| Сторінки (26/2548): | « | 21 22 23 24 25 26 | » |
В село сьогодні рідне їду,
Яке покинула давно.
Перед ним стану на коліна-
Моя земля, моє село.
І поклонюся я вагомо,
У нез'ясованій журбі...
Усе відоме й невідоме
Село зібрало у собі.
Моє село, моя колиско,
Усе з тобою ожива,-
Хатинки, вулиці і річка,
Доріг безмежних курява.
Твоя звитяга, твої думи,
І вірних друзів імена-
Живуть в мені, я не забула,..
Й моя замріяна земля.
Вдихну повітря повні груди,
Іду по рідній я землі,
Тут земляки мої і друзі,
Які живуть в моїм селі.
Я розумію їхні болі,
Й тривоги завтрашнього дня,
Близькі вони мені сьогодні,
Торкають серця, як струна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607804
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.09.2015
Знову я в саду саду своїм гуляю,
Чую спів чарівний солов'я,
Радісно і сумно, як згадаю-
Тут минула молодість моя.
Ось і та берізка, що ми з татом
Посадили якось навесні...
Вражена, дивлюсь і відчуваю,
Що берізці сумно, як мені.
Я біля берізки зупиняюсь,
Слухаю...Листочки шелестять,
А мені здається, що берізка
Хоче мені дещо розказать.
Поруч я постою, посумую,
Пригадаю молодість свою.
У житті мені не вистачає
Тата...І берізки у садку.
Я до хати швидко повертаю-
Там клопоче мама з пирогом.
Смуток її й болі відчуваю,
Очі мами світяться добром...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607633
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.09.2015
Похилилася верба...Дуб схиляє віти...
Вже минув мій дивосад у цілунках літа.
Я не зчулась, як прийшла осінь ніби в гості,
Вже тупцюється й зима на моїм помості...
Не зуміла я спинити біг років гарячих,
Ні веселих, ні сумних, ні гірких, ні зрячих.
Та й не може їх спинити ніхто і ніколи,
Підхопили їх вітри, віднесли за море.
Осінь, жовтень, листопад в моїм саду ходить,
Мої коси, як траву, і сріблить, і косить.
Так мої і дні, й роки в вирій відлітають,
Тільки жаль вони до мене назад не вертають.
Кличу я свої роки днями і ночами:
-Зупиніться хоч на мить, не встигаю з вами!..
А вони летять спішать, не чують благання,
Та живуть в мені завжди мрії й сподівання...
Мій осінній дивосад, сповнений плодами,
Обсипає він мене щедрими дарами...
Не схиляюся від вітру, не кричу, не плачу,
А свій літній дивосад я в онуках бачу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607592
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.09.2015
А роки, як думки, не зупиняться,
З журавлями у вирій летять.
Щовесни я чекаю чи вернуться,
Щоб могла я їх знов привітать.
Я чекаю завжди їх на березі,
Де вони із ставка воду п'ють,
А думки ще не скорені вереснем,
Й мої мрії зі мною живуть.
А із мріями думи і спогади,
Ними я у зажурі живу...
Журавлям я несу свої сповіді...
І співає вже осінь в садку.
Журавлів зустрічаю щоберезня,
Добру звістку мені принесуть...
А роки вже давно мої в вересні,
І до жовтня мене вже ведуть...
А роки, як думки, не зупиняться,
З журавлями у вирій летять.
Та надіюсь вони ще засвітяться,
Вірю я - журавлі прилетять!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607355
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.09.2015
Знають всі в одному класі
Рому та Івана,
Що живуть, як в чистім полі-
Є трава погана.
Ні до чого Ромі й Вані
Немає охоти -
Ні до формул та законів,
А ні до роботи...
В школу ходять і ходили,
Як на дискотеку.
Може їх послать в лікарню,
Чи, скоріш, в аптеку?
А можливо в ліс назустріч
З бабою Ягою,
Хай дістане їх костлява
Баба кочергою.
Ну, а може, запросить
Екстаренсів всяких,
Хай пошепчуть і полічать
Оцих забіяків.
Ну, а може, кинуть в море,
Де є крокодили?
Там пояснювать не треба,
Як уроки вчили...
Мабуть в них уже і вуса
Сіються під носом...
А живуть, як недотепи,
І не вчаться зовсім.
Та ще й дивляться на школу
І на всіх з-під лоба,
Не гулять треба, а вчитись,
І все буде добре...
Про Івана та Романа
Скінчилась розмова...
Чи закінчать вони школу,
А чи коридори?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607089
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.09.2015
Посвята одинокій подрузі
Болит спина, ноги и руки,
Еще сильней болит душа...
Признак депресии и скуки,..
А может быть устала я?..
Смотрю я грустными глазами...
Надеюсь, где-то счастье есть...
Ждала и верила годами,
Что постучится в мою дверь...
Но мое счастье стороною
Прошло...Лишь зацепив чуть- чуть...
И вот теперь в своей квартире
Грущу, печалюсь и молюсь...
Люди живут в своих квартирах,
Много у каждого забот.
В прямоугольном моем мире,
Лишь одиночества залог.
Ну, что ж ты, счастье, стороною
Прошло, не зацепив сполна?..
И вот теперь в своей квартире,-
И дни, и ночи я одна.
Смотрю с надеждой я глазами
В окно с седьмого этажа,..
Не дотянуться мне руками
До неба,..и до потолка...
Так и живу я в тихим мире,
Шепчу я грусти монолог...
Пристань моя, моя квартира,
И одиночества залог...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606881
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2015
Ви знаєте, що журавлі теж плачуть,
Коли спіткає їх важка біда.
Як журавель витав, курликав, плакав,-
На власні очі бачила це я.
Крик журавля до болю мене вразив,
Сліди журавки листям замело...
А він шукав і душу мені зранив,
Слідів журавки ніби й не було...
Той журавель донині десь голосить,..
А дні пливуть, мов річки течія,
А він в розлуку вірити не хоче,
Шука її - одну на все життя...
Не вірить він, й повірити не хоче,
Що вже журавки в нього більш нема,
Через дощі, тумани і вітри могучі-
Сердечний він шука її й гука.
І зо дня в день, від рання і до ночі,
Сумний літа і крила не склада,
Шука її... Ті пошуки пророчі...
Йому потрібна лиш вона одна...
Негоди він нітрохи не боїться,
Що його жде, не знає в чужині.
Мов талісман пір'їну її носить,-
Він на своєму зраненім крилі.
То піднімається у небо, аж за хмари,
А то сіда на висохлу траву...
Цю землю він без неї не покине,
І не залишить тут її одну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606633
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2015
Небо люблю...І в нім спостерігаю
Польоти гордих диво - журавлів...
Любов, любов...Чи є вона - не знаю?
Може це ми придумали її?..
Там журавель, якого я чекаю,
Про нього думи й мрії всі мої.
Він полетів...В які світи - не знаю,
Сумно мені без нього на землі.
Той журавель до мене не вертає,
Він залишив усі діла земні.
Хто не любив, той певне і не знає,
Як без любові важко на землі.
- Ну, що робить? - у неба я питаю,
Де журавля шукать тепер мені?..
Небо мовчить...Мовчать і сиві хмари,
І я горнусь до матінки землі...
Земля моя мені лиш співчуває,
Не може помогти й вона мені...
Якщо любов несе такі страждання,
Для чого ж ми придумали її?..
Та знову погляд в небо я звертаю,
Його шукаю знов між журавлів...
У небесах душа його витає,
Свою любов передає мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606589
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2015
Вже бабине літо...Сонячне проміння
На верхівки яблунь посила блакить.
Кущі і дерева одяглись в намисто,
А садок привітний яблуками снить.
Сонечко ласкаве, лагідне й привітне...
Заплутався в листі крутий вітровій.
Яблуня моргає листям і не хоче,
Його відпускати в стрімкий круговій.
Вже бабине літо...І високі гори
Ніби задрімали в прощальнім теплі.
Небо над землею заглядає в воду,
Линуть й линуть звуки осені гучні.
І садки, й долини, гаї і діброви
Своїм розмаїттям навкруг розлились,
Хризантеми й айстри різнокольорові,
Ніби наречені вдивляються в вись.
Вже бабине літо...Листя різнобарвне,
Лиш сосна й ялина в зеленім вбранні,
Повітря чудове, свіже і духмяне,
Віщує спочинок лагідній землі.
Вбралася в намисто червона калина,
Перлинами світить в ранішній росі.
Зрілими плодами рясніє шипшина,
Щось ніби шепоче в райдужному сні.
Вже бабине літо...А мені не сумно,
Я осіннім садом впевнено іду.
Падають каштани і горіхи гучно,
Осінь пречудова й я її люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606357
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.09.2015
Розгубила осінь
барви світанкові,
дощами змиває
фарби кольрові.
Листям засипає
мрії й сподівання.
Та не змить дощами
щирого кохання.
Розгубила осінь
свіжість буйних квітів,
та приносить вправно
щедрість своїх звітів.
Висіває осінь
сіру, густу хмурість,
врпавно відганяє
вона лінь і скупість.
Розгубила барви,
схолодила душі,
і ніби застигла
вона на розпутті.
Величава осінь
вже не поспішає,
та ворота в зиму
вона відкриває!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606116
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.09.2015
Люблю я квіти: айстри, хризантеми,
Фіалки і троянди запашні,
Петунії і мальви, і жоржини,..
Тамую з ними болі і жалі.
Я в квітах бачу зриме і незриме,
А їх краса- то досконалий твір,
Позбавлений і фальші, й гриму
Заполонили назавжди мій зір.
Я доглядаю їх з великою любов'ю,
І розмовляю з ними, як з людьми,
І відчуваю з ними я обнови,-
Як перед Богом і перед дітьми.
Завважую в них затишок від бурі,
Долаю смуток й суєту,
І дні здаються не такі похмурі,
І світ мій перетворюють в красу.
Для них завжди віддать готова
Свій вільний час і силу всю свою,
Буде краса їх вічна і здорова,
Допоки я у світі цім живу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605967
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.09.2015
У світі є різні країни,
І села є різні, й міста.
Найкраща моя Україна,
А в ній і Верблюжка моя.
Хмаринки в небесній блакиті
Пливуть і моргають здаля.
У Верблюжці живуть українці,
Пшениця в степу золота.
Так склалось життя моє й доля,
Що я не живу у селі...
Та ним я живу і про нього -
Думки мої, мрії й вірші.
Не часто, на жаль, я буваю
У любому серцю селі,
Та кожен приїзд пам'ятаю,
І солодко, й щемно мені.
Дивлюсь на село я з любов'ю,
На вулиці рідні й стежки,
Таке все знайоме до болю -
Село - ти моє назавжди!
І люди трудящі, чудові,
Як сестри мені і брати.
Я їду туди, як додому...
Зустрінуть як рідну завжди.
І щедрістю люди багаті,
Калина росте і верба.
Для мене ці зустрічі - свято,
Верблюжка для мене - свята!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605958
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.09.2015
Пам'яті сина Сергійка та невістки Тетянки
Сину, мій сину, рідна дитино,
(Небо й тепер голубе)...
Кожної миті, кожної днини
Згадую, сину, тебе.
Літо злетіло, коси збіліли,
Віє у душу зима,
А я чекаю і виглядаю,
А тебе, сину, нема.
За тебе,сину, й твою дружину
Серце болить і душа...
Ваша дитина, моя перлина,
Втіха й надія моя.
Ви не прийдете, я все це знаю,
Вас не пускає земля.
А я чекаю і виглядаю,
Так пролітає життя...
Серце зболіло, душа зніміла,
Не виліковує час...
За що ж нас доля так покарала,
Осиротила нас..
Смутку й печалі нам вистачає,
Дуже важкий нині час.
Лиш відновляють і зігрівають
Спогади, діти, про вас.
Все пам'ятаю, вас запевняю,-
Небо й тепер голубе.
Сил не втрачаю, Бога благаю
Щастя для внучки земне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605731
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2015
Різні в нас були дороги-
В молоді наші роки,
Ми зійшлися на порозі
Золотистої пори.
Все навколо заіскрилось:
І багряним, й золотим,
І нам знову освітилось
Світлом синьо - голубим.
Так угодно було долі,
(Овдовіли рано ми),
Розпалить свічки любові
Ми з тобою знов змогли.
І взялися ми за руки,
Спільні в нас тепер стежки.
І сердець ритмічні звуки
Нас підтримують завжди.
Важко жить усім сьогодні,
Розуміємо це ми.
Ми щасливі, як ніколи,
Хоч роки йдуть до зими.
Тепер молимося Богу,
Для людей просим добра,
Щоб легкі були дороги,
І закінчилась війна.
І щоб наші діти й внуки
Жили краше, аніж ми,
Берегли любові звуки,
І щасливими були...
Є незвідані дороги,
Часом сходяться вони.
Не впускайте шанс ніколи:
І сьогодні, і завжди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605686
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2015
У осені завжди свої права:
Тихі дощі і роси світанкові,
І смуток є, і радість, і краса,
І барви незрівнянно - загадкові.
І золотаво - ніжні кольори,
І ранки синьоокі і казкові,
І радужно - сонливі вечори,
І пахащі у осені чудові
У осені є різні голоси:
Сумні є, тихі й веселкові,
Мелодії наповнені краси:
Спокійні, мелодійні і святкові.
Незвичні є у осені і дні:
І теплі є, й похмурі, і холодні,
І сонячні, туманні і сумні,
Спокійні й навіть кольорові.
По - різному дмуть в осені вітри:
Із півдня - теплі і холодні з сходу,
Все золотом навколо притрусив...
І дуже гарно в сонячну погоду.
Я відчуваю - це моя пора,
І в сподіваннях б'ється моє серце,
І пісня у душі не догора,
Я відчуваю як дзюрчить джерельце.
У мене, як у осені душа,
Від вражень і захоплень не прихована,-
То плаче, то сміється, то співа,
Я осінню безмірно переповнена
і зачудована...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605472
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2015
Ніченька темна, зірка свята
Дивиться з неба, тихо морга,
Хоче сказати святі слова,
Як мати сина з війни чека.
Син після бою в окопі спить,
Садок і мама синові снить...
Сняться і квіти в ріднім садку,
З мамою поруч дівча в вінку...
В дівчини очі синьо цвіли,
Губи шептали: "Прийдеш коли?
Я тут без тебе живу, росту,
І, як і мама, тебе я жду!..
Хай тебе куля там обмина,
Ні, не потрібна нам ця війна,
Оберігає хай дух святий,
Щоб ти вернувся до нас живий!"
Ніченька темна, зірка свята
Спокій хлопчини оберіга...
Молиться мати і те дівча,
Щоб закінчилась швидше війна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605233
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2015
Мої роки укрила сивина...
Туман світанки умиває.
Троянда знову зацвіла,
І диво - кольорами грає.
Це осінь розкриває дивосвіт,
Тамує болі й рани,
Покрива спокоєм мій світ,
Обсипа зрілими плодами...
І дні вже в осені малі,
Світ одяга золоті шати...
Чи написати мені вірш,
Чи осінь жовту змалювати,
(Чи може пісню заспівати)?..
Та я купаюся в красі,
Пірнаю в айстри білі,
Вмиваюся у вранішній росі,
І не втрачаю мрій і віри.
Не хочу осінь, щоб спливла,
І зиму не пущу до хати.
Я мало в осені жила,
Хочу ще світ у ній пізнати...
Якщо ж мороз скує мій світ,
Покриє смутком і журою,
Я відігрію дивосвіт
Любов'ю до життя палкою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2015
Вітер шумів, а хмари плакали
Осіннім затяжним дощем.
А ми з тобою все балакали-
І вечір, й ніч, іще, іще...
Ті хмари нам світили маками,..
І не було тому кінця,
Вони здавалися нам знаками,
То Бог нам слав свого гінця.
Ночі злітали, хмари плавали,
А наші праведні серця
Повні любові...І ми марили-
Так буде завжди...До кінця.
І нам тоді уже здавалося,-
Стало світліше за вікном,
І навіть хмари посміхалися,
З тобою нам лише удвох.
Ми не розвієм цю ідилію,
Що ми придумали самі.
Хай дощ іде...А ми щасливі
З тобою вдвох на цій землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604913
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.09.2015
Листя в мене під ногами,
Пустун-вітер у дворі
Підійма його, кружляє,
Це ж бо осінь на порі.
Вода в річці потемніла,
Різноборв'я у садку.
Йде до мене осінь сміло,
І я в осінь теж іду.
Я дивлюся на дорогу,
На плоди в своїм садку.
Споглядаю із порогу
Неземну навкруг красу...
Не спішу вже на роботу,
Дома лад всьому даю,
У осінньому просторі
Заспокоєна стою.
Від порога гість чудовий
Стелить стежечку свою,
Зачудована красою,
Я за кроком крок роблю.
Наді мною небо синє
Розсипа навкуг блакить,
А мені здалося крила
Появились в мене вмить.
Буйний вітер кучерявий
І траву, й кущі гойда,
А душа моя співає:
"Чудо - осінь золота!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604651
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2015
Схожі ми і наші долі,
Ми пройшли складні путі.
Одинокі ми обоє,
Одинокі і сумні.
Я - тополя серед поля,
А ти - явір вдалині,
І хоч схожі наші долі,
Та не сходяться путі.
Вітер листя рве тополі,
Явір гнеться до землі.
Чи іронія це долі,
А чи прикрощі земні?..
Затули мене від вітру,
Я служитиму тобі...
Ти один у всьому світі
Найпотрібніший мені...
Все дала мені природа:
Стан і очі голубі,
Що, скажи, зробить для того,
Щоб сподобатись тобі?..
Вже просила я і Бога,
Щоб поміг тобі й мені,
Щоб зійшлись наші дороги
На цій праведній землі!
Та не хоче моя доля
Усміхнутися мені...
Розділили нас дороги
Назавжди на цій землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604390
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2015
Любить чи не любить? Дилема?!
Любов - найвищий Божий дар.
А ми вишукуєм проблеми
І позбавляємося чар.
Коли вступає ніч глибока,
І завмирає все, і спить.
Вщухає біль, спада тривога,
Мріяти хочеться й любить.
Не пропусти того Пророка,
Що тобі Бог його послав,
Щоб в день ясний і в ніч глибоку
Ти щастя спрагло відчував.
Повір: любов - це Боже диво,
І кожен час, і кожну мить,
Чи молодий ти, чи вже сивий,-
Спіши любить, спіши любить.
Як довелось тобі в цім світі
Розчарування пережить,
Склади нову любові пісню,
І знову будеш ти любить.
Всі негаразди у оселі
Любов поможе пережить:
Чи ти сумний, а чи веселий,
Учись любить, учись любить!
Мине печаль...Минуть дилеми,
І стане легше в світі жить.
Розв'яжеш майже всі проблеми,
Як будеш віддано любить.
Відкриєш ти із дива - диво,
Не пропусти життєву мить.
Лиш той по- справжньому щасливий,
Хто вміє віддано любить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604358
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2015
Я їду в простому вагоні,
Задумно дивлюсь у вікно,
Поля, краєвиди чудові,
Не бачила я їх давно.
Замріяні пишні тополі,
А ген, безтурботний ставок,
І сонце над стомленим полем
До давніх вертає думок.
Я їду сьогодні додому,
Матуся давно мене жде.
Я ніби вертаюсь в минуле,
В дитинство моє золоте...
Неначе усе було вчора -
Стежина до школи і клас,
І мама, і друзі чудові -
Такий незабутній той час.
Село моє рідне, найкраще -
Верба і калина в вінку,
І віра в майбутнє безхмарне,
І яблуня в нашім садку.
Літа ніби в вирій майнули,
Немає назад вороття,
Не зітреться в серці минуле,
Зі мною піде в майбуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604176
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.09.2015
Приїжджайте, діти, до своєї хати,
З яблуками знову пиріжків спечу.
Ви ще не забули, як колись бувало,
Ви любили друзів ними пригощать!
А ще, мої любі, наварю узвару,
За столом ми сядем й будем розмовлять.
З вами ми згадаєм вечори ласкаві,
Коли біля мене ви усі жили.
З вами розмовляла і була щаслива,
І в садку для мене травень був завжди...
З чорною косою...Я ж була не сива,
А ви з пиріжками той узвар пили...
Де ж ви, мої діти?-Донечка й синочки...
Без вас наша хата пусткою стоїть.
Лиш яблуні гілка загляда в віконце,
Своїм стиглим плодом хоче вас вгостить...
Стукає по шибці, а мені здається,
Що то голосочок рідненький дзвенить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604126
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.09.2015
В минулому вже літні вечори,
І веселкові спалахи іскристі.
Вже осені яскраві кольори
Висвічують на ягодах і листі.
І сонечко вже нижче осіда,
Дедалі дні стають коротші,
Ночей холодних вже прийшла пора,
Тепло ж лиш іноді загляне в гості.
Ми відчуваємо - то радість, то печаль,
То сміємось, а то - ковтаєм сльози.
Можливо, це за літом жаль,
А, може, ми на осінь стаєм схожі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603905
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2015
Чарівна жовтокрила днина,
Осені радужна пора.
Була я в осені щаслива,
Тепер задумана й сумна.
Бува ще теплою погода,
Буває дощик капотить,
Часом приємна прохолода,-
А мені школа знову снить.
Навчальний рік вже розпочався,
(Час неможливо зупинить),
З школою хто вже розпрощався,
Тому вона як мені снить.
У школі я тепер думками,
Спогади й мрії осяйні
Лягають на папір рядками-
Казки, вірші, оди й пісні.
Осіння неповторна днина,
Спішить до школи дітвора...
Нехай для всіх буде щаслива,
Радістю сповнена пора...
Зоріють квіти поміж трав,
Світяться радістю обличчя,
Кого дзвінок у клас позвав-
Бажаю добре усім вчиться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603692
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.09.2015
Відцвітають квіти, опадає листя,
Бавиться, кружляє в жовтій тишині.
Вже моя калина одягла намисто,
Осінь йде до мене на баскім коні.
Сонечко сідає...Рано вечоріє...
Вдалечінь відходить лагідне тепло.
Світло мого дому у вікнах янтаріє,
Відбитки лукаві в осінь протягло.
Засинають квіти...Тишина і спокій,
Тягнуться вечірні тіні без кінця.
Місяць небом котить...Замріяні зорі,
Ніби наречені , линуть до вінця.
Вулиці безкраї в сірому просторі,
Яблуками пахне пора золота.
Лине ніжна пісня юності й любові,
В молодість далеку мене поверта.
і Нам тоді здавалось: юність наша вічна,
Про щось шепотіла над ставком верба.
В спогад повернула мене чиясь пісня,
Я єством відчула - ожива душа.
Роки пролетіли, відспівало літо...
Осінь жовтокоса мене доганя.
Давні мої мрії в тиші нерозмито,
Осінь, моя осінь, осінь золота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603511
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.09.2015
У ранковій тиші чути дзвони,
На урок чудові позивні.
А на серці туга, як ніколи,-
Вчитель я, і одночасно - ні!?
Не мене дзвінки тепер ті кличуть,
(У житті моєму - листопад).
Смуток у душі і на обличчі,
Мій уже закінчивсь зорепад.
Зорепади ранні я стрічала,
Впевнено робила кожен крок,
Школою жила, дітей навчала,
З радістю спішила на урок.
Вже мене світанки ті не кличуть,
Не ведуть доріжки в школу й клас.
І щемить чекання на обличчі -
Вересень і жовтень, й листопад.
Я встаю, як звично, дуже рано,
Повагом іду в осінній сад.
Різнобарв'я квітів споглядаю,
А в думках зоріє школа й клас.
У саду моєму, не шкільному,
Повагом, задумана ходжу,
Хочу розібратися в усьому,
Квіти, мої квіти - на виду.
Дуже я люблю осінні квіти,
І розмови з ними я веду.
Розуміють все, неначе діти,
Квітами, як школою, живу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603448
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.09.2015
Знову йду до школи, як колись ходила,
Віддавала школі всю свою любов.
Все було цікаво, працювати вміла...
І ось я до школи поспішаю знов.
У ній спливли невтомні довгі мої роки,
Роботу любила, навчала дітей,
Зошити ночами...Аж боліли очі,
Та не гасло сяйво всіх шкільних ідей.
Хмари пливуть чинно, лагідно, поволі,
Ніби проводжають мене на урок.
І я посміхаюсь, бо йду знов до школи,
Впевнено за кроком роблю новий крок.
І синіють далі...Гарно так довкола -
Листя золотаве на моїй путі.
Мене обганяють школярі чудові,
А їм стелить сонце стежки золоті.
До мене вертають заповітні мрії,
Біль зникає в серці і туга в душі.
Візьму знову крейду в руки білу-білу,
Напишу на дошці формули складні.
Світ стає грайливий в усмішках дитячих,
Як у сні чудовім зникне сум, печаль.
Буду дітей вчити, щоб вони задачі
І в житті, як в школі вміли розв'язать.
Труднощі здолаю...Прийдуть перемоги...
А хмари моргають, шлють мені привіт.
А мені до школи стелиться дорога,
В мій шкільний, найкращий, немеркнущий світ!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603297
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.08.2015
Під квітчастими зорями
вже проснулась земля.
Степовими просторами
лине пісня здаля.
Тут віками обвіяні
і ліси, і поля.
Діамантами всіяні
небо синє й земля.
Ледь зажевріло сонечко,
соловей заспівав.
Відчинилось віконечко,
мирний ранок настав.
Серце радістю сповнене
в тихім мирнім краю.
Світлих мрій переповнене
за Вітчизну свою.
Не пустив солдат ворога
в солов'їні гаї.
І думки його зоряні
вже про мир на землі.
Усміх з уст його проситься,
вода в річці блищить.
Пісня ллється розноситься,
у безмежжя спішить.
Ранок сонцем освітлений
і фіалки в росі.
День прийдешній омріяний
в незбагненній красі.
І солдат посміхається,
неба повна блакить.
Мирний день починається,
як же хороше жить!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603067
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.08.2015
Існує істина свята:
Людей лікує доброта,
Про неї людство давно зна,
Вона правдива і проста.
Добро, як вітерець легенький,
Кожному з нас - важливий плюс,
Та бути добрим , не добреньким,
В цім доброти вагома суть.
Добрих людей завжди лікує -
Найперше, звісно, доброта,
Та це ніяк не означає,
Що така ітина - одна.
Мене, крім доброти, лікує -
Любов до праці й до життя,
А ще душа моя святкує,
Коли в теплі людське буття.
А ще лікують мене квіти,
Що квітнуть під моїм вікном,
А друзі, внуки мої й діти-
Лікують словом і теплом.
Лікує на роботу йти бажання,
Натхнення - сили додає,
Лікує дружба і кохання,
І небо, й сонце золоте.
Жита лікують і пшениці
Своїм колоссям золотим,
Чиста вода в моїй криниці,
Волошки цвітом голубим.
Роса лікує світанкова,
І річки плин, і теплий день,
Мамина мова колискова,
І чари лагідних пісень.
А ще лікує спілкування,
Розмови щирі від душі,
Й коли з'являється бажання
Казки писати і вірші.
Життєві труднощі долаю,
Ковтаю присмак гіркоти.
Та я упевнена і знаю-
Чуття не зникне доброти..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603057
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.08.2015
Осінь! Все в тобі прекрасне:
І роса, і дощик, тепло.
Пломеніють незабутні айстри,
Призабуте чується давно.
Полином і яблуками пахне,
І трава прив'яла і суха.
Різнобарвне листя золотаве,
Осінь - найпрекрасніша пора.
Хоч буває слякоть і негода,
Пройде все...Ще вернеться тепло.
Осінь - це і радість, і скорбота,
Осінь - до зими наше вікно.
Дні чудові осені скінчаться,
І на зміну їй прийде зима.
Відчуваєм ми приливи щастя.
Осінь - найпрекрасніша пора...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602853
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.08.2015
Мене вже осінь вкрила листопадом,
Давно вплелась у коси сивина.
Та знаю я: зробить можна багато,
Лиш вірить треба: праця - дивина.
Тому завжди працюю я й шукаю,
І намагаюся нове пізнать.
Мріяти вмію, у думках літаю,
Терпіть умію, вірити і ждать.
І хоч роки у осінь мене кличуть,
І по ночах безсоння огорта.
Думки мої, як журавлі курличуть,
Й несуть мене у вирії життя.
Роки свої - не буду рахувати,
Переборю всі прикрощі буття.
Зумію я про себе нагадати,
І зрозуміть в чім суть життя.
Осінь моя вкриває мене чаром,
Іду вперед у майбуття.
Праця моя - найвища моя вдача,
В ній моя суть...І смисл життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602836
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.08.2015
Заспівай мені, мамо,
Про життя заспівай,
Як колись ти співала
Про моря й небокрай.
І про вечір, і ранок,
І про день заспівай,
І про синій світанок,
Про весну і про май.
Про траву, і про квіти,
Як вони там ростуть.
І про хмари, й про вітер,
Що дощі десь несуть.
І про річку, й про гори,
Про степи і гаї,
І про місяць, і зорі,
Що вам світять вгорі.
І про сонечко ясне
Хочу дуже почуть.
Про земне все прекрасне...
І як бджоли гудуть.
Лиш про темную нічку
Ти мені не співай.
Запали краще свічку,
І постій, почекай.
Ти не плач біля мене,
Нехай свічка горить.
Розумію я, мамо,
В тебе серце болить...
Подивися навколо,
Богу ще помолись.
Не картай свою долю,
І мені посміхнись...
Дуже важко тут, мамо,
І незручно лежать,
Я б хотів дуже, мамо,
Все тобі розказать.
Не сумуй моя, мамо,
І печаль прожени,
І у світі ясному
Ти й за мене живи!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602674
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.08.2015
Відспівало літо,
Спливло за водою,
Наступила осінь,
Пахне жур-журою.
Пливе жовте листя
Темною водою.
Вкрилася калина
Срібною росою.
Вітерець гойдає
Ягоди калини,
А мати чекає,
Виглядає сина.
Морозець квітчає
Калини віночок,
А мати благає:
-Вернися, синочок!
Дощик накрапає,
Падає листочок.
Серце завмирає,
Не вернувсь синочок.
Вбралася калина
В дороге намисто,
Стежечку до сина
Вкрило жовтим листям...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602644
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.08.2015
До берізки іду - поспішаю,
Ти для мене її посадив.
Я надіюсь, що знову почую,
Все найкраще, що ти говорив.
Під берізкою та ж стара лава,
На якій ми сиділи удвох.
І слова твої ніжні ласкаві-
Про життя і про дружбу, й любов.
Я посиджу на ній, посумую,
Як же гарно було тут колись.
Прислухаюсь і ніби знов чую:
"Ти, голубко моя, не журись!"
Вітер віє, листочками грає,
А я чую твоє: "Посміхнись!"
До берізки горнусь і благаю:
"Мій коханий, до мене вернись!"
До обличчя листки притуляю,
До гілок у зажурі горнусь.
Пустун - вітер навколо гуляє,
Листям шепче мені: "Не вернусь!"
Кожне слово твоє пам'ятаю,
(Оживає й тепліє душа).
Не забуду тебе й запевняю,
Що любов в моїм серці жива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602472
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.08.2015
Явором завмер ти на подвір'ї,
Сумовито дивишся у даль.
Твоє поле - небо і сузір'я,
Моє поле - смуток і печаль.
Я весь двір засіяла квітками:
В переміжку радість і печаль.
І ділюся з ними я думками -
Квіти оберіг і талісман.
Днями я із пахощами квітів,
А ночами смуток, біль і жаль.
І заплутав листя сухий вітер,
Чула я, як явір мій стогнав.
З явором щоранку я вітаюсь,
Щоб хоч трохи зменшити печаль,-
До гілок і листя пригортаюсь,
Поглядом я лину з ним у даль.
Дуже часто з ним я розмовляю,
І ніяк не можу відійти...
Схвально він листочками киває,
Ніби шепче лагідно: "Прости!"
Прийде час і я буду з тобою,
Відійде і смуток, і журба,
Стану біля тебе я вербою,
Доля буде знов на двох одна.
Явором стоїш ти серед двору,
Сумовито дивишся у даль,
Відчуваєш всі мої тривоги,
Розумієш смуток і печаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602419
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.08.2015
1.Не дозволяють
Першокласник повернувсь перший раз зі школи.
Каже: "Більше не піду я туди ніколи!"
"Це ж чому?"- його питає стурбована мама.
"Там питають лише те, чого я не знаю.
Ще й читати, і писать теж там заставляють.
Говорити ж вмію я, так не дозволяють!.."
2.Черевики різні
Павлик в школу раз прийшов в черевиках різних.
Один - чорний, аж блищав, ну, а другий - білий.
Вчитель глянув, посміхнувсь, каже: "Йди додому,
Перевзуйся і мерщій повертайся в школу!"
Павлик каже: "Ну гаразд. Перевзуюсь звісно,
тільки вдома в мене теж черевики різні!"
3. Покоління
Із кімнати вийшла доня й запитала маму:
"Чи ти, мамо, пам'ятаєш старовинну вазу?"
"Звісно, доню, пам'ятаю,- та відповідає,-
тільки я не розумію,чому ти питаєш?"
"Розумієш,- каже доня,-моє покоління,
ненароком оту вазу сьогодні розбило..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602214
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2015
Літо відспівало, літо відзвеніло,
Вже дозріли в мене яблука в саду,
Ти мене чекаєш, моя рідна школо,
Я спішу до тебе, я до тебе йду.
Я прощаюсь з літом, та я не сумую,
І сміються в мене очі і уста,
Бо сьогодні знову друзів я зустріну,
Несе мені радість осінь золота.
І мені сміється сонечко привітне,
Розсипає небо навколо блакить.
Знову відкриває двері моя школа,
Так приємно нею і надійно жить.
Літо відспівало, літо відзвеніло,
Стріне мене в школі радо дітвора,
Будемо задачі розв'язувать вміло,
Веде мене в школу стежка золота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602051
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.08.2015
Для мене школа і життя, і доля.
В ній працювала я багато літ.
Тепер лиш в снах: колеги, учні, школа,
Клином для мене в ній зійшовся світ.
Бачу колег, усміхнені обличчя,
Їх погляди привітні і ясні...
Чи наяву?.. Чи це мені лиш сниться -
У доброму і лагідному сні?..
Чого гріха таїть?.. Суспільством призабуті,
Про наш добробут - тільки балачки.
А ми ще вміємо: і мріять, і радіти,
Хоч і обсіли нас нестатки й болячки.
Та не про це сьогодні моя мова,
Знову побачить хочеться мені -
Школу і клас, і школярів чудових,
Слова почути щирі і прості.
Для мене школа - і життя, і доля.
Там мої друзі: учні, вчителі.
Школа моя - життя мого основа,
Про неї думи й мрії всі мої!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601993
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.08.2015
Україно моя! Ти від роду в мені,
Я тобою живу, бо ти рідна мені.
І за те, що ти є, дуже вдячна тобі.
Твоя доля важка, і мені це болить.
Не потрібна війна в нас на Сході гримить.
У донецьких степах почорніла трава,
А в очах людей страх, затяжна йде війна.
Там і села, й міста у вогні і диму,
Не потрібна війна і мені, і йому.
Хмари йдуть від Москви, і печаль на душі,
Ніби ж сестри й брати були нам москвичі.
А тепер, у ці дні на донецькій землі-
Убивають людей , рідних їм і мені.
Там на рідній землі брати й сестри мої,
А туди знов ідуть БТРи страшні,
І машини гудуть, танки й "Гради" чужі.
Знайти вихід прошу владу їхню й свою.
Україно моя! Ти сьогодні в біді.
Я прошу і молю: "Зупиніть цю війну!"
Росіянам скажу, заявлю во весь глас:
-Геть ідіть звідціля! Обійдемось без вас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601823
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.08.2015
Україна усміхається
Святом вранці на устах,
І над нами розвивається
Жовто - синій гордий стяг.
Про свободу завжди мріяли,
Довгий час до неї йшли,
В незалежність ми і вірили,
І боролися завжди.
Шлях, наповнений турботами,
Небезпечний і важкий,
Ми тернистими дорогами
Наближались до мети.
За свободу й мир боролися
Кращі доньки і сини,
І здолали всі умовності,
Перемогу здобули.
Сподівались - і повірили
В перемогу назавжди.
Ми і працею, і діями
Свою вірність довели.
Чом же в пору незалежності
Чуєм влади балачки,
А навкруг лише химерності?
Живемо ж, як і жили...
Та здолаєм недоречності,
В себе вірим, як завжди.
Незважай на суперечності -
Україно, вік живи!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601796
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.08.2015
Живу на Україні. Українка я
І тут живе моя рідня.
Тут моє місто степове,
Найкраще в світі,чарівне.
Тут моя вулиця і дім,
Сонях, бузок, любисток мій.
А ще каштан біля вікна,
Берізка лагідна, струнка.
Моя калина і верба,
Тополя, клен, дуб і сосна.
І чорнобривці біля дому,
І все моє отут довкола.
Моя тут школа, мій поріг,
Мрії мої і оберіг,
І всі надії, і думки,
Шляхи, доріжки і стежки.
І я живу завжди в труді,
Пишу казки, вірші, пісні...
І внуки, й діти тут мої,
Сусіди, друзі, вчителі.
Тут моє сонце, місяць, небо,
Нема чужого і не треба.
Тут мої хмари і мій грім,
Радість і сльози, сміх і біль.
Моє життя, моя тут воля,
Віра моя, надія, доля.
Вся Україна - ти моя,
Я - українка, я - твоя!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601611
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.08.2015
Простори широкі і небо високе,
Степи неозорі, лани і поля,
Моря і озера, річки синьоокі -
Усе це - країна твоя і моя.
Її заснували твої й мої предки,
Її захищали стрільці й козаки,
Хмельницький і Орлик, Сірко і Мазепа -
Твої, Україно, найкращі сини.
Людей плюндрували татари і турки,
Страждали дорослі і доньки, й сини
Нестерпні страждання, криваві тортури,
Жорстоко карали і польські пани.
Та страху і втоми не знали герої -
Дмитро Вишневецький, Маруся Чурай,
Мороз - Морозенко і Настя Лісовська
В боях і темницях долали татар.
Літописи свідчать про їхню звитягу,
Перекази, думи, легенди й пісні.
Несли людям правду борці за свободу -
Сміливі, відважні, сліпі кобзарі.
Її звеличали і Леся, й Шевченко,
Палкі їхні твори і вічний "Кобзар",
І Стус, й Симоненко,і Ліна Костенко -
Їх Правда і Воля - у наших серцях.
Я вірю, здолаємо всі негаразди,
Зведемо в майбутнє надійні мости,
І землю свою, честь Вітчизни і славу
Ми будем завжди захищать й берегти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601549
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.08.2015
Верблюжка, Верблюжка - там мамина хата.
Криниця й калина, любисток і м'ята.
І річка Верблюжка, садочки казкові,
Туди повертають лелеки з дороги.
І діти, й дорослі лелек зустрічають,
Надійніше з ними себе почувають.
Взаємна повага і спільні турботи,
Підтримка душевна, любов і робота.
Важка в селян доля, я їх розумію,
Для них пишу вірші я так, як умію.
Степи неозорі і пахощі поля...
Верблюжка, Верблюжка, моя світанкова.
І я, як на крилах, завжди поспішаю
До отчого дому, до рідного краю.
Вклоняюсь низенько я людям привітним,
Хатинкам біленьким, стежкам і доріжкам.
Верблюжка, Верблюжка, там мамина хата.
Моє там дитинство і юність крилата.
Село моє рідне,..найкраще, чудове,
Верблюжка, Верблюжка, моя загадкова!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601313
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.08.2015
Жаль, закінчується літо,
Дощик скоро задзвенить.
Осінь впевненно і сміло
Прагне двері відчинить.
У будинку стає тихо,
Тихо стає і в дворі.
Стає менше крику, сміху,
Вулиці стають сумні.
Роз'їжджаються онуки,
В школу піде дітвора.
Щось скрипить і в вікна стука,-
Осінь двері відкрива.
Ніби й рано сумувати
(Дні ще теплі і ясні).
Та пора думки збирати,
Осені співать пісні.
Вітер весело гуляє,
Дні у осені краде.
Він, звичайно, добре знає:
Холод скоро вже прийде.
Та не будемо ми плакать,
Сумувати за теплом.
Принесе ще осінь радість
Жовтим лагідним листком.
Рознобарв'ям ще заграє,
Принесе нові пісні,
І мотиви поєднає
Осінь в серці і в душі.
Струни осені заграють,
Звеселять ще теплі дні.
І думки ще засіяють,
Радість принесуть мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601177
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.08.2015
Учитель я. І не втрачаю віри,
Казки, вірші й пісні пишу...
А ще історії і оповідки справедливі,
Я їх з життя свого й людей беру.
Черпаю світ...І не картаю долю,
Завжди вперед іду...
Хоч часом це приносить білі,
На жаль буває і біду.
Та я іду...І неповолі,
Часом буває ,що й спішу.
Прихильності не жду від долі,
І допомоги не прошу.
Несуть мене по світу мрії,
Вперед ведуть мої роки.
І не втрачаю я надії,
Пишу й працюю залюбки.
За кроком крок роблю я новий,
(Хоч кожен крок - мені взнаки),
І не втрачаю до житя любові,
Круті долаючи стежки.
Отак живу, іду вперед,
І пізнаю нове в путі
Учитель я, в душі - поет,
І про життя пишу вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601154
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.08.2015
Тато - небо, мама - Сонце,
Діти й внуки - квіточки.
Загляда промінь в віконце,
В небі сяють зірочки.
А хрещений батько - Місяць
Поглядає з висоти.
Хмари дощ із снігом місять,
Ліплять з градом пиріжки.
Найпрекрасніша Венера,
Посилає з висоти,-
Як турботлива Хрещена-
Промінці для красоти.
А яскравий друг Юпітер
Не ховається у тінь,
Як нічних небес барометр,
Світло шле у далечінь.
А Медведиця Велика
Коня в воза запряга,
А її мала сестриця
Подає їй батога.
Тато - Небо, Мама - Сонце,
І Земля - це все сім'я.
Тут і Фауна і Флора -
Все для миру і добра.
Бережімо ж все навколо
Все цвіте хай і буя,
Воєн не буде більш ніколи,
Хай живе землян сім'я!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600988
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2015
Білі коси на плечах,
а в очах жаринки,
йде - пливе, як диво - птах,
до свого будинку.
По м'якому килимку
поміж деревами,
в листянім диво - вінку
поспіша до мами.
Вітер яблуню торка,
шурхотить листками.
стиглий плід під ноги впав,
зблиснув кольорами.
Сонця сповнене й тепла -
яблуко достигле,
скуштувати заклика
дівчину - перлину.
Золотисте, чарівне,
умите дощами,
в руки дівчина бере,
і несе до мами.
Білі коси на плечах,
а в очах жаринки,
Мама рідісно стріча
донечку - перлинку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600964
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2015
Ледь зажевріють сонячні блиски -
Розсівається ночі пітьма,
Все навколо стає екзотичне -
Це Долинська моя степова.
Ви погляньте, як гарно довкола:
І будинки, й садки, і поля,
І левади, ставки і діброви,
І дощами умита земля.
Краєвиди навкруг пречудові,
І кургани, й трава запашна.
Велич вулиць у квітах казкових
У Долинській така є краса.
Тепле літо і в спокої осінь,
І незвична тут завжди зима,
Тихі ночі і вранішня просинь,
І найкраща в Долинській весна.
Тут і люди живуть пречудові,
Бережуть, що природа дає.
І працюють...Свою творять долю,
Все це місто чудове моє.
Приїздіть! Я запрошую в гості,
Ви полюбите місто моє.
І отут, серед квітів казкових,
Ви відчуєте щастя своє.
Вечорами вогні електричні
Додають і наснаги, й тепла,
Вечерова лунає десь пісня,
Це Долинська моя степова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600757
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.08.2015
Пахне літо медовими травами,
Пшеничними диво - отавами,
Рвуться соняхи в вись, у блакить,
Не можливо все це не любить.
А ген, очерет, а за ним синій став,
Чарівний і чистий неначе кришталь.
І манить очима чарівними чистими
І прохолодою, й вологими листями.
Любуюся полем дзвінким калоритним,
Метеликом лину за літом блакитним,
І бавлюся літом, теплом, перегонами,
Його диво - дарами такими казковими.
І літом, і чарами я переповнена,
Та думка тривожить мене усвівдомлена,
І стукає серце, стискається болем,
Що час розлучатись і з літом, і з полем.
Моє літо - літечко, блакитнооке,
І поле чарівне, безмежне, широке,
Як жайвір казковим злітає у вись,
А я прошу: "Літо, моє зупинись!"
Вклоняюся низько, і літу, і полю.
Я вдячна, що є все у моїй долі.
І теплеє літо, і радужне поле
Я не забуду ніколи, ніколи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600710
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.08.2015
Рожеве сонечко заграло
І все навколо ожило,
Це літо - літечко ласкаве
Нам радість зранку принесло.
Іду у поле я неспішно,
А там пшениці і жита,
І трави чисті шовковисті,
І легендарна ковила.
І тихо жайвори співають
Пташині лагідні пісні,
На мене чари навівають
Дарунки літа чарівні.
Легенько вітер повіває,
Чарують квіти польові.
І всім єством я відчуваю
Літечка пахощі п'янкі.
Обличчя сонцю підставляю,
Теплим і лагідним вітрам,
І вдячність літу посилаю-
Квітам, пшеницям і житам.
Літо і сонце, небо й поле,
Пшениця, жито й ковила...
І долю, й Бога я благаю,
Щоб закінчилася війна.
Щоб усі люди жили в мирі,
І працювали від душі,
У небі зорі мерехтіли,
Лунали лагідні пісні.
Сонце і місяць щоб світили,
І небо чистим щоб було,
Жита й пшениці щоб родили,
Все квітувало і жило.
І щоб росли щасливі діти,
Міцніло місто і село,
І щоб ніколи в цьому світі -
Воєн вже більше не було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600548
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.08.2015
Моє село...Старенька хата,
Тут жила моя сім'я:
Брат, сестра, бабуся, мати,
І, звичайно, з ними я.
Тата я не пам'ятаю,
(Він загинув на війні)
Та про нього моя мама
Все повідала мені.
Ось і парк...А в нім берези,
Клени, ясени, дуби -
Все оце мені належить,
Все у серці - назавжди.
Тут росли, в школу ходили,
І, хоч ще були малі,
Ці дерева ми садили,
Жаль, що вже вони старі.
Все мені тут рідне й миле,-
Ось доріжка до ставка,
Ми по ній завжди ходили,
Далі - гай, за ним - ріка.
З братом рибу ми ловили:
В'юни, щуки, карасі...
Ми їх смажили, варили,
Смакували від душі.
Як же гарно тут довкола.
І пливуть мої думки...
Не забуть мені ніколи
Ті найкращії роки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600536
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.08.2015
Живемо, як у неволі,
ще так тяжко не було.
Ждали доброї ми долі,
довелося спить всього.
Голод, страх, глум і страждання
спити все прийшлось до дна,
бо ж батьків у нас забрала
із германцями війна.
Ми стерпіли всі нестатки,..
і сплюндроване село
по війні нові порядки
встановило...Й ожило.
І ось знову новобранців
проводжає все село...
Україну захищати
вже багато їх пішло.
Навіть сонце заховалось,
в сірих хмарах заплелось...
Материнських сліз й дитячих
вже немало пролилось.
Вже давно в нас на Донбасі
стогне матінка-земля.
Вже пора усім піднятись -
Україна в нас одна.
Східний ворог без спочинку
БТРи й "Гради" шле,
хоче вбити Україну
і загарбать собі все.
Нашу вільну Україну
в власній крові утопить,
розділити на частини
і народ наш покорить.
Не допустимо ніколи,
не здамося ворогам,
проженемо "гайвороння",
дамо в спину й по плечам.
Та цур їм врагам поганим,
відженемо до Москви,
розірвемо всі кайдани,
й будем вільними людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600294
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2015
Моя країна рідна,
Широкий білий світ.
Їй назва - Україна,
Краса її - навік.
Серед її просторів
Є любий серцю світ:
Верблюжка моя рідна,
В нім друзі мої й рід.
Село моє чудове,
Широке і просте -
І вулиці, і школи-
Усе в нім чарівне.
Місцевість розмаїта,
Такої не знайти,
І люди там привітні
Все вміють берегти.
У кожнім дворі калина,
Замріяна стоїть,
Суниці і малина
Дають наснагу вмить.
Ставки чудові й річка
На радість дітворі.
І горобці, й синички,
Й співучі солов'ї.
І дні збігають швидко,
(Всі люди - трударі).
І вечори привітні,
Й світанки на зорі.
А ще поля безкраї,
І небо голубе.
Історією знане-
Було село і є.
Немає залізниці,
Немає в тім біди.
До нього завжди лину,
Спішу туди завжди.
То їду автостопом,
(Маршрутка підвезе).
Десь проторую кроком,
Село ж бо то моє.
Моя ти, Україно!
Краса твоя - навік.
Моєму серцю рідна,
Душі моєї світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600224
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2015
Природа своїм владним подихом
Поля обвіва і садки,
І сонячним лагідним променем
Висвічують літа зірки.
П'янкі літа пахощі носяться,
Розвіюють сум і печаль,
І миру, і спокою хочеться,
Й походів у зоряну даль.
Я тихо іду понад річкою -
Вона, як завжди на виду,
Зринає у пам'яті свічкою,
Як важко було в ту війну...
Війна та давно закінчилась,
Та спокою й нині нема,
Бо знову над нами війнула-
Різким болем нова війна.
Трава і кущі свіжо вимиті,
І верби в зажурі стоять,
Природою радужно вишиті,
Щось хочуть мені розказать.
Про те, що і їм не байдужі-
І долі людські, і жалі,
І люди живуть у напрузі
У цій непотрібній війні.
І я у незвіданій тиші
Готова на весь світ кричать:
"Пора цю війну зупинити,
Не треба людей убивать!
Збудоване нищить не треба,
Хай люди, як люди живуть!
І синім завжди буде небо,
І діти щасливі ростуть.
Хай літо насичене барвами-
Розкриє чарівні вінки,
А небо веселими фарбами
Засвічує нові зірки!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600086
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.08.2015
Минають дні, роки, десятиліття,
(Переповнюють душу почуття)
Святкові дні, а більш нехитрі будні...
Райдужні мрії, прикрощі буття.
Чарівні весни й літо незабутнє,
Цвіли садки,..пшениці і жита.
Дощі осінні й заметілі в грудні,
Смутком сповите нинішнє життя.
Та я живу в цім світі і радію,
Діти, онуки - радощі життя.
Я про життя ще написать зумію,
Мрії мене несуть у майбуття.
Моя земля і моя хата,
Моя країна, мій народ.
Буду ще жить і працювати
Наперекір усіх незгод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599679
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.08.2015
Я на дорогу йду знов, сину,
Тебе я буду виглядать,
Не хочу вірить, що загинув,
Так, як і ждала, буду ждать.
Я придивляюся, мій сину,
Це ж ті доріжки і стежки,
Де ти ходив... До них я лину,
Про тебе всі мої думки.
Мене стрічає клен високий,
Про щось шепочуться листки -
Такий безмежний світ широкий,
Де ж загубивсь у ньому ти?
Я притуляюсь до листочків,
До них сумна завжди горнусь,
Не каже клен, де мій синочок,
Чому до мене не вернувсь...
Вітер гойда клена листочки,
Мого торкається чола,
Може, це ти мені, синочку,
Вісточку шлеш аж звідтіля?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599421
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2015
Ти на дорогу ходиш, мамо,
Мене у гості не чекай.
Я не приїду, як бувало,
А ти онуків виглядай.
А я до тебе вітром лину,
І з клена падають листки,
Несу тобі я смак полину
Й синівське лагідне: "Прости!"
Про це нашіптують листочки,
Ти їх послухай, не спіши.
Може, той клен - то твій синочок,
Йому про себе розкажи.
Пройшло років уже немало,
Та не зійшла твоя журба.
Не побивайсь за мною, мамо,
Ти в цьому світі не одна.
І пиріжків ти, як бувало,
Мені із вишнями спечи.
Роздай їх людям, моя мамо,
І біля клена помовчи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599413
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 13.08.2015
Музика Марини Бєлової
У Долинській парад, зорепад, листопад,
В нас не всі ще таланти розкриті.
Фестиваль, фестиваль! Лине пісня у даль,
І серця наші, й душі відкриті.
Приспів:
Зорепад, листопад, це пісенний парад!
Ми ці дні не забудем ніколи.
Фестиваль,фестиваль! Розлучатись нам жаль,
Та ми вірим, зустрінемось знову!
І осінні ці дні, і вірші, і пісні,
Незрівнянно чудов погода.
Фестиваль, фестиваль! Це пісень карнавал,
І осіння навкруг позолота.
Приспів.
Долинчани мої: і дорослі, й малі,
Зачаровані піснею, й гості!
Фестиваль, фестиваль! Свято пісні - це рай,
Щирі оплески, посмішки, тости.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599206
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.08.2015
Не сумуй, що врода сходить з твого личка,
А літа спливають, як в річці вода.
Відійдуть морози і сніги, і мжичка,
Ще тобі всміхнеться сонце і весна.
Ще не всі тобою схожені дороги,
А життя навколо вирує й кипить.
Відійдуть в минуле болі і тривоги,
Серце твоє радістю ще запломенить.
Сонце усміхнеться, ти розкриєш крила,
Повернеться муза у твоє буття.
Згадаєш, як мама тобі говорива:
"Не вдавася, доню, до самобиття."
Бо краса велична, не лише в обличчі,
І вона нетлінна, і вічно жива
В зернині й стеблині, у кожній рослині,
В куванні зозулі й співах солов'я.
А навколо тебе скарби неймовірні,
І зоряне небо, і політ орла,
Цікаві розмови, миті неповторні,
В довір'ї й любові - найвища краса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599030
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2015
Були ж і ми колись вродливі,-
Веселі, дужі, молоді...
Та знають всі - краса мінлива,
Сплива, як води у Дніпрі.
Були і будні в нас, і свята,
Усе в житті нашім було,
Ми не шукали благ і злата,
Та наше літо відпливло.
Життя нас,звісно, не щадило,
Підніжки ставило не раз.
Та ми були, були щасливі,
І працювали повсякчас.
Спливли роки, неначе хмари,
А в них вітри, сніги, морози,
Та нам ніщо не заважало,
Ми незважали на прогнози.
Тепер ось-голоси скрипучі,
Постава зігнута давно,
Линяють брови, в'януть очі,
Зморшками зоране чоло.
Важкі здолали ми дороги,
Та доброта в нас не згаса,
Живе краса життя й любові -
Найвища на землі краса...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598989
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2015
Посвята чоловіку
Знов солона сльоза покотилась з очей,
За тобою сльоза, мій коханий.
Днів похмурих жура, біль безсонних ночей -
Поміж нами вже прірвою впала.
На життєвім шляху я одна вже стою.
Та тебе я завжди пам'ятаю.
Ти зі мною в думках, в моїх мріях і снах,
Ти зі мною завжди, мій коханий.
Літом я у журі, у печалі і тьмі,
Одиноко у часі блукаю.
Осінь сіє дощем, виклика біль і щем,
Як здолати свій смуток не знаю.
А приходить зима, це ж невтішна пора,
Ще сильніше пітьма насідає.
І думки крижані, біль приносять мені,
І розради, й надії немає.
Так у смутку живу...З нетерпінням весну,
І з надією знову чекаю.
Вітер теплий, не злий, промінь сонця ясний -
Підлікують роз'ятрені рани.
Від нестерпних думок, неба синь і бузок
Відведуть і розквітлі тюльпани.
Витру біль на очах, прожену сум і страх,
Я тебе не забуду, коханий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598804
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2015
Посвята брату Василю Бессарабу
Не сумуйте за мною і не плачте, благаю,
Хоч без смутку й печалі не буває життя,
Не шукайте визнання, не тягніться до слави,
Живіть в злагоді й мирі - дуже прошу вас я.
В вихідні і у свята ви мене пригадайте...
Уявіть, що я з вами теж сиджу за столом.
І не довго сумуйте, а ще випийте чарку,
У житті все буває з гіркотою й добром...
Не сумуйте за мною, витріть смуток і сльози,
Хоч без сліз і печалі - не буває й добра...
Відійдуть негаразди, як з зимою морози...
А життя, як і літа не бува без тепла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598768
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2015
П'ятиденка всім відомо
в школі вже давно.
Усі звикли, усім добре,
словом, повезло.
Всі п'ять днів праюють, вчаться
учні, вчителі.
Не навчаються у школі,
лиш два вихідні.
Ці два дні такі чудові,
як у Бога рай.
Чи працюй та вчися дома,
чи відпочивай.
Лиш Івану така штука
геть не по нутру.
Бо два дні злітають швидко,
ніби у кіно.
Тому він до Бога руки
простяга свої,
і все просить, молить Бога:
"Дай хоч ще три дні!
Зроби, Боже,щоб навчались
в школі лиш два дні,
ну, а п'ять,щоб не стомились,
зроби вихідні.
Так Іван Богу підносить,
молитву свою,
щоб поменше йому вчитись,
жить, як у раю.
Та молитви тобі, Ваню,
не поможуть, ні,
бо із Біблії відомо,
як творився світ.
За п'ять днів Бог Всемогутній
світ наш сотворив,
та у нього і день шостий
не був вихідний,
Бо в цей день Бог вже Адама
із глини зліпив,
ну а потім, ще і Єву
із ребра зробив.
З того часу повелося
у світі, як слід -
п'ять працює днів щотижня
увесь білий світ.
Тому, Ваню,не молитись,
радимо тобі,
працювать і добре вчитись
на користь собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598605
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.08.2015
Як швидко плине час,-
немов би тільки вчора
Зайшла я вперше
в світлий клас,
Як вчитель
в сільській школі.
Мені згадалася тоді-
бабусина хатина,
І портрет тата на стіні
і мамина хлібина,
І її руки чарівні,
що все робити вміли,
Її слова, її пісні,
що жити мене вчили.
Це мені сили додало
і впевненість вселило,
І працювала я завжди,
як мама мене вчила...
На жаль роки спливли, пройшли
літами голосними.
А мої мрії і думки-
були завжди і є шкільними.
Усе було: і злети, і падіння,
і втрата радості буття...
Не дали впасти на коліна-
любов до праці, до життя.
А ще підтримка друзів, вчителів,
діти й онуки додавали сили,
Повага учнів, їх батьків,
і новий дар, і нові крила.
І якщо хтось мене спита,
що і донині у мені не гасне.
Я відповім: "Шкільні літа,
А ще поезія моя проста.
Пишу...
Хоч часом серце завмирає.
Мене поезія свята -
кожної миті зігріває!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598541
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.08.2015
Живу у цім світі років я не мало,
Вже діти дорослі і внуки ростуть.
Тебе я зустріла...І радісно стало,
І знов мене мрії у юність несуть.
В роки молодії любити не вміла,
Навчання, робота, турботи, сім'я,
Не мала я часу,.. не все розуміла,
В турботах минали найкращі літа.
Не все, як бажалось, в житті моїм склалось,
Літа пролетіли...І юність пройшла...
Бували невдачі, не часто співалось,
Нежданно до мене і осінь прийшла.
Нічого, що юність давно відшуміла,
Душа знов проснулась і серце співа.
Ця зустріч для мене - остання надія,
І віра, що осінь - прекрасна пора.
Спасибі тобі, що ти є в цьому світі,
Дасть Бог перетнуться і наші стежки...
А може - це спомин про юність і мрії,
І пам'ять живої у серці весни?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598427
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.08.2015
У дворі криниця, в ній смачна вода,
Йшли на косовицю, а чи на жнива -
Люди забігали до тії криниці,
З неї набирали доброї водиці.
У бабусі Мотрі діжечка була,
І по самі вінця була в ній вода.
На діжечці кришка, під нею - вода,
А на кришці кварта - пий воду до дна.
"Пийте, любі діти, із кварти до дна,
Бо у ній водичка зоряна, смачна."
Ми вдивлялись у воду- нишком, крадькома -
У діжці і в кварті - зірочок нема...
Вечорами зорі нависали низько,
Підійшли з бабусею до криниці близько...
Зазирнули тихо ми у ту криницю,
Там світились зорі з чистої водиці.
Водичка гойдалася ніби зовсім низько,
І мені здавалося - зорі зовсім близько.
Я дивилась вражено на зірки в воді,
І мені здавалися вони чарівні.
Їх було багато великі й малі,
Золоті, рубінові, срібні й голубі.
Бабця набирала із криниці воду,
Зірки колихалися у відрі малому.
Промінці від зірок розбігались в боки,
Губ моїх торкалися, цілували щоки.
Я пила ту воду, вона, як свята-
Додавала сили, щоб я підросла...
... І з тих пір минуло вже багато літ,
Я пройшла багато стежок і доріг.
Та в думках і навіч лину до криниці,
Наяву і подумки до тії водиці.
Криниця бабусина - зоряна вода,
В ній жива лишилася Мотрина душа.
І мені довіку не забуть криницю,
І мудру бабусю й зоряну водицю...
...Припаду я знову до тії води -
Наберусь наснаги й сили, як завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598420
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.08.2015
Я іду, як із туману,
Або йду, як із дощу.
Я спішу назустріч сину,
Я зустріть його спішу.
Може він до мене їде,
Може він до мене йде,
А, можливо, він у небі
Білим лебедем пливе.
І мене не зупинити
Ні вітрам, ані дощам,
Я нікому в цьому світі
Зустріч з сином не віддам.
Я спішу, хоч добре знаю,
Там могилка край села.
І берізка, що стрічає
Кожен раз мене одна.
І нічим нікому в світі
Мою не зміряти печаль,
Поселилася навіки
В моїм серці туга й жаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598274
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.08.2015
Я спішу щоденно,
Край села могила.
Там шепочуть клени,
То могила сина.
Там шепочуть клени,
Квітнуть чорнобривці,
Чорно там і сумно
У його домівці.
Стою біля неї
В журбі і печалі,
Бо вже не вернеться
Синочок до мами.
Його вже не буде,
Цього не забути,
Все б віддала, люди,
Щоб його вернути.
Щоб знову почути
Його голосочок,
Тільки щось шепоче
Кленовий листочок.
Там шепочуть клени,
Чорнобривці плачуть.
Печаль мою й тугу
Тільки вони бачать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598269
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.08.2015
Україно, бездольная мати -
Та скільки ж ти будеш терпіть і страждати,
І доки ще жити в печалі й тривозі,
Терпіть ворогів на своєму порозі?
Завжди, наша рідна, багато вже літ
В звитязі і праці пізнавала ти світ.
Та слава Богу ще в тобі живе -
Найважливіше - серце золоте.
Була завжди ти трудолюбом,
Бо найцінніше в тобі - люди.
І недарма їх звали - гречкосії,
Твоя геніальність - в засіяній ниві.
Степи, поля і ранні роси,
Краса землі,..і гіркі сльози -
Все поєднала у собі й народі,
Ти не корилась ворогам у будь-якім поході.
Знесла і відчай, й лихоліття,
І віри не втрачала довгі століття,
Перенесла усі важкі хуртечі,
Все витримали твої натруджені плечі.
Талановиті і правдиві твої люди:
Діди,батьки, сини і доньки, і онуки-
Завжди були трудолюби.
Ти відкривала двері їм до мистецтва і науки.
І мова твоя надзвичайно багата,
Вела на подвиги і битви проти супостата,
І сьогодні у битві з ворогами -
Ти найрідніша ,люба наша мамо!
Ми всі тебе любимо і поважаємо,
За тебе на битву важку поспішаємо,
Не стерпим наруги, не допустим відчаю,
І пісню про тебе, й для тебе ми заспіваємо.
Живи ж, наша рідна, мільйони ще літ,
Хай буде величний твій зоряний світ -
У мирі, у праці, в натхненні й спокої
Ми будем щасливі, матусю, з тобою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598101
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.08.2015
Літо вкриває Україну
Безмежні сонячні лани.
А там на сході знов руїни,
Як після чорної чуми.
А там заграви і пожари,
І кожен день ідуть бої.
І знов задимлені стожари
В неоголошеній війні.
Війна всім горя добавляє,
Батьків вбиває і синів.
І Україна знов страждає,
Сиріт все більшає і вдів.
Ворог підступно наступає,
( Байдужий він до всіх жалів).
І "брат" російський "помагає",
Так їхній Путлер повелів.
Та Україну їм не вбити,
Переживем ми люте зло,
Людською кровію облите -
Відійде так, як і прийшло.
Станем сталевою стіною,
Знищим проклятих ворогів,
Щоб ненажерливий війною
Йти в Україну не посмів.
І літо сонцем усміхнеться,
Дощем оновляться поля,
Земля красою убереться,
Добром і миром забуя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598076
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.08.2015
Прилетів лелека до моєї хати,
Один без подруги гніздо будувати.
Працював невтомно,збудував гніздечко,
Присів, зажурився, боліло серденько.
Боліло серденько і душа боліла,
Бо його подруга та й не прилетіла.
Схиливсь на гніздечко і сидів тихенько,
Ждав свою подругу і пізно, й раненько.
Вдалечінь вдивлявся лелека від туги,
Не діждавсь лелека своєї подруги.
Полетів лелека, залишив хатину,
Десь тепер шукає він свою дружину...
...Дуже цей лелека схожий на людину,
Шукає подругу, як мати жде сина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597927
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.08.2015
Знов гуси-лебеді летять,
Казок дитячих диво-птиці.
Я намагаюсь розгадать
Їхніх польотів таємниці.
У їх польотах щось бринить,
Мене вертає у дитинство,
Я відчуваю в таку мить
Природи - матінки єдинство.
А гуси-лебеді летять,
Крилами звабливо тріпочуть.
І хмарам їх не перейнять,
Спинити лебедів не зможуть.
Вони летять нижче від хмар,
Дзвонів незвичних лине сила.
Мені дідусь колись казав,
Що то співають їхні крила.
А гуси-лебеді летять,
Вірую я в казкову птицю.
Вони уміють відкривать
Життя земного таємниці.
Мені здається й я лечу
Через моря, гори і ріки...
І я лебідкою стаю,
З ними об"єднуюсь навіки...
І чую предків голоси,
Казок невичерпні криниці,
Густі, дрімучі праліси,
Звуки прадавньої дзвіниці.
А гуси-лебеді летять,
Я проводжаю їх очима.
Вони повернуться назад
І додадуть наснаги й сили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597877
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.08.2015
Відпливло, пройшло тепле літечко,
Вже в моїм садку жовте листячко.
Я садком іду, посміхаюся,
Його щедрістю наповняюся.
Мій садок цвіте жовтим килимом,
Все нагадує мені милого.
Тут колись ми з ним зустрічалися,
Тут гуляли ми й спілкувалися.
Тут під вишнею наша лавочка,
Він шептав мені: "Моя Галочка!"
Стиглі ягоди нам сміялися,
А ми їли їх і цілувалися...
Що було колись, а тепер нема,
І під вишнею я стою одна.
Я пригадую тепле літечко,
До ніг падає жовте листячко.
Розійшлися ми,не журилися,
В серці спогади залишилися.
Відпливло, пройшло моє літечко,
Вже на стежечці жовте листячко.
Із садочком я не прощаюся,
Щемним спогадам посміхаюся.
Що було, пройшло, не вертається,
Сліди листячком замітаються...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597760
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.08.2015
Знову кличуть мене ті стежки,
Де колись ми з тобою ходили.
Відпливли, пролетіли роки,
Коли ми і дружили, й любили.
То нічого, що в зморшках чоло,
Білим снігом покрилися скроні,
Пам'ятаю усе, що було,
Хоч не все,що хотіли збулося.
Спохмурніла, схилилась верба,
Як і ми, вона теж постаріла.
А у річці прозора вода,
Наша річка жива, не зміліла.
Все у пам'яті знов ожило,
(Очерет щось шепоче колоссям),
Не сумую за тим, що було,
А можливо, то тільки здалося...
І снують, повертають думки.
( Любі серцю у спогадах роки).
Притуляюся знов до верби,
І здається, твої чую кроки...
...Ось підійдеш...Торкнешся руки...
Вітер нам розкуйовдить волосся...
Наші мрії, надії, думки -
Жаль, що все відпливло, відбулося.
Наша річка і наша верба,
Мовчазні наших зустрічуй свідки.
Не журюся...Та все ж я сумна,
А на серці і солодко, й гірко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597678
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.08.2015
Вийшла з хати погуляти,
І не знала куди йти.
Та стежинка і доріжка
Привели знов до верби.
За рікою голубою
Зохолонули сліди.
Де стрічались ми з тобою,
І щасливими були.
Тут стояли під вербою,
Там бродили до зорі.
Милувалися красою,
Закохані й молоді.
Наша річка невеличка,
Вода чиста, як сльоза.
Вірна подруга - вербичка,
А тебе, милий, нема.
Помовчу я під вербою,
Розуміє все вона.
Ми бували тут з тобою,
Тепер я стою одна.
Посумую над рікою,
До вербички пригорнусь.
Не зустрілись ми з тобою,
Я з вербою пожурюсь.
Знаю я, не допоможе,
Ані річка, ні верба.
Не повернеться ніколи
Золота наша пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597526
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2015
Ми блукали за рікою,
Небо голубе.
Ми стояли під вербою,
Ти любив мене.
Сиві трави у тумані,
В сяйві далина.
Цілував ти очі карі
І мої уста.
За рікою голубою
Наша там верба.
Милувався ти косою,
Казав: "Золота!"
За рікою, у долині
На траві роса.
Заблукали ми в долині -
Ой весна красна!
Я сміялась говорила,
Посміхався ти,
Ми були такі щасливі,
Жаль - не назавжди...
Все розтало у тумані,
Висохла трава.
Я одна броджу в долині,
А тебе, милий, нема.
Розійшлися наші долі -
Не моя вина.
І блукаю за рікою
Я тепер - одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597522
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2015
Журавлики прилетіли,
Прилетіли, в лузі сіли.
Болить серце, завмирає,
Серед них мого немає.
Стоять собі журавлики
В лузі над водою.
Підійду до них близенько,
Вмиюся сльзою.
Підійду до них близенько,
І їх запитаю:
-Де журавлик мій рідненький,
Чом його немає.
Журавлика вже живого
У світі немає.
А як жить мені без нього,
Ніхто не спитає.
Піднялися журавлики,
Крильми помахали.
Чом загинув мій журавлик,
Вони не сказали.
Полетіли журавлики,
Стою над водою.
Залишаюсь у цім світі
Навік сиротою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597332
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2015
А я дивлюсь на неба міражі -
Хмаринки в нім, як сизокрила грива.
Сумні пливуть, курличуть журавлі,
Я серед них шукаю свого сина.
Не відірвать очей від журавлів,
Ніжно тріпочуть їхні чудо-крила.
Я прислухаюся до журавлиних голосів,
Може почую голос свого сина.
Курличуть ніжно журавлі й спішать,
Мені ніяк не встигнути за ними.
В чужі краї сумні вони летять,
І серед них немає мого сина.
Де ж мій синок? Не кажуть журавлі...
Та серце з цим миритися не хоче.
Жду-виглядаю інших журавлів,
Сльози туманом сліплять мені очі.
Та знову ваблять журавлів ключі,
Спішу за ними, доки ще є сила.
І я прошу, благаю журавлів:
-Ви принесіть хоч звісточку від сина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597329
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2015
Виросли онуки...Відцвітають квіти,
Зникли світлі мрії, прив'яла любов,
Живе лиш Надія - я не зайва в світі,
Б'ється моє серце і пульсує кров.
Все частіше в гості приходять печалі,
Очі застилає пекуча сльоза...
І тоді не знаю, як же жити далі ,
Душу огортає сум'яття і мла.
А доля сміється, іноді глузує,
На шляху підніжки часом підставля...
І тільки Надія, як голуб воркує,
Повертає мрії, думи оживля.
Нікуди спішити...І в жовтні, і в грудні,
Болячки турбують, снять тривожні сни...
І знову Надія і в свята, і в будні,
Прихід пророкує нової весни.
У житті бувають і радощі, й болі,
А літа спливають, як в річці вода,
І кажу я долі, що не здамсь ніколи,
Доки світяться зорі і сонце сія.
Милості від долі не буду чекати...
Почну нову справу, оживлю буття.
Повернуться мрії - молоді, крилаті,
І любов, і віра в світле майбуття.
Прикрощі, невдачі, печалі і болі...
Не спинить ніколи їм древа буття.
Довірюсь Надії,верну віру й спокій,
Найцінніше в світі любов до життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597193
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.08.2015
Поля покошені, степи сполошені,
Листям засипані садки й стежки.
Холодні дні прийшли, сумні непрошені,
І заморозили мрії й думки.
Стоїть і дуб старий, ніби натомлений,
В тиші навколишній заснув і спить.
Імлою й мжичкою простір наповнений,
І промінь сонячний ледь-ледь тремтить.
Хатинка схилена, вікно затьмарене,
Бабуся стомлена під ним сидить.
Очі прищурені, думки захмарені,
Для неї й час давно ніби спинивсь.
Колись для неї світ пахнув черешнями,
І ранком росяним і молоком.
Стежки бабусені життям розчесані,
Зникли за обрієм, десь за бугром.
Обличчя зморшками вкрите бабусине,
Уста вже вицвіли, зубів нема.
Діти роз'їхались, онуки виросли,
В селі лишилася вона одна.
Бабуся стомлена, сидить задумана,
Був і в її житті багряний світ.
Тепер живе одна, дуже засмучена,
Щодня з мобільного чує:"Привіт!"
Рідні в містах живуть, давно одружені,
Працюють, сповнені добрих надій.
Часи тепер важкі, дуже напружені,
І їх життя несе у круговій.
В місто забрать її, усім привабливо,
Щоб не журилася в селі одна.
Та тут життя її смутком притрушене,
Не залишити їй свого села...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597135
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.08.2015
Ми не зустрінемось, я знаю,
Бо розійшлись наші путі.
І лиш дорога між полями
В спадок залишилась мені.
А ще лишилось синє небо,
І стежка в нашому саду.
Тільки тепер уже без тебе
Я по саду сумна ходжу.
А та дорога між полями
Тебе від мене відвела.
І йде незнаними стежками
Осінь похмура і сумна.
І ніби в небі сірі хмари
Гаптують фарбами життя,
Та візерунки, як отари,
Не розібрать їх до кінця.
За полем обрій десь синіє,
Грає веселка вдалині.
З тобою всі пішли надії,
Смуток залишився мені.
І в ці похмурі дні і ночі -
Зі мною спогади мої.
Серце миритися не хоче,
Що розійшлись наші путі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596988
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2015
Калина знов виблискує намистом,
Біля криниці в нашому саду.
Сад запишався перед падолистом,
Неспішно я садком одна іду.
Сумую я і яблуня зі мною,
( Ти посадив для мене навесні).
Її плоди,наповнені снагою,
Щасливий час нагадують мені.
А поруч груша,ніби молодиця,
Здається щось нашіптує мені.
І як колись, у дощ і громовицю,
Чарівний сад умитий у красі.
Я до криниці знову повертаю,
І смуток свій на цямрини кладу,
Водички я з криниці набираю,
І спраглими устами її п'ю.
Як і була, смачна вода в криниці,
І стиглі груші, й яблука в саду.
Наша калина, ніби чарівниця,
В своїм намисті знову на виду.
Я до калини лагідно всміхаюсь,
(Хоч відчуваю присмак полину),
Губами я плодів її торкаюсь,
І за минуле вдячність їй шепчу.
Як і колись, наповнений плодами,
Наш тихий сад всміхається мені...
Твоя любов зорить під небесами,
Світиь мені на праведній землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596977
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2015
Суворий час...І ми сумні
В своїй нелегкій долі.
І як стеблинки ми ламкі,
Старі стаєм і кволі.
Давно вже сніг на голові,
Й безсоння в довгі ночі,
Лиш в згадках роки молоді,
Та усмішки дівочі.
Усе було в нас, як у вас:
Солодкі сни і мрії,
Хоча й крутили часто нас
Життєві веремії.
Та ми боролись,як могли,
Не спокушали долю.
Складні дороги ми пройшли,
Важкі і дуже довгі.
Ми пацювали повсякчас,
Нам вистачало сили.
Тепер, повірте, гріють нас
Лиш спогади й надії.
Ви не судіть суворо нас,
Що вас не розумієм.
Зморшки у нас замість прикрас,
А душі - молодії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596759
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.07.2015
Люблю стабільне й перемінне,
Широкий білий світ.
Люблю, як вітер тихий віє,
І як лунає сміх.
І стиглі овочі, й зелені,
Краплі роси із віт,
Люблю спокійне і веселе,
І щирий сміх.
Люблю рожеві світлі ранки,
Плинний перебіг днів,
Люблю вечері і сніданки,
Й наявність втіх.
Пишу історії і вірші -
Веселі і сумні,
Люблю помріяти у тиші,
(І ще й посидіти у кріслі),
І поспівать пісні.
Люблю читати щось цікаве,
Без діла не сиджу...
Борщі, каші, супи, приправи,
Ще й пиріжки печу.
Люблю розгадувать кросфорди,
Судоки теж люблю,
Веселі з друзями розмови,
Хоч по мобільному...
Що не кажіть життя цікаве,
І я його люблю.
А жарти й сміх завжди добавлять
Здоров'я й настрою.
Отож кажу усім сьогодні:
"Сміятися- не гріх,
Смійтесь й жартуйте на здоров'я,
Нехай лунає сміх!"..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596608
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.07.2015
Короткі літні теплі ночі,
Спокійні і грайливі дні.
Розкрили квіти свої очі -
Чарівні, милі і ясні.
Високо в небі диво - хмари
Пливуть неначе журавлі -
То дивовижно - кучеряві,
А то розірвані й німі.
То розкривають свої крила,
Все поливаючи дощем.
І все стає казково - миле,
Виклика збудження і щем.
Як гість чудовий на порозі
Легенько стука й капотить,
І трави, й квіти дивозорі
Дощем оновлюються в мить.
І вітер вільний, диво-дивний
Небесну поверта блакить,
Вже не різкий, та й не сумирний -
То затиха, то знов шумить.
І квіти, і садки радіють,
Тихо роняють пелюстки,
І оновляються їх мрії
Дощем, як помахом руки.
Стають спокійні дні і ночі
Дощем оновлена земля,
Ліси, поля, садки урочі -
Богом дароване дання...
Всім людям хочеться,щоб літо
І квітувало, і цвіло,
І щоб росли щасливі діти,
І воєн більше не було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596573
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.07.2015
Якось лев відпочивав,
Під кущами грався,
Терся він і позіхав,
І навіть качався.
Потім сам собі сказав:
"Дужий я удався,
Не ховаюсь, не боюсь,
Як інші бояться!
Ось, наприклад, комарі -
Малі і нікчемні,
Можна лапою давить,
Чи набравши в жмені!"
І сказали комарі
На слова досадні:
"То нічого, що малі,
Зате не незграбні.
Ти- великий, ми- малі
(Так дала природа),
Як захочемо, то й ми
Утрем тобі носа!"
Лев сердито закричав:
"Цить, мала сволота!
Я вас лапою усіх
Знищу. Закрить рота!"
І на це сказав комар
(Певне, з гурту старший),
"А ну, братці,налітай,
Насядьмо на лева,
Щоб відчув, що з комарів
Сміятись не треба!"
Як сипнули комарі
На голову, спину,
Жалять лева дружно всі,
Кров п'ють безупинно.
Лев хвостом своїм махав,
І лапами дригав,
Терся, бігав і скакав
І пащею чмихав.
Комарів же налетіло,
Як дощу із неба.
І тоді лев заволав:
"Досить,вже не треба!
З вами я пожартував,
Пощадіть, благаю,
Що ви дружні дуже всі
Я давно це знаю!"
Піднялися комарі
Стовпом понад левом
І сказали комарі:
"Ми знаємо, Леве,
Сили вдосталь є в тобі
І ти не ледащо.
Сила, звісно, хорошо,
А розум - ще краще!"
Я надіюся, що й ви,
Дітки зрозуміли -
Одному не все здолать,
Разом - все під силу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596415
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.07.2015
Лев після обіду ліг відпочивать,
В холодочку гарно йому було спать.
І тут появилось мале мишеня,
Прямо через лева бігло навмання.
Лев дуже сердитий проснувся, ричить:
"Як же ти посміло мене розбудить?
У мене немає до тебе жалю,
Я тебе негайно, чуєш, роздавлю."
Мишеня пищало: "Левочку, прости!
Я тебе благаю, мене відпусти,
Я більше не буду бігать і скакать,
І тобі в пригоді колись можу стать."
Весело сміявся лев над мишеням.
Відпустив і гордо так йому сказав:
"Ну гаразд, сьогодні тебе відпущу,
Ще раз потривожиш, тоді - задавлю!"
Мишенятко швидко в бур'ян утекло:
"Минула розправа, раділо воно."...
Якось через тиждень лев ходив, гуляв,
На біду велику в тенета попав.
Він дуже крутився, пручався, ричав,
Та ще більш тенета плутав, загрузав.
Вже не було сили, не знав що робить,
І тут мишенятко появилось в мить.
Підійшло до лева, кругом обійшло,
І тенета сміло гризти почало.
Через півгодини тенента упали,
Леву вже не важко вийти із них стало.
Випростався лев, вдячний мишеняті,
Тихо і спокійно подався він далі.
Мораль у цій казці на диво проста -
Світом білим править вдячність й доброта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596345
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.07.2015
Усе тече і змінюється в часі,
І повертає "на круги своя".
За кров, що ллється нині на Донбасі,
За Крим, сусідка відповість сповна.
Князь український заснував її столицю,
І пишнотою славилась Москва.
А загребущим жириновським сниться,
Що України в світі вже нема.
Сусідка наша правила забула.
І в якім часі нинішнім живе.
ЇЇ невігластво весь світ дивує,
"Хто сіє вітер, бурю той пожне"
Здоровий глузд втрача вона щоденно,
І до кордонів військо своє пре,
"Гради" і "Смерчі",грізні БТРи-
На українську землю вперто шле.
Військове вторгнення давно здійснила,
Та вперто окупацію не визнає.
Везе додому сірі домовини,
А навкруги усе гримить, реве.
А ще придумала "гуманітарку",
І вже відомо,що у ній везе.
На "кон" поставила "козирну карту",
Й свою політику веде.
Щоб зупинити ворога, потрібні сили,
Та певне в нас ще їх не вистача,
Хоч захищають нас бійці сміливо,
Військова техніка слабка.
Без кожного з нас війну не зупинити,
Доля країни у наших руках,
Ми допоможем армію зміцнити,
Не віддамо і п'яді ворогам.
Багатих на Україні є багато,
Лиш би бажання в них таке було,
Щоб в час війни не збільшувати статки,
А спорядити військо для АТО.
Уже давно пора подбати владі
Про закриття кордонів на "замки",
Щоб не змогли пройти ніколи і ніякі
Різного роду вояки.
А наша влада вміє говорити,
І запевняти,що усе буде гаразд.
Пора на сполох всіх вже розбудити,
Вести вперед, ні кроку вже назад.
Й не треба нам надіятись на допомогу з-за кордону,
Кожна хвилина дорога.
За Україну станемо стіною,
Нас не злякають Путін і Москва.
Усе тече і змінюється в часі,
І повертає " на круги своя".
І буде мир в Криму і на Донбасі,
Альтернативи іншою нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596204
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.07.2015
Я молюся Богу перед образами
За міста і села, за Україну-маму.
За дітей, онуків і безмежне поле,
За єдину й вільну України долю.
Щоб слово привітне,як зерно елітне
Линуло як пісня, славило і квітло.
Завжди працювали фабрики й заводи
Для людей трудящих славного народу.
Щоб дощі привітні землю умивали,
А селяни вміло поля обробляли.
Щоб в містах і селах сльози не котились,
Люди працювали і Богу молились.
Вода була чиста, свіжа і прозора,
Все для України я прошу у Бога.
Відійшли щоб в вічність війни й негаразди,
Пенсії й зарплати видавались вчасно,
Утвердилась віра в нашій Україні,
Люди були щирі, дружили й раділи,
Ворогів не мали і були щасливі.
Щоб жита й пшениці завжди колосились,
А у людей очі, як зорі, світились.
Щоб хлопці й дівчата щиро усміхались,
Міцними щоб діти на світ появлялись.
Щоб стала країна світла і багата,
Усе було добре і в будні, і в свята.
Отак я молюся днями і ночами
За нашу найкращу Україну - маму...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596152
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.07.2015
Не в далеких краях,
Не за горами, долами,-
Ми зростали в степах
І ходили там босими.
Не в великих містах
Із бетону дорогами,
Ми жили в хуторах
З грунтовими дорогами.
Не в будинках міських
Із широкими вікнами,
А в хатинках сільських
Під соломою - стріхами.
Не в квартирах ясних
З батареями новими,-
Грілись в ряднах простих,
Та й не всі мали дрова ми.
На стовпцях-пакільцях
Там сушилися горщики.
У старих казанах
Нам варилися борщики.
На кілочках простих
Під журливою стріхою
Диво-глечик старий
Висів поруч з макітрою.
З того глечика ми
Молоком пригощалися.
У важкі ті роки
Ми росли й посміхалися.
Хоч давно це було,
Та ніщо не забулося,
Повернулось, прийшло,
Тихо нам посміхнулося.
Не далекі краї
Нас приманюють зорями,
А колючі стерні,
Де ходили ми босими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596049
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.07.2015
Я народилася в селі,
навчалася у сільській школі.
Народ мій там, і там мій дім,
хоч не живу давно я в ньому.
Та я туди завжди спішу,
(хоч і важкі мої вже кроки),
селом своїм жила й живу-
усе життя, всі свої роки.
І "Добрий день!"- кажу я всім,
кого зустріну у дорозі.
Моє село і мій там дім,
допоки я ходити в змозі.
Я пам'ятаю всі стежки,
що їх сходили мої ноги,
дитячі і шкільні роки,
дні перемог і дні тривоги.
І я із гордістю кажу:
"Я з колоска села рожденна".
Вірші й пісні про це пишу,
і оповідки, і поеми.
Я їду і спішу в село,
коли в душі моїй тривога,
і там знаходжу те Весло,
що знов веде мене в дорогу.
Мої стежки в моїм селі,
річка, ставки,садки й діброви,
і люди рідні всі мені -
не зникнуть з пам'яті ніколи.
Я народилася в селі,
дарунок це мені від Бога.
І в дні святкові, й в будні дні
птахом лечу - спішу до нього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596013
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.07.2015
А мені приснився сон,
Ніби я блукаю...
І у школі своїй рідній
Сьомий клас шукаю.
Бачу дивний клас у сні,
Квіти гарні на вікні.
А за партами у ряд
Учні парами сидять.
В класі чисто, аж блищить
І крику немає.
Вчитель за столом сидить,
Журнал розглядає.
Як у церкві гарно там,
Ніхто не стріляє.
Біля дошки чудо-Йван
Задачу рішає.
Ніхто жуйку не жує,
Дівчат не щипає.
І порядок в класі є,
Відсутніх немає.
Я радію - повезло,
Тепер в класі, як в кіно.
Всі уміють додавать,
Ділить, множить, віднімать...
На уроках усі пишуть,
Все відповідають.
На перервах тихо ходять,
Про щось розмовляють.
Ну не клас, а прямо рай,
Хоч до рани прикладай,
Жаль, що це лише мені
Наснилося в чуднім сні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595833
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.07.2015
В однім класі мудрий вчитель
Учнів всіх навчав.
Як розв'язувать рівняння
Він їм показав.
Клас уважно дуже слухав,
В зошити писав,
Лиш Іван косу до парти
Сусідці в'язав.
Зрозуміли усі учні,
Склали алгоритм.
А Іван уже сусіду
Показав язик.
Два рівняння учні сміло
Розв'язали самостійно.
А Іван у цей же час
Майстрував якийсь каркас.
Вчитель весело поглянув,
Учнів запитав:
"Чи є, діти, у вас питання,
Хто ще не пойняв?"
" Зрозуміли всі. чудово,-
Каже вчитель -Молодці!
А тепер Іван на дошці
Зробить висновки прості!"
Вийшов Іван до дошки сміло,
Крейду в руки взяв,
І рівняння, що на дошці
Довго розглядав.
І подумав:"От улип...
От тобі й попався".
П'ятірнею лоба витер,
За рівняння взявся.
Він його і так, і сяк
Розглядав очима,
І руками його гладив,
Дістав і плечима.
Як розв'язувать його
Наш Іван не знає,
На сусіда і сусідку
Скоса поглядає.
А ті дивляться на нього,
І сміх їх аж душить,
Може видумщик Іван-
Те рівняння вкусить.
"Ну ж мо,ну ж мо, ну,Іван,
Не хитре ж рівняння.
Як же будеш ти рішать
Домашнє завдання?"
В кожнім класі певне є
Отакі Івани.
Не навчились розв'язать
Жодного рівняння...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595780
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.07.2015
Не ламайте руки, не впадайте в транси-
Є в житті багато болю і жалю.
Є великі станції, є і полустанки,
Не втрачайте віру і любов свою.
Не спішіть надмірно і не зуприняйтесь,
Вам по силі відстані і по честі - честь.
Не впадайте в відчай, більше посміхайтесь,
І не поспішайте ставить крапку й хрест.
Не кричіть, не плачте, а моліться Богу.
Все в житті трапляється - в кожного своє.
А робіть упевненні й чіткі в міру кроки,
З будь - яких обставин вихід завжди є.
Вірте все владнається, минуть перегони,
Ще настане радісна і світла пора.
Будуть і світанки, будуть перемоги,
В світі усім вистачить тепла і добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595632
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.07.2015
Між турбот й сподівань, між страхів й сум'яття,
Ми про себе і час забуваєм.
В перепонах буття, пропливає життя,
Та ми досвід і гарт здобуваєм.
А життя, як вода, дуже швидко сплива,
До кінця воно всіх наближає
Озирнись і забудь, що було вже нема,
Сьогодення ж завжди надихає.
Бо ж сьогоднішній день-найцінніший наш скарб,
Не втрачай, бо ж і він не вернеться.
Сенс життя, його мудрість і гарт
Сьогоденням тобі усміхнеться.
І про завтра не дуже журись,
Не прийшло воно ще, не настало.
Сьогоденням живи і йому лиш корись,
Бо ж миттєвостей в нас дуже мало.
Кожну мить бережи і не дуже гріши,
І проблеми не звалюй на інших,
Бо ж причини невдач, у тобі всі вони,
То ж оцінюй їх сам правильніше.
То ж живи й пам'ятай - не в майбутньому рай,
В сьогоденні, в цю мить і хвилину.
І за справи берись, і у них поринай,
Бо ж життя в нас в цім світі-єдине.
Між турбот й сподівань, між страхів й сум'яття-
Забувати про себе ніколи не треба.
Все, що є- відпливе, відійде в небуття.
Лиш Земля вічна, Сонце і Небо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595590
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.07.2015
Життя майже пройшло,
До обрію скотилось.
Щось добре в нім було,
А щось лише приснилось.
Завжди спішила в даль,
Весна буяла й літо:
І радість, і печаль,
І тінь була, і світло.
Вдивлялась в небеса,
Вслухалась в чисті звуки.
Вловити журавля
Хотіла в свої руки.
Не вийшло з журавлем,
( Були лише синиці).
Життєвим кораблем
Прийшлось ковтать кислиці.
А осінь і зима -
Ще додали розпуки.
І вже готова я
До вічної розлуки.
Не треба журавля,
Й синиці вже не треба.
Для мене є земля,
А їм потрібне небо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595470
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2015
З степового я краю,
Його вітром обвіяна,
Тихі ранки стрічаю,
Небесами обвінчана.
Заворожена вербами
І калиною ніжною,
Заколисана кленами,
А росою освітлена.
З степового я краю,
І з села героїчного.
І нема кінця краю
У буття споконвічного.
З трудового народу
Я батьками народжена,
Знаком їхнього роду
Назавжди нагороджена.
Тут урізані в землю
Моїх предків останки.
Я їх музу приємлю,
Передам і нащадкам.
До роботи бажання
Всі поради сприймаю,
Віру їх й сподівання
До кінця оправдаю.
З степового я краю,
Його вітром обвіяна,
Йду лугами й полями,
Колосками уквітчана.
І водою джерельною
До снаги я напоєна,
І любов'ю безмежною
Я по вінця наповнена...
З степового я краю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595443
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2015
Симфонії літніх лісів,
В них літа чаруючі ноти.
Пташиний замріяний спів
І літні приємні турботи.
Симфонії літніх полів
Пливуть незбагненно-урочо.
І мрії несуть в височінь
Із нотами літа охоче.
Симфонії літніх садків,
Я в їх чарівному полоні.
Вловить заворожений спів
Свої підставляю долоні.
Симфонії літніх степів,
Наповнені сонячним жаром.
І втома відводить у тінь,
Солодким напоює чаром.
Симфонії літніх ланів,
(Хоч літом багато роботи),
Я слухаю трепетний спів
І літа заучую ноти.
Симфонії рік і ставків
Дарують і ніжність, і втіху.
Таких зачудованих днів
Мені не забути ніколи.
Симфонії літніх часів
І хору незвичного ноти.
Наповнений сонячний спів
І літа приємні турботи.
Злегка вітерець шелестить
Духмяними нотами квітів.
І хочеться вірить і жить,
Симфоній наслухавшись літніх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595263
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2015
Час пливе, поспіша,
Ніби в річці вода,
І нікому його не спинити.
Ой роки, ой літа,
Не спішіть, підождіть,
Скільки нами в житті пережито.
І дитинство в біді,
Юність наша в труді,
Важка праця у зрілому віці.
А тепер ми такі -
Неспокійні й слабкі,
Хоч старієм, та вмієм терпіти.
Живемо між людьми,
Ще й працюємо ми.
До чужої біди не байдужі.
Хоч в нас сили малі,
І на вид ми слабкі,
Та ми духом і вірою дужі.
Час пливе, поспіша,
Не черствіє душа.
І добро ми ще вмієм творити.
А роки, не біда,
Як співає душа,
Легше з піснею в світі нам жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595091
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2015