях.

Боже,  ти  казав  усім  ворогам  прощати,  
 Всякі  провини  заради  миру  в  душі.
 У  молитвах  щоденно  -  духовно  зростати,
 Простити  ,тих  ,  хто  стоїть  в  тебе  на  межі.
 
Хто  кидає    словом,  наче  камінь  у  спину,
І  точить  гострий  ніж,  щоб  знищити  життя.
Він  стане  на  суд  божий  за  свою  провину,
Буде  горіти  в  пеклі  -  втратить  небеса  .

Ти  один  мене  розумієш  на  цій  землі,
Знаєш,    коли  серце  страждає  від  болю  .  
Ти    молитвою  лікуєш  рани  мої,
Корюсь  тобі,  і  виконую  твою  волю.

О  Боже,  ти  все  бачиш,  чуєш  кожного  з  нас,
вчиш  у  любові  по  святій  правді  жити  .
Ти  благослови    життя  і  кожен  крок,  мій  час
Дай  сил  і  міці  ,  свій  вік  без  мук  дожити  .
























адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2026


ГОСПОДЬ СТУКАЄ У ДВЕРІ

Господь  стукає  тихенько  у  двері,
Проситься  у  оселю  із  доріг.
Приніс  у  торбинці  хліб  до  вечері,
Вервичку  -    молитовний  оберіг.

Хто  хоче  чуть,  той  чує  голос  Бога  -
Відкриє  двері  посеред  ночі.
Коли  в  нас  біда,  горе  і  тривога,  
Йдем  з  поклоном  тисяч  миль    до  прощі.
 
Із  заходом  сонця  зайшов  до  хати,  
 З  ним  апостоли  Іван  і  Петро.
Над  ними  зійшли  зорі  в  благодатті,
Сіють  у  слові  -  золоте  зерно.

У  пресвятій  трійці  хрест    на  престолі,
Щоб  чули  всі  пресвятий  божий    глас  .
Всевишній  наче  сонце  у  орелі,
Дає  благословення  із  образ.

 Господь  стукає  в  душу,  серце    тихо  ,
 Щоб  поспішали  на  месу  у  храм.
 Щоб  прогнати  всяку  біду  і  лихо
 Молитва  лікувала  нас  від  ран      .

Тут  люди  живуть    наче  у  печері,
І  не  чують  голос  божий  з  небес.
Життя  інше  не  буде  на  Венері,
Там  не  родить  поле  тисяч  чудес  .

Прокидайсь,  люди  від  зимового  сну!
Усі  ті  ,  хто  спить  у  глибокім  сні.
Без  Господа  обпечетесь  до  вогню,
Вічна  зима  і  сонце  у  пітьмі.

Господь  стукає  до  нашого  серця,
І    ангелів  до  нас  посилає.
Життя  не  солодке  ,а  гірке  з  перцем
Дає  знак,  від  бід  оберігає.

Небесний  отець,    дає  усім  нам  час  ,
Щоб  шукали  до  нього  дорогу.
З  глини  шліфує,  як  кувшин  усіх  нас
Бо  наша  сила  і  міць  лиш  з    Богом.

Дякую,  тобі  Боже,  за  розмову  
За  те  ,  що  ділися  сокровенним.
За  віру,  храм,і    рідну  милу  мову,
Обіймаєш  нас    серцем  блаженним.

А  треба,  бути  твердим  наче  камінь,
Щоб  не  відчувать  інших  -  чужий  біль.
Я  всіх  благословляю    кажу  **Амінь**,
Несу  вам  святий  хліб,    цукор  і  сіль.

В  ім*я  Отця  ,  Сина  ,  Cвятого  Духа  
В  ім*я  святої  трійці  на  землі.
Учить  жити  дитя  -    божа  наука,
Клоняться  Богу  великі  ,  малі.






























адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2026


З СВЯТОМ ВОСНЕСІННЯ І ВИШИВАНКИ

З  СВЯТОМ  ВОСНЕСІННЯ  І  ДНЕМ  ВИШИВАНКИ!!!
Нині  величне  свято  Вознесіння
Господь  вознісся  до  святих  небес.
Весна  уквітчала  землю  у  цвітіння,
Щоб  у  божій  красі  наш  дух  воскрес.
Вдягла  вишиванку  моя  Україна,
Розцвіла  наче  квітка  навесні.
Умаїла  віночком  коси  дівчина,
Далеко  линуть  пташки    пісні  .    
На  алеях  запалили  свічі  каштани  
Йдеш  вулицями  неначе  у  храм  .
Наливають  у  келих  щастя  львівяни  
І  усміхаються  сонечку  -  небесам  .
Лине  музика  весни  в  зеленім  гаю
Запрошує    у  Стрийський  парк  гостей.
Я  сьогодні    вишиванку  одягаю,  
Щоб  цвісти    волошкою    між  алей.
Я  є  українка  із  княжого  краю
У  жилах  тече  кров  галичанки.
Сплету  віночок  маків  цвіт  із  розмаю,
Вдягну  урочисту  вишиванку.
Вишиванка,  то  пісня    -  земна  краса  
А  у  хрестику  -  мамина  любов  .
В  полі  золотий  колос  пречиста  роса,
Оберіг  душі  -  з    святих  молитов  .
У  цвітінні  свята  земля  наче  в  раю,
Поля,  ліси,  сади,  луги,  гаї.
Лелекою  зорю  до  рідного  краю    -
Там  де  в  гаю    щебечуть  солов*ї.
Вдягну  барвисту  на  свято  вишиванку
Відчую  радість  у  своїй  душі.
Це  травень  місяць      у  сонячнім  серпанку
Дарує    блаженну  мить  на  землі.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2026


ТАНЦЮЙ ЗІ МНОЮ (ЛЕБЕДИНИЙ ВАЛЬС) (ПІСНЯ СПІВАЄ Я. ГУДИМА)

Ти  прийшла,  так  красиво  у  мій  світ,  
наче  зірка  у    долоні  упала      .
Закохавсь  у  троянду  білий  цвіт,
Музика  наші  серця  поєднала  .

Запрошую  на  лебединий    вальс,
Дай  мені  свої  руки  в  мої  руки.
Хай  для  нас  зупиниться,  оцей  час!
У  серці  дзвенять  мелодійні  звуки.

Танцюй  зі  мною,  танець  вальс  -  бостон,
Хай  цей  вечір  цвіте  для  нас  весною!.
Хай  грає    скрипка  і  акордеон!
Веде    на  берег  щастя  нас  з    тобою.
 
Танцюй  зі  мною  до  ранку  -  всю  ніч
 Лови  щасливу  мить  -  усміхайсь  світу  !.
ЗІп*ю  любов  з  твоїх  ласкавих  віч,
Нахилю  я  до  ніг  троянди    квіти.

Вдихай  у  п*янкі    зоряні  ночі!
І  тримай  у  обіймах  не  відпускай!
Відчую  твоє  сердце  жіноче,
Понесу  на  руках  у  казковий  рай.

Танцюй  зі  мною  наче  лебідка,
І  запали  у  моїй  серці  вогонь.    
Ти  -  світи  для  мене  наче  зірка,
Щоб  відчув  тепло  твоїх  ніжних  долонь.

Під  музику  зір  танцюй  зі  мною
Хай  зіллються  у  ритмі  струн  -  почуття!.
Ми  ,  як  два  лебеді  із  тобою
Злетимо  у  синю  даль  -  у  небеса.

2-----------------------------
ПОВТОР  ВІД  2025  РОКУ  26  08.

ПІСНЯ  СПІВАЄ  ЯРОСЛАВ  ГУДИМА
Танцюй    кохана  у  вальсі  зі  мною
Усміхнись  мені  ,  зроби  до  мене  крок.
Зупини  щасливу  мить  -  любов'ю
Вдихай  у  свободу,  пий  щастя  ковток.

Під  музику  скрипки    танцюй  зі  мною,
Розправимо,  як  птахи  руки  -  крила.
Обійму  ніжно  до  себе  рукою,
Зацілую  медові  уста  мила.

Танцюй  зі  мною  у  вальсі  звабливо,
Щоб  від  щастя  світились  наші  очі  .
Веди,  як  лебідь  лебідку  красиво
На  острів  щастя  -  у  зоряні  ночі.

Під  сузір'ям  щастя  танцюй  зі  мною
І  запалюй  у  моїм  серці  вогонь
Я  торкнусь  твого  серденька  душою  
Буду  пити  любов  із  твоїх  долонь.

Танцюй  зі  мною  у  парі  все  життя,
і  будь  щаслива  і  завжди  жадана    !
Хай  серед  зим  цвітуть  ніжні    почуття!
І  світи  сонечком    мені  кохана!.

3------------------------------------


Глянь  які  зоряні  ночі  казові  !,
Кохай  мене,    люби,  мене  люби.  
Лелій  наче  квітку  ніжно    у  слові,
Щоб  воркутали  ми  як  голуби  .

Я  несу  тобі  в  своїх  долонях,
У  почуттях  квітку  кохання  .
Намалюю  казку    у  безсоннях,
В  сяйві  зір  -  райдужне  світання  .

Ти  є  моя  любов,  любов,  любов,
В  пишних  травах  -  весняна  квітка.
Ти  натхнення  з  пречистих  молитов,
В  місячну  ніч  -    яскрава  зірка.

Ти  є  глибоке  безкрає  море,
від  цілунків  я  в  тобі    тону.
Ти  мої  крила    -  небо  просторе    
З  тобою  я  лечу  на  луну.

Ти  -  магічна  музика  кохання,
Є  мій  Всесвіт    -  куточок  раю.
Тихий  вечір  -  ясна  зірка  рання,  
Край  доріг,  як  зірку  стрічаю.

У  обіймах  п*янію  без  вина,
Ти  -  натхнення  -  п*ять  хвилин  щастя.  
А  серед  лютих  зим  -    моя  весна,    
Ти  є  моя  любов    -  причастя  .


 






 









адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2026


ДЯКУЮ БОЖЕ

ДЯКУЮ  БОЖЕ
Дякую  ,Боже,  за  ніч  і  тихий  сон,
За  те,  що  я  прокинувся  зранку.
За  сонце,  що  зійшло  до  моїх  вікон
За  мир  в  моїй  душі,  божу  ласку.
О  дякую,  Боже,  що  будиш  від  сну,
 Я  бачу  світ  твоїми  очима.
І  я  йду  -  крізь  вогонь,  воду  і  пітьму,
Щоб  чуть  божу  пташку    -  херувими.
Дякую,  Боже,  за  день,  що  стрічаю  
За  кожен  легкий  крок    на  цій  землі.
За  те  ,що  бачу  я  красу  безкраю
За  квітучі  сади  і  плід  на  гіллі.
Дякую,  Боже  -  за  безмежну  любов,
За  повітря,  що  дихаю  в  груди.
За  молитву,  твій  святий  храм  -  твій  покров  ,
йдеш  по  житті  зі  мною  повсюди.
Дякую,  Боже,  за  сонце  у  вікні,
За  цілющий  дощ,  засніжні  зими.
За  падіння,  злети,  обійми  міцні,
Шліфуєш,  як  кувшин  мене  з  глини.
Дякую,  Боже  -  за  життя  на  землі,
За  причастя  -  розмову  з  тобою  .
За  всяке  добро,  святий  хліб  на  столі,
За  слово,  що  напуває  водою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2026


ЗГАДАЙ МЕНЕ

Не  забувай  мене,  не  забувай  мене  !
Ту,  що  колись  була  поруч  з  тобою.
Коли  зима  засніжить  -  небо  осяйне  ,
Прийду  в  твої  сни  раньою  весною.
Не  забувай  мене,  не  забувай  мене!
Коли  впаде  пожовкле  листя  в  осінь  .
Одцвіте  весна,  літо  в  осінь  поверне,
зігріє  в  спогадах  кохання  пломінь  .
Згадай  мене,  коли  буде  тобі  важко,
Коли  стрінеш  в  самоті  осінній  вечір  .
До  твого  вікна  прилечу  наче  пташка,
Обійму  крилом  я  ніжно  за  плечі.
Згадай  мене,  і  наші  молоді  роки,
Стежки,  там  ,  де  ми  ходили  з  тобою  .
Наш  куточок  раю  -  тихий  берег  ріки,
Пісню  серця,  що  дзвеніла  луною.
Ти  згадай,  квітучі  сади  у  розмаю,
Як  пахнули  медом  бузкові  ночі.
Ти  сказав  :тихо  мені  слова  **Кохаю  **
світились,  як  дві  зорі  -  щастям  очі.
Згадай,  як  ти  зустрічав  мене  край  доріг,
Як  несла  я  на  крилах  тобі  любов.
Весна  стелила  пелюстки  троянд  до  ніг,
Розплітав  мої  коси  вітер  з  дібров.
М  ЧАЙКІВЧАНКА  Бачити  менше

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2026


ТИ ГОСТЕЮ ПРИХОДИШ У СНИ

Я  б  усе  віддав  ,  щоб  ти  повернулась,
Здалека,  як  колись  мені  усміхнулась.
Ти  -  гостею  приходиш  у  мої  сни
Я  стрічаю  тебе,  як  весну  ясени  .

Ясени,  ясени,  ви  -  мої  солодкі  сни!
Ви  мелодія  зір  чарівної  струни  .
Заграйте  на  скрипці  пісню  про  кохання,
Передайте  милій  від  мене  вітання.

О  ,птахо  сизикрила  моя  синьоока!
А  почуття  наче  океан  широкий.
А  Твоя  любов  як  цвіт  весни  розквітає,
Ти  є  сонечко,  що  мене  зігріває.

Ти  є  близька  і  далека,  зірка  у  небі,
Згораю,  як  свічка  в  самоті  без  тебе.
Шукаю  твій  ласкавий  погляд    у  тумані,
В*януть  наче  квітка  весни  -  роки  ранні.

Ти  лишила  у  моїм  серці  слід  кохання,
Дивлюсь  у  твоє  вікно,  як  зірка  рання.
Поміж  нами  стіна  ,  сиві  -  сиві  тумани
Ведуть  до  тебе  -  на  алеях    каштани  .

О  прошу,  повернись  у  наш  куточок  раю!.
Де  цвітуть  яблуневі  сади  в  розмаю.
Обійму  тебе,  доторнусь  ніжно  рукою,
Щоб  серед  зим,  цвіла  для  мене  весною.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2026


ЗНАЙДИ МІСЦЕ ДЛЯ БОГА

ЗНАЙДИ  МІСЦЕ  ДЛЯ  БОГА  У  СЕРЦІ
Знайди  місце  для  Бога  у  серці
Щоб  на  дужих  крилах  злітати  в  політ
Пий  мудрість  як  воду  у  джерельці
І  Неси  красу  душі  людям  у  світ
Той  хто  живе  з  Богом  є  щасливий!
Віра  це  маяк  у  життєвім  морі
Воркує  з  отцем  як  голуб  сивий
Він  дає  поради  у  біді  горі
Той  хто  живе  з  Богом  в  житті
Чує  голос  божий  із  святих  небес
Він  сіє  зерно  добра  на  ріллі
І  на  полі  росте  тисячу  чудес
Де  б  ти  не  був  у  якому  краю
Ти  шукай  повсюди  Бога  святий  храм
Без  нього  у  тьмі  світла  немає
А  молитва  зцілює  душу  від  ран
А  світ  жорстокий  життя  полинне
Усі  йдемо  в  путь  наосліп  у  життя
Хто  вірить  в  того  серце  смирене
Бог  веде  за  руку  його  як  дитя
Нема  людини  щоб  не  згрішила
Щоб  жила  так  як  заповів  нам  Господь
Коли  паде  людина  безсила
Її  болить  зранена  душа  і  плоть
А  хто  визнає  свої  провини
Очищається  від  гріхів  в  каятті
І  перед  Христом  Ісуса  Сина
Омиває  слізьми  свій  шлях  у  житті
Ти  серце  на  замок  не  закривай
Для  Небесного  Отця  його  відкрий
Стоїш  на  межі  ти  Бога  взивай!
Молись  на  колінах  у  образ  святий!
Яка  б  не  була  важка  дорога
Ти  візьми  хрест  на  плечі  йди  до  кінця
Господь  прожене  біль  і  тривогу
Дасть  у  благодаті  вінець  у  життя
Той  хто  живе  із  богом  у  душі
Він  через  вогонь  і  воду  перейде
Він  не  боїться  бурі  на  путі
І  зростає  духовно  як  деревце
Знайди  місце  для  Бога  у  серці
щоб  добре  жилося  тобі  на  землі
Життя  солодке  то  трішки  з  перцем
раз  ти  упав  униз  а  раз  на  коні
Дитя  обирає  у  життя  шлях
Губиться  на  дорогах  у  тумані
Той  хто  під  покровом  у  молитвах
Приймає  ласки  божі  на  світанні
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2026


ЛЮБИ ЖИТТЯ

ЛЮБИ  ЖИТТЯ
А  небо,  як  пречистий  іконостас
Світить  Сонце  наче  Господь    у  блакиті.
Із  піднебес  чути  голос  -  божий  глас:
**Люби,  цей  світ  ,  цінуй  життя  в  кожній  миті!**
Живи,  твори,    учися,  просто  жити!
Слухай  тишу  і  соловейка  у  гаю.
 Щоб  у  своїх  руках  красу  творити,
Вдихай  повітря  ,пахучий  цвіт  у  маю.
А  життя  буває  гірке,  як  полин  ,
То  солодке,  як  весняний  цвіт  в  розмаю.
Щастя  ,це  коли  сонце  поміж  хмарин
Благословляє  на  землі  твою  працю.
Люби  життя,  усе  те,  що  створив  Господь
Трудись,  умій  серцем  відпочивати  .
Щоб  не  знали  болю  -  твоя  душа  і  плоть,  
Треба  ближніх  любити,    шанувати.
Люби  життя  -  сонце,  місяць,    ясні  зорі  
Не  бійсь,  лютих  зим,  вітру,  дощу  ,  грози  .
Життя  бурхливе  наче  хвилі  у  морі  ,
Дає  нам  мить  щастя  і  печаль  сльози.
Люби    життя  і  дивись  вперед  у  завтра,  
Шануй  здоров*я  ,  а    інше  все  пусте.
У  любові  гори  полум*ям,  як  ватра
 Усміхайсь  світу  ,як    сонце    золоте.
А  Життя  наче  корабель  в  океані,
Бува  пливе,  куди  несе  течія...  
І  шукаєм  сонце  Бога    у  тумані,
пливи  до  причалу,  там  де  дім  -  рідня.  
А  для  щастя,  нам  всім  треба  не  багато,
Лиш  би  всі  були  здорові  і  живі.  
Були  відкриті  двері  в  отчій  хаті.
Стрічали  з  доріг  нас  батьки  на  селі.



М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2026


СОНЦЕ ЦЕ ПРОМІНЬ НАДІЇ

СОНЦЕ  ЦЕ  ПРОМІНЬ  НАДІЇ
У  сяйві  сонечко  золотий  янтар
Розпустило  пелюстки,  як  сонях.
Грає  сонячне  проміння  між  хмар,
Тримаєш  наче  квітку  у  долонях.
Сонечко  зійшло  вже  у  надвечір*я
Купається  в  бурштиновім  морі  .
Грає  на  струнах  наче  сузір*я,
Зустрічають  з  блакиті  ясні  зорі.
Коли  злітає  в  даль  ясен  день  ,як  птах
виходить  на  варту  літній  вечір.
запалює  ліхтар  осяює  шлях,
Малює  у  снах  казку  малечі.
Сідає  втомивши  вечірнє  сонце  ,
Щоб  в  земнім  раю  тепло  віддати.
Зіркою  тихо  сходить  у  віконце,
Щоб  крилом  увесь,  цей  світ  обняти.
О  сонечко,  ти  є  промінь  надії,
Який  даєш  в  житнім  полі  -  життя.
Лелієш  золоте  зерно,  як  мрії
Птах  злітає  на  крилах  в  небеса.
Сонце  на  світанку  небесний  вівтар,
Це  золота  чаша  у  блакиті.
Планета  мрій  поміж  зоряних  стожар,
Наливає  колос  в  стиглім  житі.
О  світи,  красне  сонечко  світи!
Не  спіши  за  обрій,  ще  сідати,
Зігрій  теплом  літа  із  висоти,
Дай  душі  красою  намилуаатись.
М  Чайківчанка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2026


ЛЕЛЕКА

ЛЕЛЕКА
Лелека,  це  символ  миру  на  землі  
Несе    сонце    в  промінні  золотім  .
В  неї  чорний  знак  на  білому    крилі,
Куди  летить  приносить  щастя  в  дім  .
Лелека  проганяє  чорні  хмари,
Будує  гніздечко  з  вербових  віт.
Де  оселиться,  там  щасливі  пари,  
Живуть  у  злагоді  до  сотню  літ.
Лелека  до  землі  несе  надію,
Розвіює  у  даль  сиві  дими.
креснуть  сніги  і  стихають  завії,
Обійма  рідний  край  своїми  крильми.
Лелека  летить  за  море  далеко,
У  неї  нелегкий  тернистий  шлях.
Повертає  до  гір,  там  де  смереки,
біля  хати  цвітуть  вишні  в  садах.
Лелека,  це  благословенна  птаха
Вона  збирає  колоски  в  полі.
І  Богу  несе    молитву  монаха  ,
Дякує  за  хліб  ,сонце  в  орелі.
Лелека  боїться  лютої    зими
Летить  за  океан  у  чужий  край.  
Серце  щемить  і  вмиває  долю  слізьми
і  шукає  у  снах  свій  земний  рай.    
О  сизокрилий  птаху  синьоокий!
Неси  у  мій  рай    на  семи  вітрах.
Щоб  напитись  водиці  із  потоку,
Почути  спів  солов*я  у  садах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2026


ВІРУЮ, ЩО ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА

НАДИХНУЛА  ВІРШ  ГАЛЯ  ПОТОПЛЯК
Пливе  ріка  життя  у  синє  море,
Де  пливуть  до  пристані  кораблі.
Щоб  втопить  печаль  душі,  всяке    горе
Летить  птахом  до  чужої    землі.

Пливе  ріка  життя  понад  плаями,
І  не  один  день,  а    тисячу  літ.
Несе  уламки  долі  із  жалями,  
Жде  месію    із  зоряних  орбіт.

Пливе  життя  за  бистрою  рікою
Від  квітучих  весен  до  білих  зим.
Шукає  між  хмар  сонце  миру,  волю,
Вдихає    присмак  гіркий,  як  полин.

Скажи,  хто  нас  тримає  на  цій  землі?...
Березовий  сік,  чи  дух  свободи  .
Чи  ото  сонце,  що  сходить  у  імлі
 П*є  із  джерела    криштальні  води.

Ми  всі  проросли  корінням  до  землі,
Яблуневим    садом  біля  хати.
Де  б  не  були,  летимо  ,  як  журавлі,
До  родин,  там  де  батько  і  мати.

На    землі  рідна  мова  нас  єднає  ,
Будить  від  сну  воскресний  дзвін  у  храм  .
І  святий  дух  із  мертвих  воскресає,
Щоб  славити  бога,  як  Авраам.

Вірую,  в  святу  апостольську  церкву,  
В  отця,  сина,  і  святого  духа.
У  серці  плекаю  мрію  безмежну,
Що  мине  біда,  та    чорна  смуга.

Вірую  ,  що  воскресне  Україна,
Як  Фенікс  із  попелу  оживе.
Козака  діждеться  з  війни  калина  ,
До  землі  проросте      життя  нове.

Вірю,  що  ріка  життя  не  зміліє,
Упаде  дощ,  наповнить  береги.
Погасить  вогонь,  землю  зцілить,  омиє...
Зацвітуть  над  світом  зелені    луги  .  

 Там  ,де  могили  пращурів  і  батьків,    
А  дуб  тримає  небо  на  плечах.
Там  лежать  воїни  поміж  ясенів,  
У  майбутнє  осяюють  нам  шлях.

Кобзар  написав  священний  заповіт  ,  
Де  б  не  був  ти  у  якому  краю.
Повертайсь  до  землі  ,до  дубових  віт
Де  біля  хати  сади  в  розмаю.

Де  широке  поле,  калиновий  гай  ,
Зріє  хліб    із  колосків  пшениці.
Там  із  гір  тече    струмочок  дивограй,
І  зцілить  рани  жива  водиця  .





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2026


ВСЕВИДЯЧЕ ОКО

А  у  Бога  Всевидяче  око
Він  бачить  усіх,  як  один.
І  не  пірнеш  у  море  глибоко,
Не  зловиш  золотих  рибин.

Не  злетіти  у  небо  високо,
Не  досягти  гір,      як  орел.
Не  розправиш  своїх  крил  широко,
Не  знайдеш  пречистих  джерел.

Читаєш  біблію  святе  письмо,  
щодень    псалми  за  псалмами.
Молишся,  і  приймаєш  хліб,  вино,
 Лікуєш  душу  словами  .

Слухай  голос  небесного  отця
Будь,  простий,  як  усі  люди.
Не  згубись,  в  cуеті,  як  блудне  вівця
Не  будь,  із  ближнім,  як  юдин.

У  душі  у  тебе  нема  миру,    
Воюєш  з  ближнім  за  межу.
Ти  бісишся  на  усіх  від  жиру,  
 Знаєш  -  слово  рівне  ножу.

У  Вавілоні  вірили  в  безсмертя,
Цар  із  кунжуту  пив  напій.
Дививсь  на  личко  до  джерельця,
Думав  ,що  гарний  молодій.  

Воювали  один  з  одним    царі
Вбивали  великих    на  смерть.
Грабували,  жили,  як  дикарі
Стирали  все  у  шкереберть.

Коли  в  голові  нема  олії  ,
   То  не  допоможе  сезам.  
 Спалює  війна  руйнує  стихії  
 Твій  дім  і  твій  душевний  храм  .

Усі  ми  грішні,  немає  святих,
Скажемо  слово  у  чварах.
А  підлий  вдарить  обухом  під  дих,
Сміється  наче  примара.

Вдягає  на  тіло  вишиванку
Калина  на  грудях  цвіте.
Душа  грішна  -  убога  циганка,
Сорочку  із  брата  здире.

У  святий  храм  ходиш    наче  монах
Словом    сиплеш  на  рану  сіль.
Думаєш  маєш  владу  у  руках
Все  можеш  є  мета  і  ціль.

Коли  душа  шляхетна  і  графська,
Вона  дарує  добро,  любов.
В  кого  в  душі  жаба  -  заздрість  бабська,
Там  чвари,  розбрат,  ллється  кров.















                                                     








адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2026


НЕЗНАЙОМКА

ХТО  ТИ  ?
НЕЗНАЙОМКА
Ти  -  моя  казкова  планета
Моя  пристань  -  у  космічних  орбіт.
Ти  -  взяла  у  полон  -  тенета,
Щоб  з  висоти  глянути  на  цей  світ.
Ти  -  неземна  жінка  красуня,  
загадковий  космічний  світ  -  між  зір.
Ти  голос  всесвіту  -  відлуння,  
Сонце  у  блакиті  з  синіх  гір.
Ти  -  яскрава  у  ночі  мрія,  
Близька,    далека  зірка  в  мовчанні.
Ти  є  ніжність  -    квітка    лілія,
Є  Біла  лебідка    на  світанні.
А  я  у  снах  тебе  чекаю,
Шукаю  зірку  під  небесами.
Я  у  мріях,  як  птах  літаю  
У  твій    храм,  що  створений  богами.
Ти  -  моя  скеля  і  висота,
Мій  політ  -  мій  злет  і  падіння  .
Ти  є  поміж  сяйв  -  зірка  золота
 Від  спраги  водиця  -    спасіння.  
Закохався  в  тебе,  як  юнак
Хоч  відстань  поміж  нами  далека.
Прошу    я  тебе,  дай  мені  знак  
Прилечу  у  твій  рай,  як  лелека.
Ти  є  богиня  Вікторія,
яскрава  зірка  на  краю  неба.
Ти  настрій  -  ніжна  ейфорія,  
Незнайомка,що  манить  до  себе.
О  скажи,  хто  ти  незнайомко  ?!
Де  тебе  знайти,  у  яких  світах?
Прилечу  у  гай  до    дубочка,
Оспіваю  твоє  імя  ,  як  птах.
Ти-  моя  ніжність,  радість,  печаль,
Сонечко  в  блакиті  ,дощ  і  злива.
Ти  є  солодкий  сон,  зоряна  даль,
з  тобою  по  світу  йду  щасливий.
М  ЧАЙКІВЧАНКА  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2026


ЗОРЮ В МАМИНЕ ВІКОНЦЕ

ЗОРЮ  У  МАМИНЕ  ВІКОНЦЕ
Лечу  я  у  мріях    туди,  
Там  згубила  дитинства  сліди.
Де  цвіте  сад,    рідна  хата  
А  земля  щедра  і  багата  .  
Скільки  пройшла  стежок,  доріг,
Повертаюсь  на  рідний  поріг.
Клонюсь  низенько  до  землі  ,
Цілую  сліди  рідних    на  землі  .
Де  старий  дуб  на  горбочку,
Сидів    казкар  у  холодочку.
Розказув  казочки  дітям  ,
Щебетав,  як  птах  поміж  віттяm.
Там,  де  ставочок  і  верба,  
Там  є  водиця  водостійка  .
Рибаки  рибу  ловили,
І  мрії  до  небес  ростили.
Я  гуси  на  став  гонила,
На  вигін  літала  на  крилах.
А  там  поруч  був  садочок,  
Із  румянку  плела  віночок.
А  колись  на  панській  горі,
Як  сіяли  зерно  на  зорі  .
Тут    був  садочок  для  малят,  
Завод,  колгосп  -  золотий    верстат  .  
В  центрі  села  стоїть  школа,
 Велична  -  мати  сивочола.
 Відкриває    двері  у  дім  ,
 Вчить  писати  і  читати  в  нім  .
Школа  -  то  наша  цариця,
В  ній  джерело  чиста  водиця  .
Злітались  пташки  з  усіх  сіл,
Зростити  для  життя  міцних  крил.
Поруч  будинок  культури,
звучали    гітари  і  бандури  .
На  скрипці  грав  старий  скрипаль,  
В  танці  закоханих  вів  у  даль.
Клуб  похилився  наче  дуб,
Видно  ,  лиш  здалека  чорний  чуб.
Колись  був,  як  птах  навесні...
співав  людям  веселі  пісні.
Сільська  рада  на  долині,
Стоїть  як    вдова  в  соснині  .
А  медпункт    у  кропиві    
Лікує  рани  голубці  сивій.
А  на  горбочку      зупинка,
Сяє,  як    у  небі  зірничка.
Стріча  пасажирів  з  доріг,
Стежка  веде  на  рідний  поріг.
Івана  церквиця  стара,
Будить  дзвоном  вірян  з  Дністра.
Йдуть  до  неї  старі  ,  малі  
несуть  радість  ,смуток,    жалі  .
Почта,  клуб  -  гігант  павільйон
Бібліотека    -  рай    стадіон.
Грали  в  футбол  футболісти,
Росли  чемпіони  медалісти.
Зорю  у  минуле  життя,
Де  Ателє  одягу  шиття.
Були  кравці  ,  швеї  у  нас,
Селяни  люди  -    робочий  клас.
Там,  де  цвіли  райські  сади
Матуся  мене  водила  туди.
там  ябка  золоті  росли,
Солодили  дитячі    роки  .
У  час  різдвяної  зірки  
 каталась  на  санях  із  гірки.
Щічки  ру*мяні  палали,
Збирали  сніг  у  сніжки  грали  .
Матінка  вставала  рано,
Коли  цвіла  весна  духмяно.
Летіла  в  поле  ,як  пташка
Працювала    до  ночі  важко.
Сіяла  матуся  зерно  ,
на  родючій  землі  усяке  добро.
Тато  жав    у  снопи  вязав,
Комбайн  на  віз  зерно  засипав.
Були  у  селі    два    млина,  
Заводський,  сільський    біля  Дністра  .
А  хліб  усьому  голова  -
зерно  сипалось,  як  з  рукава.
Вчорашні,  нинішні  стежки  ,
Сплела,  як  синьо  -  жовті  стрічки.
Йду  я  до  католицьких  брам  ,
В  Преображення  Господній  храм  .
На  березі  річки  Дністра,
Миколая  святиня  свята.
Кличе  у  храм  голосний  дзвін,  
Миколай  роздає  ласки  у  нім  .
Там,  де  верби    на  долині
колись  давно  в  малій  хатині.
Обявилась  божа  мати,
на  вікні  в  господаря  в  хаті.
Так  хочу  вернути,  той  час,
Що  стелив  квіти  до  ніг  для  нас  .
Де  рідна  батьківська  хата,
В  садочку  брат,    батько  і  мати.
Лечу  в  юні  роки,  як  птах
Бачу  куточок  раю  у  снах.
Сниться  часто  рідна  хата,
У  маю-  піонія,  мята.
У  селі  весну  стрічала,  
Наче  пташка  за  гай    літала.
трудилась  в  полі  з  батьками,
В  мріях  я  злітала  світами.
Плаче  яблуня    від    грози  ,
Пречисті  сади,  як  образи.
Зорю  крізь    мамине  віконце,
де  цвіте    мальва  на  сонці  .
Де    яблуня  ,  грушка,  слива,
Воркоче  тихо  голуб  сивий.
Вітер  зронив  цвіт  пелюстки,
Найкращі  мої  золоті  роки  .
Стрічаю  першу  зірку  вечір,
А  Місяць  обіймає  за  плечі.
Ще  вчора  пасла  корову
Вдихала  в  цвіт  -  гілку  бузкову  .
Видно  наш  Дністер  здалека,  
Лечу  додому,  як  лелека.
Там  ліс  на  березі  ріки    ,
А  на  поляні    філки  квітки.
Тут  срібні  роси  на  квітці
Літо  купається  в  річці.
Через  кладку  я  перейду,
А  у  травах  корову  знайду.
Підійду  до  неї  тихенько  ,
Надою  у  відерце,  як  ненька.
свіженького  молочка  напюсь,
Подякую  корівці  і  усміхнусь.
Зацвіли  сади  навесні  
Запалили  вздовж  села  вогні.
На  вулицях  наче  лампадки,
 Видно  малину  із  грядки.    
А  у  нас  склепів  багато
Тут  знайдеш  все  в  будні  ,  на  свято.
Є    Катерина,  БАР    ,  РУСЛАНА  ,
Спонсор,  Леся,  Оксана  .
Село  у  цвіті  калини,
Ростуть  ,  як  гриби  магазини.
Вмирають  старі  ,  молоді
Хати  стоять  у  смутку,  журбі.
Село  було  наче  місто,
Всюди  цвіли  сади  пречисто.
Був  колгосп,    завод    і  млини,
А  у  полі  золоті  лани  .
Піду    босоніж  у  трави
Стріну  сонечко  з  заграви    .
Злечу  я    до  ясеня  віт,
Скажу    :  ранній  весні  я  -    **Привіт**  !    
М  ЧАЙКІВЧАНКА  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2026


ХУДОЖНИК І МАДОННА

А  він  був    художник,  лірик-  романтик,  
Любив  море,  пальми,  чайки,  кораблі.  
 Тримав  на  плечах  небо  наче    атланти
Шукав  в  океані  ночі  пристань  на  землі.

Взяв  у  руки  пензель,  фарби  і  полотно,  
 Малював    на  мольберті  образ  жінки.
Вона  явилась  наче  з  казки  із  кіно,  
 Вдихав  як  в  троянду  аромат  квітки.    

Дивився  на  місяць    у  відкрите  вікно,
Як  на  зоряних  струнах  грають    хвилі.
Пив  вроду  жінки    наче  солодке  вино,
Закохавсь  в  неї  на    тисячній    милі.

Він  малював  ніжний  стан  у  своїй  руці,
Наче  море  глибоке  сині  очі  .
Довге  волосся  і    ямочки  на  щоці,
Манили  до  себе  очі    жіночі  .

З  моря      наче  біла  чайка  прилетіла  ,
Слухав  її  голос  -  щебет  до  ночі  .
І  у  почуттях  несла  магічна  сила
Вабили    як  блават  -яскраві  очі

У  надвечір*я  зійшла,  як  сонце  вона
Падали  зорі  у  росяні  трави.
І  у  райдужнім    сяйві  Квітка    весна,
Мадонна  ночі  -  в  зоряній  октаві.

 А  Літня    ніч  п'янка,  запашна,  як    вино
Лампадку  на  увесь  світ  запалила  .
Кохана    жінка  ,  як  скарб  -      золоте  руно,
Зігріє  серед  зими,  дає  крила  .

   



























 
















адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2026


ШАНУЙТЕ МАТІНКУ ПРИРОДУ

Вдарила  гроза  розкола  навпіл  небо,
І  зигзагом  блиснула  блискавиця.
Витягнула    меч  зрубала  старе  древо,
Загриміла  на  весь  світ  колясниця.

Після  чорної  хмари  ллє,  як  з  відра  дощ,
Злетілись  птахи    сховались  під  стріху.
Гроза    натрусила  у  трави  ягідок,
Вітер  поламав  віти  у    горіха.

Білий  день  став  без  сонця  наче  темна  ніч  ,
Стояли    дерева  тихо  в  мовчанні.
Блискавиця  гримить,  і  дивиться  до  віч  -
Рве  із  віт    недозрівші  плоди    ранні  .

Притихли  дерева  безшелесно  в  саду,
Опустили    голівоньки  додолу.
Світ  здригнувсь    від  блискавичного  заряду,  
Від  струму,  від  блискавки,  і  від  грому  .

Бог  грому,  дає  всім  одну  річ  зрозуміти  ;
-  Хто  є  господар  на  цій  святій  землі!
-  Хто  не  вміє  із  Богом  у  мирі  жити!
Той  збирає    пуститй  урожай  на  ріллі  .

О  люди,  шануйте  матінку  природу!
Бо  це  ваша  свята  земля,  рідний  дім  .
І  не  плюйте.  там  де    п*єте  чисту  воду!
А  сійте  зерно    -  на  полі  золотім.      

2-----------------------------------
Хто  залишиться  після  бою  живий,
Стріне  рано  сонце,  як  Бога.
Хай  молиться,  у  оцей  образ  святий!
За  світле  майбуття  дорогу.

О  Боже  зупини  кроваву  війну!
Усіх  ворогів  помнож  на  нуль.
І  прожени  із  землі  хижу  орду,
Захисти  мечем  дитя  від  куль.

О  Молися  за  неньку  Україну!
За  тих  ,  хто  зі  зброєю  в  руках.
 Хто  захищає  собою  країну,
Бореться  за  наш  мир  у  боях.

О  молися,    за  неньку  Україну!
Хто  своє  життя  на  плаху  віддав.
Згорів  від  куль  живцем  за  Батьківщину,
На  своїх  плечах  небо  тримав.

О  Молися,  за  неньку  Україну!
Хто  під  тортурами  в  полоні.
Хто  стоїть  за  свій  край,  аж  до  загину,
Приймає    удари  смертоносні.

Зупинись  на  хвилину  у  мовчанні!
Віддай  честь,    хто  загинув  в  бою!
Тим,  хто  птахом    злетів  у  краї  дальні  -
Став  навік  у  ангельськім  строю.

О  молися  за  неньку  Україну!
За  тих  кого  немає  з  нами
За  святий  храм  свій  дім  мову  родину
Щоб  був  мир  у  душі    між  нами











адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2026


Я ЙДУ У ЛІС

Від  галасливого  світу  втікаю
У  ліс,  де  повсюди  тишина.
Тут  соловей  ніжні  пісні  співає,
Цвіте  первоцвіт  -  на  землі    весна.

А  я  втомилась  від  лютої  зими,
Від  тих  ,  хто  має    в  руці    камінь.
Від  образ,  війни,  тривоги  та  й  чуми,
Кажу  усім  недругам    **Амінь**.

Я  йду  до  матінки  природи  у  ліс,
Щоб  побути  сама  з  собою.
Йду  туди,    де  столітній  дуб  старий  зріс,
Де  чути  спів  пташки  луною.  

А  там  на  крутому  березі  ріки  ,
Чути  із  синіх  гір  водограй.
Забіліли  рясно  в  розмаю  квітки,
Кличе  нас  у  літо  місяць  май.

Зазеленіли  трави  на  долині
Роси  наче  перли  у  красі.
Так  пахне  п"янко  цвіт  на  черемшині
В  стоголоссі  співи  навесні.

Вітерець  колише  дубові  гілки  ,
На  ній  сидить  маленька  пташка.
І  розносить  по  царстві  лісу  звістки,  
Там,  де  стоїть  лісова  хатка  .

Будить  пташка  від  сну,  усіх  тих  хто  спить,
Вітер  голос  несе    до  ріки.
З  синіх  гір  вода  наче      кришталь  дзвенить,
До  сонця  рум"яніють  щічки.

Позлітались,  в  цю  мить  пташки  звідусіль  ,
Сіли  на  верховітті  дуба.
Танцюють  гопак  співають  водевіль  ,
І  чорний  ворон  чеше  чуба.

Весна  на  коси  віночок  сплітає
Запрошує    у  казковий    світ.
Вітерець  вербові  віти  гойдає
Душа  злітає,  як  птах  в  політ.

Я  йду  у  ліс  наче  у  священний  храм,
Щоб  ковток  повітря  вдихнути.
Зцілити  свою  душу  і  тіло  від  ран,
Цей  світ  до  глибини  відчути.

Сиджу,  я  на  зрубі  у  царстві  лісу,
Дивлюсь,  і  слухаю  пташок  спів.
Тут    печаль  зими,  і  смуток  розвію,
Понесу  квіт  до  солодких  снів.














 


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2026


СПІШИТЬ ЧАС

Час  біжить  поміж  нас  похвилинно
Вчора  була  весна,  сьогодні  вже  літо.
Цвіте  квітучий  гай  тополинно,
Я  босоніж  біжу  у  росяні  квіти.

Яка  краса  на  березі  ріки  !
Стою  слухаю  шелест  вітру  ,  шелест  трав.  
Отак  біжить  час  і  наші  роки  ,
Згорає  життя,  як  сонечко  із  заграв.

Допоки  сонце  світить  в  блакиті,
Колоситься  золоте  зерно    у  полі.
Цвіте  синя  волошка    у  житі,
Золотий  час  вишиває  рушник    долі.

А  час  біжить  ,як  бистра  водиця  ,
Як  сполоханий  птах  над  берегом  ріки  .
Вчора  я  спритна  неначе  птиця  ,
Збирала  у    руки  золоті  колоски  .

Ще  літо  -  літечко    наче  море,
Ходить  одинокий  лелека  у  житах.
Дивиться  на  рай  -  небо  просторе
Цвіте  для  нього  зореквіт      у  небесах.

День  у  тиші  гасне  наче    сонце  
Вже  вечір...  смеркає.  На  порозі  осінь.
Сходить  перша  зірка  у  віконце
Жовтіють  у  тополі  зелені  коси.

Спішить  час  наче  вершник  на  коні,
Який  хоче  зібрать  хліб  на  золотий  віз.
За  водою    біжить  час  -  літні  дні,
В*яне  найкраща    квітка  від  дощу  і  гріз.

О  ,не  спіши  літо,  ще  почекай!
Хай  намилуюсь  земним  раєм  у  полі!
Надивлюся,  як  дзвенить  водограй
Як  шелестять  листям  клени  і  тополі.

2--------------------------------------
Я  подарую  тобі  сонце  в  долонях
Море  квітів  ромашки  білі  -  білі.
Цей  сонячний  ясен  день  наче  сонях,
Нагадає  чудову  мить  в  заметілі.

Я  подарую  тобі  щасливі  миті
А  у  серці  почуття    -  любов,  любов.
Нахилю  ясне  сонечко  з  блакиті,
Щоб  закохати,як  вперше  у  себе  знов.  

Я  подарую  тобі  літечко  -  літо,
 У  запашних    травах  ранки    у  росі.
 В  кольорі  щастя    райдугу    над  світом,  
   А  у    стиглих  житах  маків  цвіт    у  красі  .

Я  подарую  тобі    зорі  на  небі,  
 на  березі  ріки  літні  вечори.
Обійму  ніжно,  як  лебідку  лебідь,
І  до  ніг  встелю  білосніжні  пелюстки.

Я  подарую  тобі  планету  щастя,
зоряний  літній  дощ  куточок  раю.
І  зацілую    руки  до  запястя,
Бо  тебе  кохана  я  люблю,  кохаю.

Я  подарую  тобі  ліс,  гай,  діброву  ,
Поведу  в  казку  оксамитовий  світ  .
Знайду  ягоду  малину  медову,
Зацілую  уста,  як  у  сімнадцять  літ  .

   


























адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2026


ЙДЕ ЖОРСТОКА ВІЙНА

Йде  жорстока  війна  уже  кілька  літ,
не  видно  світла,  ні  кінця  ні  краю.  -
Вбивають  українців  нації  цвіт,
знищують  дерево  життя  у  маю.

Це  не  з  марсу  вітер,  не  армагедон  
Це  воює  з  болота  хижа  орда.
Заховав  від  людей    сонце    демон,
І  йде  за  життя  запекла  боротьба.

Спалюють    у  вогні  наш  храм  і  наш  дім  ,  
Стирають  села,  міста    з  лиця  землі.  
Горить  усе  у  попіл,  стелиться  дим,
Не  видно  схід  сонця  у  сірій  імлі.

Що  чекає  завтра  ніхто  незнає?..
Йдуть  воїни  у  бій  у  пекло  війни.  
Мати  в  сиру  землю  дитя  ховає,
І  в  могилах  найкращі  дочки,    сини  .

Скажи,  нам  росіє,    який  твій  герой  ?...
Разін,  пугачов,  чи  з  пітера  вова?.
Чи  кремлівські  бояри  є  твій  ізгой?  ,
Твоя  міць,  сила,  твоя  рать  дворова.

Звідки,  йдуть  усі  біди  і  тривоги  ,
А  чи  не  від  рук  червоного  попа?...
Що  освячував  вбивцю  у  дорогу,  
I  війна      тягне  **руський  мір**  у  болота.







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2026


Я ЗАПІЗНИВСЬ НА СОТНЮ ЛІТ

Я  запізнивсь  до  тебе  на  сотню  літ.
Ми  розминулсь  з  тобою  на  життя.
Ти  наче  із  Венери  прийшла  в  мій  світ
 Забилось  у  грудях    серцебиття.

Закохавсь  я  у  твій  ніжний  стрункий  стан
У  чорні  брови  ,  усмішку  милу.
Розпустив  два  крила  наче    павіан,
Вабить  до  тебе  небесна  сила.

Не  важливо,  хто  був  у  твоїм  житті
Важливо,  що  ти  поруч  зі  мною.
Ти,  як  сонце  зійшла  на  моїм  путі
 Тож  розквітай  для  мене  весною  .

О  скажи  ,чому  раніше  не  зустрів?!  ...
Чому  порізно  були    з  тобою?!...
Без  тебе  наче  у  пустині    жив  -
Хто  написав  для  нас,  отаку  долю?!....

Вже  одцвіла  цвіт  вишні  рання    весна
На  краю  літа  стрілись  з  тобою.
Доторнулась  сердець  -    кохання    струна  
 Звінчала  наші  долі  любов*ю.

О  ,  Лелеко  -  мій  птаху  сизокрилий  !
 Впав  перший  сніг    на  коси  сивина.
З  тобою  в  парі  ми  щасливі    милий,
Кружляє  в  танці  нас    -  осінь  золота.

Зійшлись  в  одну  -  наші  дороги,  стежки,
Заіскрились  очі  наче  зорі.
Де  живе  любов,  там  крізь  довгі  роки,
Йдуть  двоє    по    -житті  в  радості,    горі.






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2026


ЛЕЧУ КРІЗЬ ТУМАНИ

Так  пахне  літо  на    березі  ріки  
Ніч  на  щастя  зорі  розсипає.
Назбираю  квітів  вплету    у  роки  
Хай  травень  місяць  нас  повінчає!

Лечу  до  тебе  крізь  сиві  тумани,
У  твій  куточок  раю  сад  весни.
Понад  сині  гори,  моря,  океани
На  крилах  несу  я  квітку  весни.

Ти  розпустила  пишні  коси  свої
 врода  наче  водиця  з  джерела.
Очі  наче  небо  блакитні  твої,
В  житах  ти  волошкою  зацвіла.  

А  ти  у  блакиті  -  золоте  сонце  
Ніжна  квітка  -  цвіт  у  стиглих  житах.
Ти  є  зірка,  що  світить  у  віконце,
 Яка  малює  казку  в  моїх  снах.

Поглядом  очей  зустрілись  з  тобою,
врода  манить  і  вабить  у  твій  світ,  
Кружляю,  як  білий  птах  над  тобою
І  встеляю  до  ніг  кохання  цвіт.

Біленьке  личко  чорні  -  чорні  брови
Притягують  до  тебе  магнітом.
Коли  почув  твій  голос,  твою  мову,
Розцвів  наче    сад  над  білим  світом.

А  твій  ніжний  голос  чистий  ,як  кришталь  
Немов  з  синіх  -  синіх    гір    струмочок  .
Ти  одягнула    в  білосніжну  вуаль,  
 Запрошую  на  вальс  у  таночок  .
 
















адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2026


ТИ - БЕРЕГИНЯ ЩАСТЯ


Ти  явилась,  як  весна  серед  зими,
Веселкою  в  семиструнній  ноті.
Немов  птаха  затріпотіла  крильми,
У  танці,  як  лебідка  в  польоті.

Ти  -  моя  веселка,  оберіг  щастя,
Від  спраги  водиця  із  джерела.
Ти  -  моя  любов,  солодке  причастя,
А  у  будні  -  свято,  вогник  тепла!

Я  п'янію  із  тобою  без  вина,
Коли  я  чую  твій  голос,  твій  сміх.
Ти  -  жінка-осінь,  а  цвітеш  як  весна!
Падаю,  як  лист  клена,  до  твоїх  ніг!

Ти  -  жінка,  яку  я  люблю,  кохаю!
То  солодка  наче  мід,  то  з  перцем!
Без  тебе,  як  свічка.  вночі  згораю,
Люблю  таку,  як  є,  з  щирим  серцем!

Я  -  твій  лебідь,  а  ти  -  моя  лебідка,
Ти  є  моїх  два  крила,  мій  політ!
Ти  -  в  саду  мила  пташечка,  лелітка,
Золоте  сонечко,  мій  ясен  світ!

Ти  -  берегиня  щастя,  мій  талісман,
У  моїм  серці  моя  цариця!
З  тобою  я  все  можу,  велет-титан!
Ти  -  казка  у  моїх  снах,  зірниця!

Повтор  2010  15  06














адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2026


Я ГОСПОДАР НА ЦІЙ ЗЕМЛІ (КОЗАК СТРІЧАВ СОНЦЕ ЯК БОГА)

Після  важкого  бою  у  пеклі  війни
Встало  рано  над  світом    сонце  весни.
Стелився  сивий  дим,  горів  степ    у  вогні,
Новий    день  будили  від  сну  солов*ї.

Літають,  тут  чорні  круки  хижа  стая,
Цвіт  ранній  у  вогні  живцем  згорає.
Пролито  море  крові  на  святій  землі,
У  вирвах,  спалене  зерно    на  ріллі.

Козак  cтрічав  рано  сонечко,  як  Бога    
Пішов  там  де  маків  цвіт  край  дороги.
Наче  сокіл  у  росяні  трави  упав  ,
Землю  ,  як  матінку  до  себе  обняв.

Від  радості  він  цілує  землю  свою,
Подумки  шепоче  :  **  я  вижив  в  цім  бою!**.
О  земле,  я  тебе  ворогам  не  віддам  !
Ти  -  моя  Богиня,  мій  священний  храм.  

Ти  годуєш  хлібом  і  поїш  водою,
Даєш  скарби  земні,  щоб  став  собою.
Я  українець  -  господар  на  цій  землі
Солов*я  мова  зцілює  рани  мої.

Прилетів  соловейко  у  степ  широкий,
де  сидів  козак  під  листям  осоки.
І  заспівав  пісню  про  воленьку  волю,
Про  Україну  і  козачу  долю.

Там,  де  росте  старий  дуб  із  осокою,
Там  джерело    зцілить  рани  водою.
До  їх  віт  прилітає  маленька  пташка,
Пісня  прожене  втому,  коли  важко.

О  заспівай,  же  соловейко,  заспівай!,
Пісню  про  Україну,  мій  рідний  край.
Розвесели  піснею  моє  серденько,
Неси  вісточку  до  хати,  до  неньки.

Лети,  лети  додому,  пташко  маленька,
 Лебединим  крилом  обійми  неньку.
Скажи  :  що    скоро  я    прийду  до  хати
Лелека  принесе  мир  в  благодаті  .






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2026


ТИ ДІВЧИНКА ДОРОСЛА

ТИ  ДІВЧИНКА  ДОРОСЛА
Знаєш,  ти  дівчинка  доросла  ,
Тож  небійся  труднощів  в  житті.
Коли  ти  під  дощем  промокла,
Не  стій  під  грозами  на  путті.
Іди  додому,  сядь  відпочинь,
Завари  чай  з  цілющих  квітів  .
Птахою  в  солодкий  сон  полинь,
В  казку,де  море  самоцвітів.
Пройдися  босоніж  по  росі,
Де  пахне  цвіт  трави  духмяні.
І  розчинися  у  цій  красі  ,
Сили  дасть  сонце  на  світанні.
Надійся  на  себе  ,  на  Бога,
І  сплануй  план  на  завтрашній  день.
З  серця  жени  розпач,  тривогу,
І  вдихай  повітря  до  легень.
Ти  сильна,  все  зможеш,  не  бійся,
Пройти  тернистий  і  важкий  шлях.
Коли  болить  душа  ти  -  смійся!
Шукай  зцілення  у  вівтарях.
Не  журись  у  тебе  є  життя,
Ти  є  молода,  все  впереді.
Крізь  вогонь  і  воду,  ти  пройшла  ,
Щоб  стоять  на  ногах  на  тверді.
Не  здавайсь,  не  опускай  руки,
Не  падай  у  відчай,  безсила.
Зростай  під  дощем,  як  граб,  буки,
І  за  спиною  дужі  крила.
Тримайся  неба  -  Сонця  Бога
Отець  твій  батько,  а  ти  дитя.
Благословить  тебе  в  дорогу,
Щоб    жити,  і  йти  в  нове  життя.  
.Знаєш,ти  дівчинка  доросла,
І  обираєш  шлях  ,  куди  йти.
Ти  втратила  все,    боса,    гола,
Збири  сили    і  йди  до  мети.
Не  закривайсь  від  світу,  не  плач
Бо  твій  плач,  горю  не  поможе.  
Хто  працює  і  той  їсть  калач
в  бою  ворога  переможе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2026


А ТИ ЗГАДАЙ МЕНЕ

А  ти  згадай  мене  не  забувай    ,
Коли  я  буду  від  тебе  далеко.
Злечу  я  за  обрій  в  небесний  рай,
Змахну  тобі  крилом  наче  лелека.

А  ти  згадай  мене,  не  забувай,
Як  згасне  моя  зірка  серед  ночі  .
І  зів*яне  моя  квітка  -  розмай,
Навіки  закрию  блакитні  очі.

А  ти  згадай  мене,  не  забувай,
Коли  згасне  моє  сонце  у  вікні.
Зійду  рано  зіркою  з  небокрай!,
І  прийду  у  гості  до  тебе  у  сні.

А  ти  згадай  мене,  не  забувай,
Ту  квітку,  що  цвіла  тобі  весною.
Тримала  сонце  -  наче  коровай,  -
Вгощала  хлібом  своєю  рукою.

А  ти  згадай  мене,  не  забувай,  
Солодку,  як  мід  і  гірку,  як  полин.
Ти    зле  забувай,  добро  пам*ятай,
Прости,  що  сплив  час  до  останніх  хвилин.

А  ти  згадай  мене,  не  забувай,
Ту  жінку  ,  що  цвіла  ружою  в  саду.
 Коли  душа  дощить  -  мене  згадай,
Я  крізь  білі  сніги    до  тебе  прийду.

А  ти  згадай  мене  ,  не  забувай,
Ту  пташку  ,що  співала  тобі  пісні.
Прийди  на  могилу,  мене  згадай,
Запали  свічку,  посій  квіти  мені.

О  мій  друже,  близький  і  далекий!
Кажу  :  тобі  слова    **Прощавай,  прощай**.
Один  за  одним  летять  лелеки  -
Туди  ,де  нема  зими  цвіте  молочай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2026


НЕ ЗАБУВАЙ МЕНЕ !

О  Не  забувай  мене  ,  не  забувай!  
Ту  квітку,  що  цвіла  для  тебе  весною.  
Ми  два  лебеді  у  парі    в  місяць  май,
Поєднали  навіки    серця    любовю.

А  ти  був  моїм  Всесвітом  -  увесь  світ
У  небі    місяцем    в  беззоряні  ночі.
Я  твоя  мрія,  в  саду  вишневий  цвіт,
Рання  ясна  зірка    у  серці  юначім.

Я  в  руках  несла  тобі  квітку  весни,
А  до  ніг  встеляла  пелюстки  любові.
Світила  сонечком  в  заметіль  зими
Зігрівала  тебе  у  пісні,  у  слові.

Через  роки  мій  голос  не  забувай!
Ту  пташку  ,що  щебетала  тобі  пісні.
За  хмари  злітали  ми  за  небокрай  ,
Ловили  в  долоні  щастя  -  зорі  ясні.

Де  б  ти  зараз  не  був,  в  якому  краю,
Ти  згадай  ,як  ми  кохались  із  тобою!
Плаче  небо  дощем  із  небокраю,
Бо  Наша  вже  весна  сплила  за  водою.





 





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2026


ВІДПУСТИ

ПОВЕРНИСЬ!
Прошу  до  мене  повернись!

Дай  мені  шанс  тебе  кохати

Здалека  мені  усміхнись

Щоб  удвох  світанки  стрічати

Ти  не  тримай  мене  тримай

з  свого  серця  мене  відпусти

Мою  душу  до  сліз  не  край

Бо  між  нами  спалені  мости

О  прости  ти  мене  втратив

Охололи  як  чай  почуття

Ти  не  вмів  мене  кохати

Згорала  у  тиші  як  зоря

Ти  втратив  мене  назавжди

І  не  зумів  мене  зігріти

І  наш  рай  замели  сніги

І  Від  морозу  в'януть  квіти

Пробач  ми  з  тобою  різні

Не  судилось  іти  в  листопад

У  даль  злетіли  птахи  пізні

Мете  хуртовина  снігопад

М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2026


ТИ - НІЖНА МОЯ МЕЛОДІЯ

Ти  -  ніжна    моя    Мелодія  
А  у  саду  квітка  піонія.
В  аромат  пелюстки    вдихаю
У  музиці  до    зірок    злітаю.

Хай  звучить  музика  кохання!
Вінчає  два  серця  зірка  рання.
В  честь  твоє  ім*я  пісня  луна
А  весна  на  рушник  квіти  встеля.

ПРИСПІВ  :
Ти  -  королева,  я  твій  король  ,
Ми  -  закохані  серця  -  в  ноту  соль.
Тебе  у  піснях  залелію  -  
Увінчаю  у  зоряну  мрію.  .

Ти  піонія    -    вінець    краси,
   Весна  і  літо    із  краплі  роси.
Хай  твій  голос  дзвенить,  як  кришталь!  
Вітер  несе  дзвін  відлунням  у  даль

Знайду  скрипічний  ключ  до  раю,
 Зірку  щастя  -  у  квітучім  маю.
Подарую  квіти  духмяні
 Прекрасні  піони    на  світанні.

До  тебе  сонцем  весни  зійду  ,
До  твого  серця  слова    віднайду.
 Ти  -  квітка  натхнення  в  розмаю  
 Королева  ,  яку  я  кохаю.












адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2026


НА КРАЮ НЕБА

На  краю  неба  у  тумані
на  самоті  одна  стою.
Розбив,  ти  серце  у  коханні
Із  своїх  очей  сльози  ллю.

На  краю  неба  в  зоряну  ніч
Бачу    твої  очі  неба.
Ти  мене  у  рай  літа      поклич
Нахилю  зорі  для  тебе.

Ніч,  як  ясен  день  ясноока
Видно  увесь  світ  навкруги.
Наді  мною  гора  висока,
Метелиця  мете    сніги.

Без  тебе,  так  холодно  зима
Рвуть  вітри  до  ніг  пелюстки  .  
Без  тебе  дощить  моя    весна
Згорають,  як  зорі  роки.

На  краю  неба  у  блакиті
Кружляють  лебеді  в  парі  .
А  зорі  ,  як  маки  у  житі
Вінчають  серця  кохані.

А  твоя  любов  дала  крила  -
Злітаю  у    зоряну  даль.
І  моє  серденько  розбила,
На  душі  смуток  і  печаль.

В  трави  падають  ранні  роси,
 від  сонця  тепла  квітне  сад.
розпущу  свої  пишні  коси
Прийду  в  твої  сни  в  Листопад.


















адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2026


ЗГАДАЙ, ТОЙ ЧАС (ЗГАДАЙ МЕНЕ, ЗГАДАЙ )

Згадай,  вчорашній  час,  як  колись,
У  твоїм  раю  цвіли  тобі  сади  .
В  мріях  ти  злітав  до  зір  у  вись
Вдихав  у  літечка  медові  плоди  .
Стоїть  хата    наче  сирота,  
Вмивають  запилені  вікна  дощі  .
Шарпають  вітри,  грози,  сльота
Квіти  мальви,  лукаві  руки  чужі.
Достигли  ябка,  груші,  сливи,
Та  нема  кому  їх  з  гілля  зірвати.
Воркує,  плаче    голуб  сивий...
Всім  ,  тим  хто  не  вміє  добро  шанути.
Всі  хочуть  лиш  готові  гроші,
Щоб  їм  все  готове  у  торбу  дати.
А  хто  візьме  взує  калоші,
Щоб  траву  скосити,  тин  залатати.  
Нема  мами,  тата  і  брата,
Мій  рай  дитинства  цвіте  у  споришах.
Без  господаря  сумна  хата
Вони  приходять  у  гості  лиш  у  снах.
Поплач,  поплач  і  легше  стане,
Сльозою  виплачи  біль  в  своїй  душі.
А  той  ,  хто  вмер,  він  вже  не  встане-  
Його  сонце  навік  згасло  на  межі.
Там  у  тім  вишневім  садочку  ,
Воркутали  наче  голуби  батьки  .
Весна  в  трояндовім  віночку,
Мережила  до  ніг  в  барвах  рушники.
А  ніч  була  місячна    ясна
Падали  груші  ,  як  зорі  у  траву.
Дзвеніла  музика  чарівна,
Лелека  Богу  дякував  за  красу.
Двері  були  відкриті  до  хати,
Там  матуся  вечерю  готувала.
 В  будні  -  для  тебе  було  свято,
 Пахнув  святий  хліб,  борщ  і  кусок  сала.
Сонце  сховалось,  вже  понад  вечір,
Тато  на  лаві  під  горіхом  сидів.
 Розказував    казку  малечі,
 Голос  соловейка  душу  солодив.
Ти  дививсь  на  небо  у  блакить,
Падали  на  щастя  в  долоні  зорі.
Ти  хотів,  оцю  мить  зупинить!
Роки    ,  як  чайки  злетіли  у  морі.
Хоч  би  на  мить    вернутись  туди  ,
Де  мама  ,  тато  і  уся  родина.
У  той    рай,  там  де  цвітуть  сади,-  
Де  на  грядці  пахне  ягода  -  малина.
А  пів  світу  плаче,  пів  скаче,-
Нажаль    той  щасливий  час  не  вернути.
Нераз  серце  від  туги  заплаче  !
Хоч  би  раз  у    рай  дитинства  пірнути.
М  ЧАЙКІВЧАНКА
2---------------------------------

А  ти  згадай  мене  не  забувай    ,
Коли  я  буду  від  тебе  далеко.
Злечу  я  за  обрій  в  небесний  рай,
Змахну  тобі  крилом  наче  лелека.

А  ти  згадай  мене,  не  забувай,
Як  згасне  моя  зірка  серед  ночі  .
І  зів*яне  моя  квітка  -  розмай,
Навіки  закрию  зоряні  очі.

А  ти  згадай  мене,  не  забувай,
Коли  згасне  моє  сонце  у  вікні.
не  тужи  за  мною,  серце  не  край,
Я  прийду  у  гості  до  тебе  у  сні.

А  ти  згадай  мене,  не  забувай,
Ту  квітку,  що  цвіла  тобі  весною.
Тримала  сонце  -  наче  коровай,  -
Вгощала  хлібом  своєю  рукою.

А  ти  згадай  мене,  не  забувай,  
Солодку,  як  мід  і  гірку,  як  полин.
Ти    зле  забувай,  добро  пам*ятай,
Прости,  що  сплив  час  до  останніх  хвилин.

А  ти  згадай  мене,  не  забувай,
Ту  жінку  ,  що  цвіла  ружою  в  саду.
 Коли  душа  дощить  -  мене  згадай,
Я  крізь  білі  сніги    до  тебе  прийду.

А  ти  згадай  мене  ,  не  забувай,
Ту  пташку  ,що  співала  тобі  пісні.
Прийди  на  могилу,  мене  згадай,
Запали  свічку,  посій  квіти  мені.

О  мій  друже,  близький  і  далекий!
Кажу  :  тобі  навіки    **Прощай,  прощай**.
Один  за  одним  летять  лелеки  -
Туди  ,де  нема  зими  цвіте  молочай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2026


ВОНА

Вона  прийшла  наче  з  іншої  планети
Пречиста,  як  Мадонна  з  святих  ікон.
Художник  із  личка  пише  їй    портрети
 У  сяйві  ясних  зір        -      жінка  на  мільйон.

Вона  наче  з  журналу  модель  красива,
Вдягається  класично,    елегантно.
Бува  мовчить,  то  як  пташка  щебетлива,
Від  її  щебету  цвіте  сад  рясно  .

Вона  красива,  як  лілія  -  прекрасна,
В  її  очах  відзеркалює  весь  світ.
Усміхається  наче  сонечко  ясне,
Чарівна  квіточка  -    білосніжний  цвіт.  

Вона  біля  короля  наче  цариця,
В  хаті  -господиня    всьому  голова  .
У  мріях  літає    неначе  жар  -  птиця,
Запалює  свято  до  сердець  слова  .

Вплетена    ружа    пасує  у  волоссі,
У  зрілих  роках,  в  душі  в  неї  весна.
Її  голос,  як  струмочок  в  стоголоссі,
Солодить  душу,  як  cкрипаля  струна.

Одягла  платячко  наче  наречена,
Парфуми  ,так  солодять  від  Армані.
Закохана  вона  у  стрункого  клена,
Жде  красеня  травня  в  сизім  тумані.









 













адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2026


ЛЮБИ МЕНЕ

Ти  люби  мене,  люби  мене,  люби,
Розпали  у  моїм  серці  вогонь,
Щоб  у  танці  кружляли,  як  голуби,
Відчула  ніжність,  тепло  твоїх  долонь!

Цілуй  мене  солодкими  устами,
Веди  у  тихий  рай  -  казкові  сни!
Хай  дзвенить  ніжна  музика  над  нами!
Цвіте  кохання  на  струнах  весни!

Люби  мене,  коли  за  вікном  дощить,
Коли  від  промень  сонця  тане  сніг!
Лови  у  свої  долоні  щастя  мить!
Встеляй  пелюстки  любові  до  ніг!

Люби  мене,  коли  зима,  заметіль
Замела  всі  дороги  снігами.
Коли  снігопад  сипле  на  рану  сіль,
Далека  відстань  є  поміж  нами...

Люби  мене,  усім  ворогам  на  зло,
І  зігрій  від  холодної  зими!
Люби  мене,  щоб  у  житті  не  було,
Захисти  від  тривог  і  самоти!

Люби  мене,  люби  таку  яку  є,
Торкнись  до  мого  серця  словами!
І  щоб  відчула  я  серденько  твоє,
В  коханні  згорала  почуттями!

Люби  мене,  як  вперше  і  востаннє.
І  цілунком  уст  розбуди  від  сну!
У  душі  зійди  наче  сонце  раннє,  -
І  в  лютий  місяць  принеси  весну!


М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2026


ЖИТТЯ ЯК МОРЕ

Життя,  так  швидко  минає  дні  за  днями
і  перший  сніг  розтане  у  талий  сніг.
Вчора  весна  цвіла  для  нас  садами,
нині  вже  осінь,  падає  листя  до  ніг.

На  шляху  нашім  подорожніх  багато,
Доля  зводить  різних  по  духу  людей.
Один  запалює  в  твоїй  душі  -  свято,
Інший  наче  вітер  топче  цвіт    лілей.

А  приходять  повз    нас  перехожі  різні,
Серед  них  впізнаєм  :  хто  свій  ,  хто  чужий.
Одні  ,  як  сонце,  інші  ,  як  гроза  грізні
Сльозу  із  очей  витре  лиш  Бог  святий.

Зраджують  нас  ті,  що  вчора    звались  рідні,
Ти  для  них  віддав  в  житті  свою  любов.  
Вони  розмінні,  як  ті  мідяки  срібні
Продадуть  за  гріш,  і  вип*ють  з  тебе  кров.

Є  люди  ,які  до  тебе  не  байдужі,
Подзвонять  тобі,  запитають,  як  ти  ?...
Вони  в  заметіль  зими,  в  мороз  і  стужу,
І  будують  до  твого  серця  мости.

Є  люди  добрі,  щирі,  не  лишуть  в  біді  ,
Серед  ночі  прийдуть  на  допомогу.
Дадуть  свою  руку  на  суші,  на  воді,
Із  серця  проженуть  смуток,  тривогу.

Коли  ти  знатний  пан,  ти  велетень  титан,-
Усе    у  твоїх  руках  гроші  і  слава.
Слуга  лиє  шампанське  до  біленьких  ван,  
І  тобі  танцює  найкраща    пава.

Коли  ти  цар  на  коні,  в  руках  увесь  світ,
В  тебе  у  твоїм  дворі  слуг  багато.
Всі  люблять,  шанують,  ти  -  літаєш  в  політ,
Всі  називають  тебе  своїм  братом.

Коли  ти  є  голий  бідняк,  простий  жебрак  ,
В  тебе  немає  ні  коня,  ні  хати.
Ти  є  для  царя  ніхто,  просто  раб  -  босяк,
Може  тебе  посадити  за  грати.

Життя  буває,  як  шторм  -  бурхливе    море,
Може  хвилею  затопить  корабель.
Для  одних  життя  красиве,  кольорове,
Для  інших  все  життя    -    боротьба  дуель.

Коли  в  тебе  замок,  розкішна  машина,
У  тебе  друзів  ,як  цвіту  на  вишні.
А  коли,  ти  голий  жебрак  -  сиротина
То  не  признаються  друзі  колишні.

Люди  убогі  душею  заздрять  ближнім,  
не  можуть  пережити,  що  хтось  кращий.  
Хто  живе  без  любові    не  із  Всевишнім,
Той  у  житті  є  бідний  і  пропащий.  

Господь  усіх  пересіює  крізь  сито,
Фільтрує  кожного  у  нас  всі  думки.  
Переходимо  межу,  платимо    мито  -
Дорогу  ціну    за  свої  помилки  .  
































адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2026


ЗАПРОСИ МЕНЕ У ОСІНЬ

Запроси  мене  у  золоту  осінь
на  танець  двох  закоханих  сердець  .
І  вплети  троянду  у  мої  коси
Увінчай  любов  в  зоряний  вінець.

Запроси  мене  у  золоту  осінь,
розпали  у  моїм    серці  вогонь.
І  захисти  від  заметіль  морозу,
Зігрій  любовю    зі  своїх  долонь.  

Закружляємо,  як  лебеді  в  парі
І  повернемо  молоді  літа.
Зацілую  уста  і  очі  карі,
Поведу  у  рай  -  золоті  жита  .

Вже  падає  жовте  листя  під  ноги,
У  вирій  відлетіли  журавлі.
Виглядаю,    як  весну      край  дороги
Несу  світлі  почуття  на  крилі.

О,  прошу,  поверни  рай  -  весну  назад
Літечко  у  пянкім  зореквіті.
Де  падають  роси  в  трави    -  зорепад,
Там  багато  Сонечко  в  блакитті.

Там  у  літечка  -  на  березі  ріки,
 У  травах    цвітуть  ромашки  білі.
Лебідь  в  лебідки  просить  серця,  руки,
Воркують  до  ночі    пташки  милі.
   
2--------------------------
Якщо  ти  мене  не  любиш,
То  не  клади  руку  на  моє  плече.
Бо  як  знайшов,  так  загубиш
І  щастя,  як  пташка  від  нас  утече.

Ти  до    серця  ключ  віднайди,
Солоденькі  слова  наче  шоколад.
І  за  межу  не  перейди,
Бо  вітер  шальний  збиває  виноград.

Не  рви  ябко  з  віт  зелене,
Дай  йому  достигнути  до  своїх  літ.
Росте  берізка  до  клена,
Щоб  тримати  на  плечах,  цей  ясен  світ.

Якщо  ти  маєш  бути  мій,
То  ніхто  нас  з  тобою  не  розлучить.
Якщо  любиш,    про  мене  мрій-
Не  обпали  мене  ,  сонцем  палючим.






















адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2026


ТЕРЕЗИ

Я  жінка  під  сузір*ям  Терези
І  корюсь,  я  лиш  Богині  ВЕНЕРІ.
Родилась  у  жовтні  восени
Відкрию  друзям  серед  ночі  двері.
Відкрита,  щира  у  розмові
В  усьому  прагну  гармонію,  баланс.
Читаю  думки  у  півслові,
Кожному  даю  у  житті  -  другий  шанс  .
Гублюсь  у  власному  ваганні,
Коли  мене  заганяють  в  глухий  кут.
Між  пеклом  і  раєм  в  тумані,
Шукаю  до  світла  істинний  маршрут.
Зважую  на  вазі  суть  життя,
На  золотих  чашах  істину  слова.
Не  люблю  брехні,  обману  я,
Як  рвуть  сад  з  коріння,  ламають  дрова.
А  терези  бувають  різні,
То  яскраві,  сонячні,  то  наче  дощ,
Неначе  в  саду  квіти  пізні.
Шукаю  красу  у  душі  як  у  руж.
Була  у  житті  радість,  печаль
Нераз  хитала  доля  терезами.
від  розпук    виливала  свій  жаль
Зцілювала  я  рани    небесами.
Терези,  це  -  осінь  золота
Всесвіт,  який  зважує  добро  і  зло.
Це  гармонія  сердець  -  краса,
У  руках  Венери  святіть,  божество  .
А  терези  люблять  природу,
Романтичні  із  оптимізмом  люди.
наче  сонечко  у  негоду,
Запалюють  вогонь  свято  у  грудях.
Терези  наївні  ,  як  діти  -
Летять  за  вітром,  йдуть  всліпу  до  вогню  .
Роблять  крок  назад  ,  щоб  не  тліти...
Обпікають  свої  руки  ,  йдуть  по  склу.
Я  не  птах,  дужі  крила  маю
Літаю  до  сонця  ,  місяця  ,  до    зір.
Люблю  ,  як  цвіте  сад  в  розмаю
Будую  свій  рай  із  любові  ,  довір  .
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2026


НА СВІТАНКУ ПІСЛЯ БОЮ

НА  СВІТАНКУ  ПІСЛЯ  БОЮ
На  світанку  після  важкого  бою
Від  вогню  стелився  сивий  дим.
Там  ,  як  у  пеклі,  немає  спокою
За  крок  до  смерті  він  став  слабким.
Прилетіла    ворожа  куля  шахед
Поранила    молоде  тіло.
Холодно...  і  не  зігріє  теплий  плед,
Плаче  від  жахіть  пташка  мила.
Впав  у  траву  ниць  від  атаки  удару
Друг  наклав  жгут,  і  зупинив  кров.
розчинилась  чорна  біда  між  хмари  ,
І  життя  врятувала  божа  любов.
Лежав  безпомічний  і  стікав  кров*ю
Дихав  важко  і  пам*ять  втрачав.
Кусав  свої  губи  до  ран,  до  болю,
В  Бога  ласки  в  думках  благав.
Біля  нього  в  білих  халатах  люди,
Стояли  величні  мов  Боги.
А  серце  билося  важко  у  грудях
А  Ангел  шептав  **дихай,  живи  **.
Тебе  чекає  в  дома  стара  мати,
Молить  Бога  за  тебе  щодня.
Ти  сильний,  і  злетиш  птахом  до  хати
Хоч  важка  дорога  у  життя.
Життя  на  волоску  за  крок  до  смерті,
Ти  не  здавайсь,  на  зло  ворогам  !
Обпечені  руки  -  крила  обдерті,
Ти  вір,  не  здавайся  -  ні  на  грам.
Роби  вдих,  видих  вдихай  у  повітря,
Коли  стоїш  на  межі  -  краю  .
У  цій  борні  до  вогню  ти  обпікся
борись,  щоб  радіти  знов  життю.
М  Чайківчанка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2026


БОЖЕ, ДОВІРЯЮ ТОБІ ЖИТТЯ (ЗНАЙДИ В СЕРЦІ МІСЦЕ ДЛЯ БОГА)

О  Боже,  ти  є  мій  Небесний  Отець,
Я  тобі  довіряю  своє  життя.
Прошу  твоєї    благодатті  -  вінець  .
І  веди  до  світла    у  вічне  життя.

Господи,  ти  -  мій  батько,    я  дитя,
Стою  перед  тобою  у  покорі.
Ти  прости,  що  плачу  від  болю    я  ,
Замкнулась  від  світу  у  своїм  горі.

Прости  Боже,мене  грішну    прости!,
Що    лінива  ,  як  дитя  я  буваю.
Не  чую  твого  слова,  що  кажеш  ти-  
В  суєті  життя    молитись  забуваю.

Боже,  ти  -  в  тьмі  ночі  моє  світло,
І  є    маяк  у  бурхливому  морі.
Ти  є  ковток  чистого  повітря,  
Духовний  батько  у  біді,    і  горі

Небесний  Отче,  Царю  небесний!
 перед  Христом  твого  сина  я  молюсь.
У  будні  стає  -  день  пречудесний
Коли  з  тобою  сокровенним  ділюсь.

Святий  Боже  ,Великий,  Єдиний  !
Усе  на  світі  можу  із  тобою.
Знаю,  витреш  із  очей  сльозину
За  сироту  постоїш  ти  горою.

2----------------------------
Знайди  місце  для  Бога  у  серці
Щоб  на  дужих  крилах  злітати  в  політ
Пий  мудрість  як  воду  у  джерельці
І  Неси  красу  душі  людям  у    світ  

Той  хто  живе  з  Богом  є  щасливий!
Віра  це  маяк  у  життєвім  морі
Воркує  з  отцем  як  голуб  сивий
Він  дає  поради    у  біді  горі

Той  хто  живе  у  мирі  на  землі
Чує  голос  божий  із  святих  небес
Він  сіє  зерно  добра  на  ріллі  
І  на  полі  росте  тисячу  чудес

Де  б  ти  не  був  у  якому  раю  
Ти  шукай  повсюди  Бога  святий  храм
Без  нього  у  тьмі  світла  немає
І  молитва    зцілює  душу  від  ран

А  світ  жорстокий  життя  полинне
Усі  йдемо  в  путь    наосліп  у  життя
Хто  вірить  в  того  серце  смирене
Бог  веде  за  руку  його    як  дитя

Нема  людини  щоб  не  згрішила
Щоб  жила  так  як  заповів  нам  Господь
Коли  паде  людина  безсила
Її  болить  зранена  душа  і  плоть

А  хто  визнає  свої  провини  
Очищається  від  гріхів  в  каятті
І  перед  Христом  Ісуса  Сина
 Омиває  слізьми  свій  шлях  у  житті

Ти    серце  на  замок  не  закривай
Для  Небесного  Отця  його  відкрий
Стоїш  на  межі  ти  Бога  взивай!
На  колінах    молись  у  образ  святий

Яка  б  не  була  важка  дорога  
Ти  візьми    хрест  на  плечі  йди  до  кінця  
Господь  прожене  біль  і  тривогу
Дасть  у  благодаті  вінець  у  життя








адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2026


ДИВИСЬ ДОБРЕ ЮНАЧЕ

Є  дівки,  що  Рим  і  Крим  пройшли
Їх  сватає  мама,  брат  і  баба  .
Лиш  би  заміж  вийти  і  врости,
В  чужу  сім*ю,    як  трава  до  граба  .

Заможніх,  багатих  шукають,
Щоб  добре  жилося  їм  у  житті.
Очима  на  жертву  кидають,
як  мара  стають  на  їхнім  путі.

Будують  план  дівки  ночами,
Щоб  лиш    красеня  завоювати.
Беруть  у  свій  полон    словами,
Запрошують  до  своєї  хати.

Дівки  легкої  поведінки,
Заміж  по  любові  не  виходять.
У  неї  був  вже  опит  жінки,  
Вони  від  коханця  діти  родять.

Є  що  нагулялась  -  безплідна,
Не  може  більше  дітей  родити.
Ходить  наче    цариця  грізна  ,
На  мужа  буде  увесь  бруд  лити.

Навішає    на  вуха  лапшу,  
уміє  голову    закрутити.
Переходить  усяку  межу,
Щоб  по  світу  як  пава  ходити

І  хоче  файно  довго    спати
Добре  їсти  і  шоколад  пити.
Не  хоче  ніц  допомагати
А  Лиш  на  широку  ногу  жити

До  нецілованих  зелених
Які  не  бачили  красунь  дівчат  
Летять    зозульки    до    кленів
думають  що  на    гроші  є  верстат

У    божевільних  і  скажених
Закохуються    гарячі  серця  
овечок    рогатих      не  вчених  
Ведуть  у  білій  фаті  до  вінця

Покажуть  бюст  і  голі  ноги  
Як  змія  фостом  шию  обкрутить
Оббиває    чужі  пороги
А  після  весілля  життям  рулить

Є  дівки  хитрі  як  лисиці
Наче  модель  з  журналу  на  показ  
Де  живуть  плюють  до  криниці
В  болоті  камінь  не  буде  алмаз  

Дивись    добре  гарний  юначе!
Яку  собі    дівку  заміж  брати
Бо  і  нераз  серце  заплаче  
будеш  тікати  з  своєї  хати




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2026


СЛУХАЮ ВЕСНУ


Дивлюсь  у  небесні  простори,
Де  шумлять  листям  осокори  .
Слухаю  соловейка  в  гаю,  
Весну  у  квітучім    маю.
По  стежечці  у  літо    іду,
Де  пахне  малина    в  меду.
Там  шумить  діброва  зелена,
Лечу,  як  птах  в  тінь  до  клена.
У  чистій  росі  в  пишних  травах  
Ходить  весна  наче  пава.
Збирає  у  віночок  квіти,
Їй  личко  румянить  літо.
Сонце  зорить  з  під  липових  крон,  
Де  цвіте  чебрець,  синій  льон.
Рожевий  люпин  обіймає,
Весні  в  коси  мак  вплітає.
Тече  із    гір  ручай  з  джерела,  
П*є  водицю  пташка  мала.
Коні  у  травах    налякали,
Коли  барвінок  шукали.  
На  березі  ріки  ліс  шумить,
із  вітром  про  щось  гомонить.
Слухає  музику      водограю,
Ловить  красу  з  небокраю.
Берізка  тулиться  до  клена,
Квітне  їм    листя  зелене.
Над  ними  ластівка  літає
з  небес  сонце  нахиляє.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2026


НЕ МАРНУЙ ЧАС

КОЛИ  ЗА  30,  дівчина  залюблена  у  себе,
 ходить  у  зал  і  тренує  своє  тіло.
А  не  думає,  що  життя  біжить  
треба  будувати  сім*ю  .

 
Іванна,  треба  діти  **рожати  **-
не  зад,    руки  -  м*язи  качати.
Бо  час  біжить  наче  бистра  вода  ,
І  відцвіте  врода  молода.
А  Ти  шукай  гарного  козака,
Щоб  в  нього  була  дужа  рука.
Любив,  і  на  своїх  руках  носив
І  Щодня  квіти  тобі  дарив.
 Щоб  мав  файну  роботу  чоловік,
І  була  щаслива  увесь  вік.
Щоб  з  ним  йшла  ти  у  ногу,  
За    усе  дякувала  Богу.
     Щоб  жила  ,ти  душа    в  душу  із  ним,
їздила  у    Америку  ,    Рим  .
Була  за  мужем,  як  за  стіною
Він  захищав  від  гріз  собою.
Щоб  родила  дочку  і  два  сина  ,
Була  в  тебе  сім"я,  родина.
Щоб  із  пів  слова  тебе  розумів,  
Мав  золоті  руки,  все  робив.
А  ти  дома  на  печі  не  сиди,
Поглянь,  для  тебе    цвітуть  сади!
Відцвіте  весна  і  мине  літо
Птахи  розлетяться  по  -  світу,
А  Кожна  пташка  пару  шукає,  
Кого  любить  то  обирає.
не  марнуй,  даремно  золотий  час!
він  на  вагу  золота  для  нас.
А  вчора,  цвіла  весна  і  літо,
А  вже  осінь  -  і  в*януть  квіти.
Годинник,    йде  по  колу,  біжить  час,-
Як  осінній  лист  із  віт  зриває  нас.
 Вчора  гарна,  молода,  красива,  
а  нині  ,  вже  голубка  сива.
Мила  пташка  сумні  пісні  співає,
Бо  нема  того  ,  хто  її  кохає.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2026


ХТО ПРАЦЮЄ , ТОЙ ПАНУЄ

Не  літай  високо  за  хмари  ,
Не  дивись  скоса  на  чужі  пари.
Якщо  Бог  дві  долі  повінчав  ,
То  він  на  те  задум,  і  плани  мав.
Ти  не  вчи,  хто  як  має  жити,
Хто  що  має  вдягати,  носити.
У  чужі  вікна  не  заглядай!
І  краще  про  свій  добробут  подбай.
А  хто  працює  ,  той  панує
Своїми  руками  дім  будує.
Хто  в  своїй  хаті  раб  і  вельможа,
Той  садить  під  своє  вікно  рожу.
Сіє  у  полі  яре  зерно,
Щоб  був  на  столі  хліб,  всяке  добро.
Не  рви,  не  топчи  цвіт  ногами  ,
Зрости  квітку  своїми  руками.
Не  стрічай  по  обличчю  людей,
І  не  будь  дволичним,  як  фарисей.
Не  дивись  у  очі  лукаво,
не  кидай  в  спину  ніж  -  булаву!
Ти  не  ламай  крила  рукою
Не  точи  гострий  меч  за  спиною.
Ти  живи  у  мирі  ,  в  любові  ,
І  шукай  ключ  до  серця  у  слові.
Не  каламуть  в  криниці  воду,
Не  клич  біду,  і  грозу  в  негоду.
Будь,  людиною,  а  не  звіром,
Йди  до  людей  із  добром,  і  миром.
Чужа  хата,  то  дрімучий  ліс,
І  життя  не  прожити  всім  на  біс.
У  кожного  своя  дорога,
Дано  скарби,  талан  нам  від  Бога.
А  кого  жаба  давить  в  груди
Там  заздрість  і  не  щирі  люди.
Думки  їхні  убогі,  пусті,
Стають  грозою  на  нашім  путі.
Ти  не  суди  чужу  дитину
І  не  ламай  червону  калину.
Посади  деревце,  кущ,  квітку,
Буде  добре  тобі  жити  на  світку.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2026


ДЛЯ ТЕБЕ

Тебе  намріяв,  як  зірку  з  неба
І  вимолив  ночами      у  Бога.
малював  у  серці  портрет  для  себе,
Чекав,    як  лелеку  із    дороги.

Нахилю  сонце,  місяць,  ясні  зорі
Лиш  для  тебе  ,  для  тебе,  для  тебе.
Щоб  купатись  у  щасті,  як  у  морі  -
Зігрію  крилом    неначе  лебідь.

Ти  є  мій  корабель    у  синім  морі,
Який  веде  у  зоряні  світи.
Ти  маяк  -  ясен  місяць  у  просторі,
А  у    моїх  думках,  ти  -  тільки  ти.

Ти  є  тиха  пристань    -  берег  любові,
Ясне  сонечко  у  моїм  вікні.
Поведу  в  духмяні  -  ночі  бузкові,
Зацілую,  як  мід    уста  твої.

Вплету  троянду  у  твоє  волосся  ,
У  груди  пянкий  аромат  вдихну.
Обійму  твій  стан  ,як  вітер  колосся    
Розкажу  мила,  як  тебе  **Люблю**.










адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2026


О ПОГЛЯНЬ ЯКІ ЗОРЯНІ НОЧІ!

Яблуневий  цвіт  -  зоряні  ночі
А  Солов*ї  ,так  щебечуть  до  півночі.
Розлився  білосніжний  цвіт  в  маю,
Зорі  на  щастя  падають  з  небокраю.

О  поглянь,  які  зоряні  ночі!
Сяють  як    сапфір  -  твої  блакитні  очі  .
Яблуня  наливає  медами,
у  почуттях  солодить  душу  піснями.

Тобі  зловлю  я  зірку  із  неба,
Обійму  до  себе  наче  білий  лебідь.
Запрошу  тебе  до  танцю  на  вальс,
Подарую  любов,  оцей  блажений  час.

Вже  зацвіла  яблуня  у  саду,
До  тебе  я  кохана  на  зустріч  іду.
Несу  тобі  у  долонях  квіти,
з  лісу  сині  фіалки  -  весну  і  літо.

О  поглянь,  які  зоряні  ночі!
Сяють  як    сапфір  -  твої  блакитні  очі  .
Яблуняє  наливає  медами,
у  почуттях  солодить  душу  піснями.

Травневі  ночі  -  такі  осяйні!
Соловейко  про  любов  співає  пісні  .
Видно,  як  вдень  берег  ріки  в  маю
А  місяць  зіронькі  шепоче  **Кохаю**.

Для  нас  цвіте  яблуня  у  саду,
Травневі  ночі  осяйні  як  цвіт  в  меду.  
 У  променях  літа  тануть    хмари  ,
 Серця  палають  наче    в  небі  стожари.  







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2026


ВЧУСЯ ПО НОВОМУ ЖИТИ

День  починаю  із  молитви  на  устах,
Вірую  у  тебе  Всевишній  Отче  .
Згадую  я  мертвих  і  живих  у  думках,
І  Вчить  жити  -  боже  слово  пророче.

Із  сходом  сонця  я  вчуся  просто  жити,
Вдихаю  у  новий  день,  як  в  яблунь  цвіт.
Шукаю  у  писанні,  як  хліба  крихти,
Щоб  по  новому  дивитись  на  цей  світ.

Йду  я  наосліп    у  невідомість  в  життя,
І    вчуся  на  цій  землі    -  просто  жити.
Роблю  перші  кроки...  падаю,  як  дитя,
Боже  підійми,  щоб  себе  зростити!

Не  дай,  впасти  у  відчай,  тугу  у  розпач,-
Щоб  згубитись  в  суєті  життя,  як  тінь.
Витри  із  моїх  очей  сльозу,  біль  і  плач,
Боже,  зціли  душу  -  від  важких  тяжінь  !

Веди,  як  дитя,  туди  де  нема  тривог,
Щоб  серцем  і  душею  відпочити.  
Знаю,  що  дорогу  до  світла  вкаже  Бог,-
Дасть  знак,  кого  в  житті  маю  зустріти  .

А  ніхто  не  є  не  святий,  на  цій  землі
словом  один  одного  ображаєм.
Вчуся  жити,  як  заповів  Господь  в  письмі,
В  слові  божім  мудрість  життя  шукаю  .

Сонце  затьмарене  сховалось    поміж  гір,
У  сірих  буднях    день  за  днем    згорає.
Коли  стоїш  над  безоднею-  тільки  вір!,
віра  дає  сили,  в  біді  спасає.

Довіряю  людям,  а  вони  жорстокі
Плюють    у  лице  за  мою  доброту.
Як  лимон    вижмуть  для  себе,    усі  соки  -  
Лиш  би  втілити  в  життя  свою  мету.

А  я  вчуся  знову  по  новому  жити,
Зростати,  як  деревце  під  вітрами.
Ні,  я  не  буду,  більш  плакати  і  нити,
Щоб  згорати,  як  свіча  вечорами  .

Я  знаю  ,  що  хто  мені  дав  нове  життя,  
І  хто  дав  шанс    на  землі  просто  жити.
Він  мене  шліфує,  як  чашу  для  пиття,
Щоб  ранену  душу    водою  зцілити.    

Віра  в  промені  сонця,  дає  надію
Віднайти  стежку  серед  тисяч  доріг.
І  дасть,  щоб  збулись  мої  жадані  мрії
Бо  віра  маяк,  в  морі  життя  -    оберіг.













адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2026


ТРОЯНДА

ТРОЯНДА  
По  характеру  -  троянда  квітка,
Яка  потребує  сонця  багато.
Красива,  романтична  я  жінка,
Яка  запалює  у  будні  свято.
В  саду  не  рви  троянду    козаче  ,
Хай  до  зір    у  промінні  сонця  цвіте!
Хай  її  душа  від  гріз  не  плаче!,
Леліє  в  долонях  літо  золоте.
Ти  -    солодка  неначе  пісня  давня,  
А  у  почуттях  -  кохання  оберіг.
Подарую  троянду  на  щастя,
Розтане  у  твоїм    серці  білий  сніг.
Я  колюча  ,як  троянда  в  саду
Себе  від  лукавих  рук  захищаю.
В  зиму  до  тебе    весною  прийду,
Скажу  :  тобі,  ніжні  слова  **кохаю**.
Ти  бережи  мене,  люби,  кохай,
Від  вітру,  грози  і  дощу  захисти.
З  джерела  водою  мене  поливай,
В  трояндовім  раю  -  для  щастя  зрости.
Черпаю  cили  з  променя    сонця,
З  небесних  джерел    вранішньої  роси.
П*янка  і  духмяна    на  осонні,
Дарую  світу  мить  -  щастя  для  краси.
М  ЧАЙКІВЧАНКА
2----------------------------
У  ТВОЇМ  ВОЛОССІ  ПОТОПАЮ
Ти  наче  в  саду  яблуня  у  цвіті
Що  розпустила  свої  довгі  коси  з  віт  
Ти  мила  пташечка  у  зореквіті
Моя  планета  щастя  -мій  казковий  світ  

У  твоїм  волоссі  я  потопаю
вдихаю  у  пянкі  пахощі  аромат
Ти  є  моя  любов  -    частинка  раю
У  небі  ясне  сонечко  у  сто  карат  

Ти  є  моя  мелодія  любові
Моя  зірка  дарована  небесами
Поведу  тебе  у  ночі  бузкові
Щоб  повінчати  нашу  любов  серцями
 
Поглядом  жіночий  стан  обіймаю  
І  палко  цілую  як  мід  твої  уста
Тебе  я  до  божевілля  кохаю
Ти  є  жадана  мрія  -  моя  висота

Тобі  я  дарую  ключі  від  серця
Ти  у  моїй  душі  -  пісня  ніжна  струна  
Пю  твою  вроду  як  воду  з  джерельця
Ти  є    музика  зір      -  моя  квітка  весна  

В  твоїх  очах  віддзеркалюють  зорі
Ти  королева  ночі  у  сяйві  зірок
Ти  хвиля  почуттів  у  синім  морі
Моя    чарівна  квітка    -  повітря  ковток



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2026


САМОТНІСТЬ

О,  як  швидко  пролетіло  життя,
І  вже  на  порозі  бабине  літо.
А  у  душі  я  ,  щей  досі  дитя,
У  мріях  блукаю  між  хмар  по  -  світу.
Дивлюсь  я  у  вікно,  там  Листопад
Він  із  дерев  жовте  листя  зриває.
Схилив  свої  віти  осінній  сад,
Перший  сніг  моє  літо  замітає.
Боже,  не  вже  пролетіло  життя!
Вже  у  надвечір'я    сонце  низенько.
Холодно  між  хмар  шукаю  тепла,
І  самотність  гложе  моє  серденько  .
Самотність  -  моя  подруга  й  сестра,
Вона  витре  із  очей  гірку  сльозу.
Коли    в  тузі  плаче    моя    душа  ,
То  проганяє  наді  мною    грозу.
Самотність,  то  в  молитві  монашка
Жриця,  яка  лікує  рани  душі.
Молиться  Богу,  коли  їй  важко  
І  коли  палач  -  долі  точить  ножі.
В  світі  жорстокім  люди,  як  звірі
До  крові  невинну  душу  загризуть.
Розтопчуть    мрії  -  наміри  щирі,
У  їхніх  очах    пізнаєш  життя  -  суть.  
Краще  одною  бути  у  житті,
Як  зірка  у  сині  далі  світити.
Чим  згорати  свічею  в  почутті,  
У  темряві  ночі,    все  життя  жити.
Самотність,  то  тиша  у  мовчанні  ,
милосердна  жінка  в  образі  божім.  
Сонечко,  що  сходить  на  світанні
Вказує  путь  у  завтра    подорожнім.  
Сили  беру  в  матінки  природи,
І    дух    воскресає  з  мертвих  на  землі.
З  небесних  джерел  черпаю  воду,  
Щоб  злетіти  в  даль,    як  птахи  журавлі.
2-----------------------
НЕ  МАРНУЙ  ЧАС

Іванна  треба  діти  рожати  
не  зад    руки    мязи  качати
Бо  час  біжить  наче  бистра  вода  
І  відцвіте  врода  молода

А  Ти  шукай  гарного  козака
Щоб  в  нього  була  дужа  рука
Любив  і  на  своїх  руках  носив
І  Щодня  квіти  тобі  дарив

 Щоб  мав  файну  роботу  чоловік
гроші  текли  із  небесних  рік  
Щоб  ти  жила    на  широку  ногу
За    усе  дякувала  Богу
     
Щоб  жила  ти  душа    в  душу  із  ним
їздила  у    америку    Рим  
Була  за  мужем  як  за  стіною
Він  захищав  від  гріз  собою

Щоб  родила  дочку  і  два  сина  
Була  в  тебе  сімя  родина
Щоб  із  пів  слова  тебе  розумів  
Мав  золоті  руки  все  робив

А  ти  дома  на  печі  не  сиди
Поглянь  для  тебе    цвітуть  сади
Відцвіте  весна  і  мине  літо
Птахи  розлетяться  по  світу

А  Кожна  пташка  пару  шукає  
Кого  любить  то  обирає
не  марнуй  даремно  золотий  час
він  на  вагу  золота  для  нас

А  вчора  цвіла  весна  і  літо
А  вже  осінь  -  і  вянуть  квіти
Годинник    йде  по  колу  біжить  час
Як  осінній  лист  із  віт  зриває  нас
 
Вчора  гарна  молода  красива  
а  нині  вже  голубка  сива
Мила  пташка  сумні  пісні  співає
Бо  нема  того  хто  її  кохає

М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2026


ТИ НАЧЕ КВІТКА ВЕСНИ

Ти  наче  квітка  весни  красива,

Даруєш  мить  щастя,  в  цю  блаженну  мить.

Ти  є  для  мене  така    зваблива,

Бачу  у  твоїх  очах  -  неба  блакить.


Ти  вільна  -  вільна  птаха  орлиця  

В  політ  злітаєш  високо  у  політ  .

В  снах  являєшся  наче  зірниця  

Вабить  твоя  врода  у  казковий  світ.

Ти  неначе  у  морі  -  перлина,

І  є  найдорожчий  скарб  -  мого  життя.

Повір,  ти  в  мене  одна  -  єдина

на  хвилях  світлих  почуттів  -    висота.

Бачу  я  твій  силует  у  вікні,

Ти  -  осяюєш  мій  шлях  у  любові.

Ти  так  мило  всміхаєшся  мені,

Ведеш  ,  як  пташка  у  світи  казкові.

Чую  твій  золотий  голос  в  саду,

Лечу  на  крилах  до  тебе  наче  птах.

А  із  уст  злітають  слова    **Люблю**

 Cолодить,  як  плід    -  струна    серця  в  піснях.

Тобі  ,  цей  ясен  світ  нахиляю

Сонечко  весни,  місяць,  ясні  зорі  .

І  до  ніг  квіти  землі  встеляю,

Упаду  жовтим  листям,  як  осокори  .

2------------------------------------
ТРОЯНДА  
По  характеру  -  троянда  квітка,
Яка  потребує  сонця  багато.
Красива,  романтична  я  жінка,
Яка  запалює  у  будні  свято.

В  саду  не  рви  троянду    козаче  ,
Хай  до  зір    у  промінні  сонця  цвіте!
Хай  її  душа  від  гріз  не  плаче,
Леліє  в  долонях  літо  золоте.

ТИ  солодка  неначе  пісня  давня  
А  у  почуттях  -  кохання  оберіг.
Подарую  троянду  на  щастя,
Розтане  у  твоїм    серці  білий  сніг.

Я  колюча  ,як  троянда  в  саду
Себе  від  лукавих  рук  захищаю.
В  зиму  до  тебе    весною  прийду,
Скажу  :  тобі,  ніжні  слова  **кохаю**.

Ти  бережи  мене,  люби,  кохай,
Від  вітру,  грози  і  дощу  захисти.
З  джерела  водою  мене  поливай,
В  трояндовім  раю    для  щастя  зрости.

Черпаю  cили  з  променя    сонця,
З  небесних  джерел    вранішньої  роси.
П*янка  і  духмяна    на  осонні,
Дарую  світу  мить  -  щастя  для  краси.

3----------------------------------------
Я  йду  крізь  заметіль  зими    до  тебе
У  зоряні  світи  небесний  рай.
Там,  де  світить  зірка  -  сузіря  лебідь,
Зорі  цвітуть    наче  вишневий  май.

Зоряні  світи  -  зоряне  натхнення
 В  зоряній  любові  -  зоряний  слід.
 Де  зорі,  там    щасливе  сьогодення
 Cолодить  музика  -    солодкий  плід.

Віднайду,  там  між  зірок  -  зірку  щастя  
Зоряні  квітучі  сади  в  маю.
Там    тисячу  літ    сходить  зірка  рання,
Слухає,  як  співає    жайвір  в  гаю.

В  зорянім  раю  цілюще  джерело,
Злітають  птахи  із  землі  туди.
Щоб  відчути  промінь  сонечка  тепло,
намилуватись,  як  цвітуть  сади.

 У  небеснім  просторі  цвітуть  зорі,  
Як  цвіт  яблуні,  вишні,  слив  і  груш.
Вітер  їх  колише  ,  як    хвилі  в  морі
В  цвітінні  деревця,    квіти  і  кущ.






М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2026


У СЕРЦІ ЦВІТЕШ ВЕСНОЮ

пісня  співає  Ярослав  Гудима  

Розійшлись,  як  в  морі  кораблі
Ти  пішла  на  Захід  ,  я  на  схід.

Весну  у  даль  понесли  журавлі

В  серці  ти  залишила  свій    слід.

 часто  думаю  про  тебе  мила

Не  забув  ,  отой    щасливий  час.

Веде  до  тебе  ця  магічна  сила

Весна  в  гаю  нагадує  про  нас.приспів  :

Для  тебе  був  попутнім  вітром  ,

для  мене  ти  -чисте  джерело.

і  зіркою    була    і    світлом

Красива  казка  перед  сном.

Для  тебе  був  я  птахом  перелітним

весняним  днем  у  білім  тумані.

 край  неба  -  всесвітом  космічним

Що  сіє  квіти  до  ніг  в  коханні.

З  твоїх  уст  я  пив  п'янкий  нектар,  

Наче  з  джерела  живу  водицю.

Ти  літала  в  небі  -  вище  хмар,  

Закохався  ,  в  тебе  як    в  жар  -  птицю.

Не  судилось  разом    будь    з  тобою  

 і  зустріти    осінь    у  житті.

У  моїм  серці  ти  -  цвітеш  весною

Квітка  незабудка  в    почутті.

СПІВАЄ  СПІВОЧІШІ  
Розійшлись,  як  в  морі  кораблі
Ти  пішла  на  Захід  ,  я  на  схід.

Весну  у  даль  понесли  журавлі

В  серці  лишила    кохання  слід.

Думаю  часто  про  тебе  мила

Не  забув  ,  отой    щасливий  час.

Веде  до  тебе  магічна  сила

Весна  в  гаю  нагадує  про  нас.

Для  тебе  був  попутнім  вітром  ,

Ти  -  для  мене  чисте  джерело.

У  сяйві  зірок  ,  ти  -  була  світлом

Красивою  казкою  перед  сном.

З  твоїх  уст  я  пив  п'янкий  нектар,  

Наче  з  джерела  водицю.

Ти  літала  високо  -  вище  хмар,  

Закоханий  ,  як    в  жар  -  птицю.

Для  тебе  був  птахом  перелітним

І  весняним  днем  у  тумані.

А  край  неба  -  всесвітом  космічним

Що  сіє  квіти  до  ніг  в  коханні.

Не  судилось  разом    будь    з  тобою  

 Йти  в  золоту  осінь  по  -  житті.

У  моїм  серці  цвітеш  весною

Квіткою  незабудкою  в    почутті.

М.Чайківчанка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2026


УСМІХНИСЬ ЖИТТЮ

Поміж  нами  лютує  зима  
Сніжить...  заметіль  і  хуртовина.
Від  диких  фраз    радості  нема,
Трує  серце  отрута  полинна.

А  життя  тікає  крізь  пальці,  
І  Сиплеться  наче  пісок  униз.
А  ми  з  тобою  у  мовчанці-
Чекаєм  від  життя,  якийсь  сюрприз.

Ти  живи,і  усміхнись  життю  !
Сонечку,  що  зійшло  край  неба.
Зроби  вдих,  видих  у  почуттю...
І  відкрий  рай  -  життя    для  себе  .

Цілуй  солодкі  ,  як  мід  уста
Люби,  кохай  ніжно  до  нестями.
Веди  до  зірок  у  небеса,
До  ніг  встеляй  квіти  пелюстками.

Не  закладай  маску  на  лице,
I  не  грай    у  драматичні  ролі  .
І  не  бий  чашу  життя  -  райце,
Будь,  господар  своєї  долі!

Помиляються  усі  в  житті,
Зроби  до  примирення  перший  крок  .
Ти,  будь  собою  на  висоті,
з  джерел  мови  -  пий  водицю  ковток.,

   Ти  з  моря  погоди  не  чекай!  
Що  хтось  прожене  чорні  хмари.
Хай  плаче  дощ  впаде  з  небокрай!,
Шукай  зірку  щастя    у  парі.

Допоки  твоє  серце  б*ється,  
як  голуб  із  голубкою  воркуй.
Хай  музика    рікою  ллється!
І  у    танці  цілуй  її  цілуй.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2026


БЕРЕГИ ВИ ЯК КРИСЛАТІ ДУБИ

Береги,  береги,    ви  -  як  крислаті  дуби,
А  синя  річка  єднає  мостами.
На  лівому  березі  я,  на  правому  ти  -
І  рання  весна    пливе  поміж  нами.

А  на  березі  тім,  серед  пянких  буйних  трав
Цвітуть  незабудки  квіти  любові.
Там  стрічає  ясен  місяць  зорю  з  -  за  заграв,
веде  закоханих  в  ночі  бузкові.

О  квітучий  мій  раю,  мій  світку  високий!
Тут  уперше  вдихав  черемховий  світ  .
Лечу  я  на  крилах  до  тебе  наче  сокіл,-
Де  із  медових  уст  пив  кохання  цвіт  .

За  течією  пливу  у  море  широке,
І  несе  мене  у  даль  ріка  -  життя.
Пролетіли  наче  птахи  молоді  роки  ,
Вертаю  туди  ,де  згубив  щастя  я.
 
Берег  лівий,  берег  правий  -  тримає  верба,
Коріння,  що  проросло  вглиб  до  землі.
Розлилась  неначе  море    -  блакить  голуба
Лебеді  купаються  у  тій  красі.

А  на  березі  весни  -  зелений  ліс  шумить
так  пахне  липа  в  пахощах  розмаю  .  
Ти  зуміла  в  моїм  серці  вогонь  розпалить!
Над  світом  линули      слова    **кохаю  **.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2026


ТИ ГОСТЯ З МОЇХ СНІВ (БЕРЕГИ, БЕРЕГИ )

Тебе  я  зустрів  у  квітучому  сні  
Ти    гостею  прийшла  у  мій  світ.
Ми,  як  два  самотні  птахи  навесні
В  мріях  блукали    поміж  орбіт  .

Ти  явилась  у  сні  наче  жар  -  птиця,
Тебе  побачив  вперше  у  житті  .
Уміхнулась  у  вікні  ,  як  зірниця
Забилось  моє  серце    в  почутті.

Я  закохався  у  тебе,  як  юнак
В  твій  ніжний  стан,  твої  очі  неба.
Почуття  зацвіли  ,  як  у  житті  мак
Магічна  сила  веде  до  тебе.

Цей  казковий  сон  був,  лиш  коротка  мить  -
Ти  ,  як  пташка  злетіла  з  тополі.
Озовись,  де  ти  є  ,щоб  тебе  любить?!,
Щоб    поєднати    наші  долі.

А  ти  гостя  із  моїх  казкових  снів
Не  можу  тебе  ніяк  забути    .
Пробач,  що  тебе  я  із  рук    відпустив  !
Без  тебе  зима  -  наче  місяць  лютий.
 
Де  б  не  була,  ти  у    якому  краю,
На  землі  твої  сліди  віднайду.
Нахилю  ясні  зорі  з  небокраю,-
Розкажу,  як  кохаю  і  люблю.

2------------------------------
Береги,  береги  ви  як  крислаті  дуби,
А  синя  річка  єднає  мостами.
На  лівому  березі  я,  на  правому  ти  -
І  рання  весна    пливе  поміж  нами.

А  на  березі  тім,  серед  пянких  буйних  трав
Цвітуть  незабудки  квіти  любові.
Там  стрічає  ясен  місяць  зорю  з  -  за  заграв,
веде  закоханих  в  ночі  бузкові.

О  квітучий  мій  раю,  мій  світку  високий!
Тут  уперше  вдихав  черемховий  світ  .
Лечу  я  на  крилах  до  тебе  наче  сокіл,-
Де  із  медових  уст  пив  кохання  цвіт  .

За  течією  пливу  у  море  широке,
І  несе  мене  у  даль  ріка  -  життя.
Пролетіли  наче  птахи  молоді  роки  ,
Вертаю  туди  ,де  згубив  щастя  я.
 
Берег  лівий,  берег  правий  -  тримає  верба,
Коріння,  що  проросло  вглиб  до  землі.
Розлилась  неначе  море    -  блакить  голуба
Лебеді  купаються  у  тій  красі.

А  на  березі  весни  -  зелений  ліс  шумить
так  пахне  липа  в  пахощах  розмаю  .  
Ти  зуміла  в  моїм  серці  вогонь  розпалить!
Над  світом  линули      слова    **кохаю  **.

 




























адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2026


ПРИЙДЕ ЧАС

ПРИЙДЕ  ЧАС  
Допоки  в  грудях  серце  б*ється
То  я  борюсь  і  про  мирне  життя    мрію.
Хай  недруг,  ворог    не  сміється  !
Що  я  у  пеклі  вогню  -  згорю,  зотлію.
А  ти  не  смійся,  лютий  враже!  
Із  чужого  горя,  біди  та  й  тривог  .
А  прийде  час    життя  покаже,
І  над  нами  суддя  буде  святий  Бог.
Для  тебе  враже,  я  гострий  меч  ,
На  моїй  рідній  священній  землі    -  зброя.  
Я  зітну  твою  голову  з  плеч,
І  зітру  в  порох  на  нуль  у  двобою.
Ти  прийшов  у  мій  дім,  як  дикар
Перевернув  все  догори  ногами  .
Біль  душі  понесу  на  вівтар,-
 Запалю  свічу  перед  образами  .
Розкажу,  про  твій  злочин  Богу,
Як  вбивав  і  мурдував  живцем  дитя.
Ти  з  коріння  рвав  сад  небого!
І  зрівняв  із  землею  наш  рай  життя.
Скажи,  із  якого  ти  роду  ?,-
яка  мама  тебе  родила  на  світ.
Отруїв    в  криниці  чисту  воду  ,  
А  за  сльозу    -  буде  карма  -  отвіт.
Ти  є  злодій,  варвар,  кат  -  вбивця  
Будеш  горіти  у  вогненнім  котлі  ,
Захлисне  твій  рот  -    власна    крівця  
твій  рід  зщезне.  як  хробак  на  усій  землі.    
Думаєш  герой,  тої  війни,-
Що  в  тебе  увесь  світ  у  твоїх  руках  .
Ти  є  блудне  дитя  сатани...    
 Там,  де  ти  -там  смерть,  кров,  тривога  і  жах.
Повір  я  із  мертвих  воскресну,
Як  фенікс  птах  із  попелу  оживу.
Перелечу  хвилю  буремну,  
Щоб  втішити    матір,    сироту,  вдову.
А  сміються,  лиш  дикі  люди  
Які  вартують  ні  гроша  у  житті.
Перед  образом  б*ються  в  груди    
І  стають  перешкодою  на  путі.
Допоки  бачу  очима  світ,
І  ходжу  ногами  я  по  цій  землі.  
Я  вдихаю  у  пащощі  цвіт  ,
І  сію  зерно  на  зораній  ріллі  .
Ні,  я  не  вмру,    я  буду  жити  !
Моя  любов,  це  сонце  у  блакиті.
Я  зумію  ,  цей  світ  зігріти
Буду  цвіcти,  як  маків  цвіт  у  житі.
Прийде  час,  впаде  цілющий  дощ  ,
Змиє  пролиту  кров,  загоїть  рани.
Зацвіте  весна    цвітом  довкруж...
Принесуть    мир  в  дім      воїни  -  титани  .
М  Чайківчанка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2026


СПИТЬ УВЕСЬ БІЛИЙ СВІТ

Спить  увесь  білий  світ  міцним  сном  до  ранку,
Лиш  мені  не  спиться  у  холодну  ніч.
Стоїть  місяць  наче  ясен  день  на  ганку,
Дивиться  в  моє  вікно  до  моїх  віч  .

Дивиться  в  мовчанні    із  засніжених  хмар,
Пливе  на  срібнім  човні  ,  як  по  морю.
Запалив  на  усю  ніч  зоряний  ліхтар,
І  вкладає  зимовий  день    у    льолю  .

Вийшла  вечірня    зірка  на  Чумацький  шлях,
Осяює  у  заметіль  дорогу.
Я  від  землі  злетіла  наче  білий  птах,
Край  неба  молюся  Святому    Богу.

А  туга,  як  молода  вовчиця  в  лісі
Виє  на  новий  місяць  від  самоти.
Думи  наче    пташки    сидять  на  горісі,
Чекають  в  тумані  сонце  з  висоти.

Воює  вітер  розбишака  усю  ніч,
Взяв  у  свої  руки  гострий  меч  -  зброю.
Рве  коріння  дерев,    рубає  крони    з  пліч,  
Ламає  дуба  і  тополі    долю.

Стоять  безборонні  дерева  у  журбі,
Коряться  лютій  зимі,  дощу,  вітрам  .
Зорять  у  Всесвіт  -  очі  неба  голубі
Тримають  на  плечах  красу  -  земний    храм  .

Мете  ,  так  заметіль,  сніжна  хуртовина  
Скриплять  сніги  від  важких  кроків  зими.
Тремтить  від  дикого  холоду  калина  ,
без  вогню  над  нею  стеляться  дими.















адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2026


У КОЖНОГО - СВОЯ ВИСОТА

У  кожного  свій  шлях,  своя  дорога,
На  високу  гору  -  свій  Еверест.
Свій  злет  і  падіння...  до  серця  мова,
І  кожен  несе  на  плечах  свій  хрест.

У  кожного  у  душі  світить  сонце,
Космічний  простір  -  своя  планета.
Зірка,  яка  зорить  в  твоє  віконце
Диктує  фразу    нові    сюжети.

В  кожному  серці  -    безмежний  океан
В  ній  тече    ріка  у  синє  море.
А  земне  життя,  це  скарб  золотий  лан
У  ньому  є  все  :  радість  і  горе.

У  кожного  своя  мрія  у  житті,
Швидкість  лету  у  політ  -  небеса.
Люди,  як  птахи  літають  в  почутті
ламає  вільні  крила  -  суєта.

Кожен  робить  свій  вибір  у  цім  житті,
Яку  обрати  в  житті  дорогу.
Зустрічаєм  різних  людей  на  путті,
З  рідними  по  -  духу  йдемо  в  ногу.

В  кожного  своя  доля      -  своє  життя,
Краса  душі    -    свій  смак,  стиль,  і  мода  .
Пишем  щоденно  свою  книгу  буття,  
Надихає  нас  жити  -    природа.

У  всіх  на  землі    є  куточок  раю,
У  космічнім  вимірі  -  частота.
Вдихаємо,  як  у  п'янкий  цвіт  в  маю
Щоб  творити  ,  це    прекрасне  життя  .

У  кожної  душі  -    своя    висота
І  свій  погляд  на  життя  -  на  цей  світ.
У  якому  серці    любов  ,  доброта  ,  
Той  нас  частує  ,    як  дерево  з  віт.

У  кожного  є    улюблена  пісня,  
яка  запалює  свято  в  душі  .
Зігріва  сонце  весни,  пора  літня
І  висота  у  ліричнім  вірші.

В  кожного  своя  місія  на  землі
Лікар  лікує,    митець  малює.
Будують  плани  великі,і  малі...
Приймаєм    те,  що  доля  дарує.


.














ї






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2026


А СВІТ ЖОРСТОКИЙ - НЕ ЖАЛІЄ НАС

А  світ  жорстокий  ,і  не  жаліє  нас,-
На  обличчі  лишає    сліди  печалі.
Сиплеться  наче  пісок  крізь  пальці  час,
Від  важких  доріг  -  тиснуть  ноги  сандалі.

Не  сумуйте,  радійте  кожному  дню!
Кожен    день  неповторний  -  дарунок  Бога.
Один  йде  пішки,  а    інший    на  коню  ,
Шукає  у  завтра  свою  дорогу.

На  лиці  з*являються  ранні    зморшки,
А  на  скроні  впаде  білий  сніг  -  сивина.  
В  зрілі  роки  -    робим  повільні  кроки  ,
Йдемо  в  люту  зиму,  і  радості  нема  .

Йдемо  не  вгору,  а  із  гори    -  униз,    
Гаснуть  молоді  роки,  як  ясні  зорі.
Життя  загадкове  -  дарує  сюрприз  -
Несе  проти  течії  ,  як  човна  в  морі.

Живіть,  і  мрійте...    цінуйте  кожну  мить,
На  вагу  золота  -  кожен  день  дорогий  .
Дні  за  днями  ,як  жовте  листя  летить,  
І  залишає  нам  полин  -  осадок  терпкий.

2-----------------------------------------
А  поміж  нами  тріщина,  розкол  -
Наче  крихкий  у  березні  лід.
І  не  поможе  серцю  корвалол,
Коли  від  зради  в  серці  слід.

Зима  лютує,  лють  хуртовина,  
Замела  стежки  і  дороги.
І  від  холоду  мерзне  калина,
І  молиться  за  гріхи  Богу.

О  ,скажи  :  мені  милий  Боже!,
Як  жити  з  цим  дальше  на  землі  .
Біль  зради  моє  серце  гложе,
Я  наче  в  тумані  у    імлі.

Знаєш,    муж  довіряв  своїй  жінці  -
В  почуттях  свою  душу  відкрив.
Не  цвіте  цвіт  на  зламаній  гілці,
Де  любов,    там    життя  є  мотив.

Увінчала  коси  у  фату  квіт,
І  повів  до  олтаря  грішну  .
Здається  у  руках,  був  увесь  світ,-
Кохав    її  ніжну,  і  грізну.

Увійшла  в  чужу  сімю  -  довіру  ,
І  грілась,  як  змія  на  сонці.
Думала,  лиш  за  пусте,    ліру  -
Цвіла,  як  мальва  на  осонці.

Коли  у  голові  шальний  вітер,
як  зрадила  раз,  зрадить  вдруге.
На  людях  святий  ангел  з    юпітер,
Тіло  грішне    іншим    дарує.

Підлізла  з  болота    чорна  змія,  
Довгим  язичком  спокусила.
 Взяла  у  свій  полон    чуже  життя,
І  шалену  ніч  подарила.  

А  вона  була  перша  у  нього,
Закохавсь  по  -  вуха  у  неї.
не  було  б  мелодрам  у  святого,  -
Коли  була,  як  цвіт  лілеї.

А  вдруге,  вона  зрадила  знову,
Родила  від  коханця  сина  .
Лестила...  лапшу  вішила  знову,
 І  мовчки  казала  :"невинна"

Виплекав  на  своїх  грудях  змію,
Немовля,  як  рідну  дитину.
Вона  копала  могилу  йому,
Не  дала  руку  в  лиху  годину.

Втікала  від  мужа  усе  життя,
Не  зварила,  не  спекла  хліба.
А  для  чужих  красивою  була  -
Наче    пава  у  сяйві    німфа.

Ця  жінка  жила  наче  цариця,
Чоловік  носив  її  на  руках.
Вона  мутила  воду  в  криниці,
А  він  працював  неначе  птах.

Трудивсь,  будував  гніздечко  свій  дім  ,
 Піклувавсь.  дітям  зростив  крила.
Зрадниця  спалила  свій  рай  у  дим,
У  болоті  ,як  змія    жила  .

Плювала  на  мужа  за  спиною,
Що    її  любові  не  варта.
Топтала  рай  своєю  ногою,
І  спалювала  все,  як  ватра.

А  чоловік  не  мав  з  нею  життя,
Розвестись  із  ним  не  хотіла.
Він  учив    жити  -  у  вишах  дитя,
А  вона  йому  кости  мила  .

У  паспорті  печатка  золота,
Що  є  одружений  чоловік.
Вона,  як  в  морі  рибка  золота
Плила  проти  течії  в  інший  бік.

Він  з  нею  радості,  щастя  не  знав...
Ні  свят  на  паску  ,а  ні  в  Різдво.  
Грішну    божевільну  її  кохав,
І  Робив  руками  лиш  добро  .

Коли  він  впав  посеред  дороги,  
Вона  не  дала  йому  руку.
Ходить  до  церки  Святого  Бога,
Завдавала  страждань  і  муки.

Коли  не  кохаєш  свого  мужа,
То  не  муч  його  і  відпусти  .
Якщо  любиш,  то  зігрій  у  стужу...
І  всі  його  гріхи  прости.


















 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2026


У СЕРЦІ ЦВІТЕШ ВЕСНОЮ

Розійшлись,  як  в  морі  кораблі
Ти  пішла  на  Захід  ,  я  на  схід.

Весну  у  даль  понесли  журавлі

В  серці  лишила    кохання  слід.

Не  судилось  разом    будь    з  тобою  

 Йти  в  золоту  осінь  по  -  житті.

У  моїм  серці  цвітеш  весною

Квіткою  незабудкою  в    почутті.

Думаю  часто  про  тебе  мила

Не  забув  ,  отой    щасливий  час.

Веде  до  тебе  магічна  сила

Весна  в  гаю  нагадує  про  нас.

Для  тебе  був  попутнім  вітром  ,

Ти  -  для  мене  чисте  джерело.

У  сяйві  зірок  ,  ти  -  була  світлом

Красивою  казкою  перед  сном.

З  твоїх  уст  я  пив  п'янкий  нектар,  

Наче  з  джерела  водицю.

Ти  літала  високо  -  вище  хмар,  

Закоханий  ,  як    в  жар  -  птицю.

Для  тебе  був  птахом  перелітним

весняним  сонцем  у  блакиті.

А  край  неба  -  всесвітом  космічним

Місячним  сяйвом  в  зореквіті

Не  судилось  разом    будь    з  тобою  

 Йти  в  золоту  осінь  по  -  житті.

У  моїм  серці  цвітеш  весною

Квіткою  незабудкою  в    почутті.

М.Чайківчанка.
2-------------------------
ТИ  КРАСИВА
Ти  така  панянка  особлива,

Бачу  у  твоїх  очах  -  неба  блакить.
Ти  наче  квітка  весни  красива,

Даруєш  мить  щастя,  в  цю  блаженну  мить.

Ти  -  красива  неначе  жар  -  птиця

Чарує  твій  ніжний  стан,  руки  -  крила.

У  снах  являєшся,  як  зірниця

Вабить,  так  до  тебе  -  небесна  сила.

Ти  неначе  у  морі  -  перлина,

І  є  найдорожчий  скарб  -  мого  життя.

Повір,  ти  в  мене  одна  -  єдина

на  хвилях  світлих  почуттів  -  висота.

Бачу  я  твій  силует  у  вікні,

Ти  -  осяюєш  мій  шлях  у  любові.

Ти  так  мило  всміхаєшся  мені,

Ведеш  ,  як  пташка  у  світи  казкові.

Чую  твій  золотий  голос  в  саду,

Лечу  на  крилах  до  тебе  наче  птах.

А  із  уст  злітають  слова  Люблю

Cолодить  як  плід  -  струна  серця  в  піснях.

Тобі  ,  цей  ясен  світ  нахиляю

Сонечко  весни,  місяць,  ясні  зорі  .

І  до  ніг  квіти  землі  встеляю,

Упаду  жовтим  листям,  як  осокори  .

М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2026


ТИ - МОЄ НАТХНЕННЯ

За  тобою  ,як  за  кам'яною  горою

Хочу  я  злітати  вище  хмар.

Розілл'юсь  над  тобою  рікою  ,  

Щоб  пити  з  уст  п'янкий  нектар.

Ти  -  жадана  мрія  ,моє  натхення

На  губах  солодкий  шоколад.

У  світлих  почуттях  -  одкровення

У  райськім  цвіті  -  вишневий  сад.

Я  хочу  чути  твій  милий  голос

І  дивитись  у  твої  очі  неба.

Вплету  квіт  троянду  в  твій  волос

Обійму  тебе  ніжно  до  себе.

Ти  є  мої  дужі  крила,  мій  політ

Моє  ясне  сонечко  у  блакиті.

Ти  -  подих  повітря  -    мій  ясен  світ

сині  волошки    в  стиглім  житі.

-------------------------------------
Ти  гостею  прийшла  в  мої  сни,
запалила  у  моїм  серці  вогонь.  
Усміхнулась  сонечком  весни,
Я  відчув  тепло  твоїх  ніжних  долонь.

Ти  повела  у  зоряний  рай,
Ми  наче  птахи    сплели  руки  -  крила.
Для  нас  квітнув  раєм  місяць  май,
Я  запросив  до  танцю  тебе  мила.

Я  мовчки  дивився  у  очі,
І  цілував  солодкі,  як  мід  уста  .
З  чаші    пили  любов  до  ночі,
Сіяли  на  щастя  зорі  -  небеса.

Прийшла  у  мій  сон,  всього  на  мить  -
Закохався  у  тебе  наче  юнак.  
Вже  осінь...  і  за  вікном  дощить,
Без  тебе  я  згораю,  як  в  житі  мак.

Ти,  як  пташка  злетіла  у  синю  даль,
Згубився  твій  слід  у  тумані.
А  там  ти  іншого  зустріла  на  жаль,      
Повінчала  серця    в  коханні.

Я  чекаю,  як  зірку  з  неба  ,-
Щоб  явилась    у  моїх  блакитних  снах.
Ходжу,  як  одинокий  лебідь  
Шукаю    твій  слід  в  зоряних  світах.

Я  не  можу  тебе  забути,-
відпустити  із  серця  нашу  любов.
У  серці  сніжить  -  місяць  лютий
В  заметіль  зими  шукаю    тебе  знов.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2026


ТИ МІЙ ПТАХ ЩАСТЯ

Обійму  я  лебединим  крилом
Зігрію  тебе  літнім  теплом.  
Від  холодних  зим  і  гріз  захищу,
Бо  тебе  до  нестями  люблю.

Ти  є    дика  орхідея  квітка,  
По  між  зірок  яскрава  зірка  .  
Крильми  прожену  смуток    у  даль,
Одягну  у  зоряну  вуаль  .

Зірку  щастя  тобі  я  віднайду,
Бо  тебе  мила  палко  люблю.
Злетимо  ми  на  берег  любові,
Зацвітуть  нам  ночі  бузкові.

Ти  є  мій  птах  щастя  у  блакиті,
Всесвіт  -  у  нічнім  оксамиті.
Ясен  місяць,  що  край  неба  зійшов  
Є  маяк  у  морі  -    мій  покров.  

Перелечу  я  через  океан,
Поведу  в  жита  -  золотий  лан.
Назбираю  маків  цвіт    у  букет,
Заспіваю  тобі  я  сонет  .  

Зацілую  я  солодкі  уста  
Відкрию  тобі  я  почуття.
Встелю  до  твоїх  ніг  квіти  землі  ,
Насолодять  співом  солов*ї.








 


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2026


ВІР І НЕ ВТРАЧАЙ НАДІЮ

Тисячу  літ  стоїть  божий  хрест,
Сяє  золотом  до  промінь  сонця.  
Храм,  то  суть  життя  -  твій  Еверест
Молитва  на  вервечці  в  долонцях.

Залунали  воскресні  дзвони  
І  родину  єднає  пасхальний  час.
У    рушниках  древні  ікони  
То  із  небес  син  божий  зійшов  до  нас.

Підійми  вгору  свої  очі  ,
І  поглянь  на  хрест,  що  тримає  храм.  
які    божі  слова  пророчі!
Кожне  слово,  то  є  бальзам  від  ран.

Біля  святих  ікон  у  храмі,
Я  поминальні  свічки  запалю,
Помолюсь  Богу,  небесній  мамі,
За  всіх  тих,  хто  був  у  моїм  життю.

Усі  ми  грішні,  на  цій  землі  -
нема  людини,  щоб  не  згрішила.
Молитва,  то  -  спасіння  душі  
В  чаші  причастя    -  небесна  сила.

Молись,  сину  -  Святому  Богу  !
Бо  молитва,  то  є  мир  у  душі.
Веде  нас  до  світла  в  дорогу,
Рятує  від  бід,  коли  на  межі.

Ти  -  Вір  і  не  втрачай  надію,
Щира  молитва  ,  то  -  божі  крила.
Вона,  як  лік  в  час  безнадії
Додає  в  житті  -  міці  і  сили.
























адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2026


СТАРІСТЬ - ТО БОЖА НАГОРОДА

А  поважний  вік  ,  то  -  дарунок  Бога
І  старість  треба,  ще  заслужити.
Важка  у  золоту  осінь  -    дорога,  
радій  життям  -      кожнем  днем  прожитим  .

Ти  -  не  журись,    що  пролітають  роки,
В*яне  наче  квітка  твоя  врода.
Летять  немов  журавлі    у  даль  роки  
А  старість,  то  -    божа  нагорода.

Падає  білий  -  білий    сніг  на    коси,
на  скронях  забіліє  сивина.
З  роками  робимо  повільні  кроки,
Печаль  в  душі  і  радості  нема  .

Іди    вперед,    не  оглядайсь  у  завтра,  
Світи,  як  сонечко  з  блакиті.
І  гори  полум*ям  вогню,  як  ватра
Вдихай  у  маків  цвіт  в    стиглім  житі.

Коли  приходить  надвечір*я  до  нас,
Гасне  сонце  за  горою  в  імлі.
Переходить  у  зиму  -  осінній  час  ,
Опадає  жовтий  лист  до  землі.

Найгарніша  квітка  ронить    пелюстки,
Втрачає  красу  -  чарівну  вроду  .
Час  на  білім  личку  карбує  зморшки,
Гнуть  вітри  тополю    у    негоду  .

 А  ти  друже,не  сумуй  і  не  журись,  
що  кружляє  листя  над  тобою.
Ти  -  на  світанку    сонечку    усміхнись!
 Лови  -  мить  життя    своєю  рукою.

А  батство,  то  твої  золоті  роки
Пройдений  шлях  у  довжину  життя.
Щасливий,  хто  веде  за  руку  внуки
Щебече,  як  пташка  йому  дитя  .


2---------------------------
Я  не  боюсь  зморшок  і  сивини,
І  не  боюсь  від  зими    старіти.
А  боюсь  лишень  ворогів,  війни  ,
Тих  ,які  можуть  тебе  спалити.

Я  не  боюсь  холодної  зими,
Що  свище    за  вікном  лютий  вітер.
А  боюсь  захворіти  від  чуми,
Щоб  в  спину  стріляв  тобі  кілер.

Я  не  боюсь  ходити  босоніж,
Поранить  до  крові  свої  ноги.
Боюсь,  щоб  в  спину  хтось  не  кинув  ніж,
впасти  безсилою  край  дороги  .

Не  боюсь,  що  на  порозі  осінь
на  мої  скроні  упав  перший  сніг.
вяне  моя    квітка  від  морозу,
І  роки  ронять  пелюстки  до  ніг.

А  прийде  час  ,я  піду  за  межу
Мої  сліди  замете  снігом  зима.
Боюсь,  я    море  не  перелечу
Мої  крилонька  спалить        чужина  .

3------------------------

Вже  срібна  нитка  на  волоссі
Її  звінчали  мої  зрілі  літа  
Пролетіло  літо    чи  здалося
Вже  на  порозі  осінь  золота

Колись  не  ходила  а    літала
І  не  боялась  далеких    доріг
Була  щаслива  пісні  співала
І  квіти  стелились  мені  до  ніг

Колись  я  не  боялась  лють  зими  
Стояла  ловила  сніг  в  долоні  
Чекала  першу  зірку  з  висоти
везли  у  тиху  ніч    дикі  коні

Колись  бігла  за  поїздом  вздогін
Думала  зупиню  наздожену
А  час  злетів  у  глухий  кут  у  клин
вже  чуб  полисів  у  дуба    клена

Роблю  крок  у  життя    задихаюсь
Бракує  у  легенях  повітря
Я  ще  у  красі  квітах  кохаюсь  
А  вже  надвечіря  згасло  світло






 





 





 

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2026