| Сторінки (13/1222): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Теплінь, яскраве сонце. Йде весна, як панна,
Небес блакитна сукня - чиста й бездоганна,
Але зненацька сипле снігова пороша -
Приніс сумні новини вітер-листоноша,
Що будуть ще дощі і сніжні заметілі,
Але їх не бояться первоцвіти білі…
Не тішить ліс смарагдами і малахітом,
Ще рідко чути спів пташиний понад світом,
І оксамитова трава з віночком квітів -
Лише у мріях і в поезії піїтів…
Та знаю, знов до нас прийде пора жадана,
Заквітчана, барвиста, гомінка, духмяна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724105
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.03.2017
(імпровізація за мотивами)
Володимир Маяковський "НІЧ"
Із циклу «Весняні мотиви. Срібна доба»
Багряний і білий - зів'ялий непотріб,
в зелений жбурляли червінці й дукати,
а в чорні долоні згуртованих вікон
розкинули жовті палаючі карти…
Бульвари і площі безмежно раділи
будинкам, одягненим в сині хітони,
і вікна вогнями яскраво горіли,
як жовтих троянд нерозквітлі бутони…
І натовп пістрявий, гнучкий, наче кішка,
зникав стрімголов за дверима домівок,
і кожен хотів запозичити трішки
цікаві сюжети старих кіноплівок…
Бентежила сукня шовкова на дотик,
усмішка іскрилась в очах променисто,
кохання солодке - чарівний наркотик,
і музика ночі, як нотне намисто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723953
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.03.2017
(за мотивами вірша)
Костянтин Бальмонт "Весна"
із циклу "Весняні мотиви. Срібна доба"
Ген берези білокорі
розгорнули листя враз,
краплі падають прозорі,
ніби сльози від образ…
Дощ іде, а сонце світить,
стрази на траві блищать,
кожен цю красу помітить -
справжню Божу благодать!
І, відчувши хвилювання,
доторкнеться до кори,
бачачи таке єднання
сонця, стебел і води…
І увійде в наші мрії
ніжна свіжість новизни,
радість, щастя і надії -
свято вічної весни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723868
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.03.2017
(імпровізація на тему
вірша Костянтина Бальмонта
"Із-під льоду")
Можливо, не настав ще час
у нашому житті Весни,
коли нам Бог дарує шанс
прокинутись зі сну Зими…
Коли не просто у зеніт
прямує сонячний Стожар -
поета серце у політ
летить до Сонця, як Ікар…
Весна – заквітчана пора,
коли цвіте не тільки сад,
дарує Небо нам слова,
і віршів щедрий зорепад…
Ми нарізно були роки,
але кохали повсякчас,
світило Сонце з висоти,
і пам'ять зігрівала нас…
Мій друже, зупинись на мить,
поглянь, довкруж цвіте Весна,
і пісня в небесах бринить,
водночас радісна й сумна…
Весна дарує нам життя,
війна – вбиває кожну мить,
тому прекрасне почуття
в моїй душі ще й досі спить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723790
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.03.2017
(за мотивами)
«Весна», Дмитрий Мережковский,
із циклу «Весняні мотиви. Срібна доба»
Проміння крізь вікно до мене завітало,
Весняний гамір, цвірінчання горобців,
На темних східцях квилять клавіші роялю,
Блакить небес, сліпучі сонячні зайці
грайливо зазирають у стару броварню,
блукають хаотично між цегляних стін…
Так мало треба нам для щастя й хвилювання,
Коли життю радієш, і в душі – весна!
Відразу забуваєш дні сумні й страждання,
Щасливий тим, що вже закінчилась зима,
Що скоро квітень буде співом гомоніти,
І на світанку сонце питиме росу,
На клумбах зацвітуть нарешті перші квіти,
Поети знову прославлятимуть весну…
Щасливий без любові, гордих справ і слави,
Лечу на крилах мрії у блакить ясну,
В душі моїй звучать терцини і октави -
Сьогодні знову до світанку не засну…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723582
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.03.2017
(за мотивами)
«Опять весна», Дмитрий Мережковский,
із циклу «Весняні мотиви. Срібна доба»
Весна прийшла - сліпі надії
у серці оживають,
І солов’ї весні радіють,
Пісні в гаю співають…
І знов закохані блукають
у лабіринті парку,
І щастя погляди шукають,
Серця палають жарко…
Мене ж не радує й не мучить
Весна чуттєва і розкішна,
Тому лиш почуття гнітючі
оспівую у віршах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723577
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.03.2017
за мотивами
"Весенний лепет не разнежит"
Владислав Ходасевич
із циклу "Весняні мотиви, Срібна доба"
Весняний не розніжить легіт
суворо стиснутих віршів.
Я полюбив залізний скрегіт
у какофонії світів.
У зяянні відкритих звуків
так легко дихати мені!
І, навпаки, страшенні муки
у безголосій метушні…
Приємно в олов’яній хмарі
надломлена стріла звучить,
миліше скрипки Страдіварі
електропилка деренчить…
Що допоможе у зневірі –
цнотливість чи содомський гріх,
тремтіння, що біжить по шкірі,
а чи липкий, холодний піт?
Чи сон, в якому вибухаю
і розлітаюсь на шмаття,
як бруд, від шини відлітаю,
зникаю в сфері небуття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723403
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.03.2017
(за мотивами)
Із цикли «Бунініана»
Густим туманом дихають горби,
повітря тепле спозаранку,
біліють молоком пухкі хмарки,
зігріті сонцем на світанку…
Опівдні під вікном вода блищить -
сліди залишив дощ весняний,
в калюжах мліє сонячна блакить,
гуляє вітер неслухняний…
Весна, весна! Радію, мов дитя,
у стані небуття земного
в душі вирують сильні почуття -
в молитві розмовляю з Богом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723229
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.03.2017
(за мотивами)
із циклу «Бунініана»
Димить туман, світанок в полі мріє,
Орлиний клекіт рве на шмаття тишу,
За полем таємниче ліс чорніє,
Траву шовкову вітровій колише…
В росі купаються густі отави,
Ще й досі у полоні сну долина,
Кричать качки, літають понад ставом,
Курличе в небі зграя журавлина…
І раптом сонце розігнало хмари,
Пожежа сталась на межі небесній,
Проміння спопелило ночі чари,
І новий день із мороку воскреснув!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017
(за мотивами)
із циклу «Бунініана»
У блиску вогнів, у дзеркальних пенатах
цвітуть пишні квіти - краса незрівнянна,
солодкі та ніжні тонкі аромати -
чарує наш погляд ця повінь весняна…
Ростуть у теплицях квітки новомодні,
до нас завітали з далекого краю,
де їх не лякають завії холодні,
купаються в зливі тепла сонце-граю…
Та є на полях і в лісах Батьківщини,
не гірші заморських панянок, лелітки -
конвалія, пролісок, цвіт черемшини,
і сонце цілує пелюсточки квітки…
І замість дзеркальної стелі в теплиці
над ними схиляється небо блакитне,
І ніч їм дарує свої таємниці,
А день одягає вбрання колоритне…
І врода у них і сувора й тендітна,
розрада для серця, бальзам від мінору,
земля українська – краса заповітна,
малює щодня дивовижні узори…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723032
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.03.2017
(за мотивами)
із циклу "Бунініана"
Догорів квітневий світлий вечір,
на долині морок задрімав,
сплять граки; в обіймах холоднечі
шум струмочка навіть замовчав…
З кожним днем свіжіше пахне зелень -
молодий буяє чорнозем,
струменіє, ніби дощ, на землю
у мовчанні зоряний Едем…
За лощинами нічні примари -
зорепад купається в воді,
журавлів юрба летить за хмари,
і курличуть небеса в журбі…
А Весна чекає з нетерпінням
на яскраву вранішню зорю,
ледь помітні шерех і тремтіння -
і в душі приємне дежавю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723009
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.03.2017
(за мотивами)
із циклу "Бунініана"
Вирує повінню ріка,
Шумить і глухо, і протяжно,
Пташина зграя гомінка
кричить і весело й поважно…
Туманом куряться горби,
Повітря сонечком зігріте,
Жовтіють «котики» верби,
Напоєні теплом і світлом…
Калюжі мріють під вікном,
Люстерками блищать на сонці,
Яскравим сонячним теплом
день зазирає у віконця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722798
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.03.2017
(за мотивами)
із циклу "Бунініана"
Тривожно й тонко квилять чайки,
Весняна світиться блакить,
Зів’ялий шлях – на сонці жарко,
Гіркий полин в душі ятрить…
Після дощу блищать калюжі,
І паром дихає рілля,
А хмари, мов лілові ружі -
Радіє сонечку земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722795
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.03.2017
(За мотивами вірша Апполона Майкова)
Весна відкрила навстіж вікна й двері,
І гамір увірвався до кімнат,
Лунає журавлиний клич в етері -
Це небеса кричать: «Весні віват!»
Весняний подих нам дарує волю,
І незрівнянний потяг до життя,
Так хочеться летіти вітром в поле,
Де сипле квіти з кошика весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722613
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.03.2017
(за мотивами)
із циклу "Бунініана"
За річкою зелені мріють береги,
І віє свіжістю весняної води,
Дзвінким веселим співом повняться гаї,
Біжать до річки прудконогі ручаї…
І вітер дух тепла з полів приносить,
У ньому аромати медоносів,
Весна в душі, і серце щастя просить,
Та спогади сумні гірчать ще й досі…
Привітне сонце зігріває первоцвіт,
Доріжки у саду твій пам’ятають слід,
І пам'ять не дає забути почуття -
Ти був моїм палким коханням і життям…
Люблю чи не люблю тебе ще й досі?
Мовчить мій розум, серце щастя просить,
Тому я часто плачу і сумую,
Слова мінорні у віршах римую...
Мені так гірко - змарнувала кращі дні,
Не знаю навіть, чи радію я весні,
Чи зможу бути знов щаслива як тоді,
Коли освідчився в коханні ти мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2017
(за мотивами)
Іван Бунін «Після повені»
Пройшли дощі. Щодня стає тепліше,
Всю ніч - туман, а ранок п’є росу,
В промінні сонця все стає миліше,
Весна вплітає квіти у косу.
Волошками весняне небо мліє,
Повітря чисте, мов кришталь, бринить,
І проліски на просіках синіють,
А в озері купається блакить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722215
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.03.2017
А. К. Толстой
«Вот уж снег последний в поле тает»
(за мотивами)
Тане сніг останній серед поля,
Теплий пар виходить із землі,
Синій дзвоник вирвався на волю,
Знов курличуть в небі журавлі…
Юне листя, оксамит весняний,
вкриє густо зморене гілля,
Спраглий ліс омиє дощ срібляний,
Цвітом буйним вибухне земля…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722208
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.03.2017
Весна зітхає сумно й безголосо -
Її турбують залишки зими,
Розчісує в задумі вербо-коси,
У лісі стелить квітко-килими…
Ще й досі сплять під кригою озера,
А річка вже тихенько гомонить,
Кудись біжать хмаринки срібнопері,
І часто з неба дощик дріботить…
Коли ж на небі сонечко іскриться,
Відразу оживає все довкруж,
Від радості голосять свійські птиці,
А лісові цвірінькають чимдуж…
Тоді й душа співає соловейком,
Від щастя світить сонечко в очах,
І знову нові вірші чи римейки
пишу вночі й палаю, мов свіча…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722059
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.03.2017
(за мотивами вірша)
"Кімерійська весна"
автор - Максиміліан Волошин
Блукаю босоніж в степу на світанні,
Лисніє на сонці суха ковила,
Самотній вигнанець, романтик останній,
А поряд зі мною гнідий без сідла…
На килим піщаний проміння лягає,
Пече, ніби полум’я, сонце палке,
Кришталь передгір’я до неба сягає,
А змучене тіло - солоне й липке…
І вітер в степу мабуть спить, не шелесне,
Замучила спрага й обличчя пашить,
Ніщо не вгамує страждання тілесне,
Хіба що кохання омріяна мить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721856
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.03.2017
Вже скоро розімліють чорноземи,
Задріботять сіренькі пташки по ріллі,
І в небі згодом зазвучать фонеми -
гучний пташиний спів, присвячений Весні!
Весна-красна, граційна й лебедина,
На крилах вітру прилетіла знов до нас,
І небо заспівало журавлине:
Зимі – «У добру путь», Весні – «У добрий час!»
Біжать до річки голосні струмочки -
Чи це розталий сніг, чи плач сумний зими?
Берези одягли нові сорочки,
Висять сережки - подарунок від Весни.
Проміння сонця розтопило кригу,
Штовхаються міцні крижини у воді,
Весна тримає паузу й інтригу,
І невідомо, чи настануть теплі дні…
Чи буде повінь в середині квітня,
І вийдуть ріки, як раніше, з берегів,
Чи буде холодно, а чи привітна
Весна нас повезе в розкішному човні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721739
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.03.2017
Весна в душі нарешті вже воскресла -
Мені наснився березіль брунькатий,
Висіли в небі сонця перевесла,
У лісі спів пташок звучав строкатий…
Усі, хто бідували в стрісі взимку,
Почувши перші прояви весняні,
Гуртом до лісу дременули стрімко,
І щезли раптом тиша й морок тьмяний…
Дурманить голову смола соснова,
На місці не сидять синиці жваві,
Незрозуміла нам пташина мова,
"Цвірінь-цвірінь" звучить в одній октаві…
Якщо лунає свист шпаків протяжно,
Ритмічно стукають пістряві дятли,
Вважайте, що весна настала справжня,
І на порозі знов жіноче свято!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721708
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.03.2017
(рімейк)
Не пишуться пісні, в душі мовчать клавіри,
Свої думки вам роздала на сувеніри.
Раніш рядки римовані кружляли в танці,
Вночі гойдався мрійний місяць на фіранці.
Думки, як нитки, у мереживо сплітала,
Всю ніч не спала - до світанку віршувала.
Нічні літали ельфи, цілували в скроні,
Слова, мов квіти, клали у мої долоні.
До купи їх збирала у букет весняний,
І виставляла на екрані на світанні.
Сьогодні ранок здивував яскравим світлом,
На підвіконні жовте марево розквітло.
Мімоза ніжно усміхалась на осонні,
Хтось грав мелодію весни на саксофоні.
Проміння сонячне, як ніжний поцілунок,
Весняний настрій – це п'янкий, цілющий трунок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2017
Ще тільки перші дні весни, але тепло і свіжість відчуваю. На жаль, що там змінилося в природі, я ще не знаю…
Хто розповість мені: чи вже підсніжники розквітли рясно; які дерева й досі в наготі, а на яких бруньки; чи вкрилися галявини пістрявим рястом...
Я так давно живу в тенетах дому, бо маю певні перешкоди, і майже вже забула, яка краса реальна навесні зароджується в лоні у природи…
Все, що залишилось мені - це споглядання світлин чудових, а також музика весни у нотах, а ще реальні враження поетів у поетичних зошитах і відео блокнотах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721210
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Хто зазирне у закутки душі пустої –
Всевишній Бог, а чи звичайний перехожий?
Болить і тіло, і душа в день непогожий -
молитва зцілить їх, чи трав’яні настої?
А може там на дні, у темряві глибокій,
ще збереглися крихти віри і надії?
Моє мовчання, в противагу лиходіям,
дарує затишок і дивовижний спокій…
В пустелі теж оази є - природні й штучні,
якщо із надр землі їх живить ключ джерельний,
сам Бог створив для нас пейзаж цей акварельний -
куточки райські і пустеля нерозлучні…
То може згодом і в моїй душі розквітне,
немов серед пісків пустелі, сад едемський...
Коли нарешті скаже нам Собор вселенський,
Як довго ще страждати будуть Божі діти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720426
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2017
Заховались сонця промені за хмари,
Дріботить у вікна дощик весняний,
І старанно омиває тротуари,
Поступово тане кожух льодяний…
Я не знаю, світ жахливий, чи прекрасний,
Все змішалося докупи у душі,
Як завжди, весна до нас прийшла невчасно,
І поки-що з нею ми зовсім чужі…
Навіває смуток нестабільний настрій,
І реальність часом, ніби дивний сон -
Сонячне проміння, золоті піастри,
Залітають рідко у моє вікно…
Де реальність, де ілюзія – не знаю,
Я заплуталась в тенетах відчуттів,
І наразі спілкування оминаю,
Поміж нами прірва – все, як ти хотів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2017
Залюблена у ліс була іще з дитинства, та доля їй подарувала жити в місті, але душа й надалі шукала рай заквітчаний в обіймах малахіту листя…
Де б не жила, за дивним збігом, завжди неподалік були чи парк чи лісосмуга, тому щовечора вона гуляла стежинами міського парку - манили очі голубі озера й глибока та крута яруга…
А на горбі, стояв самотній напівзруйнований маєток, і дивним було те, що вечорами хтось невідомий запалював вогні, які її лякали й увагу привертали одночасно – хто чаклував у тому домі, ще й досі їй неясно…
Чи то була примара, чи людина – ця таємниця в пам’яті живе й до нині…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719689
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2017
(за мотивами М. Лермонтова)
Ні, я не Байрон, просто жінка-українка,
Нікому невідома і ніде,
І в поетичному бомонді ще не зірка,
І слава про талант мій не гуде…
В моїй душі, немов у прірві океану -
Не тільки розмаїтий світ живий,
Там мертві кораблі – ніяк їх не дістану,
І спокій тимчасовий, не тривкий…
Хто таємниці океану розгадає,
Хто зрозуміє всі мої думки?
Не знаю, чи насправді хтось мене згадає,
Коли я зникну в небі назавжди…
Ольга Шнуренко
Михайло Лермонтов
"Ні, я не Байрон, інший я..."
Ні, я не Байрон, інший я
Обранець, людям ще не знаний,
Як він, мандрівець, світом гнаний
Та руська лиш душа моя.
Раніш почав, скінчу зарані,
Я встигну мало що зробить;
В душі моїй, як в океані,
Надій розбитих скарб лежить.
Хто може, океане, в шумі
Твої пізнати тайни? Хто
Юрбі мої розкаже думи?
Лиш я - чи Бог - або ніхто.
Перекладач: М.Терещенко
Чорна О.В. Зарубіжна література:
Хрестоматія. 9 клас.- Харків: Торсінг, 2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718919
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.02.2017
Нарешті все закінчилося – вони розлучилися…
Чому вона так довго терпіла, чому все йому прощала? Чи душа в неї така жалісна, чи боялася залишитися сама?
Що їх зв’язувало? Що спільного було? Ніщо і нічого…
То чому ж ми так міцно тримаємося навіть за негативні стосунки, при цьому витрачаємо силу та енергію, а емоції часом такі бурхливі, що потім відчуваємо себе руїною…
Хто заважає нам бути зрячими і не пірнати наосліп у нові відносини чи спілкування? Ніхто…
Чому нас не оберігає від помилок попередній досвід?
Чому боїмося дати відкоша на початку, а потім, коли далі терпіти неможливо, все рівно так чинимо, але стільки часу витрачено даремно, і на початку це було б менш болюче для обох, аніж після тривалих стосунків…
Розривати зв'язок дуже боляче, тому що ріжемо без ножа і без наркозу по-живому, дарма, що не тіло, а душу…
Сьогодні вже вкотре згадую мудрі рубаї Омар Хайяма, і одну його думку викладу сьогодні у власній редакції - «Краще бути самотньою, аніж жити разом із психом-тираном»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717968
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
(за мотивами віршів Омар Хайяма)
Я дорікань не боюсь, маю ще гроші в кишені -
геть забери це вино в сторону, далі від мене!
Пив я раніше вино, втіху шукав і розраду -
Пити навіщо, якщо в серці кохання шалене!
***
Зранений пристрастю, сльози самотності ллю,
Серце зцілити закохане - Бога молю,
Небо безжальне, замість напою любові,
кров’ю по вінця наповнило чашу мою…
***
Не так багато днів живемо на Землі,
Прожити без вина й кохання – грішно,
Не варто міркувати про минулі дні -
все рівно зникнемо назавжди уві млі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017
(за мотивами віршів Омар Хайяма)
Краще пити й веселу красуню кохати,
Чим спасіння в молитвах старанно шукати,
Якщо місце у пеклі для коханки й п’яниці,
То кого ж тоді Бог буде в рай допускати?
***
Коли фіалок пахощі в повітрі,
І віє дихання весни, як вітер,
Мудрець - хто п'є з коханою вино,
Забувши каяття, що вислухав пресвітер….
***
Жбурнув світанок на покрівлі сніп вогню,
На небо вийшов сонця шар назустріч дню,
Ти пригуби нектар - сказав мені світанок,
Налив по вінця сонячне вино у дзбанок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2017
(присвячення Л.Г)
Вона його кохала чи любила?
Нема різниці – головне, що крила
їй дарувало почуття, і силу…
Що заважає бути їй щасливою?
Що сльози в Україні ллються зливою -
тому душа зробилася вразливою…
То де ж знайти їй втіху і розраду?
В обіймах ніжних – дам таку пораду,
в нестримних поцілунках зорепаду!
Що більше зігріває – сонце чи любов?
Звичайно відповідь я знаю. Знов і знов
кажу, безцінний дар від Бога – це Любов!
А сонце зігріває тільки тіло –
це кожному й без мене зрозуміло,
але без сонця ми б осиротіли…
Хай сонце і любов вас зігрівають,
а негаразди дім ваш оминають,
і радісні пісні щодня лунають…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717404
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.02.2017
(за мотивами)
Ольга Шнуренко
Краса людини – це не тільки врода,
Існує ще моральна і духовна.
Душа – живий, священний храм для Бога,
Фізична врода - не така коштовна…
***
Красивым быть – не значит им родиться,
Ведь красоте мы можем научиться.
Когда красив душою Человек –
Какая внешность может с ней сравниться?
Омар Хайям
***
Ольга Шнуренко
(переспів)
В одне вікно дивилися обоє.
Один побачив тільки дощ і бруд,
А інший - листя молоде й траву,
Блакитне небо і весну ясну.
В одне вікно дивилися обоє…
***
В одно окно смотрели двое.
Один увидел дождь и грязь.
Другой — листвы зелёной вязь,
весну и небо голубое.
В одно окно смотрели двое.
Омар Хайям
http://fit4brain.com/7071
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717113
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.02.2017
Ольга Шнуренко
(парафраза).
Біжить за миттю мить, щороку є весна,
Благословляй її піснями і вином,
Немає в світі блага, вище за життя,
Як проживаєш ти його, так і пройде воно…
***
Бегут за мигом миг и за весной весна;
Не проводи же их без песни и вина.
Ведь в царстве бытия нет блага выше жизни, —
Как проведешь ее, так и пройдет она.
Омар Хайям
Ольга Шнуренко
(парафраза).
Якщо хмільна гулянка - не зі мною,
Хизуйтесь розумом і дивною красою!
Коли вином наповнить чашу тамада,
Згадайте добрим словом тих, кого уже нема…
***
Без меня собираясь в застолье хмельном,
Продолжайте блистать красотой и умом.
Когда чашу наполнит вином виночерпий
Помяните ушедших чистым вином!
Омар Хайям
http://omar-khayyam.eu/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716947
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.02.2017
Ольга Шнуренко
(парафраза)
Якщо вино, немов душевний рай,
лікує серце, стомлене і хворе,
Якщо у відчаї душа, шукай
рятунок у вині – ти з ним, як у ковчезі Ноя…
***
Поток вина — родник душевного покоя,
Врачует сердце он усталое, больное.
Потоп отчаянья тебе грозит? Ищи
Спасение в вине: ты с ним в ковчеге Ноя.
Омар Хайям
Ольга Шнуренко
(парафраза)
Ой, скільки я разів, відразу після сну,
Вам обіцяв, вино не буду більше пити,
Але сьогодні Бог послав мені весну!
То як же можу я її не пригостити?
***
Ах, сколько, сколько раз, вставая ото сна,
Я обещал, что впредь не буду пить вина,
Но нынче, господи, я не даю зарока:
Могу ли я не пить, когда пришла весна?
Омар Хайям
http://omar-khayyam.eu/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716890
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 07.02.2017
"Просто дощ за вікном... І в душі, чомусь, дощ
тихо грає мінорні мотиви, і римується з сумом
оця дощомить, застигає в графічних картинах"
Любов Ігнатова
І у мене сьогодні дощить у душі -
Ця стихія безжально змиває сліди,
Емоційно, на жаль, ми вже стали чужі,
Не кричатиму більше надривно – не йди…
А звикати не важко до днів самоти -
Так траплялося часто в моєму житті,
Розділилися нарізно наші світи -
Я триматиму спогади у забутті…
Буду вільною пташкою, так як раніш,
Бо ніяких обмежень не треба мені,
На останок тобі подарую цей вірш,
Щоб ти знав, що загасли кохання вогні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017
Весною вітер цілував калину,
як наречену,
і на руках гойдав, немов дитину
благословенну…
Калина виглядала неймовірно
у пишнім цвіті -
тремтіли пелюстки манірно,
теплом зігріті…
Зелені шати прикрашали тіло
до днів осінніх,
а потім ніжне листя облетіло -
з’явився іній…
Він малював на ягодах узори
в обіймах нічки -
горіли в небесах яскраві зорі,
а в церкві свічки…
Куди ж подівся вітер невгамовний
у цю годину?
Лишив у серці біль невиліковний
і самотину…
Ольга Шнуренко
P.S. Дякую Костянтину Мордатенку за натхнення!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
Самотня ніч і напади безсоння,
Капіжить дощ, ліниво й монотонно,
І холод заповзає в міжвіконня,
в обійми забирає безборонно…
Примара-сон до ранку колобродить,
І вітер стогне стоголосим співом,
Щодня якісь сюрпризи від погоди -
Свідомість люттю повниться і гнівом…
Тремтить від свічки тінь, немов стеблинка,
І згодом вогник зовсім завмирає,
І котиться по свічці вниз сльозинка,
А я нарешті міцно засинаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2017
за мотивами пісні "Sway", Michael Buble
Коли маримби залунають звуки,
давай чимдуж триматися за руки!
Як океан цілує ніжно берег -
такі обійми в танці лиш для тебе.
Кохана дівчинко, моя царівна,
коли танцюєш, ти така чарівна!
Прогнися, потім трохи погойдайся,
танцюй повільно і не зупиняйся!
Сьогодні ми танцюємо в дуеті,
нікого більш немає на паркеті.
Ця магія лише тобі підвладна,
твоя усмішка – радісна й принадна.
Я бачу, як танцюють твої руки
до того, як злітають скрипок звуки.
Так танцювати можуть лиш коханці -
Будь ніжною зі мною в цьому танці!
Нехай здійсняться сподівання й мрії -
застав мене літати в ейфорії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2017
за мотивами
Unbreak My Heart, Toni Braxton
Не залишай мене на самоті –
так боляче в полоні дощовому!
Вернись до мене - я кричу тобі,
радіти буду й усміхатись знову…
Хай висохнуть ці сльози проливні!
До тебе хочу в затишні обійми –
такі жорстокі ночі і сумні,
такі безглузді «міжусобні» війни…
Якщо ти можеш, знову покохай,
і запали вогонь в моїх зіницях,
ніколи не кажи мені прощай -
хай щезне біль, який в душі ятриться…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2017
У житті у кожної людини
є мелодії знаменні й особливі,
В них душа живе, і образи-перлини
про минуле, коли ми були щасливі…
Щонайперша – пісня колискова,
На руках мене тримала ніжно мама,
І любов вплітала в кожне слово –
Я тоді ще сенс прекрасних слів не знала…
А наступна - сповнена любові
до ланів, що влітку сонцем золотились,
небеса їм усміхались волошкові,
шовковисті трави росяно іскрились…
А за нею - пісня про кохання,
Швидкоплинним романтизмом захворіла,
Все скінчилось розпачем, стражданням,
І любові зірка відгоріла…
Рік за роком бігли без упину,
І настали інші дні – сентиментальні,
Зрозуміла, що в житті – первинне,
Народилися пісні сакраментальні…
В них мелодія була мінорна –
У житті настала моя пізня осінь,
Ця пора – прекрасна й неповторна,
І душа моя кохання знову просить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2017
Яка зваблива ніч у зоряному трансі!
Раніше місяць зорі обіймав у вальсі.
Змінилося життя й смаки музичні - інші,
але ще й досі популярні класичні вірші…
Нема різниці - чи пейзажні, чи любовні,
краса у слові - в глибині, а чи назовні.
Магічна сила є, або її немає,
по-різному сюжети читачі сприймають…
Не так важливо, чи напишуть відгук люди,
більш значимо, чи відгукнеться серце в грудях,
чи власні спогади навіяли поети,
і чи радіють віршам щиро та відверто?
Якщо читають мовчки і нема овацій,
не викликає новий вірш значних сенсацій -
можливо інше покоління зрозуміє,
і проростуть ті зерна, що поет засіяв…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714906
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2017
переспів - Ольга Шнуренко
Очі коханої зовсім на сонце несхожі,
Колір коралів не квітне на милих вустах,
Сніг не біліє на грудях - цей колір "ворожий",
Чорне волосся химерно лежить на плечах…
Бачив троянди дамаські, червоні і білі,
Їх не побачиш сьогодні на ніжних щоках,
Тонких приємних парфумів немає на тілі
квітів духмяних, що квітнуть розкішно в садах…
Голос коханої - дійсно приємний, та знаю,
музики звуки сприймаються краще на слух,
Мабуть шляхетна хода у богинь, допускаю,
Мила босоніж іде – перехоплює дух …
Дійсно, кохана моя - наймиліша у світі,
їй не потрібні рум'яна, декор і софіти…
Шекспір, Сонет 130
My mistress' eyes are nothing like the sun;
Coral is far more red than her lips' red;
If snow be white, why then her breasts are dun;
If hairs be wires, black wires grow on her head.
I have seen roses damasked, red and white,
But no such roses see I in her cheeks;
And in some perfumes is there more delight
Than in the breath that from my mistress reeks.
I love to hear her speak, yet well I know
That music hath a far more pleasing sound;
I grant I never saw a goddess go;
My mistress when she walks treads on the ground.
And yet, by heaven, I think my love as rare
As any she belied with false compare.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714820
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.01.2017
(фрагмент пісні)
переспів - Ольга Шнуренко
Не варто дарувати те, чого не маєш,
Не обіцяй, якщо ти слово не тримаєш,
Не змінюй погляди свої заради мене,
І час не витрачай на почуття шалене…
Let Me Love You (оригинал Schiller)
I don't want you to give what you don't have
Don't make a vow that you can't keep
I don't want you to change your position
Don't hang around just to please me
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2017
Пухнастий сніг торкав її волосся
і цілував нестримано вуста,
в душі відразу все переплелося –
безмежна радість, біль і гіркота…
Таке сум’яття почуттів відразу,
тому що віри вже давно нема,
не зігрівають більше парафрази,
але дарують радість небеса!
Забула враз про сором і цнотливість,
і закружляла в танці залюбки,
їй вітер дарував свою грайливість -
у вирій зникли болісні думки…
Раділа снігу, мов мала дитина,
бриніли сльози в сонячних очах,
не налякала снігом хуртовина,
лягла спочити на її плечах…
Не йшла додому, подумки летіла,
у безголоссі чулися пісні,
і дивовижну невагомість тіла
відчула наяву, не уві сні…
Пухнастий сніг запорошив волосся
Зацілував усміхнені вуста,
в душі нарешті диво відбулося,
і зникли смуток, біль і гіркота…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714501
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.01.2017
(навіяне, фрагмент пісні
"Should've Known Better" - Soluna Samay)
Як важко передбачити все те, що сталося –
сумую за тобою, як Сахара за дощем,
несла до тебе течія, а я пручалася,
і небо землю укривало зоряним плащем…
Я згадую, коли з тобою зустрічалася,
було у мене дивне відчуття, що я чужа,
коли з тобою наодинці залишалася,
здавалося, немов на острові живу сама…
А ми ж могли з тобою бути незрадливими,
щоночі підійматись на вершину до небес,
чому ж так важко залишатися щасливими -
щоб істину знайти, втрачаємо в житті себе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714438
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.01.2017
(за мотивами)
"Standing Still", Roman Lob
(із циклу "Євробачення_2012")
Здається, знав я, що це трапиться,
І навіть уявляв, як ти підеш,
Ти кажеш - можу помилятися,
Що ти зі мною, як раніш живеш…
Вже серпень промайнув, і літа більш немає -
Щось недомовлене лишилось поміж нами.
В обіймах дивну порожнечу відчуваю -
Чи зможу я утримати тебе словами?
Стою на місці нерухомо я,
А ти, як марево, зникаєш,
Тебе відносить вітру течія,
Мене ти дійсно залишаєш…
Я навіть думати не міг, що буду сильний,
Але така крихка душа моя криштальна,
Пливе самотній вечір - човен без вітрильний,
Кохання наше - нещасливе і фатальне…
Хоча гадаю - це ще не фінал,
Закохані серця зустрінуться,
Закрутить нас безглуздий карнавал,
І в танці дві душі обіймуться…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714274
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.01.2017
(за мотивами "Sound of Our Hearts",
Compact Disco, із циклу "Євробачення_2012")
Цей величезний Світ для нас єдиний!
Ти скажеш – він такий одноманітний,
ненависний, і злий та негостинний...
Я покажу тобі, що Світ - привітний!
Ти чуєш звук закоханих сердець,
коли старанно прислухаєшся?
Як лихоманка, мучить нас любов,
пірнаємо у вирій стрімголов -
в коханні є початок і кінець,
коли кохаєш – усміхаєшся!
Щоб досягти гармонію в коханні –
достатньо відшукати розуміння,
не суть, хто буде, першим чи останнім,
вам дарувати сонячне проміння…
Буває так, що інша думка - вірна,
а віра в Бога й погляди різняться,
відреагуй на протиріччя гідно,
лише тоді й твої думки здійсняться…
Ти чуєш звук закоханих сердець,
коли старанно прислухаєшся?
Як лихоманка, мучить нас любов,
пірнаємо у вирій стрімголов -
в коханні є початок і кінець,
коли кохаєш – усміхаєшся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714211
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.01.2017
Я так давно не мріяла, не марила тобою,
і спогади, мені здавалось, приспала назавжди -
ті дні були наповнені і щастям, і журбою,
з роками заблукали у пам’яті твої сліди…
Тепер, мабуть, ти іншій пишеш вірші і поеми,
даруєш їй пісні, і, як тоді, не спиш ночами...
Так холодно мені! Мінорний настрій і студений
прошу назавжди прожени сакральними словами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2017
(за мотивами віршів автора Кості Мордатенка)
***
Вербові перси – неймовірне порівняння,
Туман молочний цідить ранок на світанні,
Цілують сонцем небеса поета в губи,
А він віночком диво-слів наш зір голубить…
***
Яка довкруж краса! Мороз та іній
розвісили гірлянди на гілках,
А сніг, у сонячнім промінні синій,
Кружляє й тане швидко на моїх губах…
***
Словами зацілована – тепер вже не засну,
Як білий цвіт акації, земля лежить в снігу,
А я на крилах спогадів лечу у літепло,
У надзвичайно гарне й мальовниче моє село…
***
У нашому селі, на Шведовій горі
Росте пахуча липа, вже така стара,
Стоїть на варті з ночі й до зорі,
А вдень під нею бешкетує дітвора…
***
Були часи, коли буяли цвітом кручі,
І річка Рось була для мене рідна мати,
Ніколи не забуду рідний край співучий,
І буду вічно пам'ять в серці зберігати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713071
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.01.2017
Сьогодні, як ніколи, сніг такий скрипучий,
міцний мороз і сонце радісно сліпуче,
Напередодні звіром вила завірюха,
Нарешті у повітрі - затишно і сухо…
Виблискує на сонці сніг, як діаманти,
На небі білі хмари - зовнішні мігранти,
Від інею біліють силуети в лісі,
Висять бурульки-люстри кришталеві в стрісі…
Хизуються зелені сосни і ялини,
В обіймах снігу мріють кетяги калини,
І річка голубіє в білій порцеляні -
Зима малює акварелі незрівнянні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713049
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.01.2017
Прокинулася рано на світанні,
відразу глянула в зачинене вікно -
що там на разі, сонце чи туманні
примари вкрили білосніжне полотно…
І бачу, перші промені не встигли
грайливо стрибнути в незайману блакить,
похмурі дні вже так мені набридли,
що мрію - сонце новий день озолотить!
І так щодня – жадання й сподівання,
солодкі спогади про сонячну весну,
коли зустріла я своє кохання,
не дивлячись на вік і срібну сивину…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2017
За мотивами пісні,
"Опять метель", К. Меладзе, Д. Полдыева
Я сама від тебе відреклась,
і живу одна не перший рік,
не зникає біль і запеклась
кров у серці - ранив чоловік…
І знов кружляє у повітрі заметіль,
кохання привидом блукає уві млі,
у світлі ліхтаря - твоя самотня тінь,
а може просто ти примарився мені…
Ти мене за все, прошу, пробач,
і моє кохання відпусти,
ти тепер, на жаль, лише читач,
і між нами холод пустоти…
І знов кружляє у повітрі заметіль,
кохання привидом блукає уві млі,
у світлі ліхтаря - твоя самотня тінь,
а може просто ти примарився мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2017
із циклу «Грибіана», відгомін на вірш
"Таких хвилин чекають все життя"
автор - Олександр Гриб
Твої слова про щастя на землі
мене за душу зачепили.
Була щаслива я, чи може ні -
вночі ці думи розбудили…
За ніч згадала все своє життя -
Хороші спогади й не дуже,
А чи було колись сердець злиття,
А чи завжди одне – байдуже?
Тепер, коли минуло стільки літ,
Сама собі зізнатись можу,
Кохання навіть не лишило слід,
І спогади якісь порожні…
Я знаю, щастя – емоційний стан,
Але не вірю, що таке можливо,
Щодня безмежна радість, як вулкан -
Невже існує таке диво?
Чи справді задоволені життям
всі ті, хто каже - ми щасливі!?
Чому ж тоді навколо стільки драм,
Трагедії такі жахливі?
Але, звичайно, щастя в світі є,
Коротке чи довготривале,
І кожен сам собі його кує -
Життя будує досконале…
Я так до ранку й не згадала -
Хто радість дійсно дарував мені,
І я, як Фенікс, воскресала…
Були щасливі миті, а чи ні?
ТАКИХ ХВИЛИН ЧЕКАЮТЬ ВСЕ ЖИТТЯ
Олександр Гриб
На цій землі не так багато місць,
Де ти колись відчув себе щасливим.
Де дві душі в одну переплелись,
Де хтось тихенько вкрив тебе від зливи.
Де кожен ранок сповнений надій
І кожне слово дихає любов'ю.
Та слів не треба. Просто мовчки стій
І врешті-решт відчуй себе собою.
Таких хвилин чекають все життя.
Такі слова пригадують за чаєм.
Я б так хотів, щоб спогадом був я. –
Пробач, та гарних днів не позичають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712248
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2017
із циклу «Грибіана», відгомін на вірш
"А ти в мені будь ласка не минай"
автор - Олександр Гриб
Минуло все, душа моя мовчить,
Не клич мене самотніми ночами,
Я вже не зможу так тебе любить -
Велика порожнеча поміж нами…
Все обірвалося в мені за мить,
На небо глянула і враз прозріла,
Що окрім тебе, в світі є блакить -
Яскраве сонце знов мене зігріло…
Не там шукала почуття й тепло,
Дарма, що біль стискає мої груди,
Мені, гадаю, навіть повезло,
Що вже немає у очах полуди…
Тепер ти вільний, іншу пошукай,
Літай, де хочеш в небі без зупинки,
Але мою оселю оминай,
І не просися навіть на хвилинку…
Я сильна духом, все перетерплю,
Хоч ти і був коханим чоловіком,
Твоє зізнання - «Більше не люблю»
Я не прощу, повір, тобі до віку…
Я розрізняю - де межа, де край,
Нізащо не стрибну сама в безодню,
Я краще полечу за небокрай,
Знайду там ласку і любов Господню…
А ТИ В МЕНІ, БУДЬ ЛАСКА, НЕ МИНАЙ
Олександр Гриб
І вітер вщух, і більше не дощить,
І ніч іде провулками пустими -
Цей світ для тебе просто сіра мить,
В твоїх світах нещадно правлять зими.
Атлантам вже несила це нести,
І з кожним вдихом в грудях менше сили,
Побудь зі мною трошечки на «Ти»,
Розправ мої понівечені крила…
А ти в мені, будь ласка, не минай,
Твій біль піде із грозами під вечір
Останній крок і ти стаєш на край –
Таких, як ти, спиняти небезпечно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2017
(із циклу «Грибіана», відгомін на вірш
"Найважливіше – не бути в душі холодним")
автор - Олександр Гриб
Про що в молитвах я прошу у Бога?
Найперше - миру й мудрості Душі,
Щоб світлою була у Рай дорога,
І рідні люди не були чужі…
Благаю Бога – «Захисти кордони,
Звільни від ворога мій рідний край,
Для тебе не існують перепони,
Десницею «ординців» покарай!"
Дай, Боже, силу змученим і кволим,
А спраглим - Віру, як ковток води,
Нехай святиться все, що є навколо,
Врятуй страждальну землю від війни!
Прошу тебе, почуй мою молитву,
І дай прозріння тим, хто мов сліпий,
Йде на заклання у глибоку вирву,
У чому сенс життя, прошу, відкрий!
Ольга Шнуренко
"Найважливіше – не бути в душі холодним"
автор - Олександр Гриб
Дай мені синього,сильного Твого неба,
Древнього спокою, величі гір похмурих.
Дай мені голосу, голос – це все, що треба.
Більше нічого. Благаю, не треба мурів.
Дай мені мудрості пити лише з криниці,
Тиші світанків й ранкових густих туманів.
Подиху, погляду. Світла в Твоїх зіницях.
Дай мені спогадів. Спогадів без обманів.
Дай мені в темряві чути Твої молитви,
Полум’ям свічки тремтіти в чужих безоднях.
Найжахливіше – не вміти когось зігріти.
Найважливіше – не бути в душі холодним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711982
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2017
(із циклу «Грибіана», відгомін на вірш
"Нам просто забракло місця"
автор - Олександр Гриб)
Ти кличеш мене у дорогу далеку,
Давно вже у серці таке відчуття,
Що стану крилата, як срібна лелека,
Закінчиться скоро буденне життя…
Щоденно чекаю тебе на порозі,
Можливо побачу на небі твій знак,
Я стала чуттєва й така тонкосльоза,
І ти вже не той безтурботний юнак…
Про нас не напишуть в любовних романах,
Життєписи різні писали весь час,
Для тебе не я була мила й кохана,
Нас різні дороги вели на Парнас…
Невже нам забракло снаги і бажання,
Що й досі блукаємо в різних світах,
Між нами так довго жертовне мовчання,
І смуток нуртує в бездонних очах…
НАМ ПРОСТО ЗАМАЛО МІСЦЯ
Олександр Гриб
Дорога чекає - не хочеш води попити?
Ти знаєш, чогось не дуже мені на серці.
Ну, добре, тоді ми будемо, як магніти
Тремтіти із ритмами в тисячу мегагерців…
Ти знаєш, а я потрохи уже звикаю
До знаків, розставлених кимось не там де треба
До спалахів сірих неба чужого краю,
Де кожен чомусь не разом, а сам за себе!
Вирішуй - чекати марно, ідемо далі,
Колись хтось напише про тебе в своїх романах,
Бо нам ще встромляти у землю високі палі,
Комусь вистачає дрібничок, а нам все мало…
Ти знаєш насправді нам просто замало місця
Чудова можливість - забути про забобони,
Дивись! Все життя опадає на землю листям,
Допоки ти мовчки малюєш свої кордони…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711928
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2017
із циклу «Грибіана», відгомін на вірш
"Колись в цьому місті почне проростати ліс"
автор - Олександр Гриб
Не пестила нас Доля, не жаліла,
Хоча були хороші дні й роки,
Я, як і ви, життю раніш раділа,
Пізнала насолоду залюбки…
Не знаю, що надалі буде в світі,
Але так гірко в мене на душі,
В моїм дворі раніш буяли квіти,
Тепер ростуть гіллясті спориші…
І крізь асфальт пробились дикі клени,
Обплутав хату дикий виноград,
Колись гілки були гнучкі й зелені,
Тепер, як дід, скарлючився наш сад…
І я також - уже на схилі віку,
Волошки відцвіли в моїх очах,
Від сивини, на жаль, немає ліків,
І сновидіння мучать по ночах…
А так ще хочеться, як птах, літати,
Кружляти влітку в танці під дощем,
Тому щоночі бачу рідну хату,
І в серці сильний біль, пекучий щем…
***
"Колись в цьому місті почне проростати ліс"
автор - Олександр Гриб
На гойдалці долі ми знову то вверх, то вниз,
Оббито пороги останньої в світі сховки,
Колись в цьому місті почне проростати ліс,
Колись в тому лісі хтось вперше завиє вовком!
Всі в черзі за чимось, а вихід завжди один -
В старенькій валізі затерті дитячі фото.
Усе, що ти знаєш, постало колись з води,
Усе, що ти маєш, говорить про тебе - хто ти…
Повільно в колисці розгойдуються роки,
За нашим майбутнім нічому тепер не бути,
Так хочеться впасти на берег Його ріки,
Так хочеться просто побути колись почутим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711805
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2017
(із циклу «ГРИБІАНА"», відгомін на вірш
«Так хочеться дива», автор - Олександр Гриб
Соната сниться стомленим солдатам -
Сумна мелодія крізь гуркіт канонад,
Сплюндрована земля, згорілі хати,
Смертельні кулі, не́ розі́рваний снаряд…
Життя, немов кульбаби парасолька,
Що сонцем відцвіла до перших днів війни,
Від вітру гнеться молода тополька,
Від кулі гинуть кращі дочки і сини…
І час, на жаль, не можна зупинити,
Так важко зрозуміти і збагнути все!
Брехню і правду хочу розрізнити,
Тому й пишу відверті вірші та есе…
Ольга Шнуренко
ТАК ХОЧЕТЬСЯ ДИВА
Соната лунає, солдатам не бракне куль,
Нічні канонади, морозу зубата паща,
Земля під ногами, і рідна, і геть пропаща,
Так хочеться дива, а дива насправді – нуль…
Життя, як кульбаба, від вітру залежить все,
Так солодко спати під цю колискову снігу,
Де міцно сплітають чергову чиюсь інтригу,
І буде, як буде, бо нам не збагнути це!
Давай рахувати - хтось скаже за тебе раз!
Ти знову не встигнеш і будеш пасти всіх задніх,
А люди навколо на будь що на світі ладні,
Лише б хтось дозволив на мить зупинити час...
Олександр Гриб
*** - "іана" вживається для творення книжних слів
у значенні - "зібрання, сукупність творів літератури,
пов’язаних із творчістю одного відомого поета"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711717
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2017
(за мотивами)
"Gimme, Gimme, Gimme ", вик. гурт АББА
Настала ніч. Дивлюся TV-шоу. Ненавиджу самотні ночі - cама до себе веду розмову…
Шалений вітер рветься у вікно, блукає погляд по кімнаті, мовчить домашній телефон, а я у капцях і в домашньому халаті...
Ніхто дзвінком сьогодні не здивує, мої благання не почує. Вже вкотре Господа молю - нехай прийде до мене чародій у час вечірній, хто зможе розігнати ночі тіні, хто темряву важку розвіє, і світло сонця знову зазоріє...
Життя яскраве бачу на екрані - це так не схоже на звичайні будні! Жінки розкішні в ресторані - надмірно лицемірні та облудні…
І стомлена від споглядання чужого і фальшивого життя, відкрила я вікно назустріч таємничій ночі, але нікого там не бачать очі, лякає загадкова порожнеча, і темрява, як шаль шовкова, так ніжно обіймає мене за плечі…
На зміну ночі знов настане ранок, мене потішить ароматами смачний сніданок, в турботах промайне звичайний день, а потім вечір - час натхнень, і ніч самотня та німа, а за вікном, холодна і жорстока, безжальна і засніжена зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711221
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017
Мене сьогодні не впізнає
подружка, темрява німа,
змією в душу заповзає,
від неї захистку нема…
А зорі в небі, мов насіння,
засіяла Різдвяна ніч,
і їх магічне мерехтіння
блищить, як міріади свіч…
Блукаю в небі наодинці
щодня у неспокійних снах,
і хмари сунуть, як ординці,
а місяць - замість ліхтаря…
Я чую дивовижні звуки,
що космос шле із висоти,
і стільки болю та розпуки
в сумних обіймах самоти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711197
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.01.2017
(кавер-версія)
Ольга Шнуренко
Звучить мелодія мовчання в голові,
І світло свічки гасне у пітьмі,
Я пам’ятаю час, коли були малі,
О, Господи, верни той час мені!
Виблискують кристали сліз, як діамант,
Життя моє, немов би фоліант,
Гортаю сторінки і чую сміх дзвінкий,
спливають спогади про час п’янкий…
Звучить мелодія мовчання в голові…
"Melody of silence"
Георгий Колдун
Melody of silence fills my mind
Candle light is dying in the dark
I recall the time when I was a child
Oh, Lord, bring that time back
Crystals of my falling tears are shining
Sometimes it seems to me I don't wanna live
I recall the time when I was laughing
Oh, Lord, now I don't believe
Melody of silence fills my mind…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710863
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.01.2017
"Melody of silence", Георгий Колдун
Melody of silence fills my mind
Candle light is dying in the dark
I recall the time when I was a child
Oh, Lord, bring that time back
Crystals of my falling tears are shining
Sometimes it seems to me I don't wanna live
I recall the time when I was laughing
Oh, Lord, now I don't believe
Melody of silence fills my mind…
(вольный перевод с английского)
Ольга Шнуренко
Мелодия безмолвной тишины пленила взгляд,
Мерцает свет свечи и гаснет безвозвратно,
Я вспомнил детство, и глаза мои от слёз блестят -
О, Господи, прошу, верни меня туда обратно!
Порой мне кажется, что не хочу я жить,
И не могу любить, страдать, смеяться -
Все то, что было, не вернуть, не повторить,
Но как же тяжело с тобой расстаться!
Мелодия безмолвной тишины пленила взгляд...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710472
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.01.2017
Ми так багато зайвих слів
останнім часом написали,
емоції, свої й чужі,
на жаль, по-різному сприймали…
Вкладали душу в СМС
і почуття такі реальні,
щодня торкалися небес,
та ось фінал! Слова безжальні,
жорстокі, злісні та черстві
оману свята розвінчали -
настали знову будні дні,
і ми з тобою замовчали...
Немов німа, чаклунка-ніч,
і поетичне спить натхнення,
але із глибини сторіч
слова прийшли у сьогодення...
І залунав чарівний спів -
мелодії мовчання руни,
з'єднати знову він зумів
розірвані у серці струни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2017
Замела зима довкілля снігом чистим,
«т'ю-т'ю-т'ю» або «жі-жі»; а чи "хі-ху"-
це снігур вітає день красивим свистом,
«джів-джів-джів», «чір-чір» чути на даху -
горобці цвірінькають, хатні й польові,
небеса квітують голубим барвінком,
«тюй-пі, тюй- пі», «тю- пі- ті» чути в вишині -
це синичка чорна так голосить дзвінко…
Розправляю крила і лечу, мов пташка,
залишаю на землі всіх, кого люблю,
нагадала долю польова ромашка,
я, на жаль, нічого вже не відміню…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2017
Ніхто не заперечить, що життя прекрасне,
Коли війни немає, в небі сонце світить ясне...
На жаль, сьогодні смуток, сльози горя всюди –
Невже ти, Господи, не бачиш, як страждають люди?
Життя щодня руйнують і свої й чужинці,
Залишили старих людей з бідою наодинці.
Не можу більше, як раніш, життю радіти,
Коли страждають і батьки, і безневинні діти…
Я знову подумки лечу у Храм небесний,
Молюся Богу, щоб життя спокійне знов воскресло,
Щоб ми могли радіти сонцю на світанні,
І кожен новий день був радісним і не останнім…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710156
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.01.2017
(для дітей)
Сьогодні вітер спить спокійно,
на плесо неба, плавно і граційно,
чарівна шхуна-сонце випливає,
і морок ночі враз зникає…
Зима сміється білосніжно,
проміння сонця – лагідне і ніжне,
мороз скував озера й річки,
щипає злісно нас за руки й щічки…
Хоч сонце світить, та не гріє,
на жаль, так швидко взимку вечоріє,
насуплені, похмурі хмари
і день і ніч блукають, як примари…
Коли морози - злі й кусючі,
блищить на сонці білий сніг скрипучий,
буває, сонце так пригріє,
що сніг в обіймах променів зімліє…
Настане час ліпити сніжки,
зануряться у сніг дитячі ніжки,
і дивовижний візерунок
залишать для зими у подарунок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709973
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.01.2017
(за мотивами кінофільму
"КОХАННЯ І ТРОХИ ПЕРЦЮ")
Не вір йому, що без кохання - безпорадний,
Не сподівайся, що й тебе колись не зрадить.
Знімай скоріш локшину, що висить на вухах,
Поки ще не сказав у гніві, що ти - «шлюха»…
І що дочка твоя на тебе стала схожа,
Що ти для нього, як тягар і кара Божа!
Живеш ти, як сліпа у мареві ілюзій,
Немов пошкоджений літак на злітній смузі...
Втікай, тебе благаю, від гріха подалі,
Черпай жіночу мудрість у Святій Граалі,
І з’явиться в твоїм житті ясна зірниця,
Кохання справжнє - поряд, тільки озирнися…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017
Вогниками світиться ялинка,
іграшки виблискують боками,
білі намистини із перлинок
зручно умостилось між гілками…
Вогники танцюють без упину,
в кріслах - подарунки новорічні,
на стіні - усміхнені світлини,
за вікном ворожить ніч магічно…
Зорі в небі - хороводи й танці,
місяць, як завжди, керує балом,
сніг кружляє, задрімає вранці,
землю вкриє білим покривалом…
Новий Рік крокує білим світом,
зазирає у віконця сонні,
сни солодкі знову бачать діти,
ніч цілує ніжно-ніжно в скроні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709662
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.01.2017
Різдвяний ранок.
Твій приємний дотик - сон зникає.
Божественно аромить кава…
Ще сонні очі та усміхнені вуста,
і рук твоїх безмежно рідна теплота,
а крізь фіранку зазирають ласкаві промені -
провісники життя…
Ще хочеться поніжитись у ліжку,
не поспішати у буденність дня,
і слухати, як ти шепочеш ніжно –
«Кохана дівчинко моя…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2016
Знов захмарився настрій і навіть дощить -
Це невидимі сльози нуртують в мені,
Тиша давить на плечі, і серце щемить -
Згас шалений вогонь, що в душі пломенів…
Сніг безжально маскує знайомі сліди,
Білі квіти самотньо стоять на вікні,
Ти не бачив, як очі благали – «Не йди!»
Тінь твоя розчинилась за рогом в пітьмі…
Не врятує ніхто від цієї біди,
Кажуть люди, що душу лікує лиш час,
Зрозуміє мене лише той, хто любив,
Не осудить відвертість мою без прикрас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2016
Я вже давно пробачила й забула,
назавжди зникли міражі буремних днів,
солодкі спогади й гірке минуле
тепер тривожать душу тільки уві сні…
При світлі дня ні разу не згадаю,
бо заклопотана завжди біжу кудись,
коли вночі самотність обіймає,
пригадую все те, що тішило колись…
Як затишно було в міцних обіймах,
не розрізняли ніч і день, а почуття
буяли у душі, і чудодійна,
заквітчана весна вела у забуття…
Закоханість - насправді швидкоплинна,
зникає пристрасть полум’яна, як міраж,
не кожен може бігти без упину -
на перешкоді побутовий антураж…
* МІРАЖ (у переносному значенні) -
те, що не відповідає дійсності; те,
що уявляється, здається; привид.
** АНТУРА́Ж - навколишні умови,
обстановка; середовище.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2016
Цікавий збіг, одна й така ж подія -
я вчора подругу скупала в морі слів,
як я кохала - у солодких мріях
все так було реально на межі світів...
Згадала скільки музики і співу -
все, завдяки йому, почула я тоді,
та згодом у гарячій лаві гніву
перетворились в попіл почуття мої…
Мені казали - опиши в романі,
які листи чарівні присилав щодня,
як я жила аж цілий рік в омані,
гадала, що на світі - тільки він і я…
Але, коли минуло стільки часу,
я розумію, як тепер банально все,
навряд чи віднайду хоча би фразу,
не тільки для роману, а й для есе…
P.S. БАНА́ЛЬНЕ МИНУЛЕ - яке втратило
виразність через часте повторення;
неоригінальне, яке стало буденним,
звичайним з плином часу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2016
Хтось падає в небо, а інші злітають,
шукають себе і від себе втікають -
залежить від того, чи дійсно щасливий,
чи може нещасний, але особливий…
На грішній Землі так самотньо без тебе,
і холод проймає, шпигає між ребер,
щоночі мене у безодню магічну
заманюють зорі в життя потойбічне…
Ми чинимо спротив безглуздим бажанням,
а тіло голосить – люби, як востаннє,
вмирай уночі, воскресай на світанку,
і чари кохання допий до останку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2016
(відгомін на вірш "Таке не спинити"
автор - gribmund)
В молитві нарешті прозрієш,
невидиме, як на долонях,
тоді лиш мене зрозумієш,
як з’явиться іній на скронях…
В пітьмі я така безпорадна -
лякають примари і тіні,
неначе без сонця троянда,
і настрій мінорно-осінній…
Моє товариство – це стіни,
а небо - фарбована стеля,
лиш спогад про тебе – нетлінний,
без тебе блукаю в пустелі…
Це карма чи кара – не знаю,
життя не під силу змінити,
як свічка, горю і згасаю,
і це нереально спинити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708548
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.12.2016
А за вікном вже зазорів морозний ранок -
предтеча сонячного дня,
він наливає світло у прозорий дзбанок,
втікає за межу пітьма…
Звільнилася від смутку уві сні, і знову
життю радію, як дитя,
псалом співає сонне небо світанкове,
І вторить їй серцебиття…
Танцює танго у душі мажорний настрій,
думки кружляють в голові,
різдвяні ласощі чекає епігастрій,
а також зграя голубів…
Насиплю щедро їм зерно на підвіконня -
сьогодні свято для усіх,
вогнів гірляндами всміхається спросоння
ялинка в нашому дворі…
Вітаю щиро Вас із католицьким святом,
хай буде МИР на всій Землі,
і завітає щастя й радість в кожну хату,
а зло хай зникне уві млі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708392
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 25.12.2016
Ти бачив, як кричить мовчання -
ці дивні жести, міміка і блиск в очах,
болюче мовчазне прощання
і гіркота у не промовлених словах…
Ти відчував, як давить тиша,
коли всі звуки Всесвіт виключив на мить,
ти чув, як гірко плачуть вірші,
мабуть не знаєш, як моя душа болить…
Нехай так буде, все як хочеш,
ти, як глухий, а я, немов сліпа й німа -
самотня ніч мені шепоче,
що є лиш ти і я, а нас уже нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2016
(присвячення К.А.)
Блукаючи в архіві повідомлень,
я намагаюся чимдуж знайти
хоча б якісь ознаки невдоволень,
де може гнівався на мене ти…
Читаю все й неначе бачу вперше -
невже була сліпою? Ти завжди́
велично «на коні сидів», як вершник,
а я тебе чекала із війни…
Жила в полоні звукових ілюзій,
оптичних і вербальних міражів,
вважала я, що ми реальні друзі,
тепер, як вороги, на рубежі…
Логічно виникає тут дилема,
є вибір - воювати, а чи ні,
якщо в мені захована проблема,
то у якій конкретно площині?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2016
(присвячення К.А.)
Щоденно сумнів мене мучить,
Гублюся у здогадках, як завжди,
Розгадка буде неминуче -
Новини свіжі, і чутки й плітки…
Слова збігаються до купи,
А власна думка робить навпаки -
Чи буде зустріч, чи розлука?
Душевний біль ховаю у рядки…
Скажи мені, у чому винна?
Твоє мовчання ріже без ножа,
Чи це емоція хвилинна,
А чи тепер тобі зовсім чужа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2016
(присвячення К.М.)
Класичний стиль, проста розмовна мова,
слова знайомі навіть дітлахам,
в літературнім світі – невідома,
ще й досі оминає Instagram…
Не майорять у віршах архаїзми,
неологізми, схожі на бедлам -
нехай вражають інші модернізмом,
у неї - власний поетичний храм…
Але сьогодні знову на світанні
вже вкотре у полоні його слів –
таке відверте й болісне зізнання,
пахучий фіміам, церковний спів…
Залюблений у світ, немов дитина,
він бачить те, що сховане від нас,
і добре знає, що в житті первинне -
це віра в Бога, як дороговказ…
У нього дійсно особливі очі,
він має пензлі й фарби у душі,
щоденно вичурні слова й пророчі
малюють дивовижні вітражі…
Реальний світ, немов чарівна казка,
у всьому завжди бачить головне,
цікавий зміст, від вступу й до розв’язки,
нас, читачів, чіпляє за живе…
Дай Боже сил, фізичних і духовних,
натхнення і наснаги на роки,
нехай слова, немов роса ранкова,
перлинами складаються в рядки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708073
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.12.2016
(лист)
Щоденно гірко плачуть небеса,
і стогне, кров’ю зрошена, земля.
Від смерті не врятують вас молитви,
то ж бережіть себе на полі битви!
Летять прицільно кулі й наугад,
поодинокі й часто, ніби град -
туліться до землі, я вас благаю,
не поспішайте у ворота Раю…
Ви нам потрібні на землі живі,
а в небі хай літають журавлі.
Країну захищайте нашу рідну,
в запеклому бою тримайтесь гідно.
Давно вже звикли до страхіть війни,
висять на ваших грудях ордени,
та знаю, лячно уночі і зимно,
стріляє лютий ворог безупинно…
Хай Божа Мати в цей нелегкий час
святим накриє омофором вас!
Хай бережуть вас янголи небесні!
Закінчиться війна - земля воскресне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707776
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.12.2016
(жартівливе)
Сьогодні вранці подруга-подушка,
прошепотіла, тихо й лагідно, на вушко,
Вставай скоріше, чуєш, Попелюшко,
І приготуй мені пісну з грибами юшку…
А на додачу, з часником пампушки,
полтавські з вишкварками смажені галушки,
і на десерт, смачний компот із сушки -
такий ось ненаситний апетит подружки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707746
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.12.2016
"Какая роскошь — быть не модной
И жить, ни на кого не глядя..."
Лариса Рубальская
(за мотивами)
Радію, що нарешті я не в тренді,
і довіряю лиш своїм смакам,
та й ти, мій друже, вже давно не денді,
і не ікона стилю твій «жупан»…
Люблю вдягатись суто по погоді,
а не заради поглядів зівак,
зручні наряди стануть у пригоді:
футболка, джинси і піджак…
Балетки кольорові і сандалі -
найкращі друзі влітку й навесні,
штани й туніка з шовку - в ідеалі,
якщо стоять погожі дні, ясні…
А взимку тіло грію кашеміром -
коротка куртка, не люблю пальто,
на хутро алергія і на шкіру -
мені тепер не заздрить вже ніхто…
Собою бути – справжня насолода,
радіти, усміхатись залюбки,
з роками в’яне, наче квітка, врода,
та не старіють почуття й думки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707533
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.12.2016
Кохання апріорі не існує -
в одне з’єднали різні відчуття,
лише інстинкт і пристрасть в нас вирує,
дві половинки мріють про злиття…
Слова самі придумали любовні -
і це всього лиш романтична гра,
ілюзія, як квіти на осонні,
допоки сонце не закриє тьма...
Розчарування лиш тоді можливе,
коли фантазія, а не реал,
малює образ, гарний і звабливий,
омріяний роками ідеал…
В солодкому дурмані від ілюзій
самотньо проживаємо роки,
втрачаємо своїх найближчих друзів,
і щастя, що на відстані руки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2016
За вікном сніговій замітає сліди чоловічі,
І згасають в душі почуття, відлітають у вічність…
Не шукай, не гукай, не кричи - він тебе не почує,
Не випрошуй, як милість, кохання, яке жебракує…
Зупинись, я прошу, зрозумій – він не твій апріорі,
Знають істину цю навіть зорі в космічнім просторі…
Не пиши, не римуй, не складай у вервечки слова,
Не жалій, не сумуй, що зустрінеш це свято сама…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016
Коли думки в нас часто не збігаються,
Кидаємось у бій, як вороги,
Емоції, як буря, підіймаються,
А потім - час мовчання і нудьги…
Стаємо злими і непримиренними,
Гординя на заваді, як завжди,
Та прийде час, і білими знаменами
між нами знову мир замайорить…
На жаль, бракує нам терпіння й мудрості,
Немає сили зупинити шквал,
Занадто емоційні, як у юності,
Нелегко часом втримати штурвал…
І ми у хвилях гніву захлинаємось,
Пірнаємо у прірву самоти,
А потім перемир’я, щиро каємось,
Між нами зводимо нові мости…
Життя, як серпантин доріг, звивається,
Веде нас до нескорених вершин,
Зустріти щастя кожен сподівається,
Відчути, в цьому світі - не один…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707355
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.12.2016
Казати правду людям, а чи ні –
щоразу виникає сумнів,
кручу думок рулетку в голові,
щоб рішення були розумні…
Але рулетка – це азартна гра,
а ми ж не в казино, я знаю,
то ж підбираю правильні слова,
і «казку» знов розповідаю…
У сповіді фінал - або сумний,
або занадто веселковий,
і потім мир чи спалахи війни -
цей вибір часто випадковий…
Рулетка - гра, і на кону - життя,
а ми - гравці або ж актори,
чи викине нас доля на сміття,
а чи залишить у фаворі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707185
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2016
Не називай мене «шановна пані» -
я ж народилася в селі,
квітучий травень рано на світанні
подарував життя мені…
Я знаю про двозначність цього слова,
не «леді й джентльмени» - ми,
на кожнім кроці - пані і панове,
насправді, наймити й раби…
Не гнівайся на мене люд карпатський -
для вас, як рідні, ці слова.
З дитинства знаю про життя бідняцьке,
єдиний пан був «голова»…
На панщину щодня ходила мама,
за трудодні лише зерно
та цукор у мішку на рік давали,
все інше їли, що було…
«Панове й пані» - може й бездоганне
з трибуни, в ділових листах,
достатньо «ВИ» в поважному звертанні,
привітний усміх на вустах…
У вас, можливо, протилежна думка,
тлумачення цих слів своє,
я - просто жінка, не якась віщунка,
яка чіпляє «за живе»…
Не ображайтесь, пані і панове,
що знов відвертою була,
якщо життя насправді полинове,
то і гірчать мої слова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707051
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.12.2016
(присвячення К.А.)
Криваві смуги на межі землі і неба -
це термінова телеграма з висоти,
мороз і сонце з темних володінь Ереба
прийдуть на зміну потепління і сльоти…
А що мене чекає вранці особисто,
похмурий настрій, чи як небо голубе -
прозорий, лагідний і радісно іскристий?
Звичайно ні – давно не бачила тебе…
Щодня на твій дзвінок чекаю з нетерпінням,
не знаю, що з тобою, де ти, чи живий?
Як довгожданий гість, приходиш в сновидіння,
та серцем відчуваю, що зовсім чужий…
На скільки вистачить терпіння - я не знаю,
вже ледве жевріє в моїй душі вогонь,
щоденно віру в нашу зустріч я втрачаю,
і забуваю теплоту твоїх долонь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2016
Підскочив тиск і пульс мій шаленіє –
чи чай був за міцний, чи я така слабка…
Надворі день, а в серці сутеніє,
І голова, як гиря з чавуну, важка…
Летіть у вирій неспокійні думи,
Звільніть хоча б на час від клопоту й турбот,
І не кричіть так голосно у сурми -
В душі сум’яття, почуттів переворот…
Як тільки стихне буря у лагуні
на острові коралів смутку й самоти,
до мене запливеш на сонце-шхуні,
щоб відпочити від мирської суєти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2016
В полоні марнослів’я задихаюсь,
і гасну, ніби полум’я свічі,
я винна - нетерпляча, щиро каюсь,
молюся до ікони уночі…
Дай сили всі незгоди пережити,
і бути толерантною в словах,
без винятку, усіх людей любити,
себе тримати міцно у руках…
Це вже не перше каяття публічне,
не знаю, ти пробачиш, а чи ні,
вже вкотре запитання риторичні
звучать, як рій бджолиний, в голові…
Коли ж нарешті стану я спокійна,
холоднокровна й тиха, як вода?
Сьогодні пісня ця - меланхолійна,
І серце, як надірвана струна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2016
(на прохання Алли Губені)
Після теплих днів весняних
знов мороз і хуртовина,
замість ніжних слів духмяних
вітер виніс вирок – «Винна!»
Не врятує покаяння -
вже не вперше розіп’ята!
Прощення, як подаяння -
уявив себе Пілатом?
Зранена душа поета
мовчки на хресті страждає,
знов засніжені верета
вітер вранці розстеляє…
Крижанію в безнадії,
як протест, моє мовчання,
на поталу лицедіїв
віддаю слова зізнання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706290
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2016
Мені не підкорилися сумні слова,
тому що радісна душа чинила спротив,
вуста кричали: «Шаленій, поки жива,
танцюй, співай, і відчувай життя на дотик!»
Як правило, я прислухаюсь до порад,
бо вірю в Божу мудрість сказаного слова,
і завжди в хаосі сучасних автострад
знаходжу шлях, де в повній тиші спить діброва…
Блукаю в хащі, ніби Мавка лісова,
лиш тут на самоті з думками я щаслива,
звучать емоції відлунням у словах,
змиває в серці сум мажорних звуків злива…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2016
Пишу у віршах не про себе,
слова живуть не в голові,
художні образи із неба
летять на крилах голубів…
Сідають чинно на екрані,
воркують лагідні пісні,
і зріють у душі багряні,
мов ягоди, думки рясні…
Збираю в ноутбук старанно,
перебираю в голові,
і кожне слово філігранно
вплітаю у рядки нові…
І вранці новим подарунком,
прозорим, чистим, як вода,
цілющим, чудодійним трунком
ви вип’єте мої слова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2016
Який чарівний, дивовижний спів!
Від звуків серце майже завмирає -
Дискант і альт дитячих голосів
у залі дзвінко піснею лунає…
Це «Голос України. Діти». Шквал
бурхливих та гучних аплодисментів,
і зіронька зійшла на п’єдестал
у вихорі похвал і компліментів…
Зворушена, збентежена, щаслива,
Бриніли сльози, сяяли софіти,
В душі - емоцій нескінченна злива,
На сцені подарунки й ніжні квіти...
Співачка юна з Броварів, Еліна,
Тепер найкращий голос України…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705940
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.12.2016
Свята і грішна у твоїх обіймах,
Водночас стримана і запальна,
Як завжди, дуже романтична й мрійна,
Розкута, як міцне вино, хмільна…
В моїх очах зоріє сонцем щастя,
Танцює серце аритмічний блюз,
І шаленіє пульсом на зап’ястях –
Ця ніч з’єднала нас в один союз…
Я знаю, нас чекають перепони,
Життя – не мед, буває й гіркота,
Та поки ще звучать весільні дзвони,
Цілуй мої трояндові вуста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016
Тепер я знаю, що у всьому є межа:
у спілкуванні, і в півслова розумінні,
Нелегко розрізнити, де всього лиш жарт,
А де розлючена кипиш в пориві гнівнім.
Не пропускає монітор емоцій стан,
Буває, тільки «смайли» стануть у пригоді,
Щоби відчути, як шалений ураган,
Вирує у душі й стає на перешкоді.
Якби ж то вчасно наш «стоп кран» включали ми,
То не було б страшних аварій у розмові,
Були б з тобою друзі, а не вороги,
Якби були більш обережні в кожнім слові.
Чому існує в світі ворожнеча й зло,
Зникає людяність, жорстокість процвітає?
Все менше у фаворі серед нас добро,
Зима стосунки дружні кригою вкриває…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2016
(за мотивами)
"Холодный ветер волну уносит,
воспоминанья мои храня.
на море тоже бывает осень,
и эта осень манит меня"...
автор - Ах Астахова
* * *
Гортає хвилі вітер західний на схід,
Немов вітрильник, спогади мене несуть,
Минуле літо дивиться мені услід,
А в небесах сьогодні сіра каламуть…
Пустують пляжі і гойдаються човни,
В обіймах гавані примари субмарин,
Їм сниться море й темний дотик глибини,
Сумує вранці сонце в хаосі хмарин…
В саду хмеліє стиглий синій виноград,
Медові яблука лампадками горять,
Блукаю мовчки біля моря наздогад,
І спогади в душі печуть вогнем, ятрять…
Ольга Шнуренко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705538
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.12.2016
(за мотивами)
"Я теперь ничего не ищу,
Значит, я ничего не теряю.
Эти поиски ада и рая
Больше в мысли свои не пущу..."
(автор Ах Астахова)
* * *
Я тепер нікого не шукаю,
Не чекаю принца на коні,
Уві сні вже більше не літаю,
Лиш нутрує спогад у мені…
Ні за ким сьогодні не шкодую,
Відмолила в церкві всі гріхи,
На непотріб час свій не марную,
Не залежу зовсім від пихи…
Не сумую за своїм минулим,
І ціную спокій над усе,
Почуття в душі моїй заснули,
Лиш живуть у віршах та в есе…
Ольга Шнуренко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705503
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2016
Привид ночі бумерангом увірвався в мої сни,
Спогади, як кіноплівку, прокрутив у голові.
Ми з тобою, зовсім юні, в буйнім розквіті весни,
вітром в полі заблукали, день над нами голубів...
Сонця промені ласкаво зігрівали нас обох,
Цвіркуни в траві сюрчали, жайвір в небі голосив.
Про кохання через пісню сповістив нас Бог,
Ніжним дотиком десниці почуття благословив…
В радості з тих пір купалась, тішилась, немов дитя,
В небі пташкою літала, танцювала на землі,
Доки ти не попрощався, розпочав нове життя -
Наші почуття загасли, зникло світло уві млі…
Вкрилися роки журбою, я ж забути не змогла,
Як кохались ми з тобою в пишних травах край села…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016
А Ви мені сьогодні написали,
Відчула я – у цьому світі не сама,
Аеропорт чекає і вокзали,
Та невідомості таємна новизна…
Поїду світ за очі, чи на крилах
чимдуж назустріч іншій долі полечу,
Розправить ранок сонячні вітрила,
На сонце-шхуні я від смутку утечу…
Залишу на землі свої печалі,
Мене давно до себе кличуть небеса,
Візьму з собою золоті скрижалі -
Події пам’ятні, і дати, й імена…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705187
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2016