| Сторінки (24/2361): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Небес блакить. Блакить небес –
Неначе чудо із чудес.
Її небачена краса
Моє сердéнько потряса,
В нім будить світлі почуття
І, наче музика, биття
Його звучить у тую мить,
Якщо прислухатись. Блакить
Небес приваблює мене
Усе моє життя земне
До себе, наче чарівна
Дівчина юная, – весна.
Та туга серце обійма,
Тому що в мене крил нема,
Щоб я розкрив їх і злетів.
О, як би я цього хотів!
Але людиною з’явивсь
Я в світ цей, нею народивсь.
Тож можу лиш спостерігать
Небес блакить, також писать
Про неї любі вірші я,
Така вже доленька моя.
Небес блакить, я все дивлюсь
На тебе і не надивлюсь.
Мене зачарувала ти
Цілком собою. Красоти
Твоєї і не описать,
Та вірш про неї написать
Я можу, навіть не один
Крізь неупинний часу плин.
Євген Ковальчук, 26. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2025
Погляд мій блукає
В ясних небесах.
В ньому він літає,
Наче вільних птах.
Погляд закохався
Мій у небеса,
До яких дістався.
Їхня та краса,
Що й не описати,
Бо таких нема
Слів (не дала мати-
Мова) крадькома
Погляд полонила,
І у мене мов
За спиною крила
Виросли. Я йшов,
Та у чарівную
Мить ту я злетів
В небеса й ясну́ю
Їх блакить без слів
Я торкнув, устами
Їх поцілував,
Адже поміж нами
Буйно вирував
Той вогонь кохання,
Що не загасить.
Тільки мить остання
Зможе це зробить.
В тую мить погасне
І життя моє
В світі цім прекрасне,
Що ще нині є,
Та, слід тут сказати,
Будуть небеса.
Інших чарувати
Буде їх краса.
Євген Ковальчук, 26. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2025
Дівчина-природа
Зваблює мене.
Чарівная врода
В неї неземне
Щастя викликає
У душі моїй.
А душа співає.
З нею радо їй.
Дівчина-природа
Гарна, як весна.
Втіха, насолода
Для душі вона.
З нею їй прекрасно
В цьому світі жить
Нині, повсякчасно,
Кожну часу мить.
Дівчина-природа
Обійма мене.
Я її теж. Згода
Й щастя чарівне
В серці разом з нею.
Ширить їх вона
Цілою землею
Так, немов луна.
Дівчина-природа
В цьому світі скрізь.
Дар, скарб, нагорода.
Я і всі ми крізь
Неї без упину,
Доки живемо,
Тобто до загину
В майбуття йдемо.
Євген Ковальчук, 25. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2025
Блакитні небеса.
У них я мов тону.
Яка ж у них краса,
Якої й не збагну!
Якби я крила мав,
У них би полетів
І їх би обіймав,
Немов своїх братів,
Вир світлих почуттів
Являючи їм так.
О, як би я хотів
Цього! Неначе шпак,
У них би я літав
Усе із краю в край.
Можливо, відшукав
У них би світлий рай.
А може, і вони
Тим світлим раєм є.
Ти лиш на них зирни,
Як серденько твоє
Пресвітлі почуття
Родити почина,
Мов матінка дитя.
Вони в нім, як весна,
Мов квіти навесні,
Буяють знов і знов
Насправді, не у сні
Й без будь-яких розмов.
І світлії думки
У голові встають
Охоче, залюбки,
А темні розтають,
Мов сніг. О небеса!
Цьому всьому сприя
Урода, шарм, краса
Прекрасная твоя.
Євген Ковальчук, 25. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2025
Перешкоди оминай
На шляху до цілі.
Неможливо? То долай
Їх усіх на ділі,
Докладаючи всіх сил
В миті непростії.
І обернеш ти на пил
Перешкоди тії.
Пропадуть вони в момент
Той, неначе дрова,
Вигорять усі ущент.
Доленька чудова,
Та, яку зустріти ти
Дуже прагнеш, прийде.
Досягнеш таки мети.
Все у тебе вийде.
Певен я й ти певним будь
В цьому. Перемогу
Над недолею здобудь,
Віднайшовши змогу
Й сили ті, що є в тобі,
Їх застосувавши
Так, як слід, а не в собі
Лиш тримай. Здолавши
Перешкоди до мети,
Швидше досягнути
В ту годину зможеш ти,
Щоб щасливим бути,
Доки твій життєвий час,
Наче річка, плине
В цьому світі повсякчас,
Бо ж життя єдине
В ньому маємо всі ми,
Хай де б ми не жи́ли,
Бо родилися людьми.
Ними нас родили.
Євген Ковальчук, 25. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2025
*****
У минулому залиш
Всі свої нещастя,
Позабувши їх. Хай лиш
Неймовірне щастя
Й інші світлі почуття
Серденько тримає
У собі впродовж життя,
Що, як час, минає.
Також з голови зітри
Думи всі недобрі
І у неї набери,
Наче воду, добрі
Аж по вінця, щоб лились
В світ вони рікою,
Щоб усі вони збулись
Влітку чи весною,
Восени чи навесні.
Це не так важливо.
Лиш би проминали дні,
Наче справжнє диво,
Мовби чудо із чудес,
Щоб вони творили
Світу усього прогрес,
У якому б жи́ли
Кожен у житті момент
Всі на світі люди,
Щоб згоріли вмить ущент
Біди всі й усюди.
Може, думає хтось з вас,
Що це неможливо.
Я ж упевнений, що час
Цей настане. Диво
Це здійсниться у красі
Всій, як докладéмо
Ми до цього сил усі
Разом чи окремо.
Євген Ковальчук, 24. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2025
Я розплющив зранку очі.
День новий прийшов.
Темної нема вже ночі.
Час нічний пройшов.
Сонце ясно запалало
В небі голубім,
Світ увесь цей привітало –
Все й усіх на нім,
Промінцями розбудивши
Від нічного сну
Їх, і ними їх укривши
В пору цю яснý.
Гріє їх ласкаве сонце,
Наче вперше. Так,
Дійсність, ява це, не сон це
І не сну це знак.
Сон минув, як і минула
Темноока ніч,
Що неначебто заснула,
Що пішла вже пріч*,
В інший край. В моїм же днина.
Вже її настав
Час. Прийшла її година.
Чую шепіт трав
Тих, що вітер колихає.
Чую спів птахів,
Що красиво так лунає,
Хай він і без слів.
Встала пишная природа,
Що теж в час нічний
Спала, і її урода
Вабить більш. Живий
Я й цьому життю радіє
Серденько моє.
Ясне сонце ніжно гріє
Й щастя в серце ллє.
*Пріч – діал. Геть
Євген Ковальчук, 23. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2025
Небо блакитне
Та непохитне.
Сонце на ньому горить,
Серденько гріє.
Серце радіє.
Й хочеться ще більше жить.
Серце безкрає
Небо кохає
Й сонце, яке зігріва,
Пестить, леліє
Так, як уміє.
Ллються рікою слова
З уст. На папері
Ними я двері
Враз відмикаю немов
В світ, де існують,
В світ, де панують
Щастя та світла любов.
В нього я входжу.
Їх віднаходжу,
В серце пускаю своє.
Серце приймає
Їх і вже має.
В ньому вони уже є.
Серце тримати
Їх в собі, мати
Буде життя кожну мить,
Доки ритмічно,
Ніби магічно,
В грудях моїх стукотить.
Євген Ковальччук, 22. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2025
Я преміцно обіймаю
Власними думками
Світ, який не має краю,
Так, немов руками.
Як же я тебе кохаю,
Рідний світе мій, –
Море, поле, степе, гаю,
Лісу… Я весь твій,
Світе, адже народився
Саме у тобі
І з тобою наче злився
Я о тій добі,
Бо ти викликав у мене
Почуття й думки
Згодом. Крізь життя буденне
Їх я залюбки
У собі несу постійно.
Всі вони в мені
Протікають гармонійно
Через ночі й дні,
Що минають все невпинно
В світі повсякчас,
Бо і бути так повинно,
Бо таким є час.
Ти один. Усі це знають,
Бо нема, як ти,
В всесвіті, в якім літають
Іншії світи.
У тобі буя природа
Протягом життя
І її чудова врода
Світлі почуття
Та думки лише пресвітлі
Будить у мені,
Що буяють, мов розквітлі
Квіти навесні.
Чи усе, можливо, сон це,
Що мине за мить
Певну? Бачу: ясне сонце
В небі пломенить,
Лагідно, приємно, мило
Гріє. Це не сон.
Пташечки співають вміло,
Майже в унісон.
Чую, як вода дзюркоче
У ріці й шумить,
Мов мені сказати хоче
Щось у тую мить.
Я повітря удихаю
Й квітів аромат
Неповторний відчуваю
Під пісні пташат.
О так навкруги красиво,
Що й не описать
Неймовірнеє це диво
В вірші! Відчувать
Лиш можливо, почуттями
В диві цім тонуть,
Що люблю я до нестями.
В тім життєва суть
В цьому світі й полягає,
Щоби відчувать
Все, що світ цей обіймає,
І щоб працювать,
Доки серце калатає
Тихо в грудях в нас,
Доки кожну мить минає
Наш життєвий час,
Щоб на цьому світі жити
Добре і на нім
Гідний слід свій залишити.
Суть життя є в цім.
Євген Ковальчук, 22. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2025
Загубив я щастя,
На свою біду,
На своє нещастя.
Душу молоду
Щастя вже не гріє,
Мов жар промінця.
Більше не радіє
Душенька моя.
Де ж це я згубити
Щастя міг своє?
Як без нього жити?
Де ж те щастя є?
Сам себе питати
В мить ту я почав,
А тоді шукати
Власне щастя став.
Я спитав у неба,
А воно мені:
«Запитати треба
Сонце». В вишині
Сонечко палає.
Крізь небес вікно.
Може, дійсно знає
Відповідь воно.
«Сонце, любе сонце,
Бачило моє
Щастя? Та ж не сон це.
Щастя десь, та є».
Сонце, що так гріло
Лагідно в ту мить,
Тут же відповіло:
«Може, щастя спить
Лиш? Його збудити
Спробуй ти лишень,
І тоді лиш жити
Будеш з ним щодень,
Будеш відчувати
Щастя ти своє
І не будеш мати
Сумніву, що є
Дійсно світле щастя
У душі твоїй,
А про всі нещастя
Враз дозволь ти їй,
Друже мій, забути
В цюю ж мить навік,
Щоб щасливим бути
Весь життєвий вік
Свій, щоб з ним лиш жити
В світі цім щомить
І більш не губити
Щастя. Пролетить
Все життя стрілою,
Та все ж недарма,
Як жило з тобою
Щастя. Обійма
Хай завжди воно лиш,
Доки не мине
Те життя. Одно лиш
Кожному дано
В світі цім земному.
Винятком не є
Аж ніяк на ньому
Ти. Тож хай твоє
Щастя протікає
У душі щомить,
Доки час минає,
Доки стукотить
Серце й ним ділися,
Доки не мине,
Щоб усі злилися
З щастям цим в одне».
Євген Ковальчук, 21. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2025
Хай поглине синє море
Все на цьому світі горе!
Ні, його мені теж шкода,
Бо від нього буде шкода
І йому. Хай теє горе
Піде в небуття суворе:
Темне і холодне дуже!
І мене, й тебе, мій друже,
Хай лиш світлі, мов світання,
Думи, також почування
Огорнуть, неначе мати
Немовля! Лиш їх тримати
У собі завжди і всюди
Мають в цьому світі люди
Всі. А темні почування
І думки без співчування
Проженуть же хай негайно
В небуття, в якім, звичайно,
Всі, а також все відсутнє,
Щоб теперішнє й майбутнє
Нам всміхались завжди тільки,
Щоб щасливими настільки
Ми були, що світле щастя,
Вигнавши геть всі нещастя,
Неупинною рікою
Протікало б в нас з тобою
І лиш надихало жити,
А також добро творити,
Щоб жили у чарівному
Щасті всі на світі цьому.
Євген Ковальчук, 21. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2025
Неповторна кожна мить,
Що мина повз нас,
Де б ми не були, летить
Крізь невпинний час.
Митей безліч має час.
Всіх їх не злічить,
Бо мина час повсякчас
В світі цім, щомить,
Бо невпинно час іде,
Та вперед лишень.
Мить одна мине, прийде
Інша. Кожен день
Час, неначе птах, летить,
Також – кожну ніч.
Птаха можна зупинить.
Час же – марна річ.
Час, немов ріка, тече
У мороз й коли
Сонце світить і пече.
Миті, що пройшли,
Більш не прийдуть. Стер їх час,
Назавжди їх стер.
Замість них прийшли до нас
Інші, що тепер
Йдуть, тривають, та підуть
Згодом і вони.
Після них іще прийдуть.
Доки з вишини
Буде сонце-птах світить,
Буде час іти
Кожну неповторну мить.
Я це знаю. Ти
Знаєш теж. Відомо всім.
Це не новина.
Ще здавна цю в світі цім
Істину всяк зна.
Євген Ковальчук, 21. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2025
Добрий час
Йде до нас.
Скоро прийде він
У красі
Всій, й ми всі
Встанемо з колін.
Кожну мить
З ним лиш жить
Будемо всі ми
В світі цім
Чарівнім,
У який людьми
Ми прийшли,
Щоб жили
З ним лиш кожну мить,
Доки в нас
Повсякчас
Серце стукотить.
Добрий час
Злий від нас
Тут же віднесе
В небуття.
Все життя
Всі, а також все
Нам усім
В світі цім
Лиш добро нести
Будуть так,
Щоби всмак
Жили я і ти.
Євген Ковальчук, 20. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2025
І в сні, і наяву
У кораблі життя
Невпинно я пливу,
Думки та почуття
Тримаючи, які
І проявляю я
В легкі та у важкі
Моменти, як уся
Людська сім’я на цій
Землі, адже всі ми
Родилися на ній
У певну мить людьми.
Пливу я кожну мить
В життєвім кораблі
Не в морі, що шумить,
А тут же, на землі.
Цей корабель життя
Мить кожную несе
Мене у майбуття
З минулого. Усе,
Що є на світі цім
Насправді, наяву,
Сприймаю я на нім,
Тому що я пливу
У кораблі життя
На білім світі цім,
Бо маю почуття
Я і думки, що всім,
Що кожному із нас
В мить дані ту, яка
Не вернеться, бо час,
Неначебто ріка,
Лише вперед пливе,
Як той, хто в кораблі
Свого життя, живе
В цім світі, на Землі.
Євген Ковальчук, 20. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2025
Багаття почуттів
В моїй душі горить.
Хай як би я не хтів,
Його не загасить.
Впродовж всього життя
Горить в мені воно,
Бо кожне почуття
Моїй душі дано
У певний час, аби
Його я проявляв, –
Від щастя до журби,
І так себе являв
І світові, і тим,
Із ким я по життю
Іду шляхом одним
Назустріч майбуттю.
Багаття почуттів
Горить і вдень, і вніч,
Мов спалахи вогнів
Запалюваних свіч.
Багаття це одне,
Та безліч почуттів,
Які всього мене
Іще із перших днів,
Ще з перших митей тих,
Які давно пройшли,
Мене і всіх живих
У свій полон взяли,
В якому буду я
Кожнісінькую мить,
Як вся людська сім’я,
Допоки стукотить
Ще серце у мені,
У кожному із нас
Цілісінькії дні
І ночі – повсякчас.
Євген Ковальчук, 20. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2025
Я бажаю,
Щоб до краю
Лихо все дійшло
Навік-віки,
Щоб повіки
Лиха не було
В світі цьому.
Хай у ньому
Лиш добро усі
Роблять люди
Завжди, всюди
У його красі
Неповторній,
Чудотворній
Всій, а зло нехай
Всі забудуть,
Доки будуть
Жити! Злу хай край
Вмить настане!
Хай розтане,
Наче сніг, воно!
Щоби жити
І робити
Лиш добро, дано
Взимку, вліті…
В цьому світі
Нам життя усім.
Тож живімо
Та робімо
Лиш його на нім!
Євген Ковальчук, 19. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2025
Думи й почуття
Нашого життя –
Значення, зміст, суть.
Їх на світі цім
Завжди та усім
Лиш вони несуть.
Ми себе і світ
Протягом всіх літ
Всі сприймаєм лиш
Ними, бо людьми
Народились ми.
П’єш, їси і спиш…
Ти і кожен з нас
В відповідний час,
Бо вони в нас є.
З ними живемо.
Ними беремо
Все, що світ дає,
Щоби їх же й мать, –
Думать, відчувать,
А також робить,
Щоби добре жить
Часу кожну мить,
Добрий слід лишить,
Щоб як слід жили
Й ті, що не прийшли,
Але ще прийдуть.
Думи й почуття.
Нашого життя
Поляга в них суть.
Євген Ковальчук, 19. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2025
Здобути перемогу
Над лихом прагну я.
Бажання маю. Змогу?
Теж. Вся людська сім’я
Лиш має об’єднатись.
Самому ж не здолать
Все лихо, та старатись,
Зусиль всіх докладать
Усім нам варто. Разом
Здолаємо його.
Любов дороговказом
До цього є. Цього
Досягнемо ми з нею,
А також із добром,
Їх ширячи землею.
Щасливими цілком
Ми будемо всі з ними.
Не будемо тоді
Уже повік сумними
Та жити лиш в біді.
Я певен, кожен знає
Цю істину просту,
Як й те, що час минає.
Здійснити цю мету
Тому лише удасться,
Хто буде докладать
Зусиль усіх, не здасться.
Надії покладать
На те, що хтось поможе
Завжди, не слід. – Невже?
– Так. Хай поможе, може,
Сьогодні, завтра вже,
Можливо, і не зможе
Тобі допомогти.
Тож вихід треба гоже
Самому вміть знайти.
Євген Ковальчук, 19. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2025
Я із кожним роком
В майбуття своє
Йду неспішним кроком.
Серденько моє
В грудях калатає.
І тому я йду.
Серце не бажає
Стріти в нім біду
Чи якесь нещастя,
А бажає вкрай
Стріти світле щастя,
Що аж через край
В ньому би лилося,
Начебто вода,
Щоб усе збулося,
Що воно жада.
Серце вірить свято,
Що і буде так,
Що настане свято
Це, солодкий смак
Все ж життя відчує.
Серце знає те,
Що воно існує.
Хай і непросте
Те життя, що дане
Всім на світі цім,
Та усе жадане
Втілиться на нім.
Слід лиш не жадати
Тільки серцем всім
Це, а й працювати
Добре. Лиш у цім
Випадку здійсниться
Те, що прагнеш ти,
Що, можливо, сниться
Нині лиш. Пройти
Варто перешкоди
Всі, їх подолать,
Щоб не сміли шкоди
Жодної завдать.
Хай нелегко, може,
Руки ж опускать
Все одно не гоже.
Треба докладать
Всіх зусиль, що має
Всякий з нас в собі.
Кожен подолає
Лихо в боротьбі,
Хай яким би лихо
Теє не було.
Разом з ним же тихо,
Непомітно й зло
Зникне, вмить погасне,
Наче в небесах
Зірка, і прекрасне
Щастя, наче птах,
Залетить грайливо
В серденько твоє
І, мов справжнє диво,
Все, що в нього є,
Дасть, щоб з ним довіку
Жив на світі цім,
Щоб не знав ти й ліку
Дням щасливим всім.
Буде сонцелике
Небо голубе.
Щастя превелике
Огорне тебе,
Наче рідна мати
Власнеє дитя.
Будеш відчувати
Щастя все життя.
Євген Ковальчук, 19. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2025
Поступово холодніша.
Осінь же прийшла.
Тогоріч була тепліша.
Ніжного тепла
Сонце нам не шкодувало
В той погожий час,
А нам щедро дарувало.
В цей же рік до нас
Осінь також завітала,
Та раніш тепло
Сонячне від нас сховала. –
Літо відгуло, –
Мовить осінь всім, усьому, –
Вже час мій прийшов
Панувати в краю цьому.
Літа час пройшов.
Літо почимчикувало
Вже у інший край,
В цім своє відпанувало,
Стрівши в нім свій край.
Буду я вже панувати.
Проганять – дарма.
Ви не зможете прогнати.
Зможе лиш зима,
Як збіжить моя година
І її прийде.
Зна це кожная людина.
А зима іде.
Вже вона не горами.
Доки ж ще нема,
Доти буду я із вами,
Вами усіма.
Прийде зимонька – я піду,
Та прийду за рік,
Ідучи по тому ж сліду,
Як й вона, щорік.
Євген Ковальчук, 18. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2025
Лихо все я зневажаю.
Щоб навік давно
Вже в цім світі я бажаю
Все пройшло воно.
Не повинно бути лиха.
Не для нього цей
Світ. Хай обминає стиха
В нім воно людей
Всіх! Нехай живуть всі люди
У добрі лишень
Та його лиш роблять всюди,
Всім і кожен день,
Бо добро лише врятує
Нас усіх від зла,
Що на світі цім панує.
Щоб у нас була
Доля світлою, повинні
Ми робить його
Завжди будь-якій людині
Протягом всього
Нашого життя земного,
Навіть хай і ми
Помремо всі дня одного,
Бо ж звемось людьми.
Прагнемо в добрі ми жити
Всі, та, щоб було
Так, повинні і робити
Ми його, а зло
З пам’яті своєї стерти,
Щоби не робить
До самісінької смерти,
Доки сутотить
Серце в грудях, доки диха
В світі повсякчас
Кожен, щоб ніколи лиха
Не було у нас.
Євген Ковальчук, 18. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2025
Неначе м’яч, Земля
Невпинно, кожну мить
У космосі кружля.
Її не зупинить.
Тому і день у нас
На ній є, ніч є теж.
Тому й минає час,
Який не має меж,
Чи, може, є? Не зна
Це точно жоден з нас.
То осінь, то весна
У свій приходить час,
То літо, то зима
В цім світі настає,
Його мов обійма,
Немов дитя своє,
Бо крутиться Земля
І все, що є на ній, –
Ліси, моря, поля…
І в денній, і в нічній
Порі. Вона одна
У всесвіті усім.
Такої, як вона,
Ніде немає в нім.
У всесвіті ж світів
Є безліч – не злічить,
Хай як би не хотів
Хтось, може, це зробить.
І жоден з них на цей
Не схожий. В них нема,
До прикладу, людей,
Який світ наш прийма.
Умови ж бо на нім
Для цього є усі.
Тож в світі цім живім
У всій його красі!
Євген Ковальчук, 18. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2025
Думоньки мої, я з вами,
А зі мною ви.
Виражаю вас словами
Я. Ви з голови
Вилітаєте, неначе
В світі цім пташки.
Завжди ви в мені, одначе,
Любії думки,
Маю вас, щоб виражати
Вами почуття,
Що прийшлось в собі теж мати
Протягом життя,
Що минає безупинно,
Доки стукотить
Серце, бо так і повинно
Бути, щоб і жить.
Ви разóм із почуттями
Й є саме життя.
З вами йду його путями
Я у майбуття,
Що на мене мов чекає.
Я ж невпинно йду,
Доки серце калатає.
Лиш би я біду
Не зустрів ніколи в ньому,
Щоб на світі цім
Жив я в щасті чарівному
Завжди, бо ж у нім
Суть життя і полягає.
Це відомо всім,
Та чи кожен відчуває
Щастя? Ось, у чім
Тут стоїть просте питання.
Відповідь же зна
Кожен. Тож хай без вагання
Випливе вона!
Євген Ковальчук, 18. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2025
Я розплющив очі
Після сну та ночі,
Визирнув в вікно
І дивлюся: хмарне
Небо там, та гарне
Все одно воно.
Наче покривало,
Небо огортало
Й огортає світ,
Й буде огортати,
Буде сповивати
Протягом всіх літ.
Мовбито примари,
Плинуть в ньому хмари –
Неба кораблі –
Плинуть далі й далі
У незнані далі.
Я, хоч на землі,
Разом з ними плину
Думами. Приплину,
Може, з ними в рай,
У якому жити
Буду й не тужити,
А радіти вкрай
Кожну ніч і днину,
Будь-яку хвилину,
Всяку часу мить.
Може, цього разу,
Хай і не відразу,
Та все ж пощастить.
Євген Ковальчук, 18. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2025
Хай минають тихо
Кожного з вас лихо
Та гірка недоля.
Хай щаслива доля
Прийде, щоб із нею,
Наче із ріднею,
Ви жили довіку
Та не зали ліку
Митям, дням приємним,
Явним, не таємним.
Хай здійсняться мрії
Ваші золотії,
Світлі сподівання,
А також – бажання,
Щоб усе збулося,
Щоб вік вам жилося
Добре та утішно,
Гарно та розкішно,
Де би ви не жи́ли,
Що би не робили
В світі цім земному.
В щасті неземному
Завжди та усюди,
Де би ви в нім, люди,
Не були, живіте
І добро творіте
Всім. Воно врятує
Світ. Тож хай панує
Із любов’ю в ньому –
В всесвіті усьому!
Євген Ковальчук, 17. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2025
Ніч минула. Днина
Вже нова настала.
Днина, як людина,
Уночі теж спала,
Два закривши вічка
В мить, коли накрила
Світ навколо нічка.
Нині ж вже розкрила
Днина світлі очі,
Бо уже немає
Темної в нас ночі.
Інший край ніч має.
В наш край завітала
Світла, ясна днина
Й панувати стала
В нас, немов людина.
Буде панувати
В нас вона до ночі,
Потім піде спати,
Як заплющить очі.
В час той панувати
Буде в нашім крáю
Ніч. Всі будуть спати.
А, як з небокраю
Сонце вийде, днина
В нас нова настане.
Кожная людина
Збудиться і встане
З ліжка, працювати
Стане чи навчатись,
Щоби успіх мати,
Буде всяк старатись.
Так й минають днини.
Ночі так минають,
Жодної людини
Ні, не оминають.
Євген Ковальчук, 16. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2025
Хай солодким, наче мед,
Буде в вас життя,
Щоб ішли ви лиш вперед,
В світле майбуття,
У якому мрії всі
І надії теж
У своїй усій красі,
Що не має меж,
В ваше втіляться життя
Повністю, нехай
І колись без вороття
Прийде йóму край!
Доки ж ще його нема,
Світла радість хай
Ваше серце обійма!
Хай, немов розмай,
Квітне в нім також любов
Ніжна, чарівна
Знову, знову, знову й знов,
Доки промина
З часом і життя у вас –
Найцінніший дар,
Скарб, що має кожен з нас, –
І багач, й злидар,
Хай яким би не було
В нас усіх воно,
Та бажаю, щоб ішло
Добре все! Дано
Нам життя на світі цім,
У який прийшли,
Щоб лиш в щасті чарівнім
В ньому ми жили.
Тож усі й живімо в нім
Кожну часу мить,
Доки в нас на світі цім
Серце стукотить!
Євген Ковальчук, 15. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2025
Хай живе й не помирає
Щастя! Хай його
Кожен в цьому світі має
Протягом всього
В нім свого життя! Нещастя
Хай скічаться всі!
Хай лиш світле, добре щастя
Ув усій красі
Мов до хати, завітає
У людські серця
І у них перебуває
Все аж до кінця!
Хай серця ним будуть повні
Аж по самий край,
Щоб ці миті пречудовні,
Дивовижні вкрай
І тривали, і тривали
Без упину, так,
Щоб життя всі проживали
Власне лиш усмак,
Бо воно й дано для цього
Кожному із нас,
Навіть хай і дня одного,
Як настане час,
Все ж закінчиться навіки
В нас усіх життя,
Бо до нього вже повіки
В мить ту вороття,
Ні, не буде, як не хтіли
Дуже ми б цього,
Бо життям нас наділили
Лиш одним. Його
Через це ми й цінувати
Маємо усі –
Все життя це проживати
Лиш в усій красі.
Євген Ковальчук, 15. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2025
Перемога дістається
В праці, у бою
Тим лише, хто не здається,
Силоньку свою
Докладає, як би, може,
Важко не було,
Та вона йому поможе,
Щоб усе пішло
Так, як він того бажає,
Як того жада.
В тих, хто сил всіх докладає,
Будь-яка біда –
Й не біда, бо подолає
Він її в ту ж мить.
Навіть й сумніву не має
В тім, що пощастить,
В тім, що вийде, в тім, що зможе
Він все ж це зробить,
Як робити буде гоже,
А не байди бить
І на когось лиш надії
Покладати всі.
Так і не здійсняться мрії
Ув усій красі.
Може, хай і допоможе
У скрутную мить,
Хто зробити дійсно зможе
Це, однак щастить
Завжди так не буде, друже,
Як би не хотів
Ти цього насправді дуже.
Ні бажань, ні слів
Не достатньо. Працювати
Треба кожен день.
Перемогу будеш мати
Ти тоді лишень.
Євген Ковальчук, 15. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2025
Хай лихо все минеться
В цім світі – на Землі!
Хай доленька всміхнеться
Усім! Нехай малі
Й дорослі долю щасну
Пізнають до кінця,
Недоленьку нещасну
Провівши! У серця
Та душі, мов додому,
Хай прийдуть почуття
Лиш добрі! В світі цьому
Впродовж всього життя
Хай їх вони тримають
У них усяку мить
І їх лиш відчувають,
Допоки стукотить
У грудях серце! Світлі
В них почуття нехай,
Мов квітоньки розквітлі,
Цвітуть, немов розмай,
І їх оберігають
Від лиха та біди!
Хай їх повік не мають
Всі люди, а завжди
Вони живуть хай в щасті
Й любові, кожну мить,
Як жити у нещасті
Навік забувши вмить!
Нехай любов їх гріє,
Мов сонце! Щастя ж хай
Голубить і леліє,
Біді поклавши край,
Та не на мить – навіки,
Щоб світлі почуття
Текли в душі, мов ріки,
Впродовж всього життя!
Євген Ковальчук, 14. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2025
Моє життя, життя моє,
Невже в мені ти дійсно є?
Невже тримаю я тебе
В собі? Так, небо голубе
Тому є свідок. У мені
Крізь темні ночі, світлі дні
І тижні, місяці, роки,
Немов річки, течуть думки,
А разом з ними – почуття.
Із них й складається життя.
І серце в грудях стукотить,
І дихаю я кожну мить.
Усе це й вказує на те,
Що, хай ти часом непросте,
Та є в мені, що ти – не сон,
Що, мов схопив мене полон,
Та за якуюсь мить мине,
Коли розбудить хтось мене.
Це знаю, розумію я
Так, як і вся людська сім’я,
Яка живе на світі цім,
Бо він – її єдиний дім,
Принаймні нині, дім такий,
Який він є, хоча новий,
Можливо, хтось і віднайде,
Коли для цього час прийде,
Коли настане тая мить,
Як стане неможливо жить
На цьому світі. Це колись,
Та станеться. Лиш подивись,
Який цей світ, яка Земля
Вже нині. Наче промовля
Вона до кожного із нас,
Хай ми й не чуємо в той час
Її: «Спиніться! Годі вже
Мене лиш нищити. Невже
Ви все ніяк не збагнете,
Що те, на чому стоїте,
Де живете ви всі в цю мить,
Допоки серце стукотить,
Ви дійсно винищите вщент
У несподіваний момент,
Якщо без краплі співчуття
Впродовж всього свого життя
Ви руйнувати лиш мене
Всі будете. Не омине
Тоді така недоля вас,
А з вами і мене. В той час
Ще хтозна, чи знайдете вмить
Планету, де могли б ви жить.
Задумайтесь про це лишень,
Ще поки не настав той день,
Бо ж ваша доля у руках
Лиш ваших. Може, у світах
Інакших ви могли б робить,
Що заманулося б в ту мить,
Та певних правил в цім щомить
Потрібно, щоб на ньому жить,
Дотримуватися. Вони –
Мов камені, як валуни,
Які й тримають весь цей світ
Всякчас іще з прадавніх літ».
Євген Ковальчук, 14. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2025
Найцінніший скарб в житті людини –
Це здоров’я, а ціннішого немає
Більш нічого. Через ночі, днини,
Тижні, місяці, роки минає
Час. Ми всі це помічаєм, кожен,
Адже будь-хто з нас живе чи то існує.
Цінувать здоров’я всяк із нас спроможен,
Та чи дійсно кожен з нас його цінує?
Більшість з нас здоров’я цінувати
Лиш у ту годину починають
Так, як і життя, що дала мати,
Як вони його тоді втрачають.
Та здоров’я цінувати, я вважаю,
Слід й тоді, коли його ми маєм,
Насолоджуючись ним у ріднім крáю
Чи деінде, де ми проживаєм.
Є здоров’я в нас фізичне і духовне.
Першеє відповідає в нас за тіло,
Другеє – за дух. Що більш коштовне,
Цінне? Відповім на це я всім вам сміло,
Що і перше, й друге, звісно, рівно
Цінними є, більш чи менш немає.
Це усім відомо, безсумнівно.
Певен я, що кожен з нас це знає,
Як і те, що все, що в цьому світі
Є, на нього також упливає
Менш чи більш і взимку, і уліті,
Навесні і восени. Буває
Час, коли воно у нас міцніше
Чи то навпаки. Тому всі люди
За здоров’ям слідкувать пильніше
Мають повсякчас, а також всюди.
І воно підводити не буде
За кордоном чи у ріднім крáю.
Про хвороби ж кожен з нас забуде.
Я цього усім вам і бажаю.
Євген Ковальчук, 13. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2025
Щастя роздобути
Дуже я бажаю,
Щоб щасливим бути
В світі, в ріднім крáю.
Чи, можливо, щастя –
Це лише омана,
Що самі нещастя
Світ цей, мов ліана,
Вкрили, оповили
Міцно, що й немає
Ні у кого сили
Вибратись з них? Має
Кожен з нас про щастя
Думку особисту
Так, як й про нещастя, –
Стежечку тернисту,
По якій прямує
Часом проти волі,
Та той, хто будує,
Наче дім, поволі
Все ж збудує щастя
Й буде в ньому жити,
Збувши всі нещастя,
Щоби не тужити
Важко вже ніколи,
Бо життя для цього
В світі цім, відколи
Ми ввійшли до нього,
Нам усім і дане.
Тож нехай огорне
Кожного жадане
Щастя й неповторне
І не відпускає
Ні на мить, допоки
Серце калатає
Ночі, дні та роки!
Євген Ковальчук, 13. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2025
*****
Плекаю я надію,
Що все лихе мине.
Про це найбільш я мрію
І серденько сумне,
Тим лихом оповите.
У світлі почуття,
Немов маля, сповите
Хай буде все життя
Воно й душа незрима,
Та суща і жива!
Хай цьóго вірша рима,
Також його слова
Цьому ж і посприяють!
Хай світлі почуття
У душу уселяють
На все моє життя,
Яке іде, минає
Й колись-таки мине,
А іншого немає
Й не буде, бо одне
Воно на світі цьому
Так, як у всіх людей,
Які живуть на ньому, –
В слов’ян і в іудей…
Хай почуття лиш світлі
У кожного із нас,
Мов квітоньки розквітлі,
Буяють, та весь час,
Аж доки не настане
Життю кінець в ту мить,
Коли, мов сніг, розтане
Воно цілком умить
І світлі почування,
Яким немає меж,
Як мить прийде остання,
Розтануть, звісно, теж.
Євген Ковальчук, 12. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2025
Розбудовую я дім
Світлих почуттів
І думок, щоб жити в нім
Так, як я б хотів
Протягом всього життя,
Що мені дано,
Бо ж колись без вороття
Промине воно.
Світлих дум і почуттів
Повен дім цей вкрай.
Звів його і, як хотів,
В нім живу і край,
Світ запрошую я весь,
Всіх постійно жить
Саме в ньому, а не десь,
Де, окрім тужить,
Не робили б зовсім нич*.
В цьому ж домі жить
Будуть, начебто панич,
Неповторну мить
Кожну їхнього життя –
Вдосталь усього
Матимуть і майбуття
Дасть їм теж його.
Світлих дум і почуттів
Дім. В його красі
Всій, як кожен і хотів,
Вже живуть усі
Й житимуть, допоки в них
Стукіт серця чуть,
А людей уже сумних
Більш не буде. Буть
Так і має. В цьому й суть
Нашого життя,
Що лиш світлі нам несуть
Думи й почуття.
*Нич – діал. Нічого
Євген Ковальчук, 12. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2025
Я повітря удихаю.
Завдяки йому живу
На Землі, у ріднім крáю
Я насправді, наяву,
Як і ви, завжди і всюди.
Не могли б без нього жить
Ані я, ні ви – всі люди.
Ну, хіба що певну мить,
Кілька митей, та не більше,
Бо без нього помремо.
Цінувать його найбільше
Слід, допоки живемо,
Так, як і життя єдине,
Та не роблять це, на жаль,
Люди. Ну, а час все плине,
Наче корабель удаль.
А повітря бруднять люди
Без краплиноньки жалю
Повсякчас і майже всюди.
Годі вже! Я вас молю.
Чи не можете збагнути,
Що повітря – це життя,
Що без нього нам не бути?
Промине без вороття
Все життя раніш, ніж має,
А на світі будуть жить
Ті, кого іще немає,
Ті, кому поталанить
Вижити, ледь народившись,
Удихаючи брудне
Це повітря. Зупинившись,
Обпекла всього мене
Думка ця, немов багаття.
Тож повітря бережім
Завжди любі сестри й браття,
І ніколи не бруднім!
Євген Ковальчук, 12. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2025
Небо землю вкрило,
Наче покривало.
Сонячне світило
В ньому запалало,
Бо нова настала
Днина. Ніч минула,
Що раніш тривала.
Ніч немов заснула.
Ясна, світла днина
В край мій завітала
І, немов людина,
Чемно привітала
Край весь, що навколо
Око лиш милує.
Сонячнеє коло
Нині в нім панує,
Будить все довкола
Враз зі сну нічного
Повагом, спроквола
Й буде до самого
Вечора блищати,
Доки не настане
Ніч – година спати.
Днина ж вмить розтане,
Наче сніг, в ту пору.
Сонця не побачиш,
Як піднімеш вгору
Очі. Чи пробачиш
Ти йому, не знаю,
Але це зробити
Раджу. З небокраю
Встане й знов світити
Сонце ж буде завтра
Й гріти, любі браття
Й сестри, наче ватра,
Вогнище, багаття.
Євген Ковальчук, 12. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2025
Минає час невпинно
Крізь місяці та роки,
Бо бути так повинно.
Він йде, хоча ми кроки
Не чуємо. Не знає
Ніхто, коли почався
Хід часу, що минає,
Тому що не стрічався
Ніхто з ним на початку
Його, тому що всюди
З’явився він спочатку,
А потім лиш вже люди,
Що назву цю надали
Йому і рахувати
Його тоді почали,
І назви надавати
Його відтинкам, щоби
Усіх їх відрізняти.
Так жити до вподоби
Їм, можуть порівняти
Період, що минає,
З тим, що уже минувся,
Якого більш немає,
Та, що таки відбувся,
І можуть поділити
Роботу й відпочинок,
Щоб добре в світі жити,
А не все без зупинок
Робить чи спочивати.
Слід зважувати перше
І друге, й пам’ятати –
Здоров’я лиш найперше.
Хай кажуть час лікує,
Та лиш того, хто всюди
Належно ним керує.
Не забувайте, люди.
Євген Ковальчук, 11. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2025
*****
Здолаємо ми перешкоди,
Як об’єднаємося всі.
Й ніщо вже не завдасть нам шкоди.
На світі цім у всій красі
Його ми будемо всі жити,
Можливо, навіть повсякчас,
Якщо ми будемо робити
Належно. Лиш тоді до нас
Щаслива доля завітає,
З якою житимемо ми,
Допоки наш вік-час минає.
Колись мине ж, бо ми людьми
Усі на світ цей народились,
Та щоб не темні почуття
Й думки, а щоб лиш світлі лились
У нас впродовж всього життя,
Його мить кожну та робили
Належно, всюди й повсякчас,
Щоб добрий слід свій залишили,
Допоки не минув наш час,
Нащадкам, що ще будуть жити,
Які в цей світ земний прийдуть,
Щоб в щасті жити, не тужити.
Життя в цім полягає суть.
Адже воно із часом плине
І також з ним колись мине
Навіки, бо життя єдине
У кожного із нас, одне.
Тому воно і є безцінним
В цім світі. Зна це кожен з нас.
Отож життям ми повноцінним
Усі живімо повсякчас
І всюди, доки проминає
Так непомітно в нас воно,
Бо, певен, кожен з нас це знає –
Для цього нам життя й дано.
Євген Ковальчук, 11. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2025
У морі слів я потопаю.
Навколо мене лиш слова.
І у собі я теж їх маю.
Преповна ними голова.
Щоденно їх я уживаю
І чую їх також щодня.
Я разом з ними здобуваю
Про світ навколишній знання.
Все, що є в нім, обо’язково
Іще з прадавнішніх часів
В нас називає певне слово.
Є в кожній мові безліч слів.
Так-так. Тих слів і не злічити,
Хай скільки б ти їх не лічив.
І кожне з них потрібно вчити.
З них деякі уже ти вчив,
Вже знаєш, бо їх уживаєш
У повсякденному житті,
Як робиш і відпочиваєш,
У миті прóсті й непрості.
Їх стільки, мов зірок на небі.
А уживаємо їх ми
Усі при кожній тій потребі,
Що є, бо ж є ми всі людьми.
Ми виражаємо всі ними
Впродовж всього свого життя,
Його простими і складними
Йдучи стежками, почуття
Й думки, які в нас виникають
Як відповідь на те усе,
(Нехай якими не бувають),
Що світ цей у собі несе.
Не можемо ми їх торкнути
Рукми так, як і почуть,
Промовити і зміст збагнути,
Який вони в собі несуть.
Якщо ж зміст невідомий слова.
Його словник повість нам всім.
В нім зафіксована є мова
Кожнісінька на світі цім.
Хоч кожна мова, звісно, має
Свої слова і їхню суть,
Яка їх наче розкриває.
Її усі слова несуть
В собі, адже без неї слово
Не є ним. Певен, кожен зна
Це в цьому світі пречудово.
Далеко це не новина.
Слова складаються із літер.
У кожнім слові є вони.
Їх здмухати не здатен вітер
Із будь-якої сторони,
Бо в слові літери – наначе
Фортеці камені міцні
Та непорушнії, одначе,
Додати варто тут мені,
Ті літери лиш, що формують
Лексичний слова певний зміст.
Вони його немов будують,
Як будівельники сіл, міст
Хати, будинки… Кожне слово –
Країни житель. А ім’я
Її – це мова, що чудово
Ти, він, вона, а також я
Повинні вчити повсякчасно,
Впродовж всього свого життя,
Щоб виражали ми прекрасно
Свої думки та почуття,
А також все, що в світі цьому
Існує, називали ми,
Бо народилися на ньому
У певний час всі ми людьми.
Євген Ковальчук, 11. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2025
Ясне сонечко, зігрій
Ти мене собою.
Я й надалі, друже мій,
Прагну із тобою
Жити, хай уже й пройшло
Літо. Потребую
Все одно твоє тепло.
Як нема – сумую
Я. Тужливі почуття
Душу огортають
І її без співчуття
Краять, не пускають
Радіснії почуття
В неї. Я ж бажаю
З ними провести життя,
Бо без них страждаю.
Ясне сонечко моє,
Їх у душу впустить
Лагідне тепло твоє,
Їхній квіт розпустить
На довколишній весь світ.
Більш нести не буду
У душі важкий лиш гніт.
Я його забуду.
Із тобою щастя я
Буду відчувати.
Буду в ній усе життя
Я його тримати
І ділитися ним теж,
Щоби щастя мали
Це, яке не має меж,
Всі, більш не страждали,
Бо для цього й живемо
Ми на світі цьому,
Хай і навіть помремо
Всі колись на ньому.
Євген Ковальчук, 10. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2025
*****
Мої думки, сини та дочки
Кохані та єдині,
Стають в віршовані рядочки
У ранішній годині.
Вони прокинулися, встали,
Бо ніч уже минула.
Нічні години всі розтали,
Мов сніг. Уже прибула
Із краю іншого та днина,
Що сонцем освітила
Всю Україну, що єдина
На світі всім, й відкрила
В душі новії почування.
І думи розбудила
У голові моїй вже зрання
Якась могутня сила.
І думоньки ті полилися
На цей папір рікою,
Мені сказавши: «Усміхнися.
Ми завжди із тобою».
І вірш новий з них утворився
Не перший, не останній.
Він з вас, думки, мов народився
На світ в порі цій ранній.
А звідки ж ви всі узялися? –
Із почуттів. Мов ріки,
Без них в тобі б ми не лилися
На світі цім повіки. –
Відповіли думки. Будую,
Як дім, я вірші ними,
Коли радію та сумую,
Легкими та складними
Стежинками життя земного
Йдучи безперестану,
Допоки ночі, дня одного
Засну й повік не встану.
Євген Ковальчук, 09. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2025
Вітаю днину я нову,
А також ясне сонце.
Який же рад я, що живу
Я дійсно, що не сон це.
Хоч іноді здається, що
Життя – це сон, омана.
Побий мене в нім грім, якщо
Це правда нежадана.
Та ні. Насправді я живу,
Насправді я існую
На цьому світі, наяву
Й своїм життя керую
Так, щоб, мов квітонька, цвіло
Воно завжди й усюди, –
Щоб в мене все гаразд було.
Для цього я, ми – люди
І народилися на світ,
Де мешкаємо нині
Впродовж своїх життєвих літ
У рідній батьківщині,
І щоб лишити гідний в нім
Свій слід, щоб покоління
Наступні в щасті чарівнім
Жили теж і коріння
Своє не забували ввік.
Для цього ми на світі
Проводимо життєвий вік
І взимку, і уліті,
І восени, і навесні,
А не щоб коротали
Його цілісінькії дні.
Життя для щастя дали
Всім нам. Отож на світі цім
Даремно не горюймо,
А, щоб жить в щасті неземнім
Завжди, як слід працюймо!
Євген Ковальчук, 08. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2025
Блакитне небо угорі.
Живе на ньому сонце,
Яке у денній лиш порі
Надворі й крізь віконце
Сіяє, промені до нас
Поволеньки пускає,
Якими лиш у денний час
Голубить, зігріває
Найбільше влітку, навесні
Та восени не дуже.
Відомо це не лиш мені,
Але й тобі, мій друже.
Життя є джерелом воно
Так само, як водиця.
Для цього сонце нам й дано.
Не є це небилиця.
Усе живе, не ми лишень,
Але й також природа,
Яка буя ледь не щодень, –
Утіха, насолода –
Це робить завдяки йому
І дощику рясному,
Що напува її. Тому
Ми сонцю золотому
Повинні бути вдячні всі,
Живучи в цьому світі
В його небаченій красі
Всій, сонцем цим зігріті.
Тож дякую тобі за це
Я щиро, сонце красне.
Хай часом б’є життя в лице,
Та все ж воно прекрасне,
Бо робиш ти його таким.
В цім є й твоя заслуга.
Тому пишаюся я тим,
Що маю сонце-друга.
Євген Ковальчук, 08. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2025
Сонця промені ловлю
Я своїм лицем.
Як же я тебе люблю,
Сонце! З кожним днем
Ця любов все більш і більш
В серці вироста.
Я тебе люблю найбільш.
Ну, а висота,
Що між нами пролягла,
Не завада, ні.
Не жалієш ти тепла
Все-одно мені,
А його на світі цім
Шлеш в день ясний цей.
Не було б тебе на нім,
Не було б людей
І живого усього,
Не було б життя.
Зникнеш дня ти одного
Вже без вороття,
Може, зникнуть і помруть
Майже все і всі,
Що на світі цім живуть
Ув усій красі.
Ти ж життя є джерело,
Ним було і вік
Будеш ним, твоє тепло,
Що із року в рік
Шлеш ти щедро нам усім
Чи то менш, чи більш.
Ось, за що тебе на цім
Світі я найбільш,
Серцем всім своїм люблю
І всі промінці
Лагідні твої ловлю
В дні прекрасні ці.
Євген Ковальчук, 07. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2025
Зводжу погляд я угору.
Небаса там непохитні
В денну й ясную цю пору.
Повністю вони блакитні.
Ні початку, ані краю
Я у них все не знайду.
Поглядом я їх шукаю,
Та дарма. Не віднайду,
Бо нема їх в них. Безмежні
Тії ясні небеса
І цим самим незалежні.
Вабить їхня та краса
Погляд мій. Ніяк не можу
Відвести його від них
У погоду цюю гожу,
Та не лиш від них одних,
А й від сонця, що палає
В них, немов вогонь палкий,
І так ніжно зігріває.
Завдяки йому й живий
Я і всі, і все, що має
Світ в собі. О небеса!
Серце й душу потрясає
Ваша дивная краса.
Все милуюсь я й милуюсь
Вами в днину цю ясну
І ніяк не намилуюсь,
І ніяк я не збагну,
Хто чи що могло створити
Вас так само, як і світ,
У якім честь маю жити,
Де прожив вже тридцять літ
Я й живу, допоки б’ється
Серце в грудях повсякчас,
Доки, наче річка, ллється
В світі мій життєвий час.
Євген Ковальчук, 07. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2025
О, блакитні небеса!
Як же вас люблю
Я! Яка ж у вас краса!
Чи, бува, не сплю
Я. А може, ви – лиш сон,
Що схопив мене
У солодкий свій полон,
Сон, який мине
Згодом, у неждану мить?
Ні, я наяву,
Доки серце стукотить,
З вами все ж живу.
Як на вас я погляд звів,
То вже відвести,
Як би я цього не хтів,
Сили віднайти
Вже не можу. Він немов
Разом з вами зливсь.
З вами я неначе знов
В світ цей народивсь.
Як у вас пливуть хмарки,
Так пливуть у вас
І усі мої думки
Крізь невпинний час.
Вабите ви всіх птахів,
Маните й мене,
Радуєте і без слів
Серденько сумне,
Особливо в ясний час,
Той коли пала
Сонце лагідне у вас,
Сповнене тепла,
Що мені та людям всім
Шле, ним зігріва.
Щастя більшого на цім
Світі й не бува.
Євген Ковальчук, 07. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2025
Поезіє, тобі життя
Присвячую своє –
Усі думки та почуття,
Які у мене є
І завдяки яким тебе
Сприймаю та пишу.
В цім світі часточку себе
З тобою так лишу,
Бо впевнений, що недарма
Я все-таки прийшов
На світ цей, що мене трима,
Де і тебе знайшов,
Пізнав та й досі пізнаю
Твою я глибину,
Якій належне віддаю.
Поезіє, струну
Моєї чуйної душі
Заділа ти колись,
І з неї музика-віршí
Рікою полились,
Рікою, що не зупинить,
Що буде вже текти,
Допоки не порветься нить
Життя, а з нею й ти.
Хоч ні, ти й далі будеш жить,
Допоки буде світ
І буде сонечко світить,
І будуть люди. Цвіт
Зів’яне твій тоді лишень,
Твоя порветься нить,
Коли мине останній день,
Його остання мить.
А доти квітнутимеш ти,
Мов квіти, й повсякчас
З тобою будемо ми йти
Крізь неупинний час.
Євген Ковальчук, 07. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2025
Йде до мене доля
Світлая моя.
Геть іде недоля.
Із тобою я,
Світле доле, буду
Жити в світі цім,
А недолю збуду
Вже навік на нім.
Жити я з тобою
Прагну кожну мить,
Хай життя стрілою
В мене пролетить,
Пройде все, минеться
У неждану мить
Й більш не повернеться,
Більш не буду жить.
Та, якщо з тобою
Проживу життя
Й добрий за собою
Слід на майбуття
Я на цьому світі
Також залишу
Не у заповіті –
Дійсно, запрошу
Цим тебе на ньому
До людей, щоб всі
В щасті чарівному,
У його красі
Всій жили щоднини,
Кожну мить жили,
Доки їх години,
Миті не пройшли,
Миті всі земного
Їхнього життя,
Бо не буде в нього
Більше вороття.
Євген Ковальчук, 06. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2025
*****
Дуже я бажаю,
Щоб все зле до краю
Вмить дійшо й навіки,
Щоб, неначе ріки,
Світлі почування
З вечора до рання,
З рання до смеркання,
Доки мить остання
Не мине, лилися
В серці; щоб збулися
Всі лиш добрі мрії,
А також – надії
В кожної особи
І щоб всі хвороби
Їх не помічали,
Щоб їх оминали
Завжди всюди тихо,
А із ними й лихо
Та усі нещастя.
Замість них хай щастя
Кожен з них віднайде
І в його світ зайде,
І живе вік в ньому,
Бо життя суть в цьому,
Звісно, й полагає.
Кожен з нас це знає.
Та, щоб в щасті жити,
Мусимо рибити
Добре. Тож робімо
Й в щасті цім живімо!
Євген Ковальчук, 06. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2025
Зранку крізь віконце
Зустрічаю сонце
І вітаю днину
Так, немов людину,
В інший край провівши
Ніч. На небо звівши
Очі, споглядаю
Небо в ріднім кра́ю.
А воно блакитне,
Також непохитне.
Де-не-де хмаринки
В нім, та ні краплинки
Не паде з них поки.
В нім летять сороки
Й інші пташенята.
Вся земля, обнята
Небом ще квітує,
Хоч уже панує
Осінь-королева.
Вбрані ще дерева
В листячко зелене
Й квіти, що у мене
В серці почування
Світлі, мов світання
Сонячне світило,
Будять ніжно, мило,
Що лише радіти,
Як веселі діти,
Хочеться без краю
У коханім кра́ю.
Євген Ковальчук, 06. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2025
Прокинулася днина.
Заснула темна нічка
Міцним сном, мов людина,
Заплющивши два вічка.
Із обрію устало
Уже яскраве сонце,
Яке в нічний час спало,
І крізь небес віконце
Промінням ніжно, мило,
Мов матінка дитину,
Навкруг все розбудило
У ранішню годину.
Прокинулась природа
І пишно забуяла.
Її прекрасна врода
Увесь світ обійняла,
Його зачарувала,
Як добра чарівниця.
В садочку заспівала
На дереві синиця,
А з нею – інші птиці.
Новий день привітали,
Йому всі таємниці
Свої так розказали.
Прокинулися люди
Також і з ліжок встали
В селі, у місті – всюди
Й новий день привітали,
І після сну ізрання,
В собі набравшись сили,
До праці та навчання
Охоче приступили.
Коли ж настане нічка,
Мине, засне ця днина,
Заплющивши два вічка,
Неначебто людина.
Євген Ковальчук, 06. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2025
Світу я належу
І також залежу,
Як і всі, від нього,
Від умов, що в ньому
Є, що всім, усьому
Протягом усього
В світі існування
Чи перебування
Правила диктують
Кожен рік і днину,
Всякую годину
Й мить, що час формують,
Що у нім минає
Й впину все не знає
Ні на мить. Умови
Світу лиш панують,
Всім, всіма керують
Навіть без розмови,
Мовчки, та дієво.
Всі вони миттєво
Певні зміни вносять
В світ цей завжди, всюди,
Навіть хай і люди
Їх того не просять,
Хоч на них впливають
Так, як можуть, знають,
Часто – лиш на шкоду,
Та, щоб раювати,
Варто доглядати
Матінку-природу.
Євген Ковальчук, 05. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2025
Ти здобути результат
Бажаний не зможеш
Без жоднісіньких затрат.
З ними переможеш
Будь-якую ти біду,
Лихо та нещастя,
Житимеш, мов у саду
Райськім, справжнє щастя
Упустивши в тую мить
В душу, щоби жити
В цьому світі з ним щомить
І більш не тужити.
Праця будь-яку напасть
Тут же подолає
Й щастя світлеє надасть,
Що кінця не має,
А триває цілий вік
Наш на світі цьому.
Не зустрінеш вже повік
Ти біду на ньому
Разом з працею. Біда
Працю оминає
В того, хто цього жада
Й сил всіх докладає,
Щоб вона на очі більш
Дійсно не з’являлась,
Ані менше, ані більш
Вже не проявлялась.
Не порожні це слова.
Я вас запевняю.
Істина це вікова,
Що я вам являю,
Хоч відома вам здавна,
Та ще не завадить
Нагадати, бо вона
Завжди вам зарадить.
Євген Ковальчук, 05. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2025
Хоч і радію я й тужу
В душі також часами,
Та з почуттями я дружу
Так само,як з думками.
Формують ж бо усі вони
Мене як особистість.
Формую й я їх з сторони
Інакшої. Барвистість,
Різноманітність, що без меж,
Я їхню всю сприймаю
Свідомо, несвідомо теж.
Їх у собі тримаю
Свого життя я кожну мить.
Без деяких не вмів би
Я, як і всі, на світі жить,
Хай як цього не хтів би.
Усі вони складають суть
Життя, що проживаю.
Вони формують і несуть
Її. Усе, що маю,
Що мав і матиму, без них
Не мало б в світі суті.
Заради них, лиш них одних
Знання усі здобуті,
Уміння й навики усі
Ми здатні утілити
В життя у їхній всій красі,
Щоб добре в світі жити,
Лишити гідний слід у нім,
Щоб також покоління
Майбутні в щасті чарівнім
Жили. Лише хотіння,
Бажання, щоби так було,
Цьому не посприяє.
Робота – щастя джерело.
Воно, мов квіт, буяє
В душі, у серці завдяки
Лиш їй. Вона формує
Його, як почуття й думки,
Що кожен генерує.
В думок і почуттів нема
Лиця, однак існують
Вони у нас і недарма,
Бо щастя те формують,
Будують так, неначе дім,
У тих, хто знає, вміє
Й керує ними в світі цім,
А не про це лиш мріє.
Все, що існує, їм завдать
І користь, й шкоду може.
Тому слід ними й керувать
Уміти добре, гоже.
Не знаєш? Не умієш? Вчись.
Не бійся помилитись.
Лишень невдачі не корись.
Ніколи їй коритись
Не смій. Потрібно далі йти,
Невдачу ж ту – долати.
Тоді здобудеш успіх ти,
Який раніше мати
Бажав лиш. Почуття й думки
Пов’язані з собою,
Сполучені, мов ланцюжки.
Життєвою тропою
Ми з ними повсякчас йдемо
Й ітимемо допоти,
Допоки вмить не помремо
Навіки. Ну, а доти
Нехай вони у нас цвітуть,
Мов квіти, й прикрашають
Усі життєву нашу путь*,
Яку вони складають!
* Путь – заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 05. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2025
Між добром і злом
Маєш вибір ти,
Та добра шляхом
Я тобі іти
Раджу повсякчас,
Доки промина
Твій життєвий час.
Кожен в світі зна,
Що добро лишень
Щастя принесе,
Щоб ти кожен день
Жив з ним, й віднесе
Вмить нещастя всі
Десь у небуття.
Ув усій красі
Щастя все життя
Будеш жити з ним
Ти лише тоді,
А не буть сумним
У душі, в біді,
Що без співчуття
Душу ту вража
Протягом життя,
Мов лезóм ножа.
Як добро робить
Будеш людям всім,
То із ним же й жить
Будеш ти на цім
Світі, доки час
Твій на нім мина.
Знає кожен з нас
Це. Не новина
Це, та нагадать
Зважусь ще в цю мить,
Щоб не забувать
Це й добро творить.
Євген Ковальчук, 04. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2025
Розлучаюся з тобою
Я, журбо, навік.
Вже набридло із журбою
Коротати вік.
Йди із серденька мойого
Й більш не повертайсь
Ти уже повік до нього,
І не намагайсь!
Йди, журбо невиправима,
Вже у небуття!
Навіть хай ти і незрима,
Та без співчуття
Труїш серце лиш собою,
Мов отруйний змій.
Розлучитися з тобою
Вже настав час мій.
Йди у небуття навіки,
Щоб нікого більш
Не терзала ти повіки!
Я цього найбільш,
Серденьком усім бажаю
Й певен, що дійдеш
Врешті до свого ти краю,
Навіть хай не йдеш,
Бо тобі його влаштую
Я, щоб без кінця,
Пророкуючи лихую
Доленьку, серця
Людські більш не полонила
Ти без співчуття,
А, щоб світла радість жи́ла
В них усе життя.
Я її, тебе прогнавши,
Тут же упущу
І тебе, кінець поклавши,
В них більш не пущу.
Євген Ковальчук, 04. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2025
Повів вітру відчуваю
На своїм лиці
В любому своєму краю
Й сонця промінці
В той же час лице ласкають
Лагідно моє,
В тіло, в серце упускають
Всі тепло своє,
Що розбуджують в них мило
Світлі почуття.
Ніжне сонячне світило
Протягом життя
Світить, сяє та палає
В ясних небесах
І проміннячко пускає,
Що летить, мов птах,
До Землі і укриває
Всіх її жильців,
І так ніжно зігріває,
Що бракує слів,
Щоби ними описати
Всі ті почуття.
Їх лиш можна відчувати
Упродовж життя,
У його окремі миті,
Світлі, чарівні,
Що тим дивом оповиті.
Десь у глибині
Серденька я відчуваю
Диво чарівне
Це, в якім немає краю.
Усього мене
Згодом диво це сповняє,
Світлі почуття
Й думи в мене уселяє
Вже без вороття.
Євген Ковальчук, 04. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2025
Чарівливими словами
На папері світ
Відмикаю, мов ключами,
Де буяє квіт
Пишнобарвний та пахучий,
Милі пташечки,
Голос у яких співучий,
Піють пісеньки,
Ріки ллються та дзюркочуть
Так, немов вони
Повідомити щось хочуть;
В небі, мов човни,
Хмароньки пливуть і сонце
Світле виграва
З них, неначе крізь віконце,
Й ніжно зігріва.
В світі цім нема напасті,
Горя, бід і лих.
Люди всі живуть у щасті.
Душі повні в них
Добрими лиш почуттями,
Бо життя усі
Й світ цей люблять до безтями.
Ув усій красі
Кожен з них його сприймає,
Так, як справжній дар,
Що в житті своєму має.
Аж до самих хмар
Долітають всі від щастя
У своїй душі,
Позабувши всі нещастя.
Як товариші,
Друзі, всі живуть у згоді,
Злагоді, добрі
Лиш при будь-якій погоді
Й будь-якій порі.
Євген Ковальчук, 04. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2025
Серце, повне почуттів
Світлих лиш, радіє
Цій природі, що без слів
Пишно так буйніє.
І життю радіє теж
Серце, і немає
Радості цій жодних меж.
І душа співає.
В ній природа почуття
Також викликає
Світлі протягом життя,
Що щомить минає
Через ночі, через дні,
Місяці та роки
У коханій стороні,
Де шумлять потоки,
Де співають солов’ї
З рання до смеркання,
Де діброви і гаї
Квітнуть… Почування
Й думи будять у мені
Всі вони веселі,
А натомість всі сумні
З голови-оселі
Й серденька мого женуть,
Звідки вже повіки
Більш до мене не прийдуть.
Радісні, мов ріки,
Протікатимуть в мені
Все без перестану,
Цілі ночі, цілі дні.
Разом з ними стану
Я одним, з’єднаюсь я
Й житиму чудово
З ними, доки смерть моя
Не прийде раптово.
Євген Ковальчук, 04. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2025
Погляд потопає
Мій у небесах.
Він у них літає,
Мов стокрилий птах.
Небеса базкраї.
Вільні небеса.
У моєму краї
Їхняя краса
Погляд мій чарує,
Вабить і вража.
В небесах мандрує
Він. – А де ж межа
Їхня? – Він питає. –
А її нема.
Небо те безкрає,
Що мов обійма
Землю, як дівчину
Парубок, висить
І у ніч, і в днину,
Їхню кожну мить.
Небо непохитне
Чорне у нічну
Пору і блакитне
В денну у яснý,
Чарівну погоду,
Як сія на нім
Сонце на догоду
І мені, і всім,
Хто живе на цьому
Світі і хто жить
Буде ще на ньому,
Як настане мить.
Небеса. Красиво
В ночі і у дні
В них. Повік це диво
Не збагнуть мені.
Євген Ковальчук, 03. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2025
Зводжу погляд в небеса.
В них ані хмаринки.
Дивовижная краса
Їхня без зупинки
Манить, зваблює мене,
Кличе за собою:
«Знайдеш щастя чарівне.
Лиш іди за мною».
Я у небеса іду,
А вони безкраї.
Дійсно щастя віднайду
Я у їхнім краї?
Я питаю сам себе.
А можливо, сон це?
Це ж лиш небо голубе.
А на ньому сонце
Промені ті посила
Так, мов вперше, повні
Всі і ніжності, й тепла.
В миті ці чудовні
Смуток серце полиша.
Радість огортає
Серце, а із ним душа
Весело співає,
Бо в ній також почуття
Світлі, наче квіти,
Квітнуть. Протягом життя
Буду я радіти
Кожній миті. Небеса.
Сонце, що палає,
Хай ніколи не згаса.
Серденько благає.
Світлі почуття у нім
Сонце викликає
В час, коли мене на цім
Світі зігріває.
Євген Ковальчук, 02. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2025
Заходь у серденько моє,
О щастя чарівне
Й, мов мати немовля своє,
Собою в нім мене
Ти огорни та оповий,
Щоб жив з тобою я,
Допоки є іще живий,
Допоки смерть моя
За мною не прийшла. Тебе
Кохаю я без меж,
Як сонце небо голубе,
Як небо сонце – теж.
Хай стане серденько моє
Для тебе домом тим,
В якім ти все життя своє
Жило б. Адже одним
Бажанням цим не вдовольнюсь
Я. Станеться хай це.
Нещастю ж я не підкорюсь,
Хай як мене в лице
Не б’є. Його я прожену
Із серця без жалю
У неокраю далину,
Бо я тебе люблю
Любов’ю, що не має меж,
Любов’ю, що горить
В мені палким вогнем пожеж,
Які не загасить.
Як ввійдеш в серце ти, тоді
Не вдасться підступить
До мене жодній вже біді
Ні на єдину мить,
Бо буду лиш з тобою я
На цьому світі жить,
Допоки не мине моя
На нім остання мить.
Євген Ковальчук, 01. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2025
Небо в цюю днину хмарне.
Зранку дощик накрапав,
Але почуття прегарне
Він у серці не здолав.
Маю я його у ньому.
Кожну мить його несу
Я на білім світі цьому
І його усю красу,
Що не лиш мене вражає,
Але також всіх навкруг.
Почуття це обіймає
Серце, наче вірний друг.
З ним воно є нерозлучне.
Розлучити смерть лишень
Почуття благополучне
Зможе це в останній день,
Мить останню та журливу,
Але доки стукотить
Серце, я йому, мов диву,
Дивуватимусь щомить
Та у серденьку нестиму
Я його крізь ночі, дні,
Як поезія ця риму,
Щоб воно було в мені,
А також, щоб ним ділитись
З тими, з ким на світі цім
Я живу, допоки битись
Буде серденько на нім,
Щоби разом з ним всі жи́ли,
А не тільки я і більш
Ані миті не тужили.
Прагну я цього найбільш.
Певен я, що день настане
Цей. У всій свої красі
Світле почуття устане
В серці. Житимуть з ним всі.
Євген Ковальчук, 01. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2025
О, поезіє, я твій,
Ти моя на все життя.
Я тобі даю дух свій,
Душу, тіло, почуття
І думки. Усі вони
У тобі, а в них є ти
З будь-якої сторони,
Як би там не підійти.
Ти в мені течеш, немов
Кров по жилах, кожну мить
Неповторну, знов і знов,
Доки серце стукотить.
Я вбачаю суть життя
У тобі. Вона – це ти.
Всі думки та почуття,
Що я маю честь нести
У собі, з тобою мов
Разом з’єднані усі.
Ти – моя палка любов
У її усій красі.
Я творю тебе. Мене
Твориш також ти. Нехай
Все ж колись життя мине,
Як його настане край,
Але ти не вмреш повік,
Доки є цей диво-світ,
На якім і ти. Весь вік
Буде квітнути твій цвіт
В душах і серцях людських,
В почуттях та у думках.
Квітнутиме він у тих,
Що читать тебе в книжках
Чи деінде будуть. Ти,
О поезіє моя, –
Цілий світ, усі світи.
Я – це ти, а ти – це я.
Євген Ковальчук, 01. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2025
Увійдіть в моє життя,
Світлі, ніжні почуття.
В душу, в серце увійдіть,
Темні почуття знайдіть
І їх виженіть всіх вмить,
Щоб не мучили щомить
Більш мене. Із вами жить
Прагну кожную я мить
В цьому світі, де живу,
Дійсно, справді, наяву.
Ви для мене є усім,
Що бажаю я у нім
Мати, бо без вас життя –
Зовсім навіть не життя.
Ви вкладаєте ж бо суть
В нього. Всю життєву путь*
Буду з вами я іти,
А тягар, який нести
У душі прийшлось, зніму.
Вас душею обніму,
Щоб були завжди усі
Ви лиш і у всій красі,
Наче квіти, кожну мить
В ній цвіли. Хай пролетить
З часом все моє життя,
Та, о світлі почуття,
З вами хай воно мине,
Бо життя лише одне
В цьому світі маю я,
Як і вся людська сім’я.
*Путь – заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 01. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2025
Почуття привітні
В серденьку моїм,
Мрії заповітні.
Я стелю всім їм
Стежку у майбутнє.
Бачу вже, що в нім
Те усе присутнє,
З чим би в чарівнім
Щасті жив. До нього
Стежечка веде
Та, що до лихого
Ввік не приведе.
Впевненим я ходом
Нею все іду.
Як не зараз, згодом
Я таки дійду.
Дійду я до щастя
Й з ним же буду жить,
Про усі нещастя,
Щоби не тужить
З ними вже повіки,
Позабувши вмить.
Щастя, наче ріки,
У мені щомить
Буде протікати
І надалі – вік,
А нещастя мати
Я уже повік
В світі цім не буду.
На усе життя
Я всіх їх забуду,
Щоби почуття
Світлі в серці мати.
Хай вони лиш всі
Будуть, щоб сприймати
Світ в усій красі.
Євген Ковальчук, 30. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2025
Ніч пройшла, дійшла до краю.
Вже її не стало,
А натомість з небокраю
Ясне сонце встало
Й світ навколо огорнуло,
Вкрило, оповило,
Як, мов крила, розгорнуло
Сонячне світило
Промені, і розбудило
Все і всіх довкола
Ніжно, лагідно та мило
Повагом, спроквола.
Завдяки йому ж бо днина
Світла та прекрасна.
Зна це кожная людина –
Щасна і нещасна.
Осінь в нас танцює в танці.
Сонце ж вдень ще гріє,
Хоч вже ввечері й уранці
Прохолодний віє
Вітерець, та ще побавить
Сонце теплотою
Перш, аніж воно позбавить
Якось нас з тобою.
Як глибока осінь прийде,
Сонце нас зігріти
Так не зможе, хай і вийде.
Ніде правди діти.
Осінь пройде із зимою,
І весна настане.
Сонце в час той нас з тобою
Знову гріти стане.
Попри днини ці осінні
Ми тоді купатись
Будемо в його промінні
Й ніжно зігріватись.
Євген Ковальчук, 30. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2025
Ніч уже минає. Днина настає.
Із-за небокраю сонечко встає.
Сонце наповняє світлом все навкруг,
Світ ним обіймає так, неначе друг.
Сонце золотеє день новий віта.
Пишно все довкола мене розквіта.
Навіть хай і осінь вже до нас прийшла,
Та пора ще літня зовсім не пішла.
Ввічлива бо осінь, літо не жене.
Осінь з літом дружить. Радує мене
Цим вона. Радію я, немов маля,
А разом зі мною – і моя земля –
Рідна Україна, батьківський мій край –
Поле, ліс і гори, і зелений гай…
Небеса блакитні. Хмар на них нема.
Сонце жовтолице край мій обійма
Променями міцно, мов товариш, друг.
Я дивлюсь навколо. Гарно так навкруг.
Відвести не можу погляд від краси.
Чую я пташині в небі голоси.
Це вони співають і радіють теж.
Радості немає цій ніяких меж.
Душу, серце повнять світлі почуття.
В мить цю відчуваю я свого життя
Смак такий солодкий, що й не передать.
Щастям називають стан цей, та назвать
Люди в світі можуть все, та слід додать,
Що є те, що словом ввік не передать,
А лиш відчувати можна диво те,
Що в душі, неначе диво-квіт, цвіте.
Євген Ковальчук, 30. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2025
За далекий небокрай
Темні почуття,
Щоб покласти всім їм край
На усе життя
З тіла, серця та душі
Відсилаю я,
Щоб, немов товариші
Чи немов сім’я,
Я зі світлими лиш жив
Весь життєвий вік,
Щоб ні миті не тужив
Так уже повік.
Не для того ж бо життя
Надано мені,
Щоби темні почуття
Цілі ночі й дні
У мені були. Життя
Я і кожен з нас
Маємо, щоб почуття
Світлі повсякчас
В нас були, і думи теж,
Щоб всі ми жили
В щасті, що не має меж.
Ось, чому прийшли
Ми в цей світ, і щоб робить,
Та лиш те, щоб в нім
Слід свій гідний залишить,
Щоб у чарівнім
Щасті також жили ті,
Що в цей світ прийдуть.
Хай й вони в своїм житті
Щастя віднайдуть
Й неповторну кожну мить
В нім живуть весь вік!
Серденько ж хай не щемить
В них усіх повік!
Євген Ковальчук, 29. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2025
Небо світ весь укриває
Так, неначе покривало.
Небо синє та безкрає.
В ньому ясне сонце встало.
Небо – сонця є оселя.
Хай дверей вона не має,
Вікон теж, зате є стеля,
Що блакитний колір має
У погоду ясну, гожу,
Як на нім сіяє сонце
Те, яким ніяк не можу
Я намилуватись. Сон це?
В тую мить себе питаю.
Ні, справжнісінька це ява.
Я в цім певен, точно знаю,
Бо такого і уява
Не могла б намалювати
У свідомості. Це диво,
Від якого відірвати
Погляд свій вже неможливо.
В цьому диві потопає
Він, неначе в синім морі,
І уже не виринає.
Уночі на ньому зорі,
Мовби вогники, палають.
Кажуть, душі то людськії,
Що по смерті покидають
Світ цей. Падуть зорі тії.
І загадують бажання
Люди ті, що вірять в диво, –
В те, що мрії, сподівання
Втіляться, що це можливо.
В небі поряд із зірками
Місяць жовтолиций сяє,
Та, як сонце, мов свічками,
Світлом сві не наповняє.
Зір на небі тім нічному
Стільки, що і не злічити.
Не вдавалось ще нікому,
Хто це пробував зробити.
Полюбляють в нім літати
Також швидкокрилі птиці.
В ньому їх нам не спіймати.
В нім в дощ іскри бликавиці
Небо те мов розрізають.
Ну, принаймні так здається.
Сірі хмари пропливають,
Із яких цей дощ і ллється,
Що наввколо поливає
Нашу рідну Землю-мати.
І навкруг все розквітає,
Що й очей не відірвати
Від краси, краси тієї,
Що і годі передати,
А душею усією
Лиш можливо відчувати,
Милуватись повсякчасно
Нею – взимку і уліті,
Зрозумівши, як прекрасно
Жити все ж на цьому світі.
Небо землю обіймає
Так, немов свою дружину.
І обіймам тим немає
Ні на миті відпочину.
Небо ж висне повсякчасно
Над землею з тої миті
Першої, але прекрасно.
Вдвох вони, неначе злиті,
Ніби зшиті, мов прикуті,
З’єднані поміж собою,
Як шляхи два на розпутті.
Небо, я також з тобою.
Євген Ковальчук, 29. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2025
Яка погода гарна!
Мов дівчина-весна.
У днину цю не хмарна,
А преясна вона,
Тому що сонце сяє
На небі голубім
І світлом наповняє
Світ і що є на нім.
Хай осінь наступила,
Бо літо вже пройшло,
Та сонячне світило
Ще шле своє тепло,
Яке нас обіймає,
Як матінка дитя,
Яке нас зігріває
І світлі почуття
У тілі викликає,
В душі і в серці теж.
Їх щастям напуває,
Яке не має меж.
І хочеться більш жити
Й не помирати ввік,
Забувши, як тужити,
На весь життєвий вік.
Погода ясна, мила
Довколишній цей світ,
Мов ковдрою, укрила.
Буя чудовий квіт,
Мов літо не минуло,
Мов осінь не прийшла
Ще. Сонце огорнуло
Мій край. Свого тепла
Воно нам не жаліє,
А щедро всім дає,
Ним лагідно нас гріє,
Як з обрію встає.
Євген Ковальчук, 27. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2025
Думу я гадаю
Про життя людське,
Що на світі маю
Я. Хай нелегке
Часто, та я знаю,
Щоб воно було
В мене, як бажаю,
Щоб усе ішло
Добре в нім, робити
Маю я як слід,
А не байди бити;
Йти лише вперід,
Труднощі долати
На шляху усі
І цей світ сприймати
Ув усій красі,
Доки серце б’ється,
Доки я дишу.
Іноді здається,
Що не залишу
Я цей світ, одначе
Прийде час і мій
Світ покинуть, наче
Гніт душевний свій.
Тож я намагаюсь
Жити всмак на цім
Світі. Присягаюсь,
Що робить на нім
Все робити буду,
Щоби так і жить,
Все лихе забуду,
Щоби не тужить,
Що я раджу, люди,
Також вам зробить,
Щоби завжди й всюди
В світлім щасті жить.
Євген Ковальчук, 27. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2025
Я найцінніший скарб тримаю.
Його ім’я – Життя,
Яке на цьому світі маю.
Думки та почуття –
Його основа, корінь, база,
Фундамент головний.
Це зовсім не порожня фраза,
Тому що я живий
Лиш завдяки тому, що маю
Я саме їх. В собі
Їх повсякчасно я тримаю.
Відомо це тобі,
Бо ти їх також маєш, звісно,
Так, як і кожен з нас.
Їх безліч, але їм не тісно,
Хоча і повсякчас
Вони у нас. Немовби зорі,
Одні з них гаснуть вмить,
Однак зринають, ніби в морі,
З них інші в певну мить,
Заміщуючи їх неначе.
Здається, що без меж,
Постійно в нас усіх, одначе
Життю кінець є теж.
Приходить він, коли минає
На світі цім життя
У нас. Це також кожен знає.
Думки та почуття,
Як ясні зорі ті, згасають,
Але уже навік.
Інакші більш не виникають,
Коли життєвий вік
Кінець зустрів. Було відвіку,
Є й буде так завжди.
Цього змінити чоловіку
Не вийде, і не жди.
Євген Ковальчук, 27. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2025
Життю радіти,
Неначе діти,
Я буду кожну мить.
Воно ж єдине
І з часом сплине
Колись-таки умить.
Нехай завади
Я без відради
Стрічаю все ж на нім,
Та я долаю
Всіх їх до краю
На світім земнім,
Бо ж народився,
В цей світ з’явився
Я так, як і усі,
Щоб в щасті жити,
А не тужити,
Щоб світ в усій красі
Його сприймати
Та працювати,
Щоб сталося це все.
Життя ж на таці
Мені без праці
Повік не принесе
Те, що бажаю.
Я добре знаю
Цю істину, як й ти.
Без неї, люди,
Нікому всюди
Мети не досягти.
Євген Ковальчук, 26. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2025
Погода дуже хмарна.
Можливо, задощить,
Та втіхонька прегарна
Мене і в тую мить,
Звичайно, не покине.
Вона в моїй душі.
Життя ж одне-єдине.
Немов товариші,
Неначе вірні друзі,
Живу я з нею й жить
Усупереч же тузі,
Допоки не збіжить
Життя, я буду. В душу
Я тугу ту повік,
Хай навіть і не мушу,
Не упущу. Весь вік
В ній буде втіха світла.
Вона лиш буде в ній,
Мов квітонька розквітла,
Цвісти. Їй, чарівній,
Я душу всю дарую,
А з нею і життя.
Її я зачарую,
Щоб світле почуття
Це більш не покидало
Мене, щоб у мені
Воно вогнем палало
Цілісінькії дні
І ночі, неупинну
Мить кожную життя,
Яке мене, людину,
Колись без вороття
Покине чи покину
Його скоріше я
У мить, коли загину,
Як прийде смерть моя.
Євген Ковальчук, 25. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2025
Прийди до мене, щастя,
У всій своїй красі
Та вижени нещастя
З мого життя усі,
Щоб більш я їх повіки
В своїм житті не мав.
Ввійди, прошу, навіки
У нього, щоб сприймав
Його і світ, в якому
Живу, як справжній дар,
Щоб врешті зняв на ньому
Важкий з душі тягар,
Що вже й нести несила,
Несила і тягти.
Давно душа просила
І просить, щоби ти,
О превелике щастя,
У неї увійшло,
Прогнавши всі нещастя,
Щоб більш їх не було.
Коли я буду мати
Тебе у ній, тоді
Не зможе вже віддати
Мене в полон біді
Ніщо на світі цьому,
Де я живу, й ніхто.
Я житиму на ньому
З тобою років сто,
А може, й менше, стільки
Літ, скільки доля дасть,
Щоб не чіпала тільки
Мене лиха напасть,
А ти мене обняло
І, наче квітів цвіт,
В мені щомить буяло
На весь цей диво-світ.
Євген Ковальчук, 24. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2025
*****
День новий я стрів
З проливним дощем,
Як би я не хтів,
Та він в душу щем
Не приніс. У ній
Світлі почуття.
Щем пекучий свій
Я без співчуття
Викинув давно
З серця в небуття.
Хай у нім воно
Буде все життя.
Сонечко яснé
В серці пломенить
І його, й мене
Гріє кожну мить
Ніжно так, немов
Матінка дитя,
Що несе любов
Й інші почуття
Світлі. У мені
Є вони теж. Всі
Їх і ночі, й дні
Ув усій красі
Їхній я тримать
Протягом життя
Буду. Буду мать
Світлі почуття
І, мов зерна ті,
У людські серця
Сіять, щоб в житті
Їх аж до кінця
Мали люди всі
В світі цім земнім,
Щоб у всій красі
Їхній жити в нім.
Євген Ковальчук, 24. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2025
*****
В небі, наче кораблі,
Хмари пропливають,
А за ними і жалі
Всі мої. Бувають
Іноді вони в мені,
В серці, але нині
Так, як ночі, так, як дні
В світі, в Батьківщині
Відпливають в далину,
Що не має краю.
Мов прекрасну таїну,
В серці відкриваю
Я для себе світ новий,
Вельми незвичайний,
Дивовижний, чарівний,
Дійсно надзвичайний.
Входжу в нього, ніби в дім,
Мовби до оселі.
Почуття живуть у нім
Добрі та веселі,
Що мене так, як свого
Друга, в нім приймають,
Навіть ліпше, ніж його,
І усе, що мають,
Залюбки дають мені.
Я ж приймаю чемно.
Проминають ночі, дні,
Та все ж недаремно,
Бо живу я в світі цім
Так, як і бажаю,
Тобто в щасті чарівнім,
Що не має краю.
Буду в цьому світі жить
Я уже довіку,
Кожну неповторну мить,
Як й бажав одвіку.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2025
Листок на дереві висить,
І вітер повіває,
Який його у тую мить,
Ворушачи, гойдає.
А може, то не лист, а я
На дереві гойдаюсь?
А може, то душа моя?
Збагнути намагаюсь,
Але ніяк я не збагну,
Ніяк не зрозумію
Я дивную цю таїну,
Хоч думати умію.
Ну що, той лист собі висить
І вітерець колише
Його. В ту мить він шурхотить.
Як я, він також дише
Та сонця теплі промінці
Приймаючи, одначе
Пройшли вже лагідні дні ці.
І лист той гірко плаче,
Що колір змінює він свій.
Так в’януть починає.
Й моє сердéнько в миті тій
Пекучий біль проймає.
Так, знаю я, що через рік
Новий лист буде, звісно,
Але цього листка – повік,
Мов в світі цім затісно,
Немає місця для листків
Нових вже. Огортає
Мене вир тужних почуттів.
Він серце й душу крає,
Як ніж. Висить собі листок,
Що вітер хилитає.
А скільки ж він мені думок
Усяких навіває!
Євген Ковальчук, 23. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2025
Життя – це боротьба
Супроти бід, нещастя.
А хочеться так щастя,
Щоб станула журба
У серці так, мов лід,
Та інші почування
Невтішні, щоб остання
Пройшла їх мить, та слід
Мені і людям всім
Старанно працювати,
Зусиль всіх докладати
На білім світі цім,
Хай навіть і стають
Важкії перешкоди
На цім шляху й знегоди,
Що жити не дають
Щасливо. Треба нам
Усіх їх оминати
Або як слід долати.
Тоді лиш доля вам,
Мені всміхнеться так,
Що в світі цім земному
У щасті неземному
Ми житимемо, всмак
Кожнісінькую мить
Життя, що нам дається,
Допоки серце б’ється
У грудях, стукотить.
Для цього нам й дано
Життя, що з часом плине,
Життя, яке єдине.
Навік мине воно,
Коли настане мить,
Та мить невідворотна,
Єдина і скорботна,
Що світ навік затьмить.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2025
Геть іди ти, туго,
З серденька мого!
Годі вже так туго
Тиснути його!
Серце відчуває.
Боляче йому.
Бути так не має.
Вже кінець цьому
Слід давно покласти.
Досить вже тужить
І від туги пасти
Духом. Так же жить
Зовсім не годиться
В світі цім земнім.
Навіть хай не сниться
Це життя на нім!
З радістю я жити
Прагну кожну мить,
А не лиш тужити.
Хай більш не щемить
Серце! Ти, пресвітла
Радосте, ввійди,
Щоб, немов розквітла
Квітка, я завжди
В серці цвів з тобою.
Тузі ж я не дамсь
У полон без бою.
Ні, я їй не здамсь,
А боротись буду.
Переможу я
І її забуду.
Радосте моя,
Із тобою жити
Буду я весь вік,
Щоб вже не тужити
В світі цім повік.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2025
Усе, що в світі цім існує,
Для цілі певної слугує
Так, як і ми, як кожен з нас
У певнім місці, в певний час,
Який іде чи то минає.
Таку ціль в світі цім він має.
Хай, може, навіть і комусь
Здається іноді чомусь,
Що цілі у житті немає,
Що лиш дарма він проживає
Своє життя на світі цім.
Однак не так це. Є на нім
Вона у нього. Тільки треба
Знайти її, щоб ця потреба
Задовольнялась, і втілить
Цю ціль, щоб краще в світі жить,
Щоб гідний слід свій залишити.
Для цього, звісно ж, слід робити.
Якщо ж лиш байди будеш бить,
То, як живеш, і далі жить
Так само будеш й гірше, може.
Робота ж тільки допоможе
Життя ціль справжню віднайти.
Я вірю, знаю, певен, ти
Її все ж знайдеш і утілиш,
Із іншими людьми розділиш
Своє ти щастя неземне
І все своє життя земне,
Забувши вже і як тужити,
У цьому щасті будеш жити.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2025
Ми народжені для того,
Щоб впродовж життя усього
Лиш добро усім робити,
Щоб щасливо в світі жити,
Позабувши всі нещастя
Й зло. Добро нам дасть те щастя,
Що бажає кожен мати
І всім серцем відчувати.
Тож нехай добро панує
Тільки! Хай воно керує
Кожним з нас на світі цьому,
Щоб робили ми на ньому
Всі його лиш повсякчасно
Всім і всюди. І прекрасно
Будемо ми поживати,
А не лиш цього бажати.
Із добром прийде добробут
У наш повсякденний побут
Так, неначе до оселі,
Й будемо ми з ним веселі,
Будемо життю радіти
Так, немов маленькі діти,
Доки в грудях серце б’ється,
Доки стежечка ще в’ється
Наша життьова на світі
Взимку, навесні і вліті,
Й восени. З добром це буде.
Кожен з ним все це здобуде.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2025
Запрошую всіх вас,
Пресвітлі почуття,
У серце, у життя
Я нині на всякчас.
Я вас усіх люблю
І з вами прагну жить
Кожнісінькую мить.
Прийдіть же, вас молю.
Як прийдете, пущу
До себе вас навік
І більш уже повік
Я вас не відпущу.
Не відпущу вас, ні,
Пресвітлі почуття.
Усе моє життя
Ви будете в мені,
Як в себе дома жить.
Це обіцяю вам,
Немов своїм синам.
Тоді я більш тужить
Не буду ані мить.
Забуду тугу ту
Гірку та непросту
Назавжди я умить.
Вона піде і всі
Погані почуття
У темне небуття.
Лиш ви у всій красі
Своїй в мені щомить,
Впродовж всього життя,
Пресвітлі почуття,
Зі мною разом жить
Всі будете. У вас
Вбачаю суть життя,
Яке без вороття
Мине ж, як прийде час.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2025
Життя, неначе птах
У ясних небесах,
Летить.
Летить у майбуття
Єдинеє життя
Щомить.
В минуле вороття
Не матиме життя
Повік,
Коли настане мить,
Як промине умить
Навік,
Коли воно мине,
Бо в нас життя одне
Лишень.
Тому слід цінувать
Його, так проживать
Щодень,
Впродовж життя всього,
Як прагнемо того
Ми всі,
Сприймаючи цей світ
Впродовж життєвих літ
В красі
Усій його. Життя –
Думки та почуття,
З яких
Складається воно,
Для цього і дано.
Суть в них.
Євген Ковальчук, 21. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2025
Буйний вітер віє.
Справжній буревій.
Вітре-вітровіє,
З серденька розвій
Тужні почування
Десь за небокрай.
Хай мине остання
Мить, настане край
Їм усім. Вже годі
З ними лиш тужить.
В злагоді та згоді,
В щасті прагну жить
В світі цім щомиті
Я впродовж життя.
Ними хай сповиті
Будуть почуття
Й думи. Вітре буйний,
Їх навій мені.
Дуже я є чуйний
В серця глибині.
Мати їх бажаю
Я й щоб не було
Ні кінця, ні краю
Їм, аби цвіло
Все життя, мов квіти
Гарні навесні,
Щоб життю радіти
Дійсно, а не в сні
Кожну неупинну
Мить його й збагнуть
Давню та глибинну,
Непорочну суть,
Суть життя, що нині
Проживаю у
Рідній Батьківщині,
Доки ще живу.
Євген Ковальчук, 21. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2025
Без жалю й вагання
Я у небуття
Темні почування
Шлю без вороття.
Небуття, мов море,
Хай поглине вмить
Їх, а з ними й горе
Все, щоб жодну мить
Не терзали душу,
Тіло й серце вкрай.
Я покласти мушу
Врешті їм всім край.
І його негайно
Я все ж покладу.
І тоді, звичайно,
Щастя віднайду.
І повік тужити
Я не буду більш.
Буду в щасті жити.
Я цього найбільш
Серцем всім бажаю
Й щастям неземним,
Що не має краю,
З тим, хто є сумним,
Щедро так ділитись,
Щоб й забули всі
Горе й як журитись,
А у всій красі
Щастя, з ним лиш жи́ли
Протягом життя
Усього й робили
Завжди до пуття,
Бо робота щастя
Також принесе,
А усі нещастя
Враз геть віднесе.
Євген Ковальчук, 21. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2025
Жаль, що все ж життя мине
Якось і навік,
Бо воно лише одне.
Іншого повік
Вже не матиму тоді
Так, як люди всі.
Тож усупереч біді
Ув усій красі
Слід сприймати нам його,
А біду долать,
Щоб впродовж життя всього
З нею не страждать.
Важко? Всіх зусиль своїх
Треба докладать,
А не шкодувати їх,
У собі ховать.
Певен, будь-яку біду
Я здолаю вмить,
Як зусиль всіх докладу
У потрібну мить,
Мов старанний трудівник.
І вона ущент,
Як запалений сірник,
Згасне в той момент.
І лиш буду жити я
В щасті, що без меж.
Чує це душа моя.
Серце чує теж.
Бо життя дано нам всім,
Щоби кожну мить
Лиш у щасті чарівнім
В цьому світі жить.
А для цього слід робить.
Щастя ж бо повік
Не прийде, якщо лиш бить
Байдики весь вік.
Євген Ковальчук, 20. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2025
Хай погода хмарна,
Та в душі любов
Розквіта прегарна
Знову, знову й знов
Так, неначе квіти
Пищні навесні,
Й хочеться радіти
Лиш життю мені.
Ця любов велика
Серце обійма,
Хай вона безлика.
Хай лиця нема
В неї, та я знаю,
Що вона живе.
Серцем відчуваю.
Серденько живе
Цю любов тримає
У собі весь час,
Доки він минає
В світі цім всякчас,
Доки я на цьому
Світі ще дишу,
А також на ньому
Вірші ці пишу,
Щоби залишити
На землі свій слід,
Щоби розтопити
Не́нависті лід,
А в серця людськії
Привести любов,
Що, як вогнянії
Свічі, знов і знов
Буде в них палати,
Людськії серця
Ніжно зігрівати
Буде до кінця.
Євген Ковальчук, 20. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2025
Б’ється серце у мені
Цілі ночі, цілі дні
Протягом життя всього,
Хай й не чую я його
І не бачу, та воно
Є. Мені воно дано
Лиш одне, як і життя.
Маю в ньому почуття,
Що, як я у світі цім,
Завжди мешкають у нім.
Завдяки йому живу
Я на світі наяву
Так, як, люди, кожен з вас,
Доки проминає час
Наш життєвий на землі.
В ньому радощі. Жалі
Не впускаю в нього я.
Радощі в нім, як сім’я,
Мешкають. Вони у нім.
Серце – їхній рідний дім.
Двері серденька свого
Протягом життя всього
Відчиняю я для них,
А від почуттів сумних
Замикаю їх в ту ж мить,
Як посміють підступить,
Щоб у нього не ввійшли,
А щоб серце обійшли
Тишком-нишком, крадькома,
Так, немов його й нема.
Євген Ковальчук, 20. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2025
Повсякчасно я плекаю
Тільки світлі почуття
В серці, бо я їх бажаю
Відчувати все життя.
Темні ж почуття із нього
Я без краплі співчуття
Проганяю дня оцього,
Бо лиш світлі почуття,
Що у серденьку тримаю
І в душі також, люблю.
В них життя сенс я вбачаю.
Світлі почуття, молю
Вас, мене не покидайте.
Я із вами кожну мить
Прагну жити, пам’ятайте.
А без вас, то ліпш й не жить.
Сповнюйте моє ви тіло,
Душу й серце до кінця.
Сповнюйте усіх їх сміло.
Хай настане врешті ця
Мить, коли я відчувати
Кожен день і всяку мить
Буду вас, а не бажати
Завжди лиш із вами жить.
Так, я знаю, що можливо
Те, щоб врешті відбулось
Неймовірнеє це диво,
Може, хай не вірить хтось.
Я ж в це вірю твердо, свято
І для цього буду я
Працювати запозавзято.
Доленька мені моя
Лиш тоді всміхнеться. Буду
Жити з нею я весь вік.
Про недолю ж я забуду,
Щоб не мав її повік.
Євген Ковальчук, 20. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2025
Погода хмарна. Дощ іде,
Та в серці сонце сяє.
Воно у ньому, як ніде,
Сія та оживляє
Лише найкращі почуття,
Що серце огортають,
Неначе матінка дитя,
Й підносять, надихають
На світі жити і творить,
Допоки серце б’ється,
Допоки не порветься нить
Мого життя. Сміється
До мене сонце це яснé
І ніжно зігріває,
Голубить лагідно мене.
І серденько співає
З душею радісні пісні.
Із ними я співаю.
Приємно, затишно мені.
Я щастя відчуваю,
Яке не має жодних меж.
Душа моя радіє
І серденько із нею теж,
Бо сонце ніжно гріє.
О сонце, як же я тебе
Незмірено кохаю
Так, як і небо голубе,
Яке не має краю!
Не має краю і моїй
Любові, що палає
До тебе, як і ти. Ні, їй
Його таки немає.
І буду я тебе любить,
Тобі без меж радіти,
Допоки будеш ти світить
Й мене так ніжно гріти.
Євген Ковальчук, 19. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2025
Безмір почуттів світлих маю я.
Всі вони живуть, начебто сім’я,
В серденьку моїм. Серце – їхній дім.
Разом жити в нім затишно їм всім.
Поміж ними чвар не бува повік.
Всі вони живуть дружно цілий вік,
Щоб щасливим я разом з ними був
Протягом життя, із яким прибув
Я в цей світ, в якім і живу в цю мить,
Доки в грудях ще серце стукотить,
А у ньому ви, світлі почуття.
Будете ви у нім протягом життя
Усього мого. Обіцяю вам.
Я ніколи вас з серденька не дам
Вигнати. Воно є ваш рідний дім.
Будете повік жити ви у нім.
Темні ж почуття на усе життя
Вижену усі я у небуття,
Щоб нікого вже не терзали, ні,
Щоб усім жилось всмак, а не мені
Лиш. В серця людей світлі почуття
Приведу, як в дім, і без вороття.
Будуть всі вони у серцях людських.
В світі цім не буде більш людей сумних.
Радісні й щасливі будуть люди всі
В світі цім навіки, у його красі
Всій, допоки серця тихий стук звучить,
Житимуть, старанно будуть і робить,
Щоби так і сталось, щоби так було
І усе життя в них, наче квіт, цвіло.
Євген Ковальчук, 18. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2025
Йду я крок за кроком
Стежкою життя
З кожним днем і роком.
Йду у майбуття.
Йду я без упину
Й стежечка іде,
Так, немов дитину
Матінка, веде
Все мене з собою.
Я ж у тую мить
Йду життя тропою,
Доки стукотить
Серце, доки б’ється
Ще воно в мені.
Часом видається,
Що, йдучи крізь дні,
Я немов крізь роки
Через них іду.
Чую тихі кроки
Я свої, ходу.
Стежко життьовая,
Любая моя,
Де любов святая
Й щастя є, щоб я
Мав їх повсякчасно,
Лиш із ними жив
В світі цім прекрасно
Й більше не тужив?
Приведи, благаю
Я тебе украй.
Дуже я бажаю,
Щоб той диво-край
Став моїм, щоб жив я
В ньому повсякчас
І більш не тужив я
Так, як кожен з нас.
Євген Ковальчук, 17. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2025
Довгую нещастя нить
Розірву нарешті я.
Певен, що поталанить.
В цьому силонька моя
Аж ніяк не підведе,
Хай якою би та нить
Не була міцною. Йде
Вже її остання мить.
Наближається вона.
Вже ось-ось вона прийде,
І нещастя, як мана,
Зникне, хай цього й не жде.
І тоді я буду жить
Лиш у щасті чарівнім
Кожну неповторну мить
Часу в світі цім земнім.
Прийде щастя чарівне
В душу й серце, мов у дім,
І цілком їх огорне.
Буду жити я у нім,
А воно в мені щомить,
Протягом всього життя,
Доки час не спинить вмить
Серденька мого биття.
Я ж цим щастям в той же час
Поділюся із людьми
Іншими, щоб кожен з нас,
Щоб щасливими всі ми
В світі цім були. Цього
Я бажаю більш за все
Й певен в тім, що нам його
Доленька все ж принесе.
Ввійде щастя у серця
Наші ув усій красі
І до самого кінця
Житимемо в ньому всі.
Євген Ковальчук, 17. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2025
Хай настане та пора,
Щоб любові та добра
Й інших світлих почувань
І надій, і сподівань
Аж до самого кінця
Будуть людськії серця
Повні, щоб на світі цім
Всі вони несли їх всім
І минув негожий час,
Щоб, мов свічка, він погас
Й сліду вже не залишив
Він, щоб більше не тужив
Жоден з нас на світі цім,
А жив в щасті чарівнім
Кожну неповторну мить,
Доки серце стукотить
В грудях; і як слід робив,
А не байдики лиш бив
Протягом всього життя,
До якого вороття
Вже не буде, як мине,
Бо воно у всіх одне.
Ну, принаймні в світі цім –
На Землі. Відомо всім.
Кожен істину цю зна.
Зовсім це не новина.
Нагадати я лишень
Вам її хотів, щоб день
Кожен проживати всмак,
Мов останній він, так-так.
Євген Ковальчук, 16. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2025
Від легкого вітерця
Листя тріпотить.
О, предивовижна ця
Неповторна мить.
Мов танцює у танку
Листячко легке,
Видається юнаку.
Все життя людське
Він на нього би глядів,
І не звівши віч,
І без жодних зайвих слів,
З листям віч-на-вíч
Залишившись. А воно
Все тремтить, тремтить...
Деяке, немов на дно,
До землі летить.
І вона його прийма.
Лист же й не один
Землю наче обійма
Так, як батька син.
Шурхіт листя – це така
Пісня гомінка,
Як один листок листка
Іншого торка
Чи від вітру шурхотить,
Мов сказати щось
Хоче хлопцю в тую мить.
«От, якби збулось
Це бажання непросте»,
Дума він собі.
І зелене, й золоте
Листя, далебі,
Мало б що сказать мені.
Я б йому мав теж.
Спілкувався б цілі дні
З ним без жодних меж.
Євген Ковальчук, 16. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2025
Лийся, втіхо, у мені,
Начебто водиця,
Цілі ночі, цілі дні
І, мов чарівниця,
Виконай мої усі
Мрії та бажання
Ти у їхній всій красі.
Світлі почування
Інші із тобою хай
Прийдуть теж у душу,
В серце, мовби в рідний край.
Спокій не порушу
Ваш я. Буду з вами жить.
Ну, а ви зі мною
І не буду більш тужить
Я. В мені рікою
Будете текти всі ви
І мене живити
Від ступні до голови,
Доки буду жити.
З вами я не розлучусь,
Доки серце б’ється.
Що не вмію, те навчусь,
Навіть хай здається
Часом, що не зможу я.
Лиш би з вами жити,
Доки не прийде моя
Смерть, а не тужити
Ні мені, ні людям всім.
Поділюся вами
З ними я, щоб всі на нім
Завжди, не часами
З вами, світлі почуття,
Жи́ли, бо для цього
Нам і надане життя
Наше дня одного.
Євген Ковальук, 16. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2025
Сонячне проміння, наче покривало,
Влітку тіло, душу, серце укривало
Й ніжно так собою їх же зігрівало,
Що в мені безмежне щастя вирувало.
Нині ж бо осіння вже пора настала,
З іншого тепера в край мій завітала.
Сонечко ще гріє вдень, та вже не дуже.
Що ж, й тобі спочити час настав, мій друже.
Добре я це знаю, добре розумію.
Із тобою, сонце, я життю радію,
Світлі почування в мене викликаєш
Ти, ти їх неначе разом всіх збираєш,
Щоб я жив із ними, з ними лиш одними,
А не з почуттями темними, сумними.
Нині ти не дуже грієш в ріднім кра́ю,
Та за це на тебе я не нарікаю.
Може, ти стомилось і тобі спочити
Час настав, одначе будеш ти світити
Нині і узимку в денную годину
Всупереч усьому й навіть не годину.
А коли спочинеш, сили наберешся,
То з теплом до нас же знову повернешся
Й будеш нас ти ніжно, мило зігрівати,
Будемо веселі ми пісні співати
І тобі від серця дякувати, сонце,
І надворі, й в хаті крізь її віконце.
Ти ж за це сіяти будеш ще ясніше
І нас зігрівати також ще тепліше
Так, неначе мати рідне немовлятко,
Так, немов пташина власне пташенятко.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2025