| Сторінки (32/3176): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
ТИ - СКАЗАВ : " ЖИВИ"
ПОВТОРНО
А твоя смерть поранила мою душу
І день за днем я згораю, як свічка.
А ти - сказав : " живи"!...і я жити мушу...
Ходжу поміж людей, як темна нічка.
Не тішить мене , цей земний рай - білий світ
Весна під дощем, я не бачу сонця.
Ластівка мила рветься високо в політ...
І під дощем тулиться до віконця.
Я думала пісня врятує від біди
Злітала у сад ,де співає пташка.
Слухала , як воркочуть мило голуби...
Літо без сонця і на душі важко.
О ні, я не літаю високо, як птах
Я хочу лиш знайти - пречисте небо .
Шукаю твій образ - братчику у снах,
Щоб чути, хоч одне слово від тебе.
А я, як ластівка промокла під дощем
Зорю у вікно до хати на поріг.
Стоїть хата наче сирота...в душі щем...
Вчорашні сліди замітає білий сніг
Хто відкриє двері до рідної хати?...
І запалить вогник тепла у душі.
Нема батьків, тебе братчику дорогий
В коліно трави, кропива, спориші...
Я не жаліюсь і не плачу на долю,
Господь ,дав усе у житті, що треба.
Втрачаємо рідних, серце щемить до болю...
Тримає молитва - високе небо.
2----------------------------------
ПРИСВЯТА БРАТУ
Брате, ти рано пішов в заметіль,
Лишив хату, де ти народився.
Більш не почую твій голос - на душі біль...
А сьогодні , ти - мені наснився.
Тут у сні, ти - молодий, красивий,
Блакитні очі наче небокрай.
І взяв мене за руку щасливий,
Ведеш у дитинство - у квіт розмай.
Тут, так мило щебечуть солов'ї
І туркочуть голуби під вікном.
Ти - сонечком всміхаєшся мені,
Захищаєш від гріз брате крилом.
Ще з діда-прадіда, тут є наш рід,
Ти - гордився, що схожий до мами.
Ти в моєму серці залишив слід,
Малював казку своїми руками.
Цілую ,отой рай, ту стежину -
Куди наша матінка ходила.
Я лечу, як пташка на калину,
Щоб духом зміцнила мої крила.
В холодку тато клепає косу,
Немов увесь світ тримає в руці.
Завтра піде на трави, на росу,
Щоб купались діти, як в молоці.
Під вечір тато сів відпочити,
Співає пісні про Україну.
І вчить нас рідну землю любити,
Щоб любились, горнулись в родину.
Бачу за столом усю родину,
Відчуваю батьківську любов, ласку.
Як сонце мама спекла хлібину ,
І кличе нас з тобою у казку.
Зацвіла Піонія , жоржина,
Стоїть у садочку в журбі хата.
Стою край доріг, як сиротина
Цвіте літо, у душі зима - брате!...
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024
Злетіли роки мов чайки над водою
Змахнули у даль - за синій океан.
Ще вчора розквітав райський сад - весною
І душа цвіла, як у квіток ліан.
Вже сад на деревах листя озолотив
На краєчку літа - золота осінь.
Явір на скрипці грає мінорний мотив...
І час розплітає берізці коси.
Роки , як з дерева листя опадають ,
Як рідні, близькі , знайомі та друзі.
І у нашім серденьку слід залишають ,-
Приємний спогад, коли душа в тузі.
Ще вчора тримала сонце у долонях
Літній день купався у срібній росі.
Нині засріблилась сивина на скронях...
Троянда ронить пелюстки у красі.
Як один день злетіли за обрій роки
Загубилось моє літечко в житах.
Ще вчора діти робили перші кроки ,
Нині вже зросли внуки в юних літах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
Люби життя, бо воно прекрасне!
Розплющ очі ,глянь на божу красу!
І встань рано, як сонечко ясне!
Пий життя, як квітка чисту росу.
Люби життя, все те ,що дав Господь!
Бо, це є найдорожчий скарб з небес.
Хай під сонцем міцніє душа, плоть...
Життя дарує тисячу чудес .
Люби ,цей світ і кожну мить життя!...
А на землі - різні пори року.
Вчися, працюй і роби відкриття...
І пізнавай Всесвіт - світ широкий.
Люби життя, сій зерно у полі!
Хай квітне житами золотий лан!.
Хай рушник щастя стелиться долі!...
Бо хто працює, той господар - пан.
Люби життя, весну, літо, осінь!
І в зиму, як падає білий сніг.
Як малює на склі - квіт морози,
І як шумлять тополі край доріг.
Люби життя, бережи та шануй!
Твори його своїми руками.
А душею святу землю відчуй !
Не топчи цвіт своїми ногами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Ще вчора мама тримала дочку за руку ,
А нині дочка тримає в руках мамин портрет.
Ні, вона не забуде мамину науку!,
Що треба боротись, за кожне падіння і злет.
Вона вірить, що час все розставить по місцях,
Що свята правда переможе зло на цій землі.
Хай вороги не забивають у труну цвях,
Перед Богом стануть на суд великі та малі.
А Снайпер -вбивця, сяде за злочин за ґрати,
Відповість на судді за невинну пролиту кров.
А хто б не був підсудного - батько і мати,
І ніхто немає права вбивати за любов.
Вона любила мову, землю, Україну,
була іконою мови - світлом посеред тьми .
І вчила жити по правді свою дитину,
Була орлицею і захищала всіх крильми.
В неї тисячу ідей, несла стяг свободи -
Хотіла, щоб були вільними людьми на землі.
Щасливі, незалежні живуть там народи!
Хто бореться, за кожен клаптик своєї землі.
Адвокат диявола грає різні ролі ,
За великі ліри хоче вбивці дати волю.
Ніхто не має права калічити долі,
Стріляти у скроню, завдавати душі болю.
Багато питань , а відповіді немає
І хто відповість за важкий злочин на цій землі.
Вбивця від різних питань від судді втікає
Видно лице, як в дзеркалі на прозорім склі.
За все треба розплачуватись в цьому житті
За помилки молодості, хибні свої кроки.
А вбивці літають, як орли на висоті.
Вірять, що все можуть, і для них світи широкі .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
Я не модель ,не зірка з Голлівуду
У мене своя краса ,погляд на життя.
Під чужу дудку танцювати не буду...
У мене свій образ ,характер - своє я.
Не артистка, не Моніка Белуччі,
І не зваблюю нікого я очима.
Люблю оригінал, не копію Белуччі, -
Щоб була своя краса ...лице без гриму.
Люблю сонячні, райдужні кольори:
На біле кажу : "біле,на чорне - чорне".
Ніколи на людей не дивлюсь згори
Не зваблює мене світло ілюзорне.
Я не слухаю пліток за плечима
І для базарних розмов немає часу.
Кожна людина є неповторна...
Не дивлюсь на чуже жадібно і ласо.
Не люблю нарцисів, штучних орхідей
Які хвалять себе, топчуть інші квіти.
Ідуть до слави з чужих праць,та ідей...
Прагнуть телекамер, ефір у цім світі.
Я люблю простих ,тих, які з народу,-
Які будують красиво прекрасний світ.
Творять своїми руками стиль, моду...
Запалюють свято ...і ведуть у політ.
2---------------------------
ЖИТТЯ
О життя, життя радості, печалі
Не знаєш, хто завдасть тобі удар.
Якби то знав ,що буде завтра - далі?...
То захистився від потвор, почвар.
О життя, життя ти, як в круговерті!
Перевернеш, все то вверх, а то вниз.
Що написано тобі у конверті
То приймай від долі , отой сюрприз.
Для одного в'ється круто дорога,
А для іншого просто рай - життя.
А хто шукає у молитвах Бога,
У того - благословенне життя.
Один не живе, а просто існує
Нічогісінько не досяг в житті.
Живе одним днем, із ближнім воює -
Сидить ,як сліпий баран в заперті.
Нічого сам він не вміє робити,
І лінивий , як кіт до роботи.
Язичок свербить, вміє осудити...
Живе, чекає вихідних суботи.
Одного гне вниз , шарпає вітер
Іншого несе високо у політ.
Хто шукає мудрість життя з літер
Він по волі божій бачить білий світ.
Будь, людиною, не звіром з зубами!
І не пий кров ,тим хто тебе любив.
Не топчи душу своїми ногами!...
Хто збудував дім,щоб ти - просто жив.
Як собі постелиш, так будеш спати
Добрий має вінець, лихий кінець.
Богу тре молитись , щоб ласки мати
І , щоб задум твій збувся у вінець.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
Іду до себе я десятки літ,
Щоб бути особистістю - собою.
Я дерево життя - квітучий цвіт
Джерело ,яке напоїть водою.
Іду до себе зростаю по днях...
Я час... і виконую божу волю .
Іду у світ... і торую свій шлях,
І пишу книгу життя свою долю.
Іду до себе - в поетичний храм,
Як блудний син блукаю у тьмі ночі.
Іду під дощем, не корюсь вітрам,
А шукаю - боже світло опівночі.
Іду до себе - у країну мрій,
Щоб пізнати основу і суть життя.
Шукаю Всесвіт у безнадії...
Чую біль землі ,як бється серцебиття..
Іду до себе - до Бога сонця,
І Небесного Отця я чую голос.
Нахиляю небо до віконця
Сію зерно і зростаю ,як колос.
Іду до себе - у рай дитинства,
Там, де хліб, як ясне сонце на столі.
Щоб відчути святість - мить блаженства...
І радість, на богом даній, цій землі.
Іду до себе, щоб знайти свій рай,
А під небом своє місце на землі.
Живу, Мрію, дихаю у розмай...
До зір несуть на крилах журавлі.
Іду до себе, щоб пізнати світ
Приймаю боже слово, як причастя
Шліфую душу ,як міцний граніт...
Зростаю крила, щоб віднайти щастя.
Іду до себе, як по битім склі...
Падаю, до осколка раню ноги.
Тримає небо - життя на землі,
Лікує рани душі - мудрість Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Хочу дотягнутись до дерева, до віт,
Щоб зірвати яблучко у садочку.
А я , ще мале дитятко всього п'ять літ,
Нарву ромашки сплету у віночку.
Вмию босі ноги у росяних травах,
А під літнім дощем чорняві коси.
Буду слухать, музику дощу в октавах -
Зіп'ю, як квіт від спраги чисті роси.
Позбираю в кошик яблука рум'яні,
Ті , що впали, вітер із гілля зірвав.
Золоті соковиті грушки духмяні,
Щоб у моїм тілі дух міццю зростав.
А потім людям рознесу дари літа ,
Щоб скуштували плоди з мого саду.
Небокрай мило усміхнеться, привітно,
Благословить дитя під зорепадом.
Хочу дотягнутись до дерева, до віт
Ловлю сонечко, що поміж крон сяє.
О, який прекрасний і казковий,цей світ!
Коли соловейко пісні співає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Зацілую устами,оту стежину, -
Куди мої батьки ходили стежками.
Сяду пташкою на червону калину,
Щоб оспівати свій земний рай - піснями.
Я піду босими ногами у літо,
Відчути чарівну красу - тепло землі .
Щоб серед зим, в моїй душі цвіли квіти,
З України щастя принесли журавлі .
Там за рікою у травах, на долині,
Купається сонячний день у молоці .
Пасуться карі коні у конюшині,
Сонечко малює рум'янець на щоці .
Я піду до Дністра ,там, де буйні трави...
І буду слухати водограй у ріки.
А там ходить птаха - лелека, як пава
І натрусить зі своїх крил мені зірки.
Зацілую кожну п'ядь матінки землі,
Де розквітала моя весна у житах .
Там зростали роки ,як колос на ріллі
Цвіли синіми волошками у піснях.
Несуть мій золотий час вітри сто крилі
Там, де пишні трави шумлять наче море.
Тут сонечко грає на високій хвилі
Відкриває політ у небо просторе.
Леліє сонечко у колоссі жита
Складає снопи у перевеслах долі.
А на рушнику хліб - пшениця золота
Частує матінка добром у любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Усе має свій час , свою цінну, вартість,
Нічого вічного немає на цій землі.
Не всім пощастить - зустріти осінь, старість,
І не всім дано - бачити сонечко в імлі.
Кожна пора року красива на землі,
День міняє ніч, сонце - місяць, ясні зорі.
Помирають усі - великі та малі,
Кораблі тонуть на дно у широкім морі.
Є час народжувати, є час любити,
Є час для думок, мрій, праці та відпочинку.
Є час для молитви, а є час творити...
Є час любити, та для вічного спочинку.
Вимірюється у часі - наше життя,
Є пори року - весна, літо осінь, зима.
З пелюшок виростає на ноги дитя....
І вчиться жити, трудиться у поті чола.
А Господь, дав нам свободу, божу волю,
Щоб кожен по своєму уму, цей світ творив.
Щоб сівач сіяв зерно, мав хліба вволю -
Збудував хату, посадив сад - Бога хвалив.
На все свій час і на землі божа воля ,
І кожен несе на Голгофу свій важкий хрест.
Для кожного пише книгу життя - доля,
В кожного своя висота і свій Еверест.
Кожне деревце по своєму красиве,
І людям віддає, як квітка свою красу.,
Родить плодів стільки дерево вродливе -
Скільки набере сили, в землі зіп'є росу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024
Любов, як цілюща водиця жива
Від почуттів б'ється серденька стук.
Від цілунку уст йде кругом голова
Млію від твоїх обійм - ніжних рук.
Ти - люби мене, як сонечко квітку
Зігрій теплом в променях любові.
Щоб цвіла, як в саду троянда влітку
Знайди найкращі перли у слові.
Ти - планета щастя, мій казковий світ...
Моя квітка - королева серця.
Ти - жінка ,яка надихає в політ...
Біла лебідка - синього озерця.
Так ,пахне літо у травах медами
Малює нам романтичний вечір.
Зійшла вечірня зіронька над нами
Веде з тобою в краї далечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
Побудь, зі мною, ще трішки літо!...
В золоту осінь йти не поспішай.
А до ніг стели ромашки квіти
І пісню про кохання мені співай.
Цвіту для тебе квіткою мрії
І чарівною трояндою в саду.
Ти - яскраве сонечко надії....
А у небі білий лебідь у танку.
Ти - запалюй у любові серця
І хай сяють ,як алмаз щастям очі.
З чистої води напій з джерельця
Дай цвісти квітці - у красі жіночій.
Вже налився сад у колір сонця
Причащає солодкими плодами.
Цвіте мальва - ружа край віконця
Злітає у мріях під небесами.
Душа крилата,як біла птаха
Вона злітає у зоряні світи.
Звучить мінорно музика Баха,-
Щоб в цім раю знайшли - щастя я і ти.
А там у квітучім полі, в житах...
Я чую шелест колосків,шепіт трав.
Пломеніють маки у пелюстках...
Зігріває струна - сонячних октав.
Побудь, зі мною ,ще трішки літо!
Хай намилуюсь я красою землі.
Сплету вінок пісень зоре цвітом
У сніжну зиму понесуть журавлі.
2-------------------------------
Плекаймо у своїх серцях любов
А за спиною крила лелечі.
На зоряній вервичці з молитов
Хай серця єднає літній вечір!
Сійте квіти щастя у любові,
На богом даній матінці землі.
Хай надихає краса у слові!
Пісню в далечінь несуть журавлі.
Посадіть сад, паросток любові ...
Солодкі груші, яблуні , вишні .
Хай цвітуть ніжні квіти бузкові!
У суцвітті , як зорі всевишні.
Збудуймо свій дім - куточок раю
І вишиймо рушник щастя долі.
Хай в ньому цвітуть квіти розмаю!
Вишиванкою маки у полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
Ти - живи,щоб новий день зустріти,
Щоб сонечко побачити на землі.
Живи,щоб просто на землі жити!
Дочекатись - золоту осінь в імлі.
Ти - живи,щоб спити чашу життя!
І не женися за вітром у полі.
Всміхайся світу... радій, як дитя,
Щоб бачити цвіт - красу у тополі.
Живи ! -не думай про завтрашній день
І у долоні лови щасливу мить.
Не впускай у душу тугу - мігрень,
Бо є тисячу причин ,щоб просто жить.
А життя - дано нам раз на землі,
Щоб в любові творити свій рай - життя.
Відлітають вдаль великі,малі...
Назад у минуле нема вороття.
Живи - усміхайся, люби життя!
Вдягай,як на свято найкращий одяг .
Із часом протирається взуття
Життя біжить усе вперед ,як потяг.
Живи і дихай на повні груди
Люби себе ...купи, що прагне душа.
Не слухай ,що скажуть тобі люди
Шукай перлини, як поет для вірша.
Живи,цвіти і розквітай, як сад!
У мріях злітай до сонечка в політ.
Коли прийде до тебе Листопад...
крильми птаха обійми, цей божий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
Я прошу, дочекайся весни!
Зійде ясне сонечко високо.
Розпустять листячко ясени
І глянеш на білий світ, як сокіл.
Я прошу , дочекайся весни!
Зацвітуть яблуні, вишні в саду.
А час прожене зимові сни
Над нами тривоги, горе , біду.
Я прошу, дочекайся весни!
Я хочу набутись із тобою.
Тримайся, коли тривожать сни!
Підтримаю своєю рукою.
Я прошу, дочекайся весни!
Не залишай одну на цій землі.
Я без тебе, як сад восени
Не бачу неба сонечка в імлі.
Я прошу, дочекайся весни!
Не додавай серцю журби, тривог.
Я не боюсь заметіль зими,
Пройти крізь сніги допоможе Бог.
Я прошу, дочекайся весни!
Я не знаю ,як жити без тебе.
Дай надію , як сад восени,-
Що будеш триматися за небо.
Я прошу, дочекайся весни!
Борись за життя і не здавайся!
І від себе мене не жени,
Коли важко тобі - усміхайся!...
Я прошу, дочекайся весни!
Вірю, що подолаєш недугу.
Ти є сильний ,як дуб восени...
Обніму тебе, і зніму тугу.
Я прошу , дочекайся весни !
Я не залишу у біді тебе.
Спалює мене - докір вини,
Що в надважкій праці спалив себе.
Я прошу , дочекайся весни!
Тре боротись за життя до кінця.
Коли прийде час підеш у сни!
Ти -дай мені знак від Бога Отця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
А ось і все закінчується липень,-
Серпень одцвіте, як Піонія в саду.
І заплаче дощем небо блакитне...
Літо згорить , як зірка під зорепадом.
А на порозі серпня стоїть осінь...
Залопотів птах в осіннім тумані.
Вітерець розплітає вербі коси
І вже прохолодні ранки на світанні.
А ще вчора липень у царстві літа
Збирав в житі сині волошки у букет.
До ніг стелились трави - море квітів
Сизокрилий птах розправляв крила у злет.
Закурликали у небі журавлі
На перехресті літа пройдених доріг.
Я шукаю своє літо на землі...
Час - віртуоз сіє на коси перший сніг.
Там, де ходили лебеді кохання
Заросла стежечка у рай літа в трави.
Відлунює музика на прощання
Солодить струна сонячної октави.
Я лечу у небо немов білий птах
Шукаю тепло сонця - літо золоте.
Я заблукала у полі, у житах...
Там, де у травах - квітка щастя цвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2024
У казкових снах тебе зустрів
Ти - була схожа на троянду квітку.
До тебе підійти я посмів
Осліпила очі , як сонце влітку.
Вітер розчісує волосся
І ллється по плечах немов водограй .
Золоте, як стигле колосся...
Очі немов синій - синій небокрай.
Серцем і душею полюбив
І у думках немов квітку лелію .
Звучить водограй пісні мотив...
Від твоїх п'янкий парфум я хмелію.
Я хочу, щоб стала моєю
І прошу у тебе твоєї руки.
Називаю тебе своєю, -
Щоб удвох у золоту осінь іти.
Ти Вселена - яскрава зірка,
Яка малює у снах зоряні сни.
Чарівна красуня квітка
Ти любов мого серця - солодкі сни.
2‐--------------
Я гортаю старий альбом
І дивлюсь на фото юних літ.
Зігрівають вони теплом
Ведуть у минуле у мій світ.
О скільки зим, о скільки літ?...
За водою сплило в даль ріки.
О скільки злетіло в політ?...
Голубів ,там де сяють зірки.
Вже осінь - золота осінь
Зіркою зорить в надвечір'я.
А я дивлюсь в небо просинь, -
Де Отчий дім - рідне подвір'я.
Я зі спогадів сплету шаль,
Щоб сонечком душу зігріти.
Не поверну рідних на жаль...
Всіх тих ,хто вмів мене любити.
Я в серці пам'ять бережу...
Всіх тих, хто для мене дорогий.
Запалю пам'яті свічу
Нахилю їм - простір голубий.
А скоро зима,заметіль...
На серці ностальгія, печаль.
І сніг на рану сипле сіль....
Проймає душу дика печаль.
Не молода - поважний вік
На моїм волоссі сивина.
Не забуду, той рай повік...
Де в саду цвіла моя весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2024
Ти - розквітай як сад на землі
Наливай солодкими плодами.
Зійди зіркою щастя в імлі
Ясним сонечком під небесами.
Ти - не смій здаватись у житті!
День за днем іди до цілі , мети .
Гори ,як сонечко в почутті!
І світи, людям на землі - світи!
Люби життя , цей прекрасний світ!
Народились, щоб життя любити.
Вдихай у груди пахощі цвіт
Бо удруге життя не прожити!
Живи на землі, щоб любити!
І світи у променях любові.
Усміхайся світу, щоб жити!
Знайди у мові перли у слові.
Всім потрібно слова любові,
Щоб як квітка з роси, води - цвісти.
І даруй квіти волошкові!
Тим кого любиш і кохаєш ти.
2‐------
У казкових снах тебе зустрів
Ти - була схожа на троянду квітку.
До тебе підійти я посмів
Осліпила очі , як сонце влітку.
Вітер розчісує волосся
І ллється по плечах немов водограй .
Золоте, як стигле колосся...
Очі немов синій - синій небокрай.
Серцем і душею полюбив
І у думках немов квітку лелію .
Звучить водограй пісні мотив...
Від твоїх п'янких парфум я хмелію.
Я хочу, щоб стала моєю
І прошу у тебе твоєї руки.
Називаю тебе своєю, -
Щоб удвох у золоту осінь іти.
Ти Вселенна -яскрава зірка,
Яка малює у снах казкові сни.
Чарівна красуня квітка
Любов мого життя - моєї весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
Я, так довго ходив світами
І шукав тебе лиш одну.
Ясно зорі зійшли над нами,
Щоб зустріли разом весну.
О, Маріє, ти - моя мрія!
Нахиляю небо тобі.
Я кохаю тебе Марія!
І співаю тобі пісні .
Моє сонечко ти - в небесах
Хочу я, щоб була щаслива.
Вабить,твоя чарівна краса
Мила усмішка ніжна - зваблива.
Ясна зірка між зірок
Очі твої немов діамант.
Ти, прекрасна поміж квіток
Найкрасивіша із троянд.
Ти - приходиш до мене у снах,
Як Мадонна на полотні.
Над тобою кружляю як птах
І Дарую троянди тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
Біда, не в тім, що ти по між усіх - крутий ...
Біда, у тім, що ти - сліпий, та глухий.
Не чуєш співу ,як курличуть журавлі...
І не знаєш мови матінки землі.
Біда, не в тім, що у тебе гострий язик
Біда ,що ти у лайні жити привик.
І у твоїй голові мухи літають...
Ти мовчиш,коли за мову вбивають.
Біда, що цураєшся рідної мови
У твоїм храмі душі нема любови.
А рідна мова, це продовження роду...
Господь, дав людям, як у нагороду.
Біда у тім ,що ти живеш на цій землі,
Не чуєш великих, бо мізки малі.
І не можеш красу землі осягнути
Живеш у тьмі, як можна своє забути?...
А біда не у тім ,що ти є вразливий -
Біда у тім ,що байдужий , лінивий.
Живеш без душі, і моя хата скраю,
Що хочу слухаю, і те співаю.
Біда, в тім що не садять, а рубають ліс
А що у мізках вселився дикий біс.
І плюють у криницю, там, де п'ють воду,
Де народились, нищать корінь роду.
Біда не в тім ,що ти - вельможа між купців
Здобув увесь світ, мудрець,із мудреців.
Але ти не знаєш з якого ти роду?...
Вчи рідну мову ,не каламуть воду.
Біда не в тім, що живеш за океаном...
А те, що ти зрадник,живеш обманом.
Своєї мови, ти не вчиш і не знаєш...
І язик чужий любиш, вихваляєш.
Біда не в тім,що у тебе гострий язик,
А те ,що ти впертий ,рогатий як бик.
Під шансон танцюєш, як дика скотина...
Коли у вогні горить Україна.
Біда, що по паспорті , ти - українець,
Коли не знаєш мови, ти - чужинець.
Не знаєш історії ,слово Кобзаря...
Героїв ,які віддають своє життя.
Біда не в тім ,що тягнешся до чужого,
Що за рублі продаєш брата свого.
Розмовляєш не мовою, а язиком...
У болоті живеш ,як юда понтом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
Ти - стріляєш у моє небо
Увірвавсь, як звір з війною у дім.
Скажи,що є святе для тебе?...
Коли спалюєш ти - душу у нім?...
Ти - стріляєш у моє небо
Живих ,і мертвих топчеш в могилі.
А прийде бумеранг для тебе
Впадеш, будеш жити як в горнилі.
Ти - стріляєш у моє небо
Навіяв вітри, грозу , ураган.
Скажи,що знайшов ти для себе?...
Скарби душі, а чи сліз океан.
Ти - стріляєш у моє небо
Але воно не впаде до землі.
А дощем проллється для тебе
Сонечком ясним зійде в імлі.
Ти стріляєш у моє небо
Стеляться чорні хмари, і туман.
Кажеш, що силач , влада в тебе...
Що між сівачів, ти - цар, на троні - пан.
Ти - стріляєш у моє небо
У Бога сонця - планету життя.
Я відкрию браму для тебе,-
Щоб на колінах просив каяття.
Ти - стріляєш у моє небо,-
Але воно не впаде в океан.
Зоре цвітом засяє для тебе
На землі стане ліком для ран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
А ти - живи ,не смій здаватись!
І кожен день ,як свято - зустрічай!
Не треба труднощів - боятись!
А коли болить душа ,ти - співай!.
Живи, назад - не оглядайся!..
Витри із очей сльози печалі.
Бог з тобою - не сумнівайся!
У завтрашній день крути педалі.
Трудись, і здіймайся до висот !
Та гори вогнем любові до тла.
Сили набирай з пісенних нот
І ,щоб, як кришталь сяяли діла.
Ти - живи, усміхайся світу!..
Не журись, і у щастя зодягнись!
Глянь ,цвіте сад, буяють квіти...
І відпусти те, що було колись.
Живи, допоки світить сонце!
Ніколи не нарікай на життя.
У сад весни відкрий віконце,
Щоб вдихнути у цвіт - нове життя.
З сходом сонечка, із новим днем ,
Ти - відкрий нову сторінку життя.
Коли лютує зима , в душі щем...
Ти - молись , щоб радіти, як дитя.
Втомивсь, перечекай негоду!
Змий увесь тягар душі під дощем.
Живи для себе , і пий воду...
Шануй життя ,дорожи кожнем днем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
БІЛА ОРЛИЦЯ
Вона любила волю ,свободу -
мов орлиця в праці згорала.
Пила із небесних джерел воду
Ночами з Богом розмовляла.
Вона вільна,вільна,вільна птаха...
Біла орлиця між чорних ворон.
Звучить мінорно музика Баха...
Плаче небо між дубових крон.
Йшла життям ,як по- мінному полі
Крізь вітри ,блискавиці ,вогні.
Не боялась смерті, і гріз долі...
Була жінка-воїн у борні.
Вітри чесали золоті коси
З душі гнали дощ , смуток, печаль.
Пила немов квітка чисті роси
Розправляла крила в синю даль.
А ,щоб не плакати ,усміхалась ...
Купалась в росах на світанку.
Була сильна, вище хмар здіймалась, -
На душу одягала вишиванку.
Любила, як матір Україну ...
Віддавала їй свою любов.
І співала пісню про калину,-
За рідну землю пролила кров.
На олтар віддала своє життя,
Щоб зійшло українське сонце .
У колисці спало в мирі дитя...
Сонце світило у віконце.
Народжена в українській хаті
Там ,де рушники на образах.
Квітнуть квіт мальви у благодаті,
Віддають шану дочці в піснях.
А вона була біла орлиця
Сильний,міцний дух немов граніт.
Вистрілив у її скроню вбивця
І перервав життєвий політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
Між нами магія кохання
До океан зір тягнуться серця
Малює твій образ - зірка рання
П'ю любов як водицю з джерельця
Твої очі - синій небокрай
Зваблюють як зірка між полюсів
веде у літо-зелений гай
Тамую порив дивних почуттів.
Між нами магія кохання
Ти немов білий цвіт - в райськім саду
Ти є любов перша остання
п'янка солодка вишня у меду
Між нами магія кохання
Збуджує серця - кристальний магніт
Емоції щастя страждання
Ведуть через океан зір в твій світ
Між нами магія кохання
Я п'янію, як від парфум троянд.
Ти - пречисте небо світання
Моя ніжна пісня - мій діамант.
2-----------------
ТИ - МУЗИКА СЕРЦЯ
ТИ - МУЗИКА СЕРЦЯ
Ти ясень день, що зійшов на світанку
Місяць ,що малює казку у сні.
Ти - біла лебідка у вальсі,у танку
А у райськім саду - цвіт навесні.
О, я так люблю тебе, і кохаю!
І нікому тебе я не віддам.
Тобі про любов, лиш пісні співаю
Ти - Музика серця, мій лік- бальзам.
А я за тобою, як за стіною...
Не боюсь гріз, холодної зими.
Бачу тебе, і цвіту я весною...
Ти - голос скрипки ніжної струни.
А знаєш , коли ти поруч зі мною
Йде земля обертом з під моїх ніг.
Вабиш мене неземною красою
Від твоїх цілунків тану , як сніг.
Ти - мої крила , мій політ у небо
Квітка натхнення - мої почуття.
Подарую я троянди для тебе,-
З тобою піду в осінь - життя.
М.ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
А мова,це мудрість Христова,
Яку дарував Господь на землі .
Це сонце - зоря світанкова
Засіяне слово - зерно на ріллі.
Мова ,це свята кров Христова,
За яку на плаху віддав життя.
Це дух - мамина колискова
Навчає з пелюшок жити дитя.
Мова ,це суть життя ,основа
Є молитва до пречистих небес.
Це оберіг - свята Покрова,
Щоб із мертвих, живим - дух воскрес.
Мова - це скарб , перлини слова,
У храмі молитви - любов , твій дім .
Це діалог з ближнім - розмова
Крок до розуміння передусім.
Мова ,це золота підкова
В сонячнім сяйві - пристань надії.
Це в душі - краса калинова
Берег любові - квітучі мрії.
Мова, для спраглих душ дзвіниця
У храмі на престолі - святий хліб.
У серці поета - водиця
На рушнику хрестик - золотий стіб.
А мова ,це блаженство слова
Вінець дарований нам на землі.
Писання молитов богослова
Сіяти зерно правди на землі.
Мова,це небесна криниця
Для серця, душі - цілющий бальзам.
Це з синіх гір - жива водиця
У час журби,та смутку лік від ран.
А мова ,це мудрість Христова
В кожного народу мова своя.
Зір - зоряна вервечка слова,
Причащає , щоб жила душа твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
Її слова ,як стріли вогняні
Знімали блазням з голови корону.
Були недруги, друзі кохані,-
Які поруч із нею йшли до скону.
Її мова - поетична зброя,
Яка на відстані уражала зло.
Увінчана - в сяйво авреоля -
Вінцем вічної мудрості на добро.
Любила Україну - патріот,
У науці знавець своєї справи.
Як кропивою жалила істот
І бачила ,хто є ворог держави.
Жінка - воїн, красуня і пророк...
Не боялась сказати просто в очі .
Слідив за нею вбивця кожен крок
Чатував біля хати до півночі.
Вона поспішала просто жити...
У боротьбі підтримували друзі .
Ворог вбив, хотів рот їй закрити...
Нині у скорботі калина в лузі.
Нажав курок з пістолета в скроню,
І пролилася жива кров, як вода.
Не побачила внуків і доню,
Вкраїну сколихнула, ота біда...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
Її мова була гостріша за меч,
Спиняла стріли " руського міру ".
Рубала діалог фальші всупереч,
Дерла чуба тим, хто пух від жиру.
А вона тримала в руках булаву,
Пускала нижче пояса - словом.
Не любила, хто мав душу лукаву...
А в мізках своїх вату - полову.
Була світлом істини - адвокатом
Судила зрадників ,блазнів і міль.
Хто цинічно називав себе - братом,
Під балалайку танцював кадриль.
А вона була сильна жінка - воїн
Знімала всім корону з голови.
Паралізувала немов героїн
Довгий язик пліснявої мошви.
А вона була жінка - українка,
Красива, мудра, таких немає.
За Україну пролила кровинку -
Знялася у даль - небо безкрає.
А вона була іконою мови,
Як Біла голубка воркотала .
Запалила в серцях вогонь любови,
Любити Україну - навчала.
Віддаймо шану, на честь її ім'я!
Схилімо голови у мовчанні .
Сіймо в душі зерно правди - ти і я
Стрічаймо її в сонечку раннім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Не кажи, що ти мій брат -
У нас різна кров із тобою.
Ти є розбійник - пірат,
я вільна птаха під горою.
У мене мова, як сад -
У тебе язик - дикий біс.
Я солодкий виноград,
Ти плазун - зміїний укіс.
Я мить - калиновий цвіт
вічне слово у безсмерті.
Ти є сіль - кровавий піт,
Зло - куля моєї смерті.
Я світло, а ти є тьма
Зелена жаба в болоті.
Ти метіль - люта зима,
Я літо у ніжній ноті.
Я жінка з міста Лева,
У гніві - горда левиця.
У мові - королева...
Пісня - джерельна водиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Брати та сестри , мої - українці!
Будьмо, мудрі - у цій кровавій борні!.
Хай не лякають нас - дикі ординці!,
Що вб'ють ,спалять у порух - у цім вогні.
Беріть до рук сокири, вили , граблі!
І женіть москалів з своєї хати.
Тут господар-українець на землі!
Хай ніхто не посміє нас топтати!.
Вбивають, і знищують нас сотню літ
Морять голодом, йдуть на нас війною.
За свій край герої ллють кровавий піт
Йдуть вперед...і ведуть всіх за собою.
Пам'ятайте ,героїв поіменно!
Вони пророки, бачать все наперед.
Їх поодинці вбивають щоденно -
За мову , ідею, ламають їх злет.
Такі ,як Фаріон не бояться смерті!
Своєю смертю на жаль, не вмирають.
Віддають на олтар життя у жертві
Знають праве діло ...Часу не гають.
2---------‐---'
Кат за срібну монету продав душу
І за кроваву справу взяв мільйон.
Перейшов межу, і заповідь божу...
З пістолета стріляв у Фаріон.
І регоче вбивця,що вбив людину,
Пострілом у скроню забрав життя.
Підняв руку на Фаріон Ірину...
Зупинив земну путь - серцебиття.
А вона боролась за Україну
Сильна духом,патріот країни.
За ідею ,стояла до загину...
За Свободу, добробут родини.
Була вчителем ,Титаном науки
Любила мову ,як рідну матір.
Її працю вчитимуть наші внуки
Її ім'я будуть вічно пам'ятати.
3---------------------
Не кажи, що ти мій брат -
У нас різна кров із тобою.
Ти є розбійник - пірат,
я вільна птаха під горою.
У мене мова, як сад -
У тебе язик - дикий біс.
Я солодкий виноград,
Ти плазун - зміїний укіс.
Я мить - калиновий цвіт
вічне слово у безсмерті.
Ти є сіль - кровавий піт,
Зло - куля моєї смерті.
Я жінка з міста Лева,
У гніві - горда левиця.
У слові - королева...
Мова - джерельна водиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
А мова наш дім ,суть життя - основа,
Гостра зброя проти бродячих псів.
Виплекана поетами зі слова
Проти язика, наших ворогів.
Вона вміла за себе постояти
Стояла горою за Вкраїну.
Жила правдою, не вміла мовчати...
Боролась за мову солов'їну.
А по Львову ходять вільно шакали
Носять кишенькову зброю в руках.
Нічого не бояться, ці васали
Наводять на людей страхи та жах.
А для злочинців не писаний закон
Вбивають наче звіра - людину.
Стояла,як кістка в горлі Фаріон
Захищала мову - Україну.
А ворог не міг змиритись ,що програв
Писав план ночами ...точив зуби.
Троянського коня - васалу шукав...
Розп'ясти на хрест до страти, згуби.
Вона взірець, була справжній патріот -
Славна, жінка-воїн слова і діла.
Травила наче жуків, блазнів - істот...
І хижим орлам ламала крила.
А вона посеред темряви - світло
В образі - Мадонна України.
Книга життя - історія, повітря...
А матінки землі - цвіт калини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
Я все життя тебе шукав...
Мріяв,надіявся,і чекав...
Що прийдеш із казки у мій світ-
Красива жінка -квітучих літ.
Ти - мрія, промінь надії-
У саду прекрасна Лілія.
Я чекав тебе стільки літ!,
Щоб прийшла, ти - мила у мій світ.
Ти - дорогий скарб у житті
З тобою літаю в почутті.
Тебе люблю і кохаю,
Як свіча за тобою згораю.
На відстані ́відчуваю -
Птахом лечу до твого раю.
Хочу, чути твій голос, мову
І ласкаву твою розмову.
Ти - серцю мила ,жадана -
До безтями люблю, кохана.
Якщо любиш, то - не мовчи...
Тихенько "люблю "прошепочи..
2‐‐----------------
Я боюсь, признатись собі,
Що мені, ти - не люб,не милий.
Бажаю щастя я тобі!...
Лети собі , і будь щасливий!...
Я жінка, а не монашка!...
Мені потрібен друг,чоловік.
Зранку до ночі , як пташка
Працюю... душі потрібен - лік.
Не раба твоя, не бранка
Слугою твоєю не буду.
Я жінка, а не коханка -
Не боюсь, злих язиків осуду.
Твоя любов,гроза,злива
Від дощу в'яну немов квітка .
Обпік жалом, як кропива
Чекаю світанок мов зірка.
Зброя моя, це - усмішка
Ласкава мова, ніжні слова.
Ти-метелик , а я бджілка...
Взимку мене зігріють дрова.
Відпускаю тебе, лети!...
Ти - вільний птах у тебе крила.
Між нами спалені мости,
І любов - за водою сплила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
А від спеки плюс тридцять на сонці
падають ниць мертві птахи із дерев.
Тиск немов на пороховій бочці
Ковток води шукає від спраги лев .
Від спеки плавиться мозок ,як сир
Листя жовтіє, все спалює кисень .
Вчора степ зеленів... нині пустир,
Здичавів... росте чортополох,стрижень.
Від спеки в очах мухи літають ,
Крутиться кругом земля під ногами.
В літнім саду листя опадають,
Жовтіють під сонячними вогнями .
Від спеки кипить вода на сонці,
Міліє на озері ,в річці, ставках.
День тримає проміння на голці...
Шукає крапельку дощу у хмарках.
Літо мережить у золото світ,
Поля ,степи, гаї діброви,сади.
На бутоні троянд зів'янув квіт,
І в'яне краса без роси, та води.
По землі йдеш, як по лезі бритви
Немов розпечений золотий пісок.
Птах просить дощику у молитві...
Шукає у джерел водиці ковток .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
А ти не ходи до мене...
Коли не любиш, не цілуй уста.
Ти - високий... стан, як в клена
Не марнуй свої молоді літа.
Не говори красивих слів
І не закохуй мене у себе.
Чарівна твоя краса - спів,
Скажи , хто крім мене є у тебе?....
О, вийди дівчино у сад!
Співай ніжну пісню про кохання.
Глянь, який ясний зорепад?!...
Сіє зорі на щастя до рання.
Так пахне липа духмяно!!!
Солодкий цвіт напуває серця.
А тут, як в раю - кохана!...
П'ю твою красу ,як із джерельця.
Дай свою руку кохана !
Я поведу тебе в зелений гай.
Тільки, ти - серцю жадана...
Люблю тебе ,як сонце - небокрай.
Цей вечір згаснув, як зірка ...
Літня ніч ,як океан глибокий.
Підійди - моя лебідко!...
Бо я є твій - лебідь синьоокий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024
Поезія ,це скарб душі
Висота і глибина думок.
Це перли слова у вірші...
Молитовна вервечка зірок.
Поезія - це світ краси
І море емоцій від дощів .
Це життя - мінуси, плюси...
Пахощі трояндових кущів.
Поезія ,це міць ,сила,
Яка тримає дух на землі.
Це спів серця, пташки крила,
Золоті жнива на ріллі.
Поезія, це землі дзвін ,
Від зимового сну будить нас.
Підіймає словом з колін
Дає надію у важкий час.
Поезія, це мить життя
Для поета - куточок раю.
Мрії ,натхнення, почуття...
А в долонях букет розмаю.
Поезія, це лік душі...
Дарунок - Небесного Отця.
Це квітучий сад у вірші
Він єднає самотні серця.
Поезія,це блаженство...
Страждання, біль матінки землі.
Сповідь душі - гра,мистецтво...
Всесвіт , ясне сонечко в імлі.
Поезія ,це божий дар
Від спраги - цілюща водиця .
Для втомлених сердець - нектар
Для птиць - поетична світлиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2024
Така спека,що плавиться асфальт
Став мягкий немов глина під ногами.
День з червонявим виблиском - ковальт
Птах спалює крила під небесами.
Чаєчка шукає синє море
Заховалась у кам'яну скелю - тінь.
І дивиться на небо просторе,-
Як земля горить від сонячних горінь.
А на дорогах немов в пустині...
Немає хмарок , так сонечко пече.
Спить літечко на білій хмарині
Обпалило білого коня плече.
На автобамі нема , ні душі...
Немов на землі повмирали люди.
А під парасолею торгаші
Стоять ... молять Бога, і б'ються в груди.
Чекають дощу , а з моря вітру,
Щоб понизився градус на мінус пять.
Вода на вагу золота за літру,
Треба ковтком за один раз випивать.
Шинкар манить до себе покупця
По сонячнім дзвінку лишає базар.
П'є спрагло воду ,і тулить до лиця...
Капає піт з чола...Скропляє товар.
Літечко встає раненько зранку...
Збирає плоди, і леліє квітку.
А пташка бореться до останку,
Шукає їсти, пити- жить на світку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
Стою , слухаю шелест тополі...
Чую, як кує зозуля у гаю.
О ,сива пташечко, накуй долі!...
Щасливих літ, як зір у небокраю.
Накуй зозуле квітучу весну ! ,
Щоб у ній розквітав цвітом буйно сад.
Розбуди ліс, гаї, поля від сну!...
Хай тане лютої зими - снігопад!...
Накуй зозуле - сонячне літо!
Щоб колосились рясно стиглі жита.
Солодив плодами сад на вітах
Увінчала коси - осінь золота.
Накуй зозуле, ще погожі дні!,
Щоб зігріло ясне сонечко літа.
Хай зранку усміхнеться у вікні
Цвітуть у розмаю троянди квіти.
Накуй зозуле, ще багато літ !...
Хай радіє від щастя мій листопад.
Цвіте у мріях яблуневий цвіт,
Співають пташки для моїх онучат.
Стою , слухаю шелест тополі...
Прийде час, зелений лист пожовтіє.
Зірве вітер золото тополі ,
Біла зима снігами все засіє.
2----------------------------------
Летить, так швидко час птахом в небо,
Що загубив, те вже не знайду
Душі сонечка тепла, так треба, -
Щоб з ним іти в осінь золоту.
Кує у гаю зозуля сива...
На пальцях рахую я роки.
Вітає пташечка, так красиво!...
В долоні сіє мені зірки.
Стою на краю літа у житах,
В букет море квітів збираю.
На сьоме небо до зір несе птах.
До того, кого я кохаю.
Накуй мені, ще зозуленько літ!
Хай цвіте, ще довго райський сад! .
В зиму прийду гляну на давній світ
Нагадає рай літа - зорепад.
Накуй зозуле літ моїй - долі!
Хай цвітуть як волошки в піснях!
Я прилечу вітром до тополі
Там ,де квітнув маком у житах.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
А я не знаю, хто, що сказав вчора...
Те ,що було вчора, сплило за водою...
Якщо у людини уява хвора!
Вона оплює тебе, топче ногою.
Міняється час, погляди на життя...
Те ,що було вчора, нема і не буде...
Міняються люди, їхні почуття,
Ніколи не треба, бити себе в груди.
А заздрість бере на душу важкий гріх...
Перегородить дихання, а ні дихнеш.
А чужу біду переведе на сміх
Переступить через тебе,коли впадеш.
Воює жорстокий світ, в нього є ціль...
Він прагне слави, почесті та медалі.
Заради своїх благ, сипле тобі сіль,
Ламає тобі крила, ріже педалі.
А у заздрості - чорне піднебіння
І розпустить язик, щоб тебе вкусити.
Великі очі, в тілі ожиріння...
Жаба давить ,коли хочеш краще жити.
Коли бачить, йдеш до фінішу вперед...
Язиком навіє грози, дощі, вітер.
Пам'ятай, що життя гірке і не мед!
Не витреш ,те що написано із літер.
А кожне слово, має свою цінну...
Тож, ти - подумай ,ніж щось хочеш сказати !
Бо зверхній ,звалить на тебе всю вину...
Не захистить тебе, від бід рідна мати.
Ти - будь людиною, слова і діла!
Якщо сказав, то зроби справу до кінця.
Не тримайся місця - царського крісла,
Бо все є пусте, коли втрачаєш ім'я.
А на все в житті є межа, границя,
І ти - не переходь на червоне світло.
І не каламуть воду у криниці
Не дивись на ближнього скоса, ти - звіром .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
Я з тобою лечу на сьоме небо
Відриваюсь від землі у політ.
Розправляю крила, як білий лебідь,
І цвіту, як райський сад білий цвіт.
А там ,де Марс, Венера , і Юпітер...
Нема тривог і холоду зими.
Несе у синю даль - попутній вітер,
Щоб нахилить тобі - сонце весни.
Там сяє яскраво зірка світання
Будує мости щастя для долі.
Єднають серця лебеді кохання
Воркують, як птахи на тополі.
Я прийду до тебе у казкові сни
Намалюю тобі зоряну ніч.
Зацілую вуста сонечком весни
Тільки , ти мене кохана поклич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2024
В очах горять промені любові
Вони розкажуть тобі про почуття.
Знайду найкращі перли у слові
Бо ти моя любов, подих - життя.
Подарую тобі свою любов
Троянди червоні - ніжність, і ласку.
Звільню від зим, і самотності оков
Поведу в квітуче літо, у казку.
У келих наллю вино ігристе
Засяють очі ,як дві зорі в небі.
Запалить свято - небо пречисте...
Насіє щастя для мене,для тебе.
Візьму твої руки в свої руки
Ніжно обійму зацілую уста.
Злетимо вище хмар поміж буки
Там, де п'янко цвіте - липа золота.
Там на березі ріки у гаю
Лебеді кохання стрічають літо.
Цвіте духмяна липа в розмаю
Дарує мить щастя і море квітів.
2----------------------
Летить так швидко час птахом в небо
Що загубив те вже я знайду
Душі сонечка тепла так треба
Щоб з ним іти в осінь золоту
Кує у гаю зозуля сива
На пальцях рахую я роки
Вітає пташечка так красиво!
в долоні сіє мені зірки
Стою на краю літа у житах
В букет море квітів збираю
Вище хмар несе до сонечка птах
До того кого я кохаю
Накуй мені ще зозуленько літ
Хай цвіте ще довго райський сад .
В зиму прийду гляну на давній світ
Засолодить в снігах зорепад
Накуй зозуле літ моїй долі
Хай цвітуть як волошки в піснях
А я прилечу вітром у полі
Там ,де квітнув маком у житах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
А коли у душі живе любов
Вона проросте , як квітка крізь асфальт.
Тягнемось до сонечка знов і знов
Щоб жить, бути міцним ,як граніт - базальт.
В кожної квіточки своя краса
Її шліфує дощ, гроза і вітер.
Надихають блаженні небеса,
Як поета душу слово із літер.
Птах хоче в синє небо злітати
А риба, щоб плавати в океані.
Поет шукає музу - писати,
І зустріти сонечко на світанні.
Малесенька зернина - пагінець
Тендітний паросток, стебло і колос.
Руки золоті сплітають вінець
Праця потішає, як пташки голос.
В кого у душі світиться сонце
І, той, до землі корінням проросте.
Деревце до світла у віконце,-
Як білесенький цвіт вишні розцвіте.
У золотих колосках пишних нив
Родиться хліб : овес,жито,пшениця.
Поміж зір лунає пісні мотив
Для спраглої душі чиста водиця.
Кожен своє гніздечко шукає...
Немов лелека,ластівка,журавлі.
Хто посадить сад - цвіт розквітає
Солодить плід - краса рідної землі.
2----------------------
КУЄ У ГАЮ ЗОЗУЛЯ СИВА
Летить, так швидко час птахом в небо,
Що загубив, те вже не знайду
Душі сонечка тепла, так треба, -
Щоб з ним іти в осінь золоту.
Кує у гаю зозуля сива...
На пальцях рахую я роки.
Вітає пташечка, так красиво!...
В долоні сіє мені зірки.
Стою на краю літа у житах,
В букет море квітів збираю.
Вище хмар несе до сонечка птах.
До того, кого я кохаю.
Накуй мені, ще зозуленько літ!
Хай цвіте, ще довго райський сад! .
В зиму прийду гляну на давній світ
Засолодить в снігах зорепад.
Накуй зозуле літ моїй - долі!
Хай цвітуть як волошки в піснях!
Я прилечу вітром до тополі
Там ,де квітнув маком у житах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
O Zingarella, zingarella!!!
Я закохавсь у тебе - donna bella.
Ти маниш ,вабиш, мене дурманиш...
І моє серце любов'ю раниш.
О Zingarella,zingarella!
Смаглява циганочко мила.
Я дивлюсь ,на тебе не надивлюсь...
І тобі немов Мадонні молюсь.
Притягуєш до себе магнітом
Сяєш немов сонечко над світом.
Блищать немов алмаз твої очі...
І чарує всіх краса жіноча.
Ти - пристрасно танцюєш у танці!
Пасують ,так личеньку-рум'янці.
Торкаюсь очима солодких губ
І клонюсь тобі ,як велетень дуб.
А я не князь, не циганський барон -
Вкраду ,як циган - твій солодкий сон.
Візьму тебе у танок - циганко...
Затанцюємо удвох у танку.
А врода циганки ,як райський сад
Я став рабом спокусливих принад.
Як у аромат троянди вдихаю...
О ,Боже як її я кохаю!!!
Я візьму в свої руки гітару...
І вітром прожену чорну хмару.
І поведу у рай- на берег ріки...
Там,де у трави падають зірки.
Я злечу ,як білий кінь у поле
Там ,де жита- стерня в ноги коле.
І білі ромашки назбираю...
Бо тебе циганочко кохаю.
А чорне волосся водоспадом
Опадає хвилями зорепадом.
Запалює романтичний вечір...
Веде в зоряні краї далечі.
У її серці вогонь палає...
Гаряча кров ,так пристрасно грає.
Співає : О, ромале,ромале...
Кружляє, як листячко опале.
А на сукні троянди червоні
А голос,як дзвін у передзвоні.
У своїх руках карти тримає...
Розкаже, хто тебе любить, кохає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2024
Ти - поклич мене у свій рай
У квітучу весну - квіт розмай
Там ,де цвіте - сад любові
Зоряні вечори казкові.
Поклич мене у свої сни,
Там ,де звучить музика весни.
Як лебідь лебідку - стрічай...
Пісню про любов мені співай.
Там, де ти ,там цвіте весна...
І звучить музика чарівна.
Цвіте п'янко липа в гаю...
І жайвір про любов співає.
А там за гаєм ,у житах...
Ходить, як я одинокий птах.
Там море волошок в полі,
Літо дарує щастя - долі.
Там, де ти , так пахнуть трави ...
Сходить сонечко із заграви.
Горять стожари поміж зір...
Виграє на струнах- Синевір. .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2024
ПРИСПІВ
Люби її, як прекрасну квітку лілею,
Люби її, до шаленства, до нестями.
Пливи, як корабель до причалу, до неї -
Хай кохання з'єднає почуттями.
Люби, щоб від щастя йшла земля під ногами,
За твоєю спиною виросли крила.
Запалюй свято - вогник щастя небесами,
Хай тобі співає пісні пташка мила!.
Люби кохану, як Мадонну на іконі
І даруй найкращі квіти до її ніг.
Хай у житті буде, як цариця на троні !
Від палких цілунків, серце тане, як сніг.
Люби її, та закохуй у себе щодня...
Буди від сну, палкими цілунками уст.
Хай сяє веселкою немов сонечко дня!,
Душа цвіте від солодких златоуст.
2‐‐------------
А вона немов модель з Голівуду
Шикарно - красива, мила жінка.
Розплела свою пишну косу руду
Сяє немов синьоока зірка.
А я покохав, ту жінку покохав...
І вона сниться мені ночами.
О ,скільки я до неї стежок стоптав?...
Щоб з'єднати серця почуттями.
В неї ніжні руки , як у лебідки...
Біленьке личенько, чорні брови.
А золотий голос , як у сопілки...
Чую спів - цвіту від її мови.
Я з першого погляду закохався...
Не хочу, її втрачати в житті.
У полон - сіті амур я попався ...
Згораю, як свіча у почутті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024
Їхнє життя висіло на волосинці
Доля дала шанс попасти в Охматдит.
Батьки віддали ,що мали по крупинці ,
Щоб лікувать біль в грудях - міокардит.
Люди в білих халатах дали надію
Готували на операційний стіл.
Світились очі ощасливили мрію...
Та ворог не спить... взяв життя під обстріл.
Насіяла орда на столицю ракет
Все горіло у полум'ї до хребта.
Ні, це інопланетяни з інших планет
Це - синя шваль ,яка живе без хреста.
У згарищах , руїнах вставав -новий день
Понеділок зчорнів, як темна нічка.
Від зриву, пташки стихли співати пісень-
Сірий пил вкривав очі -дитячі личка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024
ВІДПОВІДЬ- светлане корниенко
Я не піарюсь на чужому горі
Не буду мовчати, коли душа болить.
Я бачу тоне корабель у морі
Це моя Україна у вогні горить.
Хай буде світло ,не темрява ночі!
Хай буде мир, а не війна на цій землі.
Хай море сліз не заливають очі!
І від тривоги не плачуть діти малі.
Сидить собі москаль ,як щур у норі
Гострить гнилі зуби ,кліпає очима.
Розпускає язик,розпушує - вістрі
Нападає на жертву твар одержима.
Бійтесь усіх потвор з автоматом!
Тих, хто сидить собі моя хата з краю.
Хто покриє триповерховим матом
І язиком захищає хижу стаю.
Летить ворон за голубкою миру
Дзьобом, хоче її волю заклювати.
А він не тямить, що робить від жиру...
Бо його не болить - Україна мати.
Тут літають шахеди немов орли
Від зриву градів гинуть маленькі діти.
Тут горять храми золоті куполи
Б'ють ченці у голосні дзвони по світу.
2--------------------
Київ у вогні горить, палає...
Маріуполь , Запоріжжя і Дніпро.
Війна невинних дітей вбиває -
Скажіть, хто відповість, за цей злочин, хто?!...
Бомблять міста, столицю Київ - град,
Пологовий дім, лікарню - Охматдит.
І день почорнів від ворожих град,
Потирає руки вбивця, зек - бандит.
Там під завалами бетонних плит
Заспали безпомічні діти у сні.
Надію останню дав - Охматдит,
Вони стали жертвою у цій війні.
До ліжечка хвороба прикула,
День в день жили надією на життя.
З Мордовії ракета прибула,
І закопала живцем хворе дитя.
Мій Боже, пролита невинна кров!
Злетіли рано у даль янголята.
В них жила віра, надія, любов...
Їх життя забрала орда проклята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
Схаменися іроде ,вражий сину!
Ти кличеш на себе біду на увесь рід.
Ти з автомата стріляєш в дитину
Лишив на спаленій землі - кровавий слід.
Не відмиєш від крові свої руки
Не замолиш свої гріхи перед Богом.
І будуть проклинати твої внуки
Гнати,як собаку з хати за порогом.
О, зглянься,ти - милий Боже над нами!
Візьми під покрів ,захисти кожне життя.
Осліпи вражі очі - небесами
І стань ,сонцем в океані сліз - для дитя! ...
Літають як птахи зривні ракети,
Спалюють наші міста ,села в руїни.
Що творить хижа орда із планети?...
З раю зробили пустиню -путіїни..
Від зривного удару пахне димом
Спалені об вугіль хмарочоси - вежі.
Стелиться сизий туман ,росте грибом...
Заспало дитя у кровавій одежі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
А я не засну до півночі
А зранку не можу встати.
Бачу твій образ , твої очі...
Думи не дають мені спати.
Приспів:
Ти - моя любов, солодкий сон
У серці - зірка світання.
Ти - білий цвіт з калинових грон
Мій рай життя - цвіт кохання.
За моїм вікном цвіте весна
Райський сад - яблунь і вишень.
У моїй душі - біла зима
Дощ печально в душу дише.
Ти планета - пристань любові
Музика синьооких зір .
Я віднайду перли у слові
Квітку кохання з синіх гір.
Я тобою дихаю, живу, -
Лиш тобі пісні співаю.
І , як місяць на човні пливу, -
До зірки, яку кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
Вчора сусід підпалив твою хату,
І все згоріло у попіл, у дим.
Ти - переніс стрес,шок, і важку втрату...
Обмерзав від холодних лютих зим.
Вчора , ти - не жив, а існував бідно -
І збирав крихти хліба зі стола.
Працював у поті,колос ріс плідно,-
Щоб у достатку родина жила.
Вчора в старенькій латаній одежі
Ти - шукав дрібочку цукру і сіль.
Дивився на цей світ - високі вежі...
У кишенях пусто ,одяг з'їв міль.
Вчора здавалось, що це - кінець світу
Горів в огні твій рай - під ногами.
І вороги топтали градом квіти
Ти ,як мак розквітав між житами.
Вчора, ти - був сильний, кремезний, як дуб
Вітри не в силі тебе зламати.
І ти - був ,як горішок, міцний на зуб
Вмів за себе, рідних постояти.
Вчора ,ти - був немов велетень-титан
Здавалось ,що подолаєш звіра.
І крилом птаха розвіював туман
Тримала твій дух - надія, віра.
Не з'їдай себе ,не опускай руки!
Господь , дав нам новий день ,щоб встати.
Бачити сонечко ,як шумлять буки
Звести нові хороми, і хату.
Забудь про вчора, а його немає!...
Живи сьогодні ,думай про завтра.! ...
Нехай Господь тобі допомагає!...
Запалює свято - піснею ватра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
Доля , дає нам один єдиний шанс,
Знайти до серця слова любові.
А ми робимо дискомфорт - дисбаланс
Не можемо знайти перли у слові.
А ми кидаємо на вітер слова,
і робимо погоду у домі.
А від тривоги йде кругом голова,
Серце наше страждає у втомі.
Ти - зроби до щастя, всього один крок,-
І усміхнися сонечком з неба.
А життя, дає нам всім гарний урок,
Що іноді нам змовчати треба.
Ти - віднайди слова із красивих фраз,
Жени із серця дощі та грози.
Хай сяє душа від щастя, як алмаз -
І тим, кого любиш - витри сльози.
Поглянь, за вікном осінь... вже листопад!
Час в саду жовте листя зриває.
Сліди в наш рай замітає снігопад...
Зими не боїться, той, хто кохає.
А від подиху любові тане сніг,
І хочеться вище хмар літати.
А кохання , це є щастя оберіг -
Тре його від грози оберігати.
2---------------
А з тисячу одної ночі ,
Віднайди одну тільки ніч.
Щоб поглянути в мої очі ,
Витерти сльози з моїх віч.
А там, де ти - там люта зима,
Від холоду в'януть квіти.
І тій душі сонечка нема
Він не вміє тебе любити.
Ти - в мінорній музі - нота "до",
А я в октаві, нота - "соль".
Ти - океан, який тягне на дно -
Я небо, сонце - між тополь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
Ти прийди принцом із казок
Принеси троянди білі - білі.
Прилети як птах у садок,
У мою весну крізь заметілі.
Зустріну тебе край воріт,
Як зіронька чорноокий вечір.
Веди мене в казковий світ,
Пригорни ніжно - ніжно за плечі.
Ти - подаруй свою любов,
Щоб від щастячка світились очі.
Запроси на вальс мене знов...
Не відпускай з обійм до півночі.
Запали свято із зірок!...
Обійми немов лебідь лебідку.
Щоб цвіла я поміж квіток
Цілуй уста, як сонечко квітку.
МАРІЯ
Я з першого погляду закохавсь,
Краса, як у Мадонни на іконі.
Я тобі усміхнувсь, і привітавсь,
Поміж троянд - лілія у бутоні .
О скажи мені, як тебе звати?...
Звідки, будеш родом? з якого краю?...
Не хочу від себе відпускати,
Ти - прийшла у мій світ, тебе кохаю...
Вітер шепоче твоє ніжне ім'я...
Лине луна : Марія, Марія...
Малюю на серці твій образ я...
Бачу тебе, душа моя радіє...
Я хочу тебе просто любити,
Обняти до себе, цілувать уста.
А по плечах коси розпустити,
Подарувати увесь світ в почуттях.
Ти - моя музика, мрія весни...
Вечірня зіронька , любов остання.
Ти - часто приходиш у мої сни...
Лечу до тебе наче пташка рання .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
Ти - сірником підпалив довіру
І залишив від любові ,лиш дим.
Перейшов межу ...і сліз безміру...
І не замаскувати біль у грим.
Я трималась, як за соломинку
Від сліз потопала в океані.
З душі витирала пилинку...
І стрічала новий день в тумані.
Любов буває солодка, як мід
Буває , як сіль солона,гірка.
Ти - залишив у моїм серці слід
І не засолодить ягода терпка.
----------2----------
О доле циганко-смуглянко!
Подаруй зоряний вечір.
Закружляю з тобою у танку
Візьму на крила лелечі.
Де б не був в шалаші з тобою
Під зорями я щасливий.
Світи сонечком під горою...
Допоки буду, як голуб сивий.
Ти - візьми за руку, як дитя
І намалюй казковий рай.
Я відкрию тобі почуття
Ти - мене люби, і кохай.
О доле, циганко - смуглянко!
Ти - не зрадь мене ,не продай!
Поцілуй ,як сонечко зранку!
Пісню про любов заспівай.
О доле ,циганко-смуглянко!
Скажи, де милий мій живе?...
Стріну , як сонце на світанку
Нахилю - небо голубе.
--------------3-----------------
Доля , дає нам один єдиний шанс,
Знайти до серця слова любові.
А ми робимо дискомфорт - дисбаланс
Не можемо знайти перли у слові.
А ми кидаємо на вітер слова,
і робимо погоду у домі.
А від тривоги йде кругом голова,
Серце наше страждає у втомі.
Ти - зроби до щастя, всього один крок,-
І усміхнися сонечком з неба.
А життя, дає нам всім гарний урок,
Що іноді нам змовчати треба.
Ти - віднайди слова із красивих фраз,
Жени із серця дощі та грози.
Хай сяє душа від щастя, як алмаз -
І тим, кого любиш - витри сльози.
Поглянь, за вікном осінь... вже листопад!
Час в саду жовте листя зриває.
Сліди в наш рай замітає снігопад...
Зими не боїться, той, хто кохає.
А від подиху любові тане сніг,
І хочеться вище хмар літати.
А кохання , це є щастя оберіг -
Тре її від грози оберігати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
Я не можу тебе розлюбити
Не можу викреслити із життя.
І мушу із болем в серці жити...
Допоки не погаснуть почуття.
Ти - прости ,я не можу ,так жити!
І мовчки немов свіча згорати.
Важкий тягар у душі носити...
У різні ролі у любов грати.
Ти - ніколи мене не розумів,
Думав за себе... своїм житям жив.
Будував свій світ з оманливих слів
Скажи ,чи трішки ти -мене любив?...
А я не можу із тінню жити
Я молода хочу ласки,тепла.
Любов з джерела, як воду пити,
Щоб твоєю коханою була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
Взяв скрипку у свої руки скрипаль
Скрипка від жалю плаче,ридає...
Ти -давно не мій ,я не твоя-нажаль...
Лиш пісня про любов нагадає.
Не забула тебе - пам'ятаю ,
І згадую часто наш рай весни.
Може ,щей досі тебе кохаю...
Ти - приходиш у гості в мої сни.
Пливе Місяць із пристані ночі
На край землі - за синій океан.
Крізь вікно дивиться в мої очі
І бачу твій портрет я крізь туман.
Ти - в небі мов лебідь одинокий,
І згораєш без пари ,як свіча .
Змарнів твій лик - погляд синьоокий...
А на моїх очах блищить сльоза.
Ясен Місяць у золотім човні
Покликав в інший світ за собою.
І нагадує про тебе у сні...
І малює наш рай під вербою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
А сонце немов сонях у полі
Розпустило квіт - пелюстки золоті.
Леліє білий цвіт на тополі
І лунає спів пташки на висоті.
А сонце немов осяйний алмаз
Від божественних сяйв аж сліпнуть очі.
Красиве, як бурштиновий топаз
У цій красі тане серце жіноче.
А сонце немов арфа золота
Сяє яскраво під куполом небес.
У небокраю - голубіє висота
І розсипає землі - тисячу чудес.
А сонце немов музика жива
Надихає просто жити на землі.
Ллється із синіх гір наче вода...
Зростає золотий колос на ріллі.
А сонце, це є планета Бога
У руках божих ясен день - увесь світ.
Трояндами встелена дорога
Для пташки до зірок відкритий політ .
2------------------------
Я з першого погляду закохавсь,
Краса, як у Мадонни на іконі.
Я тобі усміхнувсь, і привітавсь,
Поміж троянд - лілія у бутоні .
О скажи мені, як тебе звати?...
Звідки, будеш родом? з якого краю?...
Не хочу від себе відпускати,
Ти - прийшла у мій світ, тебе кохаю...
Ніч шепоче твоє ніжне ім'я...
Чую ; Марія, Марія, Марія...
Малюю на серці твій образ я...
І за тобою, така ностальгія...
Я хочу тебе просто любити,
Обняти до себе, цілувать уста.
А по плечах коси розпустити,
І дати воленьку своїм почуттям.
Ти - моя музика, мрія весни...
Вечірня зіронька , любов остання.
Ти - часто приходиш у мої сни...
А сон злітає немов пташка рання .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
СОНЯЧНІ ЛЮДИ
А є люди, як бджоли-трудівниці
І вони не можуть без праці сидіти.
Високо літають у даль, як птиці...
Таланти ,знають все на світі робити.
Хто не боїться трудностей у житті
Він перепливе через море, океан.
Досягне мети у житті - вишитті
Засіває зерном поля - золотий лан.
А є люди ,які себе не шанують ...
Вони спалюють себе у праці до тла.
До купочки у свій дім все шпарують
Запалюють душі свято - вогник тепла.
Коли світиться, як сонце - людина
І у неї щире серце , добра душа .
Вона не лише у важку хвилину
Коли прийде у твій дім горе, біда.
А є люди - титани, сильні, дужі,-
Вони тримають небо на своїх плечах.
Бачать ясне сонечко у калюжі
Намалюють казковий рай - тобі у снах.
Є люди ,що мають золоті руки
Вони творять, цей світ своїми руками.
Ростуть , як кремезні дуби, і буки...
І розганяють чорні хмари над нами.
Є сонячні люди - хочеться жити
Розквітати мальвою ружою в саду.
Помовчати відверто говорити...
Сказати : їм слова на увесь світ -"люблю".
Сонячні люди даровані небом
Захищають нас від вітру ,дощу, грози.
Яскраву зірочку дістануть для тебе...
Зігрівають душу у люті морози.
Сонячні люди добрі та привітні
І усміхаються на путті здалека.
У серці сяють, як зорі досвітні
Хоча доля їх не проста,та нелегка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024
А твоя смерть поранила мою душу
І день за днем я згораю, як свічка.
А ти - сказав : " живи"!...і я жити мушу...
Ходжу поміж людей, як темна нічка.
Не тішить мене , цей земний рай - білий світ
Весна під дощем, я не бачу сонця.
Ластівка мила рветься високо в політ...
І під дощем тулиться до віконця.
Я думала пісня врятує від біди
Злітала у сад ,де співає пташка.
Слухала , як воркочуть мило голуби...
Літо без сонця і на душі важко.
О ні, я не літаю високо, як птах
Я хочу лиш знайти - пречисте небо .
Шукаю твій образ - братчику у снах,
Щоб чути, хоч одне слово від тебе.
А я, як ластівка промокла під дощем
Заглядаю у віконце до хати.
Стоїть хата наче сирота...в душі щем...
Хто мене зустріне із доріг брате?...
Хто відкриє двері до рідної хати?...
І запалить вогник тепла у душі.
Нема батьків, і тебе дорогий брате...
В коліно трави, кропива, спориші...
Я не жаліюсь і не плачу на долю,
Господь ,дав усе у житті, що треба.
Втрачаєм рідних, серце щемить до болю...
Тримає молитва - високе небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024
Надихнув Іван Війтенко
А на сонці ,як на пательні все шкварчить
Вишня рум'яніє, ожина почорніла.
Вода що біжить із гір у річці - кипить...
Нижче п'ят, видно золотий пісок ...зміліла.
Повітря стиснуте нема чим дихнути
Сонечко купається у річці до зорі.
Біжить в діброви босоноге роззуте...
Кусають біленьке личко феї комарі.
Трудівниці - бджоли полягали спати
Заховалися у вулику у холодку.
Лиш бзенить один джміль - працює лахматий
П'є солодкий сік...сопить лежачи на боку.
Золота рибка пірнула на дно річки в тінь,
Лиш вийде у вільне плавання під вечір.
Біжить до водопою із поля гнідий кінь
Там, де на мілині купається малеча.
В зеленім гаю , пахне цвіт липи духмяно
Вже дозріває горобина на кущі.
Манить у рай діброви ягода рум'яна
Там ,де вмивають личко сонячні дощі.
Стою край неба купаюсь, як океані
Знімаю мінус градус тіла від жари.
Милуюсь пейзажем літа немов в Омані
Чекаю дощику, що принесуть вітри.
Сонечко везе на золотому возі
У рай літечка, у трави - на берег ріки.
Як лелека поміж хмар на одній нозі
Розсипаю перли - роси зі своєї руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
Прийшли на світанку у наш дім - ординці!
На лютий мороз прогнали із хати.
Вбивають за те, що ми - українці...
І стріляють в дитя з автомата.
Я прошу вас панове,- зупиніть війну!
Хай у вогні не горить - Україна.
Вона платить за волю дорогу ціну
На білу плаху кладе свого сина.
Відлітають сини у синю - синю даль,
Як в пізню осінь журавлі - в тумани.
Залишають матерям журбу, печаль...
І на серці - вічні глибокі рани.
Здригається земля від канонад війни ,
Стогне від глибоких вирв, та від болю.
І на захист батьківщини стали сини...
За наше майбутнє і кращу долю.
Мати стара мліє над труною сина
Обіймає ,як журавка руками.
Змарніла, стала як чорна тінь - билина
І вмиває свою біду сльозами.
Злітають у небо рано соколята
Молоді дубочки, клени, явори.
Стоїть одна на Голгофі стара мати
Шмагають її душу бичем вітри.
На могилі оплакує мати сина,
Кличе до рідної хати, додому...
Вся в чорному стоїть, дівчина калина...
Сповідь душі несе дубу старому.
Почуй, світе голос - мати України!
Як горить від мін земля під ногами.
Рвуть із коріння цвіт - червону калину
Топче ворог - золоті жита ногами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2024
Згаснули зорі, у синьому морі,
Місяць у човні пливе за океан.
А ніч, як чорна птаха у просторі,
Скрилась у темряві, у сизий туман.
Як світанкова зоря - ніч циганка
Вмить розчинилась у траві росою.
І новий день, сказав : "Доброго ранку!"
Благословить сонечко під горою.
Сонечко вмило своє личко в річці,
Немов сонях розпустило пелюстки.
Усміхнулось крізь фіранку Марічці,
Дарує їй золотий лан, ці квітки.
Край неба сходить сонечко... світає...
День розправив крила наче білий птах.
У вишневім саду пісні співає...
Вказує дорогу у світи нам шлях.
А жайвір пробудився перший від сну...
І злетів з свого гніздечка у небо.
Там він стрічає сонце - ранню весну,
Дарує щастя для мене, для тебе...
В золотім капелюшку красне літо
Біжить босоноге на берег ріки.
Там, де ліс, гаї , луги - море квітів,
Дуб дістає небо з своєї руки.
Сонце розпустило промінь любові
Розсипає тепло... перли до землі.
Веде у рай літа - світи казкові,
Там, де на квітці збирають мед джмелі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Не спиться, а ніч, як океан...
Рахую ясні зорі до ранку,
В моїй голові сизий туман -
А ти, як сонечко на світанку...
Дивлюсь я у відкрите вікно,
В очі наче місяць заглядаю.
А ніч духмяна пянка як вино,
Поміж зірок тебе я шукаю.
Ти - моє небо, мій океан...
Від самоти тону, потопаю...
Коли поруч між панами - пан,
Бачу тебе, як мак, розквітаю...
Я з неба погоди чекаю,
Щоб стихли грози, дощі та вітри.
Тебе, як новий день стрічаю, -
Як зранку ясне сонечко згори...
Не можу тебе я забути,
Ти - у моїм серці залишив слід...
Випила кохання отрути,
Ти - сонце, від якого тане лід!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Там за зеленим гаєм, у чистім полі,
Співає мила пташечка про красу землі.
Дзвенить дзвінкий струмок та цвітуть тополі,
Сходить рано сонечко у туманній імлі.
Заспівай соловейко, пісню заспівай!
Напій ніжним голосом спраглу душу літа.
Веди у трави, де ллється з гір - водограй
І цвітуть у стиглих житах волошки квіти.
Співай, розвесели діброви, ліс, луги ,
Спів звінчає райдугою підкови - небокрай.
Хай після дощу, цвіте земля навкруги...
А вода напоїть п'янкий цвіт липи розмай.
На березі ріки, як в казці - справжній рай
Купаються лелітки у вранішній росі.
О, прошу співай пташко душу звеселяй!
Оспівай чудове життя - у божій красі.
А твоя пісня, як монашки молитва
З небесного вівтаря, як святе причастя.
У мінорній ноті, як ріка грайлива
Дарує море любові - квіти щастя.
А твоя пісня, як монашки молитва
І підіймає мій дух із дна океану.
Життя наше ,це вічна боротьба - битва,
Щоб кожен стрів рідну душу свою кохану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
Пісня співає : Квітневі Kvitnevi
Красивих чоловіків на світі - багато,
А красивих душею, так мало для життя.
Щоб посадив садочок і збудував хату,
Був мудрий, навчив просто жити своє дитя.
Дівчина шукає хлопця стрункого, як дуб,-
Щоб мав чорні брови, сині очі, як небо.
Жінка хоче, щоб був коханий чоловік, люб,-
Був благородний, шляхетний, вірний, як лебідь.
Всі хочуть, щоб чоловік мав золоті руки,
До усього мав талант, не пив і не курив.
У жіночім серці дзвеніли ніжні звуки,
Щоб поважав, і тільки її одну любив.
Не шукайте, ви - красивих хлопців дівчата,
Шукайте , щоб був добрий, уважний чоловік.
Щоб дарував квіти, в затишку була хата,
І у словах леліяв до зірок - увесь вік.
Не незакохуйтесь у красивих - дівчата!
А у тих, хто демонструє свої почуття.
Хто постоїть за вас ,і знає, що сказати...
Намалює ввм казковий рай в довжину життя.
Остерігайтесь, отих хлопців баламутів !,
Що міняють майже кожен день гарних дівчат .
Мають тачки круті...люблять кайфонути...
Вони не до життя,не зігріють в снігопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024
На землі красивих жінок - багато,
Мені потрібна тільки ти, ти, ти.
У моїй душі запалюєш свято
Сяєш немов сонечко з висоти.
Одягла сукню немов королева
Підвела свої брови для краси.
Знімають капелюхи всі дерева...
Ти - мов троянда ранньої роси.
Сяють твої очі, як алмаз з під вій...
Дві ямочки ,як вишні на щоці.
Для мільйон чоловіків ти -жінка мрій
Ти - квіточка весни в моїй руці.
А засмагле личко немов шоколад
Руки - крила немов у лебідки.
Розпустила ти - коси ,як зорепад...
І солодить твій голос сопілки.
На землі красивих жінок - багато
Мені потрібна тільки ти,ти, ти.
У моїй душі запалюєш свято
Сяєш немов сонечко з висоти.
-------- 3------------
Ти поклич мене у свій рай
Ти - поклич мене у свій рай
У квітучу весну - квіт розмай
Я знайду квітку любові
Поведу у світи казкові.
Поклич мене у свої сни,
Там ,де звучить музика весни.
Як лебідь лебідку - стрічай...
Пісню про любов мені співай.
А там за гаєм ,у житах...
Ходить, як я одинокий птах.
У думках злітає до зір
І шукає милу поміж гір.
Там, де ти ,там цвіте весна...
І звучить музика чарівна.
Цвіте п'янко липа в гаю...
І жайвір про любов співає.
Там, де ти , так пахнуть трави ...
Сходить сонечко із заграви.
Горять стожари поміж зір...
Падають зорі на щастя з гір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024
Я залишу у твоїй душі слід
Почерк ніжних лір в октаві.
Засолодить ніжний голос ,як мід
Нагадає нашу весну у травах.
А ти - королева мого життя
Троянда чарівна між квіток.
П'ю любов ,як воду - почуття
Красу твою - мить щастя ковток.
Тисяч міріад зірок сяють в небі...
Цвітуть мої почуття як квіти.
Лечу, як птах на волю до тебе...
До ніг встеляє пелюстки літо.
Б'ється серце в грудях від щастя
Дякую долі, що стрів в житті.
Цілую руки до зап'ястя
Тану ,як перший сніг в почутті.
Зійшла край неба зіронька рання
На зустріч в човні місяць пливе.
Співає ніжну пісню про кохання
Нахиляє у наш рай - небо голубе.
-----2‐-‐-------
Кому ,ти потрібний тебе віднайде, -
Піде за тобою на край світу.
Візьме до зірок у небо голубе
А до ніг встелить троянди квіти.
А де б ти не була, я тебе знайду...
В юрбі серед панянок впізнаю.
А ти дай мені знак, сповільни ходу...
Всміхнись ,як сонечко з небокраю.
Ранньою весною намріяв тебе
І часто бачив у казкових снах.
А сон, як птах злетів в небо голубе...
Шукаю тебе в стиглих житах.
О, озвися ,де ти мила дівчино!
Чарівна красуне із гір Карпат.
На личку ямочки в тебе калино
Очі, як небо у тисяч карат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
Одцвіла білим цвітом вишні весна ...
Літо пролетіло ,як птах у небі.
Вже золота осінь і скоро зима -
Я часто згадую - наш рай про тебе.
А любов цвіте, як ягода вишня...
Буває терпка ,і солодка ,як мід.
Малює нам казку - зірка Всевишня
Лишає в серці -мить щастя,рани слід .
Зриває з віт жовте листя - Листопад
Розсипає листву під мої ноги.
Не можна нажаль вернути час назад...
Жду, як одинокий клен край дороги.
Летять у даль ,чужі краї журавлі
Згубили свій слід в осіннім тумані.
Я малюю твій образ на мокрім склі
Згораю ,як лист осінній в коханні.
Холодно, йдуть дощі, випав перший сніг...
Ми на різних берегах із тобою.
Я досі виглядаю тебе з доріг,
Як птаху лелеку в наш рай весною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
До циганки нічки зійшов літній вечір
Незнайомець у чорному плащі.
Закохав,і обійняв ніжно за плечі...
Став Всесвітом у зорянім дощі.
Ти пливеш на човні в океан широкий
Туди нема смутку, холоду зими.
А у моїм серці печаль,та неспокій...
Згораю немов зірка від самоти.
Скажи ,хто ти незнайомцю загадковий!?...
Бачу тебе ,лиш тільки я мить у сні.
А ти зняв маску, і наче місяць новий
Пливеш повз мене у золотім човні.
Пробуджусь, тебе біля мене немає...
Ти, як птах злітаєш у вись до зірок.
А хто любить,і той сонети співає...
У зоряну ніч робить до щастя крок.
О прошу, визволи мене із неволі!
Забери мене на планету щастя.
Зацілуй уста і залелій у слові...
Бо ти моя любов , моє причастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2024
Надихнула інь-янь
О ,поговори зі мною ти відверто!
Хочу знати,що хочеш від життя.
Ти мов за океаном гора Альберта
Недосяжна скеля без почуття.
О,поговори зі мною ти відверто!
За стінкою душі не ховай образ.
А вчорашнє із пам'яті усе стерто...
Душа світиться сонцем ,як алмаз.
Поглянь у очі, і усміхнись здалека!...
Знайди слова від яких тане сніг.
І обійми до себе наче лелека
Зустрічай,як сад весни край доріг.
Душі потрібно небо -квіти любові
Відчути тепло душі і серця.
Ласка,увага у ніжнім - ніжнім слові
І пити життя немов з джерельця.
Давай будемо, як сонце на світанку
Поговорим по - душам з тобою.
Вдихнемо чисте повітря рано- зранку...
Заграють у серці струни луною.
Малюю очима портрет на мольберті
Наше літо - райський сад ти і я.
Спогад весни минулих днів у конверті
Скоро зима, а хочеться тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2024
Назви іменем тата сина,
Дочку назви іменем мами.
Хай цвіте червона калина
Благословляє рід піснями.
Хай ростуть, як колос у полі
Сплять у сні - золотій колисці.
Стелиться рушник щастя - долі...
Дарує сюрпризи - гостинці.
Хай цвіте для них сад - цвіт весни,
Сяє сонце під небесами.
Розганяють хмари ясени
Пташка звеселяє піснями.
Назви іменем тата сина
Дочку назви іменем мами.
Хай славиться твоя родина
Українськими іменами.
Назви красиво ніжно ім'я,
Хай буде в них доля щаслива!
Хай буде божа воля твоя!
Накує літ зозуля сива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Все життя він працював, гарував, як віл...
Не жалів себе, що піт лився з чола.
Між селом і містом розпинався навпіл
Жив у місті, а був хлопець зі села.
Він був, як титан... тримав на плечах - небо,
Доглядав і підтримував - отчий дім .
Був самотній немов одинокий лебідь
І щоденно згасав ,як свіча у нім.
Він любив село, садочок біля хати,
І їздив додому у вихідні дні.
Працював на клаптику землі, як мати,-
щоб цвіли гарні троянди навесні.
Садив картоплю, цибулю на городі,
Часник і кріп, огірки, помідори.
Всякі різні сорти, які були в моді...
Закручував на зиму до комори.
Літом він яблука, груші збирав, сушив...
Осінню волоські горіхи, сливи.
Лущив в місто на базар, міхами возив...
Не боявся праці, сонця і зливи.
А біля хати було немов у казці
Троянди цвіли, як у райськім саду.
Він все робив від душі, у божій ласці,
Садив нові кущі ягід досхочу.
Господь дав йому стільки таланту в житті
На що подивись все знав вмів і робив
Крутив як циган сонцем в роки золоті
Жінку дітей внуків і людей любив
Був сином добрим, дбалим для своїх батьків,
На старості літ за ними доглядав.
Усміхався... був своїм серед земляків,
А коли боліла душа - жартував.
Господь ,дав талант , дужі золоті руки...
Він грав на баяні, та гарно співав.
Любив , як шумить ліс : дуб, смереки, буки,
Там ягоди, суниці, гриби збирав.
А він був красень з голубими очима
З щирим серцем і доброю душею.
Всі жили , як пани за його плечима,
Їздили додому, як до готелю .
За його працю в місті дали квартиру,
А жінка взяла найбільшу кімнату.
А його запхала в каюту від жиру...
Ти за газ, світло, воду плати плату.
Ніхто із дітей не хотіли робити,
Вчив у інститутах, щоб стали людьми.
Дочка звикла на широку ногу жити,
Син літав високо, як орел крильми.
Та не господиня була їхня мати,
Була байдужа, вчила жить на коні .
Він працював, на горбі таскав до хати...
Діти жарили шашлики на вогні.
А жінка свою рідню, себе любила,
Їздила до своїх батьків у село.
Не варила, не прала ,як пані жила...
Чоловіка лишила з одним крилом.
Не знав у своїм житті радості, добра,
Не мав ні неділі ,ні Різдва, паски .
Коли захворів, то приїхала сестра,
Щоб віддати йому любов, та ласку.
А він ,як чорногуз збудував гніздечко,
На трьох роботах для сім'ї він все дбав.
Діти виросли розпустили крилечка...
Він на старість, як явір самотнім став.
Куди вітри хилили, туди хилився...
Дітей, як із моря погоди чекав.
На старість він безпомічний залишився,-
Щоб хто йому, хоч кружку води подав.
Золота осінь, це не глибока старість...
І тато став немічний важко хворий.
В сина день народження дочки - радість,
Нема дітей до тата - сніг, затори.
А він не пив і не курив, Бога любив...
І вчив дітей, щоб старших поважали.
Догоджав дочці, сину машину купив...
Хотів, щоб пам'ятали, що тата мали.
Поміж панами у місті, він був паном...
Хоча, був завжди простим хлопцем з села.
Орав зерно , засівав золотим ланом -
На старість, в очах сльози, душа пекла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Я із тих жінок, у яких небо ,-
Дає сил переплисти через море.
Дух тримає на плаву, як треба -
Щоб перенести всяку біду , горе. -
Я із тих жінок, у яких крила -
В мріях, злітають у всесвіт до зірок.
А у леті веде - божа сила,
До джерел напитись водиці ковток.
Я із тих жінок, в яких надія -
Підійме стомлену від важких доріг.
Коли печаль, сум - слів терапія
Подихом розтопить тугу, зими сніг.
Я із тих жінок, для яких любов, -
Має велике значення в житті.
Коли топчуть цвіт, оживає знов,-
Щоб цвісти трояндою у почутті.
Я із тих жінок, для яких віра, -
Веде як дитя за руку у завтра.
З мертвих оживить молитва щира
Зцілює рани та горить, як ватра.
Я із тих жінок, у яких душа, -
Що відчуває біль землі й тривогу.
За себе постоїть, дасть відкоша...
А ночами розмовляє із Богом.
Я із тих жінок, у яких серце,-
Вміє прощати, та вміє любити.
Впаде, і встане в життєвім герці,
Щоб на клаптику землі сад зростити.
Я із тих жінок, у кого доля -
Повела за журавлями у світи.
Шукає свій рай жита у поля,
У сад - будує зоряні мости.
Я із тих жінок, в яких все добре!
Навіть коли у грудях серце болить.
Як птах перелетить через море,
У долонях подарує - щастя мить.
Я із тих жінок, які працюють, -
І трудяться немов бджілка увесь вік.
Сяють сонцем, в щічку поцілують -
Їхня душевна краса є немов лік.
Я із тих жінок, які чуттєві, -
І тримають на дужих плечах свій дім.
Довго мовчать і є терпеливі...
Крізь сльози усміхаються усім.
Я із тих жінок ,для яких пісня,-
Дзвенить струною у серці, та в душі.
Це Богиня - мелодія ніжна,
Що оспівує - ясен світ у вірші.
ПОВТОРЕННЯ ВІД ID: 923477
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 28.08.2021 17:25:24
© дата внесення змiн: 22.06.2024 21:45:22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2024
Вже сонечко скрилось у тумані
Вечір ,як зоряна ніч в океані.
Я тебе ,як ранню зірку чекаю
Ти, та що до безтями кохаю.
Глянь, на мене поглядом красиво!...
Усміхнись здалека мені щасливо.
Скажи слова :"я люблю тебе, кохаю"...
Хай щастю - не буде кінця і краю.
Виграє водограй над рікою...
Там дзвенить пісня солов'я луною.
Вітерець вербі коси розплітає
Лебідь до лебідки поспішає...
Глянь, на мене поглядом красиво!...
Усміхнись здалека мені щасливо.
Скажи слова :"я люблю тебе, кохаю"...
Хай щастю - не буде кінця і краю.
Дозволь, тебе до себе обняти
Перед тобою не в силі встояти.
Ти - моє сонечко промінь любові...
Зігрій мене у ніжнім - ніжнім слові.
Блакитні твої очі,як небо...
І чарівна врода вабить до тебе.
У душі моїй цвітуть почуття...
Ти - троянда, в яку закоханий я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
Ти - знаєш, ми так схожі із тобою,
Як дві краплі води із джерела.
Ти - ліве, я праве - крило з тобою
В леті ,ми два лебедині крила.
Судять нас із тобою за плечима
Кажуть ,що ми з тобою не пара .
Біла заздрість ходить, як тінь незрима...
Сипле - сіль, дощі і чорні хмари.
А ми з тобою,як лебеді білі
Красиві наче перший день зими.
Я не боюсь ,хуртовин , заметілі
На плечі буду спати до весни.
Зима сипле такий білий - білий сніг
Пречистий ,як почуття до тебе.
Встеляє рушник щастя до наших ніг
Нахиляє зорі - високе небо.
Збудить від сну ясне сонечко весни
Зацвіте для нас липа духмяна.
На струнах заграють стрункі ясени,
щоб у щасті купатись кохана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
Так пахне літо у травах медами
Зацвіли ясні зорі ,як мак у полі.
А я , як місяць стою під зірками
Чекаю тебе освідчитись в любові.
Ти яскраве сузір'я в небокраю
Я тону в твоїх очах ,як в океані.
Ти - жінка ,яку шаленно кохаю...
Подих повітря , сонечко на світанні.
Я дістану тобі зірку із неба,
Білосніжні перли із дна океану.
Я візьму під крило ,як білий лебідь
Намалюю тобі казку кохана.
Я так не хочу тебе відпускати
Побудь зі мною, ще трішки у цей вечір!.
Дозволь, тебе коханою назвати!...
І ніжно -ніжно обійняти за плечі.
Я дарую тобі - троянди білі
А у них - мої почуття,моя любов.
Хай нагадають ,цю мить в заметілі...
І світяться очі - щастям у тебе знов.
Думаю про тебе ,живу тобою...
Хочу з тобою прожити усе життя.
А ти сонечком світи наді мною,
На край світу за тобою піду я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
О привіт , загадковий незнайомцю!
Скажи ,чому сумний, одинокий.
Стоїш ,як ясен місяць у віконцю
Дивлюсь, бачу в очах твій неспокій.
У твоїх руках увесь світ широкий
Ти молодий,красивий - вільний птах.
Для тебе небо - океан широкий
Дзвенить мелодія зір у піснях.
Здається,що знаю тебе сотню літ
Так хочу спертись на дужі плечі.
Веди, як лебідь лебідку у політ
Намалюй зоряну ніч - в цей вечір.
Я хочу ,щоб усміхнувсь, був щасливий,
Йти з тобою поруч на край світу.
А коли будеш голуб сивий-сивий,-
Під крилом зігрів ,як сонце літа.
А коли зірка падала у трави
Загадала на тебе бажання.
Щоб ти явивсь ,як сонце із заграви
Подарував щастя - квіт кохання.
Незнайомцю ти -приходиш в мої сни!
Дай мені із ясних небес - свій знак.
Якщо любиш,то веди у рай весни -
Зацвіти в житах, як червоний мак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024
Я залишу у твоїй душі слід
Почерк ніжних лір у октаві.
Засолодить ніжний голос ,як мід
Нагадає нашу весну у травах.
А ти - королева мого серця
Найкраща квітка поміж квіток.
Ти-чиста водиця із джерельця
Зірка у небі поміж зірок.
Втомлена моя душа від болю
Стерті в барвах дні...лиш почуття.
Лечу до тебе, як птах на волю...
Бо лиш з тобою - щасливий я.
Б'ється серце в грудях від тривоги,
Розминулись з тобою в житті.
Стою ,чекаю край дороги -
Жду ,як вечір зірку на путі.
А ти - королева мого серця
Найкраща квітка поміж квіток.
Ти-чиста водиця із джерельця
Зірка у небі поміж зірок.
Замітає твій слід біла зима
Холодно без тебе ... ти - в думках.
Нажаль, у весну дороги нема...
Цю пісню несе до тебе птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024
А доля написана небесами,
Йдемо шлях - від пункту А до пункту Я.
Не знаємо, що буде завтра з нами...
В якій порі, у який час - згасне зоря.
А дорога важка... і , як бите скло...
Засніжена снігом у імлі, тумані.
А кого тримає спів - пташине крило,
Той щасливий у своїм житті ,в коханні.
Я не ідеальна,роблю помилки
Там , де треба ставить крапку, ставлю кому.
Біжу за часом, як вода у ріки...
З пісених джерел - лікую свою втому.
Допоки ,мій час ...спішу жить,творити,
У самоті ловлю у долоні зорі.
Вже я йду не вгору,а вниз ,щоб жити -
І на плаву тримає небо - угорі.
Не болить голова ,не заздрю нікому,
Що в когось розкішний гарний дім, мерседес.
Я вишуканим словом жену втому -
Ти-працюй, в тебе буде все окей- прогрес.
У шумних вод, у круговерті життя...
Тримає наш дух Ангел - пристань надії.
Як пливу за течією води я...
Шукаю боже слово в безнадії.
А роки - яблунь цвіт ронять пелюстки
І їхню вроду топче ногами вітер.
Вже не цвітуть молодих літ - паростки
Лиш солодять милі слова, як мід з літер.
---------2‐‐---------
Я не боюсь старіти
Я НЕ БОЮСЬ СТАРІТИ
Я не боюсь з літами старіти,
Коли засріблить на скронях сивина.
Я боюсь старості , та замліти...
Коли на цій землі в самоті одна.
А коли прийде час - постарію,
Як і у всіх зів'яне моя краса.
В душі своїй плекаю надію,
Що тримають мене святі небеса.
Знаю, що я ще потрібна людям,
Щоб світити сонечком у любові .
Допоки б'ється серце у грудях
Я зігрію всіх у пісні, у слові.
Місія на землі просто жити,
Лишити добру пам'ять після себе.
Збудувати дім, сад посадити,
Щоб була родина в мене, у тебе.
А доля не однакова для всіх,
Один має багато дітей, внуків.
У хаті лунає дитячий сміх,
Тривога за всіх ,в серці біль і стукіт.
Всіх тре зодягти, нагодувати,
Навчить, щоб в житті кожен обрав свій шлях.
Дав Бог дітей , дасть сили підняти...
Навчиться злітати у небо, як птах.
Я не боюсь з літами старіти,
Дякую Богу, за кожен крок життя.
Я боюсь живцем вмирати, скніти...
Бути сліпцем, безпомічним , як дитя .
Я дякую Богу за все в житті...
За недругів,що відсіяв ,як полову.
За всіх ,що стріла на своїм путі.
За тих,що чули мій голос , моє слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
Я не вмію танцювати під чужу дудку,
Підлаштовуватись під команду фарс.
І , як пес гризти кістку, та залізти в будку,
І вдавати ,що я на планеті Марс.
Я не копія, оригінал - особистість,
В мене свій характер, погляд на життя.
Не пристосованець до кухонь, де прикрість -
Там, де глисти зжирають єство - буття.
Я не пародист ,не знімаю мірки моди -
Не вдягаю шаблонний стиль ,як школяр.
І мій настрій душі залежить від погоди,
Надихає цвіт землі - п'янкий нектар.
Я не пророк, не циган - ворожбит, не мольфар,
Що по картах бачать,майбутнє- завтра.
Якщо Господь, дав талант - божий дар,
То ти у справі згораєш, як ватра.
Я не напрошуюсь, не йду сама у гості,
Туди ,де не званий гість і лишня я.
Не люблю довгі носи ,дзьоби жовтороті,
Які на чужім полі клюють жита.
Я не прагну слави,княже місце на троні,
На грудях не ношу злоті медалі.
Я поет з народу на поетичній іконі
День за днем ,кручу до висот педалі.
Заряджаюсь позитивом краси природи,
У серці біль, щем - лікує земний рай.
Люблю бути на самоті , у час негоди...
Слухати музику дощу - небокрай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
Деякі істоти без понять живуть,
Крадуть із могили мертві квіти.
Подарунок до своїх рідних несуть,
Хочуть у пеклі, вогні горіти.
Як можна, такий пояснити вчинок?
Цей дикий злочин дорослих людей.
Везти чужу річ на базар, на ринок,
Заробляти гроші з чужих речей.
Хіба можна чуже з могили брати ?...
Все те, що офірували рідні.
З того якийсь дохід і щастя мати,
В руці рахувати гроші срібні.
Яка б не була біда : злидні, скрута?...
Ти не маєш права - брати чуже.
Життя жорстокий бумеранг - отрута,
Спалить твій дім, вкусить до ран вужем.
А злодій не спить на здобич чатує,
Дивиться на чужий дім, чужий двір.
У чужій хаті він господарює...
Перевертає все верх дном у нім.
Ще ніхто не доробився на чужім,
І не став щасливим та багатим.
Хто візьме чуже... втратить себе в усім,
Буде, як жебрак ходить проклятим .
Хто не поважає мертвих, їхній дім -
Тому нема місця серед живих.
Де б ти не був, будь людиною в усім!
Віддай честь,не топчи цвіт біля них!
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
А життя, це є маршрут в один кінець,
Дорога, в якій є повороти.
Дитинство, юність, зрілих літ - вінець,
Глибока старість - мить щастя, скорботи.
Не всім дано, до старості дожити,
Побачити, цей світ у кольорах.
І по між зірок зіркою світити
Злітати вище сизих хмар, як птах.
А життя, це важкий труд, всього лиш мить -
Треба навчитись у ньому жити.
І за спиною треба крила зростить,
Щоб з польоту божий світ любити.
А життя, це політ - падіння, злети,
У кожного є своя висота.
Всі пишемо книгу життя - сюжети,
Осяює шлях - зірка золота.
А життя, це є маршрут в один кінець,
В нього немає дороги назад.
У леті крила зітре дощ і вітрець,
Треба звести дім, посадити сад.
А життя, це вервичка квітучих літ,
Мить життя на зоряній іконі.
Це коротка відстань, щоб пізнати світ
Сльоза - Щастя, журба на долоні.
А нам життя подарував Всевишній
Щоб продовжити свій рід на землі.
Щоб співав соловей, цвіли вишні -
Бачити красу божу, сонце в імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
О, дай Боже, до старості дожити!
Радіти кожною миттю життя.
На землі не існувати, а жити -
Мрії втілити у життя - буття.
Дай Боже, цей божий світ - долюбити!
І не знати до кінця життя - бід.
Збудувати свій дім, сад посадити,
У рідній душі залишити слід.
О дай Боже , дітей - людьми зростити !
Навчити, щоб знали всьому ціну.
Діждатись внуків і благословити,
За руку вести у квітучу весну.
О , дай Боже, пережити цю зиму!
Щоб зустріти - новий день на землі.
Витри сльози від війни, вогню, диму,
Зціли молитвою сонцем в імлі.
О дай Боже, миру, спокою, добра!
Орати, сіяти в ріллю зерно.
І, щоб брату усміхалася сестра.
Пити за столом солодке вино.
Дай Боже, не знати смутку, печалі!
Не відчути пустоту без рідні.
Душі не тре ні слави, ні медалі
Лиш надійна рука в останні дні.
О, дай Боже, не знати болю, страждань!
У старості, щоб ламали кості .
Захисти від гріз - Ангелом моїм стань!,
Щоб стрічати сонечко на помості .
Дай Боже, справи довести до кінця!
Дописати сюжет - книгу життя.
Прийму, цей скарб - дар життя із лавр вінця
Причащу словом подорожніх я.
О дай Боже, зайти до свого ложа!
Заспати у сні під музику зір .
Зронити пелюстки, як квітка рожа
Впасти дощем до землі з синіх гір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
СПІВАЄ ЯРОСЛАВ ГУДИМА
ТИ - МОЯ ПІСНЯ
Я люблю тебе, як сонце день,
Як ясен місяць - ніч циганку.
Ти - моя муза - із пісень
подих повітря - на світанку.
Ти - ніжна пісня - квітка раю
Закохані у тебе ясени .
Ти - музика із небокраю,
Блаженнії малюєш сни .
Грає скрипка у моїх руках...
Я ноти підберу для вальсу.
Як море звуки розлива ...
Я подарую квітку айстру.
Заспіваю я тобі пісню цю -
Увесь світ до ніг нахиляю...
Як лебідку обійму
І Скажу :" Як тебе я кохаю"
За листопадом йде вже зима,-
Стоять дерева в позолоті.
Айстри нагадає нам -Зорепад ....
Рай літа - у магічній ноті.
----2---------------------
Ти - пісня мого життя
Мій земний, куточок раю.
Ти - високі почуття
Музика, яку кохаю.
Ти є зірка натхнення,
Яка осяює мій шлях.
Ти вчора, сьогодення -
У синім небі - щастя птах.
Ти - являєшся у сні
Немов пташечка край вікна?.
Співаєш ніжні пісні
Красуня мов квітка весна.
Ти - океан любові,
В тебе голос ,як сопілка.
Ти - ніжна струна в слові
Моя трудівниця бджілка .
Я з тобою ,як в раю -
Злітаю на сьоме небо .
Ти - райський цвіт у маю
Троянди стелю для тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
АНГЕЛЕ МІЙ
Ще в лоні матері дитини
Від народження та аж до смерті.
Посланий Ангел для людини
Писаний Божий задум в конверті.
В кожного ім'я — Ангел божий,
Дає нести свій хрест до краю літ.
Захистить від бід в час тривожний,
Від гріз, дощу, щоб бачив — ясен світ.
О Ангеле, мій Охоронцю !
Ти Надійний Покров,та захист мій.
Ти світло боже у віконцю ,
Пречисте небо — мир, спокій мій.
О Ангеле, мій Охоронцю !
Моя доля є у твоїх руках.
Ти сонце ясне у віконцю
Світло, яке осяює нам шлях .
Слухай голос янгола з небес!
Серце твоє відчує тривогу.
Божа любов поміж перехресть
У вірі — надійна рука Бога.
Ангел ,це є посланець божий
Він чує щиру молитву мами.
Захищає від стріл ворожих...
І загоює душевні рани.
2-----------------------------------
Поезія, це — діалог з Богом
З навколишнім світом, та людьми.
Це є життєвий шлях за порогом
Небо, що тримає в леті крильми.
Поезія,це храм — мова Богів,
Підіймає нас від сну до життя.
Це є вервичка вишуканих слів,
В якому зростає дух у дитя.
Поезія, це — Богиня муза,
Яка надихає — просто жити.
Це в синім океані медуза,
І вчить людину ,цей світ любити.
Поезія,це — небесний вівтар
Вона словом душу причащає.
Богиня дає в руки божий дар
Хто, цей світ до глибин відчуває.
Лірикам дарує пісню ніжну,
Романтикам малює — рай літа.
Закоханим в люту зиму сніжну
На склі малює троянди квіти.
Поезія — скарб душі поета,
Його Господь вінцем благословив.
Це мить життя, падіння і злети -
І , щоб його дух із мертвих ожив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2024
Я до Львова лечу на крилах журавля ...
Тут є мій дім, церви , храми, костьоли.
Тими вулицями ходила колись я...
Тут високий замок - гори , та доли.
Тут чарівно-вродливі , горді львів'янки
Знають своє місце,і собі ціну.
П'ють каву із кристальної філіжанки
І запрошують у гості , у весну.
А тут на коні шляхетні джентельмени ,
Закохують милих красунь - в місто Львів.
Край доріг немов смарагди сяють клени
Нахиляють блакитне небо до ніг.
Колись я була ,як пташка полохлива
Втікала від погляду чорних очей.
Вдихала повітря, у цей рай щаслива -
І цвіла трояндою поміж лілей.
Тут перший сніг сліпить очі білизною
Падає ,як манна каша із небес.
Тут літають білі мухи під горою
У казковий рай - веде кінь Полонез.
Тут чути скрипку мелодію скрипаля
Запалюють ватру - на свято весни.
Лине ніжна пісня юних літ -віддаля
І дарують мить щастя стрункі ясени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
А я люблю чай з квіток мальви з медом,
Щоб відчути ковток насолоди літа.
Від холоду зігрітись наче пледом,
Щоб у душі цвіли розмаєм квіти.
Є чай зелений, чорний і червоний,
З цілющих трав, квітів, ягід і цитрин.
З цвіту, який лікує стан духовний,
Листячка, гілочок, кори, деревин.
Я люблю смакувати різні чаї,
Солоденький торт з вишнями та маком.
Вдивлятись у небо - блакитні плаї,-
І розігрівати пальці горнятком.
Я люблю помріяти, коли дощить,-
Злітати птахом вище хмар до сонця.
Ловити у долоні - блаженну мить
Милуватись божим раєм край віконця.
Я люблю слухати музику дощу,
Який дзвенить струнами райдужних нот.
Смакувати в саду вишні пригорщу,
Райські яблука ренети, сливи ренклод.
ТИ - МОЯ ПІСНЯ
ЯРОСЛАВ ГУДИМА
ТИ - МОЯ ПІСНЯ
Я люблю тебе, як сонце день,
Як ясен місяць - ніч циганку.
Ти - моя муза - із пісень
подих повітря - на світанку.
Ти - ніжна пісня - квітка раю
Закохані у тебе ясени .
Ти - музика із небокраю,
Блаженнії малюєш сни .
Грає скрипка у моїх руках...
Я ноти підберу для вальсу.
Як море звуки розлива ...
Я подарую квітку айстру.
Співаю тобі пісню цю -
І увесь світ до ніг нахиляю...
Тебе я лебідку обійму
І Скажу : " Як тебе я кохаю""
За Листопадом знов зима,-
Стоять дерева в позолоті.
Айстри нагадають - Зорепад ....
Рай літа - у магічній ноті.
М ЧАЙКІВЧАНКА
Я люблю, як цвіте липа духмяно,
Як тріпоче на гіллі листя клена.
У саду, як щебече пташка рано,
I виграє струмок - вода джерельна.
Я люблю квітучу весну і літо,
Збирати ягоди з кущів та дерев.
Вдихати, знімати втому у квітів,
Тонізувати стан, писати шедевр.
Я люблю поласувати шоколад,
Зефір, і халву, та торт з чорносливом .
З вишнями горішками, що родив сад
І стрічати божий день з позитивом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2024
Надихнув Богдан ТОМЕНЧУК
Біля хати сади стоять мов образи
Цвітуть в молитовній тиші край доріг.
Небесний творець красу землі зобразив,
Щоб їй поклонився увесь світ до ніг.
Вітерець колише суцвіття пелюстки,
Їх краса сліпить очі мов білий сніг.
Наливає плід, як мід перші паростки
Розпустив зелене листя лорд горіх.
А під вікном вишня наче наречена
Йде до вінця у білосніжнім вбрані .
Усміхнулась привітно, мило до клена,
Немов дівчина весна на віданні.
У красуні весни личко, як білий цвіт
А очі сині - сині мов блавати.
Пташечки злітаються до квітучих віт,
Щоб сонечком її поцілувати.
Поміж крон дерев, так ясен день заяснів
Мов німб Бога у сонячнім промінні.
Зійшло сонце край села поміж ясенів
Весна вдягла фату білу у цвітінні.
Зацвіли сади немов у небі зірки
Сплели на голову з цвіту віночок.
Благословив Господь зі своєї руки
Тут все ,як у казці - райський куточок.
Так пахне в грядці зелений огірочок
Під тином, як мед солодка малина .
Прилетів метелик і сів на листочок
Милується божим раєм, як дитина.
Розпустили коси смарагдові трави
Встелили килим до саду мов у храм.
Тут дзвенить блаженний спів - ніжні октави
Сад наливає в душу миро - бальзам.
Купається, як у молоці сад весни
Радіє від щастя пташка на вітті.
Зоряна ніч їй малює казкові сни,
І край вікна струнку мальву у квіті.
День весни виграє на струнах скрипаля
Наливає у келих тюльпан красу.
Злітає до ясних зір душа журавля,
І пє пахощі саду, як квітка росу.
------------------2------------------------
СПІВУЧА ПТАШКА
А вона була співуча пташка
І у неї був голос сопрано.
Молилась музиці, як монашка
Вміла грати на фортепіано.
Любила грати в ігри із вітром,
Щоб розігнати журбу і печаль.
Запалювати вогні над світом
У мріях злітати у синю даль.
В серці народжувала ідеї,
А від емоцій пісні про любов.
Краса душі була, як в лілеї...
Замикалась у собі знов і знов.
Від жорсткого світу, милого зрад
Падала вниз на дно океану.
Ранила крила - гроза, сніжний град
Кожен раз зростала від талану.
Поводилась,як діва з Голлівуду
Робила собі дискомфорт душі.
Очі ховала від пересуду,
Мов стояла на краю, на межі.
А ця пташка душею чутлива
Роль на сцені попси не для неї.
Воркотала, як горлиця сива
Душа пречиста, як у лілеї.
Вона втратила своє кохання
З її душі лилась гаряча кров
Було у неї одне бажання
Співать милому пісні про любов.
Від переживань втратила голос,
Був трішки хриплуватий та низький.
Але вона зростала ,як колос
Сяяла, як прозорий кришталь крихкий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
А ти не така, як всі ...ти - особлива,
На тобі увесь зійшовся білий світ.
Тобі пасує ,так усмішка красива,
Здається я тебе знаю - сотню літ.
Ти моє сонечко - мій куточок раю,
Любов ,яка зігріває почуття.
До твого серця ключик такий шукаю...
З тобою поруч мила - щасливий я .
До тебе ,так тягне магнітом моя мила
Малюю портрет на полотні -білий цвіт.
Наче лебідь в небі розпускаю свої крила
Лечу до зірок ,до тебе - у твій дивен світ.
--------- 2----------
Я намріяв тебе ранньою весною
ти прийшла пізно літом ,як у казці.
Падала зірка повз мене, дзвін луною
З'єднала наші стежки в божій ласці.
З першого погляду запала у серце
Полюбив, покохав не сплю ночами.
Ти знялась, як лебідка в синє озерце...
Не втікай від мене,зігрій словами.
А я розплету розкішні коси твої
І вплету у них троянду запашну.
Зацілую солоденькі вуста твої
Поведу у росяні трави - весну.
---------------2---------------------
Красуне,чого ти ходиш сумна?...
Для тебе цвіте цвітом весна.
Налився плід медами - рай літа,
До ніг стелить троянди квіти.
О скажи дівчино ,де твій милий ?...
Де літа твій птах білокрилий ?...
Чому без пари, в самоті одна ?...
Тобі лиш двадцята - цвіте весна.
У тебе є скарб - молоді роки!
Ти пий життя з джерела руки.
Назбирай квіти, сплети віночок,
Будуй до ясних зір місточок!
Зійшов місяць у вечірнє небо,
Намалює казку для тебе.
Ти зіркою моргни йому в очі...
Покохає твій стан дівочий.
Стрінуться поглядом очі в очі,
В серці почуття затріпоче.
Немов листя зелене у клена,-
Полюбиш стрункого шатена.
Насниться , цей незнайомець у сні
Будеш співати йому пісні.
Нахилить зорі - голубу блакить
Збудує рай, щоб у щасті жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
Пригорни мене і не відпускай,
І збудуй для нас, ти справжній рай.
Хай тануть білі сніги синіх гір
І дзвенить музика ніжних лір.
А там за краєм ночі - світанок...
Розцвіте новий день на ранок .
Не хочу розлучатись з тобою
Прошу, не йди... побудь, зі мною.
Білі сніги розтануть рікою
І зима спливе за водою.
Прийде весна, зацвітуть сади...
Квіт кохання з чистої роси.
Посеред зір місяць одинокий
Зима, як океан широкий.
Мерзне душа від холоду зими
Прошу тебе, мене обійми!.
Побудь, ще трішки ти у моїх снах,
Візьми під крило, зігрій, як птах.
Намалюй золотий пісок - море
Пальми, синє небо просторе.
Люблять море чайки білі - білі,
Колишуть їх високі хвилі.
Цілує берег синьооке небо
В спогадах згадую про тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
УВЕСЬ СВІТ ЗАВМЕР ВІД ГРОЗИ
Пролетіла блискавиця стрілою
З чорної хмари вдарив грізно грім.
Падає , ллє дощ, як з відра струною -
Без вогню розстелився сірий дим.
Скрегочуть сороки, чорні ворони,
Забили у дзвін чорними крильми.
Сховались під листям зелені крони,
Ясен день скрився поміж хмар пітьми.
Падає дощ, б'є в барабан печалі...
Увесь світ завмер від грози, лампад.
Гроза розганяє хмари у далі -
Насіяла, як яйце - сніжний град.
Вітер зронив у саду вишневий цвіт ,
Наламав гілок, натрусив листя.
Топче брудним взуттям увесь божий світ
Залито дощем усе обійстя.
Реве вітер, як у пастці дикий звір
І звалив у ластів'ят гніздечко.
Коли зійшло сонечко до синіх гір
Пташечки розправили крилечка.
Коли зійшла веселка після дощу
Дає божий знак людям на землі.
Летять птахи до дуба, як на прощу, -
Щоб віднайти сонечко в сірій млі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
Зійшов місяць у літній вечір
Пливе у море на човні.
Обіймає нічку за плечі
Співає про любов пісні.
Я стою на краєчку неба
Слухаю мелодію зір.
Без пари наче білий лебідь
Чекаю зірку синіх гір.
Я прийду у пісні до тебе
І наснюсь казково тобі.
Як лебідь обійму до себе
Надивлюсь в очі голубі.
Усміхнулось небо - фортуна
Так зоряно до світанку.
В місячнім сяйві грає - луна
Танцює ніч з вітром у танку.
Обійму твій ніжний - ніжний стан
Зацілую уста як мід.
Розквітну наче золотий лан
У твоїм серці залишу слід.
Я часто бачу тебе у снах
Моя незнайомко мила.
Ти - зникаєш наче білий птах
Злітаєш у даль на крилах.
А там на березі любові
Немов у казці - справжній рай
Цвітуть в житах квіти чудові
І сіє зорі - небокрай
Впаде зірка на берег річки
Я загадаю бажання
Попрошу у циганки нічки
Щастя безмежного кохання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
Я ВІДДАЮ СЕБЕ В РУКИ БОГА
Я віддаю себе в руки Бога,
Бо він моя надія - вічне життя.
Коли у душі біль і тривога,
Знаю, відкриє дім, як батько дитя.
Я перед престолом благодаті,
Отче, лиш тобі серце відкриваю !
Шукаю твій образ у постаті
І Алилуя - тобі я співаю !
Стомлене тіло з життєвих доріг,
В леті від жари обпалені крила.
Клонюсь тобі Боже, до твоїх ніг,
У молитві, ти - даєш мені сили.
О, Господи, ти - маяк у морі,
Світло у темряві, берег надії.
Ти - мій Месія, у біді, в горі,-
Добрий пастир, лікар у безнадії.
Я вірую в кожне слово твоє,
Ти - бальзам для душі, мій порятунок.
А ти - віддав за нас життя своє,
Подарував вічне життя в дарунок.
Я пливу за течією ріки,
Боже, не боюсь нічого з тобою!
Приймаю дари з твоєї руки,
Ти - напуваєш живою водою.
Господи, помилуй мене, пробач!
Не залиш, згоріти в пекельнім вогні!
Витри з моїх очей сльози, мій плач!
Дай радість в житті, добра, щастя мені!
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
Вдягайте красиві, коштовні речі!,
І святкових днів не чекайте!.
Голову не опускайте на плечі,
Любіть себе, і поважайте!.
Викиньте одяг, зношений, старенький,
І взуття, що втратили свій час.
Вдягніть від свят, і неділі новенький,
Хай надихають життя для вас.
Ви, живіть сьогодні, радійте життям!,
Завтра може просто не стати.
І будьте, ви собою, а не дитям!,
Треба кожен час шанувати!
А молоді, ми хочемо все зразу,
Щоб був дім , та розкішно жити.
Кидаємо камінь... слова в образу,
Вчимо інших, як має жити.
Їдемо на заробітки на край світу,
Щоб було, як у людей у нас.
Одцвіла весна, минуло і літо
Міняє пори року все час.
У праці не думаємо за себе,
Тре дітей вчити, та женити.
Не має часу для самого себе,
А там внукам, треба їх вчити.
Крутиться все по колу, по спіралі,
Життя біжить, як в круговерті.
Біжимо кудись... крутимо педалі,
Мешти старі, сходили стерті.
Тримаємо у шафі одяг, взуття ,
Що їсть їх міль, поцвіли від літ.
Так швидко пролітає наше життя
Дивишся, ти вже старий, як світ.
З моди вийшов одяг, що вчора купив,
Усе те, що придбав до хати.
І ти, ще не бачив життя, і не жив -
Ти життя заховав за ґрати.
Гнемо свою спину у наймах як раб, -
Як білий негр в спеку, пустині.
А голова, так болить за нас у жаб,
Що десять літ є одежині.
Ви, для себе нічого не шкодуйте !
Не чекайте вихідних і свят!.
Любіть себе і до мети прямуйте!
Всміхайтесь світу у п'ятдесят.
Те, що тримали до святого дзвону
Одягніться, підведіть красу.
А вас осінь одягла у корону
Пийте життя, як квітка росу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
Зоряна ніч, як чорниця цвіте...
Запрошує літо в свій рай у гості.
Сонце склало проміння золоте
У золоту колиску на помості.
О, як пахне медами місяць май!
Така краса, хоч із Богом говори!...
Білолиций вийшов у небокрай
Йому поклонились стрункі явори.
Я візьму тебе за руку мила
Поведу в гай де чути спів солов'я
Розправлю як лебідь свої крила
Обійму, зацілую як мід уста.
Розливсь рікою черемховий гай
Пахне солодким медом, так духмяно!
Птах співає пісню прощай, прощай!
Весні, що злетіла за обрій рано.
Літо біжить босоніж у трави,
Де голубляться лебеді кохання.
Кружляють у блакиті, як пави...
Закоханим передають вітання.
Приходь кохана - у зелений гай !
Тут , так красиво немов би у казці!
Вечір насіяв зір, тут справжній рай!...
Співає пташка пісні в божій ласці.
Весна сплела у коси віночок
Немов дівчина у волосся квіти.
Вийшла Богиня зірка в садочок
І сіє зорі на щастя для літа.
Цвіркоче цвіркун і гудуть джмелі
Зозуля кує на щастя довгих літ.
Літо єднає долі на землі
До ніг закоханим сипле зоре квіт.
Я візьму тебе за руку мила
Поведу в сад, де чути спів солов'я.
Розправлю, як лебідь свої крила
Обійму, зацілую, як мід уста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
Мамо, ти - сонечко на світанку,
Ясна зірка в життєвім морі!
Ти є мій увесь світ - подих зранку,
Мій берег щастя у просторі!
Не журися... Мамо, усміхнися!
Поглянь, у наш сад прийшла весна!
Хай тобі у твоїх снах насниться
Красуня - цвіт вишня край вікна!
Здалека посміхнись, рідна мамо!
Хай усмішка красить твої літа!
Хай у даль пливуть сизі тумани,
Золотиться доля, як жита!
О, матусю, пригорни до серця!
Поверни у дитинство знов, знов!
Я нап'юсь водиці із джерельця,
Відчую твою ласку, любов!
О, сядь, відпочинь, пташечко мила!
Притулюсь до тебе, як дитя.
Зацілую натомлені крила,
Твій спів слухати буду я!
Розлетілись діти зі світлиці
Та ніхто не забув - Отчий дім!
Летять, як птах до джерел криниці,
Де чиста вода дзвенить у нім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
Ти мелодія печалі з синіх гір,
Мінорна нота, яку звати Ассоль.
Ти є октава небес - мелодійних лір,
Яка стала храмом для самотніх доль.
Ти Богиня зір - мелодія кохання,
Яка у гармонії надихає .
Ти блакить неба - ясна зірка світання
Мрія ,яка садом розквітає.
Ти моя мелодія - квіточка весни
Ясне сонце, що душу зігріває.
Ти - острів щастя і мої казкові сни
Струна в мінорі настрій підіймає.
Ти - красуня весна, дівчина юних літ,
Яка вабить пташок у свій райський сад.
Ти - шляхетна дама одвічна ,як цей світ
Сієш зорі на щастя у зорепад.
Ти моя пісня - мелодія кохання
Ніжний вальс бостон у повільнім танці.
Серпанкова нічка звечора до рання
Сонечко, що сходить у душі вранці.
---------------2---------------------
ПОВТОР ВІД 2022 РОКУ
Мамо, ти - сонечко на світанку
Ясна зірка в життєвім морі.
Ти є мій увесь світ - подих зранку
Мій берег щастя у просторі.
Не журися... мамо, усміхнися!
Поглянь у наш сад прийшла весна!
Хай тобі у твоїх снах насниться!
Красуня - цвіт вишня край вікна
Здалека посміхнись рідна мамо!
Хай усмішка красить твої літа.
Хай у даль пливуть сизі тумани
Золотиться доля, як жита.
О мамусю, пригорни до серця!
Поверни у дитинство знов, знов.
Я нап'юсь водиці із джерельця
Відчую твою ласку любов.
О сядь відпочинь пташечко мила!
Притулюсь до тебе як дитя.
Зацілую натомлені крила
Твій спів слухати буду я.
Розлетілись діти зі світлиці
Та ніхто не забув - Отчий дім.
Летять, як птах до джерел криниці,
Де чиста вода дзвенить у нім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
Зійшло сонечко із за хмар, тануть сніги...
Зазеленіли на долині пишні трави .
На березі річки квітнуть ліси, луги,
У райськім саду зацвіли квіти, як пави.
Вдягнула у сукню квіточка в садочку
Білосніжно біла конвалія чарівна.
Мов красуня наречена у віночку
Вклонилась матінці землі - дівчина весна.
Немов принцеса з казки - ніжна талія
Очі , як зорі, що сяють у синім небі.
Її звати, так красиво - конвалія
У її вроду закоханий білий лебідь.
Зацвіла конвалія, так біло - біло
Зійшла немов у весняний сад - Богиня зір.
Усміхнулась місяцю лебедю мило,
В келих щастя наливає парфум ніжних лір .
Біленькі дзвіночки ,як лілії квіти
Сяють немов перли на зеленім листочку.
Розпустила пишні коси ніжні віти,
Веде у божественний рай літа в садочку.
Їй жайвір - божа пташка співає пісню,
Оспівує шарм краси, шляхетну вроду.
Листочок, як корона у пору літню
Сяє як райдуга над нею у негоду.
Листочок широкий наче капелюшок,
Від сонечка, спеки та дощу захищає.
Ростить конвалію в колисці з пелюшок
На стеблі фата зі шлейфом вниз опадає.
---------------2------------------
Зоряна ніч, як чорниця цвіте...
Запрошує літо в свій рай у гості.
Сонце склало проміння золоте
У золоту колиску на помості.
О, як пахне медами місяць май!
Така краса, хоч із Богом говори!...
Білолиций вийшов у небокрай
Йому поклонились стрункі явори.
Я візьму тебе за руку мила
Поведу в гай де чути спів солов'я
Розправлю як лебідь свої крила
Обійму, зацілую як мід уста.
Розливсь рікою черемховий гай
Пахне солодким медом, так духмяно!
Птах співає пісню прощай, прощай!
Весні, що злетіла за обрій рано.
Літо біжить босоніж у трави,
Де голубляться лебеді кохання.
Кружляють у блакиті, як пави...
Закоханим передають вітання.
Приходь кохана - у зелений гай !
Тут , так красиво немов би у казці!
Вечір насіяв зір, тут справжній рай!...
Співає пташка пісні в божій ласці.
Весна сплела у коси віночок
Немов дівчина у волосся квіти.
Вийшла Богиня зірка в садочок
І сіє зорі на щастя для літа.
Цвіркоче цвіркун і гудуть джмелі
Зозуля кує на щастя довгих літ.
Літо єднає долі на землі
До ніг закоханим сипле зоре квіт.
Я візьму тебе за руку мила
Поведу в гай де чути спів солов'я.
Розправлю, як лебідь свої крила
Обійму, зацілую, як мід уста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
Дитинство, це зелена планета
Тут тримають небо - велетні дуби.
Сонечко, як джерело з кювета
Купає поміж хмар білі голуби.
Дитинство ,це пісня колискова
Мамина любов, доброта і ласка.
Пташок зігріває мила мова
Візьме на крила і веде у казку.
Дитинство, це є дім - прекрасний світ,
Де ростеш щасливий під крилом мами.
Вона вчить тебе летіти в політ,
Від жала кропиви загоїть рани.
Дитинство, це квітучий сад весни
Дерево солоденьке немов вишня.
Колишуть лелек в гнізді ясени -
І будить, їх від сну - зірка Всевишня.
Дитинство, це колиска золота
Леліють дитя - сонячні цілунки.
Тут в узорах барвисте вишиття ,
У травах для тебе цвітуть медунки.
Дитинство , це життя чудова мить
Тут бачиш ясне сонечко в калюжі.
Воно, як пташечка у даль біжить,
Щоб намилуватись, як цвітуть рожі.
Дитинство ,це падіння, перший крок
На збитих колінах рани до крові.
Це бажання злетіти до квіток
Вдихнути в аромат - сади казкові.
Дитинство, це цвіт яблунь у красі
Там де біленька хата сад вишневий.
Немов метелик біжить по росі,
Обіймає крильцями день червневий.
Дитинство, це на землі тихий рай
Є безмежна любов мами та тата.
Це коник стрибунець у місяць май
І кожен день для тебе наче свято.
Дитинство, це первоцвіт на землі
Суцвіття, що заврунилось на вітті.
Його треба зігрівати в імлі,
Щоб несли щастя нам пташки у літі.
Дитинство, це зелена планета
В тім раю, немає кінця і краю.
Блищить зоря ,як срібна монета
Падає, ця мить зоряно згорає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2024
Король не вірить в те, що програв
Він прагне жорсткий бій - реванш у жовтні.
Що пішов у нокдаун без підстав,
Тримав корону не зігнувсь на троні.
Він тішиться, що сліди залишив
Що надавав стусанів під очима.
Як би дали волю, світ переплив ...
Розмахом рук потужними плечима.
Світову славу не відпускає,
Не визнає програш циганський король.
За минулим ностальгію має...
Грає перед світом - переможця роль.
А переможений цілував хрест
У переможця , як оберіг на грудях.
І кожен обрав свій шлях Еверест
Йшов крок за кроком до вершин на людях.
Українець вірив в перемогу
Моливсь щиро на мусульманській землі .
Назвав ім'я Ісус - свого Бога,
Щоб клонились йому великі, малі.
На міжнародну арену став Усик
Він є переможець герой - титан.
Старанний, працьовитий трудоголік,
Для боксу він є взірець капітан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
Зацвіли півонії біля хати
В літнім садочку під моїм вікном.
Їх давно посадила рідна мати,
Щоб зігрівали мою душу теплом.
О, яка благодать у божій ласці!
Розцвіла під вікном мальва струнка.
Зацвіли ,так вишні немов у казці
Запрошує у мамин рай весна.
Іду до них на душевну розмову
У той рай ,де моя весна цвіла .
Щоб почути милу мамину мову
Віднайти розраду в літа тепла.
До них прилітає ластівка мила
Слухає щебет пісні солов'я.
О, мамо матусю - голубко сива!
Без вас ходжу немов сирота я.
Мамо, ви любили, як цвітуть квіти
Дивитись на півонію в красі.
Діти злітались, як пташки зі світу,
Щоб вдихати аромат у росі.
Стоїть біленька хата край дороги
Очима дивиться на божий світ.
З віт падає листячко на пороги
Вітри зривають топчуть білий цвіт.
Вицвіли стіни від морозу зими
Гуляє крізь скло по хаті вітер.
Не горить в печі вогонь серед зими
Не гріють душу рядки із літер.
Плачуть вікна дощовою сльозою
Закрита хвіртка, двері на замок.
Стежка в споришах заросла травою
Похилив голову на тин бузок.
Вже не родить ,так плодами райський сад
Жалісні пісні співає пташка.
Постарів горіх і сонечку не рад
Зітхає від самоти ,так важко.
На подвір'ї ходили півні зранку
Будили від зимового сну нас.
Світило сонечко весни крізь фіранку
Усміхався душі - прекрасний час.
Тут колись на цьому клаптику землі
Мати з грядки збирала урожай.
До віт ясеня злітали журавлі
Сіяв зорі на щастя - небокрай.
-------------2------------------
Нехай вам люди добрі на щастя!
Стелиться у світ - рушником дорога.
На світанку сонце, як причастя
Осяює вашу путь - зірка БОГА.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Ллється благодать божа - з небесних рік.
Цілує руки аж до зап'ястя,
Як жар пелюстки - коханий чоловік.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Розквітає райський сад до ваших ніг.
Хай у вашім житті вам все вдасться!
Новий день буде, як чистий білий сніг.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Падають в долоні зірки із небес.
Зійде Богиня зір на обійстя
Подарує свято - тисячу чудес.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Весна принесе добро та мир у дім.
Хай мальва прикрашає обійстя,
Ніжні квіти любові цвітуть у нім .
------------3-------------
Щаслива, та жінка, що родила дитя,
З уст немовлят почула слово "мама".
Від Бога подароване нове життя
Цілунком любові гоїться рана.
Щаслива, та мати, що зростила дитя
Під своїм крилом вивела у люди.
Віддала любов і ласку, та почуття...
Постоїть за них, як Ангел повсюди.
Мати веде за руку дитя в дорогу
Крізь квітучі весни сніжну заметіль.
Вчить літати у політ, любити Бога...
Полинне життя сипле на рану сіль.
Важкий труд лягає на тендітні плечі,
Нагодувати, вдягти, вкласти спати.
Бувають капризні, як дзиґа малечі...
Іноді від них ночами плаче мати.
Все треба пережити у цьому житті,
Вести у садочок, а потім в школу.
І щоб правильний обрали шлях на путі
Були красиві душею соколи.
Не шанують свою стару мати діти,
І цураються від неї на старість.
Порозлітались немов пташки по світу,
Несуть їй смуток, печаль, а не радість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
Світить сонечко у небі, як люстра
Випромінює золоті промені в сад.
Всміхнулось божому світу для людства
Леліє у своїх руках цвіт виноград.
Весна підняла келихи тюльпанів
На щастя, на любов, на добро на землі.
Тріпоче зелене листя в каштанів
Запалили білосніжні свічі в імлі.
Вже зацвів сад вишневий коло хати
Загули бджоли у буйнім цвіті вишні.
Старенька яблуня мов сива мати
Кличе у тихий рай, де зорі Всевишні .
До віть ясеня прилетів лелека
Стоїть на одній нозі зорить до зірок.
Дивиться на божу красу здалека
Вдихає у п'янкий аромат із квіток.
У п'ятизірковім суцвітті бузок
Розлився, так пахощами у розмаю.
Я зорю у мамин рай поміж зірок
Стою край неба милуюсь тихим раєм.
Розсипаю роси з рукава зорі
Там,де зеленіють трави на долині.
Яка чудова краса у цій порі!
Коли забілів рясно цвіт на калині .
Немов у білій фаті наречена
Вдяглась у сукню до шлюбу, так красиво !
Поклонилась до зеленого клена
Чути спів, як співають пташки щасливо.
Дзвенить рікою, музика луною -
Цвіте земля червоним маком у житах.
Як у казці над бистрою рікою
Радію весною , як сизокрилий птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Навесні одного разу красень юнак
Побачив, як цвіте троянда в саду .
Від щастя розцвів наче у полі мак
Полюбив на щастя, а чи на біду.
Щодня до троянди прилітав наче птах,
Щоб освідчитись красуні в коханні.
Малював їй казку у кольорових снах
Нахиляв блакить неба на світанні.
А так хочеться, іще сонечка весни
Щоб соловейко співав лиш про любов.
Щоб серце билось від чарівної струни
Милуватись красою троянди знов .
Троянду він любив як шалений вітер
Пристрасно до своїх грудей обіймав.
Зорі нахиляв із планети юпітер
І сонечком весни вуста цілував.
Квітка відцвітала ронила пелюстки
У палкім коханні краса згорала .
Спливали за водою молоді роки
Та щастя з вітром, так і не пізнала.
А троянда, так горнулась до юнака
Прагнула ніжності тепла любові.
Він мав красиві вуса як у козака
Гуляв,як вітер топтав чужі долі.
А троянда для вітру стала чужою ,
Ніколи її так палко не любив.
Прийшов веселкою, а обпік грозою
Глибокі рани у душі залишив.
Відтоді ростуть в троянди гострі шипи,
Від вітру свою красу захищає.
У неї свій шарм і до життя принципи,
Захистить себе хто її зриває .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Дивись на дорогу, куди йдеш, -
Бо вимажеш взуття об лайно.
Життя, це мінне поле і треш -
Несе вверх, або штовхає на дно.
Доля дає нам шанси жити,
Тож вчись, трудись, вір у свої сили.
Зумій свій сильний дух зростити,
Щоб у леті розправити крила.
А щоб побудувати свій дім
Треба закласти міцний фундамент.
Щоб добре жилося тобі в нім,
Тре мати характер, темперамент.
Тре мати здоров'я, мету, ціль,
І догори голову не дерти.
Бо життя, це є цукор і сіль
І може тебе у порух стерти.
Вір у Бога, у свої сили,
Не хвались ,що ти сильний, найкращий.
Бо заздрість веде до могили,
І зломить твій дух, у час найважчий.
Людина творить сама себе,
Свій образ ліпить по божій волі.
А коли життя поб'є тебе...
Гне, як вітер вниз стрункі тополі.
Пам'ятай, що на все є свій час
Є час для перемог, та поразки.
Життя біжить і міняє нас
Закладає окуляри, маски.
А у світу правила свої
Нині аплодує тобі браво.
Завтра зламає крила твої
Гляне з під лоба на тебе лукаво.
Будь людиною, хто б ти не був!...
Доводь свої справи від А до Я!.
А хто заповідь божу забув
Той губить своє лице, та ім'я .
Дивись, який обираєш шлях !
По якій ідеш дорозі життя.
Як би високо не літав птах
Все проходить, в'яне, йде в забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2024
Вийшли два боксери на майданчик у бій
Слов'янин - українець, арієць - британець.
Всі йдуть своєю дорогою по прямій
Несуть золотий кубок - переможний ранець.
Усьому світу Ф'юрі хвалився, що лев...
Не боїться він у бою, зайця малого.
Що мачо завоює серця королев,
Переможе в рингу дикого звіра злого.
А британець зростом високий, як вежа
Красиве, мускулисте накачане тіло.
Людину красять, не слова, одежа...
Красива душа, як він робить своє діло.
Українець, нижчий ростом, красень козак,
Він знає собі ціну, не здається в бою.
Він вміє красиво танцювати гопак,
Знає,що він вартує... має свою броню.
В бою кожен показав себе : хто є хто -
І хто є великий, а хто маленький воїн.
Це є великий спорт, а не цирк шапіто
Тут треба трудитись, пити стальний лігроїн.
А в дуелі сильніший перемагає
Хто спритніший розумніший має ціль мету
Хто на відстані дистанцію тримає
Ходить із Богом і світу несе доброту.
Після бою підніс голову догори
І Сказав :" Батьку ,ми це зробили, я зумів ".
Крок за кроком йшли до переможної гри
Для України, родини, дочок та синів.
----------------2-----------------------
ЦИГАНСЬКИЙ КОРОЛЬ ПРАГНЕ РЕВАНШ
Король не вірить в те, що програв
Він прагне жорсткий бій - реванш у жовтні.
Що пішов у нокдаун без підстав,
Тримав корону не зігнувсь на троні.
Він тішиться, що сліди залишив
Що надавав стусанів під очима.
Як би дали волю, світ переплив ...
Розмахом рук потужними плечима.
Світову славу не відпускає,
Не визнає програш циганський король.
За минулим ностальгію має...
Грає перед світом - переможця роль.
А переможений цілував хрест
У переможця , як оберіг на грудях.
І кожен обрав свій шлях Еверест
Йшов крок за кроком до вершин на людях.
Українець вірив в перемогу
Моливсь щиро на мусульманській землі .
Назвав ім'я Ісус - свого Бога,
Щоб клонились йому великі, малі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2024