| Сторінки (33/3237): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
А в італійців є такі слова:
-"Chi va piano ,va lontano".
Коли дощить ,то болить голова
Для всіх сходить сонечко рано.
А на горизонті крутий міраж
Поміж хмар — заблукали мрії.
Емоції спалюють кураж
Надійсь на себе в безнадії.
Не треба у праці надриватись
І рано за потягом спішити.
І в агонії за вітром гнатись, -
Щоб себе об вугіль спалити.
Ти люби себе ,щоб просто жити!
І пий з джерела чисту воду.
За минулим не треба тужити
Радій життям в різну погоду.
А хто йде повільною ходою
На землі живе у любові .
Творить, цей красивий світ рукою
Благословенний Богом у слові.
Хто любить життя, п'є святу воду
Витрачає на молитву час.
Життя дарує у насолоду
Скарб, тисячу чудес — водночас .
Є час для праці ,для відпочинку
Для того, щоб збудувати план.
Думай ,як посіяти зернинку,-
Щоб золотивсь твого життя — лан.
2------------------------
Я не циганка на картах не гадаю
Тобі я скажу, що тебе чекає.
Розкладу думки, як жовте листя осінь
поведу до зірок у небо просинь.
Зимове сонце, ніколи не зігріє...
Будь сильною і не втрачай надію.
Ти тільки дочекайся сонечка весни,
Коли розтануть білі - білі сніги.
Ти зроби свій вибір, і полюби себе...
Хто має бути твій, той знайде тебе!
Крок за кроком іди до цілі, до мети...
Працюй, як птах до висот лети, лети...
А коли, ти впадеш на слизькій дорозі
Надійсь на себе... шукай сил у Бозі.
Встань, випрями спину і усміхнись світу...
Під ногами зацвітуть тобі квіти.
Я не циганка, не вмію ворожити...
Тобі скажу, що вмію я любити.
Ходжу повільно... не літаю вище хмар,
Не каркаю, як чорний ворон кар - кар...
Живу, мрію, творю... приймаю дар божий,
Я бачу на відстані образ кожний.
Дивлюсь на людину і думки читаю...
Не мольфарка, буває помиляюсь.
Ти на святій землі живи у любові
І шукай найкращі слова у мові.
А коли у світ ідеш з миром до людей
Сонцем надихай ...твори свій рай з ідей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024
Життя немов яскрава зірка
Загадкова невідомість на землі.
У буйних травах ніжна квітка
А у житах золотий лан на ріллі.
Життя ,це є дар - божий вінець
Дає шанс в руках, цей світ творити.
Довга дорога в один кінець,-
Це важкий труд, вчить нас просто жити.
Життя ,це сонце у долонях -
Пречистий світанок в твоїм вікні.
Біль, тривога - сивина на скронях
За плечима весен - золоті дні.
Життя - це земний храм - цінний скарб
Відблиск сонця у райдужці очей.
Це картина кольорових фарб
Згасла зірка в темряві ночей.
Життя ,це пісня - ніжна струна
Шарм, емоції , музика душі .
У розмаю сонячна весна
Насолода саду у спориші.
Життя ,це запалена свічка,
Яка гасне від подиху вітру.
Це душі золота скарбничка
Народжує мить - мрію розквітлу.
Життя ,це швидкоплинна річка,
У якій два береги високі.
Це мілка вода невеличка,
У якій морські хвилі глибокі.
Життя немов би спалах зорі
Згорає як осінь в жовтім листі.
Це сонечко в синім просторі
Вервечка днів в зорянім намисті.
Життя прекрасне і в Листопад
Бережіть немов зіницю ока.
Збудуйте дім, і посадіть сад...
І летіть, як птах у світ широкий.
Життя коротке, всього лиш мить
Наша місія жити в любові.
Творити добро ,щоб просто жить -
Славити Божу красу у слові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024
Був у тата старший брат Петро,
Мав добре серце, золоті руки.
Тримав інструмент немов перо,
В майстерні чути до ночі стукіт.
Робив вікна і двері в хату,
Клав підлогу, дах над головою.
Немов орел мав душу крилату
Круглолиций, красивий душею.
Був у тата старший брат Петро,
Здалека видно, як дуб високий.
Немов би помазаний медком
Без дипломів, всім давав уроки.
Кув підкову щастя для лелек,
Будував храм молитви в офіру.
На вогні склеїв чавунний глек,
До всіх був взірець і мав довіру.
В його жінки також був талант,
Була кравчиня і вміла шити.
Була господиня все на кант...
У будень, стіл вміла прикрасити.
Стриянка моя хресна мама
До них я йшла часто як додому
Частувала як рідна мама
З дороги розвіювала втому
Брат красивий, як артист з кіно
Немов міністр у верховній раді.
Запрошував в гості на вино
В той час життя було в шоколаді.
Щирих, добрих людей, так мало...
Вони лишили спомин у душі.
Там пахло печеним хлібом, салом...
І їм присвячую свої вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024
На краю землі, там, де гасне сонце
Між смерек, ростуть хрести, як ясени.
Для птах відкрите небесне віконце
У божий сад летять дочки та сини.
За селом, де в журбі цвіте калина
Там у скорботі птах співає псалми.
І на могилі мати — сиротина
За своїм сином вмивається слізьми.
Тут на могилах запалені свічі
Цвітуть чорнобривці, і айстри білі.
Чути ридання рідних, стогін ,плачі...
Витоптана стежка до них в заметілі.
Летять в даль один за одним журавлі
Залишають в душі глибокі рани.
Тіло несуть в домовині до землі
Одвічний біль за сином в серці мами.
До могил схилили голову дуби,
Батько збудував з граніту новий дім.
До віт калин прилітають голуби
Воскресають сини в дзвоні золотім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024
Вже осінь... в тумані — небо голубе
Думки тугою до сліз рвуть душу.
На крилах білий птах додому несе
У рай дитинства під стару грушу.
Одцвіла цвітом весна, моє літо
Вже осінь озолотила мій сад.
Листячко пожовкло летить за вітром...
До хати мете стежку снігопад.
Я так хочу до мами притулитись,
І, як дитя відчути тепло рук.
Поїсти хліба, молочка напитись...
Рости до зірок , як під тином бук.
Я так хочу татів голос почути
І спертись на його дужі плечі.
І у своїм раю дитям побути...
Слухати братові байки на печі.
Вже пізня осінь і за вікном дощить...
Свище,лютує як дикий звір — вітер.
Я лечу, як птах додому ,лиш на мить, -
Щоб відчути земне тепло з літер.
Пишу листи у золотий листопад
І шукаю свій рай — минулих літ.
Будую мости у літо в зорепад
Де моя весна — цвіте буйний цвіт.
В дощ, крізь світи — міряю тисячу миль
Наді мною блискавиці ,грози.
На струнах осені та небесних хвиль...
Душа ,як з відра ллє гіркі сльози.
І я сама собі роблю самосуд...
Розпинаю в тузі душу на хрест.
Забилась від холоду в самоті в кут
Йду в осінь ...долаю свій Еверест.
Я прийшла додому хата закрита,
Більше рідних у мене немає.
Рве мою душу — біль несамовито...
Лиш спомин старе фото зігріває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024
Я тебе, лиш одного чекала...
Минали квітучі весни, і літо.
В уяві твій портрет малювала
І в саду надихали ніжні квіти.
Я дивилась, як цвіте райський сад
В цій казці — жоржини,троянди білі.
У долоні ловила зорепад...
У цій красі цвіла, як айстри білі.
Я чекала тебе ,як птах сонце,
Як квіт без роси без тебе згорала.
В дощ зорила в небесне віконце
У барвах клена я листи писала..
Я чекала немов тихий вечір,
Щоб сяяли яскраві зорі над нами.
До тебе несли мрії лелечі
Згорала,як кленовий лист — роками..
Я чекала тебе, мій Листопад,
Щоб стріти — бабине літо з тобою.
Ми ,як білі лебеді в снігопад...
Зігріли самотні серця любов'ю.
Я чекала тебе , як світанок,
Щоб зустріти з тобою - другу весну.
Ти запросив на вальс — білий танок
І цілунком сонця розбудив від сну.
Дякую НІНІ НЕЗЛАМНІ НАДИХНУЛА МЕНЕ НА ВІРШ
2-----------------------------
Ти моя квітка, моя королева
Чарівна панянка з міста Лева.
А у тебе очі кольору неба...
Білосніжна усмішка у тебе.
Я бачу тебе на крилах літаю
Тобі найкращі пісні співаю.
Ти моє серденько взяла у полон
Ти фея із казки,солодкий сон.
Ти немов троянда в п'янкім розмаю
З тобою я вище хмар літаю.
Ти є жадана мрія,вільні крила...
Моє небо , і мій Всесвіт — мила..
Я п'ю наче вино нектар любові
Чую твій голос тану, як сніг у слові.
Ти яскраве сонечко на світанку
Мій дарунок неба — квітка львів'янка.
повторно даю Вірш 2019 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024
КРИЛА ПОЧУТТІВ
На підвіконні зацвіли орхідеї
Ті,що колись тобі я подарував.
Я туманним світанком дививсь на неї...
Звабно сонечком, мов тебе цілував.
Поливай, ці квіти живою водою,
Щоб не засохли у самоті вони.
Я зігрію сонцем своєю рукою
Хай цвітуть рубіновим сяйвом весни!.
Хай дарують щастя, земну радість тобі!
А настрій у недільний святковий день.
Нахилю в ніч — зорі, вдень — плаї голубі...
А явір — скрипаль заспіває пісень.
В заметіль зими прилетить голуб білий
І стукне крильцями у вікно твоє.
У місячнім сяйві зійде Місяць милий
Передасть у сні вітаннячко моє.
Хай не лякає грім , та дощі проливні
Високості вітражі у тумані.
Вони проженуть журбу, і думи сумні
Поведуть у рай — весну у коханні.
А я вітром висушу на вікні сльози
Ті,що пролило заплакане небо.
І криллям почуттів прожену грози...
Сонет весни заспіваю для тебе.
М.ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024
В старім лісі на березі ріки
Там росте , як велень дуб високий.
Своєю рукою дістає зірки
І бачить здалека світ широкий.
Поміж усіх дерев гордий титан
Славиться дуб силою,красою.
Мов у капелюсі вельможний пан
Розганяє хмари під горою.
І ніхто не знає, коли впаде...
Останнє пожовкле листя дуба.
Коли, отой останній час прийде ...
Зісохне його корінь до зруба.
Віти крон ,ще зелені - зелені...
Йому сотню літ ...він, ще молодий.
Стоїть красень, як на гобелені...
Білочка збирає жолудь рясний.
Дуб не боїться вітру та дощу
Кремезний ,плечистий міцні крони.
Летять птахи, як у храм на прощу...
Моляться до сонця ,до ікони.
Вже осінь...туман ,дощ ,і дме вітер...
Розпинає всі дерева на хрест.
З висоти зоріє ,як Юпітер...
Долає лють зими свій Еверест.
Не боїться дуб заметіль зими,
Як мете метелиця снігами.
Він ,як батько птах обійме крильми
Вони його душу втішають піснями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
Медведиця мала макоцвітна мерехтить,
Моряк мандрує морем , міряє милями мить.
Могутній Марс — маяком мовчазно моргає...
Мандрівнику — місячний морський місточок має.
Мореплавців — манить море, морська медуза,
Музиканта магнітола — милозвучна муза.
Маляр малюночки мелодійно малює,
Миротворець — майбутнє мирянам моделює.
Малеча маніжиться Михайлик, Мартуся,
Молить молитву мир, молитвеник матуся.
Матінка милосердна — Мадонна Марія
Милостивого милосердя — медійна мрія.
Місяць — місіонер мірило мореплавців,
Медитує милою мовою мовознавців .
Матіола, мальва , магнолія — медійник,
Метелиця мете, мережить макраме мрійник.
Музикант музикує музику майстерно,
Моделює мелодію муз мажор — мінор модерно.
Мореплавець мандрує мислитель — Магеллан ,
Музикознавець — модератор, містер меломан.
М.ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
Треба жити, а не існувати
І працювати, а не спати.
Боротись за волю і свободу ,
Пити з джерела чисту воду.
Хто працює, той плоди збирає,
Господь , того вінцем вінчає.
В праці людина стає на ноги,
Хвалить у піснеспівах Бога.
Читай і пізнай, цей світ дитино!
Збудуй дім, посади калину!-
Вчися, розвивайся, думай, мрій,
До цілі ,до мети дійти зумій.
Ти — працюй, але не надривайся!
Люби себе... та усміхайся!
Не дай нікому себе топтати!
Коли тре, то треба мовчати.
Ти — дивись з оптимізмом на цей світ!
Люби життя... розквітай, як цвіт.
Не бійсь, натерти руки в мозолі!
Іти по стерні по божій волі.
Спочинь, як йдеш під високу гору !,
Дай спочити тілу і зору!.
Думай, яку обрати дорогу!,
Щоб бачити сонечко Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
А може, ще я колись прийду сюди
На берег ріки в інше життя.
Спраглими устами зацілую сліди
Віднайду стежку, де ходила я.
Там на березі ріки , мій тихий рай...
Золота колиска барвінкова.
Смерековий ліс, поля , діброва, гай...
Звучить ніжна солов'їна мова .
Там .де дзвенить кришталева водиця...
У гаю липа духмяна росте.
А у полі золотиться пшениця...
А у житах мак червоний цвіте.
Так хочу впасти до землі руками,
Вдихнути у пахощі розмаю.
Кружляти над нею під небесами...
Спити з келиха красу до краю .
Скоро осінь... вітер зриває листя...
Сивий Дуб — клониться йому до ніг.
Сховалось сонечко між хмар захристя,
На отаву падає перший сніг.
За гаєм , у полі біля тополі,
Там росте калина при дорозі.
Ще вчора співали пташки на волі...
Нині сонце рано сходить в тузі.
А може, ще колись я прийду сюди...
Там, де у травах ходить лелека.
Крилонька розмахну обійму сади...
Тобі друже, усміхнусь здалека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024
Якби ти мені, колись сказала:
- "Стань, ти - моїм кораблем у морі".
Я б став небом, якби ти бажала...
Зупинив блаженну мить в просторі.
Якби ти мені, колись сказала:
Я б з неба зіроньку тобі зірвав.
Для тебе; лиш музика зір грала...
На руках твої сни заколисав.
Якби ти мені, колись сказала:
"Будь ,ти - яскравим світлом на путті".
Зігрій подихом, щоб розквітала...
Я б надихав сонечком в почутті.
Якби ти мені, колись сказала:
"Дай, крила щоб вище хмар літати".
Ти мала б усе,що зажадала,
Щоб в твоїм серці Всесвітом стати.
Якби ти мені, колись сказала:
"Веди мене , туди , де нема зими".
А у пустині водою стала
Від спраги напоїла від жаги.
Якби ти мені, колись сказала:
"Стань - сонцем вдень,а Місяцем - вночі".
А ключі до свого серця дала -
Ти пізнала - любов ,земні радощі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2024
СОНЕТ ПРО ЛЮБОВ
Задивився у блакитне небо,
Як пливуть хмарки у вишині.
Там кружляє лебідка і лебідь,
І в , цей час явилась ти мені.
Я в уяві твій портрет малюю...
Очі неба, пишне волосся.
Здалека твій ніжний голос чую...
Намарилось все, чи здалося.
Сонце грає на арфі золотій,
Ти всміхнулась мені весною
Вся ,як лебідка у білій фаті
Бачу тебе крізь туман — під горою.
Я так закоханий був у тебе,
Як зірку вечір чекав знов.
Для нас долю написало небо
Тобі інший співав про любов.
Танцюють у парі лебеді вальс
Мов в піднебессі ми з тобою.
Заздрив мені увесь світ у той час ,
Коли у парі був з тобою.
Не повернути ,цю блаженну мить,
Лиш тебе я у снах шукаю.
Швидко час, як листя летить, летить...
Не забув ,ще й досі кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2024
Душу не закрити в золоту клітку
Вона, як пташечка рветься на волю.
Сонечком цілує ромашку квітку
Босами ногами гуляє по полю.
Я романтик...пташечка вільна,вільна...
Для мене нема кордонів і границь.
А у квітучім полі квітка мрійна...
І п'ю чисті роси з небесних криниць.
Я романтик...бачу кольоровим світ,
Як виграє на струнах - сонячний дощ.
Жайвором злітаю до зір у політ
І нахиляю небо для білих рож.
Я романтик... люблю зоряний вечір,
Як біля хати цвіте в саду вишня .
Мрії несуть мене в краї далечі
І малює казку - зірка Всевишня.
Я романтик...люблю, як сходить сонце
У молочнім океані - світанок.
Я ловлю блажену мить у долоні
Сказати, усім людям :"Добрий ранок!"
Я романтик...люблю ,як цвітуть квіти
Хочу їх дарувати без причини.
І дивитись на них зоряним світлом,
Щоб пахло літо в розмаю жоржини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Коли у душі печаль — меланхолія
Серцю потрібна душевна терапія.
Сонце,гори ,море — золотий пісок...
Вдихнути у квіти — зоряний рай ковток.
Там за синіми ,синіми туманами ...
Поміж хмар заховалось сонечко ясне.
Цвіло моє літо білими айстрами
І солодило душу — життя прекрасне.
А можна придумати тисячу ідей
І від емоцій у почуттях згорати.
Жити ілюзіями між зірок лілей
В уяві світ — на мольберті малювати.
Можна зодягтись у безтурботне життя
Стояти збоку ,усього людства — скраю.
У ейфорії — дивитись на це буття,
Як хамелеон комфортно жити в цім раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Осіннім дощем розлита меланхолія
І настрій природи - хамелеон.
Дивлюся у вікно... за літом Ностальгія
Слухаю музику дощу, саксофон.
Опадає під ноги жовте — жовте листя
Осінній день в молочнім тумані.
Я шукаю тепла сонечка із захристя
На зорі — казкові сни на світанні.
А вже осінь ... і на моїх скронях сивина
Біжать роки , як булані коні.
Солодить спомин сентиментальна далина
У стиглих житах маки червоні.
А в осені печалі погляд Мони Лізи
Мовчки холод торкається тіла.
То сонце,то дощ...Жовтень дарує сюрпризи...
Сипле першим снігом зима біла..
М.Чайківчанка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
Життя різнобарвне,кольорове...
Малює казкові сни нам доля.
Воно прекрасне,миле,чудове...
То сонце,то дощ на все божа воля.
Життя, як клавіші чорно — білі
Звучать під ритм : то форте,то піано.
Музика, як сонце в заметілі
Дарує мить щастя — голос сопрано.
Грає скрипка і фортепіано
Кличуть нас у храм музики та краси.
Дзвенять, так акорди філігранно
І цвіте душа, як сад з краплі роси.
Дзвенить, так музика чарівних лун
Переливається ,як морські хвилі.
У променях сонця золотих струн
Купаються в щасті — лебеді білі.
Всміхнулась вечірня зоря з небес
Віддзеркалює красу — рай на землі .
З синіх гір сипле тисячу чудес
Музиці клоняться великі,малі.
Піаніст грає на фортепіано
А скрипалька на скрипці Страдіварі.
Вдягли серденька зоряне панно
І танцюють під вальс — бостон у парі.
2‐-----------------
Я Романтик
Душу не закрити в золоту клітку
Вона, як пташечка рветься на волю.
Сонечком цілує ромашку квітку
Босами ногами гуляє по полю.
Я романтик...пташечка вільна,вільна...
Для мене нема кордонів і границь.
А у квітучім полі квітка мрійна...
І п'ю чисті роси з небесних криниць.
Я романтик...бачу кольоровим світ,
Як виграє на струнах - сонячний дощ.
Жайвором злітаю до зір у політ
І нахиляю небо для білих рож.
Я романтик... люблю зоряний вечір,
Як біля хати цвіте в саду вишня .
Мрії несуть мене в краї далечі
І малює казку - зірка Всевишня.
Я романтик...люблю, як сходить сонце
У молочнім океані - світанок.
Я ловлю блажену мить у долоні
Сказати, усім людям :"Добрий ранок!"
Я романтик...люблю ,як цвітуть квіти
Хочу їх дарувати без причини.
І дивитись на них зоряним світлом,
Щоб пахло літо в розмаю жоржини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024
Позбираю зорі на Великий віз
Насію, як зерна щастя людям.
Витру у засмучених очі від сліз
Хай панує мир, добро повсюди.
Крутиться вік земля навколо сонця
Минає ясен день, і темна ніч.
Пташка крилом стукає до віконця
І спів пташки знімає втому з пліч.
Поглянь, яка навкруги божа краса!
Смерековий ліс, зелені трави.
За гаями ставок, квітучі поля
Квітку сонце леліє з заграви.
Під небом розквітає сад надії,
Що просимо - Бог кожному дає.
Повір,що збудуться жадані мрії,
Коли іншим даєш тепло своє.
Щастя, коли в тебе є садочок,дім
У ньому чути дітей,внуків сміх.
За столом у купі родина у нім
Сипеться щастя, як зорі у міх.
Творімо прекрасний світ у любові
Бо лиш любов надихає життя.
Віднайдіть найкращі слова у мові...
Садіть квіти...хай цвіте рай - життя..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024
Живи на землі у любові
Зумій божу красу шанувати.
Знайди родзинку у слові,
Щоб життю "Алилуя" сказати.
Ти дивись на цей світ, як дитя...
Лелій у своїм серці райський сад.
Дано Богом один раз життя,
Щоб зустріти золотий листопад.
Не загубися у тьмі ночі
В тумані сивім між хмар на землі.
Хай ,як зорі світяться очі
Неси щастя до гнізда ,як журавлі.
Встань рано, послухай спів пташки -
Поглянь, на ясне сонечко з небес.
Молись до пресвятих ,як важко,-
Щоб із мертвих твій дух квітом воскрес.
Повір, щастя ,це просто жити!...
Приймати в дарунок божу красу.
У своїх руках свій рай творити...
І пити життя, як квітка росу.
В молитві неси подяку Богу,
Що бачиш, чуєш, ходиш ногами.
Що у світ відкрито дорогу...
Світить сонечко під небесами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
Падає з дерев жовте листя
Пахне мов ладан - золота осінь.
Вийде сонечко із захристя
Дарує ще тепло - небо просинь.
Запломеніли квіт жоржини
В променях сонця - бабине літо..
Осінь нам малює картини
Дарує блаженну мить ,ці квіти.
Стою дивлюсь на божу красу
Купаюсь мов в молоці - поміж хмар.
Тополя розпустила косу
Тріпоче серденько від диво - чар.
Виграє бурштинове море
Золоті крони клена край доріг.
Голубіє - небо просторе
А завтра їх покриє білий сніг.
Осінь стелить сизі тумани
То сонце ,то холодом пройме дощ.
Веде у листопад кохана
Дарує нам троянди білих руж.
2‐-‐-----------
2 варіант
Багряніє на деревах листя
Пахне мов ладан - Осінь золота.
Зійшло сонечко із захристя...
І хочеться , ще літечка тепла.
Пломеніють , як жар жоржини
Шукають ясне сонце поміж хмар.
Осінь малює нам картини
Сяє у золоті сад ,як янтар.
Пливуть білі хмарки по небу
Мов по синьому морі кораблі .
Закружляв в танці білий лебідь
У вирій за ним летять журавлі.
Попрощалось з осінню літо
Злетіло за обрій у тумани.
Дарує нам жоржини квіти
Стелить золотий килим кохана.
3---------------------
Ти говори мовою серця,
І запалюй у слові свято.
Пий , як чисту воду з джерельця,
Зігрій теплом, як рідна мати .
Ти говори мовою душі
Словом розбуди від сну , хто спить.
Світи ясним сонцем у вірші,
Щоб хотілось жити і любить .
Ти говори мовою землі,
На якій народивсь і живеш.
Сій золоте зерно на ріллі
Тоді красу божу осягнеш.
4‐------------
Не зустрітись ніколи нам з тобою
У мене - світанок, у тебе - вечір.
Біжить час , ріка - життя за водою...
Наша весна птахом в краї далечі.
А у мене на душі цвіте літо
А у тебе пізня осінь - Листопад.
Розлетілись з тобою ми по світу
Вчорашнє не вернути нажаль назад.
Вже сонечко низенько - надвечір'я
Жовте листя зриває з віт - Листопад.
Ти приходиш в сни ,як "Лебідь сузір'я"
А зранку сон розтане, як снігопад.
Час ставить круглу золоту печатку
Відриває сторінку в календарі.
Літо дарує нам квіти на згадку
Коли зима запалює ліхтарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
Хто з друзів, знайомих тебе підставив,
Рив глибоку яму під тобою.
Той перед пресвятим Богом злукавив,
Зруйнував свій дім , своєю рукою.
Хто втратив своє лице і довіру ,
Закрий двері у свій простір , свій світ.
Заздрість у болоті стогне від жиру,
І обливає брудом ,топче цвіт.
Той хто зрадив раз, зрадить вдруге, втретє,
Зненацька завдасть удар у спину.
Коли людина носить в собі зверхнє,-
І, як цунамі ламає сильну.
Сірником розпалить війну, вогонь жар...
Буде радіти, як горить хата.
І, як чорний ворон каркає кар, кар,
Бо в голові не мізки, а вата.
Ти з першої зустрічі своїх впізнай!
Кому хотів свій біль розказати.
Ти не в театрі ,чужі ролі не грай!
Веди розмову, своїх пізнати.
А зрадник продасть за срібну монету,
як базарна баба купи, продай.
Він даром набере воду з кювету
Вичерпає твої сили, украй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
Ще вчора за столом уся родина
Три донечки ,як квіточки цвіли.
Танцювала зі мною вальс дружина,
З келиха життя, ми щастя пили.
Війна вирвала серце з моїх грудей,
Дружину, моїх донечок вбила.
І я став чорною тінню між людей...
За спиною обпалені крила.
Три донечки, як в саду білі рожі
Розквітали до сонця в бутоні .
А нині лежать в труні білій ложі,
Немов ангелята на іконі.
Ще вчора був дім, щаслива родина,
Діти, як пташечки щебетали.
Стрічала з дороги мила дружина,
Про все, до півночі розмовляли.
Немає більш родини, вбила війна...
Спалила дім у попіл, руїни.
У божий райський сад злетіла вона...
Поклала живцем до домовини.
Я не живу, а існую на землі,
Як без них, маю жити не знаю.
Я не бачу сонечка, згасло в імлі...
І щодень наче свіча згораю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2024
Опівночі коли місто спало
Напустив ракет сатана з моря.
Чудо-юдо розпустило жало...
Плаче ,і стогне земля від горя....
Стоїть князь Данило вік на варті
Осяює шлях зоряним світлом.
Не застраховані ми від смерті
Як безумець воює над світом.
Мій Львів окутав чорний світанок
Горить зранене місто у вогні.
Біль і жах у львівців і львівянок
Хто допоможе їм, в ці важкі дні?!...
Сьогодні у скорботі - рідний Львів
Тривога збудила всіх на ноги.
Від шахедів, кінжалу він горів...
Рано летіли Янголи до Бога.
Якби знав свою біду чоловік,
Що втратить дружину, свої діти.
Захистив би собою - оберіг...
Став кам'яною горою над світом.
Не відпустив їх, в долонях тримав...
Не вертався до хати, по воду .
За дружину, донечок - все віддав...
А без них він сирота без роду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024
Я посію соняхи край дороги ,
Хай цвітуть вздовж села, аж до зими!
Ця квітка ,як символ-день перемоги,
Подарує блаженну мить весни.
Зазолотіє лан - сонячні квіти
Засяють мов тисяч сонць у красі.
Стануть у стрій ,як вартові над світом
Дощ напоїть від спраги у росі.
В них чорні очка кучері золоті,
Одягнені в жовту вишиванку.
Наче красені соколи на коні,
У полон беруть рій ос - на світанку.
Соняхи голову свої схилили,
Полеглим бійцям віддають шану.
На цій землі козаки кров пролили...
Любили, як матір землю кохану .
Зваблюють соняхи пташок здалека,
Всміхаються, як сонечко світу.
До них навесні прилетять лелеки
Літо намалює казку - дітям.
2-------
ХАЙ РОЗКВІТАЮТЬ В ДУШІ КВІТИ
Хай на спраглу землю впаде дощик !
Оросить ліс, гай крапля роси.
Розправить плечі деревце, кущик,
Солодять нас пташок голоси.
Хай у блакиті сонечко сяє !...
Ластівка в'є гніздечко в стрісі.
В божій красі земля розквітає
Цвіте п'янко пролісок в лісі.
Хай колоситься зерно у полі!
Росте овес, жито, пшениця.
Хай усміхнеться сонечко долі!
Купається у травах птиця.
Хай зійде райдуга по - над світом!
Дзвенить чиста вода у струмках.
Квітне маків цвіт у житах цвітом...
У небі кружляє лебідь птах.
Хай розквітають у душі квіти!...
А у серці - світлі почуття.
Хай з небес ясне сонечко світить!...
У ріднім краю - буяє життя.
Хай весна розіллє море квітів!..
Мальви, піони і паничі.
Хай розпускають листячком віти!...
В саду гудуть джмелі і сичі .
Хай цвіте вишневий сад медами!...
І наливає солодкий плід.
Хай пташка звеселяє піснями!...
Свято весни стрічає наш рід.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024
Ти мій Всесвіт пречисте небо,
Ясне сонечко у сто карат.
Як у волошки очі в тебе...
Вдихаю у твій ніжний аромат...
Вабить ніжний парфум до тебе,
Ти найкраща квітка - міс Діор.
В очах сяє голубе небо,
Ти пісня сонячний Ореол.
Ти, тільки ти у моїм серці...
Окриляєш красою почуття.
Ти лебідка в синім озерці...
І в дощ танцюю з тобою я!..
Твоя врода, як чиста водиця,
Мов кришталевий ручай, що дзвенить.
Ти дар з небес, княжа птиця,
Ти моє життя, ця блаженна мить!..
Ти вільні крила, мій політ,
Моє натхнення, сонце в небі,
Ти моя любов, ти мій ясен світ...
Ці квіти щастя дарую для тебе!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024
О, Україно - поранена пташко!
На тебе нападає ворог звідусіль.
Знаю,що тобі не солодко ,а важко ...
Я чую твій плач ,твого серденька біль.
О ,Україно - мати синьоока!
Іду до тебе я немов до вівтаря.
Думи важкі несу як на крилах сокіл ...
Прошу миру у Небесного Царя.
Як Пресвятій іконі тобі, молюсь.
І клонюсь перед тобою на колінах.
З чорних хмар впаду я дощем, проллюсь...
Погашу вогень війни у руїнах.
Впаду на спалені жита - росою
І залікую рани матінки землі.
Стану ясним сонечком я над тобою...
Зрошу яре зерно колос на ріллі.
Я люблю тебе, як матінку дитя
І лечу до тебе на крилах у думках.
І з небесних джерел черпаю сили я ,
Щоб оспівати біль душі у піснях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024
Панове, вже осінь - золота осінь
Відлітають у вирій журавлі.
Окутали сонечко хмарочоси
Тріпоче жовте листя на гіллі.
Ще Бабине літо прийде у гості,
Зійде сонечко - край неба до нас .
Озолотить крони дерев у злоті
Відчуємо блаженство у цей час.
Золота осінь розпустила коси
Розсипає золотаве листя.
Хризантеми зорять у небо просинь
Шукає промінь Сонечка з захристя.
Вересень стріне, ще бабине літо
Жовтень окутає хмар пелена.
Розстелиться сизий туман над світом,
А там листопад - дідова зима.
Покрова херувими заспіває,
Мороз поцілує осінь в щічку.
З першим снігом землю привітає...
Засріблить отави в темну нічку.
Вже осінь панове - золота осінь
То сонячна погода, то дощить.
Срібне павутиння всюди розносить...
Із за хмар дарує блаженну мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
ЗГОРАЮ, ЯК СВІЧА
Згораю , як свіча в дикій тузі
За рідними, що злетіли в небеса.
Душа щодень вмивається в сльозі
Молитва зцілює, як квітку роса.
Я поливаю засохлі квіти
Щоб у саду яблуні ,груші росли...
Їх спалила спека - сонце літа,
І згадую наш рай ,як дітьми були.
Я у сад прилітаю, як пташка...
Заглядаю до маминого вікна.
А без батьків сироті ,так важко, -
Коли не відчуває ласки вона.
Ой, як швидко пролетіли роки,
Не наговорилась, брате з тобою.
А у споришах заросли стежки,
Під тином жагучою кропивою.
А на подвір'ї трави в коліно,
Вже нікого господарів немає.
Плаче гірко червона калина,
І з небес дощ весни вікна вмиває.
Немає в мене мами та тата,
І закрита на ключ хата на замок.
У смутку, журбі - птаха крилата,
Вона шукає свій рай поміж квіток.
Ще вчора мені брат усміхався,
Стрічав, як батьки із далеких доріг .
В наш дім чорний ворон увірвався ...
Він приніс скорботу - на рідний поріг.
Ти злетів у небеса , так рано
Там ,де немає печалі та журби.
Прошу зійди сонечком з туману!
Прийди ,як птах тихенько у мої сни .
Розкажи, як там мама і тато?...
Я сумую за вами,так за тобою...
Квіти поливаю слізьми брате...
Ті , що посадив ранньою весною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
А сьогодні останній день літа,
Ще зігріває небо своїм теплом.
Дарує жоржини букет квітів
І обіймає лебединим крилом.
Стелиться туман, холодні ночі,
І відлітають у вирій журавлі.
І несуть смуток в серце жіноче,
Коли опадає жовте листя до землі.
О прощай, моє літечко прощай!
Веди на крилах мрій в золоту осінь.
І на прощання пісню заспівай
Вона зігріє в заметіль, морози.
О не спіши, літечко в осінь!
Там, де захмарене небо, так дощить.
Не вплітай сивину в мої коси,
А подаруй душі ,ще блаженну мить.
Ще вчора цвіла квітка в бутоні,
І пила солодкі меди від життя .
Ловила ясні зорі в долоні,
Від щастя билось в неї серцебиття.
Пролетіло літо, як птах у даль
Стоїть золота осінь - на порозі.
Залишило в моїм серці печаль,
Під дощем в'яне троянда у тузі.
2--------------------------
ЗГОРАЮ, ЯК СВІЧА
Згораю , як свіча в дикій тузі
За рідними, що злетіли в небеса.
Душа щодень вмивається в сльозі
Молитва зцілює, як квітку роса.
Я поливаю засохлі квіти
Ті ,що зацвіли у моєму саду.
Їх спалила спека - сонце літа,
У ніжнім бутоні - вроду молоду.
Я у сад прилітаю, як пташка...
Заглядаю до маминого вікна.
А без батьків сироті ,так важко, -
Коли не відчуває ласки вона.
Ой, як швидко пролетіли роки,
Не наговорилась, брате з тобою.
А у споришах заросли стежки,
Під тином жагучою кропивою.
А на подвір'ї трави в коліно,
Вже нікого господарів немає.
Плаче гірко червона калина,
І з небес дощ весни вікна вмиває.
Немає в мене мами та тата,
І закрита на ключ хата на замок.
У смутку, журбі - птаха крилата,
Вона шукає свій рай поміж квіток.
Ще вчора мені брат усміхався,
Стрічав, як батьки із далеких доріг .
В наш дім чорний ворон увірвався ...
Він приніс скорботу - на рідний поріг.
Ти злетів у небеса , так рано
Там ,де немає печалі та журби.
Прошу зійди сонечком з туману!
Прийди ,як птах тихенько у мої сни .
Розкажи, як там мама і тато
І , чи не сумують вони за мною.
Квіти поливаю слізьми брате...
Ті , що посадив ранньою весною.
3---------------------------
Я ПОСІЮ СОНЯХИ КРАЙ ДОРОГИ
Я посію соняхи край дороги ,
Хай цвітуть вздовж села, аж до зими!
Ця квітка ,як символ-день перемоги,
Подарує блаженну мить весни.
Зазолотіє лан - сонячні квіти
Засяють мов тисяч сонць у красі.
Стануть у стрій ,як вартові над світом
Дощ напоїть від спраги у росі.
В них чорні очка кучері золоті,
Одягнені в жовту вишиванку.
Наче красені соколи на коні,
У полон беруть рій ос - на світанку.
Соняхи голову свої схилили,
Полеглим бійцям віддають шану.
На цій землі козаки кров пролили...
Любили, як матір землю кохану .
Зваблюють соняхи пташок здалека,
Всміхаються, як сонечко світу.
До них навесні прилетять лелеки
Літо намалює казку - дітям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
О ні, я тебе не потривожу!...
І не прийду у твій казковий сон.
А лиш" сузіря либідь" попрошу!
Хай заграє білий вальс - акордеон.
Хай танцюють лебеді кохання
Від щастя іскряться їхні очі.
Веде у рай літа зірка рання
Солодить музика зір щоночі.
Хай ллється музика до світання!
На чарівних струнах для сердець.
У душі сходить зірка кохання
Вінчає закоханих у вінець.
А за вікном метелиця зима
Від холоду в'януть ніжні квіти.
В осіннім саду троянда одна
Шукає між хмар тепло - рай літа.
На снігу розсипані пелюстки
Запросив квітку на танець вітер.
Нахиляє небо ясні зірки ...
Зорить ,як до Венери - Юпітер.
У Всесвіті я відкрию зірку
Її твоїм ніжним ім'ям назву .
Цілунком сонця зігрію квітку...
Музикою зір ,якою я живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
А ніч розправила білі крила
Насіяла немов маків цвіт - зірок.
Край неба літній вечір зустріла
Запрошує на білий вальс у танок.
Грає Місяць на скрипці білий вальс
На струнах музика чарівна дзвенить...
Лунає пісня про любов для нас
Дарує нам, літо - цю блаженну мить.
О, який прекрасний літній вечір !...
Осяює нам море вечорове.
Сонечко іде в краї далечі...
Відкриває Всесвіт - небо казкове.
Кружляє над морем чайка біла
І кораблі з плавання зустрічає.
Чекаю ,як зірку тебе мила -
Моє серденько , цю пісню співає.
Ти між зірок - ясна зірка в небі
І на все життя - любов до краю літ.
Цей ясен світ дарую для тебе...
Троянди білі - білі, як вишні цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024
А ти розтоптав нашу любов
І мого серця світлі почуття.
Думав ,що відкрию серце знов
І чекатиму на тебе вічно я.
Зі мною інший поруч, а не ти...
І кожен день дарує мені квіти,
Щаслива з ним іду я у світи
Цвіту трояндою зоряного літа.
А почуття охололи, як кава
Ту ,що приготувала нам зима.
Прагнула тепла, як птиця пава...
Весни стрічала зірку я сама.
Неможливо повернути нам весну
Що в саду черешнею цвіла…
Під дощем лишив мене одну...
Не захистив, коли зима снігом мела .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2024
А в небі хмари як крилаті коні
Так біжать на крилах вітру за небокрай.
Сидить сонечко на небеснім троні...
Тихо шепоче літу, літечко - "Прощай".
Літня пора - найбагатша пора року,
У ньому стільки божих ласк,божих дарів.
Дзвенить з синіх гір сонце грай потоком
Тріпоче щастям листя у старих дубів.
Літо вродило яблука ,груші , сливи,
Ягоду малину,ожину, чорницю.
У травах коні розпустили гриви
Біжать від спраги, до річки пити водицю.
На городі бульба у вінку літа,
Так пахнуть огірочки та помідори.
Мальва, як королева поміж квіту...
Шукає ,ще промінь тепла у просторах.
О скільки в сонечка тепла і світла!
Осяює стежку до берега ріки.
Зігріває землю ,щоб квітом розквітла...
Дарує медовий плід зі своєї руки.
Пливуть по небу хмарки немов човни
Являються в образі тварин на небі.
Літо тримають на плечах ясени...
Дарує мить щастя для мене, для тебе.
М.ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2024
Я дякую тобі, Боже, за життя,
За любов мами,тата і брата.
За сина, якого народила я
Щастям наповнилась моя хата.
Я дякую тобі, Боже, за життя,
Що даєш мені ніч ,день, і ранок.
Що на плаву тримаєш моє буття
Стрічаю, цей ясен світ - світанок.
Я дякую тобі,Боже, за життя
Що бачу в кінці тунелю -світло.
За щиру сповідь,і сльози каяття...
За сонце,дощ , дихаю повітрям.
Я дякую тобі ,Боже, за небо,
Що твою присутність відчуваю.
Ти у біді зі мною ,коли треба,-
Я з мертвих з тобою воскресаю.
Я дякую тобі, Боже,за любов,
Бо лиш батько, так може любити .
Захищає від людських гріз мене знов
Я можу, цей світ в руках творити.
Я дякую тобі, Боже за віру,-
Що твій подих надихає життя.
За святу церкву, любов твою щиру,
На землі знайшла своє місце я.
Я дякую тобі , Боже, за мрію,
Що сонцем ти - будеш мене від сну.
Небесну криницю -зорю надію,
За сніжну зиму,квітучу весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2024
А так хочеться, просто жити!
Допити щастя з келиха життя .
З небес, як сонечко світити,
І усміхатись світу , як дитя.
А так хочеться, просто жити!
Зустріти любов на своїм путі.
Бути коханою, любити...
Відкривати зорі у почутті.
А так хочеться, просто жити!
Прокинутись від сну на світанку.
Вікно у сад весни відкрити,
Сказати : світу "Доброго ранку!"
Вдихнути у груди в повітря,
У небо злетіти , як білий птах.
Щоб сяяла сонячна палітра,
Несла до зірок на семи вітрах.
А так хочеться, просто жити!
Розквітати вишнею у саду.
Цей прекрасний світ нахилити,
Зігріти сонечком, кого люблю.
А так хочеться ,просто жити!
Розпалити в хаті огень тепла .
Дітей ,внуків благословити,-
Пити водицю з свого джерела.
А так хочеться, просто жити !
До краю літ ходити ногами.
А у храмі Бога хвалити,
Славити життя, як птах піснями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2024
А ти - просто живи на землі ,
Відкрий своє серденько для любови.
В ньому місце знайдуть журавлі,
Хто живе в тузі без рідної мови.
А ти - просто живи на землі,
Сій ніжні квіти для краси, для щастя.
Щоб до них злітали соловї,
Ти пила життя, як святе причастя.
А ти - просто живи на землі,
Пересій зерно, від полови крізь сито.
Працюй... посій зерно на ріллі,
Хай на ньому росте золотий лан - жито.
А ти - просто живи на землі,
Йди крок за кроком до цілі, до мети.
Там де зорі - великі, малі
Між зір сяє твоя зірка з висоти .
А ти - просто живи на землі ,
І молись Богу за кожен день життя.
Неси людям щастя, як журавлі,
Усміхайсь божому світу, як дитя.
А ти - просто живи на землі ,
Не смій здаватись, опускати руки.
Хай печаль змиють дощі рясні,
Зростай до небес, як велетні буки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2024
Голубіє ясен день в небесах
Вітерець хвилями жита колише.
Розправив свої крила вільний птах
У серці, цю пісню мені залишив.
А там у полі, біля тополі...
Лунає золотий голос солов'я.
Ходить жайвір у травах на волі
Співає,від співу - цвіте земля.
А душі потрібна твоя пісня,
Як серденьку промінь сонечка літа.
Щоб відчути тепло в осінь пізню
Летіти до зірок на крилах вітру.
Подаруй, море волошок синіх,-
Щоб купатись - у пахощах розмаю .
Я поклонюсь - осені княгині...
Хай почекає між хмар в небокраю!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
Прилетіла пташечка до вікна
І крилом стукнула у шибку.
Защебетала пісеньку вона
Під її спів заграла скрипка.
О заспівай пташечко,заспівай!
Хай пісня збудить ,усіх хто спить.
А ти - скрипалю фору душі дай!
Хай твоя струна ніжно бренить.
Хай сонечко, ще світить золоте
Розпустить пелюстки ,як сонях.
У садочку - квіт мальва цвіте
Сонце леліє у долонях.
О, заспівай, ти - пташечко мені!
Хай музика ллється для серця.
І розіллються струни чарівні
Сонцеграєм з синього озерця.
Хай прекрасна ,ця пісня солов'я!
Летить на крилах в чужі світи.
І маковим цвітом цвіте земля,-
Щоб тут щастя знайшли - я і ти.
О заспівай, пташечко заспівай!
І зігрій піснею серед зими .
А у мріях веди за небокрай...
Океан печалі прожени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
Я вірю в тебе Україно!,
Що подолаєш ворога в бою.
З руїн встанеш моя країно,
Гордо підіймеш голову свою.
Я вірю в тебе Україно!,
Як в мудрість монах - церкву Христову.
Вдихнеш у світ знову вільно,
Щоб вчило дитя - Кобзаря мову.
Я вірю в тебе Україно!,
Що пройдеш ти - важкий тернистий шлях.
Приймеш з небес мир благовісно,
Славитимеш Бога у молитвах.
Я вірю в тебе Україно !,
Що впаде на землю зоряний дощ,
В хвилині мовчання безслівно
Засяє ясне сонце серед площ.
Я вірю в тебе Україно!,
Що закладеш ти - фундамент життя.
І приймеш у свій дім гостинно,
Тих , хто у борні захищав дитя.
Я вірю в тебе Україно!,
Що витре сльозинку з очей Господь.
З'єднаєш свій дух - воєдино
Залікує рани душу і плоть.
Я вірю в тебе Україно!,
Що проженеш хижу орду з землі.
Зацвітеш садами країно!
Буде в твоїй хаті - хліб на столі.
2-----------------------
Я вірю, що зійде українське сонце ,
І під небесами ясно засяє .
Біла голубка прилетить у віконце
З перемогою усіх привітає.
Я вірю, що з руїн встане Україна!
По цеглині збудує свій новий дім .
У вишиванку з маків вдягне родина,
Щоб святкувати перемогу у нім.
Я вірю, що закінчиться клята війна!
Дощ змиє спалені жита на ріллі.
Прийде час і наллємо по вінця вина
Буде святий хліб, до хліба на столі.
Я вірю, що вернеться солдат додому
Мати стара обійме свого сина.
А рідненькі стіни залікують втому,
Біля хати зацвіте цвіт калина.
Я вірю, що прийде переможна весна!
Злетяться янголи - сини на свято.
За мир заплатила дорогу ціну вона,
Щоб дитині усміхалася мати.
Я вірю, що Україна переможе!,
Що будемо жити вільними людьми.
Господь благословить долю, серце кожне!
Бо ми господарі землі, не раби!
Я вірю ,що голуб білий принесе мир!
На царський трон сяде козак - богатир.
Дощ омиє рани у матінки землі,
Щоб орати, сіяти зерно на ріллі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
Розцвіло моє село, як у казці
Освячене в Дністрі в божій ласці.
Так красиво назвала мати земля,
Дала йому - Чайковичі ім'я .
Моє село наче вишитий рушник
Тут як у раю поміж тополь і осик.
Розчісує вітер трави у полі
Дарує букет польових квітів долі.
На березі Дністра у зелен гаю,
Співає соловей у розмаю.
Тут смерековий ліс, поля, діброва,
Будить від сну - зоря світанкова.
Хто народився на цій святій землі,
Є господар, сіє зерно на ріллі.
Тримають небо люди - титани.
Всі звуть їх ,так красиво - "Чайківчани "
Моє село видно, як на долоні,
У травах пасуться карі коні.
Орачі сівачі працюють в полі
Щоб на столі було хліба доволі.
Тут старий дуб, княжий дім, панська гора,
Біля ставочка плакуча верба.
Стежечка в'ється стрічкою у поле,
Там, де жита стерня в ноги коле.
Так пахнуть п'янко трави на долині
Пасуться корови в конюшині.
Господиня надоїть молочка в дзбан
Тоді піде жати жито на лан.
А тут золоті поля, синє небо,
Свята земля родить те, що треба.
Квіт сонях, овес, жито і пшениця,
Дзвенить ручай польова криниця.
Вздовж села в'ється змійкою дорога ,
Стежка веде до церквиць до Бога.
Є капличка, та три святі церквиці ,
У вірі дає сил жива водиця.
На Дністрі плаває рибка золота,
Тут пишні трави, золоті жита.
Тут ростуть гриби , ягода малина,
Солодить душу чорна ожина.
А над Дністром літають чайки білі,
Благословлять землю сніги білі.
Тут лелека збирає зерно в житах,
Літо малює казку у піснях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
О сину, синочку... ти - моє життя,
Я так тебе люблю , бо ти моє дитя.
Де б не був у світі, спіши до хати,
І допоки край вікна чекає мати.
О, єдиний сину, ти - мій ясен світ...
А у душі цвітеш немов маковий цвіт.
Хай легкою буде в житті дорога!
І захищає від біди - рука Бога.
О сину, ти - моє сонечко в небі!
Коли треба я життя віддам за тебе.
Хай добрі люди стрічаються в житті!
І осяюють стежки зорі золоті.
Сину, ти - найдорожчий скарб, золотий,
Ти є мій гарний красень - зелен клен стрункий.
Я люблю дивитись на твою вроду,
Ти є моя кров, паросток - мого роду.
Сину ти - моя надія, сенс життя ...
Я все тобі прощу, бо ти моє дитя.
Лиш, прошу, будь, добрим сином для мене !
Хай буде твоє життя благословенне!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Вже, на порозі стоїть - Осінь
Так хочу, ще зігрітись у літа.
Душа зорить - у небо просинь
І вдихає у жоржини квіти.
В тумані прохолодні ранки
По небу пливуть хмари, як човни.
З віт падають ябка циганки
Такі солодкі, пахучі вони .
А вже осінь - Золота Осінь
Час озолотив листя - літній сад
Лягли отави на покоси
Вже дозрів соковитий виноград.
Вже зібрались у даль журавлі
І чути їх голос курли, курли .
Несеться відгомін від землі -
У далекий край літо понесли.
2------------------------
Розцвіло моє село - на березі Дністра,
Тут живе моя родина, брат і сестра.
Тут поля ,смерековий ліс, гаї , діброва.
До ясних зір веде солов'їна мова.
А моє село - найкраще на цілім світі!
А тут біля хати справжній рай у квіті.
А біля воріт зустріне мати - калина
Поведе, де росте ягода малина.
А за селом , за квітучим гаєм у полі
Там край доріг ростуть, як кралі тополі.
А у стиглих житах дозрів золотий колос,
Лунає спів жайворонка ніжний голос.
А тут немов у казці - зоряні вечори,
І грають на чарівних струнах явори.
Над берегом річки дзвенить дзвінко водограй,
І у вроду села закохавсь - небокрай.
А тут падають ясні зорі зорепадом,
Рано сходить ясне Сонечко над садом.
Розрослось суцвіттям - буйно ліловий бузок
З батьківської криниці - п'ю воду ковток .
Вже огірочки зазеленіли під тином,
Пахне у хаті молочком і хліб з кмином .
А Матуся наготувала, як на свято -
Буде з дальніх країв гостей зустрічати.
За річкою пасуться сиві, карі коні,
Видно село здалека, як на долоні.
Корови з трав біжать до річки, та до води,
І дитинство босоноге біжить туди.
О, як пахне матіола і рута м'ята!
Квіти в рядок посіяла люба мати.
Тут гріється до сонечка котик пухнастий ,
Крилом птаха обіймаю - свій світ прекрасний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Замайорів синьо - жовтий стяг
Козача хоругва під небесами.
Злетів голуб миру білий птах
Запалює для нас свято - зірками.
Замайорів синьо-жовтий стяг
Символ миру ,волі добра,любові.
Небо синє - колос у житах
Дають міць,сил у солов'їній мові.
Голубіє ,як море ясен світ
Край неба - українське сонце зійшло.
У вишиванці - Діва юних літ...
Несе на рушнику хліб, всяке добро.
Запалений благодатний огонь
На честь воїна ,що пролив кров в бою.
Посивіло волоссячко у скронь
В тих ,хто захищав Батьківщину свою.
Йде запекла жорстока війна
Україна бореться за Свободу.
Коли прийде у наш край весна
Принесе мир, і добро для народу.
Вірю, прийде день перемоги!,
Земля, як фенікс з попелу оживе.
Стріне калина край дороги
Віддасть честь воїну - небо голубе.
Йдуть відважні соколи у бій
І борються за кожний клаптик землі.
І несуть гордо прапор у стрій,
Щоб сіяти зерно ,був хліб на столі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024
Ти - прийшла до мене серед ночі,
Як Богиня муза в мій казковий сон.
Заіскрились щастям мої очі...
І грає музика вальс акордеон.
Так падають зорі зорепадом,
Як золоті груші у пишні трави.
А ти немов сонечко над садом...
Усміхаєшся здалеку ,як пава.
А серце ,як листя клена тріпоче...
І у почуттях полум'ям згорає.
Твоя любов до мене шепоче:
"Я люблю тебе, люблю,і кохаю".
Літня ніченька, така глибока...
Немов синій океан поміж зірок.
Там , де клен, берізка синьоока -
Танцюють вдох лебеді поміж квіток...
Я хотів поцілувати уста
На світанку сон злетів, як білий птах.
Пролетіла, як зірка золота
І шукаю тебе - рай літа в житах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024
Живіть у мирі ,добрі , любові,
Дякуйте, Богу за життя кожну мить.
Будуйте свій дім - вежі казкові
І усміхайтесь світу, щоб просто жить.
Шануйте, тих ,хто поруч йде з вами !
Віднайдіть для них час поговорити.
Хай ніхто не сумує між нами, -
Щоб від ваших слів, хотілося жити.
Даруйте квіти щастя ,любові!
Не відкладайте час ,життя на завтра!...
Вдихайте квіт - пахощі медові
Горіть в почуттях полум'ям, як ватра.
Цінуйте те, що дав Господь з небес!
Крок за кроком йдіть до своєї мрії..
Не просіть в нього тисячу чудес
А лиш надійне плече в безнадії.
Не відкладайте життя на завтра!
Бо завтра його може і не бути.
Все минає ...згорає, як ватра
Нажаль, вчорашній день не повернути!
Живіть сьогодні,радійте світу!
І на землі сійте квіти для краси.
Хай цвіте в душі весна і літо...
Квітучий сад любові з води,роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2024
А так хочеться руки опустити
І сказати :"що не всилі, вперед іти".
Знаю, що є заради кого жити -
Тож пливи , пливи кораблику у світи.
А коли буває на душі важко -
Я тримаюсь неба ...чекаю світанку.
Молюсь до святих ікон ,як монашка
Кажу : божому світу-"Доброго ранку"!
А не завжди є сонячна погода
І не завжди, відкрите небо у політ.
А коли за вікном дощить, негода -
Я пишу свої листи у зоряний світ.
Я перечекаю ,цей дощ,снігопад...
Поп'ю гарячий чай з медом, з квіток мальви.
І стану на край неба під зорепад
І зодягнусь у щастя сонячні барви.
Працюю, як пташка, допоки сяє зірка...
Не боюсь грози, дощу , вітру і зими.
Знаю, що все цвіте ,зів'яне квітка...
Прийде час, наді мною зашумлять ясени.
Знаєш, я не слабка, а сильна жінка
Я не здаюсь,все зможу, все подолаю.
Земний шлях осяює ясно зірка...
І Крок за кроком, я висоту долаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
Ніколи не кажи ,що все ,ще попереду!...
Життя ,як листя, кожен день згорає.
Спіши жити! ...залиш сум,печаль позаду...
Живи - сьогодні! бо все, тут минає..
А життя швидкоплинне, і є не вічне!...
Ніхто не знає, коли прийде твій час.
Приймай, святе небо - сонячне і грізне!...
І пий, життя прекрасне з божих окрас!
Ніколи ,нікому не розказуй свій сон,
Що ти - пережив у своєму житті.
Живи,радій не слухай бабський забобон
Люби тих ,хто йде з тобою на путі.
У кожного свій біль,історія життя
В кожного своя судьба - своя доля.
Не смійся з того ,хто плаче,як дитя...
В кожного свій хрест ,на все божа воля.
2‐--------------------
А життя ,це цікава книга
Кожен пише те,яким бачить світ.
В житті є сонце і відлига
Холод , зима...весна, як цвіте цвіт.
Господь ,подарував нам життя
По цеглині будувати свій дім.
Пізнати світ, родити дитя
У храмі навчитись жити у нім.
Життя, нам - дано на певний час,
Народились,жити та померти.
І у своїх руках шліфує нас,-
Щоб лишили свій слід після смерті.
Сівач родивсь сіяти зерно,
Винороб доглядає виноград.
Птах в небо , риба в море на дно
А садівник садить квіти, і сад.
Кожному Господь дав свій талант
Пташечці дав крила ,щоб літати.
Риба пливе на дно в океан
Щоб там підводне царство пізнати. .
Сівач народивсь сіяти зерно
Оре на землі чорну глибу.
Поет у світ несе світло ,добро
А рибак в морі ловить рибу.
У кожного своя книга життя
Своя мелодрама,чи роман.
Пишемо повість, легенду буття
Кожен сіє зерно... жне свій лан.
3---------------------
Хто заказує музику , той платить
Скрипаль грає пісні веселі , то сумні.
І пам'ятай, що життя коротка мить!
У ньому є час : для свят і для праці дні.
А хто любить, цей прекрасний світ - життя
І ,його солодить голос скрипки - луна.
У нього, як у дитини почуття
І для нього усміхається фортуна.
Живи у світлій любові на землі !
Не заздри, тим , хто під музику співає.
Неси людям добро на своїм крилі
Хай твоє серденько від щастя співає.
Не кидай колючі слова на вітер,
Ти, не знаєш ,хто чим живе і страждає.
Знайди з океану зір перли з літер
І богиня муза тебе привітає.
А
А чим серце наповнене, тим живе -
Він вдихає у божий світ , як востаннє .
За течією ріки у даль пливе -
І згорає, як листя в осінь останнє.
Хто любить музику, він крила має
Злітає як птах до синіх гір вище хмар.
Коли болить душа, серце співає...
У любові віддає світу- божий дар.
4------------------------
пародист
Ніяк не можу зрозуміти, тих поетів, -
Які витрачають час, папір і гроші.
Що з чужих ідей і таланту йдуть до злетів
Взувають чуже взуття, тісні калоші.
Пародист - поет копіює чужі вірші
І він купається у чужій білизні .
Без дозволу заходить тихенько до душі,
Як гуморист грає словами, ролі різні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
Я багато бачила в цьому житті
І штормило ,як корабель в морі.
Рвало, як листя з дерев у почутті...
Несло на семи вітрах в просторі.
І смерть дивилась мені в очі нераз
Чіпалась за соломинку - життя.
З небес я чула божий голос указ,-
-"Не бійся ,тільки вір з тобою я".
Борись ,пливи за течією - життя
Нездавайсь , шукай берег надії.
Витри сльози ,усміхайся, як дитя...
Вчись жити, плавати в безнадії.
Борись за життя, не опускай руки!
Не здавайсь, як би не було важко.
Щоб тобі усміхались діти ,внуки...
Працюй, співай, як на гілці пташка.
Варто жити ,приймати в житті - удар,
Повір ,Господь в житті із тобою.
Бог шліфував тебе, і дав божий дар,-
Щоб була особистістю - собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
А допоки живе мама на землі,
Вона нагодує тебе святим хлібом,
Вона несе щастя, тобі на крилі,
У любові зігріє сонячним світлом.
А найсвятіша, це мамина любов ,
її ніхто в житті не може замінити.
Коли із твоєї рани тече кров...
Вона віддасть своє серце, щоб ти міг жити.
Матерям багато не треба в житті,
Лиш би були чуйні ,та уважні діти.
Не згорала, як свічка на самоті
Приходили до неї дарували квіти.
Мама не спить ...думає лиш про тебе,
Бога просить за твою долю і щастя.
І нахилить сонечко блакить неба,
Бо мамина мова то немов причастя.
Заради дітей піде на край світу,
Шукає ліки, рани залікувати.
Напоїть медовим чаєм із цвіту,
Завжди буде із доріг тебе чекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
Мовою окупанта не розмовляю,
і його суть життя не розумію.
І нікого у житті не проклинаю,
Лиш полову, від зерна пересію.
Живеш, на цій святій землі - Україна
Плюєш в криницю, з якої п'єш воду.
А у храмі збирається уся родина,
Моляться за кращу долю народу.
Не знаєш , не вчиш - української мови ,
А п'єш воду із надр святої землі.
У храмі, вчать до своїх батьків любови
Сіяти зерно, збирати на ріллі.
Ти - не признаєш, не любиш українців,
Героїв , які пролили свою кров .
А душа твоя тягнеться до чужинців,
До вбивців ,які стріляють за любов.
А ординці, катюги прийшли у наш дім,
І вигнали на лютий мороз з хати.
Стерли з лиця землі життя у сірий дим ,
За мертвим сином мліє сива мати.
Я вірю, що для орди прийде чорний час ,
Для всіх, хто на землі палив , топтав хліб.
І прийде бумеранг - кара божа до вас,
Хто вбивав цвіт нації, поклав у гріб.
2-------------------------
В Україні йде жорстока війна,
І тут ходить смерть з автоматом.
О, скільки життів забрала війна!
Спалює орда наш дім градом.
Всюди, гуде сирена тривога,
Біжать, старі, малі в укриття.
І одна надія , лиш на Бога -
Від страху, жахіть, тремтить дитя.
На передовій в окопі солдат,
Стоїть на варті, на сторожі.
З кулемета строчить, б!є у набат...
І знищує танки ворожі.
А для солдата нема вихідних,
Там справжнісіньке пекло, не рай.
І життя на волосинці у них,
Хочеш жити ,то в орду стріляй!
Кожен солдат навчивсь захищати,
Себе, тих ,хто поруч з ним в бою.
Діляться куском хліба, як мати...
Бо захищають нас - землю свою .
Стоять у наметах по коліна,
В снігу , у болоті, під дощем .
Вітер січе в очі , мокра спина...
Від рани у тілі, біль і щем.
Війна пострілом життя вбиває,
Спалює села міста в дим.
Солдат крізь вогонь шлях долає,
щоб перемога була за ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
Поміж зірок я стою край неба
На краю землі... там, де цвіте весна.
І на крилах мрій лечу до тебе,
Щоб в моїй душі розтанула зима.
А ти - моє щастя, ясне сонце...
Бачу тебе, серце б'ється тук, тук, тук.
Зорю у твоє нічне віконце,
Щоб відчути ласку, ніжність твоїх рук.
Ти - із небес моя нагорода,
Без тебе, так самотньо на цій землі.
Розцвіла, як вишня твоя врода
Білий цвіт, що заврунився на гіллі.
Красуня вишня налила плоди,
Ти ,як солодка ягода рум'яна.
Вечірня зоря веде в сад туди,
Щоб зустріти разом літо - кохана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
Ти моя музика, ніжність і щастя,
Ти моя радість, ти моє життя.
Твоя приємна мова ,як причастя...
Від щирих слів цвіту , як квітка я.
Бажання єдине бути з тобою,
І дивитись на зорі - Зорепад.
Насолоджуватись життям листвою,
Згорати ,як листя у листопад.
Хай сяють ясні зорі ,як алмаз
Змиє літній дощ океан печалі .
І вітерець прожене туман - враз
Птах щастя веде нас у сині далі .
Я хочу з тобою іти в осінь,
Там ,де шумлять золоті крони клена.
Злітати до сонця в небо просинь
Ти ,як птах щастя кружляв біля мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
Послухай, як звучить мелодія літа!
Старий скрипаль нас запрошує на вальс.
Поведу тебе у рай ,де цвітуть квіти....
Там ,де у стиглих житах - зоряний час.
А завтра відлетять у вирій журавлі
З золотих садів осиплеться листя.
Вже сонечко сходить низенько до землі...
І прийде осінь - на наше обійстя.
Не поспішай, кохана, іти в осінь!
Це лиш полудень дня, іще не вечір .
Тут для нас співають солов'ї до ночі
Солодить ягода...співи лелечі..
А вже скоро журавлі відлетять у даль
Візьмуть наше літо в інший світ.
У холодну зиму зігріє тепла шаль
Спомин у житах , як жар - маків цвіт.
Ти - не журись , кохана, що скоро осінь!
Засріблила твої коси сивина.
Ще цвіте золота липа в срібних росах
І дарують нам мить щастя - небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
Між серцями магія
Космічний незримий магніт.
Богиня муза Октавія
Веде до зірок у політ.
Між серцями магія
Взяла у пристрасний полон.
В душі - квіт конвалія
Цвіте із зоряних долонь.
Між серцями магія
Емоції до світання.
Пристрасть сердець - манія
Не дає спати до рання.
Між серцями магія
Самотніх душ поривання.
Солодкий сон - арія...
Всі називають " кохання".
Між серцями магія
То сонячно,а то дощить.
Незнайомки грація
Дарує душі - щастя мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
Колисала мати сина, колисала ...
У Бога щастя, долі, здоров'я благала.
Хай Ангел зорі тобі сину нахиляє!
А в садочку соловейко пісні співає.
Рости, мій синочку, рости, мій соколе !
Будь, прихильною, доброю, до нього доле!
Хай сонце осяює стежки на землі !
З далеких країв несуть щастя журавлі.
Постелю сон - траву в колисці дубовій,
Щоб бачив солодкий сон - на зорі вечоровій.
Хай малюють казку зорі до ранку!
Ти спи, а я вишию тобі вишиванку.
Візьму голку в руки, нитки кольорові,
І нахилю небо у променях любові.
А хрестиком вишию з пшениці колос ,
Щоб чув здалека - рідної матусі голос.
Вишиванка запалює в душі свято ,
І хрестиком вишивала узори мати.
Щоб ,де б не був у світі, у яких краях,-
А додому злітав до рідної мами ,як птах.
Хай у мирі сходить сонечко у небі !
І матінка земля дасть міць, сили для тебе.
І пий із цілющого джерела воду,
Бо ти - українець з козацького роду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
Ти - зігрій мене своїм теплом,
Щоб в душі цвіли троянди квіти.
Обійми лебединим крилом
Веди у казку ,де цвіте літо.
Ти - усміхнись здалека мені
Хай в душі тане білий - білий сніг.
Нахили небо зіроньки ясні
Хай щастям цвітуть сади край доріг.
Намалюй мені казкові сни
Океан зір, пісок, чайки білі.
На пристані кораблі ,човни,-
Як до берега ластяться хвилі.
Подаруй мені серед зими
Сонечко у променях любові.
Щоб розквітали, як квіти ми...
Солодила нас пісня у мові.
Ти - зігрій мене своїм теплом
І дощем полий засохлі квіти.
Наллє краса солодким медком
Засолодить пахощами літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
ПІСНЯ ДО ЩАСТЯ ОДИН КРОК
СПІВАЄ ГЕННАДІЙ ВОЛОДЬКО
Візьми мої руки у свої руки,
Щоб твоїх долонь відчути тепло.
Хай між нами не буде більш розлуки,
Відпусти минуле те, що було.
Ти - тримайся за мене, я за тебе
Вдвох пройдемо крізь заметіль зими.
І не відштовхуй мене, ти - від себе...
Бо в тузі птах вмирає від самоти.
Повір, що один не воїн у полі ,
Йти проти грози до мети важко.
Будь, господарем для своєї долі
Світи, як сонце - співай,як пташка.
Хай розквітає душа у любові!
Кого любиш, даруй квіти щастя.
І шукай найкращі слова у мові ,
Бо солодке слово, то - причастя.
Ти -знаєш ми з тобою такі різні,
Тож не закривай душу на замок.
Ми з тобою, як в саду квіти пізні...
До щастя зроби, всього один крок.
Любов ,це високі ,світлі почуття
Прозора ,і крихка немов кришталь.
Вона несе смуток,радість у життя
Окриляє серця у синю даль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024
Вже сонечко за обрій сідає...
І згортає наче сонях пелюстки.
Край неба місяць зірку чекає...
Запалив ліхтар... осяює стежки.
Я романтик, люблю казкові сни...
І вишитий зорями тихий вечір.
Коли дзвенять сріблясті голоси
А у гнізді чути співи лелечі.
Спішу до тебе наче білий птах
Із зір несу мелодію любові.
Я бачу тебе у казкових снах...
А ти як фея в раю волошковім.
Хочу під крило, як птах обняти
І взяти тебе до зірок у політ.
Солодкі уста, як мід цілувати...
Подарувати до твоїх ніг - цей світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024
Я закохана у зоряні ночі
У князя місяця молодого.
Який дивиться мені мило в очі
І манить мене до раю свого.
Як по морі пливе Місяць у човні
Співає пісеньку колискову.
А літнє небо наче сад навесні
Малює зорями ніч казкову.
Заплющила я свої очі у сні...
Бачу милого красеня знову.
Усміхається він здалека мені...
Веде зі мною щиру розмову.
А у травах ,так пахне п'янко літо
Люпин,чебрець,м'ята і рум'янець.
Я бачу незнайомця поміж квітів...
Який запрошує мене на танець.
Я пробудилась від цілунку сонця
Яке мене цілувало в чоло.
А сон наче птах втік до віконця...
І казкового сну, як не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Дозволь мила до себе обняти
І коханою назвати тебе.
Дозволь твої уста цілувати
Твої очі ,як небо голубе.
Очі глибокі наче океан
У них тону я під зорепадом.
Бачу тебе у голові туман..
А ти - сонечком сяєш над садом.
А волосячко твоє золоте
Із пишних кіс розплітає вітер.
І для тебе мак червоний цвіте
У цій пісні про любов із літер.
Я як лицар капелюх знімаю...
І клонюсь тобі наче Мадонні .
Мила тебе люблю і кохаю...
Дарую тобі троянди червоні.
Співає Олег Тучапський
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
5---------
вірш з 2022 року
ГОСПОДИ, ТИ - ХЛІБ ЖИТТЯ
Я, дякую тобі Отче Небесний!
За віру, надію - пресвяту любов.
Ти, в моїй душі є гість почесний
З тобою відчуваю радість знов.
Господи , з тобою все здолаю
Ти, є світло - для світу ...і хліб життя.
Отче, тобі Алилуя співаю
Ти, мій батько, а я твоє дитя.
В молитві відкриваю свою душу
Біля вівтаря молюсь до тебе .
Ти, сонечко ,що зігріває в стужу
Мій мир в душі - пречисте небо.
Минають за часом століття, віки,
І минають князі, царі на троні.
Святий Господь на землі є завжди
В ореолі сонця в небесній іконі.
Я, прошу мій Боже, захисти, спаси!
Від усіх ворогів ,що кривдять мене.
Зціли словом мій дух із води, з роси
І благослови - моє життя земне.
М.Чайківчанка.
Я Всевишній Боже, дякую тобі
За сонце у променях любові.
За чисті сльози у смутку і журбі,
І за цілющі ліки у слові.
Боже, ти - моя єдина надія
Моя опора, сила у житті,
Ти є подих повітря - моя мрія,
Мій політ у небо - у почутті.
Я молюсь " Отче наш"до тебе Боже ,
І запалюю свічу печалі.
Я прошу обійми ти - серце кожне,
Бо молитва, то - зброя зі сталі.
Боже, ти пречисте небо - висота
Маяк - яскраве світло на морі.
Я як білокрилий птах у небо зліта!
Коли стою над прірвою в горі.
Господи ти від спраги - жива вода
Яскраве світло у тьмі на землі.
Ти - мій спаситель - моя права рука
Причастя - хліб насущний на столі.
2-----------------------------
На вервечці Богу щиро молись,
Це небесний ключ до божого серця.
Перед образом святим - поклонись!
І пий чисту водицю, як з джерельця.
Ти - прийми божі ласки, дар життя,
І все те, що Господь дав тобі з неба.
Він Небесний Отець, ти - його дитя,
І він знає, що тобі в житті треба.
А коли розбите серце плаче,
Ти - стоїш над прірвою життя в журбі.
А Господь, все чує і все бачить...
Він у біді, дасть свою руку тобі.
Ржавим ключем не відкриєш замок
Розірвану вервечку не зібрати.
Розбита ваза, вже не для квіток
Про душу, як про красу треба дбати.
Не бійся ,що збився ти з дороги
Заблукав поміж диких лісів, дібров.
Молись, між хмар зійде сонце Бога
І поведе до світла - божа любов .
Молись! повсюди Господа шукай
У покаянні віддай земний уклін.
І на честь йому хорали співай
Стукай і відкриє тобі серце він.
Господь, це чиста роса на квітці
На пожовклім листі білосніжний сніг.
Це цвіт ,що заврунився на гілці
Сонце, що зігріє пташку край доріг.
3--------------------------
Молитва, це розмова із Богом
Цілюще джерело із небес.
Це мить радості , коли тривога,-
Щоб із мертвих твій дух воскрес.
О мій Господи, царю Небесний!
Ти - мій духовний батько в житті.
Цілую твій образ Пречудесний
На білім полотні п'ять ран - святі.
Господи - ти у темряві світло
Щит меч - гостра зброя проти зла.
Ти - вдих і видих - чисте повітря
З криниці водиця з джерела.
Боже, ти - сонечко на світанку
І тримаєш на плечах - небо.
Від сну пташку будиш рано - зранку,
Даруєш нам ласки в потребі.
Боже, без тебе, як квітка вяну...
З тобою духом оживаю,
Молитвою загоюєш рану -
Тобі Алилуя співаю!.
4-----------------------------
Боже, дай наснаги, сили до життя,
Чути твій голос зі святого неба.
Ти - духовний батько, я твоє дитя,
Навчи мене жити ,так, як треба .
О мій Боже, за гріхи мене прости!
І збуди від сну, щоб не заспала.
Дай, мені сили ,на плечах хрест нести,
Щоб у злобнім світі не пропала.
О мій милий Господи, пастирю мій!
Ти - мій порятунок - моє небо.
Молюсь, стаю в покорі під образ твій,
Щоб знайти духовний лік для себе.
Боже, ,без тебе я помираю ,
Як дерево суха гілка - пустоцвіт.
Лиш з тобою знову воскресаю -
Від подиху цвіту наче вишні цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024
ТИ - СКАЗАВ : " ЖИВИ"
ПОВТОРНО
А твоя смерть поранила мою душу
І день за днем я згораю, як свічка.
А ти - сказав : " живи"!...і я жити мушу...
Ходжу поміж людей, як темна нічка.
Не тішить мене , цей земний рай - білий світ
Весна під дощем, я не бачу сонця.
Ластівка мила рветься високо в політ...
І під дощем тулиться до віконця.
Я думала пісня врятує від біди
Злітала у сад ,де співає пташка.
Слухала , як воркочуть мило голуби...
Літо без сонця і на душі важко.
О ні, я не літаю високо, як птах
Я хочу лиш знайти - пречисте небо .
Шукаю твій образ - братчику у снах,
Щоб чути, хоч одне слово від тебе.
А я, як ластівка промокла під дощем
Зорю у вікно до хати на поріг.
Стоїть хата наче сирота...в душі щем...
Вчорашні сліди замітає білий сніг
Хто відкриє двері до рідної хати?...
І запалить вогник тепла у душі.
Нема батьків, тебе братчику дорогий
В коліно трави, кропива, спориші...
Я не жаліюсь і не плачу на долю,
Господь ,дав усе у житті, що треба.
Втрачаємо рідних, серце щемить до болю...
Тримає молитва - високе небо.
2----------------------------------
ПРИСВЯТА БРАТУ
Брате, ти рано пішов в заметіль,
Лишив хату, де ти народився.
Більш не почую твій голос - на душі біль...
А сьогодні , ти - мені наснився.
Тут у сні, ти - молодий, красивий,
Блакитні очі наче небокрай.
І взяв мене за руку щасливий,
Ведеш у дитинство - у квіт розмай.
Тут, так мило щебечуть солов'ї
І туркочуть голуби під вікном.
Ти - сонечком всміхаєшся мені,
Захищаєш від гріз брате крилом.
Ще з діда-прадіда, тут є наш рід,
Ти - гордився, що схожий до мами.
Ти в моєму серці залишив слід,
Малював казку своїми руками.
Цілую ,отой рай, ту стежину -
Куди наша матінка ходила.
Я лечу, як пташка на калину,
Щоб духом зміцнила мої крила.
В холодку тато клепає косу,
Немов увесь світ тримає в руці.
Завтра піде на трави, на росу,
Щоб купались діти, як в молоці.
Під вечір тато сів відпочити,
Співає пісні про Україну.
І вчить нас рідну землю любити,
Щоб любились, горнулись в родину.
Бачу за столом усю родину,
Відчуваю батьківську любов, ласку.
Як сонце мама спекла хлібину ,
І кличе нас з тобою у казку.
Зацвіла Піонія , жоржина,
Стоїть у садочку в журбі хата.
Стою край доріг, як сиротина
Цвіте літо, у душі зима - брате!...
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024
Злетіли роки мов чайки над водою
Змахнули у даль - за синій океан.
Ще вчора розквітав райський сад - весною
І душа цвіла, як у квіток ліан.
Вже сад на деревах листя озолотив
На краєчку літа - золота осінь.
Явір на скрипці грає мінорний мотив...
І час розплітає берізці коси.
Роки , як з дерева листя опадають ,
Як рідні, близькі , знайомі та друзі.
І у нашім серденьку слід залишають ,-
Приємний спогад, коли душа в тузі.
Ще вчора тримала сонце у долонях
Літній день купався у срібній росі.
Нині засріблилась сивина на скронях...
Троянда ронить пелюстки у красі.
Як один день злетіли за обрій роки
Загубилось моє літечко в житах.
Ще вчора діти робили перші кроки ,
Нині вже зросли внуки в юних літах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
Люби життя, бо воно прекрасне!
Розплющ очі ,глянь на божу красу!
І встань рано, як сонечко ясне!
Пий життя, як квітка чисту росу.
Люби життя, все те ,що дав Господь!
Бо, це є найдорожчий скарб з небес.
Хай під сонцем міцніє душа, плоть...
Життя дарує тисячу чудес .
Люби ,цей світ і кожну мить життя!...
А на землі - різні пори року.
Вчися, працюй і роби відкриття...
І пізнавай Всесвіт - світ широкий.
Люби життя, сій зерно у полі!
Хай квітне житами золотий лан!.
Хай рушник щастя стелиться долі!...
Бо хто працює, той господар - пан.
Люби життя, весну, літо, осінь!
І в зиму, як падає білий сніг.
Як малює на склі - квіт морози,
І як шумлять тополі край доріг.
Люби життя, бережи та шануй!
Твори його своїми руками.
А душею святу землю відчуй !
Не топчи цвіт своїми ногами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Ще вчора мама тримала дочку за руку ,
А нині дочка тримає в руках мамин портрет.
Ні, вона не забуде мамину науку!,
Що треба боротись, за кожне падіння і злет.
Вона вірить, що час все розставить по місцях,
Що свята правда переможе зло на цій землі.
Хай вороги не забивають у труну цвях,
Перед Богом стануть на суд великі та малі.
А Снайпер -вбивця, сяде за злочин за ґрати,
Відповість на судді за невинну пролиту кров.
А хто б не був підсудного - батько і мати,
І ніхто немає права вбивати за любов.
Вона любила мову, землю, Україну,
була іконою мови - світлом посеред тьми .
І вчила жити по правді свою дитину,
Була орлицею і захищала всіх крильми.
В неї тисячу ідей, несла стяг свободи -
Хотіла, щоб були вільними людьми на землі.
Щасливі, незалежні живуть там народи!
Хто бореться, за кожен клаптик своєї землі.
Адвокат диявола грає різні ролі ,
За великі ліри хоче вбивці дати волю.
Ніхто не має права калічити долі,
Стріляти у скроню, завдавати душі болю.
Багато питань , а відповіді немає
І хто відповість за важкий злочин на цій землі.
Вбивця від різних питань від судді втікає
Видно лице, як в дзеркалі на прозорім склі.
За все треба розплачуватись в цьому житті
За помилки молодості, хибні свої кроки.
А вбивці літають, як орли на висоті.
Вірять, що все можуть, і для них світи широкі .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
Я не модель ,не зірка з Голлівуду
У мене своя краса ,погляд на життя.
Під чужу дудку танцювати не буду...
У мене свій образ ,характер - своє я.
Не артистка, не Моніка Белуччі,
І не зваблюю нікого я очима.
Люблю оригінал, не копію Белуччі, -
Щоб була своя краса ...лице без гриму.
Люблю сонячні, райдужні кольори:
На біле кажу : "біле,на чорне - чорне".
Ніколи на людей не дивлюсь згори
Не зваблює мене світло ілюзорне.
Я не слухаю пліток за плечима
І для базарних розмов немає часу.
Кожна людина є неповторна...
Не дивлюсь на чуже жадібно і ласо.
Не люблю нарцисів, штучних орхідей
Які хвалять себе, топчуть інші квіти.
Ідуть до слави з чужих праць,та ідей...
Прагнуть телекамер, ефір у цім світі.
Я люблю простих ,тих, які з народу,-
Які будують красиво прекрасний світ.
Творять своїми руками стиль, моду...
Запалюють свято ...і ведуть у політ.
2---------------------------
ЖИТТЯ
О життя, життя радості, печалі
Не знаєш, хто завдасть тобі удар.
Якби то знав ,що буде завтра - далі?...
То захистився від потвор, почвар.
О життя, життя ти, як в круговерті!
Перевернеш, все то вверх, а то вниз.
Що написано тобі у конверті
То приймай від долі , отой сюрприз.
Для одного в'ється круто дорога,
А для іншого просто рай - життя.
А хто шукає у молитвах Бога,
У того - благословенне життя.
Один не живе, а просто існує
Нічогісінько не досяг в житті.
Живе одним днем, із ближнім воює -
Сидить ,як сліпий баран в заперті.
Нічого сам він не вміє робити,
І лінивий , як кіт до роботи.
Язичок свербить, вміє осудити...
Живе, чекає вихідних суботи.
Одного гне вниз , шарпає вітер
Іншого несе високо у політ.
Хто шукає мудрість життя з літер
Він по волі божій бачить білий світ.
Будь, людиною, не звіром з зубами!
І не пий кров ,тим хто тебе любив.
Не топчи душу своїми ногами!...
Хто збудував дім,щоб ти - просто жив.
Як собі постелиш, так будеш спати
Добрий має вінець, лихий кінець.
Богу тре молитись , щоб ласки мати
І , щоб задум твій збувся у вінець.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
Іду до себе я десятки літ,
Щоб бути особистістю - собою.
Я дерево життя - квітучий цвіт
Джерело ,яке напоїть водою.
Іду до себе зростаю по днях...
Я час... і виконую божу волю .
Іду у світ... і торую свій шлях,
І пишу книгу життя свою долю.
Іду до себе - в поетичний храм,
Як блудний син блукаю у тьмі ночі.
Іду під дощем, не корюсь вітрам,
А шукаю - боже світло опівночі.
Іду до себе - у країну мрій,
Щоб пізнати основу і суть життя.
Шукаю Всесвіт у безнадії...
Чую біль землі ,як бється серцебиття..
Іду до себе - до Бога сонця,
І Небесного Отця я чую голос.
Нахиляю небо до віконця
Сію зерно і зростаю ,як колос.
Іду до себе - у рай дитинства,
Там, де хліб, як ясне сонце на столі.
Щоб відчути святість - мить блаженства...
І радість, на богом даній, цій землі.
Іду до себе, щоб знайти свій рай,
А під небом своє місце на землі.
Живу, Мрію, дихаю у розмай...
До зір несуть на крилах журавлі.
Іду до себе, щоб пізнати світ
Приймаю боже слово, як причастя
Шліфую душу ,як міцний граніт...
Зростаю крила, щоб віднайти щастя.
Іду до себе, як по битім склі...
Падаю, до осколка раню ноги.
Тримає небо - життя на землі,
Лікує рани душі - мудрість Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Хочу дотягнутись до дерева, до віт,
Щоб зірвати яблучко у садочку.
А я , ще мале дитятко всього п'ять літ,
Нарву ромашки сплету у віночку.
Вмию босі ноги у росяних травах,
А під літнім дощем чорняві коси.
Буду слухать, музику дощу в октавах -
Зіп'ю, як квіт від спраги чисті роси.
Позбираю в кошик яблука рум'яні,
Ті , що впали, вітер із гілля зірвав.
Золоті соковиті грушки духмяні,
Щоб у моїм тілі дух міццю зростав.
А потім людям рознесу дари літа ,
Щоб скуштували плоди з мого саду.
Небокрай мило усміхнеться, привітно,
Благословить дитя під зорепадом.
Хочу дотягнутись до дерева, до віт
Ловлю сонечко, що поміж крон сяє.
О, який прекрасний і казковий,цей світ!
Коли соловейко пісні співає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Зацілую устами,оту стежину, -
Куди мої батьки ходили стежками.
Сяду пташкою на червону калину,
Щоб оспівати свій земний рай - піснями.
Я піду босими ногами у літо,
Відчути чарівну красу - тепло землі .
Щоб серед зим, в моїй душі цвіли квіти,
З України щастя принесли журавлі .
Там за рікою у травах, на долині,
Купається сонячний день у молоці .
Пасуться карі коні у конюшині,
Сонечко малює рум'янець на щоці .
Я піду до Дністра ,там, де буйні трави...
І буду слухати водограй у ріки.
А там ходить птаха - лелека, як пава
І натрусить зі своїх крил мені зірки.
Зацілую кожну п'ядь матінки землі,
Де розквітала моя весна у житах .
Там зростали роки ,як колос на ріллі
Цвіли синіми волошками у піснях.
Несуть мій золотий час вітри сто крилі
Там, де пишні трави шумлять наче море.
Тут сонечко грає на високій хвилі
Відкриває політ у небо просторе.
Леліє сонечко у колоссі жита
Складає снопи у перевеслах долі.
А на рушнику хліб - пшениця золота
Частує матінка добром у любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Усе має свій час , свою цінну, вартість,
Нічого вічного немає на цій землі.
Не всім пощастить - зустріти осінь, старість,
І не всім дано - бачити сонечко в імлі.
Кожна пора року красива на землі,
День міняє ніч, сонце - місяць, ясні зорі.
Помирають усі - великі та малі,
Кораблі тонуть на дно у широкім морі.
Є час народжувати, є час любити,
Є час для думок, мрій, праці та відпочинку.
Є час для молитви, а є час творити...
Є час любити, та для вічного спочинку.
Вимірюється у часі - наше життя,
Є пори року - весна, літо осінь, зима.
З пелюшок виростає на ноги дитя....
І вчиться жити, трудиться у поті чола.
А Господь, дав нам свободу, божу волю,
Щоб кожен по своєму уму, цей світ творив.
Щоб сівач сіяв зерно, мав хліба вволю -
Збудував хату, посадив сад - Бога хвалив.
На все свій час і на землі божа воля ,
І кожен несе на Голгофу свій важкий хрест.
Для кожного пише книгу життя - доля,
В кожного своя висота і свій Еверест.
Кожне деревце по своєму красиве,
І людям віддає, як квітка свою красу.,
Родить плодів стільки дерево вродливе -
Скільки набере сили, в землі зіп'є росу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024
Любов, як цілюща водиця жива
Від почуттів б'ється серденька стук.
Від цілунку уст йде кругом голова
Млію від твоїх обійм - ніжних рук.
Ти - люби мене, як сонечко квітку
Зігрій теплом в променях любові.
Щоб цвіла, як в саду троянда влітку
Знайди найкращі перли у слові.
Ти - планета щастя, мій казковий світ...
Моя квітка - королева серця.
Ти - жінка ,яка надихає в політ...
Біла лебідка - синього озерця.
Так ,пахне літо у травах медами
Малює нам романтичний вечір.
Зійшла вечірня зіронька над нами
Веде з тобою в краї далечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
Побудь, зі мною, ще трішки літо!...
В золоту осінь йти не поспішай.
А до ніг стели ромашки квіти
І пісню про кохання мені співай.
Цвіту для тебе квіткою мрії
І чарівною трояндою в саду.
Ти - яскраве сонечко надії....
А у небі білий лебідь у танку.
Ти - запалюй у любові серця
І хай сяють ,як алмаз щастям очі.
З чистої води напій з джерельця
Дай цвісти квітці - у красі жіночій.
Вже налився сад у колір сонця
Причащає солодкими плодами.
Цвіте мальва - ружа край віконця
Злітає у мріях під небесами.
Душа крилата,як біла птаха
Вона злітає у зоряні світи.
Звучить мінорно музика Баха,-
Щоб в цім раю знайшли - щастя я і ти.
А там у квітучім полі, в житах...
Я чую шелест колосків,шепіт трав.
Пломеніють маки у пелюстках...
Зігріває струна - сонячних октав.
Побудь, зі мною ,ще трішки літо!
Хай намилуюсь я красою землі.
Сплету вінок пісень зоре цвітом
У сніжну зиму понесуть журавлі.
2-------------------------------
Плекаймо у своїх серцях любов
А за спиною крила лелечі.
На зоряній вервичці з молитов
Хай серця єднає літній вечір!
Сійте квіти щастя у любові,
На богом даній матінці землі.
Хай надихає краса у слові!
Пісню в далечінь несуть журавлі.
Посадіть сад, паросток любові ...
Солодкі груші, яблуні , вишні .
Хай цвітуть ніжні квіти бузкові!
У суцвітті , як зорі всевишні.
Збудуймо свій дім - куточок раю
І вишиймо рушник щастя долі.
Хай в ньому цвітуть квіти розмаю!
Вишиванкою маки у полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
Ти - живи,щоб новий день зустріти,
Щоб сонечко побачити на землі.
Живи,щоб просто на землі жити!
Дочекатись - золоту осінь в імлі.
Ти - живи,щоб спити чашу життя!
І не женися за вітром у полі.
Всміхайся світу... радій, як дитя,
Щоб бачити цвіт - красу у тополі.
Живи ! -не думай про завтрашній день
І у долоні лови щасливу мить.
Не впускай у душу тугу - мігрень,
Бо є тисячу причин ,щоб просто жить.
А життя - дано нам раз на землі,
Щоб в любові творити свій рай - життя.
Відлітають вдаль великі,малі...
Назад у минуле нема вороття.
Живи - усміхайся, люби життя!
Вдягай,як на свято найкращий одяг .
Із часом протирається взуття
Життя біжить усе вперед ,як потяг.
Живи і дихай на повні груди
Люби себе ...купи, що прагне душа.
Не слухай ,що скажуть тобі люди
Шукай перлини, як поет для вірша.
Живи,цвіти і розквітай, як сад!
У мріях злітай до сонечка в політ.
Коли прийде до тебе Листопад...
крильми птаха обійми, цей божий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
Я прошу, дочекайся весни!
Зійде ясне сонечко високо.
Розпустять листячко ясени
І глянеш на білий світ, як сокіл.
Я прошу , дочекайся весни!
Зацвітуть яблуні, вишні в саду.
А час прожене зимові сни
Над нами тривоги, горе , біду.
Я прошу, дочекайся весни!
Я хочу набутись із тобою.
Тримайся, коли тривожать сни!
Підтримаю своєю рукою.
Я прошу, дочекайся весни!
Не залишай одну на цій землі.
Я без тебе, як сад восени
Не бачу неба сонечка в імлі.
Я прошу, дочекайся весни!
Не додавай серцю журби, тривог.
Я не боюсь заметіль зими,
Пройти крізь сніги допоможе Бог.
Я прошу, дочекайся весни!
Я не знаю ,як жити без тебе.
Дай надію , як сад восени,-
Що будеш триматися за небо.
Я прошу, дочекайся весни!
Борись за життя і не здавайся!
І від себе мене не жени,
Коли важко тобі - усміхайся!...
Я прошу, дочекайся весни!
Вірю, що подолаєш недугу.
Ти є сильний ,як дуб восени...
Обніму тебе, і зніму тугу.
Я прошу , дочекайся весни !
Я не залишу у біді тебе.
Спалює мене - докір вини,
Що в надважкій праці спалив себе.
Я прошу , дочекайся весни!
Тре боротись за життя до кінця.
Коли прийде час підеш у сни!
Ти -дай мені знак від Бога Отця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
А ось і все закінчується липень,-
Серпень одцвіте, як Піонія в саду.
І заплаче дощем небо блакитне...
Літо згорить , як зірка під зорепадом.
А на порозі серпня стоїть осінь...
Залопотів птах в осіннім тумані.
Вітерець розплітає вербі коси
І вже прохолодні ранки на світанні.
А ще вчора липень у царстві літа
Збирав в житі сині волошки у букет.
До ніг стелились трави - море квітів
Сизокрилий птах розправляв крила у злет.
Закурликали у небі журавлі
На перехресті літа пройдених доріг.
Я шукаю своє літо на землі...
Час - віртуоз сіє на коси перший сніг.
Там, де ходили лебеді кохання
Заросла стежечка у рай літа в трави.
Відлунює музика на прощання
Солодить струна сонячної октави.
Я лечу у небо немов білий птах
Шукаю тепло сонця - літо золоте.
Я заблукала у полі, у житах...
Там, де у травах - квітка щастя цвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2024
У казкових снах тебе зустрів
Ти - була схожа на троянду квітку.
До тебе підійти я посмів
Осліпила очі , як сонце влітку.
Вітер розчісує волосся
І ллється по плечах немов водограй .
Золоте, як стигле колосся...
Очі немов синій - синій небокрай.
Серцем і душею полюбив
І у думках немов квітку лелію .
Звучить водограй пісні мотив...
Від твоїх п'янкий парфум я хмелію.
Я хочу, щоб стала моєю
І прошу у тебе твоєї руки.
Називаю тебе своєю, -
Щоб удвох у золоту осінь іти.
Ти Вселена - яскрава зірка,
Яка малює у снах зоряні сни.
Чарівна красуня квітка
Ти любов мого серця - солодкі сни.
2‐--------------
Я гортаю старий альбом
І дивлюсь на фото юних літ.
Зігрівають вони теплом
Ведуть у минуле у мій світ.
О скільки зим, о скільки літ?...
За водою сплило в даль ріки.
О скільки злетіло в політ?...
Голубів ,там де сяють зірки.
Вже осінь - золота осінь
Зіркою зорить в надвечір'я.
А я дивлюсь в небо просинь, -
Де Отчий дім - рідне подвір'я.
Я зі спогадів сплету шаль,
Щоб сонечком душу зігріти.
Не поверну рідних на жаль...
Всіх тих ,хто вмів мене любити.
Я в серці пам'ять бережу...
Всіх тих, хто для мене дорогий.
Запалю пам'яті свічу
Нахилю їм - простір голубий.
А скоро зима,заметіль...
На серці ностальгія, печаль.
І сніг на рану сипле сіль....
Проймає душу дика печаль.
Не молода - поважний вік
На моїм волоссі сивина.
Не забуду, той рай повік...
Де в саду цвіла моя весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2024
Ти - розквітай як сад на землі
Наливай солодкими плодами.
Зійди зіркою щастя в імлі
Ясним сонечком під небесами.
Ти - не смій здаватись у житті!
День за днем іди до цілі , мети .
Гори ,як сонечко в почутті!
І світи, людям на землі - світи!
Люби життя , цей прекрасний світ!
Народились, щоб життя любити.
Вдихай у груди пахощі цвіт
Бо удруге життя не прожити!
Живи на землі, щоб любити!
І світи у променях любові.
Усміхайся світу, щоб жити!
Знайди у мові перли у слові.
Всім потрібно слова любові,
Щоб як квітка з роси, води - цвісти.
І даруй квіти волошкові!
Тим кого любиш і кохаєш ти.
2‐------
У казкових снах тебе зустрів
Ти - була схожа на троянду квітку.
До тебе підійти я посмів
Осліпила очі , як сонце влітку.
Вітер розчісує волосся
І ллється по плечах немов водограй .
Золоте, як стигле колосся...
Очі немов синій - синій небокрай.
Серцем і душею полюбив
І у думках немов квітку лелію .
Звучить водограй пісні мотив...
Від твоїх п'янких парфум я хмелію.
Я хочу, щоб стала моєю
І прошу у тебе твоєї руки.
Називаю тебе своєю, -
Щоб удвох у золоту осінь іти.
Ти Вселенна -яскрава зірка,
Яка малює у снах казкові сни.
Чарівна красуня квітка
Любов мого життя - моєї весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
Я, так довго ходив світами
І шукав тебе лиш одну.
Ясно зорі зійшли над нами,
Щоб зустріли разом весну.
О, Маріє, ти - моя мрія!
Нахиляю небо тобі.
Я кохаю тебе Марія!
І співаю тобі пісні .
Моє сонечко ти - в небесах
Хочу я, щоб була щаслива.
Вабить,твоя чарівна краса
Мила усмішка ніжна - зваблива.
Ясна зірка між зірок
Очі твої немов діамант.
Ти, прекрасна поміж квіток
Найкрасивіша із троянд.
Ти - приходиш до мене у снах,
Як Мадонна на полотні.
Над тобою кружляю як птах
І Дарую троянди тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
Біда, не в тім, що ти по між усіх - крутий ...
Біда, у тім, що ти - сліпий, та глухий.
Не чуєш співу ,як курличуть журавлі...
І не знаєш мови матінки землі.
Біда, не в тім, що у тебе гострий язик
Біда ,що ти у лайні жити привик.
І у твоїй голові мухи літають...
Ти мовчиш,коли за мову вбивають.
Біда, що цураєшся рідної мови
У твоїм храмі душі нема любови.
А рідна мова, це продовження роду...
Господь, дав людям, як у нагороду.
Біда у тім ,що ти живеш на цій землі,
Не чуєш великих, бо мізки малі.
І не можеш красу землі осягнути
Живеш у тьмі, як можна своє забути?...
А біда не у тім ,що ти є вразливий -
Біда у тім ,що байдужий , лінивий.
Живеш без душі, і моя хата скраю,
Що хочу слухаю, і те співаю.
Біда, в тім що не садять, а рубають ліс
А що у мізках вселився дикий біс.
І плюють у криницю, там, де п'ють воду,
Де народились, нищать корінь роду.
Біда не в тім ,що ти - вельможа між купців
Здобув увесь світ, мудрець,із мудреців.
Але ти не знаєш з якого ти роду?...
Вчи рідну мову ,не каламуть воду.
Біда не в тім, що живеш за океаном...
А те, що ти зрадник,живеш обманом.
Своєї мови, ти не вчиш і не знаєш...
І язик чужий любиш, вихваляєш.
Біда не в тім,що у тебе гострий язик,
А те ,що ти впертий ,рогатий як бик.
Під шансон танцюєш, як дика скотина...
Коли у вогні горить Україна.
Біда, що по паспорті , ти - українець,
Коли не знаєш мови, ти - чужинець.
Не знаєш історії ,слово Кобзаря...
Героїв ,які віддають своє життя.
Біда не в тім ,що тягнешся до чужого,
Що за рублі продаєш брата свого.
Розмовляєш не мовою, а язиком...
У болоті живеш ,як юда понтом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
Ти - стріляєш у моє небо
Увірвавсь, як звір з війною у дім.
Скажи,що є святе для тебе?...
Коли спалюєш ти - душу у нім?...
Ти - стріляєш у моє небо
Живих ,і мертвих топчеш в могилі.
А прийде бумеранг для тебе
Впадеш, будеш жити як в горнилі.
Ти - стріляєш у моє небо
Навіяв вітри, грозу , ураган.
Скажи,що знайшов ти для себе?...
Скарби душі, а чи сліз океан.
Ти - стріляєш у моє небо
Але воно не впаде до землі.
А дощем проллється для тебе
Сонечком ясним зійде в імлі.
Ти стріляєш у моє небо
Стеляться чорні хмари, і туман.
Кажеш, що силач , влада в тебе...
Що між сівачів, ти - цар, на троні - пан.
Ти - стріляєш у моє небо
У Бога сонця - планету життя.
Я відкрию браму для тебе,-
Щоб на колінах просив каяття.
Ти - стріляєш у моє небо,-
Але воно не впаде в океан.
Зоре цвітом засяє для тебе
На землі стане ліком для ран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
А ти - живи ,не смій здаватись!
І кожен день ,як свято - зустрічай!
Не треба труднощів - боятись!
А коли болить душа ,ти - співай!.
Живи, назад - не оглядайся!..
Витри із очей сльози печалі.
Бог з тобою - не сумнівайся!
У завтрашній день крути педалі.
Трудись, і здіймайся до висот !
Та гори вогнем любові до тла.
Сили набирай з пісенних нот
І ,щоб, як кришталь сяяли діла.
Ти - живи, усміхайся світу!..
Не журись, і у щастя зодягнись!
Глянь ,цвіте сад, буяють квіти...
І відпусти те, що було колись.
Живи, допоки світить сонце!
Ніколи не нарікай на життя.
У сад весни відкрий віконце,
Щоб вдихнути у цвіт - нове життя.
З сходом сонечка, із новим днем ,
Ти - відкрий нову сторінку життя.
Коли лютує зима , в душі щем...
Ти - молись , щоб радіти, як дитя.
Втомивсь, перечекай негоду!
Змий увесь тягар душі під дощем.
Живи для себе , і пий воду...
Шануй життя ,дорожи кожнем днем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
БІЛА ОРЛИЦЯ
Вона любила волю ,свободу -
мов орлиця в праці згорала.
Пила із небесних джерел воду
Ночами з Богом розмовляла.
Вона вільна,вільна,вільна птаха...
Біла орлиця між чорних ворон.
Звучить мінорно музика Баха...
Плаче небо між дубових крон.
Йшла життям ,як по- мінному полі
Крізь вітри ,блискавиці ,вогні.
Не боялась смерті, і гріз долі...
Була жінка-воїн у борні.
Вітри чесали золоті коси
З душі гнали дощ , смуток, печаль.
Пила немов квітка чисті роси
Розправляла крила в синю даль.
А ,щоб не плакати ,усміхалась ...
Купалась в росах на світанку.
Була сильна, вище хмар здіймалась, -
На душу одягала вишиванку.
Любила, як матір Україну ...
Віддавала їй свою любов.
І співала пісню про калину,-
За рідну землю пролила кров.
На олтар віддала своє життя,
Щоб зійшло українське сонце .
У колисці спало в мирі дитя...
Сонце світило у віконце.
Народжена в українській хаті
Там ,де рушники на образах.
Квітнуть квіт мальви у благодаті,
Віддають шану дочці в піснях.
А вона була біла орлиця
Сильний,міцний дух немов граніт.
Вистрілив у її скроню вбивця
І перервав життєвий політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
Між нами магія кохання
До океан зір тягнуться серця
Малює твій образ - зірка рання
П'ю любов як водицю з джерельця
Твої очі - синій небокрай
Зваблюють як зірка між полюсів
веде у літо-зелений гай
Тамую порив дивних почуттів.
Між нами магія кохання
Ти немов білий цвіт - в райськім саду
Ти є любов перша остання
п'янка солодка вишня у меду
Між нами магія кохання
Збуджує серця - кристальний магніт
Емоції щастя страждання
Ведуть через океан зір в твій світ
Між нами магія кохання
Я п'янію, як від парфум троянд.
Ти - пречисте небо світання
Моя ніжна пісня - мій діамант.
2-----------------
ТИ - МУЗИКА СЕРЦЯ
ТИ - МУЗИКА СЕРЦЯ
Ти ясень день, що зійшов на світанку
Місяць ,що малює казку у сні.
Ти - біла лебідка у вальсі,у танку
А у райськім саду - цвіт навесні.
О, я так люблю тебе, і кохаю!
І нікому тебе я не віддам.
Тобі про любов, лиш пісні співаю
Ти - Музика серця, мій лік- бальзам.
А я за тобою, як за стіною...
Не боюсь гріз, холодної зими.
Бачу тебе, і цвіту я весною...
Ти - голос скрипки ніжної струни.
А знаєш , коли ти поруч зі мною
Йде земля обертом з під моїх ніг.
Вабиш мене неземною красою
Від твоїх цілунків тану , як сніг.
Ти - мої крила , мій політ у небо
Квітка натхнення - мої почуття.
Подарую я троянди для тебе,-
З тобою піду в осінь - життя.
М.ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
А мова,це мудрість Христова,
Яку дарував Господь на землі .
Це сонце - зоря світанкова
Засіяне слово - зерно на ріллі.
Мова ,це свята кров Христова,
За яку на плаху віддав життя.
Це дух - мамина колискова
Навчає з пелюшок жити дитя.
Мова ,це суть життя ,основа
Є молитва до пречистих небес.
Це оберіг - свята Покрова,
Щоб із мертвих, живим - дух воскрес.
Мова - це скарб , перлини слова,
У храмі молитви - любов , твій дім .
Це діалог з ближнім - розмова
Крок до розуміння передусім.
Мова ,це золота підкова
В сонячнім сяйві - пристань надії.
Це в душі - краса калинова
Берег любові - квітучі мрії.
Мова, для спраглих душ дзвіниця
У храмі на престолі - святий хліб.
У серці поета - водиця
На рушнику хрестик - золотий стіб.
А мова ,це блаженство слова
Вінець дарований нам на землі.
Писання молитов богослова
Сіяти зерно правди на землі.
Мова,це небесна криниця
Для серця, душі - цілющий бальзам.
Це з синіх гір - жива водиця
У час журби,та смутку лік від ран.
А мова ,це мудрість Христова
В кожного народу мова своя.
Зір - зоряна вервечка слова,
Причащає , щоб жила душа твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
Її слова ,як стріли вогняні
Знімали блазням з голови корону.
Були недруги, друзі кохані,-
Які поруч із нею йшли до скону.
Її мова - поетична зброя,
Яка на відстані уражала зло.
Увінчана - в сяйво авреоля -
Вінцем вічної мудрості на добро.
Любила Україну - патріот,
У науці знавець своєї справи.
Як кропивою жалила істот
І бачила ,хто є ворог держави.
Жінка - воїн, красуня і пророк...
Не боялась сказати просто в очі .
Слідив за нею вбивця кожен крок
Чатував біля хати до півночі.
Вона поспішала просто жити...
У боротьбі підтримували друзі .
Ворог вбив, хотів рот їй закрити...
Нині у скорботі калина в лузі.
Нажав курок з пістолета в скроню,
І пролилася жива кров, як вода.
Не побачила внуків і доню,
Вкраїну сколихнула, ота біда...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
Її мова була гостріша за меч,
Спиняла стріли " руського міру ".
Рубала діалог фальші всупереч,
Дерла чуба тим, хто пух від жиру.
А вона тримала в руках булаву,
Пускала нижче пояса - словом.
Не любила, хто мав душу лукаву...
А в мізках своїх вату - полову.
Була світлом істини - адвокатом
Судила зрадників ,блазнів і міль.
Хто цинічно називав себе - братом,
Під балалайку танцював кадриль.
А вона була сильна жінка - воїн
Знімала всім корону з голови.
Паралізувала немов героїн
Довгий язик пліснявої мошви.
А вона була жінка - українка,
Красива, мудра, таких немає.
За Україну пролила кровинку -
Знялася у даль - небо безкрає.
А вона була іконою мови,
Як Біла голубка воркотала .
Запалила в серцях вогонь любови,
Любити Україну - навчала.
Віддаймо шану, на честь її ім'я!
Схилімо голови у мовчанні .
Сіймо в душі зерно правди - ти і я
Стрічаймо її в сонечку раннім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Не кажи, що ти мій брат -
У нас різна кров із тобою.
Ти є розбійник - пірат,
я вільна птаха під горою.
У мене мова, як сад -
У тебе язик - дикий біс.
Я солодкий виноград,
Ти плазун - зміїний укіс.
Я мить - калиновий цвіт
вічне слово у безсмерті.
Ти є сіль - кровавий піт,
Зло - куля моєї смерті.
Я світло, а ти є тьма
Зелена жаба в болоті.
Ти метіль - люта зима,
Я літо у ніжній ноті.
Я жінка з міста Лева,
У гніві - горда левиця.
У мові - королева...
Пісня - джерельна водиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Брати та сестри , мої - українці!
Будьмо, мудрі - у цій кровавій борні!.
Хай не лякають нас - дикі ординці!,
Що вб'ють ,спалять у порух - у цім вогні.
Беріть до рук сокири, вили , граблі!
І женіть москалів з своєї хати.
Тут господар-українець на землі!
Хай ніхто не посміє нас топтати!.
Вбивають, і знищують нас сотню літ
Морять голодом, йдуть на нас війною.
За свій край герої ллють кровавий піт
Йдуть вперед...і ведуть всіх за собою.
Пам'ятайте ,героїв поіменно!
Вони пророки, бачать все наперед.
Їх поодинці вбивають щоденно -
За мову , ідею, ламають їх злет.
Такі ,як Фаріон не бояться смерті!
Своєю смертю на жаль, не вмирають.
Віддають на олтар життя у жертві
Знають праве діло ...Часу не гають.
2---------‐---'
Кат за срібну монету продав душу
І за кроваву справу взяв мільйон.
Перейшов межу, і заповідь божу...
З пістолета стріляв у Фаріон.
І регоче вбивця,що вбив людину,
Пострілом у скроню забрав життя.
Підняв руку на Фаріон Ірину...
Зупинив земну путь - серцебиття.
А вона боролась за Україну
Сильна духом,патріот країни.
За ідею ,стояла до загину...
За Свободу, добробут родини.
Була вчителем ,Титаном науки
Любила мову ,як рідну матір.
Її працю вчитимуть наші внуки
Її ім'я будуть вічно пам'ятати.
3---------------------
Не кажи, що ти мій брат -
У нас різна кров із тобою.
Ти є розбійник - пірат,
я вільна птаха під горою.
У мене мова, як сад -
У тебе язик - дикий біс.
Я солодкий виноград,
Ти плазун - зміїний укіс.
Я мить - калиновий цвіт
вічне слово у безсмерті.
Ти є сіль - кровавий піт,
Зло - куля моєї смерті.
Я жінка з міста Лева,
У гніві - горда левиця.
У слові - королева...
Мова - джерельна водиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
А мова наш дім ,суть життя - основа,
Гостра зброя проти бродячих псів.
Виплекана поетами зі слова
Проти язика, наших ворогів.
Вона вміла за себе постояти
Стояла горою за Вкраїну.
Жила правдою, не вміла мовчати...
Боролась за мову солов'їну.
А по Львову ходять вільно шакали
Носять кишенькову зброю в руках.
Нічого не бояться, ці васали
Наводять на людей страхи та жах.
А для злочинців не писаний закон
Вбивають наче звіра - людину.
Стояла,як кістка в горлі Фаріон
Захищала мову - Україну.
А ворог не міг змиритись ,що програв
Писав план ночами ...точив зуби.
Троянського коня - васалу шукав...
Розп'ясти на хрест до страти, згуби.
Вона взірець, була справжній патріот -
Славна, жінка-воїн слова і діла.
Травила наче жуків, блазнів - істот...
І хижим орлам ламала крила.
А вона посеред темряви - світло
В образі - Мадонна України.
Книга життя - історія, повітря...
А матінки землі - цвіт калини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
Я все життя тебе шукав...
Мріяв,надіявся,і чекав...
Що прийдеш із казки у мій світ-
Красива жінка -квітучих літ.
Ти - мрія, промінь надії-
У саду прекрасна Лілія.
Я чекав тебе стільки літ!,
Щоб прийшла, ти - мила у мій світ.
Ти - дорогий скарб у житті
З тобою літаю в почутті.
Тебе люблю і кохаю,
Як свіча за тобою згораю.
На відстані ́відчуваю -
Птахом лечу до твого раю.
Хочу, чути твій голос, мову
І ласкаву твою розмову.
Ти - серцю мила ,жадана -
До безтями люблю, кохана.
Якщо любиш, то - не мовчи...
Тихенько "люблю "прошепочи..
2‐‐----------------
Я боюсь, признатись собі,
Що мені, ти - не люб,не милий.
Бажаю щастя я тобі!...
Лети собі , і будь щасливий!...
Я жінка, а не монашка!...
Мені потрібен друг,чоловік.
Зранку до ночі , як пташка
Працюю... душі потрібен - лік.
Не раба твоя, не бранка
Слугою твоєю не буду.
Я жінка, а не коханка -
Не боюсь, злих язиків осуду.
Твоя любов,гроза,злива
Від дощу в'яну немов квітка .
Обпік жалом, як кропива
Чекаю світанок мов зірка.
Зброя моя, це - усмішка
Ласкава мова, ніжні слова.
Ти-метелик , а я бджілка...
Взимку мене зігріють дрова.
Відпускаю тебе, лети!...
Ти - вільний птах у тебе крила.
Між нами спалені мости,
І любов - за водою сплила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
А від спеки плюс тридцять на сонці
падають ниць мертві птахи із дерев.
Тиск немов на пороховій бочці
Ковток води шукає від спраги лев .
Від спеки плавиться мозок ,як сир
Листя жовтіє, все спалює кисень .
Вчора степ зеленів... нині пустир,
Здичавів... росте чортополох,стрижень.
Від спеки в очах мухи літають ,
Крутиться кругом земля під ногами.
В літнім саду листя опадають,
Жовтіють під сонячними вогнями .
Від спеки кипить вода на сонці,
Міліє на озері ,в річці, ставках.
День тримає проміння на голці...
Шукає крапельку дощу у хмарках.
Літо мережить у золото світ,
Поля ,степи, гаї діброви,сади.
На бутоні троянд зів'янув квіт,
І в'яне краса без роси, та води.
По землі йдеш, як по лезі бритви
Немов розпечений золотий пісок.
Птах просить дощику у молитві...
Шукає у джерел водиці ковток .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
А ти не ходи до мене...
Коли не любиш, не цілуй уста.
Ти - високий... стан, як в клена
Не марнуй свої молоді літа.
Не говори красивих слів
І не закохуй мене у себе.
Чарівна твоя краса - спів,
Скажи , хто крім мене є у тебе?....
О, вийди дівчино у сад!
Співай ніжну пісню про кохання.
Глянь, який ясний зорепад?!...
Сіє зорі на щастя до рання.
Так пахне липа духмяно!!!
Солодкий цвіт напуває серця.
А тут, як в раю - кохана!...
П'ю твою красу ,як із джерельця.
Дай свою руку кохана !
Я поведу тебе в зелений гай.
Тільки, ти - серцю жадана...
Люблю тебе ,як сонце - небокрай.
Цей вечір згаснув, як зірка ...
Літня ніч ,як океан глибокий.
Підійди - моя лебідко!...
Бо я є твій - лебідь синьоокий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024
Поезія ,це скарб душі
Висота і глибина думок.
Це перли слова у вірші...
Молитовна вервечка зірок.
Поезія - це світ краси
І море емоцій від дощів .
Це життя - мінуси, плюси...
Пахощі трояндових кущів.
Поезія ,це міць ,сила,
Яка тримає дух на землі.
Це спів серця, пташки крила,
Золоті жнива на ріллі.
Поезія, це землі дзвін ,
Від зимового сну будить нас.
Підіймає словом з колін
Дає надію у важкий час.
Поезія, це мить життя
Для поета - куточок раю.
Мрії ,натхнення, почуття...
А в долонях букет розмаю.
Поезія, це лік душі...
Дарунок - Небесного Отця.
Це квітучий сад у вірші
Він єднає самотні серця.
Поезія,це блаженство...
Страждання, біль матінки землі.
Сповідь душі - гра,мистецтво...
Всесвіт , ясне сонечко в імлі.
Поезія ,це божий дар
Від спраги - цілюща водиця .
Для втомлених сердець - нектар
Для птиць - поетична світлиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2024
Така спека,що плавиться асфальт
Став мягкий немов глина під ногами.
День з червонявим виблиском - ковальт
Птах спалює крила під небесами.
Чаєчка шукає синє море
Заховалась у кам'яну скелю - тінь.
І дивиться на небо просторе,-
Як земля горить від сонячних горінь.
А на дорогах немов в пустині...
Немає хмарок , так сонечко пече.
Спить літечко на білій хмарині
Обпалило білого коня плече.
На автобамі нема , ні душі...
Немов на землі повмирали люди.
А під парасолею торгаші
Стоять ... молять Бога, і б'ються в груди.
Чекають дощу , а з моря вітру,
Щоб понизився градус на мінус пять.
Вода на вагу золота за літру,
Треба ковтком за один раз випивать.
Шинкар манить до себе покупця
По сонячнім дзвінку лишає базар.
П'є спрагло воду ,і тулить до лиця...
Капає піт з чола...Скропляє товар.
Літечко встає раненько зранку...
Збирає плоди, і леліє квітку.
А пташка бореться до останку,
Шукає їсти, пити- жить на світку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
Стою , слухаю шелест тополі...
Чую, як кує зозуля у гаю.
О ,сива пташечко, накуй долі!...
Щасливих літ, як зір у небокраю.
Накуй зозуле квітучу весну ! ,
Щоб у ній розквітав цвітом буйно сад.
Розбуди ліс, гаї, поля від сну!...
Хай тане лютої зими - снігопад!...
Накуй зозуле - сонячне літо!
Щоб колосились рясно стиглі жита.
Солодив плодами сад на вітах
Увінчала коси - осінь золота.
Накуй зозуле, ще погожі дні!,
Щоб зігріло ясне сонечко літа.
Хай зранку усміхнеться у вікні
Цвітуть у розмаю троянди квіти.
Накуй зозуле, ще багато літ !...
Хай радіє від щастя мій листопад.
Цвіте у мріях яблуневий цвіт,
Співають пташки для моїх онучат.
Стою , слухаю шелест тополі...
Прийде час, зелений лист пожовтіє.
Зірве вітер золото тополі ,
Біла зима снігами все засіє.
2----------------------------------
Летить, так швидко час птахом в небо,
Що загубив, те вже не знайду
Душі сонечка тепла, так треба, -
Щоб з ним іти в осінь золоту.
Кує у гаю зозуля сива...
На пальцях рахую я роки.
Вітає пташечка, так красиво!...
В долоні сіє мені зірки.
Стою на краю літа у житах,
В букет море квітів збираю.
На сьоме небо до зір несе птах.
До того, кого я кохаю.
Накуй мені, ще зозуленько літ!
Хай цвіте, ще довго райський сад! .
В зиму прийду гляну на давній світ
Нагадає рай літа - зорепад.
Накуй зозуле літ моїй - долі!
Хай цвітуть як волошки в піснях!
Я прилечу вітром до тополі
Там ,де квітнув маком у житах.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
А я не знаю, хто, що сказав вчора...
Те ,що було вчора, сплило за водою...
Якщо у людини уява хвора!
Вона оплює тебе, топче ногою.
Міняється час, погляди на життя...
Те ,що було вчора, нема і не буде...
Міняються люди, їхні почуття,
Ніколи не треба, бити себе в груди.
А заздрість бере на душу важкий гріх...
Перегородить дихання, а ні дихнеш.
А чужу біду переведе на сміх
Переступить через тебе,коли впадеш.
Воює жорстокий світ, в нього є ціль...
Він прагне слави, почесті та медалі.
Заради своїх благ, сипле тобі сіль,
Ламає тобі крила, ріже педалі.
А у заздрості - чорне піднебіння
І розпустить язик, щоб тебе вкусити.
Великі очі, в тілі ожиріння...
Жаба давить ,коли хочеш краще жити.
Коли бачить, йдеш до фінішу вперед...
Язиком навіє грози, дощі, вітер.
Пам'ятай, що життя гірке і не мед!
Не витреш ,те що написано із літер.
А кожне слово, має свою цінну...
Тож, ти - подумай ,ніж щось хочеш сказати !
Бо зверхній ,звалить на тебе всю вину...
Не захистить тебе, від бід рідна мати.
Ти - будь людиною, слова і діла!
Якщо сказав, то зроби справу до кінця.
Не тримайся місця - царського крісла,
Бо все є пусте, коли втрачаєш ім'я.
А на все в житті є межа, границя,
І ти - не переходь на червоне світло.
І не каламуть воду у криниці
Не дивись на ближнього скоса, ти - звіром .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
Я з тобою лечу на сьоме небо
Відриваюсь від землі у політ.
Розправляю крила, як білий лебідь,
І цвіту, як райський сад білий цвіт.
А там ,де Марс, Венера , і Юпітер...
Нема тривог і холоду зими.
Несе у синю даль - попутній вітер,
Щоб нахилить тобі - сонце весни.
Там сяє яскраво зірка світання
Будує мости щастя для долі.
Єднають серця лебеді кохання
Воркують, як птахи на тополі.
Я прийду до тебе у казкові сни
Намалюю тобі зоряну ніч.
Зацілую вуста сонечком весни
Тільки , ти мене кохана поклич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2024
В очах горять промені любові
Вони розкажуть тобі про почуття.
Знайду найкращі перли у слові
Бо ти моя любов, подих - життя.
Подарую тобі свою любов
Троянди червоні - ніжність, і ласку.
Звільню від зим, і самотності оков
Поведу в квітуче літо, у казку.
У келих наллю вино ігристе
Засяють очі ,як дві зорі в небі.
Запалить свято - небо пречисте...
Насіє щастя для мене,для тебе.
Візьму твої руки в свої руки
Ніжно обійму зацілую уста.
Злетимо вище хмар поміж буки
Там, де п'янко цвіте - липа золота.
Там на березі ріки у гаю
Лебеді кохання стрічають літо.
Цвіте духмяна липа в розмаю
Дарує мить щастя і море квітів.
2----------------------
Летить так швидко час птахом в небо
Що загубив те вже я знайду
Душі сонечка тепла так треба
Щоб з ним іти в осінь золоту
Кує у гаю зозуля сива
На пальцях рахую я роки
Вітає пташечка так красиво!
в долоні сіє мені зірки
Стою на краю літа у житах
В букет море квітів збираю
Вище хмар несе до сонечка птах
До того кого я кохаю
Накуй мені ще зозуленько літ
Хай цвіте ще довго райський сад .
В зиму прийду гляну на давній світ
Засолодить в снігах зорепад
Накуй зозуле літ моїй долі
Хай цвітуть як волошки в піснях
А я прилечу вітром у полі
Там ,де квітнув маком у житах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
А коли у душі живе любов
Вона проросте , як квітка крізь асфальт.
Тягнемось до сонечка знов і знов
Щоб жить, бути міцним ,як граніт - базальт.
В кожної квіточки своя краса
Її шліфує дощ, гроза і вітер.
Надихають блаженні небеса,
Як поета душу слово із літер.
Птах хоче в синє небо злітати
А риба, щоб плавати в океані.
Поет шукає музу - писати,
І зустріти сонечко на світанні.
Малесенька зернина - пагінець
Тендітний паросток, стебло і колос.
Руки золоті сплітають вінець
Праця потішає, як пташки голос.
В кого у душі світиться сонце
І, той, до землі корінням проросте.
Деревце до світла у віконце,-
Як білесенький цвіт вишні розцвіте.
У золотих колосках пишних нив
Родиться хліб : овес,жито,пшениця.
Поміж зір лунає пісні мотив
Для спраглої душі чиста водиця.
Кожен своє гніздечко шукає...
Немов лелека,ластівка,журавлі.
Хто посадить сад - цвіт розквітає
Солодить плід - краса рідної землі.
2----------------------
КУЄ У ГАЮ ЗОЗУЛЯ СИВА
Летить, так швидко час птахом в небо,
Що загубив, те вже не знайду
Душі сонечка тепла, так треба, -
Щоб з ним іти в осінь золоту.
Кує у гаю зозуля сива...
На пальцях рахую я роки.
Вітає пташечка, так красиво!...
В долоні сіє мені зірки.
Стою на краю літа у житах,
В букет море квітів збираю.
Вище хмар несе до сонечка птах.
До того, кого я кохаю.
Накуй мені, ще зозуленько літ!
Хай цвіте, ще довго райський сад! .
В зиму прийду гляну на давній світ
Засолодить в снігах зорепад.
Накуй зозуле літ моїй - долі!
Хай цвітуть як волошки в піснях!
Я прилечу вітром до тополі
Там ,де квітнув маком у житах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
O Zingarella, zingarella!!!
Я закохавсь у тебе - donna bella.
Ти маниш ,вабиш, мене дурманиш...
І моє серце любов'ю раниш.
О Zingarella,zingarella!
Смаглява циганочко мила.
Я дивлюсь ,на тебе не надивлюсь...
І тобі немов Мадонні молюсь.
Притягуєш до себе магнітом
Сяєш немов сонечко над світом.
Блищать немов алмаз твої очі...
І чарує всіх краса жіноча.
Ти - пристрасно танцюєш у танці!
Пасують ,так личеньку-рум'янці.
Торкаюсь очима солодких губ
І клонюсь тобі ,як велетень дуб.
А я не князь, не циганський барон -
Вкраду ,як циган - твій солодкий сон.
Візьму тебе у танок - циганко...
Затанцюємо удвох у танку.
А врода циганки ,як райський сад
Я став рабом спокусливих принад.
Як у аромат троянди вдихаю...
О ,Боже як її я кохаю!!!
Я візьму в свої руки гітару...
І вітром прожену чорну хмару.
І поведу у рай- на берег ріки...
Там,де у трави падають зірки.
Я злечу ,як білий кінь у поле
Там ,де жита- стерня в ноги коле.
І білі ромашки назбираю...
Бо тебе циганочко кохаю.
А чорне волосся водоспадом
Опадає хвилями зорепадом.
Запалює романтичний вечір...
Веде в зоряні краї далечі.
У її серці вогонь палає...
Гаряча кров ,так пристрасно грає.
Співає : О, ромале,ромале...
Кружляє, як листячко опале.
А на сукні троянди червоні
А голос,як дзвін у передзвоні.
У своїх руках карти тримає...
Розкаже, хто тебе любить, кохає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2024