| Сторінки (26/2548): | « | 21 22 23 24 25 26 | » |
Суворий час і ми сумні
В своїй нелегкій долі.
І як стеблинки ми ламкі,
Старі стаєм і кволі.
Давно вже сніг на голові,
Й безсоння в довгі ночі,
Лиш в згадках роки молоді,
Та усмішки дівочі.
Усе було в нас, як у вас:
Солодкі сни і мрії,
Хоча й крутили часто нас
Життєві веремії.
Та ми боролись, як могли,
Не спокушали долю.
Складні дороги ми пройшли,
Важкі і дуже довгі.
Ми працювали повсякчас,
Нам вистачало сили.
Тепер, повірте, гріють нас
Лиш спогади й надії.
Ви не судіть соворо нас,
Що вас не розумієм.
Зморшки у нас замість прикрас,
А душі - молодії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595078
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2015
Часом ночами я не сплю,
Якась тривога душу розпинає.
Тоді думками у спогади лечу
І серце у тривозі завмирає.
Часто приходять в мої сни
Найближчі, найдорожчі люди,
Які у інший світ вже відійшли,
І мені болем стискуються груди.
Бува приходить забуття,
Тоді життя до краю йде, здається.
Та ось щось вдало написала я,
Пульсує кров і серце знову б'ється.
Я вже не можу не писать,
Рятунок я знаходжу у писанні,
І хочеться весь світ мені обнять:
В вечірній час, в нічний і насвітанні.
Пишу по-всякому: то дотиком пера,
А то буває ніби вишиваю,
В печалі й в радості бува.
А іноді і смутком заплітаю.
Щасливою я все-таки була,
Щастя було і щемне, і пресвітле.
Тепер до мене рідко приліта,
Живе в мені лиш спогадом привітним.
Отак живу в калейдоскопі літ,
Смутком-журою спогади сповиті.
Такий він є - цей білий світ.
На жаль минуле не вернути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594850
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.07.2015
Я кожен день учуся жить,
Перемагаю біль і втому.
Я працювать люблю, а потім пить
Джерельно чисту і холодну воду.
Люблю я ранки світлі і ясні,
І світанкову ранню прохолоду,
І босоніж пройтися по траві,
І синь ріки, й її прозору воду.
Люблю читать газети і книжки,
Загадки пізнаю природи.
Люблю, коли шепочуться листки,
Й коли долаю нову путь - дорогу.
Роботу я свою боготворю,
І віддано й по-справжньому працюю.
І спілкуватись з друзями люблю,
А без роботи й друзів я сумую.
Додому повертаюсь, не спішу,
І споглядаю я живу природу.
Казки, вірші й пісні пишу,
І відчуваю справжню насолоду.
У небо я із заздрістю дивлюсь
На розмах крил птахів в польоті,
А коли плачу - Богові молюсь,
Живу надією й завжди в турботі.
Піклуюся про внуків, про дітей,
Про школярів, яких навчала в школі.
Відкрите моє серце для людей,
Хоч і живу я в сумовитій долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594837
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.07.2015
Волошки у житі...Волошки у полі,
Сонечко іскриться на їх пелюстках.
Синь у жовтім полі, як на видноколі,
Волошкові зорі у твоїх очах.
Вечори чудові, співи солов'їні,
Жито наше й поле...Скільки в нім прикрас.
Очі твої рідні, волошково-сині,
Сповнений любов'ю наш з тобою час.
...Ми завжди з тобою...Не зів'яли квіти.
Життєві турботи разом нам нести.
В злагоді й любові ростуть наші діти,
В них наші надії і наші світи.
...Відспівало літо...Вже дорослі діти-
Волошковим цвітом дивляться на нас.
Діти, наші діти, то найкращі квіти,
Волошкові очі в наших онучат.
Виросли й онуки...Щедра наша осінь..
Несемо ми в зиму все, що зберегли.
Вечори чудові і ранкову просинь,
Волошковим цвітом стали я і ти.
Пролетять ще роки...Така Божа воля.
Упадуть на землю сині пелюстки.
Відцвітуть вчолошки, потемніє поле,
А ми будем поруч - наші два горбки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594572
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.07.2015
У кожного своя зоря,
І, звісно, своя доля.
Одних захоплюють міста,
Інших - селянська воля.
Одні спішать на путівці -
Широкі їм подай простори.
А інші - між левад, ставків,
І степових просторів.
Одним досягнення мети:
Багатим стать, чи знаменитим.
І часто накрива хвиля біди
Людей простих і працьовитих.
Один Прем'єр нам вже бажав
Лопати, як рецепти долі.
Собі все брав і не бажав
Пізнать і вивчить нашу мову.
На Україні живемо,
Нам не байдужа її доля.
Лопати в руки беремо,
Працюєм в полі й дома.
На перехресті всіх доріг -
Єднає праця нас і мова.
Як материнський оберіг -
Окриля пісня колискова.
У кожного своя зоря,
Однак є й спільна доля -
Країна в нас на всіх одна
Одна на всіх - свобода й воля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594462
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.07.2015
Багата земля і мудра природа,
Мудрий народ і, ніби, є свобода.
Та живемо не так, як мудреці -
Одні жирують, плавають в коштовностях,
А інші, вибачте, старці.
Ті що при владі - не шукають мудрості,
Не для людей пишуть закони, а собі.
В них вистача нахабства й дурості
Усе гребти: собі, собі, собі.
А ті, які живуть у бідності -
Мовчать сумирні і німі.
Живуть, існують в ницій хмурості,
Їх крик і глас зника, як у броні,
Шукають правду у безумності,
Чи за бугром, на стороні.
Легше бездарності пробить собі дорогу,
Були б лиш гроші, й на додачу блат.
Укласти можуть будь - яку угоду,
Бо лише гроші правлять бал.
Так ждали люди змін після Майдану...
Змінилась влада...Почалась війна...
Й здається ми попали у ще глибшу яму,
І виходу із неї не було й нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594428
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.07.2015
Час спинити неможливо,
Життя в кожного одне.
Ми старієм невловимо,
А любов вічно живе.
Я любила, я любила,
І коханою була,
Доля з милим розлучила,
Залишилась я одна.
Поселилася недуга,
В серці смуток і журба,
Чоловіка нема й друга,
А в душі моїй зима.
Я любила,я любила,
І коханою була,
Доля з милим розлучила,
Тому я тепер сумна.
Ми по- справжньому любили,
В дружбі й злагоді жили,
І натхнення було, й сила,
Нам здавалось назавжди.
Він любив. І я любила,
Доля в нас на двох одна.
Смерть навіки розлучила,
А любов моя жива.
Богу я тепер молюся,
Доле - доленько моя,
На портрет його дивлюся,
Спогад серце зігріва.
Я люблю, як і любила,
Хоч його уже нема.
Смерть навіки розлучила,
А любов моя жива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594261
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.07.2015
Стогне мати, моя Україна
Від чужинських гармат і чобіт.
Просить лагідно воїна - сина:
"Бережись, бережись, бережись!
Береже тебе Бог хай і доля,
Ти в бою, мій синочку, держись.
Як зачепить тебе вража куля -
До землі ти міцніш пригорнись.
І вона тебе, сину, зігріє,
Ти лиш віру в життя бережи,
Своїм духом всі рани обвіє,
Тільки, любий мій сину, живи!
У тобі і її, сину, сили,
Захистить і тебе від біди,
Твої мрії- живі, незрадливі
Будуть жити сьогодні й завжди".
Знову стогне моя Україна
Від чужинських гармат і чобіт.
Ми її захистити зумієм -
Це козацький для нас заповіт.
Рідний краю, моя Україно -
Кожен день, кожен час, кожну мить:
Молим Бога й благаємо сина:
"Бережись і вертайся живий!"
Ми ще вірим, що знайдемо сили,
І відчує наш ворог свій крах,
Зробим все для людей України
І розіб'ємо ворога в прах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594062
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.07.2015
Схід і Захід обє'днались,
Об'єднала їх біда.
Бо ж давно вже на Донбасі
В нас масштабна йде війна.
Не втаїти в мішку шила,
Зрозуміло хто є хто.
Цю війну веде Росія,
Апетити о- го-го!
Крим забрати їй вдалося,
І на схід вже пре давно.
Не боїться навіть Бога,
(Їй до "лампочки" Європа),
На заваді їй АТО.
Україна в небезпеці,
Зрозуміло нам давно.
Путін, звісно, це не Єльцин,
І від нього йде лиш зло.
Україну хоче стерти
Із лиця землі давно.
Не злякаємося смерті,
Україну не здамо.
Закликаю і благаю:
Всім прокинутись пора,
Бо ж байдужість на заваді
До свободи і добра.
Одностайно скинем пута,
- Ну чого ж ми сидимо?
Відійде назавжди Путлер,
З ним війна і гнів, і зло.
Не надіймось на Європу
І підтримаєм АТО.
Все для Миру, для Свободи,
З нами правда заодно.
Українці об'єднались,
Об'єднала нас біда.
Ми Росії не злякались.
Згине хай навік війна!
Хай повернуться додому
З перемогою сини.
Не допустимо ніколи
Ворогів в наші тили!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594039
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.07.2015
Ми з братом в школу рано пішли,
Навчитися хотілося читати,
Щоб з фронту татові листи,
Могли самі для себе прочитати.
А ті листи - трикутнички малі,
(Було їх у мами зовсім не багато).
А брату так хотілося й мені
Відчути те, що відчував наш тато.
В вухах дзвеніло збуджене:"Вогонь!"
В шаленій тій гарячій круговерті.
Запеклий бій...І знов:"Вогонь! Вогонь!"
Солдат, наш тато, не боявся смерті.
Ми уявляли, як ішов він в бій,
І здобував важливу перемогу.
Та десь в бою жорстокім він поліг,
Щоб ми жили й щодня ходили в школу.
І в снах до нас приходила війна,
Коли листів ми з братом начитались.
А вранці просинались...І з вікна
Нам сонце вранішнє всміхалось.
Ми вчились добре.Й день у день
Дорослим надавали допомогу.
І так, як тато, у війні щодень
Свою ми здобували перемогу.
Дорослі в нас вже доньки і сини,
І внуки закінчили школу.
Ми знов читаєм татові листи,..
І здобуваємо все нові переремоги...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593921
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2015
Гула земля...Диміли хати,
Горіли села і міста.
Пішов наш тато воювати,
Як тільки почалась війна.
Війна життя наше змінила,
І розлучила назавжди
Із тим, кого ми так любили,
Не повернувся він з війни.
А ми росли, світ пізнавали,
Важко без тата нам було.
Та завжди з нами була мама
ЇЇ турботи і тепло.
А ще: її безмежна віра -
У світле, мирне майбуття.
Усе робить вона уміла,
У праці - все її життя.
І хоч війна давно скінчилась,
Як ждала, так його і жде.
Така їй доленька судилась:
Він в її спогадах живе.
Минуло літо її й осінь,
У коси вплетена зима.
Роки біжать...А в очах роси,
Усе життя - вона вдова.
В зажурі жмурить очі сонце,
Пече непрохана сльоза.
Як помережане віконце -
ЇЇ чоло, вуста й душа.
Мрії, як коси, побіліли,
Пам'ять лишилася жива,
Нема того, кого любила,
А їй ще снить ота війна...
На жаль немає уже мами,
В її житті усе було.
Я низько голову схиляю
За її світло і тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593800
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2015
Поспішаю до явора
Я в журі кожен раз.
Може він про коханого
Зможе щось розказать.
Запитаю у явора
І про пекло, й про рай,
Де шукати коханого,
У який іти край.
Попрошу дуже явора
Все мені розказать.
Чи не важко коханому
Під землею лежать.
Про щось тихо шепочуться
Яворові гілки,
Їм напевне не хочеться
Ворушити думки.
Прихилюся до явора
І його попрошу,
Передав щоб коханому,
Що його я люблю.
А листочки на яворі
Шелестять, шелестять.
Вони зможуть коханому
Про любов передать.
І сумую, й до явора
Кожен раз я спішу,
Ніби знов до коханого
На побачення йду.
Промовляю до явора
Я найкращі слова.
Хай повіда коханому,
Що любов не вмира.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593649
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.07.2015
Ти не сказав мені:"Прощай!"
Лиш пильно в очі подивився.
Та погляд твій мені сказав:
"Ми розлувчаємось навіки."
А біль і в серці, і в душі,
Й по всьому тілу покотився.
І зрозуміла я тоді -
Наша любов пливе у вічність.
Ти відійшов у інший світ,
А я у цім ще залишилась.
І від невимовлених слів
Солоні сльози покотились.
Ти не сказав мені:"Прощай!"
У очі я твої дивилась.
А ти задумано мовчав,
Та мить навік в мені лишилась...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593573
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.07.2015
Наше життя - це дотики і кроки,
І подихи, і спалахи очей,
Вдачі й невдачі...І прожиті роки,
Вечірні бесіди і пориви ночей.
Наше життя - це зустрічі й розлуки,
І світлі ранки, й щедрі дні,
Дружба, любов, діти й онуки,
Болючі втрати...Й зустрічі нові.
Усе бува: сніги й морози,
Тумани сиві, крапельки роси,
Смуток, журба і часом сльози,
І відчуття тепла й краси.
Наше життя - широкі і вузькі дороги,
Рожевість квітів і небес блакить,
Дощі і блискавки, і грози,
Вміння терпіть, прощать, любить.
Переживать і злети, і падіння,
Вітри і бурі, прикрощі буття,
Не дають впасти на коліна -
Любов до праці, до життя...
Коли слабкими стають кроки,
Ми намагаємось вперед іти,
І не жалкуємо за прожиті роки,
Віру в життя ми вмієм берегти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593406
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.07.2015
Пролітають літа, пролітають...
Та вони ж - ніби в річці вода...
Новизни нехай всім добавляють,
І терпіння, натхнення й тепла.
Що було, те пройшло, промайнуло.
Доля наша й солодка, й гірка.
Та давайте погане забудем,
Вип'єм келих терпкого вина.
Все найкраще усім я бажаю:
І любові, й достатку, й добра,
Щоб вірші і поеми писали,
І щоб швидше скінчилась війна...
Щоб були у всіх друзі чудові,
І хороша, і дружна сім'я.
Щоб були усі завжди здорові,
Й лиш від щастя блищала сльоза.
І щоб в кожного мрії здійснились,
І частіше лунав щирий сміх,
Очі радістю завжди світились
Від наснаги й життєвих утіх.
Добра і злагоди усім,хто любить і писати, і читати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593402
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.07.2015
Виросли й роз'їхалися діти,
Я тепер одна в садок ходжу.
Доглядаю і плекаю квіти,
Думу свою думаю сумну.
Ніжним цвітом дивляться на мене,
Хоч мовчать та розуміють все.
Тихо поспілкуюся я з ними,
Туга і печаль моя пройде.
Благовіють свіжі пелюсточки
Чорнобривців кольори ясні -
Ніби мої внуки і синочки
Ніжно посміхаються мені.
Поруч з чорнобривцями волошки,
Лілії й троянди запашні.
Як мої онученьки і дочки -
Щиро щось нашіптують мені.
Айстри, гладіолуси, левкої -
Ніби це невісточки й зяті.
Вірністю з'єдналися у долі,
І вони теж діточки мої.
З квітами думками я ділюся,
Розуміють все, що я кажу.
Ними я пишаюсь і горджуся,
І додому всю родину жду.
А у кінці саду цвіте мальва,
Це надійна подруга моя.
Від негоди квіти захищає,
А мені здається, що то-я.
Звісно, є в моїм саду калина,
Як невтомна матінка моя.
Рідна моя ненька Україна -
З квітами мій сад, моя сім'я.
Приїжджайте, рідні мої діти,
Пиріжків, як завжди, напечу.
Доки є в саду моєму квіти -
Доти я і мрію, і живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593275
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.07.2015
Цвітуть троянди біля хати,
Хлюпоче ніжний аромат.
І виглядає дітей мати,
Зустрічей жде неначе свят.
В очах і смуток, й сподівання.
В житті не мало таємниць.
ЇЇ троянди і чекання,
Неначе пошуки скарбниць.
Вона троянди доглядає,
Вдихає ніжний аромат,
Завжди з надією чекає -
Привезуть діти онучат.
Троянди, віра і чекання,
Спогади, мрії і пісні,
ЇЇ надії й сподівання
Злились в єдиному руслі.
Цвітуть троянди біля хати,
Хлюпоче ніжний аромат.
І зустріча привітна мати
Дітей своїх і онучат.
Чи є троянди біля хати,
Цвітуть вони, чи відцвіли...
Дітей чекати буде мати -
Сьогодні, завтра і завжди!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593028
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.07.2015
Роз'їхались діти...Спорожніла хата,
Виросли й онуки. У містах живуть.
Жде їх, виглядає посивіла мати,
А без них і квіти наче не ростуть.
Похилилась хата й хвіртка біля хати,
Цямрини трухляві, барабан скрипить,
Зажурилась вишня, постаріла мати,
Сумно й одиноко їй у світі жить.
Стала на стежині, що веде до хати:
Бігали тут дітки до її гнізда,
А тепер лишилось їй лише чекати,
Вістку від онуків, від дітей - дзвінка.
А ще їх у гості завжди виглядає,
Яблука і груші у фартух збира.
Приїжджайте, діти, вас вона чекає,
Вже й узвар зварила, пиріжків спекла.
Дозріва калина, пахне рута- м'ята,
Чорнобривці й айстри пломенем горять,
Вікнами моргає і зоріє хата,
Вона, як і мати, ждала й буде ждать.
Ваш приїзд до неї - то одвічне свято.
(Лиш про вас- всі мрії, всі її думки).
Поспішайте, діти, вас чекає мати,
Щоб не вкрили стежку дикі бур'яни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592976
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.07.2015
Мелодії Миру уже зазвучали
І нас у дорогу цікаву позвали.
Квітують ромашки, волошки і маки.
І хочеться мріять, радіть і співати.
І край наш чудовий у мирному цвіті,
Радіють дорослі, веселяться діти.
І зоряне небо, і поле безкрає
І все у цім світі цвіте і буяє.
Дозріли вже вишні наповненні, пишні,
Неначе відкрили скарби дивовижні,
І людям дарують дарунки чудові,
Щоб всі були вільні, щасливі й здорові.
Гармати і "Гради" уже замовчали,
Мелодії Миру навкруг зазвучали.
Дорослі спокійно і сплять, і працюють,
Навчаються діти, співають, танцюють.
Земля оновилась, вся цвітом убрана,
Неначе кайдани важкі розірвала.
І Миру вінки Україна спліта
Усім українцям на довгі літа...
Так хочеться мрії, щоб швидше здійснились,
Й мелодії Миру навік оселились -
В моїй Україні і в усьому світі -
Завжди жили люди у мирному цвіті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592779
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.07.2015
Робим ми за кругом круг
У життєвій круговерті.
Доки є в нас мрії й рух -
Ми не можемо померти.
Має кожен з нас свій рід,
Не чекає ніхто смерті.
Діти й внуки - це наш цвіт,
Цілі вірні і конкретні.
Все життя ми спішимо,
Час робота поглинає.
Як умієм живемо,
Де кінець - ніхто не знає.
Світлі ранки, теплі дні -
Кличуть нас в нові дороги.
Ми співаємо пісні,
Повертаючись додому.
І в дорозі, і в сім'ї -
Здобуваємо щось нове.
Забуваємо в путі
До матусь часом дороги.
Та бувають ночі й дні
В нас похмурі і холодні.
Та ми в горі і в журі -
Залишаємося горді.
Все долаємо в путі -
Негаразди й перепони.
Забуваємо тоді,
Що життя в нас неповторне.
А роки, мов журавлі -
Відлітають, відлітають.
І сивіють матері,
І старіють, і вмирають.
Десь вони тоді пливуть
У небесній круговерті.
До могил їх діти йдуть,
Матері стають безсмертні.
Так за кругом робим круг,
Як у космосі планети.
Вічний і безсмертний рух
У безмежній круговерті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592666
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2015
Земля багата, а природа мудра,
ЇЇ закони унікальні і чіткі,
І шанс дає вона всім людям-
Жити в достатку, у теплі й добрі.
Наше житя - Це п'єса, драма, акт:
Дитинство, молодість і старість.
Несем свій хрест, долаєм страх,
Знаходим вихід, чи впадаєм в крайність.
Так і живем. І не чекаєм оплесків.
Актори ми, а сцена - це життя.
Лиш уперед - закутані, або наопашки,
А доля нас до предків поверта.
Так і йдемо: то швидко, то поволі,
Часом крізь хащі, де нема доріг.
Сили втрачаємо, натхнення і здоров'я,
І спотикаємось, бува, через поріг.
Часом не йдем, а плентаємось, човгаєм,
В безсиллі руки піднімаєм до небес,
Надіємося, просимо і молимось,
Щоб завтра жилось краще, ніж тепер.
Щоб діти й внуки краще нас жили,
Щоб відпустили злидні й болячки,
А ми,щоб стали кращі, ніж були,
Самі собі вправляємо мізки.
Отак живем: за ніччю день,
Залишить щось нащадкам хочемо,
Працюєм, крутимось щодень,
І стогнемо, і плачем, і регочемо.
Як швидко плине час - не помічаємо,
Назад оглянутись - не вистачає часу,
Не розуміємо чому, та все ж ми знаємо -
Що ніби й не жили,а вже життя позаду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592585
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2015
Як з'їхать з траси- до села дорога.
Колись, я знаю, тут вона була.
Тепер нема...А на душі тривога,
Стежина навіть заросла до тла.
А далі, ген он там, за верболозом,
Там, де кущі бузку і бузини,
Малі хатки. А ж на дущі морозно.
У землю зовсім уросли вони.
Паркан схилився до землі низенько,
І лавочка нахилена бочком.
Бабуся там сидить, така маленька,
Дідусь бреде з нетесаним ціпком.
Руїни скрізь...Були ж колись тут ферми.
Бугри від стін в густому бур'яні.
Села нема...Село уже померло.
А люди є...А люди ще живі...
Нехай старі, давно пенсіонери,
І зморшками пооране чоло,
І змотані у вузол їхні нерви..
Ну як же так? Село ж яке було!
Чого їм ждать? Які плекать надії?..
В міста і за кордони розбіглись молоді.
А вітер з поля пахощами віє,
Плачевні букви пише на воді...
Кричати хочу:"Схаменіться, люди!
Ті, що в верхах. Спиняти це пора!"
А ні аптеки тут, ні магазину.
Люди ж живі, хоч і нема села".
Де наша влада, наші президенти?
Та не ведіть розмови ті пусті!
Не дайте селам отаким померти!
Вони ж- коріння нашої землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592436
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.07.2015
Моє село у німій тиші,
Калина в крапельках роси,
І шурхотять листки,а може миші,
І через двір,запущені двори.
Порожній двір,як пісня без куплета.
Багато хат покинуті давно.
Як хворим ліки без рецепта
Похмурі вулиці й село.
Колись було на вулиці цій свято,
(Мені ще сняться мамині борщі).
Тут тупотіли діти і курчата,
Співали вдосвіта півні.
Було село велике і багате,
І степ колоссями зорів.
Люд не шукав ні вигід,ані злата,
А працював,жив і радів.
В дворах розлогі цвіли квіти,
Дим піднімався в височінь.
Тепер нема чого радіти,
Є боязнь нових потрясінь.
Ось моя вулиця і хата,
Вгрузла по вікна у землі,
Хоч ще й жива,та ніби винувата,
Що двір в густому бур'яні.
Іду я з трепетом до хати,
Мені навстріч сміються будяки,
Неначе хочуть розказати-
Куди поділись земляки.
Чому згустились в небі хмаровища,
Двір за двором сповзає і щеза?
Чому великі стали кладовища,
А на щоці непрохана сльоза?
Кого життя у вирі завихрило,
Кому дошкулив новий буревій,
Кого зламало, а кого убило,
Чому ще більше згіркнув деревій?
Моє село і вулиці у тиші,
Хати розвалені стоять.
І крає серце це сумне затишшя,
Селу не можна помирать..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592389
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.07.2015
Не судіть ви мене
За журливі вірші.
Наше горе страшне
Ятрить душу мені.
В нас на сході війна
Убиває дітей.
А у їх матерів
Ллються сльози з очей.
Материнська любов
Їй немає кінця.
Замерза в жилах кров
Доки йде ця війна.
Ми готові усі
Помогти воякам.
Та в нас сили малі
І не впоратись нам.
Є ж у нас багачі,
В них багато грошей.
Їм байдужі плачі
Матерів і дітей.
Там воюють сини,
Тут жирують пани.
Не добавлять снаги
Матерям вороги.
Там донецькі степи-
У диму і вогні.
Як же дітям рости
В цій реальній війні?
Там снаряди летять,
Все гримить і гуде.
Де солдати стоять
Ворог там не пройде.
Танки й "Гради" гудуть,
БТРи страшні.
І там люди живуть
На граничній межі.
А солдатів тих ждуть
Дома рідні усі.
І серця їх кричать:
-Повертайтесь живі.
Я не вмію брехать.
І веселі вірші
Я не можу писать,
Як сумні матері.
Не судіть ви мене
За журливі вірші.
Як війна відійде,
Напишу не сумні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592247
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2015
Живи, сину, в надії і вірі,
України ти рідне дитя.
Хай несуть тебе думи і мрії
В мирне, світле твоє майбуття.
Така випала, сину, нам доля,
Живемо в неспокійний ми час.
Ця війна непотрібна нікому,
Це- нашестя на кожного з нас.
І не бійся ти ворога, сину,
Будь завжди обережний в боях,
Захисти і себе, й Україну,
Вона ж Богом дарована нам.
А як з ворогом зійдешся в двобої,
Нехай дух твій не звідає страх.
Я завжди буду, сину, з тобою-
У молитвах, у мріях, думках.
Ворог твій -він же також людина,
Є у нього неспокій в очах.
В кожну мить і у кожну хвилину
Не дозволь йому втратити страх.
Він відчує твою міць і силу,
Він- чужинець, хоч грізний вояк,
І у нього немає причини,
І немає за що помирать.
Живи, сину, в надії і вірі,
України ти рідне дитя.
Збережи і себе, й Україну,
Світлі мрії в своє майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592174
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2015
Не боюсь я в житті темноти,
А дороги люблю запорошені.
Я живу, щоб мені перейти
І відомі дороги, й несхожені.
Знову крок, а за ним- іще крок,
Мені доля так рідко всміхається.
Я за кроком роблю новий крок,
У житті не всі мрії збуваються.
А воно все ж цікаве життя,
І потрібне воно всім і кожному,
І таке неповторне життя,
І воно не буває непрошеним.
Знову крок, а за ним- іще крок,
І легким він не часто буває,
І хоч важко роблю новий крок,
Щастя більшого в світі немає.
Я пройду всі дороги земні,
Кожен крок до мети наближає,
Хоч нестерпно ступати мені,
Йду й тоді, коли сил вже немає.
Знову крок, а за ним- іще крок,
І хоч падаю, знов піднімаюся.
Кожен крок у житті- це урок,
А дороги - життям називаються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592006
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.07.2015
Життя- Дар Божий, це усім відомо,
Гідно прожить нам Біблія велить.
І радість,і біль, і сум, і горе-
Все у цім світі треба пережить.
Звичайно, в кожного своє життя і доля,
Та життя кожного- це неповторна мить.
В одних- гарячим полум'ям палає,
В інших- лиш тліє,і таке буває,
А в декого, як свята свічечка, горить.
Знайти свій Полюс у житті, звичайно, важко,
І віднайти свій Промінь у пітьмі,
Важке життя...Але ж воно й прекрасне,
Здолати треба всі важкі путі.
Той не живе, хто думає інакше,
А лиш існує на святій землі.
Життя- дар Божий. І летить невпинно,
Гідно нам жити- Біблія велить.
Благословляймо кожну в нім хвилину,
Наше життя- це неповторна мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591961
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.07.2015
Віковічний наш сад
Розквітає з любові.
І міцніє, й цвіте,
Тішить нас повсякчас.
А любов поміж нас
Не згаса, веселіє,
І квітує, як сад:
Кожну мить, кожен час.
Здавна так повелось:
Людям жити любов'ю,
І вона поміж нас:
Кожну мить, кожен час.
Як би нам не жилось,
Як бальзам вона гріє:
Дивовижна любов,
Віковічна любов.
На дорогах життя
Піднімає на крила,
І вперед нас веде
По життєвих стежках.
Відвертає печаль
І засвічує мрії
В наших душах, в очах,
І в думках, і в серцях.
Не зрівнянна любов
Береже нас і гріє,
І веде до мети
Кожну мить, кожен час.
І наснагу дає,
Силу, міць і терпіння-
Дивовижна любов!
Віковічна любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591778
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2015
І земля,і сонце, й небо,
Неоміряні поля-
Все, що є навколо мене-
Це життя й любов моя.
І нема їй міри - ліку,
І не буде їй кінця.
Ця любов моя довіку,
Дань від Бога, від Творця.
Все окрилює в цім світі:
Цвіт рослин і спів птахів,
І кущі, й дерева в лісі,
Й загадковий дух степів.
Та найбільш вона потрібна
Людям нашої землі:
І студенту, і міністру,
І тобі, й йому, й мені.
Хоч буває, що спокою
Вона й втіхи не дає.
Та веде нас за собою,
Силу нам в житті дає.
І коли печаль огорне,
Душа й серце заболить,
Знай: любов лиш допоможе
Негаразди пережить.
І тоді печаль минеться,
І озветься серце знов,
Бо навічно зостається
Й держить в світі нас любов.
І нема їй міри- ліку,
І не буде їй кінця.
Та любов живе довіку,
Що від Бога, від Творця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591760
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2015
Принесла сусідка бабі
Глечик молока.
І з'явилася у баби
Думка отака.
-Ось поставлю я на лаву
Глечик з молоком.
Хай застоється і буде
Сир із маселком.
Сир і масло на базарі
Я тоді продам.
Куплю курочку чубату
Не з одним курчам.
Ну, а потім розживуся,
Всіх курей продам.
Кабанця куплю охоче,
Хай росте, як пан.
За кабанчика- кобилу,
За кобилу- биченят.
Буде в мене тоді сила
Для селянських справ.
Отоді я тих бичечків
У воза запряжу.
І що матиму з городу
На базар я повезу.
Буду ними тоді їхать
Я своїм селом.
Усі селяни будуть бачить
Мене із добром.
А як хтось мене попросить:
"Бабцю, підвезіть!"
Заберу я тих охоче,
Підвезу усіх.
І спросоння якось бабця
Сунула ногою,
Полетів із лави глечик
Молоком- рікою.
Покотився і розбився
На малі куски.
Молоко все розлилося,
Сплутало думки.
Так лишилася бабуся
Без бичків, як і була.
Молочка їй скуштувати
Ця пригода не дала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591630
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.07.2015
У вагоні
У вагон зайшла бабуся.
(У кошику яйця).
Роздивилася навколо,
І сіла на лавці.
Дуже скоро провідниця
Підійшла до бабці:
"Є квиток у вас, бабусю?
Покажіть будь-ласка!"
Та дістала із кишені,
Дала провідниці.
Та до неї:"Ні, бабусю,
Цей вже не годиться!"
"Як?- дивується бабуся,
Сім днів він годився,
А тепер?- до провідниці,
Чому не годиться?"
Брат
Господиня запитала
Дівчину- служницю:
"З ким ти, Насте, розмовляла
В своїй комірниці?"
Та до неї:"Розмовляла?..
З двоюрідним братом!"
" А як звати?"- пита пані.
" Та казав,що Гнатом!"
Тоді нічого
Якось один чоловік упав із драбини.
"Що сказав він,як упав?-
Скажи мені,сину!"
"Мамо, лайку прпустить?
"Звісно!- та до нього.
А син хитро так всміхнувсь:
"Ну, тоді нічого!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591629
рубрика: Поезія, Юмореска
дата поступления 04.07.2015
Вже за вікном заснули навіть зорі,
А я не сплю. І знову я сумна,
Вже спить земля, дерева, небо, море-
Це темна ніч весь простір обняла.
Лиш десь- не- десь несміло звук прорветься,
Та ніч уперто звук той обрива.
Тиша навкруг покриє все...Й зіллється
З смутком моїм...Й нема тому кінця.
Пора б заснуть... Та спать немає сили,
Темінь густа і тиша огорта,
Думки мої несуть мене в минуле,
Пам'ять моя зі мною ще жива.
Мені б заснуть...Хоча б хоч на хвилину
У тиші цій відчути упокій,
Та знову я у дні й часи ті лину,
Коли зі мною був синочок мій.
Перед очима все пливе-снується,
Сина усмішка лагідна й проста.
І кожен крок, кожна його стежина
Переді мною знову проплива.
І в ці сумні й журливі дні і ночі-
Я перед сином голову схилю.
Мій перший вірш присвячений був сину,
І свій останній я про нього напишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591460
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2015
Де ти, синочку мій, де?
Плачу і я, і дерева.
Холод і туга живе
В серці моєму без тебе.
Так рік за роком пливе,
Смуток, журба не минають,
То я у небо дивлюсь,
То до землі припадаю.
Знаю, надії нема...
Я ж тебе жду-виглядаю.
Ось закінчиться зима,
Вернеш з далекого краю...
Я тобі, рідний, пишу
Вірші, пісні й оповідки,
І до берізки спішу,
Сумно поскрипує хвіртка.
Там, біля неї стою,
Тугу свою сповідою,
Хоч і мовчить, та мені,
Знаю, вона співчуває.
Це така доля моя,
(Ні, я її не картаю).
Важко без сина мені,
Богу молюсь і благаю-
Щоб він дав сили мені,
Й вміння про нього писати,
І щоб про нього вірші
Люди хотіли читати.
Знаю, що син не прийде,
Звідти ніхтло не вертає.
Хай дощ із снігом іде,
Я тим живу, що чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591403
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2015
Я і донині пам'ятаю
Мамину хату край села.
Хто там живе тепер- не знаю,
І як змінилася вона?
Хатинка біла, веселенька,
Жовтим підведена піском,
А біля неї чепурненька
Криниця з голубим дашком.
Ми там стрічали сині ранки,
Бігали босі по траві,
Козельці рвали і кульбабки
І з них вінки плели собі.
У коси бантики вплітали
Із лоскутів дуже простих,
Шили ляльки і одягали,
Ніби до шлюбу молодих.
Ми дуже бігати любили,
Гралися в гилки,..і в війни.
Город копали і садили,
Сапали, рвали бур'яни.
Біля криниці росли квіти-
Веселі, гарні, запашні.
Для нас вони були, як діти,
Хоч ми й були тоді малі.
Ми залюбки їх доглядали,
Плекали ніби матері.
Так ми росли і пам'ятали,
Що легше жити у добрі.
В сумні години і в погідні-
Зі мною спогади мої.
Дитинству кланяюсь сьогодні,
Воно чудове у добрі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591210
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2015
Настрій веселий доволі,
Усмішка гра на устах.
Руки готові в долоні
Промені сонця зібрать.
Ніби лечу в сині далі,
(Так, як літала у снах).
І повернулась в дитинство
В зоряний лагідний час.
Вітри мене не злякали,
Зникли і сум мій, і страх,
Мрії мої заспівали
В віршах, піснях і казках.
Ріки, моря, сині далі,
Місяць і зорі без назв.
І в п'янкім захваті долі
Я повертаюсь назад.
Чистий світанок і небо,
І незбагненний той час.
День почанається в мене
З усмішкою знов на устах.
Ніби важкезної ноші
Я не носила давно.
Лагідні сни в добрій ночі,
Ніби солодке вино.
Настрій веселий доволі,
Усмішка гра на устах.
Сонце і місяць, і зорі
Не на яву, так у снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591038
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.07.2015
Я проснулась рано, глянула в віконце,
А під ним жоржини квітнуть ніби сонце-
Червоні, рожеві, бордові і білі.
В мені пробудили спогади і мрії.
Спогади дитинства- для мене, як ліки,
(Вже давно минуло моє тепле літо),
Обірвані, босі бігали ми в поле,
Там для нас дзвеніла пісня жайворова.
Голубі волошки і ромашки білі,
Жовті колосочки,і сокирки сині.
Вони такі гарні, витончено-гожі,
Мама нам казала, що на них ми схожі.
Пишалося поле диво-кольорами,
Ми квіток торкалися руками й губами.
Жайворова пісня линула над полем.
Все це нам дароване природою й Богом.
Спогади...Дитинство...Доле моя, доле,
Вже давно покинула я село і поле.
Та завжди у серці пісня жайворова,
А може це в мене- пам'ять кольорова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591036
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.07.2015
Червоніє калина
У садках і дворах.
Вигляда мати сина
І не спить по ночах.
У калини листочок
Захитався у сні,
Забарився синочок
У чужйій стороні.
Ягоди на калині
Заблищали в росі.
У матусі з'явилась
Сивина у косі.
У калини листочок
Захитався у сні:
-Як живеш ти, синочок,
У чужій стороні?
Червоніє калина
Знов тепер, як колись.
Мати благає сина:
-Повернись, повернись!
У калини листочок
Захитався у сні,
Не вернувся синочок,
Спить в чужій стороні.
Стали довгими ночі
І тривожними дні.
Доглядає калину
І живе, як у сні.
У калини листочок
Захитався у сні.
І здається синочок
Усміхається їй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590788
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.06.2015
За селом у полі жито
Розстелило килим.
Там навік приліг спочити
Мій журавлик милий.
Жито там його приспало,
Вітерець колише.
Чорні й сиві пливуть хмари,
А навколо тиша.
Там ромашки і волошки,
В житі розквітають,
Вони мого журавлика
Сни оберігають.
Я спішу щораз у поле,
Серце повне туги.
Не прокинеться ніколи
Мій журавлик любий.
В тому житі дуже тихо
І жайвір співає,
Чорні хмари, як на лихо,
А білих немає.
Ой ви хмари, мої хмари:
Чорні, білі, сині.
Нема в світі більше кари,
Як втратити сина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590540
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.06.2015
Чого явір серед двору
Стоїть похилився,
А верба, що біля нього
Опустила листя.
Гнеться явір, верба гнеться,
Гілля опускає.
На її зелене листя
Роса випадає.
У дворі там і калина
Чогось потемніла,
Тільки ніжная ромашка
Квітне білим- біло.
То не явір нахилився
За впалим листочком,
А то батько зажурився
За своїм синочком
Не верба то біля хати
Вкрилася росою,
За синочком бідна мати
Вмилася сльозою.
Не калина потемніла-
Молода дружина.
А ромашка ніжно- біла,
То його дитина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590539
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.06.2015
Находилися ноги, натрудилися руки.
Ледве-ледве із хати він ступив за поріг.
Пересиливши болі, пересиливши муки,
Зупинився, подумав:"90 вже літ!"
Дуже- дуже повільно вийшов тихо за хвіртку,
Не світилось у вікнах, уже спало село.
А йому було важко, одиноко і гірко,
Хоч хитався в зажурі, пішов далі селом.
Ось дійшов до подвір'я, тут стрічала Лукеря.
Пригадав, як він вправно тут скакав через тин.
Серед мальв незабутніх, незрівнянно-рожевих,
І Лукерка, як сяйво у цвітінні жоржин.
Очі глянули в небо, там світилися зорі,
Раптом зойкнуло серце, і Левко аж закляк.
Там Лукерчині очі синьо сяяли з неба,
То вона посилала йому лагідний знак.
"Як же жити без тебе, ой Лукеря-Лукеря!
Твої очі для мене з висоти мерехтять.
А без тебе,голубко, нецікава вечеря,
Без твоєї усмішки жить не можна ніяк!"
Мерехтіцли знов зорі, по щоках текли сльози,
Лише тричі він плакав у своєму житті-
Як родилися дітки- і Софійка,й Серьожа,
І тоді, як Лукерка відійшла в інший світ.
Загуло за спиною, загурчало і стихло.
Зупинилась машина і почув він басок:
"Любий, діду- дідусю, де ж ви ходите знову,
Я приїхав за вами!"- задзвенів голосок.
Тупцювався на місці, пройняла його радість,
І тепло розлилося з голови до кісток:
"Любі, діти й онуки, як же добре сьогодні!"
З ними зможе зробити він в житті новий крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590363
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2015
За селом у полі струнка,білокора,
Обвіяна вітром,берізка стоїть.
У тиші й спокої,в незмінній покорі
Під нею хлопчина давно уже спить.
Широкі простори йому підкорялись,
Стелились доріжки тепла і добра,
Та мрії й надії його обірвались,
За мить все забрала життя течія.
Іде до берізки матуся в зажурі,
І дуже їй важко усе зрозуміть-
Чому таке сталось,і що далі буде,
І як їй без сина у світі цім жить?
Довіку у неї журба не розтане,
І вітер,і втома її не спиня,
Берізку погладить і легше їй стане,
Здається,що з сином вона розмовля.
І літом,й весною вона поспішає,
ЇЇ не спиняє і осінь,й зима.
З любов'ю берізку вона доглядає,
І смутком сповиті і очі,й уста.
Давно вже збіліли її мрії й роки,
Болить її серце і стогне душа,
Повільні і тихі стають її кроки,
Печаль не минає і біль не згаса.
Отак вона й ходить,така її доля,
Уже і тривога її не ляка.
І сина,й невістки у неї немає,
А є лиш могилка й берізка струнка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589971
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.06.2015
Відраховують роки зозулі,
Та біда в нас сьогодні одна-
Знов ворожі наставлені дула,
Гинуть люди...На сході-війна.
Старшим другом і,навіть,сестрою
Споконвіку сусідка була.
Кровожерлива хунта рукою
Нові жерла війни розгорта.
Що ж це робиться нині у світі,
Що брат брата так легко вбива.
Чи забули чиї вони діти,
Чи в них совісті й честі нема?
В нас багато доріг за плечима.
Україна ж в нас ненька одна.
Ми не станемо більш на коліна,
В нас і Віра,й Надія жива.
Чую зважене батькове:"Сину!
Бережись...Ой важка твоя путь!"
Матері, наречені, дружини-
Виряджають,надіються ждуть.
У синів наших вистачить сили,
Не дадуть розтоптать ворогам.
Збережуть нас,себе й Україну,
Вона ж Богом дарована нам.
Закликаю усіх українців-
Не стоять осторонь від біди,
Бо це наша єдина країна,
Захистить її можем лиш ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589717
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.06.2015
Не шумлять вже біля хати
Плоди яблунь золоті.
Посадив садок нам тато,
Як не був ще на війні.
Та війна садок спалила,
Спопелила у вогні,
Дітей мама захистила,
А садочок той наш -ні.
Та і хати вже немає-
Розгромили вороги,
Ми,малі,в чужім сараї
І ховались,і жили.
Мама хату будувала,
(Помагали їй і ми),
У колголспі працювала,
Ждала тата із війни.
Не вернувся з війни тато,
Десь загинув у бою,
Збудувала мама хату
З болю,суму і жалю.
Ми росли схожі на тата,
В сизих сутінках жури,
І садочок біля хати
Посадили мамі ми.
І шумлять знов біля хати
Плоди яблунь золоті,
А на листях кучерявих
Роси-сльози голубі.
Висихайте роси-сльози,
Їдуть гості дорогі-
Син,невістка,зять і доня,
І онуки чарівні.
Витре син матусі сльози,
Спече донька пиріжки,
Заплетуть онуки коси,
Все пороблять залюбки.
Приготують все найкраще,
(Руки мають золоті),
Буде в домі нашім радість,
Зазвучать в садку пісні.
Наш приїзд-для мами свято,
Сяють очі голубі.
Жаль немає з нами тата-
Він загинув на війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2015
Не знаю я де батькова могила,
І не дійшли до нас його сліди.
Я тоді пішки ще під стіл ходила,
А він ішов дорогами війни.
Війна його у вирі завихрила,
А в мами біль у серці назавжди.
Ворожа куля десь його спинила,
Позначив долю мітками біди.
Уже давно збіліли мої скроні,
Дорослі діти,й внуки підросли,
Та я несу свою болючу ношу-
Не повернувся батько мій з війни.
Хоча живі ще у життєвім плині
Мамині думи й спогади сумні,
Стали моїми мрії журавлині,
Від мами в спадок перейшли мені.
І я стою біля могил солдатських,
Роки біжать стрічками сивини,
Не повернувся із війни мій батько,
А я все жду-дитя тої війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2015
Пілотка
У мами в старій скрині
Вона й тепер лежить.
Лиш дозволяла сину
На свято поносить.
ЇЇ залишив тато,
Як покидав село,
Спішив він у солдати,
Давно все це було.
У вирі завихрила
Війна його сліди.
Десь у бою загинув,
Й не повернувсь сюди.
Болять у мами руки,
Його все жде з війни.
Пілотку ту онуки
У скрині тій знайшли.
Ретельно розглядали
І міряли вони.
Бабусю знов питали
Про дні страшні війни.
Розповідала мати
Онукам,як було,
Загинуло багато,
Поменшало село.
Дідусь десь у могилі,
Не знає,де він спить.
Пілотка його в скрині
Давним-давно лежить.
Серйозно і цікаво
Розмова та текла,
А поруч похоронка
З пілоткою була.
А ще було там фото-
Красиве- от дива,
Не віриться онукам:
"Бабуся молода?"
А поруч з нею красень
Високий і стрункий:
"Невже оцей ось бранець
Дідусь їх молодий?"
Бабуся теж дивилась,
Задумана й сумна,
А по щоці котилась
Непрохана сльоза.
Без нього їй прийшлося
Важке життя прожить.
Дає уже й правнукам
Пілотку поносить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2015
Сьогодні закінчили школу,
Всім класом пішли за село,
І йти не хотілось додому,
Так гарно навколо було.
І трепет,і щем відчували,
І думи лягли на чоло.
Гітара сміялась,співала,
І радісно,й сумно було.
Шептались закохані пари,
Ранкова здіймалась імла,
Коли пролунало над ставом
Страшне для всіх слово:"Війна!"
Всі хлопці зійшлися докупи,
Тривожно забились серця.
Схвильовані поруч подруги:
"Невже це насправді війна?"
Спіткнулась,завмерла гітара,
І туга на душі лягла.
Отак і пішли понад ставом
Всім класом до центру села.
Із хат вже виходили люди,
Співать перестали півні,
Й собаки неначе поснули,
І вулиці стали сумні.
Зійшлися усі до контори:
Дорослі,старі і малі,
І сумно було,як ніколи,
Ніхто вже не спав у селі.
І голос гримів Левітана,
Так чітко лунали слова.
І діти,й жінки заридали,
Почувши жорстоке:"Війна!"
Ще сонце світило привітно,
І вірить ніхто не хотів,
Що так закінчилось дитинство,
Наповнене світлих надій.
Був червень...Тривожга година,
У кожного думка одна:
"Що буде? Й коли це скінчиться?"
...Ось так починалась війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2015
У душі зачудоване, давнє,
Що було і чого не було,
Вірю літо моє не останнє,
Прийде нове і літо, й тепло.
Хоч роки мої швидко минають,
Відлітають у даль журавлі.
Та у пам"яті знов оживають-
Мого літа замріяні дні.
Ще побачу я свіжі покоси,
І краплини живої роси,
То нічого, що срібні вже коси,
Дивоцвіт золотої пори.
Хоч роки мої швидко минають,
Відлітають у даль журавлі.
Та в душі і у серці співають
Мого літа замріяні дні.
Ще відчую я літа тепло,
Золотавого сонця проміння.
Пригадаю усе, що було,
Заплету у косички терпіння.
Хоч роки мої швидко минають,
Відлітають у даль журавлі.
Та наснагу дають й надихають-
Мого літа замріяні дні.
Віднайду призабуті сліди
І відчую відлуння любові,
Свого літа дозріла плоди
Підніму на вершини казкові.
Хоч роки мої швидко минають,
Відлітають у даль журавлі.
Сподіванням життя наповняють
Мого літа замріяні дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015
Пролітають літа, пролітають,
Та вони ж -ніби в річці вода.
Хай жінкам новизни добавляють,
І терпіння, наснаги й тепла.
Що було, те пройшло, промайнуло,
Наша доля - солодка й гірка,
То ж давайте погане забудем,
Вип’єм келих терпкого вина.
Всім жінкам все найкраще бажаю,
І любові, й достатку, й добра,
Усміхались щоб завжди й співали,
Й лиш від щастя блищала сльоза.
І щоб друзі були пречудові,
І щаслива надійна сім’я,
Щоб любили і вас,…й ви любили,
І не зачерствіли душі й серця.
А ще мрії щоб ваші здійснились,
І частіше лунав щирий сміх,
Очі радістю завжди світились
Від наснаги й життєвих утіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2015