| Сторінки (13/1222): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Крилата пісня, як бешкетник-вітер,
Розбурхала осінній диво-сон,
Індичо набундючилися квіти,
Літало листя з вітром в унісон.
Агатом виглядало хмарне небо,
Тархуном оксамитились гаї,
А осінь усміхалась ніби Геба…
Піастри дарував нам срібний іній,
І милувались верби у воді,
Сумна мелодія - акорд осінній,
Нагадує про роки молоді...
Я ж не сумую - осінь у дворі!
*КРИЛАТА ПІСНЯ – по вертикалі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370115
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.10.2012
Осінь заплела вінок у коси,
Прикріпила вельон із туману,
Запросила всіх до себе в гості -
Дружно за столом сидять гурмани…
Заквітчала плаття пелюстками,
із калини в неї намистини -
Між гостей мережить каблучками,
Усміхається до всіх гостинно…
Поряд парубок міцний і гарний -
Жовтень осінь обіймає ніжно,
В нього також одяг різнобарвний –
А в очах бринить ясна усмішка…
На столі стоїть вино й закуска,
І міцна горілка, ніби сльози,
Холодець та з яблуками гуска,
«Шуба», вінегрет, салат «мімоза»…
Окрім цього ще й гарячі страви -
М‘ясо, риба каша та ковбаси,
Ароматом зваблюють приправи,
Господиня пригощає квасом…
А коли вже добре попоїли,
Зазвучали голосно музики,
Танцювало польку все довкілля,
І тремтіло листя у осики…
Осінь веселилась аж до ранку,
Всіх бурштинним медом пригощала,
Заспівали півні на світанку,
І на небі сонце засіяло…
Наречена одягла хустину,
Гарну стрічку заплела у коси,
У повітку понесла хлібину,
Де кричали кури стоголосо…
І худобу сіном пригостила,
Молоком телятко напоїла…
Осінь-жінка – справжня господиня,
Своїм серцем жовтень обігріла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2012
Мигиче небо – мрячить дощ зрання,
Елегія – сумна, тужлива пісня,
Лавина слів, як спроба пізнання,
Абстракція - це нереальна дійсність,
Нірвана – абсолютна пустота…
Харизма - унікальний божий дар,
Оазис – це рослинний рай в пустелі,
Любов – в душі і серці ніби жар,
І крутиться життя на каруселі,
Ятриться болем зранена душа…
(По вертикалі – МЕЛАНХОЛІЯ…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369671
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 09.10.2012
О_сінній ранок прокидається потужно,
С_ирени іномарок стоголосо тужать,
І бризкає фонтаном вода із-під коліс,
Н_еначе вранці в їх колеса вселився біс…
Н_акундубасились свинцево-сірі хмари,
І вітер в небі пильно стереже отару
Й ганяє листя кольорове по калюжах…
Д_ощем умилося засмучене довкілля,
О_плакує гучне і радісне весілля,
Щ_о вчора усміхалось сонячним промінням…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369422
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 08.10.2012
Ч_аклує осінь в місті і в селі –
А_ромить димом спалений бур‘ян,
Р_ожеве листя мріє на гіллі,
І каламутний стелиться туман…
В_ечірні зорі сяють в вишині,
Н_а небі місяць наче отаман,
А хмари загубились уві млі…
О_сіння ніч приспала будній день,
С_покійно сплять дорослі і малі,
І бачать сни - в театрі мізансцен
На скрипці грають диво-скрипалі…
Ь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369395
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 08.10.2012
Зеленим килимом ще тішиться земля
Купається в промінні падолист
На горизонті рожевіють небеса –
Все це малює осінь-пейзажист…
Дрімають пишні клени в позолоті мрій,
На сонечку гербарієм горять,
Гойдається на сонці білий сухостій,
А в полі пізні маки майорять…
Лежить солома валунами на полях,
Стрибають чорні птахи по стерні,
У лісосмузі заховались між гіллям,
Ласують пізні ягоди смачні…
Хвилюються у заростях старі ставки,
І голубіє річка за селом,
Качки пірнають в воду ніби поплавки,
Сумує човен за своїм веслом…
Схилили віти верболози до води,
Поважно п‘ють її, немов нектар,
Ростуть на березі розкішні бур‘яни,
І чорногуз крокує, як гусар…
У розпалі пора осіння золота,
І сонце лагідне, мов кошеня,
А осінь фарби додає до полотна -
Милуюся світлинами щодня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369207
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2012
Учора знов було спекотне літо -
На клумбі задихались пишні квіти,
Бузково-сині, білі і червоні
Самі просилися в мої долоні…
Дрімало небо мов мала дитина,
Його вкривали хмари, як перина,
І важко пилом дихало довкілля,
Боліла голова, як на похмілля…
Зі мною поряд щебетали діти,
Бабусі вийшли в двір погомоніти -
Всіх осінь чарувала кольорами,
А в небесах звучали нотні гами…
Як передвісники дощу, тремтливо
Листочки шепотіли – буде злива!
На ранок справдились усі прогнози,
І полились із неба рясно сльози…
Осінні примхи – характерна риса,
І осінь виступає, як актриса…
Погода - нестабільна й вередлива,
Але пора осіння – справжнє диво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368523
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.10.2012
Палітра осені у дзеркалі озер -
Усі відтінки кольорів яскравих,
Пейзаж осінній величаво, як позер,
Сидить на троні з поглядом лукавим…
Багряна мантія вкриває ніжно стан,
А золота корона - в діамантах,
Осіннє небо – сіро-голубий екран,
Танцюють хмари-лебеді в пуантах…
* * * * *
Палитра осени на зеркале озер -
Играет солнце яркими цветами,
Пейзаж осенний величаво, как позер,
на троне улыбается глазами…
Струится мантия торжественно к ногам,
А небеса поют высоким альтом,
И так похоже небо на цветной экран,
Где облака, как лебеди в пуантах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368333
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.10.2012
О_сень разукрасила пейзаж -
К_истью сотворила де купаж.
Т_омно в танце кружит листопад -
Я_нтарем глаза его горят.
Б_ыстрым темпом пролетают дни,
Р_астворяясь в сумрачной дали…
Ь………………………………….................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368089
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.10.2012
Ж_ебоніє сонне листя в лісі,
О_сінь заколисує довкілля,
В_ітер заховався на ніч в стрісі,
Т_ихий вечір обійняв подвір‘я,
Е_легантна ніч уже на старті
Н_аливає сон-дрімоту в кварту…
Ь………….....................................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368088
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.10.2012
Сьогодні вересень уже в дорозі,
А замість нього жовтень на порозі,
На небі хмари, як міраж осінній -
Казковий антураж, ранковий іній…
Яскраві шати одягли діброви,
Дрімучий ліс насупив грізно брови,
Калюжі схожі на малі озерця -
Сумна мелодія тривожить серце…
Блакитне небо з сонячним відтінком,
Немов заквітчане рясним барвінком,
Розлите молоко - перисті хмари,
А купчасті нагадують отару…
Літає павутиння у повітрі,
З ним вранці бавиться бешкетник-вітер,
Чіпляє на дерева як гардини
З напівпрозорої тканини…
А на землі лежить м’якенький килим -
Це осінь все довкілля листям вкрила.
Пливуть у далечінь спокійні води
І віддзеркалюють осінню вроду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367861
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.10.2012
Надія, Віра в Бога і Любов -
Це, перш за все, для нас чесноти,
Закладені в основі молитов,
Звучать як милозвучні ноти…
На Вірі все тримається в житті,
Надія – сподівання й мрії,
Але для нас найвища на Землі
Любов – це кожен добре розуміє!
В осінній день, як вересня вінець,
Це ранньо-християнське свято,
Яке для всіх людей завжди взірець
того, як любить справжня мати!
Свята Софія й донечки її
Жертовно захистили віру -
Звучать в церквах сумні мелодії
Про тих, хто здатний до офіри…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367697
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 30.09.2012
Густим рум‘янцем зашарілась осінь,
Жовто-зелені одягнула шати.
Щодня журливо небеса голосять -
Птахи домівку мусять залишати…
І, як ґаздиня, із цебра дощами
Усе довкілля щедро поливає -
Гриби сховались в лісі під кущами,
На клумбах квітів літо спочиває…
Нервує осінь зовсім недаремно,
Вітрами в шибку стукає ночами -
Зима чатує в закутках таємних,
Людей лякає знову холодами…
Нагальна справа – заготівля їжі,
Давно минули в полі вже обжинки,
Лежить поважно сніп соломи свіжий,
Пташки збирають на стерні зернинки…
Стрибає білка з гілочки на гілку,
Тримає в лапках лісовий горішок,
Дрімають вікна в хаті на причілку
У розмаїтті сонячних усмішок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367644
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.09.2012
(загадки для дітей)
Сіє, віє, посіває снігом звідусіль -
Землю білим покривалом вкрила (заметіль)
Задощила раптом рясно неба бірюза,
Налякала все довкілля (блискавка й гроза)
Поламав дахи й дерева вітер-хуліган -
Бешкетує, шкодить людям грізний (ураган)
Сильний вітер в океані затопив багато шхун,
Якщо хвилі валунами, знають люди - це (тайфун)
Цей гарячий вітровій називають (суховій)
Таємничі, дивовижні вітражі -
Це в пустелі виникають (міражі)
Ніжне світло уночі зовсім не зайве,
За Полярним колом - це (Північне сяйво)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367430
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.09.2012
(загадки для дітей)
Сипле снігом в очі й вуха -
Це, звичайно, (завірюха)
Дощ періщить наугад,
Барабанить в шибки (град)
Грім гримить, на колісниці
В небі скаче (блискавиця)
На світанку, як товстий жупан,
На землі лежить густий (туман)
Напилось довкілля щедро від душі -
Напоїли землю проливні (дощі)
Заглядає вранці у віконце
Тепле і ласкаве літнє (сонце)
Не сидить на небі уночі на місці
Схожий на серпанок, дивовижний (місяць)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367297
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.09.2012
Осінь задощила ще з учора -
Справдились мої слова «пророчі»!
Сіре небо, крейсером «Аврора»,
Блискало, гриміло проти ночі…
Аж до ранку за вікном капіжно
Дощ мугикав пісню колискову,
Ковдра зігрівала тіло ніжно,
Місяць усміхався загадково,
Розмовляв зі мною як Ромео!
Сновидіння спати заважали,
Дві подушки з назвою «Дормео»
До світанку сон мій захищали…
Вранці за вікном така картина -
Густо затуманилось довкілля,
Небо без хмарин, як сиротина,
Сонце заховалося в підпілля…
Ліс дрімає, вкутаний туманом,
Листя п’є цілющу чисту воду -
Голова важка, як від дурману,
Сердиться на дощову погоду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366733
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2012
«Tu m'a promis» – ти обіцяв мені,
Що будеш завжди поряд у житті!
З коханим справжній рай і в курені,
Як кажуть люди, суть - у простоті…
Ти обіцяв «l'amour sera toujours» -
Кохання до останніх днів життя,
Що будеш купувати «від кутюр»
Мені вбрання, коштовності, взуття…
Ти обіцяв розкішний стиль “glamour”,
Щорічно мандрувати залюбки -
Та мабуть не достатньо мав купюр,
Не справдились бажання і думки…
З тих пір не вірю в обіцяння я -
сама купую одяг і взуття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366482
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.09.2012
Осіння оксамитова пора -
Від щастя шаленіє дітвора!
Бабусі гріються весь день на сонці,
А поряд дідусі, як охоронці…
Пливуть у скверах міні-кораблі,
Керують ними діточки малі,
А мами ззаду, не одну годину,
Пливуть за малюками лебедино…
Повітря тепле, як м‘який велюр,
Пейзаж, як творча виставка гравюр -
Це осінь їх створила трафаретно,
Галантно, трепетно, шляхетно…
Милуюся фрагментами природи -
осінній настрій в венах колобродить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365430
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2012
Закружляла осінь жовтим листом,
А червоним всіх цілує міцно,
Одягла калину у намисто,
І пішла хутчіш гуляти містом…
Заплела довкілля павутинням,
Лоскотала прохолодним вітром,
Усміхнулася блідим промінням,
Попрощалась із спекотним літом…
Небо закошлатили хмарини,
Засіріла голубінь безмежна,
Сонце спочиває на перині,
Обіймає землю обережно…
Вздовж доріг вже спіє горобина,
І лежать оголені горіхи -
Все збирають люди у торбину,
Щоб усім була узимку втіха…
Майорять на клумбах різні квіти,
Хризантеми, айстри і гербери,
Ніби згадка про минуле літо,
Зеленіють лісопарки й сквери…
Час від часу вередує осінь,
Хмуриться, під ніс собі буркоче,
В небі плаче сіроока просинь,
По землі струмочками дзюркоче…
Різна осінь у селі і в місті,
У селян - багата й урожайна,
Але всюди не сидить на місці
Дивовижна, гарна й сонцесяйна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365300
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2012
Знову йду на зустріч до людей,
Їм про себе розповім правдиво,
Оберемок диких орхідей
Пригортаю до грудей журливо…
Знов торнадо в голові вогнем,
Шквал емоцій неймовірно сильний,
Після смерчу в серці біль і щем,
Огортає думи смуток сивий…
Злива почуттів і дощ з очей
Настрій – грім гучний і вибуховий,
І від цього лиха не втече
Стан душевний ніжно веселковий…
Розбігайтесь, люди, хто куди –
Я сьогодні справді небезпечна,
Згодом повертайтеся сюди -
Буду вас чекати безперечно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012
В житті моєму вже давно жнива,
Не все, що я засіяла, вродило.
Радію, що залишилась жива,
Коли шматками вирізали тіло…
В саду моєму не росли плоди,
Вже незапліднені квітки зів‘яли,
І бджоли не повернуться сюди -
Вони до інших квітів завітали…
В моїх очах вже осінь золота -
Заснуло почуття палке й весняне,
На скронях примостилася зима -
І я їй підкорилася слухняно…
Колодязь пересох в моїй душі,
Вітри піску насипали багато,
Та все одно пишу свої вірші -
На сполох серце б‘є в гучні набати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012
На світанку прокинусь щаслива,
Відчиню навстіж вікна для сонця -
Хай цілує промінчиків злива
Мої вимиті чисто віконця!
Одягну свої капці м’якенькі,
Загорнуся в халат з капюшоном,
З’їм канапки із сиром смачненькі,
Вип‘ю каву міцну з кардамоном…
Потягнуся ліниво, мов кішка,
Усміхнуся до неба грайливо,
Подрімаю у кріслі ще трішки –
І послухаю пісню мрійливо…
Напишу поетичні рядочки,
Про минуле своє романтичне
Про пахучі від яблук садочки,
Що ростуть у селі хаотично…
Оксамитом цвітуть чорнобривці,
Хризантеми та айстри кошлаті,
І жоржини, як квіти-щасливці -
Сміх лунає у маминій хаті…
Відлітаю в щасливе й барвисте,
незабутнє і рідне дитинство!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364887
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.09.2012
Сьогодні знов пишу куплети
Про вередливого кота -
Вночі він захотів котлету,
Стрибав на мене і топтав…
Кричав пронизливо до ранку,
Прокинутись мене благав,
Згадав про молоко й сметанку,
Сердито ковдру шматував…
Змітав з поличок косметички -
До глибини душі дістав,
Він гірше баби-істерички,
Включити воду вимагав…
Крізь сон благала почекати -
Прокинутись не мала сил!
Мій кіт почав мов кінь стрибати,
Як тісто, лапками місив…
Пішла на кухню, як в нірвані,
Насипала аж кілька страв -
Дивлюсь, а кіт вже на дивані
спокійно ліг і задрімав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364881
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 18.09.2012
Б‘ю байдики сьогодні цілий день -
Я зранку полонянка у пісень…
П‘ю свіже молоко, їм чорний хліб
Вже протягом аж трьох лінивих діб…
Я плюнула на побут з висоти –
І ніжуся в обіймах самоти…
Сама собі чарівно усміхнусь,
В м’якеньку теплу ковдру загорнусь…
І полечу над світом ніби птах,
В далекий край, загублений в лісах…
Там буду ніби Мавка лісова,
Забуду всі образливі слова…
Цілющої води з джерел нап’юсь,
До дивовижних квітів пригорнусь…
Піду у Рай ногами босими,
І загублюсь у травах росяних…
А потім знову в небо зоряне,
Що ніби поле, ще не оране…
Де місяць - плугатар на півдоби,
А зорі, як насіння для сівби…
З серпанком молодим я обіймусь -
Сьогодні вже на землю не вернусь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364779
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.09.2012
Заримую ранок і сніданок,
Звично з‘їм свою гречану кашу,
Запланую купу забаганок,
Й насолоду вип‘ю повну чашу!
Покружляю в лісі на світанку
В парі з дивовижним падолистом,
Вип‘ю радість цілу філіжанку,
На десерт - повітря свіже й чисте…
Повернусь додому знов щаслива,
Як гарячий гейзер, енергійна.
Ліс для мене - це емоцій злива,
Ось чому я романтична й мрійна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364443
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.09.2012
Вночі мені наснився дивний сон -
Гуляла з дітками побіля річки,
Пташки співали, верби в унісон
Купали коси й заплітали стрічки…
Та раптом, звідки не візьмись, зима
Скувала річку кригою міцною,
Ступила я на лід – його нема,
Відразу опинилась під водою…
Стрибнула в річку пОдруга моя,
Триматися – вона мені кричала,
Але пішла під воду, тоді я
Її із прірви ледве врятувала…
А згодом ще одна така біда -
Під кригу провалилося дівчатко,
З води дістала, була вона бліда -
Їй повернула дихання спочатку..
Півночі рятувала я людей -
То холодно було мені, то жарко,
Їх міцно притискала до грудей
Допоки не всміхнувся мені ранок…
Відразу розгадала диво-сон -
Це дощ навіяв сонну прохолоду,
Моя душа і тіло – камертон,
Реакція на дощову погоду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012
Листаю подумки минулі вірші,
Ловлю себе на думці – стала інша…
Передивляюсь відгуки похвальні -
На жаль, тепер вони звучать банально…
На протязі життя була мінлива
І до людей не завжди справедлива…
Шукала друзів справді унікальних,
І зустрічала навіть екстремальних…
Не раз міняла місце проживання -
Втікала від кохання і бажання…
Так часто спотикалась на дорозі,
Свій біль у віршах виливала й прозі…
Здавалося, що стала я мудріша,
І знаю, що в житті - найважливіше,
Але життя внесло свої поправки,
Тому роблю зовсім на інше ставку -
Я мрію про змістовні діалоги
У відповідь на щирі монологи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2012
Поет слова складає у рядки,
а ми читаємо їх залюбки
Дизайнер – мрійник, чарівник і майстер,
Уява в нього кольорова, як фломастер
Двірник непотріб викидає у смітник
І поливає перед вікнами квітник
Всі дівчатка мріють гарно одягатися
і на подіумі, як модель, щодня усміхатися
Бути гарним програмістом – треба мати хист,
Глянь, по клавішах кружляє, ніби танцюрист
Мами справжні - незрівняні,
Але з дітками гуляють няні
Столяр стружку стругає старанно,
Пісню співає вправний рубанок
Доярка щодня молоко забирає в корови,
три рази на день це повторює знову і знову
Лікар і ліки лікують щоденно людей
Лікар сімейний – це наш Прометей
Моряк у морі наче риба у воді -
Ховається усмішка щира в бороді
Листоноша нам приносить журнали й газети,
Про новини прочитаю на усій планеті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364031
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.09.2012
Цю музику зустріла випадково -
Шукала в творах неймовірну тишу,
Яка зникає потім вибухово -
І це нарешті в мене дійсно вийшло!
Мелодія шаленого кохання -
Відверте спілкування скрипки й моря,
Спочатку схоже на сумне зітхання,
А потім ніби вибухають зорі…
Повільно, швидко, потім знов повільно -
Звучання експресивне й динамічне,
Мелодія струнка, класична й вільна,
Глибока емоційно, наче вічність…
У звуках скрипки був життя початок -
мелодія дитину сповивала,
На скрипці грав «як Бог» Вівальді батько
В соборі Марка й оперних виставах…
Він готувався до богослужіння,
Одержав сан священика, і месу
мав повне право вести самостійно,
Але на довгі роки став маестро…
Його сонати залунали всюди,
Зачарували навіть серце Баха,
«Чотири пори року» знають люди
Чайковського, Вівальді й Гайдна…
Окрім сонат, до кожного концерту
Антоніо присвячував сонети…
Чотири пори року – символічні,
Вівальді мудрі роздуми про вічне…
Весна – святе народження дитини,
А літо – символ юності й кохання,
Пора осіння – зрілість для людини,
А взимку старість – це пора остання…
Закохана в мелодію Вівальді,
Танцює кров в моєму міокарді…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363914
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.09.2012
Оригинал - О. Шнуренко
* * *
Как сильно надо так любить,
Что, не взирая на обиды,
И не боясь людской молвы
Терпеть и ждать до седины.
Как сильно надо прирасти,
Как сильно пересилить,
Чтобы за все его простить
И словом не обидеть.
Как сильно надо верной быть,
Что, не взирая на разлуку,
Встречать его и в дождь, и в стынь,
Целуя трепетную руку.
Как сильно надо слабой быть,
ЛЮБИТЬ И БЫТЬ ЛЮБИМОЙ!
Чтобы в душе цвели сады -
ВЕДЬ ЭТО ТАК НЕОБХОДИМО!
НО ТОЛЬКО ТЕМ МЫ И СИЛЬНЫ,
ЧТО МОЖЕМ ЖДАТЬ ДО СЕДИНЫ!..
* * *
Римейк - автор "Saturn"
Как сильно надо полюбить,
Чтоб не взирая на обиды
Молву людскую пережить,-
Ждать до седин, других не видя...
И прирасти, как надо сильно,
И пересилить всю себя,
Чтобы простить всю боль всесильну,
И словом не обидеть зря...
Как верной быть и устоять,
И не взирая на разлуку -
Тебя и в дождь, и в стынь встречать,
Сжимая трепетную руку.
И где взять силы слабой быть,
Чтобы любить и быть любимой?
Чтобы с годами не остыть,-
Ведь это так необходимо!
Но тем в любви мы и сильны,
Что можем ждать до седины!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2012
Слово к слову - слагаю стих.
Тень березки ложится на плечи,
Ветер шалый в кустах затих,
Клонит солнце к закату. Вечер.
Все затихло в преддверии сна,
Обвивают сумерки землю.
Что-то шепчет тихо листва,
А трава давно уже дремлет.
Распустила свои шелка,
Разомлела от сонной лени.
Вот и ночь, на помине легка,
Наползает на землю тенью...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363658
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.09.2012
Сливаясь в дивном, плавном хаосе,
спокойно дремлет сонный лес.
За ним, сверкая словно радуга,
взметнулся город до небес...
Снова осень зажигает листья,
погружая лес дремучий в сон,
снова я грущу и мне не спится,
и рыдает где-то саксофон...
И спускается туман над лесом,
чуть касается его крылом,
где-то там в высоком поднебесье,
мы с тобой танцуем вальс вдвоем...
Снова звезды исчезают в вечности,
на щеке моей блестит слеза,
снова растворяюсь в неизвестности,
снова ты уходишь в никуда...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363657
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.09.2012
Недалеко від того місця, де я живу - є всім відомий Голосоіївський ліс. Ближче до дороги він виглядає як витвір паркової культури, а далі, в глибині, справжній дрімучий ліс, де є багато дивовижних пейзажних куточків, а особливо ціла низка озер...
З самого початку, на Голосіївській площі, є найбільш "цивілізоване" озеро. Тут можна побачити новозбудовані ресторани, човни на воді, а недалеко від озера юрбляться приватні будинки, в яких ще з давніх часів живуть кияни...
Друге озеро, яке знаходиться далеко від людського ока, так заросло очеретом і лататтям, що більше схоже на таємниче і казкове болото, де поважно плавають дикі качки, про щось між собою розмовляють жаби, налякані чорногузами. Над чорною прірвою стоїть стародавній маєток з просторою верандою і величними колонами, а внизу, зліва від маєтку в чорній прірві, дзюркоче невеличкий, але дуже стрімкий і голосистий струмочок...
На певній відстані від цього напів дикого ставка, можна натрапити на велику світлу поляну і голубе плесо зовсім іншого озера. Саме тут можна посидіти і подрімати на сонечку, подивитися, як граються на дитячому майданчику малюки, або посидіти в тіні на лавках на протилежній стороні. А ще можна почовгикати ногами по різнобарвному гербарію, що ніби м‘який килим встеляє землю навкруги...
Біля наступного озера, до якого треба довго йти, або навіть їхати на транспорті, очі мандрівника вражає новозбудований чоловічий монастир. Тут місце особливе - стоїть неймовірна тиша навколо, приємний спокій проникає в душу і поселяється там надовго...
Коли стоїш на березі величезного озера, то таке враження що над головою знаходиться відчинене вікно у небо. Вчені дослідили, що це місце має особливе біо енергетичне поле. Тут навіть збираються послідовники вчення Іванова, який пропагував здоровий спосіб життя, а також ті, хто харчується енергією сонця...
Сьогодні я описала тільки ті місця, де вже реально ступала моя нога. А історичних цікавинок у Голосіївському лісі набагато більше і про все це можна прочитати не тільки в поважних історичних виданнях, а також в Інтернеті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363468
рубрика: Проза, Пейзажна лірика
дата поступления 11.09.2012
Ч_ервень у садочок завітав грайливо,
П_ерший промінь обійняв дбайливо!
К_ожну квітку щедро сонечко зігріло -
З_олотава павутина зарясніла!
Б_уде щедре літо! Урожайна осінь
С_пілі овочі і фрукти нам приносить,
Ф_ілігранну пісню нам дарує небо!
*****
Червоніють спілі помідори,
Помаранчеві плетуться гарбузи,
Зеленіють огірочки і узором
Бездоганно стеляться в рядки.
Синє небо краплями в колоссі -
Фісгармонія наспівує мені…
*****
Чарівний колір червоний,
Осяяний сонечком жовтий,
Зелений вкриває землю,
Блакитний заквітчує небо,
А синій – волошки у житі,
Фіалки - росою вмиті…
*****
Чаклунка-осінь
жалібно зоріє –
безмежна,
синьоока
фейерія…
*****
Чижик-пижик
з‘їв жменьку
зерняток звично,
і залунали співи
фантастично!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363467
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.09.2012
Туманна ніч мережить, як оргАнза,
На підвіконні дивовижна ваза,
Будинки і дерева, силуети -
чудова замальовка для поета...
Приємна прохолода мене тішить,
Посеред ночі знов пишу я вірші,
Слова самі складаються в рядочки,
І раптом розквітають, як віночок…
Куйовдить вітер жартома волосся,
Дрімають в небі хмари безголосі,
Земля сумує, змучена дощами,
І я молюсь тривожними ночами...
Хай сонце світить, зігріває душі,
Щоб люди були чуйні й небайдужі,
Молитва душу спраглу окропляла,
І доброта у серце завітала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363257
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 10.09.2012
Я хочу бути «жінка-свято» -
Щодня привітно усміхатись,
Для цього треба небагато -
Нічим в житті не перейматись!
Я хочу бути дивовижна,
Розумна, радісна, дбайлива,
Заквітчана, неначе вишня,
І, як мале дитя, щаслива!
Я хочу серед сірих буднів
Свій романтизм не розгубити,
Щоб серце не боліло в грудях,
І щоб хотілось далі жити!
Я хочу бути сонцем ясним,
Віршами зігрівати друзів,
Довести, що життя прекрасне,
І світ реальний, без ілюзій!
Я хочу бути «жінка-диво -
Для мене зараз це важливо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363255
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.09.2012
Я не сумую за спекотним літом,
І за дощами з вітром-хуліганом,
Я згадую лиш літній сад та квіти,
І, ніби молоко парне, тумани…
А ще світанки босоногі в росах,
Заквітчані черешні, груші, вишні,
Бджолиний рій в суцвіттях абрикосів -
Все це нам літом дарував Всевишній!
Безмежне небо вже не голубіє,
Перисті хмари курять темним димом,
Осіннє сонце світить та не гріє,
Так швидко все змінилось – просто дивно…
Все, що купалось в сонячнім промінні,
Буяло пишно, шаленіло цвітом,
Зів‘яло, пожовтіло – дні осінні
Дощем нависли над барвистим світом…
Крокує по землі красуня-осінь,
Пташиним смутком небеса курличуть,
Прощається із літом синя просинь,
А осінь в гості прохолоду кличе…
Сумую щиро я за щедрим літом,
Що дарувало ягоди цілющі,
Свіженькі овочі, яскраві квіти,
І фрукти соковиті та смачнющі…
За все уклінно дякую природі -
Дари землі нам стануть у нагоді…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363064
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.09.2012
(чистомовки для дітей)
Столяр в майстерні стругає,
Стружку збирає в корзинку -
Потім про яблука дбає,
Робить їм ліжко узимку.
Доярка доїть молоко в корови -
Я п‘ю щодня стакан і йду до школи.
Лікар ліки призначає,
Якщо захворіли раптом,
Але кожен добре знає,
Що найкращі ліки – жарти.
Продавець у магазині
Усміхається привітно -
Ця весела господиня
Продає осінні квіти.
Моряк - закоханий у море,
А в мріях бачить океан,
І хоче стати командором,
здолати бурю й ураган.
Листоноша лист мені приніс,
Затанцюю я йому на біс,
І дізнаюсь про новини
Від подружки Катерини.
Льотчик обіймає небо синє,
І від того дійсно він щасливий.
Кухар їжу нам готує смачно -
Ми за це йому безмежно вдячні!
Швачка шиє одяг для людей,
В неї так багато є ідей.
Прикрашає всіх сучасна мода,
І хороший настрій – нагорода!
ВСІ ПРОФЕСІЇ ДЛЯ НАС ВАЖЛИВІ,
РУКІ ЗОЛОТІ - ЦЕ СРАВЖНЄ ДИВО!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362838
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.09.2012
О_сінній день дарує прохолоду,
С_умує він у кронах верболозу,
І вітер каламутить в річці воду.
Н_а небі хмари в стадії наркозу
Н_ірванять в небесах в осінню днину,
І журавлі у теплий вирій линуть -
Й_ому співають пісню журавлину…
Б_езмежна ніч мантрує в небі хмари,
Л_іниво позіхає місяць сонний,
Ю_рбою вибігають незабаром
З_ірки, що тихо спали на осонні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362829
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.09.2012
Сьогодні в мене будуть друзі-гості,
Їм обіцяла креативний борщик,
Спочатку відварю свинячі кості,
І проціджу бульйон в окремий горщик…
А потім спасерую на пательні
Цибулю, бурячок, морквину,
Перемішаю в горщику ретельно,
І нашинкую дрібно капустину…
Заллю всі овочі смачним бульйоном,
Додам томатний сік, сухі приправи,
Крім цього трохи білих шампіньйонів,
В кінці квасолю і пахучі трави…
А в миску зелень покладу й сметанку,
І кілька дольок часнику в додачу,
Наріжу тонко на скибки буханку -
Нехай сьогодні друзям буде смачно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2012
Місяць в небі, ніби півхлібини,
Серед хмар кудлатих нудьгував,
Зорі майже зникли, на гостину
Хтось до них сьогодні завітав…
Клапті сонця заховались в хмарах,
Сплять до ранку, ніби малюки,
Тільки місяць наливає чари
І частує зорі-світляки…
Раптом хмари дивно задиміли
Й полетіли в карооку даль,
Позіхнуло небо, розімліло,
Загорнулось у прозору шаль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362581
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.09.2012
(ПОЕТИЧНА ДУЕЛЬ)
Учасники – Я і Фотінія
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361308
«На корриде знаток шашлыка
Гиви равных не знает пока:
Преисполнен отваги,
Вместо пики и шпаги
С шампурами идёт на быка!»
ВАШІ ДОТЕПНІ ЛІМЕРИКИ
БІЛЬШ СМАЧНІ, НІЖ ВАРЕНИКИ
ВЖЕ НА ПОРОЗІ СВІТАНОК -
ВІРШИК З‘ЇМ НА СНІДАНОК!
Подумайте! А может, Оля,
Вам с Гиви подружиться... что ли?
Тогда в меню - не лимерИк,
А из говядины шашлык!
ЗРАНКУ З‘ЇЛА ВЖЕ КОТЛЕТИ,
І ТЕПЕР ПИШУ КУПЛЕТИ,
А ШАШЛИК Я НЕ СКУШТУЮ,
БО НЕМА ЗУБІВ – СУМУЮ…
А я люблю под шашлыки
Горланить песни у реки!
И раз с дистанции сошли Вы,
Пошла Я строить глазки Гиви!
ВАС ДО ГІВІ НЕ РЕВНУЮ,
ВАМ САЛАТИК ПРИГОТУЮ!
ПИВОМ СВІЖИМ ПРИГОЩАЮ -
З ПЕРШИМ ВЕРЕСНЯ ВІТАЮ!
О-о! За салатик - гран-мерси!
(Фигуру поклялась блюсти )
Простите, откажусь от пива
Вином грузинским угощает Гиви...
ВИНО П‘ЯНКЕ, ЩОБ ПИТИ ЗРАНКУ -
ВАМ ПРИГОТУЮ КАВИ ФІЛІЖАНКУ!
Тут не до кофе... Закрутилось дело...
Вах,Оля! Зря шашлик ВЫ не хотели!
ДЛЯ МЕНЕ ГІВІ - ЦЕ НЕ КІВІ,
Я З ВІТАМІНАМИ ДРУЖУ!
Я ЗНАЮ, КОЛИ ГІВІ В ГНІВІ,
ЗАЙДЕ ДАЛЕКО ЗА МЕЖУ
Характер крут у генацвале -
Глаза горят и кровь кипит!
Но мы и не таких видали -
Овечкой станет мой джигит!
ТОДІ ЗА ВАС Я ВЖЕ СПОКІЙНА!
ОВЕЧКА-ГІВІ - НЕЙМОВІРНО!
ЖАЛКУЮ, ЩО ДЖИГІТ НЕ МІЙ -
ЗАЛИШУСЬ ДАЛІ У ПОЛОНІ МРІЙ…
Был предрешён за Гиви поединок -
Абрек не устоит против блондинок!!!
АЛЕ Я ДОВГО НЕ СУМУЮ,
ПІДУ ОБІД ВЖЕ ПРИГОТУЮ -
СЬОГОДНІ БУДЕ СМАКОТА
ДЛЯ МЕНЕ Й ДЛЯ МОГО КОТА!
Я ПРИГОТУЮ КУРОЧКУ СМАЧНЕНЬКО,
І ВАС ЗАПРОШУЮ НА ПОСИДЕНЬКИ!
Я б с удовольствием, но Гиви
Сварганил на обед сациви!
Уйдёшь из сакли - двинет в лоб,
Он в этом плане о-о-ччень строг!
ЗВИЧАЙНО, КРАЩЕ ВАМ САЦІВІ,
А НА ДЕСЕРТ - "ГАРЯЧИЙ" ГІВІ…
ДЛЯ "ГЕНАЦВАЛЄ" Я НЕ КОНКУРЕНТ -
РОБЛЮ НА ЦИХ СЛОВАХ АКЦЕНТ!
Тут уместна из стИха строка:
"Гиви равных нет... ПОКА"...
НА ЦЬОМУ СТАВЛЮ ЖИРНУ КРАПКУ.
ПІДУ І З‘ЇМ СМАЧНУ КАНАПКУ -
НЕ ДОЧЕКАЛАСЬ Я САЦІВІ
ВІД КУРТУАЗНОГО АБРЕКА ГІВІ…
Признался Гиви, что с Кавказа
К нему приехать должен Гоги!
Клянусь, что сообщу Вам сразу,
Лишь встречу Гоги на пороге…
ЩОДНЯ ТЕПЕР ЧЕКАЮ НА ПОРОЗІ,
НЕМАЄ ГОГІ - ЗАБЛУКАВ В ДОРОЗІ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362409
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.09.2012
(чистомовки для дітей)
1. Хто слова сплітає у віночок,
І щодня складає у рядочок?
Вибирає тему і сюжети
Ну, звичайно, роблять це поети!
2. В житті професій так багато,
Але дизайнер рідний тато.
Зробив ремонт він "геніально",
Оцінка мамина – «похвально!»
3. Рано вранці чути «вжик» та «вжик» -
Підмітає тротуар двірник.
І воює з жовтим падолистом,
Щоб було в дворі охайно й чисто…
4. Наче лялька зовні виглядає,
Гарні шати завжди одягає.
І на подіум виходить кожен день,
Ну звичайно, любі діти - це модель…
5. Мій комп’ютер раптом захворів,
вірус підхопив і геть здурів…
Мама запросила програміста,
Щоб йому поставив нову »ВІСТУ»
6. В мене друга «добра мама» є,
Вона вранці їсти подає.
На обід готує пиріжечки,
І смачненьке м'ясо у горщечку.
7. Не хапає з неба ясних зір,
Наші гроші зберігає – це банкір,
Умножати чужі кошти має хист,
У дипломі скромний запис - фінансист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362315
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 06.09.2012
Ще зранку хвилювався камертон,
І серце не співало а капела,
Пів дня душа дрімала в унісон,
А за вікном на скрипці грав чавела…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2012
На скрипці про моє життя
Звучить сумна мелодія,
неначе сповідь-каяття –
Божественна рапсодія…
Тривожно, болісно звучить,
Кричить, аж серце крається,
Ридає, стогне, а за мить,
немов дитя, втішається…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2012
У павутині світло-тіні
Сніжинки в губи цілували,
Лунав у небі зоре-спів,
Мороз від люті скаженів,
А ми з тобою танцювали...
В тісних обіймах світло-тіні
Пили кохання до останку -
Палкі вуста, як суховій,
І тихий шепіт - "Ти лиш мій!"
Лютнева ніч кохалась з ранком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2012
Боже! Глянь, яка краса
Візерунком ніжним
Прикипіла до вікна!
Поле, луг і небеса,
бавовняно-сніжно,
закуйовдила зима...
Як весільні гарні стрічки,
голубіють сонні річки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361855
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.09.2012
"ЧАС ЗБИРАТИ КАМІННЯ"
Автор цього листа - Світанок - (мій Духовний Наставник і моя Берегиня)
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=12269
"Дорога Консуело!
Я спробувала замочити перо у Ваше джерельце і хоч клаптик вашого нарису переписати по своєму. Цікаво, як це у мене вишло?!"
«У мальовничому селі народилося дівча, яке шукало дива, щоб усміхнути свої розумні оченята! Вона шукала не просто Дива, а тих перлинок, які прикрашають життя, оддягаючи його у казково-святкові шати! І цей пошук спровокував у маленькому серденьку вибух емоцій - на папір полилися дивовижні поетичні рядочки, які обіймали усе довкілля, Богом створену красу, котру вишукано оздоблювала дитяча спостережливість і закоханість. Дитя було особливе - закохане у життя і неймовірно щире. Цю щирість дарувала їй природа, доторк до якої був безпосередній - поля, луги, ліси, діброви, струмочки, квіти, голосіння небесних крил і зірчате росянисте світання. Босі ноги пахли рідною землею, засмаглі щічки - дбайливим сонечком, вуста - молочком і медом, а серденько - піснею, вродою і чарівною рідною мовою...А поряд метушилася вся живність, яку вона по-дитячому доглядала (перший трудовий досвід!): пасла корівку, годувала курчат, каченят та іншу худібку, і всі вони хрумкали, ромигали, мугикали - либонь тішилися, що поряд таке симпатичне дівчисько з великими розумними оченятами. І лише в полі та у лісі дівчина почувала себе справді вільною. Цей присмак волі вона пронесла через все життя - спрага вольної привольності клекетить ще й досі ... Без нав’язувань, зайвих повчань, без докорів, а особливо хотілося мати можливіть бути собою - у Божій волі. Дівчинка дорослішала не роками, а днями, і вже в дитинстві потягнулася до читання дорослої літератури. Не вміла жити, як всі, не вміла просто читати, тому все пропускала крізь своє маленьке серце. Навіть не шукала решето, на якому б можна було відсіяти, що можна, а що ще ні... Все раптово нахлинуло – і світ незнаних досі почуттів, переживань, людських доль... Для неї це був театр, в якому вона була головною героїнею. І досить таки старанною і обдарованою.
Що формувало дівчину? А все! Насамперед Бог, який благословив її у цей світ, батьки, які дали найперший сповиток і виховання. А далі в житті, все, як у слоєному тортику, нашаровувалося одне за одним. Усе!
Багато б переповіло дівоче дзеркалькаце, в яке вона вдивлялася годинами… Багато б переповіла подушенька, вірна подруженька, яка слухала ночами шепіт рим і промокала дитячі слізоньки.
А ще більше переповів би дівочий щоденник. Та нам туди не можна…
Нам би хотілося дізнатися, чому саме її назвали Консуело друзі? (Жорж Санд - це класика любовної прози, образ сильної і незалежної жінки»).
Певно не тільки тому, що втішала засмучених, допомогала зневіреним, розраджувала заплаканих... Перш за все, вона була сильна духом - Лідер!
Вечорами дівчата збиралися у неї в кімнаті, читали вірші, співали пісні і не помічали, як за вікном прокидався ранок…
Спраглі щастя - шукають щастя, спраглі волі – весь час у пошуках волі!
Знаходять чи ні – це вже інше запитання ті інша історія. Але вони, не дивлячись на те, що падають, встають і знову шукають, бо ця спрага не зникає...
Тим більше, що ця дівчина прагла Дива.
Вона знала, яке воно має бути, навіть сама його творила, та світ наїжачувався, ховався за свої обвислі фіранки буденності. А вона, не дивлячись ні на що, знову і знову, творила свято...
Дорога Оленько, я тільки трішечки спробувала своїми словами розповісти про «ваше» особисте.
У вашій «ПІСЛЯМОВІ» мені сподобався найбільше ось цей абзац, ПОТУЖНИЙ І ГЛИБОКО ДУХОВНИЙ! Він стосується кожного із нас! Тобто, ми повинні прийти до такого розуміння, але кожен у свій час…
«А потім настала критична точка кипіння… Цілий день жінка йшла через діалоги з різними людьми, як на Голгофу… І що ж там відбулося на горі? Вона прозріла… Новими очима глянула на людей, що внизу, прискіпливо придивилася до себе, а потім підняла очі в небо… І відразу зрозуміла, що в минулому житті було занадто багато земного… Настав час глибоких роздумів, духовного зростання і усамітнення… Так багато раніше було сказано марних слів, зроблено чимало необдуманих, невірних вчинків… Час збирати каміння…»
МОЯ ДУМКА ОДНОЗНАЧНА: КОНСУЕЛО – ЦЕ ОСОБЛИВА І УНІКАЛЬНА СТОРІНКА НА НАШОМУ РОЖЕВОМУ САЙТІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361850
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 04.09.2012
Бузково захмелів весняний сад,
Конвалії вклонились в реверансі,
Листочками заплівся виноград,
Тюльпани закружляли плавно в вальсі…
Мажорно зазвучали небеса,
Перисті коси розпустили хмари,
Куди не глянуть очі – скрізь краса,
Весняний аромат - духмяні чари...
На міні-сонце схожий первоцвіт,
Цибулька гусяча й кульбаба пишна,
Кущ анемони, жовтий горицвіт,
У лузі пшінка стелиться розкішно…
Квітковий рай існує на Землі -
За це ми вдячні Богу і весні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361655
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.09.2012
День згасає там за небокраєм,
Ніжно голубіють давні мрії,
Місяць зорі пригощає чаєм,
Пестить їм пухнасті брови й вії...
Сонце вранці в небі зазоріє,
А поки що ніч, немов у трансі,
Біль у серці й досі животіє,
Смуток зачаровує романсом...
В Амстердамі зустрічаю ранок -
Враз забула всі свої страждання,
Рясно затюльпанився світанок -
Уві сні здійснилося бажання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2012
ПІСЛЯМОВА
Давним-давно, у мальовничому селі на Київщині народилася дівчинка з розумними очима, які майже ніколи не усміхалися. Її не розуміли ні дорослі, ні діти, тому вона розмовляла сама з собою. А коли пішла в школу і навчилася писати, стала мережити зошити наївними поетичними рядочками…
З раннього дитинства дівча не бавилося ляльками – замість цього пасла корову, годувала птицю та іншу худобу, бо мама була на роботі. У полі і в лісі вона відчувала себе вільною – ніхто не кричав, не сварив, не виховував. Вночі, коли вже всі спали, дитина читала дорослі книжки і плакала – пропускала прочитане через своє серце. Чи то народилася вона такою романтичною, чи книги такий характер сформували, але пізніше, у дорослому житті, їй це дуже заважало…
Під час навчання в інституті друзі називали її «Консуело», тому що вона втішала тих, хто попав у скруту, кому потрібна була моральна допомога, чи тих, хто страждав від нерозділеного кохання. Вечорами всі збиралися у неї в кімнаті, читали вірші, співали пісні і не помічали, як за вікном прокидався ранок…
Звичайно, принцеса мріяла тільки про принца. Але чи то кінь був не такий, чи, навпаки, кінь був набагато кращий за принца… Йшли роки і все, що відбувалося у житті, вона частіше всього довіряла щоденнику… Бувало й так, що відкривалася людям, про що не раз жалкувала… Одного разу трапилося нещастя, після чого молода жінка закрилася від людей на довгих 13 років!
Потім Бог змилувався і послав їй цікаву роботу у великому колективі. Було нелегко стартувати, довелося доказувати креативними ідеями і реальними справами, що вона неординарна і унікальна. І згодом її стали називати «наше сонечко».
А потім були довгих 7 років, коли біда йшла за бідою, і в результаті вже досить доросла жінка майже морально зламалася, але замість того, щоб замкнутися у собі, знайшла в Інтернеті рожевий сайт і нових знайомих…
Спочатку декілька місяців просто приглядалася, лише згодом почала писати спочатку переклади, а потім власні вірші, не завжди досконалі, але завжди правдиві, реалістичні, щирі, відверті, тому що мета була лише одна – спілкуватися з людьми, у яких таке ж само бачення навколишнього світу, схожі життєві принципи і світогляд…
Її твори були як своєрідна сповідь, діалог з оточуючим світом… Інколи світ ставився до неї вороже, але було й багато радісних моментів. Були такі часи, коли емоції брали верх і доводилося робити паузи…
Чомусь весь час було бажання хоч трохи змінити на краще сайт, атмосферу спілкування і навіть людей. Спроби були різні, але, як виявилося, малоефективні… Причини були суб’єктивні та об‘єктивні...
А потім настала критична точка кипіння… Відбулася відверта дискусія… Цілий день жінка йшла через діалоги з різними людьми, як на Голгофу… І що ж там відбулося на горі? Вона прозріла… Новими очима глянула на людей, що внизу, прискіпливо придивилася до себе, а потім підняла очі в небо… І відразу зрозуміла, що в минулому житті було занадто багато земного… Настав час глибоких роздумів, духовного зростання і усамітнення… Так багато раніше було сказано марних слів, зроблено чимало необдуманих, невірних вчинків… Час збирати каміння….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361554
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 02.09.2012
Космина квітла в мами біля хати,
Нагідки й айстри пелехаті,
І, ніби з неба голубий відтінок,
В садочку ніжився барвінок…
Біля криниці пишний кущ калини,
У квітнику рясні жоржини,
Весь двір, садок – заквітчаний серпанок,
В обіймах винограду навіть ганок…
Найперші квіти – то були тюльпани,
А біля тину ружі й мальви,
Троянди усміхались пелюстками -
Найкращі квіти для моєї мами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2012
В обіймах смутку зустрічаю ранок,
Заснув на небі молодий серпанок,
Приємна прохолода огортає,
На горизонті сонце – вже світає…
Промінчики біжать по небосхилу,
Пірнають хмари у небесні хвилі,
За обрієм зникає таємнича
Безсонна ніч, напрочуд романтична…
Глибокий спокій струменить в судинах,
І виникає у душі світлина –
Небесний простір пестить арфи струни,
І новий день заграв у сонця сурми…
Розправили голівки диво-квіти,
Цілує вітер пелюстки привітно,
Листочки на деревах шаленіють –
Усі довкола сонечку радіють!
Прийшов на землю літній, сонцесяйний,
Приємний новий день, такий жаданий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361456
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.09.2012
Занадто задощила непогода,
І прохолода обіймала ліжко,
Я вийняла пухнасту із комоду,
М‘якеньку ковдру, наче шерсть у кішки…
Відразу попливла в чарівні мрії,
Пірнала у думки, неначе в хвилі,
Тремтливо прикривали очі вії,
Вуста всміхались ніжно-полохливі…
Полинула над світом феєричним,
Збирала зорі в небі мов перлини,
Все виглядало дивно і незвично,
А хмари були схожі на космини…
Душа моя співала колискову,
Враз засинало міцно все довкола,
А місяць в небі сяяв, як підкова,
І я була щаслива, як ніколи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2012
Троянди, айстри, ружі і майори -
Сьогодні діти дружно йдуть до школи,
Крокують поряд горді мама й тато -
І всюди радості й пісень багато!
Вже дзвоник залунає в школі скоро,
І на уроки учні підуть хором,
Відчинять двері у таку чудову
Країну знань, цікаву і казкову!
Для мене теж сьогодні справжнє свято,
Тому пишу цей вірш немов присвяту,
Слова вплітаю у рядків віночок -
Нехай дзюркочуть ніжно, як струмочок!
Осіннім блюзом лину в майбуття -
В минуле більш немає вороття!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361314
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.09.2012
ЕПІГРАФ:
автор: Alisha
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358272#com1629268
"Неустойчивость. Руки в стороны...
Удержаться бы, уравновеситься -
На ладонях - две дольки Месяца:
В правой - светлая, в левой - чёрная...
Очень трудно сосредоточиться...
Я упрямая!? Только надо ли?
Дольки лунные в небо падали -
Взмах руками. Полёт. Устойчивость...
ВЧОРА БУВ ЗАНАДТО ЕМОЦІЙНИЙ ДЕНЬ – МОЖЛИВО СОНЯЧНА АКТИВНІСТЬ КОСМОСУ ВИННА… ТАК БАГАТО ВСЬОГО ДЕКОМУ НАГОВОРИЛА… СЬОГОДНІ ВЖЕ ЖАЛКУЮ…
НІЧ НЕ СПАЛА - ВСЕ АНАЛІЗУВАЛА…
ТЕПЕР МЕНІ ВЖЕ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО Я ЗНАЮ, ЧОМУ ТАК НЕАДЕКВАТНО РЕАГУЮ НА ІНТИМНУ ЛІРИКУ... МЕНІ ДОПОМОГЛИ ВІРШІ РОБЕРТА РОЖДЕСТВЕНСЬКОГО - САМЕ ВОНИ ВІДКРИЛИ МЕНІ ОЧІ. Я ПОЧИТАЛА ЗБІРКУ ВІРШІВ ЧИСТО ПРО КОХАННЯ - ТАМ Є ПОЧУТТЯ, АЛЕ ІНТИМНОЇ ВІДВЕРТОСТІ НЕМАЄ, ТИМ БІЛЬШЕ ФІЗІОЛОГІЇ!!! БАГАТО ТИХ ВІРШІВ СТАЛИ ДУЖЕ ВІДОМИМИ ПІСНЯМИ, ЯКІ СПІВАЛИ У ВСІХ РЕСПУЛІКАХ СРСР І Я ЗРОЗУМІЛА ДЕЩО ПРО СЕБЕ, І ДЕЯКИХ АВТОРІВ НА ЦЬОМУ САЙТІ:
1. ТРЕБА СПРИЙМАТИ БІЛЬШІСТЬ ВІРШІВ, ЯК ПРОСТО ЩОДЕННИК АВТОРІВ, І ЯК БУКВАЛЬНИЙ ОПИС ТОГО, ЩО В НИХ У ЖИТТІ Є, А ОСОБЛИВО ТОГО, ЧОГО ЇМ У РЕАЛЬНОСТІ НЕ ВИСТАЧАЄ. ЩО У КОГО БОЛИТЬ, ТОЙ ПРО ТЕ І ГОМОНИТЬ...
2. МОЖЛИВО, МЕНЕ ДРАТУЮТЬ ТАКІ ВІРШІ, ЩО Я НІКОГО ЗАРАЗ РЕАЛЬНО НЕ КОХАЮ? МОЖЛИВО СТАЛА ЗАНАДТО ДОРОСЛА? НІ, Я ДУМАЮ, ЩО ВІРНА ВІДПОВІДЬ - У МЕНЕ ІНШЕ ВИХОВАННЯ!!!
3. СЕРЕД МОЇХ РАННІХ ТВОРІВ Є ВІРШІ ПРО КОХАННЯ І КОХАЛА Я НЕЩОДАВНО, ТРИ РОКИ НАЗАД, ТАК ШАЛЕНО! АЛЕ ВСЕ ОДНО МОЇ ВІРШІ ЗАВЖДИ БУЛИ І Є ЕТИЧНО КОРЕКТНІ, ЗМІСТОВНІ - ВІДВЕРТІ ЗАЛИШИЛИСЯ У ЩОДЕННИКУ, ЯКИЙ НІКОМУ НЕ ПОКАЗУЮ...
4. МОЖЛИВО НАВІТЬ ПРО СВОЄ КОХАННЯ, ПОТРІБНО ПИСАТИ БІЛЬШ ХУДОЖНЬО, АЛЕГОРИЧНО І НІБИ ПРО ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇВ, ВИКОРИСТОВУЮЧИ ЗАЙМЕННИКИ ВІН І ВОНА... ХТО ЗНАЄ...
5. А МОЖЕ МЕНІ ЗНОВУ ПОТРІБНО РЕАЛЬНО ЗАКОХАТИСЯ І ЗІЙТИ З РОЗУМУ?.. У БУДЬ-ЯКОМУ РАЗІ, НІ У ВІРШАХ, НІ У РЕАЛЬНОМУ ЖИТТІ, Я Б НЕ ХОТІЛА ЗА ЧУЖИМИ ПОЦІЛУНКАМИ І ІНШИМ ІНТИМОМ ПІДГЛЯДАТИ...
6. ПОЕЗІЯ - ЦЕ МИСТЕЦТВО, І ТОМУ ПОТРІБНО ВИКОРИСТОВУВАТИ ХУДОЖНІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЗМАЛЮВАННЯ ВЛАСНИХ ПОЧУТТІВ: ЕПІТЕТИ, СИНОНІМИ, АНТОНІМИ, АФОРИЗМИ, МЕТАФОРИ, СИНТАКСИЧНІ ОБОРОТИ І ТАКЕ ІНШЕ...
7. СТОСОВНО РЕДАГУВАННЯ ТВОРІВ СКАЖУ ОКРЕМО…
КОЛИ Я ІНОДІ ПРОПОНУЮ ЩОСЬ ВИПРАВИТИ, ТО ЦЕ ЗОВСІМ НЕ ТОМУ, ЩО ХОЧУ ВИКЛАСТИ СВОЄ БАЧЕННЯ ЧУЖОГО ТВОРУ, ЧИ СЕБЕ ЛИШНІЙ РАЗ ПРОРЕКЛАМУВАТИ, А ТОМУ, ЩО Є ГРАМАТИЧНІ, ЛЕКСИЧНІ І СЕМАНТИЧНІ НЕДОЛІКИ, АБО Ж ПОГРІШНОСТІ У РИМУВАННІ ЧИ РИТМІ!
Я ВЖЕ ЗНАЮ ЛЮДЕЙ, ЯКІ НЕАДЕКВАТНО РЕАГУЮТЬ НА СПРОБУ ПОКРАЩИТИ ЇХНІ ВІРШІ МАЙСТЕРНО, САМЕ ТОМУ УНИКАТИМУ ЇХНІ ТВОРИ КОМЕНТУВАТИ.
Я ЗА ОСВІТОЮ ФІЛОЛОГ І ПОМИЛКИ ВІДРАЗУ ПОМІЧАЮ, АЛЕ ІНКОЛИ, ЯК І БІЛЬШІСТЬ ЧИТАЧІВ, ЗАКРИВАЮ НА ЦЕ ОЧІ, ТОМУ ЩО РОБОТИ - НЕПОЧАТИЙ КРАЙ… КОЛИ МОЇ ВІРШІ ВИПРАВЛЯЮТЬ, Я ЗАВЖДИ ПРИСЛУХАЮСЬ!
ЧИМ БІЛЬШЕ СЕРЕД ПОЕТІВ БУДЕ ПРЕРОГАТИВОЮ ГОРДИНЯ, ТИМ ДОВШЕ АВТОРИ ВІРШІВ БУДУТЬ ВАРИТИСЯ У ВЛАСНИХ СОКОВИТИХ ПОМИЛКАХ І НЕ БУДЕ ЗРОСТАТИ ПОЕТИЧНО-ХУДОЖНЯ МАЙСТЕРНІСТЬ... ЯКЩО ДЕКОМУ ПОДОБАЄТЬСЯ ТУПЦЮВАТИ НА МІСЦІ - ЦЕ ПРАВО КОЖНОЇ ЛЮДИНИ, ЯКА ПИШЕ ВІРШІ, ТОЖ НЕХАЙ КОЖЕН ВИБИРАЄ САМ…
АЛЕ ЩЕ Й ДОСІ Я ВВАЖАЮ, ЩО БУДЬ ЯКА ДИСКУСІЯ НА САЙТІ - КОРИСНА, ТОМУ ЩО САЙТ - ЦЕ МАЙСТЕРНЯ І ВІДГУКИ НЕ ЛИШЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ОХАТИ І АХАТИ...
ЦЕ МОЯ ДУМКА, А У ЧИТАЧІВ ВОНА СВОЯ, ТАКА Ж САМО, АБО ІНША… ЦІКАВО БУЛО Б ПОЧУТИ – ЯКА…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360858
рубрика: Проза, Поетичний, природний нарис
дата поступления 30.08.2012
За мотивами вірша Сергія Томарова "Весна в душе"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360363
Осінній парк - цілує вітер листя,
Що, ніби парус, по воді пливе,
Трава, що вкрита падолистом,
Перезимує й знову оживе...
Так сумно й тужно квилить дощ осінній,
Кружечками мережить по воді,
За осінню зима - морози й іній,
Ставок засне у смутку і в журбі…
Пташиним криком галасує небо,
А сонце знов рум’янцем на щоках,
Опале листя обіймає греблю,
І засинає до весни в кущах…
Гуляє вітер на воді листочком,
До берега чимдуж його жене,
На березі гербарій, як віночок,
А в серці світить сонце весняне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360375
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.08.2012
Знову небо грізно хмурить брови -
Листя трепет в лісі і в дібровах.
Вітер стукає в вікно гілками -
Ніби тарабанить кулаками…
Небо стало сірим, непривітним -
Голови схилили трави й квіти,
Блискавка сполохала довкілля,
Й почалось в повітрі божевілля…
Закрутилась карусель із листя -
Це танцює вітер з падолистом.
Крутиться пісок неначе дзиґа -
Літо знов плете свою інтригу…
Раптом вщухло тимчасове лихо,
І заплакало довкілля тихо,
Дощ із неба заспівав капіжно -
Пісня за вікном звучала ніжно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360120
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.08.2012
Стоїть вже сморід на сільських городах -
Це господині спалюють бур‘ян
Над річкою тумани колобродять -
Вже осінь завітала до селян…
В садах розкішні яблука і груші,
В траві плоди, що вітер обтрусив,
В сараї хрюкають товстенні "туші",
В льоху варення з вишень й чорних слив…
У банках спілі перці й помідори,
Картопля в засіках уже лежить,
На небі зграї, як живі узори -
Вже скоро літо в вирій полетить…
Крокує осінь буйним падолистом,
Вітрами і дощами холодить,
Лякає буревій страшенним свистом -
Це літа щедрого остання мить…
автор - Ольга Шнуренко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359862
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.08.2012
Вы задали вопрос и в паутине @NET@ -
Мудрейший экстрасенс вам даст ответ!
В хрустальный шар Маг смотрит так таинствено,
и сквозь туман Он видит истину…
За пеленой веков восточных дивных стран -
Следы Мечты - волшебный караван…
Здесь вы найдете правду - прочь обман,
Исчезнет пустословия дурман!!!
На ваш вопрос есть только лишь один ответ –
Конечно - ДА или Конечно – НЕТ!
автор - Ольга Шнуренко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359830
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.08.2012
Голимый чат, тусовки и разборки -
Здесь собрались лишь хамы и «всезнайки»,
Слова воняют хуже, чем махорка,
Все клянчат секс, как деньги попрошайки…
У хамов и модеров общий тон -
Сливаются в единой круговерти,
внедрили в сеть глобальный "мовэтон" -
Не верите – в Бизар зайдите и проверьте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359137
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 22.08.2012
ПРИСВЯЧУЮ УЛЮБЛЕНІЙ ПОЕТЕСІ - НАТАЛІЇ ДАНИЛЮК
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=13212
«Гортає доля сторінками дні, Її любов вибаглива терпка, вона не знає що то суєта..»
Мені здається, що я Наталю знаю вічність, але відкриваю в ній щось нове щодня. Вона мені не раз говорила, що у її віршах мова йде про літературних героїв, а не про її власне життя, але ж я бачу, що її душа у кожнім слові, її вірші чудові!
Збірку «Та жінка, що напроти у вікні» мені НаталІя Данилюк (oduvan4ik) подарувала, як тільки отримала з друку, але я її перечитала не відразу. Я відчувала, що треба дочекатися кращих часів, коли я буду читати її серцем…
Відкрила і в першому ж вірші побачила, що на мене чекає її доля, почуття, емоції, події власного життя і опис почутого і побаченого у реальному житті, плюс поетична фантазія, алегорія і чудові поетичні образи, навіяні мальовничою природою.
«Теракотовим листям, опалим, осідаєш на теплі сліди Не торкайся долонь занімілих сивим попелом стлілих листків»
Особливо мені сподобалася пейзажна лірика – тут Наталя неперевершена майстриня. Не дивлячись на те, що лірика у неї мінорна, її смуток легкий, як павутина, і світлий - я ні разу не відчула, щоб образи були якимось тягарем для мене, хоча я сумні вірші не вітаю і вмовляю своїх друзів оспівувати життя позитивно…
У всіх віршах чітко помітно, що Наталя весь час звертається до ЛГ і в його особі до нас всіх, вона нам розповідає про свій, частіше всього видуманий світ, тому що в реальному світі будь-який поет духовно самотній. У цій збірці ми вирушаємо у дивовижний казковий світ романтичної, розумної, освіченої, талановитої жінки, люблячої матері і дружини… Я старанно відібрала з усіх віршів родзинки і перлинки…
«Пригортаюсь до твого крила ледве теплим мідним падолистом…» Я помітила, що у творах дуже часто описується осінь. Я не знаю причину, але про сумну осінь писати Наталі ще рано! Я впевнена, що навіть літо в її житті ще тільки почалося!
Нерідко зустрічається образ гарячої кави у філіжанці – можливо автору не вистачає тепла і вона у віршах хоче зігрітися? А може просто каво-манка – хто знає..
«А ніч втопилась у філіжанці кави І стрепенулись верби ніби пави в п’янкім гіпнозі росяних світань» Образ роси – сльози використовують багато поетів, але у Наталі це і стрази, і перлини, і намисто і діаманти…
«Котить літо стиглими житами запашні припечені хліба..» Не забуває Наталочка і про своє коріння, з такою теплотою пише про бабусю і про маму, про стареньку хату, з якої почалася дорога в дорослий світ. І скрізь у віршах не забуває поетка про вишиті рушники, про співучу трембіту, про стрункі смереки і сосни, які торкаються неба… Згадує також про пшеничні поля – образ хліба святий для кожного українця…
Окремо скажу, як свято і щиро описує Наталя свою віру у Бога, але не буквально, а через образи - ікони в куточку хати, прикрашені рушниками, молитви в скрутну хвилину і в час подяки Богу за те, що дарував не тільки їй життя, а й її діткам – хай ростуть вони здорові та щасливі! «Старенька хато, із твого порогу пішов у світ мій гордий родовід, ти рушниками білими дорогу нам простелила пишно до воріт»
«У жінки не запитують про час – щаслива жінка часу не рахує; у жінки не запитують про вік – вона завжди душею молодіє!» Час від часу Наталя пише суто про жіночу любов, викладає філософський погляд стосовно цього почуття і в той же час вона така реальна, безпосередня, щира, довірлива, відверта, але завжди обережна і виважена в словах, і ніколи я не зустріла жодного занадто інтимного слова – ця завуальованість і стриманість мене заворожує…
У деяких віршах автор пише про втрачене кохання, про душевний біль, але я глибоко не переймалась, тому що Наталя мене запевнила, що то вигадка… Образи і алегорії в таких віршах також траплялися цікаві… «Цей біль проймає до кісток, ці вікна, росою вмившись, аж голосять, якби ж то можна, як листок, від серця спогад відірвати!» «Ти пахнеш як шафран – рум‘яне сонце впало в океан немов достигла випалена груша»
«І все забулось, тлінне і земне, з очей сповзає висвячена втома.. прадавній ліс – загублений Едем, моїх блукань омріяне потайне місце…» Не раз у своїх творах Наталочка кудись летить, біжить, втікає – шукає свій загублений Едем. Можливо це спроба втекти від сірих буднів, а можливо мрія покращити своє життя…
У інших віршах є багато фрагментів, в яких так тонко і лірично змальовані переживання і навіть жаль за минулим... Через алегорію автор змальовує свій внутрішній світ і емоційний стан, при цьому робить це так, що це ніби то не вона, а хтось інший… Образ ЛГ, чоловіка також тут присутній:
«Пролітає озлобленим свистом дикий вітер крізь струп‘я гілок, золотим-золотим падолистом плаче осінь в холодний ставок; В сиве небо чадить жовтий сад, Листопад замітає холодну бруківку, сипле попіл в самотнє вікно…»
«І зривають вітри захмелілі світлі маски із сонних облич, мов пелюстки з дрімаючих лілій, вибігаю цій ночі навстріч»
«Ти не любов приніс до мене в храм, ти не курив солодкі фіміами, на мій престол ти серце не поклав, не шепотів зізнання молитвами»
«Старі картини пліснявою вкрились, пилюка з‘їла барви з полотна, і знов думки роздмухані злетілись, немов мушня на вогник до вікна!»
«І зажурено туляться вільхи до облуплених стін – прозаїчної графіки двору, макраме на ожинному небі – так хотілося вірити в себе!»
«Вже вистигла стежка до вашої хати, заплакані вікна поринули в тишу віків, і хата в скорботі встромила у небо димар, а я підставляю заплакані очі під вістря холодних дощів, що спустились з непроханих хмар..»
Я вже згадувала, що у Наталі тема осені зустрічається часто у її творах. В одному із віршів опис листопаду неймовірно гарний і чарівний : »Залита сонцем світиться стерня, покрита щедро росяним намистом, і листопад, грайливим кошеням, Стрибає хвацько за пожовклим листом. Немов верети випрані, стежки скотилися додолу берегами. І звідусіль злетілися думки, розшили душу в райдужний орнамент.»
І ще один приклад: «Я не хочу мелодій сумних у розпачливих мареннях скрипки! Ну навіщо в розмаї весни листопад знову стукає в шибку?Я тебе чекала півстоліття, на волосся паморозь лягла… Час збирав літа мої в суцвіття, Доля з них мені вінок сплела» - навіть посеред весни знову про осінь.. Але ж у Пушкіна також осінь була улюблена пора!
Неймовірно казково і філігранно звучить фрагмент ще в одному вірші: «На павутинні з інею крихкого солодкі сни спускаються на дах, Зі стелі бісер сиплять на підлогу, І серце рахує кожну намистинку, що прокотилась килимом до ніг, А тіло пірнає в ковдру, ніби в білий сніг, А сни-шамани сиплються згори солодким зіллям, краплями наркозу на мокрий дах з небесної чадри»
Життя прожити – не поле перейти, воно як зебра – всім відомо, в Наталі також є рядки про те, як часто нас болюче ранить слово: «О як ти вмієш вдарити тим словом мені в обличчя ніби батогом, о як ти вмієш вдарити у спину, гіркого слова вигостривши ніж»…
«І той спогад гіркий моє серце скривавлене знову між обдертих гілок розіпнув. Я лишилась сама – порцелянова лялька невтішна, молитви шепотіти, у грудях тамуючи крик» «Дві дороги назад на вустах тільки залишки слів й захлинається сад від холодних нестерпних дощів. Я сьогодні твоя наречена, а завтра – ніхто? Хто підкаже, як вибрати долю, а трояндовий сад захлинається й плаче від болю..»
А зараз наведу кілька прикладів, цілу низку чудових поетичних образів – вони неймовірно вишукані, унікальні: «В розбиті шибки листя намело, Старий рояль сховався в падолист. Розсипав дощ прозірчате намисто на пізні айстри, вигріті теплом. І серце дзвінкою цикадою застигло в янтарній смолі, І відчай втопився у келисі, як білий вітрильник на дні…»Відшелестиш нечутно в листопад – у цю сусальну штучну позолоту…Стиглою грушею котиться бабине літо, Осінь кружляє у вальсі під шелест беріз, міряю кроками темний розпатланий ліс, міряю поглядом тепле ромашкове небо..»
У збірці є кілька віршів-присвят Наталиній подрузі, талановитій унікальній поетесі, неординарній жінці, Валентині Савелюк, але мене вразили найбільше ось ці рядочки:
«І нехай відречуться всі янголи світу, І розтрощиться місяць лампадою вщент об бетон, І загублять вітри стоголосу соснову трембіту, І осяяне сонце не зійде на пишний престол – Я НІКОЛИ тебе НЕ покину, у пітьмі безнадії я свічку тобі піднесу» . У цих словах така неймовірна відданість і жертовність – мені бракує слів…
«Солодка казко, як мені втекти Від сірих буднів, розпачу, від себе в твої далекі сховані світи, В твоє безхмарне волошкове небо? Твоя любов жорстокіша за Вуду, на трупах мрій звела свої мости до мого серця, краплею отрути п’янких ночей розбавила нектар, а я не вміла правду осягнути і до землі спустилася із хмар…» - ці рядочки ще раз говорять про те, що автор хотіла б хоч ненадовго втекти від буденного життя, яке не завжди буває справедливим до неї…
«Я не зійшла до тебе з полотна картин Далі, де Вінчі, Рафаеля – Я просто жінка, грішна і земна, часом сумбурна й дика, мов пустеля. А часом свіжа, сповнена снаги, немов оаза, буйна і квітуча. ТО наче Ніл, ламаю береги, То мов ручай, стрімкі долаю кручі…
– ось у цих рядках готовий автопортрет Наталі, жінки, поета, матері – ЛЮДИНИ!
І знову у віршах мова йде про ОСІНЬ! Це не дивно, я також цю пору року дуже люблю – багата палітра красок, помірне тепло, різка зміна в природі, дари осені на столі і в погребі, і вже відчутно в повітрі наближення зими… Ось як про осінь знову пише Наталочка: «Біла паморозь наче руно, падолистом постукала осінь у прозоре спітніле вікно, тільки вітер гойдає колиску, пересипану пилом зірок, розпатлані квіти моляться древнім богам..» «Падолист санскритом ліг на пергамент теплої душі, вже докурила осінь спориші, ранковим блюзом вдарила по тілу, корицею обсипалася з вій, зухвалий вітер вдерся на балкон і затрубив щосили в саксофон, зронила вільха мідну пектораль глінтвейном, вилилась на тіло і потекла під шкірою печаль..» «В порожнє небо дихають сади зів’ялим листям памороззю цвіллю, і якось терпко дихають сади, і вмитий ранок з присмаком кориці… «До водопою білого коня багряна осінь напувати вийшла і обважнілий різьблений листок немов сльозою в просвітку завмер й упав на ліжник вовняного моху і натрусили росяних перлин дрімучі сосни осені за комір… «Коли печаль нефритових очей мов океан в мою стікає душу, перебираю пригорщі ночей і сторінками дні твої ворушу..» «Вже перемліли липи за вікном, відгомоніли майже безголосо а у саду в льняному кімоно на лаві сіла відпочити ОСІНЬ…»
Так як збірка віршів мінорна, то логічно побачити в кінці: «Вечірній блюз. В мальованім горнятку пелюстки вишні в теплім молоці Той срібний перстень в тебе на руці ще береже про мене світлу згадку – знову ностальгічні нотки за минулим… Хто той ЛГ для нас залишається таємницею…
Ночами, коли кудись зникає Наталин сон, коли діточки міцно сплять, вона підходить до вікна і подумки розмовляє з ніччю, вдивляється в небо і в загадкове довкілля. Чудовий вірш саме про це під назвою «Марення» – «Ніч снувала зорі з рукава, Під ясними кулями лампад, І тополь м‘які пухкі ворсинки мов мушня, Із сузір’їв срібні павутинки місяць в небі виплітав, Спомин як солодкий запах мигдалю»
Вдало завершують збірку твори, в яких «сидровим грає промінням ранок дзвінкий і погожий, тепла крихка золото-тінь впала на листя зелене…. «Наче обпалені ружі тліють листочки-долоні» «І блукає душа в веремії сірих днів, перемитих дощем, як же хочеться в мить ностальгії обіпертись на дружнє плече!!! «Сонце сходить понад плаєм, заплітає китиці беріз» «Самотній клен змінився на очах і спалахнув в гарячому багрянці і мов пергамент списана душа листком кленовим закружляла в танці» «і підхоплені вітром гардини теплим хересом ллються по склі…" Тут ми бачимо любов до природи, і бажання найти справжню опору в житті, а також пошуки свого пристанища для душі, а ще намаганя реалізувати своє призначення у реальному житті, і, на жаль, певна духовна самотність, і роздуми про життя…
На кінець хочеться побажати Наталі натхнення і творчих злетів, написати і надрукувати ще не одну збірку, всіх гараздів у її особистому житті!
Сьогодні, коли прочитала всі вірші, було таке відчуття, що це була подорож під поетичними вітрилами на хвилях Наталиної душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358028
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 17.08.2012
Відгомін на вірш "СУМУЮ"
автор - Леся Геник
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357366
* * * * *
Осінь крокує бруківкою площ,
Холод проймає - на вулиці дощ...
Куриться димом небесна блакить,
блискає, міниться і гуркотить...
Даль замережана в синій туман,
Осінь смакує на лузі кальян...
Жухлий гербарій нездійснених мрій
Трепетно й ніжно під серцем зігрій,
І на канву візерунком клади,
Радість кохання врятуй від біди -
Неба, засмучена хмарами, вись
Знову засяє тобі, як колись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357438
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.08.2012
Проллється кров у плотському сплетінні,
І вицвіте у сонячнім промінні...
А завтра змиє дощ сліди на суші,
Залишиться лиш спогад в наших душах…
Ніщо зі зла не родиться в екстазі,
Окрім огиди, болю і відрази…
Були давно відомі такі речі,
Ніхто не стане, мабуть, суперечить...
Проллється дощ з небес – це неба сльози,
в новинах знов звучать сумні прогнози...
Так хочеться, щоб не вмирали діти!
Життя, на жаль, крихке, як лід, тендітне...
Під злою зіркою ми від народження,
Тому ми смертні за своїм походженням…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2012
Змиває дощ забруднені асфальти,
Пилюку з листя і з дахів будинків,
Звучить капіж дощу високим альтом
Вже поспіль другий день без відпочинку…
Не всі звичайно люблять цю погоду -
У розпалі жнива, пора врожаю,
Лише для мене дощ – це насолода,
Я завжди небеса про дощ благаю…
Немов би квітка, без води страждаю,
Від спеки в’яну, гнеться стан додолу,
Веселий настрій в мене пропадає,
І відчуваю в тілі перевтому…
Якби ж то кожен мав свій пульт для неба,
І вибирав собі все по потребі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357120
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.08.2012
Голубіє поміж трав смачна чорниця -
Їх збирає в вишиванці молодиця,
Вище росту чоловіка диво-квіти -
Рвуть ожину у свої корзинки діти…
На землі лежу я на гірській вершині -
Як мурахи, сільські хати у долині…
А на схилах серпантин доріг й стежинок -
Сонце йде за обрій на ніч на спочинок…
Нас давно чекає гурт пустих кабінок -
У корзинці квіти, схожі на барвінок…
Краєвид безмежний тішить наші очі -
Під ногами вже чорніє глибина урочищ…
Завмирає серце, трусяться коліна,
Мої руки потерпають від тремтіння,
Вибору немає - у душі тривога,
Екстремальний транспорт - підвісна дорога…
Вниз летіли, ніби в теплий вирій птахи,
А вечірнє небо накривало дахом,
Промайнув політ з вершини швидкоплинно,
І нарешті ми спустилися в долину…
Дивовижна казка на горі Тростяній
В моїй пам‘яті, як квітка, не зів‘яне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356914
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.08.2012
Знову небо нахмурило брови,
Буйним листям тремтіли діброви,
Заховалися звірі у нірки,
А пташини сховались на гілки…
Потім блискавка разом із громом,
Чорні хмари, мов здиблені коні,
Як гриби у людей парасольки -
Симетричні у кольорі дольки…
Все це схоже на дивний сценарій -
Землю рясно вкриває гербарій,
Перехожі неначе актори -
Відкриваю в реальність я штори…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356808
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.08.2012
Чому, не дивлячись на віртуальну втому,
Мене ще й досі зачаровують фантоми?
Чому таке міцне тяжіння до екрану,
І так реально кровоточать в серці рани?
Чому так важко повернутись до реалу?
Невже тому, що він зовсім не ідеальний?
Страждаю від брехні, цинізму, різних фобій -
Назавжди згас душевний безтурботний обрій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2012
Нарешті відпочинемо від спеки -
Мережить у повітрі павутина,
Не п’ю вже прохолодну воду з глека,
Ночами пледом я вкриваю тіло…
Дозріли маки, спіють помідори -
Розкішний перець вабить скоштувати,
Посохло вже бадилля - дуже скоро
Врожай картоплі будемо збирати…
Курличуть сумно в небесах крилаті -
Їм сумно край свій рідний залишати,
В дворі зібралися, немов на свято,
Індики, кури, гуси й поросята…
Стоять велично, ніби терикони,
Копиці сіна, житньої соломи -
Є у жнивах свої сільські закони,
Зима - це відпочинок від утоми…
Так щедро літо зустрічає осінь -
В саду поспіли яблука і сливи,
І пригощатись медом усіх просить,
Щоб ми були здорові і щасливі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356613
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.08.2012
Вже три доби нас тішить прохолода,
Дарує небо нам нову погоду,
Не знаю я причину достеменно,
Але у пресі появилась нова тема…
Там пишуть, що на Сонці нещодавно
З‘явилась тріщина – це видно явно!
Від спеки навіть сонце потерпає,
Що буде далі – ще ніхто не знає…
Вже 10 років спалахи на сонці
І дивні тріщини на оболонці,
Нам вчені кажуть, що протуберанці
Дарують нам ці неймовірні танці…
Не треба навіть бути астрономом,
Щоб зрозуміти – будуть буреломи…
Всі катаклізми на Землі бувають
В залежності від сонця – всі це знають…
Впливає Сонце на життя активно,
Фізичний стан руйнується – не дивно!
Існує навіть кілька академій
Для вивчення психічних епідемій…
Психічний стан нагадує полюції -
В обіймах сонця війни й революції!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356389
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.08.2012
Чи це взуття, а чи дитячі ранці -
Мене трясе, неначе в лихоманці,
Коли читаю «Зроблено в Китаї» -
Так сильно тхне, ще гірше ніж в сараї…
Товари виставляю на балконі,
Щоб здихатись китайської "зловоні"…
Як правило, отруйні і токсичні
Дитячі іграшки «на пів фабричні»…
На днях купила знов дорожню сумку,
Включила в голові я кнопку «Умка»,
Обнюхала її немов собака,
Та знов попалась на гачок - бідака…
На ринку, там повітря забагато,
Не порівняти з спекою у хаті -
На протязі двох днів я так страждала
Що навіть «Швидку поміч» визивала!
Чесалось тіло ніби від прокази,
Я вчора повернула цю «заразу»!
Щораз купую, потім знову каюсь -
Тепер я від китайського жахаюсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356153
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 09.08.2012
Черства скоринка хліба -
земля так виглядає,
Навколо наче пічка,
І сонце спопеляє…
Щодня спекотне небо
Шкварчить, немов пательня,
Схилили гілля верби -
Жара цей рік пекельна!
На вулицях, як сонні,
Так схожі на верблюдів,
Крокують на осонні,
Немов сновиди – люди…
Лиш ніч, як подарунок,
Коли спадає спека,
Найкращий порятунок -
Вода холодна з глека…
Молюся і питаю
Блакитну неба просинь:
"За що ти нас караєш?"
Я так чекаю ОСІНЬ!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355964
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.08.2012
У дібровах густих заколисана,
Гарно вбрана чудовими квітами,
Моя пісня іще не написана
З інтервалами секстами, квінтами…
Закружляли роки сателітами,
Кінострічка життя зі світлинами -
Не зійшлися з тобою орбітами,
Назавжди розійшлися стежинами…
Карі очі здавалися щирими,
Ніжний голос обвив павутиною -
Ненадовго були ми щасливими,
І солодке зробилось цитриною…
Кожен може назвати банальною
Цю звичайну історію юності,
А для мене кохання реалії -
це криниця життєвої мудрості…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012
Подекуди сміття вже палять на городах -
На підступах жадана урожайна осінь.
За всі страждання літні нам, як нагорода,
Прийшли до нас жнива у золотім колоссі…
Цей місяць споконвіку називали серпень –
Серпом жінки пшеницю й жито жали вправно,
Вкладали душу в пісню, звеселяли серце -
Жіночі руки ковзали граційно й плавно…
У серпні святкували люди аж три Спаси:
Найперше свято, Маккавей - це Спас медовий,
А другий – яблучний, Преображення Спаса
І Господа Христа Ісуса, далі новий
Горіховий, Спас хлібний – скінчилися жнива,
Женці зробили сніп останній і на лаві,
Під іконою, аж до Покрови берегли снопа -
Такі ще й досі свята є у Богуславі…
Там поряд - Дибинці, село мого дитинства,
Де творять односельці різні доброчинства!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355519
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 06.08.2012
До мене завітала не одна біда,
Всі мудрі кажуть - «Ти радій, що ще жива!»
Я плюнула на всі проблеми з висоти,
Й закрила двері у пенати самоти…
І раптом все від серця в мене відлягло,
Відкрила навстіж у життя своє вікно,
Всі негаразди скопом кинула в смітник,
Для мого смутку й горя враз настав гаплик…
Полуда спала із засліплених очей -
Навколо нас багато різних є речей:
Повітря, небо, сонце, квіти – білий світ…
Кричу на повні груди – «Гей, життя, привіт!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
Я чула часто – Інтернет руйнує,
Калічить і вбиває наші душі,
Що небезпека тут на нас чатує,
І з часом ми стаємо зовсім інші…
Але на днях почула випадково,
Конкретні аргументи й нові факти,
Сказали лікарі вагоме слово -
Сидіти більше двох годин не варто!
Назвали нам такі сумні симптоми:
Страждає серце і інтимна сфера,
Відсутність апетиту, сильна втома,
У зовнішні світи закриті двері…
У Інтернеті все легке й досяжне -
Так швидко виникає ейфорія!
Тут можна бути дуже легковажним -
Така доступна заповітна мрія…
Живуть тут псевдо люди, і фальшиві
Існують почуття. І як не дивно,
Ми віримо обранцям юродивим,
І дивимось в екрани невідривно…
Ми відключаємо всі телефони,
І навіть не виходимо із дому,
Найкращі друзі наші – це фантоми
З гріховних міст Гоморри і Содому…
Від Інтернету є цілющі ліки -
Прогулянки на свіжому повітрі,
І замість псевдо жінки Анжеліки -
Реальні друзі, милі і привітні…
Лише в реальності взаємний обмін
енергії, емоцій і бажання,
У венах швидкоплинний кровообіг
І почуття під назвою КОХАННЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2012
Сьогодні ніч дарує знов безсоння,
На небі місяць повний, ніби сонях,
І космос голубіє пустоцвітом -
Всі замордовані спекотним літом…
Від спеки не рятує навіть вітер,
Для позитивних слів бракує літер,
Від сонця зблідло полотно небесне,
Лінивий ліс вже спить, ані шелесне…
Дратує спів горластих гітаристів,
В яких немає талану і хисту –
Втекти я мрію на безлюдний острів,
Де райський сад і неосяжний простір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355089
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2012
Читаю чужі твори залюбки,
Що навіть заробила вже оскому,
Шукаю завжди в текстах помилки,
І хочеться додати крапку й кому…
Реакцію я знаю наперед -
Прикушую язик, щоб промовчати,
На очі натягаю темний тент,
І стримуюсь, щоб інших не повчати…
Дивлюсь в минуле, ніби в мікроскоп,
До своїх творів ставлюся критично,
Вірші мої, немов калейдоскоп,
Світлинами кружляють хаотично…
Я бавилась в картинки, як дитя -
Невже змінився смак мій кардинально?
Для себе я зробила відкриття –
Що шкоду роблять відгуки похвальні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2012
Брехня, блюзнірство, лицеміри - «лохотрон»,
Афери шахраїв - сучасний «моветон»!
Як хижаки на нас стрибають звідусіль,
І причиняють людям невимовний біль…
Немов клумбарій лохотронний Інтернет
Заманює звабливо до своїх тенет!
На жаль, недавно я попалася туди,
Матеріально постраждала – півбіди…
В міліції зовсім не бачать кримінал -
У них і так багато нерозкритих справ…
То де ж на кривдників управу я знайду -
В прокуратурі чи у СБУ?
Куди звертатись, ми звичайно знаємо,
На їхню допомогу вже чекаю я...
Прошу не вірте псевдо-лікам «SOLARAY» -
Застерігаю всіх довірливих людей!!!
НЕГАТИВНІ ВІДГУКИ ПРО БАДИ ФІРМИ "SOLARAY" МОЖНА ПРОЧИТАТИ ТУТ:
http://black-book.com.ua/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Клапоть неба у моє вікно
Заглядає рясно-зоряно,
Мов старанно виткане сукно,
Чорне, як земля, що зорана…
Зорі мерехтять у вишині,
Як вночі комахи «світлячки»,
А сузір’я, ніби вишиті,
Схожі на цікаві карлючки…
Сумно місяць усміхається -
Десь хмаринки загубилися…
В мене знову серце крається –
Від життя свого стомилася…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012
На тихім плесі лілії ростуть,
Дрімають чинно гуси та птахи,
Білизну у воді жінки перуть,
Поблизу їх пірнають дітлахи…
На березі пасеться череда,
Пастух корів ганяє батогом,
Телятко, як дитина-вереда,
Випрошує у «мами» молоко…
В траві стрибають диво-коники,
А оси й бджоли п‘ють п’янкий нектар,
Співають ніжну пісню дзвоники,
І сонце квітне в небі, як «стожар»…
Цілує греблю мужній водограй,
Пірнає пінно в прірву стрімголов,
Після дощу вода, аж через край,
Вирує ніби навіжена знов…
А далі, очеретом закосичена,
В обіймах дужих камінців
Дрімає, вітром заколисана,
Мандрує в синю далечінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353737
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.07.2012
Накрила, як саван, жахлива спека -
Задуха навіть в лісі дістає,
А між гілкАми справжня дискотека -
Стрибають білки, дятел виграє…
Ледь повзають заморені мурашки,
Не шелестить між листям вітерець.
Іду шукати лісові ромашки,
Коротким шляхом, лісом навпростець…
Земля в обнімку з жовтим падолистом –
Вже на підході осінь золота,
Пташки голосять на узліссі свистом –
Але в душі у мене - пустота…
Коли ж настане справжнє свято-дійство,
І зарясніє віршами душа?!
Спекотне літо, сонця лицемірство
Дурманить мозок ніби анаша…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353464
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.07.2012
Я пам‘ятаю всі світанки росяні
Всі ночі романтичні, теплі, зоряні
Туман молочний лине понад річкою,
що в‘ється й голубіє плесом-стрічкою…
Я пам’ятаю айстри з чорнобривцями,
І як сиділа ввечері на східцях я,
Звабливо місяць усміхався в унісон,
Коли до хати зазирав чарівний сон…
Я пам‘ятаю літній сад духмяний,
Лимонні груші й яблука рум‘яні.
Як ласували бджоли медоносами,
Смачними сливами і абрикосами…
Я пам‘ятаю теплий хліб і молоко,
Як стукав чорний кіт у заспане вікно,
А мама частувала нас сніданками,
Варениками з сиром і сметанкою…
Я пам‘ятаю, як комбайни-кораблі
Пливли по полю, мов у небі журавлі.
Як молотили хліб і сипалось зерно -
Все це було в житті, але давним-давно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353236
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.07.2012
Без мене спіють вишні поза хатою,
Картоплю не копаю вже лопатою,
Не їм з городу огірки та помідори,
І не плетуть пузаті гарбузи узори…
Немов стара бабуся стоїть криниця -
Так боляче на це мені дивитися,
Трухляві дошки, а відро взялось іржею,
Шовковиця росте в сусідів за межею...
Немає квітів пишних з ароматами,
На вікнах не висять гардини з маками -
Два роки не співає півень на світанку,
І мама не сидить біля вікна на ганку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353024
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.07.2012
Чим не рай у рідній Україні?
Оксамитові долини, синє небо,
Голосисті пісні солов’їні,
Повноводні річки і плакучі верби…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
Так сумую я за рідним краєм -
У дворі в садочку ароматні квіти,
Їх цілує сонце водограєм,
Заколисує привітний літній вітер…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
Уві сні я чую її голос,
Пам’ятаю рідні й теплі руки мами,
На городі спіє хлібний колос -
А в повітрі смачно пахне пиріжками…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
А вода в криниці кришталева,
Чиста, прохолодна і м‘яка - цілюща,
Біля хати пишна і рожева
Навесні цвіла старенька дика груша…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352817
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.07.2012
Сповістила криком її мама,
Що на світ родилася дитина,
І відкрилася життєва брама
Дівчині з зеленими очима…
І назвали іменем княгині,
Долю закладали величаву,
В божі руки Ольги, берегині,
Віддали дитину золотаву…
Їй пророчили життя цікаве,
Ольга (Хельга) – це свята людина…
А насправді доля неласкава
Увірвалась в душу до дитини…
Вдумлива, серйозна, не примхлива
Гірко плакала від слів образи,
І пробачення завжди просила,
Витираючи сльозинки-стрази…
Вчилася у школі на відмінно,
З друзями себе вела спокійно,
Всі доручення батьків сумлінно
Кожен день робила енергійно…
Після школи вчилася у вузі,
Іноземні мови підкоряла,
Тут з‘явились в неї щирі друзі,
Їм свої святині довіряла…
Як і всі, закохувалась часто -
Жодне не закінчилось заміжжям,
Мабуть, її власна птаха щастя
Загубилась десь на роздоріжжі…
У житті не мала слави й лаврів,
Важко їй давалися вершини,
Всі здобутки - в пащу «мінотавру»,
А собі - лише кущі шипшини…
Для людей була, як Консуело -
словом милосердним всіх втішала,
А для кривдників була Гастелло –
Їм ніколи кривду не прощала…
Ось уже пора для жнив настала,
Запросила на обжинки друзів,
Знов згадала тих, кого не стало,
І поринула у світ ілюзій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352587
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 24.07.2012
Люди кажуть, що любов - це річка,
яка заглушає ніжний шепіт очерету,
Інші говорять, що кохання - це бритва,
від якої ваша душа кровоточить …
Дехто вважає, що кохання - це голод,
Нескінченна, ниюча необхідність…
Я кажу, що любов - це квітка,
А ти - це скромне насіння…
Твоє серце боїться розбитися,
Так ніколи і не навчиться танцювати.
Твоя мрія боїться прокинутися,
І ніколи не використає свій шанс…
Ти той, хто не буде нічого брати,
І хто не зможе щось подарувати,
Душа твоя панічно боїться смерті,
Ніколи не навчиться жити в круговерті…
Коли ніч була дуже самотньою,
І дорога занадто важкою й довгою,
Ти гадав, що любов у житті існує
Тільки для тих, хто щасливий і сильний…
Прошу тебе, пам‘ятай, що взимку
Глибоко під гірким снігом
Лежить насіння, яке любов‘ю сонця зігріте,
трояндами навесні так пишно розквітне!
Текст пісні Bonnie Tyler - The rose
Some say love, it is a river
That drowns a tender reed
Some say love, it is a razor
That leaves your soul to bleed
Some say love, it is a hunger
An endless, aching need
I say love, it is the flower
And you, it's humble seed
It's the heart afraid of breaking
That never learns to dance
It's the dream, afraid of waking
That never takes the chance
It's the one who won't be taking
Who cannot seem to give
And the soul, afraid of dying
That never learns to live
When the night has been too lonely
And the road has been too long
And you think that love is only
For the lucky and the strong
Just remember in the winter
Far beneath the bitter snow
Lies a seed that with the sun's love
In the spring becomes the rose
http://lyrics.mp3s.ru/perl/lyric.pl?hytcK_Qyv9xSY&247126
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2012
Скільки доріг має пройти людина,
Щоб заслужити це горде ім‘я?
Скільки морів повинна подолати біла голубка,
Перш ніж заснути на піску?
Скільки разів повинні летіти ядра
Перед тим, як їх назавжди заборонять?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Скільки років буде гора стояти,
допоки її не зруйнує море?
Скільки років можуть страждати люди,
Перш ніж їм дозволять бути вільними?
Скільки разів людина може відвертати голову в бік
І робити вигляд, що просто нічого не бачить?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Як часто повинна людина дивитися вверх,
Перш ніж зможе побачити небо?
Які вуха мусить мати людина,
Щоб почути, як інші люди плачуть?
Скільки буде смертей, до того часу, як зрозуміємо,
що занадто багато людей загинуло?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Відповідь у подиху вітру...
Текст пісні Peter Paul & Mary - Blowin in the wind
How many roads must a man walk down
Before they call him a man?
How many seas must a white dove sail
Before she sleeps in the sand?
How many times must the cannon balls fly
Before they're forever banned?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
How many years must a mountain exist
Before it is washed to the sea?
How many years can some people exist
Before they're allowed to be free?
How many times can a man turn his head
And pretend that he just doesn't see?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
How many times must a man look up
Before he can see the sky?
How many ears must one man have
Before he can hear people cry?
How many deaths will it take till he knows
That too many people have died?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
The answer is blowin' in the wind.
http://www.native-english.ru/lyrics/bob_dylan/bob-dylan-blowin-in-the-wind-song-lyrics
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352096
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2012
По траві іду ногами босими -
Справжня насолода, ніжно-росяна.
Пелюстки всміхаються чарівно -
Кожна квітка в полі, як царівна…
І горять на сонці маки зоряні,
А волошки виграють узорами
І цілуються шалено з вітром –
Сонячно на серці і привітно…
А горох пахучий обіймається,
До стеблинок ніжно пригортається.
Витанцьовують дзвіночки сині,
Деревій жовтіє на долині.
А цикорій, з літнім небом в унісон,
Одягнувся в синій колір, як гарсон.
Звіробій сам проситься в долоні,
Гріються ромашки на осонні…
Так блукаю серед трав годинами,
І милуюсь дикими жоржинами…
Перекотиполе, в гарну днину,
Котиться по схилах без зупину…
А за полем обрій, синя далечінь,
Побіжу швиденько, заховаюсь в тінь,
І під спів пташиний на поляні,
Напишу я вірші незрівняні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351386
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.07.2012
Мрії й сни – вони такі казкові,
Іноді - рефлексія життя,
Радісні, сумні і веселкові –
Різні емоційно почуття…
Сни мої, як завжди, мальовничі -
Стрімголов летять мої думки,
Голоси знайомі й таємничі
Проникають в сон мій залюбки…
Так щоночі уві сні літаю,
Проживаю романтичну роль,
На світанку сон чимдуж втікає,
І на сцені знову день-король…
Сліпить очі сонячна корона,
Мантія блищить перлинами,
Зашарілись горобині грона,
Йде акація стежинами…
Зацвіла бузковим диво-цвітом,
Ніжно цілувалася з дощем,
Залунала пісня понад світом –
І на землю завітав Едем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2012
Перечитала твори поетичні
І оцінила їх самокритично,
Побачила емоції минулі,
Тепер немає їх – я все забула…
Мабуть у віршах все переболіло -
З тих пір всі почуття мої зотліли.
Я вже чекаю на ліричну осінь,
На мальовничу сірооку просинь…
Психічний стан «зашкалює» безмежно -
Я мушу бути зараз обережна…
Від стресу тимчасовий порятунок –
Це прохолода, неба подарунок!
Я вже писала, не люблю я літо,
Як діти, вже не вмію так радіти.
І дині й кавуни, фруктовий рай,
Та овочі у спеку мені не в кайф!
Я влітку депресивна й дратівлива,
Радію, коли з неба хлище злива!
Що сталося зі мною добре знаю -
Сама собі сьогодні співчуваю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2012
Уночі приємно на балконі,
Вдень спекотно й душно на осонні,
Я лавірую весь час туди-сюди
Щоб подалі бути від біди…
На дивані в мене прохолода,
Бо висить »кондишин» в мене модний.
А над «компом» справжній вітерець -
Вентилятор з літом йде на герць…
А на кухні жарко, як в Ташкенті,
Почепила на вікно я «тенти»,
Забігаю тільки, щоб поїсти,
І не намагаюсь там присісти…
Я смакую біля монітора,
Два коти, мій рижий й чорний,
Дивляться на мене як удави,
Щоб поласувати мою страву…
Я від серця відриваю курку,
Залишаю собі кістки й шкурку.
Що не зробиш ради любих друзів,
Щоб було не пусто в них у пузі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350654
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 16.07.2012
Я не люблю давати дулю в спину,
Або ж її тримати у кишенях,
Бо завжди пам’ятаю – я ЛЮДИНА
І з гордістю несу це ймення!
Я не люблю всміхатися фальшиво,
І лестити словами для годиться,
Сміятися, коли комусь паршиво,
І туга поселилася в зіницях…
Я не люблю, коли нещирі друзі,
Коли з їх вуст слова звучать банальні...
Коли душа і серце у напрузі -
Я рішення приймаю кардинальні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350456
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2012
Розриваю серце на шматочки,
Час від часу попадаю у капкан,
Настає в душі критична точка,
Раптом вибухаю, як старий вулкан…
Закипає магма традиційно,
Кратер оживає - дим, стовпом вогонь,
І скандал, як завжди, емоційний -
Скаженіє кров в судинах сивих скронь…
Будь-яка дрібничка – вибухова,
Щось зробив не так, або сказав не те -
Ось така магічна сила слова,
І життя таке мінливе й непросте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350434
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2012
Знають всі, як веселяться українці -
Наливають «оковиту» аж по вінця,
І занюхують горілку рукавами,
Якщо раптом є проблема з огірками…
Страва основна для нас - це хліб і сало,
Щоб під ложечкою в нас «не засосало».
Гучно звеселяємо себе піснями,
Дружно на десерт «махаєм кулаками»…
І танцюємо, як завше, до упаду,
А на другий день весілля – клоунада,
Як цигани вдягнені яскраво люди,
Всім кагалом нишпорять курей усюди…
На похмілля супчик – це найкращі ліки!
Будем пам’ятати весілля довіку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350369
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.07.2012
Запросив мене мій друг астральний
На розумний форум віртуальний.
Обіцяв комфортне спілкування
І вселив у мене сподівання…
Спершу прочитала «оду» чату,
Потім завітала у пенати.
Чемно привіталася, як сонце
Зазирнула у загал-віконце.
«Боти» запросили на гостину,
Віртуальним чаєм пригостили.
На екрані дарували квіти –
Здивували, ніде правди діти.
Підібрали розмір шрифту й колір
Всі «модери» були милі й добрі…
Раптом залетіла, як пантера,
З ядовитим псевдонімом стерва…
«Нікам» усміхалась, як лисичка -
Хвостиком виляти в неї звичка.
Підійшла до мене фамільярно
Запитала – «Як у тебе справи?»
Я у відповідь - знайомим жартом,
Знаю це робить було не варто,
«Усе добре зліва й справа в мене» -
Їй здалися ці слова не чемні…
Що тут почалося, добрі люди!
Рвала коси, била себе в груди.
«Вибачте мені», сказала тихо,
Та настало раптом інше лихо!
Завітав до «чату» мій знайомий,
Обійняв словами мене скромно.
Ядовита раптом як збісилась,
На його коліна примостилась.
Розпочався віртуальний балаган -
Поцілунки і обіймів ураган…
І не дивлячись на те, що людно,
Спілкувалися вони паскудно…
Я нажала кнопку «вихід з чату»,
Й повернулася в свої пенати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350331
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 14.07.2012
Їсти дай!
Рибу свіжу не морожену -
Їсти трупи не положено,
І молока мені давай!
Їсти дай!
Курочку домашню й ковбаси,
Хочеш їсти – в мене попроси,
Не соромся – наминай!
Їсти дай!
На закуску мені «Віскас» дай!
Ну хутчіш, не зволікай,
Я голодний, поспішай!
Їсти дай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350050
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.07.2012
Задощили рясно вчора небеса,
Вмилася природа – знов така краса!
За вікном на корті грають у футбол -
Чую раптом звідти дикі крики – "Гол!"
Під дощем радіють, скачуть дітлахи,
І літають на спорт-полі, як птахи.
М‘яч стрибає по калюжах, як трюкач,
Вередує часто, хоч бери і плач…
Майки обліпили, мокрі наче хлющ,
Дощ шмагає щоки – очі не розплющ.
Холод тіло огортає, як саван,
Заважає швидко бігти вітрюган...
І немає думки хоч трохи присісти -
Грають, ніби боги, юні футболісти!
І не можуть перехожі зрозуміти -
Чом такі щасливі від футболу діти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350027
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.07.2012
Німа й сліпа віднині моя Муза -
Для неї римування, як обуза.
І розмір шкандибає, як каліка,
А над рядками цензор, як шуліка…
Зіщулилась, закрила свої очі,
Чекаючи на відгуки "пророчі".
На всяк випадок щит напроти серця,
І одягла на очі темні скельця…
На голову шолом міцний сталевий,
Оголені щоб захистити нерви.
Заздалегідь продумала старанно,
Щоб потім не "зализувати рани"…
Броня блищить, занурившись у лати,
Нікого не пускає у пенати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349870
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.07.2012
Живу на Теремках вже 10 років,
Все що мені потрібно – тут під боком.
Це дійсно мого міста чудовий край,
Район Гол́осі́ївський – це справжній рай!
Тут гіпермаркет «Магелан» працює,
Нове метро вже скоро добудують.
На виставку щодня ходжу гуляти -
Палаци, ліс і озеро - для мене свято!
В дворі у мене мінімаркет «Фора»,
Амбулаторія – якщо я хвора,
Аж дві аптеки, майстерні, ательє –
Два банки і два ринки поряд є.
Є лісопарк – доріжки нові й лавки,
Поляна сонячна – ялинка-мавка…
Тому ходжу я всюди тільки пішки -
Мені не жаль, що на краю, нітрішки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349667
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.07.2012