| Сторінки (13/1222): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Сумую чи радію – що тобі до того?
Сьогодні я на іншій хвилі - нещаслива.
В молитві я щодня звертаюся до Бога,
Запитую його: «Чому така вразлива?»
Коли ж нарешті зачерствію, мов скоринка,
І серце полум’яне кригою візьметься?
Блукаю світом, гнуся в полі, як билинка,
І доля наді мною голосно сміється.
Стомилася й так сильно хочу відпочити
від галасу і метушні буття земного,
Не можу більше шлях життєвий толочити,
Душа напитись хоче з джерела святого…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2016
На межі небесній кілька днів підряд
нам малює ранок дивовижний сад:
помаранчі, мандарини і хурма -
це провісник Божий, що прийшла зима…
На палітрі неба різні фарби є,
сонячне проміння блиском виграє,
і зникає колір ночі, новий день
відкриває таємницю одкровень…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704618
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.12.2016
Цілий день було спокійно і в повітрі тихо,
Сонця промені грайливо зазирали у вікно,
А під вечір налетіло звідкись справжнє лихо,
Все навколо закружляло, засніжило, замело…
Сипав вихор сніг колючий в очі та у вуха,
Вила звіром хуртовина, і сміявся сніговій,
Лютувала завірюха, сильний вітер в спину дмухав,
Рвучко вихором кружляв в ефірі білосніжний рій…
Згодом стихло у повітрі, зникли звуки вітру,
Хвилі снігу у заметах задрімали залюбки,
В небі зорі й місяць усміхалися привітно,
Спокій ночі тишком-нишком проникав в мої думки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704578
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.12.2016
(Дякую за натхнення поетесі Олі Романишин)
Снігу намело вночі по самі вінця,
замережили сліди на полотні,
підкидаю у камін сосни полінця,
і танцює полум’я відбитком у вікні…
А надворі ніч скрипить морозом дзвінко,
небо виграє гірляндами зірок,
на вікні аромить ялинкова гілка -
це для нас щасливий в новий рік квиток.
Як тут не радіти, що надворі сніжно,
а в кімнаті літо й аромат весни,
ти мене, як завжди, обіймаєш ніжно,
зігріваєш сонцем - поглядом ясним.
На столі у вазі - дивовижні квітки,
де ж ти їх знайшов такі серед зими?
Тут волошки сині й сонячні лелітки,
і ромашок білосніжні пелюстки…
Ти мої найкраще знаєш вподобання,
і мої бажання вгадуєш без слів,
своє серце в твої руки без вагання
віддаю в обійми сильних почуттів!
Ольга Шнуренко
у співавторстві з Катериною Альошиною
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016
Скажи мені, мій новий друже,
чому блокуєш свій приват?
Твоє мовчання осоружне -
реакція на "компромат"?
Це безпідставне блокування,
і неприступність показна -
бар’єр для нас у спілкуванні,
між нами прірва мовчазна…
Зазнала я фіаско в спробі
знайти до тебе шлях легкий,
вже другий день душа в жалобі,
мінорний настрій і важкий.
Так часто ми, мов кошенятка
сліпі, шукаємо тепло,
і жадібно смачні зернятка
хапаємо з чужих долонь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2016
Кохання смак - медовий цвіт весни,
а ще солоний, коли жінка плаче,
її до себе ніжно пригорни -
відразу все вона тобі пробачить…
Цілуй вуста, пелюстки чарівні,
і не шкодуй звабливих слів зізнання,
хай розцвіте, як вишня навесні,
кохай її всю ніч аж до світання…
Відчуй її бездонну глибину,
безмежний вимір почуття й бажання,
не залишай на самоті одну,
кохайтесь так, немов ця мить остання!
І раптом щось затьмарить небокрай,
зловісний птах розправить дужі крила,
кохану відчайдушно захищай,
щоби вона тебе нагородила.
За твою мужність в боротьбі зі злом
найкращий подарунок – поцілунок,
назавжди життєдайним джерелом
палке кохання буде як солодкий трунок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2016
Ще з ночі трішечки сніжила,
пускала бісики зима,
а на світанні всі вітрила
розправила і попливла…
Молочне небо біло-пінно
усе довкілля замело,
схиляли голови уклінно
дерева сонні за селом…
Саваном білим землю вкрила -
нехай дрімає до весни,
і плавно птахом сизокрилим
зима сідала на дахи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703771
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.11.2016
Чи примарився, чи ні, рано вранці темний привид на небеснім полотні.
Голубів світанок в небі за вікном, темна смуга закривала обрій, ніби чорний птах своїм крилом.
Заповзав змією в серце підлий страх, що то за примара зачепилася за дах?
Чи порожевіє небо, як завжди, чи чекати мушу на прихід біди?
Може то зникає так нічна пітьма? Притулилась ближче до свого вікна.
Дійсно, темні хмари десь за обрій попливли, і пастельні сонця фарби освятили день новий.
Я згадала, то ж прогнози небо посилає нам, що прийдуть або морози, або сніжний караван…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703770
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 30.11.2016
А ти мені наснився, любий,
Ще й досі усмішка в очах,
шепочуть таємниче губи
так трепетно твоє ім’я…
Як чистий аркуш, знову ранок
лежить у тебе на столі,
чим почастуєш на сніданок,
і що напишеш ти мені?
Що принесе на крилах вітер -
щасливу звістку чи сумну,
в мереживі знайомих літер,
яку побачу новину?
Ми п’ємо каву дистанційно,
між нами простір-океан,
коли ж кохання традиційне
замінить наш німий роман?
Зігріта вкотре обіцянням,
і пледом теплим, шерстяним,
блукаю знову манівцями
вже протягом кількох годин…
Щоразу сумнів виникає,
чи вірити тобі, чи ні,
та серце птахом завмирає -
ти написав «ПРИВІТ« мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016
В’язало вчора сонце в небі перевесла,
Збирало промені сліпучі у снопи,
В брудних калюжах на асфальті крига скресла -
Це перші прояви холодної зими…
Мінлива нині осінь, вередлива пані,
То сніг і дощ, а то дарує нам тепло,
Нервує й біситься – життя її на грані,
Все промайнуло і за обрій утекло…
Зима давно вже визирає на узліссі,
Морозом з ночі замережила гілля,
І знов бурульки льодяні висять на стрісі,
Зітхає важко, горем змучена, земля…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703384
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2016
Сонцесяйний та іскристий
ранок сон мій допивав,
із-за обрію врочисто
день безхмарний випливав…
Не залишилось і сліду
від бешкетниці зими -
в ліс замріяний поїду,
я на пошуки весни…
Розгорну зіпріле листя,
може проліски знайду,
ліс, оголений розхристям,
ніжно зором обійму…
До берізки пригорнуся,
привітаюсь до сосни,
їм грайливо усміхнуся
і звільнюся від журби!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703181
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.11.2016
(за мотивами фільму)
На подіум граційна, як пантера,
зійшла Регіна, в світі моди королева.
Чуже ім’я й отримана освіта -
і запалала зірка в променях софітів.
Манери, врода й іноземні мови,
як результат, вона була модель зразкова.
Нелегко їй далися лаври слави -
цькували, заздрили і скрізь контролювали.
До всього ще й зіграло роль кохання,
і згодом втратила корону і визнання.
Її обранець, «небожитель», також геній,
грав різні ролі вдома, як актор на сцені.
Регіна, щира, віддана й цнотлива,
в оточенні богеми не була щаслива -
прекрасна, наче німфа Еврідіка,
терпіла зради і підступність чоловіка.
А ревнощі, немов змії укуси -
на жаль, не стрималась Регіна від спокуси:
депресія, наркотик, божевілля,
страждання, суїцид - нарешті стала "вільна"…
Сумний фінал, і слава швидкоплинна -
скажіть мені, насправді, хто у цьому винен?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2016
Чому так важко спільну мову
знайти мені в простій розмові?
Чому шукаю знову й знову
цікавий зміст у кожнім слові?
Все більш дратує марнослів’я,
також незрозуміла мова,
стосовно цього є прислів’я:
«Язик - не помело, а слово - не полова»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702724
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 24.11.2016
Не називаю більше раєм
життя своє, що догорає…
Якби ж тоді про все це знала,
То світ за очі б я втікала!
Мені казали: «Доню, вчись,
і будеш лікарем колись».
До них я мило усміхалась,
наперекір усім навчалась
чужинським мовам. За кордоном
хотіла жити по закону!
Але й тоді найбільше зло
в країні цій завжди жило -
зв’язки і гроші на хабар,
хто був багатий, той і прав!
Свого диплому не цуралась,
в Карпатський край тоді зібралась
засіяти розумне й вічне -
манили гори й ліс магічно.
Не тільки діток я навчала,
разом про рідний край співали,
у надвечір’ї все село
до клубу на гулянку йшло.
А як же смачно на весілля
газдині готували зілля,
смаколики та різні страви,
а під кінець були забави.
Та згодом все не так пішло,
і я залишила село.
Знов повернулась до родини,
у рідний дім, де кущ калини,
як наречена, білим цвітом
мене зустрів він так привітно!
А потім, нібито в кіно,
злітала вверх, за тим на дно,
та вчасно я зійшла зі сцени,
і народилися катрени…
Я стала вільна від роботи,
і мріяла про зорельоти,
хотіла мандрувати світом,
та мрія стала пустоцвітом.
Чимало горя і жалю
зазнала й досі ще терплю,
але найбільшу мрію маю -
назвати знов країну раєм,
щоб закінчилася війна -
терпіння лопнула струна…
За що народу така кара -
страждаємо від «яничара»,
і за які такі гріхи
вмирають дочки і сини?
Чи дочекаюся чи ні,
щоби настав кінець війні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702124
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2016
Я сьогодні зовсім безпорадна -
Відключили воду і тепло,
Поселилась я не в те парадне,
На високий поверх занесло…
Кожен день мене хвилює сумнів,
Чи працює ліфт, хоча б один,
Був мій вибір дуже нерозумний,
Хто ж мене, на дім цей спокусив?
Знаю, скажуть, що буває гірше,
Але в цьому - не моя вина,
Заплатила нині вдвічі більше,
Та для всіх це вже не новина…
Витрачаю пенсію на ліки,
На рахунки, хліб та молоко.
Як живуть безхатченки й каліки?
Їм в житті ще більш не повезло!
Часто вже питають: «На Майдані
віддали за що життя сини,
Щоб одні були панове й пані,
Інші – бідні в ці тяжкі часи?»
Запитань до влади є чимало,
Та навряд чи нас почують там -
Виживання вже мене дістало!
Ну, а як живеться, друзі, вам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701990
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2016
Так важко часом промовчати,
коли душа моя волає,
і рветься вирватись за грати,
а сльози очі застеляють…
Хто любить правду і відвертість?
Ніхто із нас у цьому світі!
Скрізь словоблуддя в круговерті,
фальшива магія софітів…
Що краще - гордість і самотність,
а чи солодке рабство слова?
Людини цінність – неповторність,
а також сутність загадкова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701955
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2016
Вже скоро вечір. Сутеніє,
а за вікном лютує вітер,
свистить, гуде і вовком виє…
Два тижні до зими фактично,
В душі й надворі непривітно,
Думки давно - не романтичні…
Так швидко осінь промайнула,
Зачахли різнобарвні квіти,
Мій спогад канув у минуле…
Куди поділась пізня осінь,
За чим сумують верховіття,
замріяних в тумані, сосен?
За ким так тужить моє серце
в обіймах буднів лихоліття,
в оточенні мінорних терцій?
Найкращі ліки – амнезія,
Забуду всі свої жахіття,
Та заважає ностальгія…
Ну що ж, влаштую свято Музі,
Складу слова із різних літер,
порину знову в світ ілюзій…
Не скоро в будні повернуся,
Кохання – це найкращі ліки,
В його обіймах загублюся…
Коли огорне смуток сивий,
Не, забувайте божі діти,
Що кожен день ваш – особливий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2016
Сьогодні сніг вже не рипить
морозом під ногами,
Відлига цілий день дощить,
Співає вітер гами.
Заснув у лісі сніговій,
Дрімає хуртовина,
Допоки знову білий рій
в ефір гуртом полине…
Подекуди розтанув лід,
Виблискують калюжі,
Вже скоро новий сонцесхід
розквітне, наче ружі…
Повсюди творяться дива,
Щодня якісь новини,
Водночас і зима й весна
міняють одежини…
Уперемішку сніг і дощ,
І настрій - перемінний,
В обіймах захололих площ,
блукає тінь осіння…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701447
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.11.2016
Зимно не тільки за вікном, а й у душі. Пішла раптово, грюкнула гучно дверима, мовчки, без пояснень...
Як у відомій казці, в серці застрягла льодинка. Дивно, але нічого не болить, і не хочеться чути «Вибач і повернись». Приємне відчуття свободи, коли з одного боку, відчуваєш, що звільнилася від чогось важкого, негативного, мінорного, не потрібного; а з іншого боку, давить незвична тиша і порожнеча…
Нічого не тішить. Немає ніяких бажань, окрім одного – загорнутися в ковдру і спати. Себе не жалію, і не сумую за втраченими почуттями, просто нічого не відчуваю…
Як довго це буде тривати? Невже аж до весни? Що може розбудити мене із цього майже летаргійного сну? Вийду сама із депресії, як і раніше, чи цього разу потрібна стороння допомога?
Чітко розумію, що справа не тільки в тому, що когось там у моєму житті більше немає, а в тому, що в країні війна, за вікном зима, і надії, що щось зміниться на краще в найближчому майбутньому, більше немає…
Куди зникає оптимізм і віра? Чому немає більше сили для спротиву? Що буде завтра, через тиждень чи місяць – не знаю. А раніше все планувала наперед і майже все збувалося…
Не можу зрозуміти, це змінилася я, чи життя стало настільки іншим, що мені в ньому місця немає. Надворі вже ніч, і я повільно засинаю…
Щоночі я бачу дивовижні сни. Вони настільки цікаві, сюжетні, що, тим більше, не хочеться прокидатися вранці. Останнім часом все частіше сниться село, подвір’я, садочок, але якась невидима сила в рідну хату мене не пускає…
Звичайно, завтра настане новий день, і, не дивлячись на апатію, виникає думка: "Що там далі на мене чекає?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701192
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2016
Сьогодні ліс цвіте, як хризантеми білі,
Розмалював дерева щедро маляр-іній,
На гіллі омела яскраво зеленіє,
Рожеве сонечко на обрії зоріє…
Ранкова тиша, вітер листям не шелесне,
Лежить під снігом листопад і не воскресне,
Та все ж прийде на зміну нове покоління,
І вибухне весна листочками й цвітінням…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701081
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.11.2016
(навіяне)
Не білосніжним черемшини цвітом
встелили наречені шлюбне ліжко,
в обіймах ночі маками розквітло
кохання чисте, пристрасно і ніжно…
Вогнем пекельним у вогні горіли,
в одне злилися різні дві стихії,
злітали в небо, від утоми мліли,
і згодом разом поринали в мрії…
Її цнотливість - на щоках рум’янцем,
вуста - тендітні пелюстки троянди,
самотній місяць виглядав вигнанцем,
горіли зорі в небі, як гірлянди…
Аж до світанку в лагідній лагуні
тримав в обіймах чоловік кохану,
вітрила вітер напинав на шхуні,
і кликав на простори океану…
Ця ніч кохання – справжня насолода,
їх розбудила вранці сонця злива,
засяяла в промінні її врода,
вуста прошепотіли – «Я щаслива!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2016
(рімейк)
Схилили верби гілля довгокосе,
Вплітає жовтень золоті стрічки,
Сумують трави тихо й безголосо,
А згодом листопад замайорить…
Чекає осінь зиму на гостину,
Курличуть журавлино небеса,
Напівоголена земля цнотливо
густих туманів мантію вдягла…
Осінній дощ то йде, то завмирає,
Мигичить монотонно день і ніч,
Холодний вітер до кісток проймає,
І люто виє звіром зусібіч…
А в лісі тихо-тихо, як у храмі,
Завмерли дивні звуки до весни,
Сховались звірі в нірки, мають намір
перечекати сніг і холоди…
Ще трішки часу й зовсім облисіють
діброви, ліс дрімучий і поля,
Заколобродять грізні сніговії,
Сховається під ковдрою земля…
І буде снитись листя оксамитне,
Розкішна і смарагдова трава,
Весняне сонце, ніжне й променисте -
Улюблена, заквітчана пора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700097
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.11.2016
Ми обидві захворіли – я і осінь,
Дощ щодня, як нежить, дошкуляє нам,
Осінь сонце обігріти щиро просить,
І жаліється на вітер небесам…
Я і діва русокоса засмутились,
Враз змарніло листя жовто-золоте,
Голі верби у скорботі нахилились,
Бо зима довкілля скоро замете…
Вкриє білим снігом гори і долини,
Льодом заморозить ріки і ставки,
Сильні хуртовини й білі сніговії
заметуть дороги і вузькі стежки…
Де ж нам взяти сили і довготерпіння
зиму пережити, і красну весну
радісно зустріти сонцем і цвітінням,
мирним небом не у мріях – наяву…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699740
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2016
(наслідування, Т. Шевченко,
"Якби ви знали, паничі")
Якби ви, донжуани, знали,
Як жінка плаче уночі,
То ви б тоді не проміняли
домашній хліб на калачі…
Якщо вам люба молодиця,
Дружина, як гіркий полин,
Коли щоночі любка сниться –
Не зупинити часу плин…
Скидайте пута і кайданки,
Біжіть на волю навпрошки,
В обіймах іншої панянки
воркуйте, ніби голубки…
Та не забудьте, Божа кара
настане в будь-який момент,
Кохання зникне, як примара,
На друзки розіб’ється вщент…
Нема любові в адюльтері,
Одна лиш тільки плотська хіть,
Тому в сімейній атмосфері
кохання ваше бережіть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
Пожежу в серці так нелегко загасити,
Ще важче відшукати підлих паліїв,
Скажи, ну як нам без кохання далі жити,
Коли немає більш між нами почуттів?
Коли вже лопнуло моє довготерпіння,
Коли живе у серці лише біль та сум,
Коли не гріє слів твоїх ясне проміння,
В душі замовкла скрипка - їй бракує струн…
Прошу, залиш мене у спокої безлюддя,
Іди туди, де квітне почуттів розмай,
Даруй тій іншій дивні чари словоблуддя,
Можливо, з нею буде в тебе справжній Рай…
Душевний спокій – все, про що я нині мрію,
Ніяких буреломів та емоцій шквал,
На самоті щаслива бути знов зумію,
А ти поповниш мій сумний меморіал…
Тебе в політ я добровільно відпускаю,
Лети, як вільна пташка, в почуттів Едем,
За зламане життя тобі не дорікаю,
І хай тебе твій новий ангел береже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Моя душа від смутку стужавіє,
Куди не підеш, скрізь сумна розмова,
Зійшлися у двобої дві стихії,
Осінній дощ і заметіль зимова…
Змагалися допоки звечоріло,
У світлі ліхтарів літали тіні,
В обіймах дощових зима зомліла,
На згадку все довкілля вбрала в іній…
Вкривали землю клапті чорно-білі,
Оголене гілля осиротіло,
На небі сиві хмари, сполотнілі,
За горизонтом сонце зазоріло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697079
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.10.2016
Розкуйовдилися хмари на канві небес,
Вишиває сонце вранці гладдю і навхрест,
І мережить золотими нитками згори,
Візерунок сонце граєм в небі майорить…
На землі узори інші - фарби кольори
розписали ліс, долини і круті горби,
є фрагменти особливі і складний сюжет,
Листопад танцює з вітром арт-кордебалет…
Зашарілася калина, грона ніби кров,
І тривожний шепіт чути в гущині дібров,
Скоро сніг, за ним морози, і прийде зима,
Проникає ніч холодна в щілини вікна…
І зіщулилась від жаху сонячна блакить,
Одиноким сизим птахом осінь полетить
у далеку і безмежну неба далечінь,
і залишиться, як спогад, сонця гарячінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696685
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2016
Весь день на свіжо зораному полі
Рясний осінній колобродив дощ,
Вечірнє марево на видноколі -
Це місяць світить через хмарну товщ…
* * *
У досвітніх хмарах загустіла кров,
І густим туманом - на землі покров,
В дощовій молитві благодать небес,
На окрайці неба новий день воскрес…
* * *
В наморщених калюжах лежить небесна гладь,
Кружляє в танці листям вихрастий листопад…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691587
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.09.2016
(присвячення К.А.)
Не зітхає і не квилить осінь за вікном -
Їй все рівно, що не тішить сонечко теплом.
Збайдужіла, зачерствіла - зникло почуття,
Шепотіла стиха вітру про сумне життя...
Це ж для нього одягала листя пломінке,
Проливним дощем змивала все брудне й гидке,
Накривала стіл дарами, щедро й залюбки -
Непомітно пролетіли молоді роки…
Що робити, ще не знала і куди піти,
Розуміла, кілька кроків - і прихід зими,
Зачекати і терпіти, чи порвати враз,
Де знайти в сум’ятті рішень свій дороговказ?
Може краще не чекати знову на тепло -
Відцвіла весна - кохання, ніби й не було...
Може ліпше усміхнутись, полетіти ввись,
І радіти сонцю, небу щиро, як колись…
Політати понад світом, ніби вільний птах,
І залишити в польоті смуток, біль і страх…
Буде ще цвісти розмаєм зранена душа,
І засяє сонцем радість на палких вустах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2016
Переспів пісні "Капуста"
у вик. Юлі Буравіхіної
https://www.realmusic.ru/songs/725736
Мені ні краплі не сумно,
В долоні ніж стискаючи трошки,
Я шаткую капусту
На кухні,
На краю обробної дошки.
А ти спостерігаєш,
І замість того, щоб мене обійняти,
Поради кидаєш,
Що потрібно її не так шинкувати.
ПРИСПІВ:
О-па-па, о-па-па, о-па-па,
Зі стільця втік,
Але все повторюєш, що це треба робити
Не вздовж, а трошки в бік.
О-па-па, о-па-па, о-па-па,
Похнюпив свій ніс,
Але все повторюєш, що це треба робити
Прямо, а не навскіс,
не навскіс, не навскіс, не навскіс,
Хай тобі біс!
Твої слова не образливі,
Насправді вони пусті,
Зробивши вигляд, наразі
шаткую капусту на шматочки хрусткі.
А ти спостерігаєш,
І замість того, щоб мені допомогти,
Поради кидаєш,
А ну швиденько звідси йди!
ПРИСПІВ:
О-па-па, о-па-па, о-па-па,
Стілець залишИв,
Ти зрозумів, що доведеться цю справу
пустити на самоплив.
О-па-па, о-па-па, о-па-па,
І носом поник,
Адже тебе дратує цей зухвалий,
пронизливий крик:
Іди геть, геть іди! Не доводь до біди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689742
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.09.2016
Вже догоріло літо в сонячнім промінні,
Занадто швидко сохне листя і трава,
Жалкую, що змінилася пора осіння,
Раніш була червоно-жовта, золота…
Було спекотним літо, як вогонь пекельний,
Не часто небо дарувало нам дощі,
Зміліли ріки, береги - немов пустеля,
Колодязі стоять пусті і мовчазні…
Не чути скрегіт корби й брязкіт ланцюговий,
На клумбах квіти, як гербарій-сухостій...
В яких краях ти, Осінь, одяг свій святковий
залишила й прийшла жебрачкою в свій дім?
Мабуть сумуєш, ніби мати, за синами,
Що не побачать вже твою живу красу -
Ніхто не залікує рани орденами,
Назавжди в серці горе втрати, біль і сум…
А може Осінь така тепла, наче літо,
Щоб як найдовше наших воїнів зігріти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689298
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2016
Червоним маком квітне кров – жива водиця,
Доріжка місячна на плесі золотиться
Криваві хмари за вікном у надвечір’ї -
Солодким маревом ти прилетів у мої мрії…
Твої обійми ніжні, ніби шаль шовкова,
Як вітру шепіт, стишена твоя розмова,
Ліанами сплелися до світанку щільно,
І музика душі і тіла - нероздільна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2016
Густим рум'янцем зашарілась осінь,
Зелено-жовті одягла наряди,
А хмари-каравели безголосі
Пливуть у небі, ніби на параді…
Газдиня-осінь із відра дощами,
весь день угіддя щедро поливає,
гриби сховались тишком під кущами,
примара літа птахом відлітає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688725
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.09.2016
(ремейк)
Між нами ніжність
Пристрасть дотиків
Вогонь незгасний
У серцях
Приємний безлад
І смішна іронія
В твоїх чарівних
Сонячних словах
Яскраві зорі
В наших поглядах
На перехрестях
Сліпих доріг
І зорепадом
Сонця грона
У блискітках
Твоїх зіниць
Вулкан магічний
Пристрасть і кохання
Туманом спогади
Накриють сліз росу
Промінням сонячним
В душі залишиться
Та мить з минулого
Що в серці я несу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2016
(переспів)
Тополі-свічки
мерехтять
на паркових алеях,
Тримають міцно
гострі крони
канделябри,
Палітра осені живе
в яскравих акварелях,
Художник,
Осінь-пейзажист,
дарує фарби...
Слова самі гуртуються
в римовані катрени,
Звучать врочисто
вересневі дифірамби,
Відлуння в лісі,
тихий шепіт,
схожі на рефрени,
А в серці - музика Душі,
хорей і ямби…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686905
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.08.2016
Схилили верби до води
зелені коси
Вплітає вересень стрічки –
Настала Осінь…
Зелений килим виграє
На сонці блиском –
Росу осіннє сонце п’є,
Сідає низько…
Періщив вчора сильний дощ -
Гроза із громом,
Калюжі у полоні площ
І світлофори…
Літали тіні за вікном,
І голосисто
Лякав їх вітер бурелом
Шаленим свистом…
Чимдуж втікало літепло
у жовте листя,
А я пила хмільне вино,
Прозоре й чисте…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686768
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.08.2016
Пекельний ранок – спека повернулась,
І з неба полилась палюча лава,
Злостиво сонце вікнам усміхнулось,
І випило росу на сонних травах…
Я зачинила щільно вікна й двері,
Шалену спеку в дім свій не пущу!
«Кондишин» створить іншу атмосферу -
Приємно на дивані полежу…
Полину в мріях в купель океану,
Відчую шовковистість глибини,
Чарівні мушлі з дна собі дістану,
Щоб взимку тішили мене вони…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682108
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.08.2016
Біжить так швидко прудконоге літо,
На сонці серпень спекою пашить,
Схилили сумно голови лелітки,
Змарніле листя злякано тремтить
Від спеки й подиху жаркого вітру…
Вже скоро вересень – душа радіє!
На дотик осінь, ніби оксамит,
Приємна прохолода в мої мрії
приходить, з нею вітер-ворожбит -
мені дарують спогадів палітру…
Прогулянки в обіймах ніжних лісу,
На плесі озера пливуть качки,
Туман молочний ранок, як завісу,
Вчепив від хмар небесних до води,
І крізь туман крадеться сонця світло…
А вдома на столі дарунки літа -
Аромлять груші й яблука смачні,
Росою вмиті й сонечком зігріті,
На землю завітали пречудові дні,
І ожила моя душа й розквітла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681965
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.08.2016
Вже вкотре ніч безсонна обіймає,
І теплий вітер залітає у вікно,
На оксамиті неба зореграєм
Прикрашене космічне полотно…
Пливуть в нічному небі сонні хмари,
І, ніби вправний лоцман, місяць серед них,
В сузір’ї “Taurus” горять "Стожари",
В туманності густій між зірок голубих…
І все це неймовірне Диво ночі
чарівним відбиттям купається в ставку,
Мрійливо хвилі голубі хлюпочуть
І залишають слід на білому піску…
В такі хвилини так тебе бракує:
І ніжності твоїх долонь, і їх тепла,
І збудження в душі моїй вирує,
Бо ти для мене, як вода із джерела…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675455
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.07.2016
У кожного є власне світобачення,
Сто років не ходила на побачення!
І не страждаю від кохання вже давно,
Бо дійсно, що любов - отрута, не вино…
Вважають, що кохання насолодою
задумано споконвіків природою,
Але чому ж тоді нещастя і біда
Заходить часто до сімейного гнізда?
Куди зникають почуття й емоції,
Чому кохання нищить мозок стронцієм,
І полум’я згасає в серці назавжди –
Хто в цьому більше винен, любий, я чи ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016
Мені все рівно, любиш ти чи ні
Когось крім мене в ці спекотні дні.
Дратує кіт, коли лягає поруч,
І байдуже, праворуч чи ліворуч!
Одне бажання – плавати в воді,
І бути, як русалка, далебі.
Не хочу їсти, п’ю лиш сік і воду,
І скаржуся всім друзям на погоду...
Прошу, залиш до осені мене,
Коли скінчиться літо вогняне.
Невже не бачиш, я шкварчу, як сало,
Щодня нервую – все мене дістало!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673807
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.06.2016
За покликом душі й бажанням тіла
Режим життя змінити я зуміла,
Як рокіровку в шахах - день на ніч,
Виною спека – ось у чому річ…
Коли задуха на землі, як панна,
Мене рятує прохолодна ванна,
Відкриті навстіж усі вікна й двері,
І я в обіймах ніжних стратосфери…
Я бачу сон: блукаю у саванні
ногами босими і в сарафані,
А вдалині оазис, як міраж,
Вода джерельна, пальмовий пейзаж…
Приємна прохолода, теплий вітер,
І спів пташиний, голосистий «твіттер»…
Коли заходить сонце, день смеркає,
Мій сон, як дивне марево, зникає…
До ранку, ніби мара, усю ніч
Із небом зоряним я віч-на-віч…
Смакую сік медово-полуничний,
І настрій аж до ранку - феєричний!
Я рада, що тепер я інтроверт,
Найкращі друзі – музика й мольберт,
Пейзажні вірші - в них слова, як фарби,
І почуття мої - найкращі скарби…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673761
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.06.2016
Аромить літо ягодами й квітами,
П’янить мене медовим цвітом липовим,
Шалена спека, в голові кульбітами
думки сумні із присмаком полиновим…
Трава дурманить в лузі алергенами,
Дзюрчать струмки, від спеки втомлені,
Поля і луки вкриті гобеленами,
Танцюють у повітрі сонця промені…
І неймовірна тиша заколисує,
На горизонті - дивовижне марево,
Літак у небі віражі виписує,
Зникає, ніби привид, знов за хмарами…
Спекотне літо мучить нас задухою,
Пилюкою і мухами злостивими,
І знищує рясний врожай посухою,
Рятує згодом все дощем і зливами…
Люблю я літо, а чи ні – не так важливо,
Тому що ця смачна пора - це справжнє Диво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673572
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.06.2016
Ти знаєш, я на самоті
з усіх сторін, у гурті тут із вами!
Чи боляче мені чи ні,
коли увага з гострими зубами?
І сонце, ніби марево,
А люди завжди недоречно мовчазні -
Ти знаєш, дуже жаль мені!
Страждати більш не можу на самоті…
(оригінал)
"Filter"
автор - Світлана Нестерівська Індіго Лана
Weisst du, ich bin allein -
hier, zwischen allen Seiten.
Hast du mir weh getan...
Vorsicht - kann auch beissen.
Sonne, , die immer scheint..
Menschen, die immer schweigen.
Weisst du, es tut mir leid ...
ich koennte nicht mehr leiden)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672599
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.06.2016
(за мотивами)
Пробач усіх… Молись за тих, хто ображає,
І зло перемагай промінням сонця і добра,
Іди без сумніву до тих, хто все прощає,
Поки горить Голгофська вічна зірка в небесах…
Пробач, коли ображена душа волає,
І серце – повна чаша сліз, турбує нервів струс,
Здається, що в душі вже доброти немає,
Та пригадай, як всіх за їх гріхи прощав Ісус…
І вчися пробачати не лише словами,
А й серцем і душею прощай усіх людей,
Своє прощення щире промовляй вустами
в творінні молитовному у тишині ночей…
Учись прощати й будеш радістю сповита,
Великодушність нас завжди лікує, як бальзам,
Кров на Хресті за всіх людей була пролита -
Навчишся пробачати, будеш прощений і сам!
(оригінал)
«Учись прощать» Б.Пастернак
Учись прощать… Молись за обижающих,
Зло побеждай лучом добра.
Иди без колебаний в стан прощающих,
Пока горит Голгофская звезда.
Учись прощать, когда душа обижена,
И сердце, словно чаша горьких слез,
И кажется, что доброта вся выжжен
Ты вспомни, как прощал Христос.
Учись прощать, прощать не только словом,
Но всей душой, всей сущностью своей.
Прощение рождается любовью
В творении молитвенных ночей.
Учись прощать. В прощеньи радость скрыта.
Великодушье лечит, как бальзам.
Кровь на Кресте за всех пролита.
Учись прощать, чтоб ты был прощен сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671547
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2016
(за мотивами)
Здійсниться справедлива божа кара
за твій тяжкий, уже не перший гріх,
І не уникнути тобі удару,
Бо дійсна правда видима для всіх…
Настане час – здійсниться божа кара,
Хоч їй у відсіч допомогу клич,
Все рівно буде Суд! Свята тіара
в крові купається останню ніч…
На перший погляд, янгол ти невинний –
Спаси тебе Господь і просвіти!
Молись йому, щоб і твоя родина
була зігріта поглядом святим…
(оригінал)
Ф. И. Тютчев.
«Свершается заслуженная кара...»
Свершается заслуженная кара
За тяжкий грех, тысячелетний грех...
Не отвратить, не избежать удара –
И правда божья видима для всех...
То божьей правды праведная кара,
И, ей в отпор чью помощь ни зови,
Свершится суд... и папская тиара
В последний раз купается в крови.
А ты, ее носитель неповинный, –
Спаси тебя господь и отрезви, –
Молись ему, чтобы твои седины
Не осквернились в пролитой крови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671527
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2016
(переспів)
Сьогодні ти далеко звідсіля,
І пишеш про любов свою бездонну,
І про розлучницю сумну й безсонну –
Те ж саме, що пишу тобі і я.
Ох, як же часто чуємо слова,
Що без розлуки щастя не буває,
Що довгожданна зустріч зігріває,
Ще кажуть, де є двоє, там - війна!
Звичайно, може статись так і в нас,
Та все ж скажу, наперекір усьому,
Коли ми разом, забуваю втому –
Давай не розлучатись ні на час!
Гадаю, ти у мене - наймудріша,
Пліч-о-пліч не страшна нам холоднеча,
А раптом ми посваримось під вечір,
Все ж зустріч від розлуки нам миліша!
(оригінал)
Эдуард Асадов
Ты далеко сегодня от меня
И пишешь о любви своей бездонной,
И о тоске-разлучнице бессонной,
Точь-в-точь все то же, что пишу и я.
Ах, как мы часто слышим разговоры,
Что без разлуки счастья не сберечь.
Не будь разлук, так не было б и встреч,
А были б только споры да раздоры.
Конечно, это мудро, может статься,
И все-таки, не знаю почему,
Мне хочется, наперекор всему,
Сказать тебе: - Давай не разлучаться!
Я думаю, что ты меня поймешь:
К плечу плечо - и ни тоски, ни стужи?
А если и поссоримся - ну что ж,
Разлука все равно намного хуже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016
(переспів)
Художник-варвар пензлем сонним
картину генія чорнить,
І вже малюнок беззаконний
безглуздим витвором висить…
Тьмяніють фарби, і з роками,
додолу сиплються лускою;
Створіння генія сльозами
воскресне бувшою красою.
І зникне будь-яка омана
з душі, що в муках ожила,
А згодом заживе і рана,
Та мудрі зазвучать слова!
(оригінал)
А.С. Пушкин
Художник-варвар кистью сонной
Картину гения чернит.
И свой рисунок беззаконный
Над ней бессмысленно чертит.
Но краски чуждые, с летами,
Спадают ветхой чешуей;
Созданье гения пред нами
Выходит с прежней красотой.
Так исчезают заблужденья
С измученной души моей,
И возникают в ней виденья
Первоначальных, чистых дней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671323
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.06.2016
(поетичні мініатюри)
Твій погляд - красномовніший від слів,
І ніжність - вибухова, як вулкан,
Вирує магма в морі почуттів –
Ти мій герой, останній з Могікан…
***
Ти – сон, в якому я така щаслива,
В обіймах затишних завжди спокійна,
Твоїх цілунків життєдайна злива -
Мелодія весни меланхолійна…
***
Тебе впізнаю ніжним дотиком руки,
Відчую аромати незрівнянні,
Не стануть на заваді прожиті роки,
Не згасне полум’я мого кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2016
Не раз її шмагала Доля по щоках,
Ламала, мордувала що є сили,
Не співпадала кількість з якістю в роках,
Скажіть мені, невже це справедливо?
Чому сумує радість у полоні днів,
Чому сміється смуток саркастично,
А замість ніжності у неї в серці біль,
І настрій вже давно песимістичний?
Та час від часу літнє сонце із-за хмар
Для неї світить в небі променисто,
Тоді зникає із душі важкий тягар,
І очі усміхаються іскристо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669964
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 03.06.2016
Примхливий травень. Часто ллють дощі. За ким сумуєш, місяцю весняний? Це ж ти подарував життя мені, найкращий охоронець, в оксамит зелений вбраний. Якщо дощі у травні часто, то влітку буде урожай прекрасний!
Сьогодні день, на жаль, не тільки радісний, але й сумний, звучить молитвами й церковними піснями, пішла в далекий світ сестра моєї мами… Сьогодні я згадала всіх сестер: Надію, Таню, Ганю і Марію, які так часто прилітають серед ночі в мої мінорні, ефемерні мрії...
Так споконвіку у житті ведеться: хтось плаче, інший в цей момент сміється… Раніше це вважала дивиною, та з плином часу прийшла до мене мудрість в парі з сивиною…
Душа матусі відлетіла в квітні, у світлий день Пасхальний, і сумували у дворі весняні квіти у скорботний день прощальний…
Я теж весняна, світить сонечко в душі, але це світло не завжди яскраве, так часто бачу кольорові сни, хоча реальність має інші барви…
Та все ж я мушу, попри всі болючі втрати, радіти тим рокам, що доля дарувала, і кожен день, немов останній, проживати, і віру у майбутнє не втрачати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668694
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2016
(за мотивами)
В житті моєму є чотири втіхи,
Найперша - справжня радість від життя,
Буденні справи та важливі віхи,
Щасливі миті й віра в майбуття!
А друга радість, чиста й промениста -
Поезія, як сенс мого буття,
Пейзажні вірші, думи особисті,
Рожеві мрії й щирі почуття…
Наступна втіха – це моє кохання,
Я знаю, в цьому світі не одна,
З’єднали міцно нас слова зізнання,
І почуттів безмежна глибина…
Остання радість – ясне розуміння,
Що після смерті також є життя,
Щодня купаюсь в сонячнім промінні,
Як на світанні день вітаю я!
Звичайно, й інші радощі бувають,
Хоч не завжди буденність, ніби рай,
Мінорні дні я швидко забуваю,
І мій девіз: «Живи, радій, кохай!»
(оригінал)
"Отрады"
Валерий Яковлевич Брюсов
Знаю я сладких четыре отрады.
Первая — радость в сознании жить.
Птицы, и тучи, и призраки — рады,
Рады на миг и для вечности быть.
Радость вторая — в огнях лучезарна!
Строфы поэзии — смысл бытия.
Тютчева песни и думы Верхарна,
Вас, поклоняясь, приветствую я.
Третий восторг — то восторг быть любимым,
Ведать бессменно, что ты не один.
Связаны, скованы словом незримым,
Двое летим мы над страхом глубин.
Радость последняя — радость предчувствий,
Знать, что за смертью есть мир бытия.
Сны совершенства! в мечтах и в искусстве
Вас, поклоняясь, приветствую я!
Радостей в мире таинственно много,
Сладостна жизнь от конца до конца.
Эти восторги — предвестие бога,
Это — молитва на лоне Отца.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668190
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.05.2016
(за мотивами, фрагмент)
Там, де живуть античні музики фігури,
З минулим мертвим бій веде клавіатура,
Жорстока битва нот з мовчанкою довкілля,
Там не шукай, поет, душі своїй дозвілля…
І, поєднавши разом розум з божевіллям,
Зустрінемо в пустелі сенсів новосілля
для вивчення світів, що нам незрозумілі.
Поезія - це думка, що живе у тілі…
Вона тече, незрима, в хаосі з думками,
Її прославимо старанними трудами,
Щоб засіяла, наче зірка опівнічна,
І в серці не згасала, а горіла вічно!
(оригінал)
"Предостережение"
Николай Заболоцкий
Где древней музыки фигуры,
Где с мертвым бой клавиатуры,
Где битва нот с безмолвием пространства -
Там не ищи, поэт, душе своей убранства...
Соединив безумие с умом,
Среди пустынных смыслов мы построим дом -
Училище миров, неведомых доселе.
Поэзия есть мысль, устроенная в теле...
Она течет, незримая, в воде -
Мы воду воспоем усердными трудами.
Она горит в полуночной звезде -
Звезда, как полымя, бушует перед нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667718
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.05.2016
Родився день і атоми танцюють! Кружляє Всесвіт завдяки Йому, Всевишньому господарю! Мандрують в небі наші душі... Ти мій обранець, я пошепки тобі скажу, куди веде їх дивовижний, ритуальний танець…
Всі атоми, в пустелі і в повітрі, кружляють, ніби божевільні діти! І кожен з нас, нещасний чи щасливий, любов’ю Сонця й Господа зігрітий, з дитинства знає, що існує в світі Диво, що Бог могутній, щедрий, справедливий!
За мотивами
Armand Amar ”Poem Of The Atoms”
O day, arise! The atoms are dancing. Thanks to Him the universe is dancing.
The souls are dancing, overcome with ecstasy. I'll whisper in your ear where their dance is taking them.
All the atoms in the air and in the desert know well, they seem insane. Every single atom, happy or miserable, вecomes enamoured of the sun, of which nothing can be said.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666826
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2016
(за мотивами)
Зацілована, зачарована,
З вітром буйним у полі повінчана,
І в сімейні кайдани закована,
Найдорожча для мене ти дівчина…
Не весела, але й не печальна,
Не рабиня, але вже невільна,
Ти як пісня моя обручальна,
І як зірка моя божевільна…
Щоб не згасло багаття родинне,
Почуття, що вже тліє жаринами,
Оживлю я кохання глибинне
Поцілунками й ніжними римами…
Увійду в твої очі чарівні,
Розчинюся в обіймах до ранку,
Поцілунки, дитячі й наївні,
Подаруй мені, люба коханко…
(оригінал)
автор Микола Заболоцький
"Освідчення"
Зацелована, околдована,
С ветром в поле когда-то обвенчана,
Вся ты словно в оковы закована,
Драгоценная моя женщина!
Не веселая, не печальная,
Словно с темного неба сошедшая,
Ты и песнь моя обручальная,
И звезда моя сумасшедшая.
Я склонюсь над твоими коленями,
Обниму их с неистовой силою,
И слезами и стихотвореньями
Обожгу тебя, горькую, милую.
Отвори мне лицо полуночное,
Дай войти в эти очи тяжелые,
В эти черные брови восточные,
В эти руки твои полуголые.
Что прибавится - не убавится,
Что не сбудется - позабудется...
Отчего же ты плачешь, красавица?
Или это мне только чудится?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2016
(переспів)
Душа – рабиня і цариця,
І мовчазна, і говірка,
Свята і, в той же час, блудниця,
Солодка доля і гірка…
І щоб душа не дармувала,
Не витрачала марно час,
Зроби все так, щоб гарувала
І день, і ніч, і повсякчас…
І лінь жени з душі пенатів,
Тягни з етапу на етап
в лахмітті замість пишних шатів,
Щоб зрозуміла, хто сатрап…
Не дозволяй душі дозвілля,
Коли вже сонце за вікном,
І лінь тримай у чорнім тілі
Не пряником, а батогом…
Якщо дозволиш потурання,
Звільнивши від важливих справ,
Душа зруйнує всі старання,
Все цінне, що ти в неї вклав…
Так що хапай її за плечі,
Навчай від ранку й дотемна,
Щоб цінувати мудрі речі
навчилась заново вона…
Душа – рабиня і цариця,
І мовчазна, і говірка,
Свята і в той же час блудниця,
Солодка доля і гірка…
(Оригінал)
"Не позволяй душе лениться"
автор - Николай Заболоцкий
Не позволяй душе лениться!
Чтоб в ступе воду не толочь,
Душа обязана трудиться
И день и ночь, и день и ночь!
Гони ее от дома к дому,
Тащи с этапа на этап,
По пустырю, по бурелому
Через сугроб, через ухаб!
Не разрешай ей спать в постели
При свете утренней звезды,
Держи лентяйку в черном теле
И не снимай с нее узды!
Коль дать ей вздумаешь поблажку,
Освобождая от работ,
Она последнюю рубашку
С тебя без жалости сорвет.
А ты хватай ее за плечи,
Учи и мучай дотемна,
Чтоб жить с тобой по-человечьи
Училась заново она.
Она рабыня и царица,
Она работница и дочь,
Она обязана трудиться
И день и ночь, и день и ночь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664471
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2016
Мовчання – це хвороба, а чи ліки,
Важкий тягар, а чи приємна ноша?
Вже вкотре не змикає сон повіки,
Думки приносить вітер-листоноша…
Хто поряд був, тепер лиш перехожі,
Кохання відійшло у світ далекий,
З тобою ми подібні і не схожі -
Летять за обрій почуття-лелеки…
Хто винен - ти чи я? Повір, не знаю,
І вибір свій зробила не відразу,
Щоночі я в минуле поринаю
Та згадую твою останню фразу…
Пробачила тобі, чи ні? Гадаю -
це пауза, а чи акорд фінальний?
Ненавиджу чи, як раніш, кохаю?
На жаль, це ще один сюжет банальний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2016
(присвячення моїй любій мамі)
В полоні снів додому на гостину
нога не раз ступала на поріг,
Минуле бачу, як живу картину,
Світлину мами, рідний оберіг…
Моя душа відлунює віршами,
Букетом заримованих рядків,
Подвір’я бачу, вкрите споришами,
Заквітчаний садок з обох боків…
Сумують гірко вікна і фіранки,
І скособочився дверний анфас,
Давно вже мама не сидить на ганку,
Вечеряти не кличе більше нас…
Потріскались з роками стіни й стеля,
І дах сльозиться, коли дощ і сніг,
Гуляє вітер у пустій оселі,
Дитячий не лунає в хаті сміх…
Старий димар не курить взимку димом,
Мовчить стодола і старенький хлів -
Моя душа самотнім пілігримом
Вночі мандрує в лабіринтах снів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661823
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.04.2016
Немає сенсу у словах,
Коли стіна в твоїх очах,
Заздалегідь мені відомо,
Для тебе зайве моє слово…
Навіщо нам цей променад,
Коли не тішить зорепад?
Не буде спільного світанку,
Бо в тебе інша вже коханка…
Навіщо цей самообман,
Солодких слів твоїх дурман?
Хай краще буду я самотня,
Розлука наша - незворотня...
Кохання - ніби водевіль,
Із плином часу зникне біль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2016
Мене у травні моя мама народила,
Весна – улюблена пора і легкокрила,
П’янка, заквітчана, яскрава, промениста,
Чарівна, пишна, різнобарвна, голосиста…
Найбільш чарують квітів буйні заметілі:
Рожеві, жовті, голубі, червоні й білі,
Хоча характер у весни такий мінливий:
То сонячна купель, а то обійми зливи…
Після дощу нас тішить свіжість і веселка,
Калюжі на землі блищать, немов люстерка.
А на листочках з діамантів візерунок,
Для них дощу краплини, як цілющий трунок…
Люблю, дощем умиті, сквери і бульвари,
І милуватись, як пливуть по небу хмари,
Приємний, ніжний дотик вітру й прохолоду,
Яка дарує тілу справжню насолоду…
Дощу завжди радію, як мала дитина,
На сонці млію й висихаю, як краплина,
Тому й радію, коли з неба ллється злива,
Душею й тілом відчуваю - я щаслива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661239
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2016
ПОЕТ І ГРОМАДЯНИН
переклад - О. Шнуренко
А ти, поет! обранець неба,
Глашатай істин вікових, не вір,
що не заможний і без хліба
Не вартий віщих струн твоїх!
Не вір, що впали духом люди -
Не вмер ще Бог в душі людей,
Молитва з Вірою живе у грудях,
Душа доступна для нових ідей!
Служи Поезії і для людей твори,
Свій геній виражай у слові,
Не зупиняйся, кожен день пиши,
У проявах Вселенської Любові
Для блага ближнього живи!
***
(оригінал)
А.Н. НЕКРАСОВ
А ты, поэт! избранник неба,
Глашатай истин вековых,
Не верь, что не имущий хлеба
Не стоит вещих струн твоих!
Не верь, что вовсе пали люди;
Не умер Бог в душе людей,
И вопль из верующей груди
Всегда доступен будет ей!
Будь гражданин! служа искусству,
Для блага ближнего живи,
Свой гений подчиняя чувству
Всеобнимающей Любви...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658265
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.04.2016
(за мотивами поеми М. Некрасова
"Поет і громадянин")
Ласкавий, сонний, теплий, літній вітер
Вітрила заколисує привітно.
Гроза мовчить, у сяйві сонце-дня
Із хвилями курличуть небеса...
Біжить вітрильник гарно і надійно,
І серце у мандрівників спокійне,
Неначе замість тверді корабля
Під їхніми ногами є земля…
Та вдарив грім, і буря стогне й квилить,
І снасті рве, донизу щоглу хилить,
Тепер не час для шахової гри,
Пісні чекають слушної пори!
І навіть пес про небезпеку знає,
Шалено й голосно на вітер лає,
Немає більш важливих в нього справ,
А щоб робити ти, поете, став?
Невже в віддаленій каюті темній
Читав би вірші, пристрасні й натхненні,
Лінивців вуха лірою втішав
І грізний гуркіт бурі заглушав?
Гроза шумить, хитке Свободи судно
Жене в безодню, темну і безлюдну,
Поет кляне ворожі грізні хвилі,
Простий громадянин мовчить і хилить
смиренно голову свою в ярмо,
йому свобода й рабство - все одно…
***
(оригінал)
Гроза молчит, с волной бездонной
В сияньи спорят небеса,
И ветер ласковый и сонный
Едва колеблет паруса,-
Корабль бежит красиво, стройно,
И сердце путников спокойно,
Как будто вместо корабля
Под ними твердая земля.
Но гром ударил; буря стонет,
И снасти рвет, и мачту клонит,-
Не время в шахматы играть,
Не время песни распевать!
Вот пес - и тот опасность знает
И бешено на ветер лает:
Ему другого дела нет...
А ты что делал бы, поэт?
Ужель в каюте отдаленной
Ты стал бы лирой вдохновленной
Ленивцев уши услаждать
И бури грохот заглушать?
Гроза шумит и к бездне гонит
Свободы шаткую ладью,
Поэт клянет или хоть стонет,
А гражданин молчит и клонит
Под иго голову свою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658264
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.04.2016
Блакитний місяць - у небес лагуні,
Дрімає у нірвані ніч-коханка,
Солодкий сон космічної красуні
Липневий вітер стереже до ранку…
Туман довкілля обіймає ніжно,
Яскраві зорі запалили світло,
В обіймах ночі зацвіли розкішно
З п’янким, медовим ароматом квіти…
Мірабіліс яскравого відтінку,
Нічна фіалка, сива матіола -
Перегортаю ще одну сторінку
мого життя, коли жила я вдома…
Із виноградної лози альтанка
Продовжує віконну нішу –
Із вечора й до променів світанку
Безсонна ніч дарує нові вірші…
Як тільки вранці півень заспіває,
Біжу босоніж в росяний світанок,
Милуюся яскравим сонцеграєм,
Зриваю полуниці на сніданок…
А на столі мене давно чекає:
Сметана, сир і молоко свіженьке,
Домашнім хлібом мама пригощає,
І пирогом із вишнями смачненьким…
З тих пір багато років промайнуло,
Безжальний часу плин і незворотній!
Як світла згадка про моє минуле,
Квітує й плодоносить сад самотній…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657794
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.04.2016
До тебе завітаю у солодкі сни,
з тобою заблукаю в мареві весни,
у білосніжному цвітінні первоцвітів,
а потім політаємо удвох над світом…
У синій глибині божественних небес,
в обіймах променів весняний день воскрес,
а підвіконня цілувала сонце-злива,
і я прокинулась від сну така щаслива…
Відкрила сонні очі й душу нарозхрист,
лунав за вікнами бадьорий вітру свист.
У сонячнім промінні щедрий, теплий ранок,
приготував квітковий напій на сніданок…
Я смакувала ніжний, ароматний чай,
в уяві малювала, як цвіте розмай -
в такі хвилини забуваю, що самотня,
тому що бачу навіть в цьому бік зворотній…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2016
[i]"If this is a ghetto, I`m in it with you
If it`s just a prison, I`m locked in it too"
"So sorry, I said"
Лайза Минелли[/i]
Моя жертовність і кохання не має меж -
з тобою разом всюди, де ти живеш...
Нема різниці – гетто чи в’язниця,
я полонянка ніжна і твоя служниця…
Залишити тебе тепер не маю сили,
у мене ноги наче підкосились,
зламалась я, та замість злості, тихий плач,
Тобі сказала сумно: «Ти мені пробач»…
Талант у тебе – вмієш всіх переконати,
своєю хитрістю закрив мене за грати,
і після сліз, скандалів, де ми винні двоє,
у Місто не втекла, залишилась з тобою...
І замість того, щоб радіти і втікати вскач,
сказала сумно «Ти мені, прошу, пробач»…
Як важко зберігати спільну таємницю -
із-за боргів сидиш ти у в’язниці…
А щоб борги віддати, понад міру
я працювала день і ніч, а ти не вірив,
що повернути гроші зможу добровільно,
І замість вдячності сказав: «Ти - божевільна!»
Так, я служниця, віддана тобі рабиня,
Я викуплю твою свободу - маю сили,
Ми так багато всього разом пережили!
Для тебе завжди буду вірна берегиня,
І байдуже мені, що ти вже не багач,
Скажу тобі, коханий: «Ти мені пробач»...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656843
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.04.2016
Танюша, Таня, Татіяна –
Її усмішка незрівняна!
Ім’я – яскраве, миле й гарне,
а особистість має різні грані…
Їй до лиця пасують кольори:
Блакитний і бузково-синій-
Тендітно-ніжні прояви весни;
Багряно-жовтий тон осінній,
І ніжно-біла акварель зими…
У неї очі – погляд Єви,
Проміння сонця поселилось в них,
А голос - лагідний, приємний,
Він, як цілитель, маг і чарівник…
Глибинна мудрість, стан Княгині,
Її у творчих колах впізнають,
Для рідних вдома - Берегиня,
Гармонія в усьому - справжня суть…
Талановита й артистична,
Вимоглива, самокритична,
Прозаїк, літератор, поетеса,
У неї славний син і дві принцеси,
А чоловік, розумний і шляхетний –
Це основні штрихи її портрета…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656793
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.04.2016
[b]"Не чувствую твоей любви -
ушло всё в монотонность будней" [i][/i][/b]
Олена Коленченко
[b]"Я вірю, що твій смуток - тимчасовий,
і в танці поцілунків закружляєш знову!"[i][/i][/b]
О. Шнуренко
(за мотивами)
Любов на дотик більше не сприймаю,
Поглинула буденність наші почуття -
Вони не квітнуть радісним розмаєм,
Палке кохання відлетіло в небуття…
Ласкавий погляд вже мене не тішить,
І очі в очі, як раніше, не дивлюсь,
Але з теплом пригадую у віршах,
Як ми кохали – в мрійних спогадах гублюсь…
Мені здається, що зовсім недавно,
Ми божеволіли від щастя залюбки,
Але ти згодом скривдив безпідставно,
І почуття пішли у світ, як жебраки...
Та час від часу, у солодких мріях,
Кружляю в танці ув обіймах запальних,
Щаслива, як раніше! Шаленію
від поцілунків, ніжних і таких хмільних…
Жіноче ім`я Олена має грецьке коріння і походить від слова "хеленос", що означає "світло", "світла", "сяюча". Спочатку воно вимовлялося "Селена" (саме так греки називали місяць), а потім перетворилося в Олену. На Русі це ім`я завжди було прообразом жіночої краси, тонкої, розумної і податливої Олени Прекрасної. Цікаво, що популярність імені Олена пережило багато століть і в даний час воно є таким же поширеним і популярним, як раніше.
Характер Олени відрізняється емоційністю і життєрадісністю. Вона дуже товариська, відкрита, добра, чарівна і дотепна жінка, яку привертає все прекрасне.
Що стосується професійної сфери, то з Олени може вийти успішний художник, актриса, письменник, журналіст, психолог, дизайнер інтер`єрів, архітектор, режисер, масажист, перукар.
Як підтвердження, Олена Коленченко - поетеса, педагог і актриса, любляча мама і дружина, світле сонечко у колі вірних друзів...
Іменини за православним календарем Олена відзначає 28 січня, 19 березня, 3 червня, 8 червня, 24 липня та 12 листопада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656536
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.04.2016
за мотивами "Anywhere The Heart Goes"
вик. Monica Mancini
[b][i]"You know I will follow
Anywhere your heart goes"[/i][/b]
Ти знаєш, слідом за тобою
Піду хоча б на край Землі,
Від лиха заступлю стіною,
І буду світлом уві млі…
Ми будемо єдиним серцем,
Допоки нам дано життя,
Якщо тобі потрібно все це -
На двох одне серцебиття…
Моє кохання буде вічним,
Якщо цього захочеш ти,
Зігрію сяєвом космічним,
Промінням сонця золотим…
Розлука - завжди біль і мука,
Не залишай мене одну,
Без тебе - музика без звука,
З тобою - схожа на весну…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016
Ти благородна, доброчинна й чесна,
прекрасна й романтична, як весна.
В очах замріяних - блакить небесна,
немов вино, ігриста і хмільна…
Як повноводна річка, емоційна,
відверта, експресивна й гомінка.
Ти жінка - еротична й ейфорійна,
як літнє сонце, світла й пломінка…
Ти, одночасно, і свята, і грішна,
вразлива, і чуттєва. А слова,
як візерунки вичурні, у віршах,
Поезія - яскрава і жива…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656017
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.03.2016
[b]"Все було так добре, хотілося бути поряд,
але варто було зблизитися - і чудо зникло...
З`явилися біль і гіркота розчарування...
Раз по раз виникає питання - "Чому?"[i][/i][/b]
Чому так росяно в сумних очах,
І на щоках капіжно,
Коли тримаєш міцно у руках
І обіймаєш ніжно?
Передчуття, що знову не прийдеш,
Що зустріч ця остання?
Тривозі цій немає більше меж,
Найгірше – це чекання…
Дарує небо чарівну весну,
А в серці - завірюха...
Чому не вiрю, як ранiш, йому?
Реву, немов бiлуха...
Таке зі мною вже не раз було:
Я серцем відчуваю,
Як висихає спільне джерело,
І почуття зникають…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016
[i]"Відкрий вікно, впусти весну у душу,
Крильми твій спокій віковий порушу..."
Оксана Дністран[/i]
(присвячення)
Дві ніжні, легкокрилі пташки – Ти й Весна,
як вітер, залетіли у вікно і в душу!
Але скупі пейзажі бачу із вікна,
від холоду ховаюся у ковдру-мушлю…
Давно забуті, неприємні відчуття
зринають в пам’яті, як відблиски багаття -
Кохання, наче квіти, кинуті в сміття,
а сукня Попелюшки – мов злиденне шма́ття…
Чи відігріє сонце скрижанілий дух,
чи заспіває серце про нове кохання?
Я приєднаюсь до Весни, поки не вщух
весняний вітер... В серці зріє сподівання...
Розквітнуть почуття! Яскравий сонцеграй
на клумбах намалює з квітів візерунки,
На крилах вітру полечу за виднокрай,
до сонця завітаю в гості за лаштунки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016
"Слова... Слова... Ты подари их той,
кто в облаках витает и от речей растает.
И, может быть, они бесценны для других,
со мной, мой друг, напрасно тратишь их"
(парафраза)
(фрагмент пісні "Paroles, Paroles")
Ти - вітер, що співає струнам в лад,
і моє тіло обіймає троянди аромат…
Солодку карамель, цукерки й шоколад,
фальшиву ніжність, діаманти в 100 карат -
віддай комусь, хто буде їм радіти,
для кого прояви кохання - вітер
та аромати ніжних і чарівних квітів…
Для мене подарунки – прах, слова пестливі
давно не тішать слух - вони фальшиві,
не зігрівають більше душу й тіло -
давно вже згасло те, що, як вогонь, горіло…
***
Tu es comme le vent qui fait chanter les violons
et emporte au loin le parfum des roses.
Caramels, bonbons et chocolats
Par moments, je ne te comprends pas.
Merci, pas pour moi
Mais tu peux bien les offrir à une autre
qui aime le vent et le parfum des roses
Moi, les mots tendres enrobés de douceur
se posent sur ma bouche mais jamais sur mon cœur
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016
Дощило зранку за вікном, сніжило,
І стукав грізно у вікно вітрило.
Сьогодні я йому не відчинила,
І чаєм, як раніш, не пригостила…
Дивлюсь на стадіон в мілких калюжах,
Безлюдні корти вкотре сумно тужать,
Навпроти силуети тополині,
Висять на гілках крапельки перлинні.
Стоять авто в заторах непорушно,
Клаксони галасують відчайдушно,
Довкілля стомлене благає : «Не кричіть!
Хоч трішки звуки, прошу, приглушіть!»
У відповідь ще голосніше хором
Гудки співають оду «Автодору»…
Ось так життя ми тратимо в дорозі -
Темніє небо. Вечір на порозі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654355
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.03.2016
(за мотивами, вірш "Дим", Ф.І. Тютчев)
Колись, могутній і такий прекрасний,
Тут зеленів, шумів чарівний гай,
Не просто ліс, а мальовнича казка,
Для світлих привидів чудовий рай…
Світили промені, тремтіли тіні,
Не замовкав пташиний гам і спів,
І бігли олені швидкі в тремтінні,
А навздогін волав мисливський ріг…
На перехрестях зустрічав нас вітер,
Чекала Мавка в хащі лісовій,
Огорнута яскравим малахітом,
Сміялись сонцем очі із-під вій…
Яка краса, яка чарівність мила,
Для почуттів розкішний, світлий бал!
Хоча ввижалась потойбічна сила,
Таким казковим був той карнавал!
І ось ми йдемо знов до цього лісу,
Щоб пригадати ті щасливі дні,
Але ж де він? Хто опустив завісу
Від неба аж до самої землі?
Це якісь чари, чи страшне видіння?
Чи вірити своїм очам? Де ми?
Невже це сон - нескорена стихія,
Безжалісний вогонь і чорний дим?
Ще де-не-де, навкруг галявини
Не зовсім знищені, потворні пні -
Танцюють на сучках обпалених,
Тріщать зловісно голубі вогні…
Це тільки сон! Ось вітерець повіє,
І привид диму зникне назавжди,
Розкішно знову ліс зазеленіє,
І наші заблукають там сліди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653514
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.03.2016
Сьогодні особливе свято – День поезії,
Дарую поетесам чарівні фрезії!
Ми відзначаємо це свято в день Рівнодення,
Для нас, поетів, це як Боже благословення!
Поезія – жива вода, ковток повітря,
Слова у віршах, ніби сонечко привітне!
Це наша мова, світанкова й мелодійна,
Колиска для людини, затишна й надійна.
Поезія - живе мистецтво, рукотворне,
Думки у кожного поета - неповторні!
Хтось пише про палке кохання і гаряче,
А інші - про природу і римованки дитячі...
Але у кожнім творі любов завжди присутня -
Вона з дитинства - неповторна й незабутня!
Ще раз вітаю всіх з весняним святом Слова -
Нехай цвіте розмаєм українська мова!
P.S. Вірш-вітання публікується повторно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653265
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 21.03.2016
Рано-вранці зима захурделила,
Білий світ навкруги і весну замело,
Сніг літає в повітрі метеликом,
Вітер двір підмітає , немов помело…
Потім небо на дощ набундючилось,
Наіндичились хмари у сірій імлі,
Стогне тихо довкілля, замучилось
догоджати так довго суворій зимі…
Знов земля стужавіє від холоду,
Радість гасне в душі, крижаніють думки,
Ніби змій, заповзає у голову
підлий сумнів стосовно приходу весни…
Думка ця зазирає тривогою
І вривається вітром в пенати душі,
Сніжний привид висить над дорогою,
Гріє одяг зимовий дерева й кущі…
Зникло сонце надовго за хмарами,
Морок неба віщує нещастя й біду.
Як же важко боротися з чарами!
Де і в чому я ліки від смутку знайду?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653002
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2016
[i]"Стоїш високо — не будь гордим,
стоїш низько — не гнися"[/i]
Я є людина, маю різні почуття -
важливі чинники всього мого життя…
Найбільш були для мене цінні: доброта,
взаємне розуміння та співчуття…
«Люблю, кохаю» – оминала ці слова,
також емоції «ненависті і зла»…
А заздрила завжди лиш тільки тим,
хто вільним був у мандрах, як пілігрим…
Кому відкрився Світ прекрасний і дива -
а я, на жаль, в той час була "невиїзна"…
Мені було все рівно - з ким живу і де,
Щоб кожен день цікавим був – це головне!
Стосовно вдячності – це перш за все, батькам
завдячую за те, що в дар - моє життя…
Я цінувала їх душевну простоту,
і вдячна за дитинство й юність золоту…
Жалкую, що занадто гордою була,
Ще й досі це недолік і моя біда…
Як прикро, що приходить пізно каяття,
Можливо, зовсім іншим було б моє буття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652976
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2016
[i]"Я чую шепіт ночі
Через думки безсоння..."
Віталій Савчук
[/i]
Я зовсім від безсоння не страждаю -
Пишу, перекладаю і читаю,
А денний сон – для мене водевіль,
Його мені дарує Березіль…
І чутно романтичний шепіт ночі -
Це вітер за вікном мені пророчить,
Що завтра буде краще, ніж сьогодні,
І зникнуть негаразди у безодні…
Буває, дійсно, плаче дощ весняний,
На другий день - вже сонечко рум’яне!
Звичайно, я залежу від погоди,
Але долаю легко перешкоди,
Тому що сонечко живе у серці,
І джерело життя - в душі на денці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2016
Є в ранній осені така пора:
Яскрава, швидкоплинна, чарівна!
І день виблискує промінням кришталю,
А променисті вечори - м’який велюр…
У полі, де гуляв бадьорий серп
і падав колос, тепер порожнє все,
Лиш нитки павутиння видно скрізь,
У світлі місяця блищать у борозні.
Пусте повітря, вже не чути спів
І щебетання в гущині лісів,
Але далеко ще до перших днів зими –
лазур вечірня ллється з вишини
на поле, що зітхає уві сні…
***
"Есть в осени первоначальной"
Короткая, но дивная пора —
Весь день стоит как бы хрустальный,
И лучезарны вечера…
Где бодрый серп гулял и падал колос,
Теперь уж пусто все — простор везде, —
Лишь паутины тонкий волос
Блестит на праздной борозде.
Пустеет воздух, птиц не слышно боле,
Но далеко еще до первых зимних бурь —
И льется чистая и теплая лазурь
На отдыхающее поле…
Ф.И.Тютчев
22 августа 1857
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652528
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.03.2016
"Я не буду больше плакать всуе,
Спрятавшись в обитель вдалеке от всех,
Буду любоваться, как легко танцуешь,
Слушать пение твое и дивный смех…"[/i]
Я расскажу о двух влюбленных, кто видел чудо в жизни дважды, огонь горел в глазах бездонных, вино и страсть их утоляли жажду…
В оазисе пустыни есть обитель, где царствует любовь и правит миром, где чувства для людей – закон, где, смелый и влюбленный, принц был с юною принцессою счастливым…
Но грустный был финал… Прекрасный юноша ушел из жизни, виною были девичьи капризы. Роман их бурный канул в лету - Она любила тьму, а Он тянулся к свету… Кинжал блеснул в руке, и юноша упал…
Как кровь, пылает небо на закате, и полыхает знаменем рассвет, одета Ночь в изысканное платье, а День ей дарит солнечный букет…
Грустит принцесса, сидя у окна, и слышит голос принца - вот его слова:
"Не забывай меня! Возврата больше нет к тем чувствам и словам… Забыть давно пора: потерянное время зря, и грусть непонимания, а также горечь осознания, что в сердце счастья нет…
Не забывай меня! Прими в подарок жемчуг из дождя, из сказочной страны, загадочной и дивной, той, где дождей и не было в помине.
Еще я буду золото искать в земле смиренно, чтобы украсить грудь твою чудесным ожерельем…
Не забывай меня! Я подарю тебе слова на грани слабоумия, но ты поймешь, наверняка, всю глубину благоразумия…
Прошу не плачь, живи и радуйся дождю, веселой радуге и белым облакам, траве зеленой и цветам - букет азалий я кладу к твоим ногам..."
Принцеса оглянулась, принц исчез - он превратился в голубое солнце во глубине божественных небес...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652125
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 16.03.2016
"Образа - це хворий стан душі.
Душа повинна вміти прощати -
інакше бути не може!
Ну, як на Білім світі можна жити,
коли образа смокче душу і гризе?"
Мінорно скиглив вітер за вікном,
І крилами тривожно бився в шибки,
Пила цикорій на ніч, як вино,
Під мелодійні звуки скрипки…
Сумні думки, сум’яття почуттів,
На небі Зірка, як святе знамення,
Звільняюся від тяжкості гріхів,
І на вустах - слова прощення…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651582
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.03.2016
Весна мене зігріла сонцеграєм
після тривалої зимової сльоти,
і з кожним днем все більше оживає
в моїй душі оазис світла й доброти…
В моїх очах зникає ніч і морок ,
смішинками розквітнув сонцесяйний день,
пірнаю подумки в блакитне море,
йду на прогулянку в заквітчаний Едем…
Стираю з пам’яті життя буденність,
ховаюся в обійми музики без слів,
в ілюзію кохання й незбагненність
яскравих, неймовірно щирих почуттів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2016
(переспів літературної пародії)
пародія оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650595
Відкриті для кохання й різних інновацій,
Ховаємо у панцир корок, зірку в пляшку,
Неначе птахи, завжди звичні до міграцій,
І долю за вуздечку взяти нам не лячно.
Дурман кохання в голові і слів інверсія,
Ми Робінзона відшукаємо і П’ятницю,
На нас давно чекає загадкова Персія,
Звабливі перси, стан стрункий, чарівна грація…
Якщо розколеться трухлявий човен в морі,
Сміливо батерфляєм ковзати по хвилях
ми будемо, допоки світять в небі зорі,
Попутній вітер буде нам немов вітрила…
Підемо стежками морської черепашки
Шукати перли, що в піску до нас зариті,
І персіянки у прозорих адамашках
Нам подарують пестощі несамовиті…
адама́шка — ґатунок старовинної шовкової тканини, а також вироби з неї; спочатку її виробляли в сірійському місті Дамаск (звідси походить і назва); тканина була переважно багряного (рідше зеленого і блакитного) кольору з візерунками рослинної символіки
ЧЕРЕПАШКА ЛЮБВИ
Сергей Прилуцкий
(оригинал)
Черепашка любви защитит своим панцирем.
Будем долго мы жить не спеша и легко,
Восторгаться наивно какой-то новацией
И, от счастья дыша, зарываться в песок.
Черепашка любви будет греться на солнышке,
И скользить по волнам без причин утонуть.
Мы увидим бутылку с затычкою в горлышке.
К Робинзону найдём по записке и путь.
Черепашке любви не чужда рассудительность.
Отношения рвать впопыхах - не для нас.
Есть такая черта, как простая общительность,-
Этот дар много раз черепашью жизнь спас.
Всё конечно пройдёт и когда-то закончится.
И один только миф у потомков в крови
Будет также под панцирем тихо покоится,
И никто не убьёт черепашьей любви.
-
Сергей Прилуцкий, Алатырь, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651125
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 12.03.2016
(навіяні роздуми)
Мороз по шкірі і холодні скроні,
Напівжиття тримає у долоні,
Напівкохання, біль розлуки -
Не втримали кохану у полоні
Міцні і сильні, чоловічі руки…
Весна уже в календарі й надворі,
Але емоції в душі - мінорні,
Зима на скронях інеєм іскриться,
Зів’яли квіти, що на підвіконні,
І в серці морок, ніби у темниці…
Невже омана - на вустах медових,
Хіба не варто віри щире слово,
І ніжність, що ночами зігрівала,
Куди все зникло швидко і раптово,
Невже над ним вона пожартувала?
Пройдуть роки, забудуться події,
І згаснуть в серці залишки надії,
Але промінням сонця на світанні
Неждано прилетить в солодкі мрії
Приємна згадка про палке кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2016
Весна ще не стійка, не впевнена в собі,
Сумна і полохлива,
Зима лякає холодом, буває сніг
і навіть дощо-злива...
Змиритися не хоче, що прийшла весна,
І час летіти в гори,
Її дратує весняна, легка хода,
І сонячні простори…
Від вітру ловить дрижаки і стогне ліс,
Весну прийти благає,
А біля ставу гірко плаче верболіз,
Сліди зими змиває…
Сьогодні сонячно жінок вітає день
І обіймає ніжно,
Дарує щастя й море квітів і пісень,
І каву зранку в ліжко…
У вазах сонно усміхаються бруньки,
Прикрашені росою,
Тюльпанів кольором милуються жінки
І тішаться весною.
Солодка мрія, гарна казка для жінок,
Щоб не було буденно,
Частіше разом мандрувати до зірок,
Щоночі і щоденно…
Вітаю вас, жінки, з чудовим святом,
І хай цей вірш вам буде як присвята!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649913
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.03.2016
[i]Щастя - це властивість характеру.
У одних в характері його весь час чекати,
в інших - безперервно шукати,
у третіх - всюди знаходити.
Ельчин Сафарлі [/i]
Сонце усміхається привітно,
Нотний ряд з’явився у повітрі,
Ластівки беруть високі ноти,
Квіти на осонні - безтурботні.
В небі хмари - біло-пінним шлейфом,
П’ють смачний нектар медовий ельфи,
Пурхають із квіточки на квітку -
Рай казковий навесні і влітку…
Гладь небесна – колір волошковий,
Вітер - теплий, ніжний і шовковий,
Пульс шалено б’ється у зап’ястях,
Радість у душі – це прояв щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649533
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.03.2016
В переддень жіночого свята 8 Березня і Дня народження Тараса Шевченка 9 березня, пропоную поглянути на великого поета з особистого боку, а саме: які жінки ввійшли в історію завдяки тому, що стали його Музами, полонили його душу, надихнули на створення шедеврів… Їх було вісім – знакових жіночих постатей у бентежному і сповненому драматизму житті Тараса. Імена більшості з них ми б не знали, аби не любов до них великого поета.
[color="#0066ff"]Першим захопленням Тараса Шевченка була дівчина, про яку поет згадав у вірші «Мені тринадцятий минало…»[/color]. Вона була на три роки молодшою і мешкала по сусідству. Матері їхні, дивлячись на дитячі забавки, планували, що діти колись одружаться. Шевченко згадував про це в своїх листах. Проте Тарас поїхав супроводжувати Павла Енгельгардта до Вільно, де отримав початкову художню освіту, потім був Петербург та Академія мистецтв, перші публікації, перше визнання, викуп із кріпацтва… Коли через чотирнадцять років Тарас повернувся до рідної Кирилівки вільною людиною і столичним художником, його кохана була давно заміжня за кріпосним із сусіднього села і виховувала двох доньок.
[color="#0066ff"] Із княжною Варварою Репніною Шевченко познайомився саме в свій перший приїзд в Україну[/color], після навчання в Академії. Подорожуючи Київщиною, влітку 1843 року він завітав до Яготина, аби зробити замальовки. Йому настільки сподобалося в родині Миколи Григоровича Репніна-Волконського, що він повернувся на триваліший час, залишившись на рік у його маєтку. Хазяїн був людиною більш ніж неординарною – князь, генерал, високоосвічений чоловік із філософським складом розуму, старший брат декабриста Сергія Волконського. Донька князя, Варвара Репніна, була захоплена талантом Шевченка і закохалася в нього на все життя. На жаль, ця любов не мала майбутнього, і княжна вирішила, що їй Богом дано бути янголом-охоронцем поета. Тарас Григорович із величезною повагою ставився до цих стосунків, але не наважився розвинути їх у більш, ніж дружні. Вони підтримували зв’язок усе життя: і в горі заслання, і в радості повернення на Батьківщину.
На початку 1840-х років, Шевченко гостював у родині поміщика Платона Закревського. [color="#0066ff"]Між 29-річним поетом і красунею-дружиною господаря, 21-річною Ганною спалахнуло кохання[/color]. Але невдовзі Тарас змушений був залишити гостинну садибу через справи, і зв’язок увірвався. Ганні Закревській поет присвятив не один вірш, зокрема: «Якби зустрілися ми знову, Чи ти злякалася б, чи ні? Якеє тихеє ти слово тоді б промовила мені? Ніякого. І не впізнала б. А може б, потім нагадала, Сказавши: «снилося дурній». А я зрадів би, моє диво!». На жаль, зустрітися більше їм не довелося – пані Закревська померла у 35 років, саме тоді, коли Шевченко звільнився від десятилітньої солдатчини.
[color="#0066ff"] Існують свідчення про те, що в рідній Кирилівці поет уподобав доньку місцевого священика Григорія Кошиці – Феодосію.[/color] Отримавши посаду в Київському університеті та розпочавши роботу в Археологічній комісії, Шевченко поїхав свататися на одне з храмових свят. Але отримав категоричну відмову батьків попівни. Дівчина не змогла піти всупереч волі старших…
[color="#0066ff"]У засланні Шевченко закохався в дружину коменданта Новопетровської фортеці Ганну Омелянівну Ускову.[/color] На жаль, плітки і осуд перервали їхні приятельські розмови, але Ускова протягом довгих років залишалася щирим другом поета.
Коли імператор, не без посиленого втручання та заступництва Варвари Репніної, підписав указ про помилування, Тарасові Григоровичу йшов 44-ий рік. Він був пригнічений засланням і солдатчиною, і відчував себе старим не по роках… Проте мріяв про молоденьку дружину «з простих», поруч з якою хотів повернути втрачені на каторзі роки молодості. Оскільки у Петербурзі він перебував під постійним наглядом поліції, Шевченко деякий час проживає в Нижньому Новгороді. І тут він уповні відчув свою популярність. Жінки з місцевого бомонду наввипередки замовляли йому свої портрети. Саме серед них [color="#0066ff"]він зустрів своє наступне кохання – молоду актрису Катю Піунову[/color], яка видалась йому ідеалом жіночої вроди. Заради її подальшої театральної кар’єри він викликав до провінції свого знайомого, великого актора Імператорського театру, і той протягом трьох днів грав у виставах разом з нею. А ще поет умовив директора Харківського театру зарахувати молоду актрису до своєї трупи. Проте актриса зрештою втекла до Казані з 25-річним актором, за якого згодом вийшла заміж.
[color="#0066ff"]Потім були приятельські стосунки з дружиною Михайла Максимовича,[/color] давнього друга поета, українського вченого, історика і фольклориста, які дуже скидалися на чергове поетове кохання, проте його біографи не припускають, що Шевченко дав волю своїм почуттям. Тому що поважав Михайла Максимовича і на схилі свого життя дуже високо цінував тих, хто залишався з ним поруч попри всі негаразди…
[color="#0066ff"]Останнім коханням великого поета стала служниця його петербурзьких друзів, українка Лукерія Полусмак.[/color] На прохання Шевченка, її, кріпачку, відпустили на волю. Це підштовхнуло дівчину, вже заручену з Тарасом Григоровичем, до сміливого флірту з його друзями та знайомими, що прикро і боляче вдарило по поетових почуттях. І цього разу його мрії про спокійну старість у родинному колі, у вишневому саду, були понівечені й знищені чужою байдужістю… Поет розриває стосунки. За три місяці він помирає. Вона пережила його на більш, ніж півстоліття. Кажуть, останні роки свого життя, поховавши чоловіка-перукаря і залишивши дітей на Московщині, Лукерія провела на могилі Тараса в Каневі. Приносила гостинці й роздавала дітям, годинами сиділа на могилі й одного разу написала в книзі відвідувачів: «Сподіваюсь, ти бачиш, як я каюсь…»
Тарас Шевченко, як ми бачимо, був емоційним і чутливим, тому закохувався часто. Проте доля щоразу позбавляла його родинного щастя, кохання, про яке мріяв, надто в останні роки свого буремного життя. Найчастіше його обраниці не могли оцінити ані поетичного, ані художнього дару великого митця... Дуже прикро, але справжня народна слава і жіноча любов прийшли до Тараса Шевченка тільки після його смерті.
[color="#ff0000"]
ЗАПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ:[/color]
Як звали дівчину, яка була першим захопленням Тараса Шевченка, і про яку поет згадав у вірші «Мені тринадцятий минало»?
[color="#0080ff"]Одарка Маланка Оксана Катерина[/color]
Скільки років було Варварі, дочці князя Миколи Григоровича Репніна-Волконського, коли з нею познайомився Тарас Шевченко?
[color="#0080ff"]22 роки, 35 років, 27 років, 18 років
[/color]
Як називалося село, в якому гостював Тарас Шевченко у поміщика Платона Закревського?
[color="#0080ff"]Зачепилівка, Великі Сорочинці, Березова Рудка, Великий Тростянець[/color]
Що сталося з дочкою священика Григорія Кошиці після того, як батько відмовив Тарасу Шевченку в пропозиції одружитися?
[color="#0080ff"]втекла з дому, вийшла заміж, ніколи не виходила заміж, збожеволіла
[/color]
Скільки років тривало заслання Т. Шевченка і його перебування в Новопетровській фортеці?
[color="#0080ff"]6 років, 13 років, 10 років
[/color]
Якого відомого актора викликав Т. Шевченко до Нижнього Новгороду, щоб той зіграв у виставах з його коханою дівчиною Катериною?
[color="#0080ff"]Миколу Садовського, Панаса Саксаганського, Михайла Щєпкіна
[/color]
Як звали дружину Михайла Максимовича, давнього друга поета, українського вченого, історика і фольклориста?
[color="#0080ff"]Надія, Мирослава, Марія Богдана[/color]
Скільки останніх років свого життя провела в Каневі Лукерія Полусмак біля могили Т. Шевченка?
[color="#0080ff"]2 роки, 10 років, 11 років, 4 роки
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649463
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.03.2016
[b][color="#ff9900"]Квіточку до квіточки ніжно пригорну,
І мімози гілочки у букет складу,
Сонячні промінчики бантом зав‘яжу -
Подарую всім жінкам запашну весну![/color]
[color="#007bff"]В небесах веселкою, у віночку страз,
Заспіваю пісеньку із святкових фраз,
Волошковим кольором розмалюю світ -
Посилаю всім жінкам сонячний привіт!
[/color]
О. Шнуренко[/b]
[color="#ff1100"]Вітаю всіх поетес і письменниць Клубу Поезії з Жіночим Святом!
В честь цього світлого та радісного дня пропоную тест/квест, присвячений видатним жінкам України.
[/color]
Протягом багатьох століть люди оспівували та прославляли в піснях і віршах образ матері-берегині чи коханої жінки, благословляючи її ім`я. Деякі філософи вважали, що доля жінки - у домашньому господарюванні та материнстві. На їхній погляд, жінка не здатна до великих справ і почуттів. Але українки вже багато століть виявляють і велич почуттів, і талант материнства, і велич справ.
Життя та громадська діяльність мудрої та справедливої княгині Ольги вивели Русь на світову арену.
Весь світ знає про вродливу українську дівчину, яка полонила серце молодого султана Сулеймана і стала всемогутньою Роксоланою.
Щедра на таланти українська земля подарувала людству чарівну й талановиту жінку-легенду Марусю Чурай. Її пісні про кохання та вроду й досі бентежать наші серця, наповнюючи їх то смутком, то радістю.
Можна навести чималий список жінок, які прославляли рідну землю. Це поетеси, художниці, співачки, артистки, акторки та багато-багато інших.
Найболючішою втратою для кожного народу є втрата історичної пам`яті, яка з діда-прадіда передавалась від покоління до покоління й була основою у вихованні національної самосвідомості. Творцем історії є народ, але окреме місце в ній відводиться видатним особистостям.
Давайте згадаємо разом деякі факти із життя унікальних жінок. Пропоную вибрати вірний варіант відповіді:
1.Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя. Яке справжнє ім’я Лесі Українки від народження?
[color="#0048ff"][b] Марко Вовчок, Лариса Косач, Ольга Кобилянська[/b][/color]
2.Жінка з легенди - так називають, найяскравішу зірку на небі сучасного українського письменництва. Вона - поетеса вищої інтелігентності та порядності, не ласа ні до слави, ані до почестей. У творчому житті вона залишалася сама собою. Ніжний лірик, глибокий філософ, вона привернула увагу до своєї поетичної творчості ще в 1950-1960 роках. Ця талановита жінка з тих поетів, які здатні крізь людське бачити загальнонаціональне. Поетеса не байдужа до проблем нашого сьогодення. Її ім’я знають у багатьох країнах світу, а чи знаєте його ви?
[color="#0048ff"][b] Оксана Забужко, Олена Теліга, Ліна Костенко,[/b]
[/color]
3.«Її пісні - перлина многоцінна, як дивен скарб серед земних маркот...» Саме такими словами Ліни Костенко можна охарактеризувати творчість Марусі Чурай. Хто ж вона, ця жінка, яку названо живою легендою?
[color="#0048ff"][b] художниця, акторка, співачка й поетеса[/b]
[/color]
4.Жила в Україні геніальна жінка, людина виняткового таланту, великого серця й доброї душі. З 1919 по 1921 рік вона була артисткою Державного народного українського театру в м. Києві, який з 1922 року носить її ім'я. Як звали цю талановиту артистку?
[color="#0048ff"][b] Наталія Ужвій, Марія Заньковецька, Ада Роговцева[/b]
[/color]
5.Талант цієї жінки в тому, що вона надзвичайно тонко відчувала красу життя, усього того, що оточує людину. Її життя - то як роман, сповнений драматизму. Творчий доробок дивовижної художниці різноманітний - натюрморти, портрети, пейзажі. Та найбільше її захоплювали квіти. Дивовижною силою своєї фантазії народна майстриня зуміла передати на полотні незвичайну красу, розмаїття квітів рідної землі. І звали цю талановиту жінку:
[color="#0048ff"][b] Марія Приймаченко, Катерина Косьяненко, Катерина Білокур[/b]
[/color]
6.Пісня - серце народу, його душа, його крила. Вона пахне травневими дощами, синім льоном, материними руками. Сольний спів цієї української співачки - своєрідний, оригінальний. Він, як чисте ранкове повітря, непомітно проникає в серце, зачаровує магією м'якого голосу, глибиною почуттів, трагізмом людським. Кого назвав Українським соловейком Дмитро Гнатюк?
[color="#0048ff"][b] Софію Ротару, Ніну Матвієнко, Клавдію Шульженко [/b]
[/color]
7.У неї не було другорядних пісень-одноденок. Кожна була популярною і входила в кожний дім. «Чураївна», «Козачка», «прагнути», «Жіноча доля», «Мамина вишня» - ці пісні відомі і улюблені не тільки в Україні. Її співом захоплювалися слухачі Канади, Австралії, Німеччини, Польщі, Філіппін, Алжиру, Тунісу та інших країн світу. Назвіть ім’я народної артистки України, лауреата Державної премії .
[color="#0048ff"][b] Марія Стеф’юк, Ольга Нагорна, Раїса Кириченко [/b][/color]
8.Соломія Крушельницька - найвидатніша оперна співачка світу. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Федір Шаляпін та інші оперні зірки першої величини. В травні місяці 1904 року відбулася тріумфальна прем'єра оновленої опери Джакомо Пуччіні «Мадам Батерфляй» в міланському театрі «Ла Скала». Хто подарував після вистави Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй»?
[color="#0048ff"][b] Лучано Паваротті, Джакомо Пуччіні, Енріко Карузо [/b]
[/color]
9.Стародавні літописи змальовують княгиню Ольгу як вродливу, енергійну, жорстоку і хитру правительку, яка нібито мала чоловічий розум. Вона першою з київських можновладців прийняла християнство. Вона стала першою жінкою, яку прилучили до лику святих. До якого міста великої імперії першою з київських правителів княгиня Ольга прибула не з війною, а з миром, і тим самим зробила цю потужну державу союзницею?
[color="#0048ff"][b] Рим, Візантія, Мілан [/b][/color]
10.Роксолана - феномен світової історії: понад три десятиліття була однією з найвпливовіших постатей у мусульманському світі. Потрапила Настя до Туреччини у 15-річному віці бранкою. Згодом опинилася при дворі султана Сулеймана і враз його приворожила. Він взяв її за дружину і все життя був вірний лише своїй Роксолані, як називали могутню султанку. Схід споконвіку не знав жінку в такій величній ролі - це суперечило традиціям і духові ісламської релігії. Яке справжнє ім’я Роксолани?
[color="#0048ff"][b] Марія Вілінська, Ольга Сумська, Настя Лісовська [/b][/color]
Українська жінка – особливий феномен. Вона - мила, привітна, скромна, трохи мрійлива, їй притаманні: природна грація, вишуканий смак, витонченість в почуттях . Українські жінки стали відомі на весь світ не тільки, дякуючи своїй красі, але й завдяки розуму й таланту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649065
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 05.03.2016
[i]"Господи, відкрий мені двері щедрот твоїх,
і простягни до мене руку твою,
сповнену чудодійних ліків,
щоб зцілити мою душу і тіло"[/i]
Заблукала весна босонога у росах,
Зазвучали в діброві весняні октави
І гойдається сонце в заквітчаних косах,
А проміння дощем пролилося на трави…
Підхопив теплий вітер мелодію щастя,
Я сьогодні прозріла в обіймах світання -
Вирушаю сьогодні на сповідь, причастя,
Промовляю молитву, слова покаяння…
Виганяю мінорні думки і гріховні,
І звільняю для сонячних помислів душу,
Кажуть люди, від болю врятує духовність -
Ось чому кардинально змінитися мушу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648026
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2016
Що ж це я? Не своя,
Що це знову зі мною?
Полонила весна
Непомітно маною…
Зупинися, не йди -
Ніч без тебе в мінорі,
Не мовчи, обійми,
Подаруй мені зорі!
Випий келих вина
З ароматом любові,
Вже чекають вуста
Твій цілунок медовий.
Хто я є? Не мовчи,
Слово ніжне «кохана»
Цілу ніч шепочи
Аж до сонце-світання…
Хто ми є? Докажи,
Що між нами - кохання,
Обійми, не мовчи,
Зупини хвилювання…
Твої очі сумні,
Невимовне зізнання
Гострим болем в мені –
Ніч сьогодні остання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016
(за мотивами)
Кожен вірш, відпливаючи, тоне
У розгніваних сонце-парах,
промінь-пломінь жене їх і стогне,
Випаровує мізерний прах...
Кожен вірш, відпливаючи, гине
У байдужій небесній імлі,
Морок ночі жорстоко поглине,
Все, що світле сіяло в мені…
Тільки зорі, омріяна зона,
Подарують чарівний хітон,
Світлі вірші, як сонячні грона,
не відніме в поета ніхто!
***
«Судьба стиха»
Сергей Бобров
Каждый стих, отплывая, тонет
В разгневанных полдневных парах,
Полдень луч распаленный гонит и стонет,
Испаряя маленький прах.
Каждый стих, отплывая, гибнет
В равнодушную прорубь луны.
Она его не отринет,
Сеть мертвой, жесткой волны.
Вы же, легкие колоссы-звезды,
Вы встречаете радостно его!
И стихов налитые грозды
Не отнимет у вас никто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647531
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.02.2016
(за мотивами)
Чи п’ємо чай духмяний на світанні,
А чи до моря йдемо навпростець,
Між нами перешкоди - нездоланні,
Порозуміння сходить нанівець…
Хоча любов цвіте бузком ліловим,
І почуття міцніші, ніж вино,
Та недовіра муром мармуровим
Між нами вже збудована давно...
Невже замало, бачиш - я з тобою!
Чому тобі, кохана, так болить,
Що маю мрію голубу про Волю,
З рожевою живу й лечу в блакить?
І як тепер нам в цьому світі жити,
Для чого обіцяння й каяття?
Я мушу дещо в серці умертвити,
Щоб повернути вірші до життя...
(оригінал)
«Так возникают стихи»
Игорь Северянин
За утренним сидим мы чаем,
Идем ли к морю на песок,
Друг друга часто огорчаем
И горько серебрим висок.
Хотя любовь цветет сиренью
И крепче выдержанных вин,
Ты предаешься подозренью,
В моих поступках ищешь вин...
Напрасно! Если я с тобою,
Не все ли, друг, тебе равно.
Исполнен ли я Голубою
Иль с Розовой живу давно?..
К чему же вечно уверенья?
Но грустно мне, что, может быть,
Чтоб жизнь вдохнуть в стихотворенье,
Я должен что-то умертвить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647476
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.02.2016
(за мотивами)
Поезія – як радій в рудниках.
Руди на грам, тяжкої праці на роки!
Заради ритму й рими у словах
Потрібно тонни поетичної руди…
Поезія - магічна сила слів,
У протилежність - побутова мова,
Поети – діти Музи і Богів,
Вони приводять в рух серця мільйонів…
«Поэзия»
В. Маяковский
Поэзия — та же добыча радия.
В грамм добыча, в годы труды.
Изводишь единого слова ради
Тысячи тонн словесной руды.
Но как испепеляюще слов этих жжение
Рядом с тлением слова-сырца.
Эти слова приводят в движение
Тысячи лет миллионов сердца.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647441
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.02.2016
[i]"...на цій планеті, відколи сотворив її пан Бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох!" Ліна Костенко[/i]
19 березня – День народження української поетеси Ліни Костенко, лауреата Національної премії України імені Т.Г. Шевченка.
Ліна Костенко – перлина сучасної української літератури. Її твори не лише цікаві та влучні, а й глибоко актуальні.
Уже багато років вона залишається справжнім борцем з неправдою, показовістю, пристосуванством, а її зброя – унікальні твори. Вона вміє зачепити, змусити думати, мріяти та діяти.
Твори цієї талановитої жінки перекладені англійською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою та французькою мовами.
Ліна Костенко є почесним професором Києво-Могилянської академії, почесним доктором інших вишів, лауреатом багатьох премій. А від звання Героя України відмовилася зі словами "Політичної біжутерії не ношу!"
Запрошую всіх читачів у світ поезії геніальної поетеси Ліни Костенко, яка піднеслася до висот такого духовного подвижництва, що її феномен в українській літературі залишиться неперевершеним і вічним.
Пропоную вам своєрідний тест на знання творчості жінки-поета, яка була і є сонцем в українській літературі.
Для проходження тесту прочитайте цитати віршів і вставте пропущене слово.
Оцінки за правильні відповіді виставляйте собі самі.
Бажаю отримати задоволення від золотих розсипів Ліни Костенко!
Як ¬_____ віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
невгамовне
шановне
невимовне
молитовне
Не бійся ______, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
зради
слави
влади
правди
Дуже дивний пейзаж: _______ ідуть таланти..
При майстрах якось легше. Вони - як Атланти.
мертвяками
косяками
зірочками
малюками
Моя любове! Я перед тобою.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ________ і крил не обітни!
заблукай
дорікай
замовкай
ошукай
Шукайте цензора в собі.
Він там живе, ______, без гоління.
балакучий
дрімучий
жагучий
співучий
Ти знов прийшла, моя печальна музо.
Пливе над світом осінь, як ________,
і мокре листя падає на брук.
мерлуза
маркіза
кукурудза
медуза
Ця ______ розуму і серця,
цієї казки несходимий ліс -
Летить душа над прірвою навскіс.
безпардонність
бездонність
непритомність
монотонність
Митцю не треба нагород,
Коли в людини є народ,
Тоді вона уже _______.
льодина
людина
родина
дитина
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони __________ причаїлись,
бо всі слова були уже чиїмись.
чудернацько
хижацько
дурацько
зненацька
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь __________ дотик до душі.
інтелігентний
безсмертний
елегантний
благодатний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647214
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.02.2016
[b]"Кохання – поезія і сонце життя"[/b]
В.Г. Бєлінський
Весна мімозою розквітла на вікні
в обіймах сонця,
Щодня наспівує гаївки весняні
в мої віконця…
Блаженний блиск сльозами в голубих очах -
блакить небесна,
Метеликом проміння на моїх плечах -
Весна воскресла!
Нехай завжди, не тільки у весняний час
чи на світанні,
для тебе буде оберегом без прикрас -
моє кохання...
Звучать священні співи в церковних храмах -
Весні осанна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
[i]«Зима недаром злится,
Прошла её пора -
Весна в окно стучится
И гонит зиму со двора»[/i]
Ф. Тютчев
Злиться дощами і снігом,
Вітром лютує Зима,
Птахою б`ється у вікна,
А на порозі – Весна!
Всі метушаться навколо,
Зиму благають: «Вже йди!»,
Жайвір наспівує соло,
Пісню про чари Весни…
Злиться Зима і клопоче,
Стиха на Весну бурчить,
Та їй у вічі регоче,
Вітром весняним шумить…
Відьма-зима, навіжена,
Снігом жбурляє в лице,
Знову погода студена,
Небо залите свинцем…
Сонцем Весна забуяла,
Вмилася снігом, дощем,
Стала ще більше рум’яна,
Землю накрила плащем…
В душу вселила надію,
Скоро настане тепло!
Я, мов дитина, радію,
І відчиняю вікно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645950
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.02.2016
[i]"Запах солнца? Что за вздор!
Нет, не вздор.
В солнце звуки и мечты,
Ароматы и цветы
Все слились в согласный хор,
Все сплелись в один узор"[/i]
К. Бальмонт
"Аромат солнца"
(навіяне)
У сонця - дивовижний аромат!
Ви скажете, що це дурниця?
У нього – ніжно-мрійний звукоряд,
і щедра на тепло десниця...
Весняне сонце ніжиться в траві,
В суцвіттях жовтих первоцвітів,
Мімоза зашарілась на вікні,
І ластівки щебечуть у повітрі…
Проміння сонця ластиться, як кіт,
До ніжних і п’янких конвалій,
Торкається рум’янцем до ланіт,
Вуста - як пелюстки азалій…
А в небесах лунає передзвін,
І вітер грає на тромбоні,
Тюльпани, жовті й кольору кармін,
Кружляють в танці на осонні…
Повірте, сонце – маг і музикант,
Чарівним світлом огортає.
Життя моє – змістовний фоліант,
І я його щодня читаю…
Злилося все в мажорний диво-спів,
Проміння розцвіло віночком слів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645798
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.02.2016
В промінні сонця тішаться лелітки,
Вузенька просіка, що в лісі край села,
Весна чарує зір мій малахітом,
Дощем омитим щедро з самого рання…
А там за лісом - озеро блакитне,
Смарагдово-зелені мріють береги,
Хизується яскравим колоритом
І усміхається веселка з висоти…
І наливає небо фарбу синю
У келих озера, в прозорість кришталю,
Пливуть хмарини білі лебедино,
Я поглядом цей дивний караван ловлю…
Стою і відчуваю потепління,
Весняний дотик - знов оголена душа,
Вже вкотре сильне відчуття прозріння,
Що, попри всі випробування, я жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645390
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.02.2016
«[i]На підвіконні сидів сірий дощик
в мокрому плащі,
базікав ногами в гумових ботах.
Від його базікання по підвіконню
з гучним стуком розсипалися краплі[/i]»
Тетяна Устинова
«Саквояж зі світлим майбутнім«
На вулицях тиснява, листя встеляє
промоклу до нитки, осінню бруківку.
Все стихло. Лиш іноді ще накрапає -
це падають краплі до низу з верхівок…
І навіть не віриться, що нещодавно
стихія калічила парки і сквери,
дощем плюндрувала і злим вітрюганом,
а грім реготав на межі тропосфери…
Як дихати важко повітрям вологим!
В старої тополі - поламане гілля,
в душі затаїлися страх і тривога
за змучене зливою рідне довкілля…
На шибках балконних стікають струмками
осінньої зливи краплини останні.
Сьогодні я в небі, як завжди, думками,
у рідну оселю вернусь на світанні…
Я бачу, як промінь упав з павутинки,
сховався в маленьку калюжу-люстерко,
він потім, як сонця чарівна вуглинка,
запалить у небі яскраву веселку…
***
"После дождя"
Б. Пастернак
За окнами давка, толпится листва,
И палое небо с дорог не подобрано.
Все стихло. Но что это было сперва!
Теперь разговор уж не тот и по-доброму.
Сначала все опрометью, вразноряд
Ввалилось в ограду деревья развенчивать,
И попранным парком из ливня — под град,
Потом от сараев — к террасе бревенчатой.
Теперь не надышишься крепью густой.
А то, что у тополя жилы полопались, —
Так воздух садовый, как соды настой,
Шипучкой играет от горечи тополя.
Со стекол балконных, как с бедер и спин
Озябших купальщиц, — ручьями испарина.
Сверкает клубники мороженый клин,
И градинки стелются солью поваренной.
Вот луч, покатясь с паутины, залег
В крапиве, но, кажется, это ненадолго,
И миг недалек, как его уголек
В кустах разожжется и выдует радугу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645318
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.02.2016
[i] "Відмикаю світанок скрипічним ключем.
Чорна ніч інкрустована ніжністю.
Горизонт піднімає багряним плечем
день, як нотну сторінку вічності"[/i]
Ліна Костенко
(довільний переказ вірша І. Буніна
"Бледнеет ночь")
Зникає ніч... Туманів пелена
в долині молоком біліє,
звучить гучніше лісу глибина,
і обрій сонечком зоріє…
Довкілля спить... Повітря, як вино,
я з кожним подихом хмелію,
весна парфумить у моє вікно,
і я від щастя шаленію!
Вже скоро ранок, відлітає сон,
В кімнаті тиша не шелесне,
Я крадькома виходжу на балкон,
Чекаю, поки день воскресне…
***
Иван Бунин
[b]Бледнеет ночь[/b]... Туманов пелена
В лощинах и лугах становится белее,
Звучнее лес, безжизненней луна
И серебро росы на стеклах холоднее.
Еще усадьба спит... В саду еще темно,
Недвижим тополь матово-зеленый,
И воздух слышен мне в открытое окно,
Весенним ароматом напоенный...
Уж близок день, прошел короткий сон —
И, в доме тишину не нарушая,
Неслышно выхожу из двери на балкон
И тихо светлого восхода ожидаю...
1888
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645077
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.02.2016