Євген Ковальчук

Зима-чаклунка

Мороз-художник  на  вікні
Малює  візерунки
Цілісінькії  ночі  й  дні.
Він  –  син  зими-чаклунки,

Яка  уже  прийшла  в  наш  край,
Провівши  осінь  тую,
Якій  настав  у  нас  вже  край.
Тепера  я  паную.  –

Зима  говорить  нам  усім.  –
Моя  прийшла  година,
Як  і  торік,  у  році  цім.  –
І  кожная  людина

Із  нею  згодна,  добре  зна.
Вона  ж  бо  наступає,
Як  осінь,  літо  та  весна,
Тоді,  коли  і  має.

Із  нею  йде  до  нас  мороз,
Що  щоки  нам  щипає
Чи  жартома,  чи  усерйоз,
Та  кожен  відчуває.

Зима-чаклунка  сипле  сніг
Пребілий  з  небозводу.
Летить  усім  нам  він  до  ніг.
Як  тане,  то  на  воду

Він  перетворюється  весь.
Мов  дома,  хазяйнує
Весна  чи  літо,  осінь  десь.
У  нас  зима  панує.  

Зима-чаклунка  весь  наш  край
Умить  зачаклувала
Й  лопатою  хоч  загрібай,
Сніг  нам  подарувала.

Летить  він  із  небес,  летить
І  землю  всю  вкриває.
Земля  солодким  сном  же  спить
Під  снігом,  спочиває.                                                    



Євген  Ковальчук,  07.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2025

Світлі почування

Почування  неймовірні
Серцю  будуть  завжди  вірні,

Раз  у  нього  увійшовши,
В  нім  притулок  свій  знайшовши,

Не  покинуть  вже  повіки,
В  ньому  житимуть  вовіки,

Доки  серце  буде  битись.
Світлі  почування  литись

Будуть  річкою  у  ньому,
Не  дозволивши  нікому

І  нічому  зупинити
Їх.  Із  ними  серце  жити

Буде  з  рання  до  смеркання,
Від  смеркання  до  світання,

Кожну  мить,  яка  минає,
Що  повернення  не  має.

Світлі  почування  в  серці,
Наче  рибоньки  в  озерці,

Плавають.  У  нім  їм  добре.
Серце  чуйне,  та  хоробре

Розцвітає,  наче  квіти,
І  радіє,  мовби  діти,

Кожній  неповторній  миті
Чарівній.  Ті,  що  прожиті,

Серденько  не  покидає.
Їх  всіх  пам’ять  зберігає,

Пам’ять  серця,  щоб  лихого
З  ним  не  сталося  нічого,

А  лиш  почування  світлі
Квітли,  мов  квітки  розквітлі.                                          



Євген  Ковальчук,  06.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2025

Любов

Хай  вкриває  знов  і  знов
Серце  кожнеє  любов

До  усіх  та  усього
Протягом  життя  свого!

Хай  вона  у  них  росте
І,  мов  квіти  ті,  цвіте

На  безмежний  цей  весь  світ,
Знявши  з  серденька  весь  гніт,

Що  його  без  співчуття
Лиш  давив  усе  життя!

Хай  любов  відчують  всі
У  її  усій  красі

Чарівній  та  неземній
На  планеті  цій  земній,

Бо  вона  лиш  віднесе
Всі  нещастя  й  принесе

Світле  щастя  у  серця
Й  душі  їхні.  До  кінця

Житимуть  вони  із  ним  –
Щастям  ніжним,  чарівним,

Неповторним,  неземним,
Дивовижним,  осяйним,

Наче  сонце  в  небесах,
А  нещастя  все  у  прах

Перетвориться  в  ту  ж  мить,
Зникне,  птахом  полетить

У  далеке  небуття
Назавжди,  без  вороття

З  душ  людських  та  із  сердець,
Стрівши  повний  свій  кінець.                                              



Євген  Ковальчук,  06.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2025

Світлі, добрі почуття

Світлі,  добрі  почуття
Душу  огортають,
Вигнавши  у  небуття
Темні,  злі.  Не  крають

Темні  почуття  ті  більш
Душу,  а  лиш  світлі
Розквітають  в  ній  найбільш
Гарно,  мов  розквітлі

Квіти  влітку,  навесні
В  ясную  погоду.
З  ними  добре  так  мені.
Втіху,  насолоду

Відчува  моя  душа
Чиста.  Чесне  слово.
Все  навкруг  її  втіша,
Радує  чудово.

А  із  нею  серце  теж
Світові  радіє.
Радості  немає  меж.
В  нім  вона  буйніє,

Наче  квітка  чарівна,
Пишно  та  красиво.
Обійма  його  вона,
Пестить  чарівливо,

Ніби  матінка  дитя.
Серце  із  душею
Світлі,  добрі  почуття
Ці  несуть  землею

До  сердець  і  душ  людських
Інших  всіх,  щоб  люди
З  ними  жили,  щоб  у  них
Повсякчас,  усюди

В  світі  цім  вони  були
Та  усі  щасливо
Кожну  мить  життя  жили,
Мовби  справжнє  диво.                                                      



Євген  Ковальчук,  06.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2025

"Почуття пресвітлі…"

*****

Почуття  пресвітлі
У  душі  моїй
Квітнуть,  мов  розквітлі
Квіти.  Добре  їй

В  цьому  світі  жити
Глибоко  в  мені
Й  гірко  не  тужити
Цілі  ночі  й  дні,

А  життю  радіти
Повністю,  без  меж,
Як  маленькі  діти.
Серце  з  нею  теж

Гарно  так  радіє.
За  вікном  зима.
В  нім  весна  буйніє.
Серце  обійма

Щастя  неокрає,
А  нещастя  більш  
Серденько  не  крає,
Наче  ніж.  Найбільш

Серце  із  душею
Радісні.  Живуть
В  світі  цім  із  нею
Й  радість  цю  несуть

Людям,  щоб  пізнали,
Щоб  життя,  мов  мак,
Квітло,  відчували
Всі  солодкий  смак

Весь  його  довіку,
Бо  ж  життя  одне
Дано  чоловіку,
І  колись  мине

Все  ж  воно  раптово.
Тож  в  життя  красі
Всій  живуть  чудово
Люди  хай  усі!                                                                  



Євген  Ковальчук,  06.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2025

"Гадаю? Ні. Я певен, жити…"

*****

Гадаю?  Ні.  Я  певен,  жити
Слід  всім  нам  попри  все,
Що  доленька  несе,
Бо  можемо  її  змінити,

Аби  вона  була  такою,
Як  прагнемо  ми  вкрай.
Покласти  врешті  край
Недолі  зможемо  з  тобою.

У  цьому  навіть  сумніватись
Не  варто.  Треба  нам,
Приємним  лиш  думкам
Віддавшись  повністю,  старатись

На  світі  цім  усе  робити,
Щоб  день  цей  все  ж  настав
І  доти  вже  тривав,  
Допоки  будемо  ми  жити.

Тоді  нещастя  все  розтане,
Неначе  білий  сніг,
Що  пада  нам  до  ніг,
І  кожен  з  нас  щасливим  стане,

Отрима  все,  чого  бажати
Лиш  смів  іще  давно.
Утілиться  воно
В  життя.  Його  ти  будеш  мати.

Його  ти  будеш  відчувати,
Ним  тішитись  украй,
Поклавши  лиху  край,
Щоб  з  ним  повік  більш  не  страждати

На  світі  цім,  де  поживаєш,
Хай  навіть  до  кінця  життя
І  вже  навік,  без  вороття
Колись  ти  прийдеш.  Доки  ж  маєш

У  грудях  серце  те,  що  б’ється,
Усе  лихе  облиш,
Живи  на  втіху  лиш!
А  доля  хай  тобі  сміється!                                                



Євген  Ковальчук,  05.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2025

Зима

Прийшла  до  нас  дівиця.
Її  ім’я  –  зима.
Вона,  мов  чарівниця,
В  єдину  мить  сама

Навколо  все  змінила  –
Сади,  ліси,  поля  –
Всю  землю  снігом  вкрила,
Мов  ковдрою.  Земля

Під  ним,  немов  дитина,
Заснула  міцно,  спить
Так  солодко,  а  днина
За  дниною  біжить.

Тече  вона  рікою
В  далеке  майбуття.
Ми  нині  із  зимою,
Що  в  наше  і  життя,

І  серце,  як  в  господу
Тихесенько  прийшла,
І  сніжную  погоду
Усім  нам  прнесла.

Летить  сніг  та  кружляє,
Неначе  у  танку,
І  землю  застеляє
Собою  у  садку,

На  полі  і  у  лісі…
Усюди  він  лежить.
Все  в  сніговій  завісі.
Під  нею  світ  весь  спить

І,  може,  як  і  люди,
Солодкі  бачить  сни.
Лежить  той  сніг  усюди,
Куди  ти  не  зирни,

Мороз  січе,  лютує,
А  скаржитись  дарма,
Бо  нині  в  нас  панує
Володарка-зима.                                                  



Євген  Ковальчук,  05.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2025

Щастя неокрає

Щастя  неокрає,
Люди,  хай  всіх  вас
Міцно  огортає
Всюди  й  повсякчас,

Щоб  ви  не  тужили
В  світі  цім  повік,
А  із  ним  лиш  жи́ли
Весь  життєвий  вік!

Хай,  мов  до  оселі,
В  серце  й  душу  вмить
Прийде,  щоб  веселі
Ви  були  щомить,

Все  життя,  раділи
Лиш  йому  украй,
В  серці  молоділи!
Хай  настане  край

Вашим  всім  нещастям
Нині  й  назавжди,
Щоб  лише  зі  щастям
Ви  жили  завжди

В  світі  цім  земному.
Вам  дарунки  хай
Доля  шле  на  ньому
Ті,  які  украй

Прагнете  здобути,
Щоб  в  душі  своїй
Щасними  лиш  бути!
Хай  дарує  їй

Доля  почування
Світлі,  чарівні,
З  неї  без  вагання
Почуття  сумні

Вигнавши  назавжди
Всі  у  небуття,
Щоб  були  в  ній  завжди
Світлі  почуття!                                                            



Євген  Ковальчук,  04.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2025

Зима

Білосніжная  зима
Поле,  ліс  і  луг,
Гай  –  усе  навкруг
Міцно-міцно  обійма,

Бо  її  вже  час
Наступив,  настав.
Осені  ж  –  пропав,
Наче  свічка,  згас.

Їй  настав  кінець.
Шле  зима  всім  нам  –
Старшим,  дітлахам
Перший  морозець,

Сніг,  який  з  небес
Падає,  летить.
Дивовижна  мить!
Чудо  із  чудес!

Сніг  –  це  скарб  зими,
Посланий  нам  всім
В  світі  цім  земнім,
На  якому  ми

Живемо.  Зима.
Сніг.  Мороз.  Це  все
Нам  вона  несе.
Лиш  вона  сама

Їх  несе  щорік,
Їх  щорік  дає.
Винятком  не  є
Також  цей  же  рік,

У  який  прийшла
Білая  зима
І,  мов  крадькома,
Сніг  нам  принесла,

Що  летить  з  даля
Неба  мовчкома,
Адже  вже  зима  
Світом  управля.                                                    



Євген  Ковальчук,  03.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2025

"За далекий небокрай…"

*****

За  далекий  небокрай,
Де  лише  пітьма
Глибочезная  украй
Все  круг  обійма,

Відправляю  почуття
Тужні  всі  й  думки
Темні  на  усе  життя.
Хай,  немов  пташки,

Всі  вони  летять  туди,
Щоб  не  зазнавав
Я  ніякої  біди,
Щоби  не  страждав

Ані  я,  ні  ті,  із  ким
Йду  на  світі  цім  
Я  шляхом  життя  одним,
Хай  би  що  на  нім

Не  траплялось.  Почуття,
А  також  думки
Світлі  лиш  на  все  життя
Цеє  залюбки

Я  запрошую  в  свій  дім,
Щоб  із  ними  я
Жив  у  щасті  чарівнім,
Доки  мить  моя

Не  прийде,  остання  мить,
Що  йде  повсякчас,
Доки  серце  стукотить,
Доки  не  погас

Промінь  життьовий  у  нім
Назавжди  у  мить,
Що,  мов  птах,  на  світі  цім
Все  ж,  та  прилетить.

Доки  ж  ще  її  нема,
Кожного  із  нас
Хай  преміцно  обійма
Лиш  щасливий  час!                                                            



Євген  Ковальчук,  03.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2025

Світлі почуття

У  минуле  відпускаю
Я  гіркі  жалі
Всі,  які  не  відчуваю
Вже  на  цій  землі.

В  серце  й  душу,  мов  до  хати,
Світлі  почуття
Йдуть.  Я  буду  їх  тримати
В  них  усе  життя,

Бо  лиш  з  ними  я  бажаю
В  цьому  світі  жить
І  я  певен,  точно  знаю,
Доки  стукотить

Серце,  з  ними  жити  буду
Неповторну  мить
Кожну,  а  жалі  забуду,
Щоби  не  тужить

Гірко  в  світі  цім  повіки,
А  радіти  вік,
Доки  не  закрив  повіки
Я  очей  навік,

Бо  життя  лише  єдине
І  колись  мине,
Назавжди  рікою  сплине,
Бо  лише  одне.

Ось,  чому  я  з  почуттями
Світлими  лиш  жить
Хочу,  прагну  до  нестями
Неповторну  мить

Кожну,  а  також  творити
Те,  що  вмію  я,
Щоб  свій  гідний  слід  лишити,
Доки  смерть  моя

Не  прийшла  і  не  забрала
Вже  без  вороття
Душу,  що  перебувала
В  тілі  все  життя.                                                            



Євген  Ковальчук,  02.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2025

Я і поезія

Там,  де  ти,  там  є  і  я,
Там,  де  я,  є  ти.
Ми  удвох  –  немов  сім’я
І  мов  два  світи,

Що  злились  в  один  навік
У  єдину  мить.
Вдвох  призначено  весь  вік
Нам  з  тобою  жить.

Ти  –  це  я,  а  я  –  це  ти.
Я  в  тобі,  в  мені
Ти.  З  тобою  я  плисти
Цілі  ночі  й  дні,

Кожну  неповторну  мить,
Доки  у  моїх
Грудях  серце  стукотить,  
Буду.  Я  своїх

Друзів  –  дум  і  почуттів  –
Ввік  не  підведу.
І  не  може  бути  слів,
Адже  з  ними  йду

Я  дорогою  життя.
У  собі  несу
І  думки,  і  почуття,
Їхню  всю  красу

Чарівну  та  неземну,
Дивну,  у  якій,
Наче  в  морі,  я  тону
На  планеті  цій.

Завдяки  всім  їм  тебе
Я  творю,  пишу,
Проявляючи  себе,  
Доки  ще  дишу,

Доки  серце  у  мені
Тихо  стукотить
Цілі  ночі  й  цілі  дні,
Доки  буду  жить.                                                        



Євген  Ковальчук,  02.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2025

До утіхоньки

Ой,  утіхонько  моя,
В  душу  увійди.
Вся  моя  душа  твоя
Нині  й  назавжди.

Ти  у  ній  живи,  немов
Дома,  кожну  мить,
Щоб  тобою  знову  й  знов
Тішивсь  я.  Умить

Все  колись  життя  мине
Повністю  навік,
Бо  воно  лише  одне,
Більш  не  буде  ввік,

Та  його  з  тобою  я
Прагну  все  прожить
Так,  неначе  ми  –  сім’я,
А  не  вік  тужить.

Із  тобою  тугу  ту
Я  забуду  вмить,
Бо  несе  лиш  важкоту
Неповторну  мить

Кожну  серцю,  та  мине
Повністю  вона
В  мить,  як  серце  огорне
Втіха  чарівна,

Дивовижна,  неземна.
Лиш  вона  одна  
Серце  з  щастям  поєдна.
Серденька  струна

Буде  дивовижно  грать.
Радісні  пісні
Буде  весело  співать
Серденько  в  мені,

Доки  буду  жити  я
Із  тобою  всмак,
Люба  втіхонько  моя,
І  цвісти,  мов  мак.                                                      



Євген  Ковальчук,  01.  12.  2021    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2025

Перший день зими

Перший  день  зими
Зустрічаєм  ми.
Вже  зима  прийшла.

Цілий  рік  до  нас
Через  простір-час
Неупинно  йшла

Ця  зима,  весь  рік,
Так,  як  і  торік,
Сотню  літ  тому.

Білий-білий  сніг,
Що  паде  до  ніг
І  мені,  й  йому,

Їй,  тобі  –  усім
Принесла.  У  тім
Зимоньки-зими

Є  природна  суть,
Та,  яку  збагнуть
Всі  повинні  ми.

Перший  морозець
Осені  кінець
Крадькома  поклав,

Бо  зимовий  час,
Що  прийшов  до  нас,
На  її  вже  став

Місце.  Обійма
Край  мій  весь  зима
Й  буде  обіймать,

Доки  вже  вона  –
Красная  весна  –
Не  посміє  встать.



Євген  Ковальчук,  01.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2025

При хворобі

Тримайся,  друже!  Не  здавайсь
Хворобі!  З  нею  ти
Щосил  борись,  як  слід  старайсь,
Щоб  досягти  мети,  –

Її  здолати  назавжди
В  цю  ж  саму  цілком!
Від  інших  помочі  не  жди.
Борися  сам  з  цим  злом!

З  хворобою  ти  сам  борись,
Доклавши  сил  усіх!
Ти  їй  нізащо  не  корись!
А  на  обличчі  сміх

Хай,  наче  сонце  золоте,
Сіяє  й  далі!  Хай
Життя  потішить  непросте,
Полегшить  біль,  що  вкрай

Ти  нині  відчуваєш!  Ти
І  ти  лиш  зможеш,  знай,  
Хворобу  ту  перемогти
Всю,  їй  поклавши  край.

Я  певен  в  цім  і  також  ти
Будь  певним!  Вийде  все.
Ти  зможеш  цілі  досягти
Цієї.  Віднесе

Хворобу  всю  від  тебе  вмить
Час-птах  у  небуття
І  знов  до  тебе  прилетить,
І  світлі  почуття

В  твоїй  душі  посіє,  мов
Зернини  золоті.
Тоді  цілком  здоровим  знов
Ти  будеш  у  житті,

Йому  радіючи  лишень,
Допоки  стукотить
Ще  серце,  доки  твій  же  день
Останній  не  збіжить.                                                  



Євген  Ковальчук,  01.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2025

Забудь лихе!

Забудь  лихе!  Забудь  його,
Щоб  більше  не  прийшло
Впродовж  життя  твого  всього
Воно,  щоб  відійшло

В  минуле  все  лихе  навік!
Забудь  його,  забудь!
Всьому  і  всім  увесь  свій  вік
Роби  добро  і  будь

Таким,  яким  ти  маєш  буть,
Аби  щасливо  жить,
Життя  призначення  збагнуть
Належно  і  здійснить.

Забудь  лихе!  Не  переймайсь
Ні  миті  більше  ним.
До  нього  вже  не  повертайсь,
Щоб  знов  не  буть  сумним,

Щоб  знов  у  серці  не  нести
Нестерпний  біль  і  жаль,
Що  душать  вкрай.  Спали  мости!
Відправ  лихе  все  вдаль,

Звідкіль  не  буде  вороття
Йому  уже  повік.
Хай  тільки  добрі  почуття
У  серці  будуть  вік!

Живи  лиш  з  ними,  без  журби
Та  інших  почуттів
Всіх  темних  і  усім  роби
Лиш  те,  чого  б  хотів

В  житті  отримати  і  ти,
Аби  щасливо  жить!
Й  цієї  досягнеш  мети,
Її  настане  мить.



Євген  Ковальчук,  01.  12.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2025

Прекрасний світ

Я  лечу,  мов  птах
В  синіх  небесах,
У  прекрасний  світ

Не  на  день  чи  рік,
А  на  цілий  вік.
В  цьому  світі  цвіт

Квітів,  аромат
Їхній,  що  стократ
За  земний  миліш.

Сонечко  блищить
Неповторну  мить
Кожну  яскравіш,

Ніжно  зігріва,
Що  течуть  слова,
Начебто  ріка,

В  вірші,  що  пишу.
Легко  я  дишу.
Легко  протіка

В  світі  тім  в  мені
Цілі  ночі  й  дні,
Кожну  їхню  мить

Щастя  неземне,
Дивне,  чарівне.
Навіть  уявить

Я  не  міг  у  цім
Світі,  а  у  тім
Все  це  наяву

Є,  існує.  Так,
В  ньому  я  усмак
Кожну  мить  живу.



Євген  Ковальчук,  30.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2025

Сніг

Вже  сніг  легесенько  летить,
А  я  усе  дивлюсь
На  нього  в  цю  чарівну  мить
І  все  не  надивлюсь.

Летять  сніжинки  до  землі,
Її  вкривають  так,
Мов  ковдрою.  Усі  жалі
Із  серденька  відтак

Також  летять,  немов  пташки,
В  далеке  небуття.
На  їхнє  місце  залюбки
Пресвітлі  почуття

Стають.  А  сніг  усе  летить,
А  також  кружеля.
Вже  буде  ним  за  певну  мить
Укрита  вся  земля,

Що  буде  спати  в  нас  під  ним,
Солодкі  бачить  сни,
Які  розчиняться,  мов  дим,
З  приходом  лиш  весни.

Це  справжнє  диво  –  сніг,  який
Із  неба  все  паде.
Холодний  він,  також  м’який
Цілком,  не  де-не-де.

Його  найбільше  малюки
В  нас  люблять.  Залюбки
Вони  всі  граються  в  сніжки  –
Дівчатка  й  хлопчаки.

Але  коли  весна  встає
І  сонце  припіка,
То  повністю  сніг  розтає,
Водою  він  стіка,

Зника,  та  не  навік  –  на  рік,
Що  кожен  добре  зна,
Адже  стається  це  щорік,
Тому  й  не  дивина.                                                        



Євген  Ковальчук,  30.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2025

Перед першим днем зими

Сьогодні  осені  останній  день
У  році  цім.  Іде  вона
Від  нас  в  край  інший,  та  лишень
На  рік  так  само,  як  весна

Чи  літо.  Йде  до  нас  зима.
Вона  ось-ось  уже  прийде.
У  цьому  й  сумніву  нема.
Сніжить  вже  навіть  де-не-де

І  морозець  вночі  тріщить.
Це  ознаки  її  –  зими,
Яка  іде.  За  певну  мить
Зустрінемо  її  всі  ми.

Вона  прийде  в  наш  рідний  край,
Хай  навіть,  може,  хтось  не  жде
Її,  а  хтось  чекає  вкрай,
Бо  ж  цілий  рік  вона  вже  йде,

Не  зупиняючись,  до  нас
Всіх  через  іншії  краї,
В  яких  її  минув  вже  час.
Ліси,  діброви  і  гаї

Готові  теж  її  зустріть.
Дерева  їхні  роздяглись.
На  голих  їхніх  верховіть
Сніг  буде  так,  як  і  колись,

Лежати.  Адже  це  зима,
А  сніг  –  зимовий  атрибут,
Як  і  мороз,  який  пройма
Аж  до  кісток,  коли  він  тут

У  нас  лютує,  тріскотить,
Що  щоки  червоніють,  ніс.
Зима  до  нас  невпинно  мчить
В  машині  часу.  З-під  коліс

Її  пухнастий  сніг  летить.
Це  так  до  нас  усіх  одна
Зима  усе  невпинно  мчить.
Вже  завтра  буде  в  нас  вона.                                              



Євген  Ковальчук,  30.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2025

Перший сніг

Пада  перший  сніг  у  нас,
Хоч  не  наступив
Досі  ще  зимовий  час,
А  уранці  лив

Дощ.  Змінився  він  на  сніг,
Що  тепер  паде
Із  небес  всім  нам  до  ніг.
А  зима  вже  йде.

Вже  ось-ось  прийде  вона.
Перший  сніг  цьому  –
Доказ.  Осені  мина
Час.  Кінець  всьому

Є  ж.  А  перший  сніг  летить,
Наче  білий  птах.
Неймовірная  ця  мить!
Тане  він  в  руках,

Як  сніг  перший  знов  і  знов
Пада.  Мить  тому
Снігом  був  він,  та  прийшов  
Вмить  кінець  йому.

Повністю  в  руках  розтав
Він.  Тепер  не  сніг
Він,  бо  вже  водою  став,
Та  нам  ще  до  ніг

І  на  голову  також
Буде  пасти  він.
Це  початок  лиш.  Отож
Часу  навздогін

Не  біжімо!  Снігу  нам
Дасть  іще  зима  –
І  дорослим,  й  дітлахам  –
Всім.  Просить  –  дарма,

Бо  вона  не  чує  нас,
Знає  ж  кожен  те,
Що  щорік  зимовий  час  
Сніг  у  нас  мете.                                                                    



Євген  Ковальчук,  29.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2025

Стіна щастя

Поміж  щастям  й  мною
Преміцна  стіна.
Я  життя  рікою
Плину,  а  вона

Все  стоїть  нерушно
І  вночі,  і  вдень.
Серце  відчайдушно
І  душа  щодень

Пробують  пробити
Цю  міцну  стіну,  
Щоб  у  щасті  жити,
Щастя  таїну

Викрити,  розкрити
Повністю,  цілком.
Вдасться  це  зробити
Їм  колись  обом?

Певен  я,  що  вдасться.
Жоден  з  них  повік
Просто  так  не  здасться.
Доки  мій  же  вік

Буде  протікати,
Мов  ріка,  вони
Будуть  пробивати
Цю  стіну.  Стіни

Більш  не  буде  тої,
Як  її  проб’ють,
Начебто  герої,
Все  нещастя  вб’ють

В  тую  ж  мить  навіки
Й  буде  у  мені,
Мовби  повні  ріки,
Цілі  ночі  й  дні

Щастя  протікати,
Доки  буде  те
Серце  стукотати,
Що  в  мені  цвіте.                                                                      



Євген  Ковальчук,  29.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2025

Дощ

День  настав,  але  немає
Сонця.  Де  ж  воно?
У  якім  краю  блукає?
Неба  полотно

Вкрили  сірі-сірі  хмари.
Дощ  із  них  пішов.
Грому  голосні  удари
Чути  знов  і  знов.

Сяйно  блиска  блискавиця.
Дужчає  гроза.
Наче  ніж,  ця  громовиця
Небо  розріза

Навпіл,  хоч  це  лиш  здається.
А  з  небес  усе
Сильний  дощ  невпинно  ллється
На  поля,  шосе,

На  дерева  і  будинки  –
На  усе,  що  є
На  землі.  Дощ  без  зупинки
Лиє.  А  моє

Серце  тужить,  що  немає
Сонця.  Туга  та
Міцно  серце  обіймає,
Дужо  огорта.

Але  серце  вірить,  знає  –
Прийде  та  пора,
Як  на  небі  запалає
Сонце.  Із  шатра

Неба  сонячні  поллються
Промені,  які
Грітимуть.  І  розіб’ються
Почуття  важкі

В  серці,  наче  скло.  Пресвітлі
В  нього  почуття
Лиш  цвістимуть,  мов  розквітлі
Квіти,  все  життя.                                                    



Євген  Ковальчук,  29.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2025

Спокій

Спокій  душу  огорта.
Він  у  ній.  Вона
Разом  з  нею  розквіта
Буйно,  як  весна.

Спокій  душу  обійма,
Наче  друг.  Душа,
Мов  у  дім,  його  прийма
І  не  полиша.

Спокій  душу,  як  дитя
Мати,  пестить  так,
Що  солодкий  я  життя
Відчуваю  смак.

Спокій  душу  легко  так,
Ніби  сніг,  вкрива,
А  вона  уся  відтак
З  ним  відпочива.

Спокій  душу  окриля,
І  душа  летить.
Попід  нею  вся  земля.
Неймовірна  мить!

Спокій  в  душу  йде  й  несе
Світлі  почуття
В  неї  не  на  мить,  на  все
Це  земне  життя.

Спокій  у  душі.  Вона
З  ним,  як  у  раю,
Розквіта,  мов  чарівна
Квітка  у  гаю.

Спогій  душу  огорнув
З  ніжністю  цілком,
А  неспокій  весь  заснув
Непробудним  сном.

Спокій  у  душі.  Вона
В  нім  і  в  неземнім
Щасті,  що  межі  не  зна  
В  світі  цім  земнім.                                                                  



Євген  Ковальчук,  28.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2025

"Серця музика. Душі…"

*****

Серця  музика.  Душі
Пісня  чарівна.
Почуття-товариші
В  них,  немов  весна,

Буйноквітно  так  цвітуть
На  увесь  цей  світ.
Серце  і  душа  несуть,
Скинувши  весь  гніт

У  бозодню,  в  небуття,
У  собі  лишень
Найсвітліші  почуття
І  вночі,  і  вдень,

Кожну  неповторну  мить
Часу,  що  мина.
З  серця  муза  струменить,
Як  вода.  Вона

У  віршовані  рядки,
Наче  сніг,  ляга
Легко.  В  них  мої  думки.
В  них  же  й  поляга

Суть  мого  життя,  яке,
Як  і  всім,  дано
Лиш  одне,  адже  людське
У  всіх  нас  воно.

У  думках  і  почуттях  
Суть  життя  і  в  тім,
Щоб  ми  віднайшли  свій  шлях
В  світі  цім  земнім.

Я  свій  віднайшов.  Мій  шлях  –
Творчість.  Це  вона
У  думках  і  почуттях
Всіх  моїх  луна.

Це  поезія.  У  ній
Я  вбачаю  суть
На  планеті  цій  земній,
Де  й  усі  живуть.                                                                    



Євген  Ковальчук,  27.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2025

"Скінчаться нещастя…"

*****

Скінчаться  нещастя
І  людей  усіх
І  любов,  і  щастя
Огорнуть,  і  сміх

Радісний  лунати
Буде  повсякчас,
Доки  протікати  
Буде  їхній  час

Життьовий  на  цьому
Світі  голубім.
Будуть  всі  на  ньому
В  щасті  неземнім

Жити-поживати,
Наче  у  раю,
Й  горенька  не  знати,
А  також  жалю,

Що  чикрижать  душу,
Мовби  гострий  ніж,
Що  трясуть,  мов  грушу.
Краще  вмерти,  ніж

Із  таким  же  горем
Гірко  лиш  тужить,
Та  ми  всі  поборем
Горе  те  умить,

Та  лиш  за  умови,
Що  докладемо
Сил  всіх.  Навіть  мови,
Що  не  сягнемо

Ми  цього,  не  може
Бути.  Досягнем.
Праця  допоможе.
З  нею  ми  прийдем

До  оселі-щастя
Й  будемо  в  ній  жить,
Знищивши  нещастя
Всі  у  тую  ж  мить.                                                        



Євген  Ковальчук,  26.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2025

Надія

В  душі  своїй  надію
Я  світлую  несу,
А  разом  з  нею  мрію,
Їх  чарівну  красу  –

Про  те,  що  всі  нещастя
На  світі  цім  минуть,
Що  всі  зазнають  щастя,
І  світлі  огорнуть

Людей  всіх  почування
Та  добрії  думки.
Допоки  мить  остання,
Немов  нічні  зірки

На  небі,  не  погасне,
Їх  будуть  мати  всі,
Життя  земне,  прекрасне
У  всій  його  красі

В  цім  світі  проживати
Й  лише  добро  робить,
Аби  його  ж  і  мати,
Щоб  з  ним  же  лиш  і  жить.

Хай  нині  це  надія
Моя  презолота
Й  незгасна,  світла  мрія,
Що  в  серці  розквіта,

Мов  квітка,  та  здійсниться
Вона  у  всій  красі
Своїй,  в  життя  втіли́ться,
Як  будуть  люди  всі

Належно  працювати
Впродовж  свого  життя
Й,  мов  зерна,  посівати
Лиш  світлі  почуття

В  серця  тих,  з  ким  прямують
Життєвим  шляхом  й  дім
Омріяний  будують,
Щоб  жити  лиш  у  нім.                                                          



Євген  Ковальчук,  26.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2025

Передзимовий час

Поступово  йде  від  нас
Осінь  золотая.
Вже  її  минає  час.
Скоро  завітає

До  усіх  нас  та  зима,
Що  не  за  горами.
Й  сумніву  у  цім  нема,
Бо  щорік  ми  з  вами

Зустрічаємо  її
В  час,  коли  відходить
Осінь  в  іншії  краї,
А  зима  приходить.

І  у  цей  рік  вже  ось-ось
Прийде.  Кожен  знає.
І  на  неї,  може,  хтось
Гаряче  чекає,

Хоч,  звичайно,  що  вона
Зовсім  не  гаряча.
Кожна  це  голівка  зна,
Навіть  і  дитяча,

Що  про  неї  дума,  жде
В  нас  більш  особливо
Й  добре  знає,  що  прийде,
Мов  казкове  диво,

Принесе  пухнастий  сніг.
Буде  він  летіти
Легко  дітлахам  до  ніг
І  дорослим.  Гріти  

Хай  не  буде  сонце,  та
Будуть  зігрівати
Новорічнії  свята
Серце.  Святкувати

І  дорослі,  і  малі
Будуть  їх  в  родині,
В  колі  друзів,  на  Землі,
В  рідній  Батьківщині.                                                      



Євген  Ковальчук,  26.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2025

Хай…

Хай  луна  веселий  сміх
Завжди  та  усюди
В  цьому  світі  ув  усіх!
Хай  сміються  люди,

Світлі,  добрі  почуття
Ті,  що  й  меж  не  мають,
Протягом  всього  життя
Хай  в  собі  тримають,

Цим  подовжують  його
І  щасливі  миті
Разом  з  ним!  Життя  свого
Миті  пережиті,

Що  лише  добро  несли,
Спогади  тримають
Хай,  а  злі,  що  теж  були,
Хай  всі  в  них  згасають

Так,  немов  нічні  зірки
В  небі,  щоб  на  світі
Люди  жили  залюбки,
Щоб,  мов  квіти  в  цвіті,

В  серці  та  душі  цвіли,
Буйно  розквітали,
Щоб  щасливими  були,
А  біди  не  мали

Жодної  в  своїм  житті
І  повік!  Хай  нині,
А  також  у  майбутті
В  світі  цім  людині  

Кожній  доленька  несе
Добрі  частування!
Хай  вона  здійснить  усе  –
Мрії,  сподівання

І  бажння  у  красі
Їхній  всій,  щоб  люди
В  світлім  щасті  жили  всі
Завжди  та  усюди!                                                                  



Євген  Ковальчук,  25.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2025

"Погода ясна. Небеса…"

*****

Погода  ясна.  Небеса
Блакитні.  Погляд  манить
Мій  їхня  чарівна  краса,
Що  серденько  не  ранить,

А  сповнює  його  ущент
Лиш  диво-почуттями
У  неймовірний  цей  момент.
Люблю  я  до  безтями

Ці  неповторні  почуття,
Що  в  серденьку  вирують.
Впродовж  всього  мого  життя
Вони  хай  в  нім  квітують,

Мов  квіти  гарні  й  запашні
Улітку  і  весною
У  темні  ночі  й  світлі  дні!
Я  з  ними,  а  зі  мною

Вони.  Вони,  немов  ріка,
У  серці  протікають.
Мина  їх  доленька  гірка.
Вони  її  минають,

А  отже,  й  я,  бо  з  ними  я
Є  нероздільний  в  світі,
В  якім  мина  моє  життя
І  узимі,  і  вліті,

І  навесні,  і  восени.
Лиш  світлі  почування
В  мені.  Усі  в  мені  вони
Із  вечора  до  рання,

Із  рання  і  аж  дотемна.
Я  їх  в  собі  тримаю
З  життям,  яке  собі  мина,
Яке  я  проживаю

На  цьому  світі,  доки  вмить
Не  дійде  враз  краю,
Коли,  немов  сірник,  згорить,
Хай  це  я  й  не  бажаю.                                                          



Євген  Ковальчук,  25.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2025

Мій корабель життя

Пливу  я  в  кораблі  життя
Кожнісінькую  мить.
Несу  у  серці  почуття,
Допоки  стукотить

Воно  і  уночі,  і  вдень.
Мій  корабель  життя
Мене  везе  щомить  лишень
В  далеке  майбуття.

До  нього  в  кораблі  життя
Пливу  я  і  пливу.
Як  допливу,  то  вороття
Не  буде  наяву.

Хоча  у  спогадах,  думках
В  минуле  зможу  я
Все  ж  повернутись.  У  руках
Моїх  моє  життя.

У  кораблі  свого  життя
Я  пан  і  капітан.
Керую  я  ним.  Почуття
Всі,  внутрішній  мій  стан

З  думками  поміч  надають
У  цьому  до  пуття,
На  бік  мій  завсігди  стають.
Мій  корабель  життя

Без  них  пішов  би  вже  на  дно,
А  так  пливе  і  вдень,
І  уночі.  Хоч  все  одно
Колись  настане  день,

В  який  все  ж  піде  він  на  дно
І  більше  не  спливе,
Бо  він  один,  життя  одно,
Та  доки  ще  живе

У  грудях  серце  стукотить,
Пливу  я  в  кораблі
Життя  кожнісінькую  мить
В  цім  світі  –  на  Землі.                                                          



Євген  Ковальчук,  25.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2025

Дорога життя

Дорога  довгая  моя
Усе  лежить.  Йду  нею  я

З  минулого  у  майбуття.
Дорога  це  мого  життя

Єдиного  на  світі  цім.
Допоки  дихаю  на  нім,

Допоки  серце  б’ється,  я
Іду  дорогою  життя,

Стрічаючи  на  нім  усе,  –
Що  щастя  і  біду  несе.

Я  перше  намагаюсь  брать,
А  друге  –  завжди  оминать.

Як  змоги  оминуть  нема,
Як  не  старався,  все  дарма,

Тоді  з  бідою  йду  я  в  бій,
Доклавши  всіх  зусиль,  щоб  тій

Біді  покласти  всій  кінець
І  назавжди,  адже  терпець

Мій,  хоч  і  є,  та  не  без  меж.
Вони  у  нім  наявні  теж.

Дорогою  життя  я  йду
До  щастя  світлого.  Дійду

До  нього  я  і  буду  жить
У  нім  кожнісінькую  мить,

Цлісінькії  ночі  й  дні,
Допоки  серце  у  мені

Іще  ритмічно  стукотить,
Допоки  я  дишу  щомить,

Допоки  не  порветьься  вмить
Мого  життя  предовга  нить.                                              



Євген  Ковальчук,  24.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2025

"Я бажаю щастя…"

*****

Я  бажаю  щастя
Світлого  вам  всім,
Щоб  усі  нещастя,
Що  прийшли  в  ваш  дім,  –

В  душу  та  у  серце,
Геть  пішли  умить.
Хай,  немов  озерце,
Неповторну  мить  

В  них  лиш  протікають
Добрі  почуття!
Хай  лиш  їх  тримають
Протягом  життя

У  собі  й  хай  світлі
В  голові  думки
Квітнуть,  мов  розквітлі,
Гарнії  квітки,

Та  не  лиш  весною,
Влітку,  а  всякчас,
Доки  ще  рікою
Протікає  час

Ваш  життєвий  в  світі
Цьому  голубім,
Тім,  що  по  орбіті
Крутиться!  На  нім

Хай  сміється  доля
Вам  усім  завжди,
А  гірка  недоля
Тая  назавжди

Миттю  хай  прямує
В  темне  небуття,
Де  лиш  тьма  панує,
На  усе  життя,

Щоби  не  тужили  
З  нею  ви  повік,
А  щасливо  жи́ли
Весь  життєвий  вік!                                                          



Євген  Ковальчук,  24.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2025

Вогник надії

Вогник  надії
В  те,  що  минуть
Горя  стихії,
Що  в  світі  ідуть,

В  серці,  що  має
Тіло,  блищить
І  зігріває
Ніжно  щомить,

Наче  те  сонце,
Що  крізь  небес
Синє  віконце
Сяє.  Чудес,

Мабуть,  гадає
Хтось  в  світі  цім,
Що  не  буває.
Правди  у  тім

Частка  є,  може,
Та  все  ж  бува,
Як  робить  гоже,
Тії  дива

Дійсно  стаються
Лиш  в  людей  тих,
Що  не  здаються.
Саме  у  них.

Вогник  надії
Гріє  мене.
Світлії  мрії
У  неземне

Щастя  рікою
Ллються.  Пливу
В  ній  із  тобою  
Я  наяву.

Так,  із  тобою,
З  кожним  із  вас,
Доки  рікою  
Плине  наш  час.                                                                    



Євген  Ковальчук,  24.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2025

Небесна сім’я

На  небі  хмароньки  пливуть,
Мов  човники  малі.
Вони  на  ньому  всі  живуть,
А  ми  ж  всі  на  землі,

З  якої  ми,  свій  звівши  зір,
Їх  бачимо  так,  як  
Вночі  мільярди  сяйних  зір,
З  якими,  мов  мідяк,

І  світить  місяць  –  їхній  брат.
Усі  вони  –  немов
Сім’я  небесна,  та  утрат
Із  часом  за  умов,

Які  до  них  ведуть,  й  вона
Також  все  ж  зазнає,
Та  є  і  друга  сторона
Цього,  адже  стає

На  їхнє  місце  в  той  же  час
Їх  доньки  та  сини.
І  це  стається  повсякчас
Іще  із  давнини.

Хоч  Місяць  в  цій  сім’ї  один
І  Сонце  теж  одне,
Що  сяють  протягом  годин,
Допоки  не  мине

І  їхній  час.  Землі  в  ту  мить
Час  також  промине.
Тоді  і  їй  не  пощастить.
Тоді  не  омине

Такої  долі  і  вона.
Небесная  сім’я
Довкола  світ  увесь  єдна,
В  якім  живу  і  я,

І  він,  й  вона,  і  ти  –  всі  ми,
В  якому  в  першу  мить
Життя  родилися  людьми,
Щоб  жить  й  добро  творить.                                            



Євген  Ковальчук,  24.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2025

Море слів і мова

Море  слів.  У  ньому
Потопаю  я
В  світі  цім  земному
І  уся  сім’я

Людська,  бо  вживає
Кожен  з  нас  слова,
Ними  називає
Все,  що  відчува,

Дума,  бачить,  чує,
Все,  що  в  світі  цім
Є,  живе,  існує,
Що  було  у  нім,

І  усе,  що  буде,
Певне  слово  теж,
Звісно,  що  здобуде
З  часом,  та  не  те  ж,

А  нове.  Злічити
Слів  не  вийде,  ні.
Можна  уявити
Це  лиш  чи  вві  сні

Вздріти.  Слів  у  мові  –
Наче  зір  нічних.
Є  у  кожнім  слові
Значення.  У  них

Кілька  їх  буває
І  одне  бува.
Той,  хто  заглядає
У  словник,  вжива

Правильно  їх,  знає
Їхні  зміст  і  суть,
Що  у  них  вкладає,
Що  вони  несуть.

Мова  –  це  скарбниця,  
А  скарби  –  слова.
Наче  чрівниця,
Нам  їх  відкрива

Мова.  Ми  лиш  вчити
Маємо  її
Всі  і  залучити
Цим  же  до  сім’ї

Власної  слова  ті,
Що  в  пригоді  стать
Можуть  і  у  хаті,
Й  на  роботі.  Знать

Будемо  й  вживати
Їх  усіх  як  слід,
То  і  будем  мати
Ми  солодкий  плід

З  них  і  смакувати
Будемо  ми  ним,
Доки  прямувати
Шляхом  життьовим

Будемо  і  вчити
Мову  повсякчас,
А  також  робити
Так,  як  слід.  У  нас

Мова  не  такая,
Як  в  тварин,  птахів.
Мова  ж  бо  людская
Дум  і  почуттів

Дзеркалом  є,  має
Також  ті  слова,
Що  в  собі  тримає,
Що  їх  ужива

Кожная  людина,
Чує  і  чита,
Пише…  Батьківщина
В  нас  одна  і  та

Мова,  що  усюди
В  нас  весь  час  луна,
Тою,  що  всі  люди
Мовлять,  теж  одна

Рідна  так,  як  ненька,
Що  родила  нас.
Кількість  чималенька
В  мові  слів  й  весь  час

Збільшується  й  буде
Більшати  вона,
Доки  будуть  люди.
Мова  нас  єдна

В  темную  годину
І  у  світлий  час  –
Кожную  людину,
Тобто  всіх  же  нас.

Адже  володієм
Всі  ми  нею.  Ми
Говорити  вмієм,
Бо  звемось  людьми,

Хоч  говорять  файно
Звірі  й  птиці,  та
Мова  в  них,  звичайно,  
Зовсім  аж  не  та,

Як  людська,  що  ллється
З  уст,  немов  ріка,
Доки  серце  б’ється
І  душа  чутка

В  тілі,  доки  диха
Кожен  з  нас  на  цім
Світі,  доки  стиха
І  неждано  в  нім

Тіло  не  покине
Враз  душа,  яка
В  інший  світ  полине,
Мова  ж,  мов  ріка,

Буде  й  литись  далі
Всюди  і  зусюд
В  радості  й  печалі,
Доки  буде  люд.  



Євген  Ковальчук,  23.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2025

"Наче воду, почуття…"

*****

Наче  воду,  почуття
Світлі  лию  в  душу
Я  впродовж  свого  життя,
Що  прожити  мушу,

Бо,  як  скарб,  мені  дано
Це  життя  на  цьому
Світі,  навіть  хай  воно
Й  скінчиться  на  ньому

В  неочікувану  мить,
Що  нам  відвернути
Аж  ніяк  не  пощастить,
Бо  так  має  бути.

Добрі  сію  я  думки
В  розум  свій  щоденно,
Щоби  жив  лиш  залюбки,
З  радістю,  блаженно,

З  насолодою  щомить,
Доки  серце  б’ється,
Калатає,  стукотить,
Доки  не  розб’ється

Наче  скло,  на  світі  цім
Все  життя  прекрасне,
Доки  вже  воно  на  нім
Миттю  не  погасне,

Мов  свіча,  немов  сірник,
Як  зоря  сяйлива.
Повністю,  цілком  проник
Я  в  безмежжя  дива  

Власного  життя,  в  якім
Наче  потопаю,
Мов  у  морі  голубім,
Що  не  має  краю.

Все  життя  моє  людське  –
Диво  незбагненне,
Незрівняннеє,  яке
Є  іще  у  мене,

Доки  серденько  в  мені
Б’ється,  ніби  грає
Цілі  ночі,  цілі  дні,
А  душа  співає

Радісно  про  те,  як  жить
Добре  в  світі  цьому
Кожну  неповторну  мить,
Що  мина  на  ньому

Протягом  мого  життя  –
Скарб  неоціненний.
Квітнуть  в  серці  почуття
Світлі.  Я  блаженний

Разом  з  ними.  Я  пливу
В  кораблі  життєвім
Повним  щастям  наяву,
У  житті  суттєвім

Власному,  бо  має  суть
Все  воно  у  мене,
Що  думки  й  чуття  несуть,
Хай  і  незбагненне,

Дивне  іноді  воно,
Та  все  ж  не  даремно
В  першу  мить  мені  дано,
А  щоб  безпроблемно

В  цьому  світі  проживав
Я  його  щоднини
І  належно  працював,
Сіяв  насінини

Щастя,  злагоди,  добра
У  серця  людськії,
Щоб  настала  та  пора,
У  яку  б  лихії

Думи  й  почуття  пройшли
Всі,  а  тільки  світлі
Протягом  життя  цвіли,
Мов  квітки  розквітлі,

У  людей  усіх  щомить,
Доки  серце  б’ється.
Хай  усім  їм  лиш  щастить
І  душа  сміється

Радісно,  немов  маля,
Хай  сія,  мов  сонце
Яснеє  до  нас  здаля
Крізь  небес  віконце!

Хай  надії,  мрії  всі
В  цюю  ж    мить  здійсняться
У  своїй  усій  красі!
Гарні  сни,  що  сняться

Теж  хай  втіляться  в  життя
В  світі  цім  земному,
Щоб  сучасне  й  майбуття
Кожному  на  ньому

Посміхались,  їм  усім
Миті  дарували
Радісні,  що  в  світі  цім
Їх  би  обіймали,

Наче  друга  друг,  немов
Матінка  дитину,
Проявляючи  любов
Ніжну  в  ту  годину

Чарівну  та  неземну!
Хай  вона  триває
Все  життя,  у  далину
Безвісті  пускає

Темні  думи  й  почуття
Всі,  цілком,  до  краю,
Повністю  на  все  життя!
Я  цього  бажаю

Щиро,  люди,  вам  усім.
Певен,  що  настане
Мить,  коли  воно  на  цім
Світі  явом  стане.



Євген  Ковальчук,  22.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2025

Вітер

Вітер  хилитає
Древа  у  саду
Й  ніжно  колихає
Душу  молоду,

Що  в  собі  тримаю
Я  впродовж  життя,
Що  в  цім  світі  маю.
Світлі  почуття

У  душі.  Співає  
Вітер  їй  пісні,
І  мов  розквітає
Душенька  в  мені,

Наче  в  полі  квіти
Гарні  й  запашні,
І  життю  радіти
Хочеться  мені.

І  йому  радію
Я  все  без  кінця,
Й  радість  світлу  сію
В  душі  та  серця

Тих,  кого  стрічаю
На  шляху  життя,
Щоби  цю  базкраю
Радість  й  почуття

Інші  тільки  світлі
Мали  люди  всі,
Щоб,  немов  розквітлі
Квіти,  у  красі

Всій  в  душі  буяли
І  у  серці  теж,
Їх  переповняли
Щастям,  що  без  меж,

Доки  не  порветься
Їхня  нить  життя,
Доки  не  минеться
Все  без  вороття.                                                                



Євген  Ковальчук,  22.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2025

День

Розплющую  я  очі,
Бо  днина  вже  прийшла.
Немає  тої  ночі,
Яка  була.  Пройшла

Вона.  Я  зустрічаю
Із  сонцем  день  новий,
Від  радості  палаю
В  душі  я,  що  живий,

Що  серденько  ще  б’ється,
Неначе  в  унісон,
Хоч  іноді  здається,
Що  це  усе  –  лиш  сон,

Що  це  –  моя  уява,
Що  це  все  в  ній  лишень.
Одначе  ні,  це  ява.
Мені  це  каже  день,

Що  світлі  очі  має,
А  голос  –  спів  птахів,
Який  навкруг  лунає,
Хай  навіть  і  без  слів.

Його  я  бачу,  чую
Насправді,  наяву,
Тому  що  я  існую,
Тому  що  я  живу

На  світі  цім  земному
Так,  як  і  кожен  з  нас,
Допоки  ще  на  ньому
Невпинно  плине  час

Життєвий  наш  рікою
Кожнісінькую  мить,
Допоки  в  нас  з  тобою
Ще  серце  стукотить,

Допоки  серце  б’ється,
Допоки  все  життя,
Мов  скло,  не  розіб’ється  –
Мине  без  вороття.                                                                  



Євген  Ковальчук,  21.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2025

Нехай життя складне…

Нехай  життя  складне
Нерідко  в  нас,  однак
Слід  проживати  всмак
Його.  Воно  ж  одне.

А  труднощі  усі
Долати  треба,  сил
Доуклавши,  щоб  на  пил
Їх  стерти,  і  в  красі

Всій  світу  оцього
Охоче  в  ньому  жить
Кожнісінькую  мить
Впродовж  життя  всього,

Яке  мина,  й  мине,
Коли  настане  час,
Якого  жоден  з  нас
Таки  не  омине,

Як  сильно  б  не  хотів,
Бо  так  і  має  буть.
Нам  слід  це  лиш  збагнуть,
Адже  за  всіх  часів

Було  так,  є  і  так
І  далі  буде  –  вік.
Нам  не  змінить  повік
Це.  Відчуваймо  ж  смак

Солодкий,  наче  мед,
Життя,  яке  мина,
 Як  літо  і  весна,
І  йдімо  лиш  вперед  –

У  світле  майбуття,
Що  мати  кожен  з  нас
Бажає  повсякчас,
Впродовж  всього  життя,

Яке  таки  мине
Колись  умить  у  нас,
Коли  настане  час,
Навік,  бо  лиш  одне!                                                                



Євген  Ковальчук,  20.  11.  2021                

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2025

Нехай…

Нехай  щастить  усім
На  білім  світі  цім
Впродовж  всього  життя

І  хай  в  собі  несуть
Його  найвищу  суть  –
Думки  та  почуття  

Лиш  найсвітліші  всі
У  їхній  всій  красі,
Яку  й  не  описать,

Бо  слів  таких  нема!
Шукати  ж  їх  дарма
Не  вийде  відшукать.

Нехай  в  душі  горить
Кожнісінькую  мить
В  душі  та  серці,  мов

Вогонь  палкий,  шпаркий,
Гарячий  і  живий,
Безмежная  любов

До  всіх  та  усьогó
Впродовж  життя!  Його
Не  буде  ж,  як  мине

У  нас  в  останню  мить,
Коли  його  збіжить
Час,  бо  воно  одне

На  білім  світі  цім.
Тож,  люди  всі,  на  нім,
Впродовж  всього  життя

Найкращі  лиш  несім
Усюди  та  усім
Думки  та  почуття!



Євген  Ковальчук,  19.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2025

Життя

Одне  життя.  Життя  одне,
Як  світ,  в  якім  воно
Минає.  Навіть  хай  мине,
Одначе  нам  дано

Воно,  аби  його  прожить
Не  марно,  а  як  слід
І  за  собою  залишить
В  цім  світі  гідний  слід.

Звичайно,  часто  нелегке
Воно  у  нас,  однак
Ми  маємо  життя  людське
Все  проживати  всмак,

А  перешкоди  всі  олать,
Доклавши  сил  усіх,
Аби  не  сльози  проливать,
А  щоб  веселий  сміх

Сіяв  яскраво  на  устах
У  всіх  нас  кожну  мить,
Мов  ясне  сонце  в  небесах,
Допоки  стукотить

У  грудях  серце,  –  все  життя,
Тримаючи  в  собі
Лиш  найсвітліші  почуття
І  думи  далебі,

І  їх  несучи  тим  усім,
Із  ким  же  живемо,
З  ким  шляхом  ми  на  світі  цім
Одним  усі  йдемо

Лише  вперед  –  у  майбуття.
Яким  же  буде  в  нас
Воно?  Як  до  пуття
Робитимемо,  час

Його  нам  принесе  таким,
Як  прагнемо  цього,
Щоб  ми  жили  усі  із  ним
Впродовж  життя  всього.                                                      



Євген  Ковальчук,  19.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025

"Начебто сон, промине…"

*****

Начебто  сон,  промине
В  цьому  світі  лихо  все
І  час-птах  нам  принесе
Щастя,  ніжно  огорне

Наші  душі  та  серця
Ним,  як  матінка  дитя,  
Й  жити  з  ним  усе  життя
Будемо  ми  –  до  кінця.

З  щастям  прийде  і  любов,
Що  ненависть  всю  змете,
І,  мов  сонце  золоте,
Грітиме  нас  знов  і  знов.

Будемо  її  нести  
В  серці  неповторну  мить
Кожну,  доки  стукотить
Серце,  він,  вона,  я  й  ти.

Доля  буде  повсякчас  –
Уночі,  а  також  вдень
Усміхатися  лишень,
Наче  немовля,  до  нас.

Мрії  світлі  наші  всі
І  надії  чарівні,
Й  сподівання  неземні
Втіляться  у  всій  красі

У  життя  на  світі  цім,
У  якому  живемо.
Доки  ми  не  помремо,
Житимемо  в  чарівнім

Щасті,  що  не  має  меж
Жодних  й  будемо  всякчас,
Доки  плине  човен-час,
Ми  здоровими  всі  теж,

Бо  здоров’я  –  скарб  у  нас
Найцінніший  у  житті
І  в  моменти  непрості,
Що  приносить  часом  час.                                          



Євген  Ковальчук,  19.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025

Дощик і квіти-почуття

Дощик  накрапає
Й  земленьку  усю
Вколо  поливає
Й  душеньку  мою.

І  ростуть  із  неї
Квіти-почуття  –
Братки  та  лілеї,
Проліски…  Життя

Протіка  рікою
Неповторну  мить
Кожну,  із  якою
Серце  стукотить

В  грудях,  тихо  б’ється
І,  немов  маля,
Весело  сміється.
А  душа  моя

Буйно  розцвітає.
Квіти-почуття
Дощик  поливає,
Живить.  І  життя

Казкою  здається
Дивною,  яка
Явом  стала.  Ллється,
Наче  та  ріка,

У  душі  прегарне,
Ніжне  почуття,
З  неї  незугарне
Вмить  без  вороття

Вигнавши,  мов  з  хати.
Ніжне  почуття
Буде  колихати
Душу,  мов  дитя

Мати,  і  співати
Радісні  пісні,
Й  буде  щастя  мати
Душенька  в  мені.                                                              



Євген  Ковальчук,  19.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2025

Час

Час  летить,  мов  птах
В  ясних  небесах,
Неповторну  мить

Кожну.  Жоден  з  нас
Неупинний  час
І  на  мить  спинить

Не  у  змозі,  ні.
Він  летить  крізь  дні
Й  ночі  в  майбуття,

А  із  ним  летить,
Промина  щомить
Й  наше  все  життя.

Час,  життя  –  це  дві
Світу  складові,
Злитії  в  одне,

Хай  життя  у  нас
Крізь  невпинний  час
Той  же  і  мине,

Але  час  іти
Буде  й  далі.  Ти,
Я…  Зна  кожен  з  нас  –

Доки  буде  світ,
Протягом  всіх  літ
Світу  й  буде  час

Кожну  мить  іти,
Мов  ріка,  текти
В  теє  майбуття,

У  яке  йдемо
Ми  чи  пливемо
В  кораблі  життя.



Євген  Ковальчук,  18.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2025

Світле щастя

Вірю,  час  настане
Той,  коли  розтане,
Наче  білий  сніг,

В  світі  цім  нещастя
Все  і  світле  щастя
Прийде  на  поріг

Нашої  оселі.
Будемо  веселі
Ми  усі  із  ним

Кожную  хвилину,
Доки  без  упину
Шляхом  життьовим

Йтимемо  на  цьому
Світі,  на  якому
Народились  ми,

Доки  не  порветься
Нить  життя,  минеться
Все,  бо  є  людьми

Ми,  не  будем  жити
Вічно.  Тож  робити
Маємо  як  слід,

Щоб  щасливо  жити
В  світі  й  залишити
В  нім  свій  добрий  слід,

Бо,  коли  не  стане
Нас  і  перестане
Серце  битись  вмить,

Інші  будуть  люди,
Як  і  нині,  всюди
В  цьому  світі  жить.



Євген  Ковальчук,  18.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2025

Світлі почуття

Впродовж  всього  життя
Хай  світлі  почуття
Та  добрії  думки

У  всій  своїй  красі
Тримають  люди  всі
В  собі!  Немов  квітки,

Вони  цвітуть  нехай,
Навік  поклавши  край
Думкам  і  почуттям

Претемним,  наче  ніч,
Аби  вони  всі  пріч
Пішли,  мов  сірники,

Згоріли  зовсім,  вщент,
Цілком  в  один  момент,
Щоб  люди  залюбки

Жили  на  світі  цім  –
У  щасті  чарівнім
Кожнісінькую  мить

Життя,  допоки  в  них
Стук  серця  не  затих,
Допоки  він  звучить,

Бо  людям  всім  життя
Й  дано,  щоб  почуття
Й  думки  тримали  всі

В  собі  найкращі,  їх,
Мов  діточок  своїх,
У  їхній  всій  красі

Леліяли  знов,  знов,
За  будь-яких  умов
Впродовж  всього  життя.

До  нього  ж  бо  повік,
Як  промине  навік,
Не  буде  вороття.



Євген  Ковальчук,  18.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2025

Хай…

Зникне  хай  умить  все  зло,
Щоб  його  на  цім
Світі  й  сліду  не  було,
А  нехай  на  нім

Лиш  добро,  також  любов
У  своїй  красі
Всій  панують  знов  і  знов!
Хай  несуть  усі

Їх  у  серці  та  душі,
З  ними  хай  живуть
Так,  немов  товариші,
Друзі,  доки  путь

Життьовая  до  кінця
Не  дійде  умить
Їхня!  В  душі  та  серця
Неповторну  мить

Кожну  власного  життя
Хай,  немов  зерно,
Сіють  їх,  та  до  пуття,
Щоб  зросло  воно,

Щоб  із  нього  проросли
Й  інші  почуття
Світлі  та  усі  жили
З  ними  все  життя,

Бо  для  цього  нам  у  мить
Першую  й  дано,
Хай  і  промине  умить
Назавжди  воно,

Бо  життя  одне  лишень
В  кожного  із  нас.
Як  мине  останній  день,
Іншого  вже  час

Нам  не  дасть,  хай  як  би  ми
Не  хотіли  вкрай,
Бо  прийшли  всі  ми  людьми
У  земний  цей  край.                                                        



Євген  Ковальчук,  17.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2025

Квітка щастя

Квітка  щастя  розцвіла
У  душі  моїй,
Що  нещастя  віднесла
Геть,  а  щастя  їй

Дивовижне  принесла
І  його,  як  дар
Чи  дарунок,  їй  дала,
І  важкий  тягар

Із  душі  увесь  упав
В  урвище  умить,
Мов  його  я  і  не  мав.
Більше  не  болить

У  мені  душа  свята.
Квітка  щастя  в  ній
Буйноцвітно  розквіта
У  красі  усій.

Ніжні  в  неї  пелюстки.
Запашна  вона.
Почуття  мої  й  думки
З  нею,  як  весна

І  вона  теж  навесні,
В  літній  час,  цвітуть.
З  нею  радісно  мені
У  душі.  Мабуть,

Я  не  почувався  так
У  житті  повік.
Я  життя  солодкий  смак
Відчуваю.  Вік

Разом  з  часом  мій  мина.
Квітка  ж  щастя  та
У  душі,  немов  весна,
Й  далі  розквіта

Кожну  неповторну  мить,
Цілі  ночі  й  дні,
Доки  серце  стукотить
В  грудях  у  мені.                                                                  



Євген  Ковальчук,  17.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2025

До думок

Любії  мої  думки,
Ляжте  на  папері
У  віршовані  рядки
Й  відчиніте  двері

В  світ,  в  якому  залюбки
Всі  живуть  постійно,
Бо  в  них  почуття  й  думки
Завжди  гармонійно

Протікають,  мов  річки
В  світі  цім  земному,
Бо  живуть  вони,  думки,
В  щасті  неземному,

Що  не  має  жодних  меж,
Що  не  має  краю.
Я  із  ними  жити  теж
Серцем  всім  бажаю.

І  тоді  мої  думки,
Лігши  на  папері
У  віршовані  рядки,
Відчиняють  двері

В  той  предивовижний  світ.
Наче  до  оселі,
Входжу  я,  й  мені  привіт
Мешканці  веселі

Шлють,  приймають,  мов  свого
Друга,  і  у  ньому
Протягом  життя  всього
В  щасті  неземному  

Разом  з  ними  я  живу,
Не  живу  –  раюю
Не  у  сні,  а  наяву,
А  також  працюю,

Щоби  жив  я  так  завжди
Й  ті,  що  жити  будуть
Після  того,  як  туди
Всі  вони  прибудуть.                                      



Євген  Ковальчук,  17.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2025

Час

Минуле.  Сучасне.  Майбутнє.
Це  час.  Це  його  складові.
Є  в  ньому,  у  ньому  присутнє,
Що  в  світі  цім  є  й  в  голові,

В  думках  наших  і  почуваннях.
Крізь  нього  вони  всі  у  нас
Проходять,  допоки  остання
Мить  наша,  яку  той  же  час

Тримає  в  собі,  не  настала,
А  час  буде  й  далі  іти,
Як  йшов  він  іще  із  начала.
Це  відаємо  я  і  ти,

Тому  що  його  не  спинити,
А  також  ввік  не  повернуть,
Щоб  власне  минуле  змінити,
Й  майбутнє,  що  має  прибуть,

Раніш,  аніж  статись  це  має,
Не  прийде  до  нас  всіх  воно,
Закони  ж  бо  час  також  має
Свої.  Їх  йому  теж  дано

В  цім  світі,  в  якому  минає
Він,  кожної  миті  мина,
Упину  ні  миті  не  має.
Про  нього  він  навіть  не  зна.

Не  мав  і  не  знав  він  повіки
Його.  Він  минає  лишень,
Тече,  наче  довгії  ріки,
Кожнісіньку  ніч,  всякий  день    

І  всі  неповторнії  миті,
З  яких  і  складається  він.
Ті  з  них,  що  уже  пережиті
У  нас,  не  зазнають  вже  змін,

А  ті,  що  колись  ще  настануть,
Так,  як  і  теперішні,  вмить,
Неначе  сніг  білий,  розтануть
Теж.  Час  же  минає  щомить…                                      



Євген  Ковальчук,  16.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2025

Світлі почуття

Солодкий  шоколад.
Солодкеє  життя.
Живу  на  світі  влад.
Лиш  світлі  почуття

Й  думки  в  собі  несу
Я  неповторну  мить
Кожнісіньку.  Красу,
Яку  й  не  оцінить

Повік,  я  їхню  вкрай
Люблю  так  само,  як
І  батьківський  свій  край.
Вони  мені  ніяк

Не  шкодять.  Навпаки,
Вони  мені  несуть
Лиш  користь.  Мов  квітки,
Вони  в  мені  цвітуть,

А  їхня  ця  краса
Мене  чарує  так,
Як  ясні  небеса.
Живу  я  з  ними  всмак

На  світі  цім  земнім.
Вони  мене  ведуть
Шляхом  життя  на  нім.
І  полягає  суть

Його  лише  у  них,
А  також  у  думках
Чудових,  чарівних.
Моє  життя  в  руках

Моїх,  твоє  –  в  твоїх,
Думки  та  почуття.
Нам  нехтувати  їх
Не  слід,  а  все  життя

Викохувати  слід,
Щоб  гідно  в  світі  жить
І  працювать  як  слід,
Щоб  добрий  слід  лишить.                                                  



Євген  Ковальчук,  16.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2025

"Будьте щасливі…"

*****

Будьте  щасливі,
Також  красиві,
Добрі  і  щедрі,  і  щирі!

Справи  робіте
Гідні  й  живіте
В  злагоді,  в  згоді  та  в  мирі!

Хай  все  минеться
Лихо  й  всміхнеться
Вам  усім  доля  щаслива,

Щоб  не  тужили,
З  нею  лиш  жи́ли!
Добрих  емоцій  хай  злива

Вас  всіх  накриє
Та  оповиє
Душі  й  серця,  наче  ненька

Рідне  дитятко,
Миле  малятко,
Що  пригорта  до  сердéнька!

Світлі  всі  мрії,
Думи,  надії
Дійсністю  хай  миттю  стануть!

Темні,  лихії,
Хмурі,  важкії
Хай  у  безодню  всі  кануть

Раз  і  навіки,
Щоби  повіки
Ви  в  світі  цім  не  страждали,

А  щоб  у  ньому
У  неземному  
Щасті  всі  вік  поживали!



Євген  Ковальчук,  16.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2025

До поезії

Я  тропою
Життьовою
Із  тобою  йду

У  майбутнє
Ще  відсутнє.
Я  тебе  веду

Повсякчасно.
Ти  прекрасно
Теж  ведеш  мене

І  вестимеш
Та  ітимеш
Все  життя  земне

Ти  зі  мною,
Я  –  з  тобою.
Я  тебе  пишу

Та  читаю,
Почитаю
Вкрай  тебе.  Дишу

Я  тобою.
Життьовою
Річкою  пливу

Із  собою
І  з  тобою.
В  світі  цім  живу

Лиш  для  тебе.
Через  себе
Я  тебе  немов

Пропускаю
Все  без  краю  –
Знову,  знову  й  знов…



Євген  Ковальчук,  15.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2025

Щастя-птах

Щастя-птах
В  небесах
Серед  хмар  летить

Через  край
Мій.  Украй
Я  його  зловить

Хочу,  щоб
Без  хвороб
І  без  жодних  бід

Кожну  мить
В  світі  жить
З  ним  лиш.  Небозвід

Ув  очах.
Щастя-птах
В  нім  усе  літа.

А  у  час
Цей  у  нас
Осінь  золота.

Та  якось
Все  ж  збулось
Те,  що  я  бажав,

Що  жадав,
Палко  ждав,  –
Я  його  спіймав

І  впустив,
Щоби  жив
З  ним  усе  життя

Залюбки,
У  думки
Та  у  почуття.



Євген  Ковальчук,  15.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2025

Хай…

Щастя  безкрає
Хай  огортає
Душі  людські  всі,  немов

Мати  дитину,
Кожну  хвилину!
Будь-яку  мить  і  любов

Хай  в  них  палає
Та  зігріває
Їх,  мов  вогонь  препалкий,

Наче  те  сонце,
Що  у  віконце
Світить  до  нас  в  день  ясний.

Хай  все  минеться
Лихо  й  всміхнеться
Доленька  людям  усім,

Щоб  лиш  із  нею,
Мовби  з  ріднею,
Жили  вони  в  світі  цім!

Хай  їм  сміється,
Доки  ще  б’ється
Серце  вночі  і  удень!

Хай  поживають,
Доки  минають
Роки,  в  здоров’ї  лишень

В  світі  всі  люди
Завжди  й  усюди!
Буде  здоров’я,  в  ту  мить

Буде  і  щастя,
А  все  нещастя,
Наче  сірник,  вщент  згорить.



Євген  Ковальчук,  15.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025

Свіча життя

Горить  свіча  життя
Мого  усяку  мить,
Бо  серденька  биття  
У  грудях  ще  звучить.

Свіча  життя  одна
Так  само,  як  цей  світ.
Колись  згорить  вона.
Вже  повних  тридцять  літ

Вона  горить  в  мені
Кожнісінькую  мить
Крізь  ночі  та  крізь  дні  –
Крізь  час,  який  летить,

Мов  птах  у  небесах.
Свіча  мого  життя.
Тримаю  я  в  руках
Її.  І  почуття,

І  думи  всі  вона
Запалює  в  мені,
Зі  світом  цим  єдна
Їх  дійсно,  а  не  в  сні.

Я  з  нею.  В  глибині
Вона  є  повсякчас,
Допоки  у  мені
Її  вогонь  не  згас.

Її  вогонь  горить,
Але  не  палить,  ні,
Тому  що  стукотить
Ще  серце  у  мені,

Тому  що  я  дишу
В  цім  світі  кожну  мить
І  вірші  ці  пишу,
Щоб  слід  свій  в  нім  лишить.

Горить  свіча  життя.
Погасне  –  вже  навік.
Не  буде  ж  вороття  
Тоді  в  цей  світ  повік.                                                            



Євген  Ковальчук,  14.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025

Життя людське

Життя  людське
Таке  крихке,
Немов  тонкий  кришталь.

Воно  ущент
В  один  момент,
Розбитися,  на  жаль,

В  нас  може,  так.
Тому  ми  всмак
Повинні  проживать

Його  усі,
В  усій  красі
Завжди  цей  світ  сприймать,

Від  нього  брать,
Йому  давать
Найкращеє  лишень,

Та  не  лишень
У  даний  день,
А  завсігди,  щодень

І  кожну  мить,
Яка  летить,
Неначе  птах,  крізь  час.

Залежить  все,
Що  принесе
Він  нам,  лише  від  нас,

Бо  є  людьми
Ми  й  долю  ми
Всі  творимо  всякчас.

Вона  іде
Й  тоді  прийде,
Коли  настане  час.



Євген  Ковальчук,  13.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025

Нехай…

Нехай  настане  край
Всьому  злу  в  світі  цім!
Нехай  за  небокрай
Воно  летить!  Усім

Хай  доля  посила
Лиш  бажане,  аби
Щасливою  була
Вона  в  них!  Без  журби,

Тривоги  почуття
Та  інших  почуттів
Важких  впродовж  життя,
Впродовж  його  всіх  днів,

Ночей  нехай  живуть!
Хай  світлі  почуття
Й  думки  в  собі  несуть
Всі  люди!  Вороття

Не  буде,  як  мине
Життя,  тому  що  в  нас
Воно  у  всіх  одне,
Бо  іншого  нам  час

Не  подарує,  ні.
А  може  це  в  нас  буть,
Хіба  що  лиш  у  сні.
Давно  нам  час  збагнуть

Цю  істину  усім
Й  радіти  лиш  життю,
Йдучи  на  світі  цім
Назустріч  майбуттю

Лиш  світлому,  щоб  ми  
На  світі  цім  жили
Щасливими  людьми.
Для  цього  і  прийшли

Ми  в  нього  й  щоб  на  нім  
Лишить  слід  добрий  все  ж,  
Щоб  в  щасті  чарівнім
Нащадки  жили  теж.                                                      



Євген  Ковальчук,  12.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025

Думи

Я  у  думи  поринаю,
Наче  в  океан.
Є  вони.  Я  точно  знаю,
Що  це  не  обман,

Навіть  хай  я  їх  не  бачу
І  не  чую  їх,
Але  що  в  цім  світі  значу
Я  без  дум  своїх?

Адже  ними  виражаю
Я  впродовж  життя,
Що  поволі  проживаю,
Власні  почуття,

Погляди  свої,  ідеї,
Світосприйняття.
Всі  вони,  мов  орхідеї,
Квітнуть  все  життя

У  мені.  Я  думи  маю
Всі  у  голові.
Я  живий,  бо  відчуваю
І  вони  живі.

Думи  є  сумні  й  веселі.
У  мені  живуть
Всі  вони,  немов  в  оселі,
І  мене  ведуть

Шляхом  життьовим.  А  може,
Я  всіх  їх  веду?
Лиш  не  вскочить,  не  дай  боже,
З  ними  у  біду.

Звідки  ж  думи  виникають
Протягом  життя?
Їх,  звичайно,  всі  це  знають,
Родять  почуття,

Наче  мати  немовлятко
На  цей  білий  світ,  –
Чи  дівчатко,  чи  хлоп’ятко.
Протягом  всіх  літ

Маю  їх.  Одні  згасають,
Мов  нічні  зірки,
Та  услід  їм  виникають
Іншії  думки

В  голові  моїй,  звичайно,
Як  і  почуття.
Втілюю,  хай  не  негайно,
Я  їх  у  життя,

Щоб  у  ньому  те  зробити,
З  чим  би  змогу  мав
Я  на  цьому  світі  жити,
Як  раніш  бажав.

Думи  посприяють  цьóму,
Та  лиш  справи  ті,
Що  здійснятиму  на  ньому
У  своїм  житті,

Допоможуть,  щоб  це  сталось
Дійсно,  а  не  в  сні,
Мріях  лиш,  щоб  так  все  склалось
В  мене,  як  мені

Хочеться  цього.  Думками
Я  того  ніяк
Не  доб’юся,  а  ділами
Тільки.  Ну,  а  як?

Думоньки  мені  підкажуть,
Друзі  та  близькі,
За  потреби  і  покажуть.
І  часи  важкі

Всі  минуть,  на  порох  струться,
Наче  й  не  було
Їх.  Вони  більш  не  вернуться,
Щоб  життя  цвіло

В  мене,  наче  гарні  квіти
Влітку,  навесні,
Щоб  радів  життю,  мов  діти,
Дійсно,  а  не  в  сні.



Євген  Ковальчук,  12.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2025

"Хай і непросте життя…"

*****

Хай  і  непросте  життя,
Але  треба  жити.
Лиш  потрібно  до  пуття
Нам  усім  робити,

Щоб  воно  було  таким,
Як  того  бажаєм,
А  для  цього  ми  із  ним
В  цьому  світі  маєм

Все.  Розплющити  лиш  слід
Очі  на  обличчі
І  душі,  йдучи  вперід
Ув  усім  величчі,

З  гордістю  та  без  страху,
А  також  долати
Перешкоди  на  шляху,
Що  прийшлось  стрічати,

Докладаючи  своїх
Всіх  зусиль  належно,
А  не  шкодувати  їх
Без  кінця.  Безмежно

Ти  щасливим  в  тій  порі
Будеш.  Жити  будеш
У  любові  та  добрі,
А  все  зле  забудеш,

Мов  і  не  було  його.
Будеш  жити  щасно
Протягом  життя  свого.
Доленька  прекрасно

Буде  в  світі  цім  земнім
Тільки  посміхатись.
Будеш  в  щасті  неземнім,
Як  в  ріці,  купатись.

Друже  мій,  цього  тобі
Щиро  я  бажаю.
Й  буде  так  це,  далебі,
Я  це  точно  знаю.                                                              



Євген  Ковальчук,  11.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2025

Поезія

Коли  поезію  пишу,
Я,  мов  повітрям,  нею
Спокійно  й  глибоко  дишу
Між  небом  і  землею,

Які  тримають  весь  цей  світ,
Де  я  живу  із  вами
Вже  повні  три  десятки  літ.
Міцний  зв’язок  між  нами  –

Поезією  й  мною.  Цей
Зв’язок  не  розірвати.
Вона  є  дзеркалом  ідей
Моїх,  а  їх  палати

У  голові  моїй  одній.
В  поезію  вливаю
Їх  я.  Вони  усі  у  ній.
Я  нею  виражаю  

Всіх  їх.  У  ній  свої  думки
Словами  викладаю,
Коли  пишу  я  залюбки
Її,  як  і  читаю.

Поезія  тече  в  мені  
Невпинною  рікою
Крізь  темні  ночі,  світлі  дні.
Вона  завжди  зі  мною,

А  з  нею  я.  Ми  живемо
Удвох,  немов  родина.
В  ріці  життя  ми  пливемо.
Ріка  ця  швидкоплинна.

Колись  вона  все  ж  віднесе
Мене  зі  світу  цього.
Тоді  й  закінчиться  усе
Для  мене  дня  одного  

Чи  ночі,  та  не  залишу
Поезію,  якую
Душею,  серцем  я  пишу,
Допоки  я  існую.                                          



Євген  Ковальчук,  11.  11.  2021    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2025

Вузол щастя

Вузол  щастя.  Він  міцний,
Та,  щоб  відчувати
Щастя,  вузол  цей  тугий
Треба  розв’язати.

А  для  цього  слід  своїх
Сил  усіх  докласти,
А  не  шкодувати  їх,
Бо  не  вихід  –  скласти

Руки.  Заміцний,  мовляв,
Маю  вузол  щастя,
Що  я  і  не  уявляв,
На  своє  нещастя,

Що  ніяк  все  не  дає
Вузол  розв’язати.
Заміцним  той  вузол  є.
Що  тут  ще  казати?

А  не  варто  взагалі
Тута  щось  казати.
Слід,  покинувши  жалі,
Добре  працювати,

Перешкоди  всі  в  ту  ж  мить
Впевнено  долати.
Лиш  тоді  все  ж  пощастить.
Зможеш  розв’язати

Вузол  щастя,  хай  яким
Він  міцним  є.  Зможеш.
Будеш  жити  з  чарівним
Щастям.  Переможеш.

І  якщо  як  слід  робить
Будеш,  будеш  жити
Ти  у  щасті  кожну  мить.
Більш  повік  тужити

В  горі  ти  не  будеш,  ні.
Будуть  проминати
Лиш  у  щасті  ночі  й  дні.
Слід  лиш  працювати.                                              



Євген  Ковальчук,  11.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2025

Я щасливим буду

Я  щасливим  буду,
А  нещастя  все
Назавжди  забуду.
Вітер  віднесе

Хай  його  негайно
В  темне  небуття,
Щоби  жив  я  файно*
Протягом  життя

Усього  і  кожну  
Неповторну  мить!
Мить  цю  переможну
Над  нещастям  вмить

В  світі  цім  здобуду
Я  й  щасливим  вік
Повністю  в  нім  буду,
А  нещастя  ввік

Вже  не  потурбує.
Все.  Його  нема
Більше,  не  існує.
Щастя  обійма

Серденко  й  сміється
Радісно  воно.
Щастя  з  нього  ллється,
Мов  хмільне  вино,

Ллється-протікає
В  світ  цей  без  кінця
І  вмить  заливає
Людськії  серця

Іншії  собою
Всі,  аби  життя
Буйною  рікою
В  світле  майбуття

З  ним  пливли,  сучасне
Мали  теж  лишень
Радісне,  прекрасне    
В  світі  цім  щодень.

*Файно  –  діал.  Добре,  гарно                                                                                                                



Євген  Ковальчук,  10.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2025

Вірші

Скільки  віршів  напишу?
Не  дано  це  знати,
Та  допоки  я  дишу,
Буду  їх  писати,

Виражаючи  у  них
Думи  й  почування  –
Від  веселих  до  сумних,
А  також  бажання,

Мрії…  Вірші  їх  несуть
У  собі,  складають
Їхню  неповторну  суть,
Що  розповідають

Тим,  хто  в  певний  час  чита
Ці  мої  всі  вірші.
В  них  моя  душа  проста.
З  них  є  кращі,  гірші,

Та  у  всіх  них  я  свою
Душу  укладаю.
В  них  нічого  не  таю
Я,  а  викладаю

Лиш  думки,  якими  їх
В  голові  тримаю.
А  у  ній  думок  своїх
Я  без  краю  маю.

Не  злічити  тих  думок.
Їх,  напевно,  стільки,
Скільки  в  небесах  зірок,
Та  я  аніскільки

Не  шкодую,  що  в  мені
Всі  вони  присутні  –
І  веселі,  і  сумні,
Бо  усі  є  сутні.

Кожна  думка  має  «я»,
Що  його  формує.
Кожна  з  них,  як  і  сім’я,
З  іншими  існує,

З  іншими  живе  завжди
Та  допомагає
Проявитись  і  з  біди
Також  витягає,

Вихід  віднайти  мені
З  неї  помагає
В  миті  ті  важкі,  сумні.
Й  тут  же  добігає

Та  біда  свого  кінця,
Більше  не  турбує.
Світла  настає  мить  ця,
Що  мені  дарує

Щастя  й  інші  почуття,
Та  лише  пресвітлі,
Що  впродовж  мого  життя,
Начебто  розквітлі

Квіти,  у  мені  цвітуть
Гарно,  буйно,  пишно
Й  стежкою  життя  ведуть
В  світі,  щоб  затишно,

Добре,  де  би  я  не  був,
Завсігди  жилося,
Щоби  щастя  я  здобув,
Щоб  воно  лилося

У  мені,  немов  ріка,
Кожну  неупинну
Й  неповторну  мить,  яка
Плине.  Хай  людину

Кожну  щастя  огорне,
Вкриє,  оповиє,
А  не  одного  мене!
Серце  ж  хай  не  ниє

Більше,  а,  немов  дитя,
Доки  в  грудях  б’ється
Та  підтримує  життя,
Весело  сміється!



Євген  Ковальчук,  10.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2025

Хай…

Хай  все  зло  розтане,
Наче  сніг,  навік
І  добро  настане!
Хай  його  весь  вік

Всім,  а  також  всьому
У  його  красі
Всій  на  світі  цьому
Роблять  люди  всі!

З  ним  лиш  зло  минеться
Й  кожному  із  нас
Доля  посміхнеться
Й  буде  повсякчас

Нам  всміхатись,  доки
Будемо  робить
Ми  добро,  а  поки
Й  будемо  ми  жить

В  цьому  білім  світі
Так,  як  живемо
І  узиму,  й  вліті..,
Доки  не  вмремо.  

Тож  добро  робімо
Все  своє  життя,
У  душі  несімо
Світлі  почуття,

Що  його  –  натхнення,
Також  –  джерело!
Хай  у  повсякдення,
Щоб  пройшло  все  зло,

Лихо  та  нещастя,
Темная  біда
Й  щоб  текло  в  нас  щастя
Лиш,  немов  вода,

Влється  й  протікає
Світле  щастя  в  нас,
Доки  проминає
Наш  життєвий  час!                                                            



Євген  Ковальчук,  09.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2025

"Запрошую я в душу…"

*****

Запрошую  я  в  душу
Лиш  світлі  почуття,
Хай  навіть  і  не  мушу,
Бо  прагну  все  життя

Я  тільки  з  ними  жити,
А  темні  почуття
Усі,  щоб  не  тужити
Повік,  у  небуття

Негайно  відправляю
Й  душевні  крила  вмить,
Мов  птаха,  розправляю.
Й  душа  моя  летить

У  світ,  в  якім  панують
Лиш  злагода  й  любов,
Які  всіма  керують,
Але  без  настанов,

А  добровільно,  щоби
Минали  всіх  людей
Нещастя  та  хвороби,
Аби  лихих  ідей

В  них  не  було  повіки,
А  добрії  лишень
Текли,  неначе  ріки,
Кожнісінький  же  день.

Вони  теж  душі  мають,
Бо  люди  все  ж  таки,
Й  мою  усі  приймають  
До  себе  залюбки.

Тепер  вона  між  ними.
Одна  із  них  –  вона.
Минають  літа,  зими…
Невпинно  час  мина.

Моя  ж  душа  в  тім  світі
Неначе  квітка  та
У  найгарнішім  цвіті,
Препишно  розквіта.                                                          



Євген  Ковальчук,  09.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2025

"Всім добра та щастя…"

*****

Всім  добра  та  щастя
Я  бажаю  й  щоб
Всі  пройшли  нещастя,
Щоб  їх  і  хвороб

Більш  повік  не  мали
Протягом  життя,
Щоби  обіймали
Світлі  почуття

Всіх  людей  на  світі
І,  мов  квіти  ті
У  прекраснім  цвіті,
Нині,  в  майбутті

Розцвітали  люди
В  серці  кожну  мить,
Завжди  та  усюди,
Доки  стукотить

Серце,  доки  б’ється
Ще  воно.  Нехай
Доленька  сміється
Лиш,  поклавши  край

Лихам  та  нещастям
Всім  умить  навік,
Щоб,  зустрівшись  з  щастям,
Люди  всі  весь  вік

Свій  із  ним  лиш  жи́ли
І  ніколи  більш
Зовсім  не  тужили!
Я  цього  найбільш

Людям  всім  бажаю,
Що  живуть  на  цім
Світі,  й  не  гадаю
Лиш,  а  певен  в  тім,

Що  усе  ж  здійсниться
Це  бажання  в  нас,
Та,  якщо  трудиться
Будемо  всякчас.                                                                    



Євген  Ковальчук,  08.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2025

День

Ніч  пройшла,  проминула.
Сном  міцним  вона  заснула.  

Наче  квітка,  день  розкрився,
Ясним  світлом  освітився,

Бо  його  пора  настала.
Вже  прокинулась  і  встала

Разом  з  ним  й  земля  довкола.
Вийшло  ж  сонце  з  виднокола,

Що  її  ж  і  розбудило
Променями  ніжно,  мило,

Наче  ненька  немовлятко,  –
Любеє  своє  дитятко.

День  –  навчання  час,  роботи,
Щонеділі,  щосуботи  –

Відпочинку  час,  розваги
Та  приділення  уваги

Справам  власним,  особистим.
Ясним  днем,  днем  променистим

Більш  немає  насолоди,
Ніж  у  матінки-природи

Преміцних  обіймах  бути,
Солодко  у  них  тонути,

Як  в  бездоннім  океані,
Миті  бажані,  жадані

Лиш  на  світі  цім  ловити  –
Чути,  дихати,  ходити,

Бачити  теж  –  просто  жити
Та  благі  діла  робити,

Щоб  жилось  усім  щасливо,
Щоб  здійснилося  це  диво

Справді  так,  як  світлі  мрії,
Сподівання  та  надії.                                                            



Євген  Ковальчук,  08.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2025

Дім щастя

Я  руйную  дім  нещастя
І  будую  дім
Справжнього  людського  щастя
В  світі  цім  земнім

І  запрошую  до  нього
Я  людей  усіх,
Щоб  впродовж  життя  усього
Жити  в  нім,  щоб  сміх

Радісний,  мов  річка,  лився
Замість  сліз  гірких,
Щоби  кожен  ним  ділився
З  ближнім,  а  важких,

Темних  почуттів  позбувся
Всіх  і  назавжди,
Щоб  повік  не  повернувся
У  полон  біди.

В  домі  щастя  лиш  щастиме
Людям  всім.  У  нім
Кожен  з  них  в  душі  нестиме
Щастя.  Щастя  дім

Порятунком  їхнім  стане.
Будь-яка  біда
В  ньому,  наче  лід,  розтане.
Все,  чого  жада

Кожен  з  них,  у  нім  здійсниться,
Втілиться  в  життя,
Навіть  те,  що  нині  сниться.
Світле  майбуття

Матимуть  вони  у  ньому.
Разом  з  ним  же  жить
В  щастя  домі  чарівному
Будуть  кожну  мить,

Доки  серце  буде  битись,
Доки  вже  навік
Не  посміє  зупинитись,
Як  скінчиться  вік.                                                          



Євген  Ковальчук,  08.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2025

Я і поезія

Я  і  ти  –
Два  світи,
Що  злились  в  один.

Ночі,  дні
Ти  в  мені,
Я  в  тобі.  Лиш  плин

Часу  вмить  
Розлучить
Зможе  нас  обох,

Як  співців
І  митців
Пройдених  епох.

Ти  –  мій  зміст.
Я  твій  вміст
Поглинаю  мов,

Щоб  збагнуть
І  відчуть.
Ти  –  моя  любов

Чарівна,
Неземна,
Що  й  не  описать.

Не  спинюсь,
Не  стомлюсь
Ввік  читать,  писать

Я  тебе,
Бо  себе
Виражаю  я

Залюбки  –
Всі  думки,
Також  почуття.



Євген  Ковальчук,  07.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2025

Щастя

Я  прощаюся  з  нещастям
Дійсно,  наяву
Й  зустрічаюся  із  щастям.
З  ним  тепер  живу.

В  серці  та  в  душі  тримаю
Я  його  на  цім
Світі,  де  ж  і  проживаю.
Він  же  є  мій  дім.

Ну,  а  дім  мойого  щастя  –
Серце  та  душа.
В  них  немає  для  нещастя
Місця.  Тож  лиша

Їх  воно,  до  них  пробравшись,
Йде,  звідкіль  прийшло,
З  ними  тихо  попрощавшись.
В  небуття  пішло

Те  нещастя.  Я  ж  із  щастям
Чарівним  живу,
Розійшовшись  із  нещастям
Назавжди.  Пливу

Я  життєвою  рікою
В  цьому  світі  з  ним,
А  воно  пливе  зі  мною.
Ми  вдвох  з  ним  одним

Є.  Повік  не  розлучити
Нас.  І  ночі,  й  дні
Цілі  буду  я  з  ним  жити,
Доки  у  мені

Серце  тихо  в  грудях  б’ється,
Доки  все  життя,
Наче  скло,  не  розіб’ється,
Адже  вороття

Ввік  не  буде  вже  до  нього,
Хай  би  як  би  ми
Дуже  не  бажали  цьóго,
Бо  є  всі  людьми.                                                                    



Євген  Ковальчук,  06.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2025

Хай…

Хай  прийде  на  світі  цьому
Злу  всьому  кінець
І  добро  прийде  на  ньому
До  людських  сердець,

Щоб  вони  його  робили
Всім,  всьому  й  завжди,
Щоб  щасливо  люди  жи́ли,
Жодної  біди

Вже  повік  не  зазнавали
Та  про  неї  всі
В  тую  ж  мить  позабували,
Щоб  у  всій  красі

Щастя  світлого,  мов  сонце,
Жити  тільки  з  ним!
Може,  дума  хтось,  що  сон  це
Лиш,  мана  чи  дим,

Та  я  певен  в  тім,  що  статись
Може  в  світі  цім  
Це,  як  добре  постаратись
Це  зробить  усім,

Як  усіх  зусиль  докласти
В  необхідну  мить
Замість  того,  щоби  скласти
Руки,  не  робить

Нічогісінько  для  того
І  ждучи  лишень.
Так  не  прийде  ні  до  кого
З  нас  той  світлий  день.

В  нас  із  вами  він  настане
Лиш  у  тую  мить,
Як  добро  з  нас  кожен  стане
Всім,  всьому  робить.

Це  так  само  будь-хто  знає,
Та  чи  кожен  з  нас
Сил  своїх  всіх  докладає,
Щоб  настав  цей  час?                                            



Євген  Ковальчук,  05.  11.  2021  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2025

Радість

Смуток  покидає
Серце,  а  його
Радість  огортає.
Серденька  мого

Плач  уже  не  чути.
Як  же  добре  так
Радість  цю  відчути
Серденьку!  Ще  б  пак!

Наче  річка,  ллється
В  нім  вона  щомить,
Доки  серце  б’ється
Тихо,  стукотить.

Радість  в  ньому  грає,
Ніби  музикант.
Серденько  співає,
Мов  артист,  талант,

А  також  танцює.
Як  же  добре  те,
Що  більш  не  горює  
Серце  золоте!

Час  той  вже  минувся.
Проминув  той  вік,
Щоб  не  повернувся
Він  уже  повік.

Серце  певне  в  тому,
Що  так  буде.  Вік
Радість  буде  в  ньому.
Серденько  навік

З  нею  об’єдналось.
З  нею  і  живе,
Що  би  там  не  сталось.
Серденько  живе

З  радістю  радіє
Світові  украй
І  життю,  й  буйніє,
Як  весни  розмай.                                                    



Євген  Ковальчук,  05.  11.  2021    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2025

Щастя

Щоб  усі  нещастя
Скінчились  й  повік
Не  було,  щоб  щастя
Всіх  усенький  вік

Ніжно  огортало,
Щоб  його  було
В  кожного  чимало
І  воно  текло

В  серці,  наче  річка,
Щоб  цвіло  воно
В  ньому,  наче  чічка*,
Бо  життя  й  дано,

Щоби  відчувати
Щастя  чарівне,
А  не  щоб  страждати,
Бо  ж  життя  одне

Кожному  з  нас  дане.
Тож  здійсниться  хай
Бажане,  жадане,
Те,  що  кожен  вкрай

Прагне  роздобути,
Щоб  на  світі  цім
Вік  щасливим  бути!
Людям  же  усім

Я  цього  бажаю
Щиро.  Щастя  те,  
Що  не  має  краю,
Хай,  мов  квіт,  цвіте

В  серці  буйно,  пишно,
Щоб  з  ним  в  світі  цім
Всім  жилось  затишно,
Щоб  Земля  –  наш  дім  –

Справжнім  раєм  стала
І  пора  ця  в  нас
Якнайшвидш  настала,
Доки  ще  є  час!


*Чічка  діал.  –  Квітка                                                                                                                                                                



Єєвген  Ковальчук,  05.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2025

Душа

Неймовірна  сила
Душу  оповила,
Надала  їй  крила.
І  душа,  мов  мила

Птаха,  полетіла,
Вивільнившись  з  тіла,
Що  зробить  хотіла
Вже  давно.  Боліла

В  нім  вона,  страждала,
Муки  зазнавала
Ті,  що  їй  давала
Доля.  Відчувала

Їх  вона  щоденно,
Живучи  злиденно,
Хтіла  ж  так  блаженно
Жити,  достеменно.

Й  ця  пора  настала.  
Наче  сніг,  розтала,
Зникла  вмить,  пропала,
У  безодню  впала

Доленька  лихая.
Тут  же  золотая
Дійсно,  молодая,
Чистая,  святая

Доля  наступила,
Душу  оповила,
Мовби  оживила
Душу,  пробудила.

І  душа  літає,
Лиха  більш  не  має,
А  лиш  відчуває
Щастячко  безкрає.

З  ним  вона  й  бажала
Жити.  І  настала
Мить  ця,  що  чекала
З  самого  начала.                                                                  



Євген  Ковальчук,  05.  11.  2021  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2025

Світлі почуття

В  серці  я  своїм  несу
Світлі  почуття,
Їхню  велич  і  красу
Протягом  життя.

Наче  квіти  навесні
Та  улітку,  всі
Розцвітають  у  мені
У  своїй  красі  

Неповторній,  чарівній,
Дивовижній  всій
На  планеті  цій  земній.
Так,  живу  на  ній

Тільки  завдяки  тому,
Що  я  маю  їх
В  тілі  й  серденьку  свому.
Тож  я  від  своїх

Світлих  почуттів  зректись
Не  наважусь,  ні,
Ні  тепер,  ані  колись.
Будуть  у  мені

Всі  вони,  немов  річки,
Й  далі  протікать,
Щоб  на  світі  залюбки
Жив  я.  Їх  тримать

Буду  у  собі  весь  вік,
Доки  він  мина
Так,  як  кожен  божий  рік
Гарная  весна,

І  ділитись  із  людьми,
З  ким  живу  на  цім
Світі,  щоб  щасливі  ми
Всі  були  на  нім,

Кожен  з  нас,  допоки  час
Життьовий  іде
Наш,  допоки  смерть  по  нас
З  часом  не  прийде.                                                    



Євген  Ковальчук,  04.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2025

"З дужим тілом, з дужим духом…"

*****

З  дужим  тілом,  з  дужим  духом
Я  вперед  іду  
Лиш  із  неповторним  рухом
Кожним,  а  біду

Стороною  оминаю,
Як  можливість  є,
Як  немає,  то  долаю.
Серденько  своє

Я  нікому  і  нічому
Вві  в  образу  дать
Не  дозволю.  Будуть  в  ньому
Завжди  панувать

Тільки  світлі  почування,
Темнії  ж  ущент
Розгромлю  я  без  вагання
В  перший  же  момент,

Як  посміють  підібратись.
І  не  мріють  хай,
Що  колись  я  зможу  здатись
Їм!  Нізащо!  Вкрай

Я  кохаю  почування  світлі
Й  прагну  вкрай,
Щоб  вони,  немов  розквітлі
Квіти,  мов  розмай,

Буйно,  пишно  розцвітали
В  серці  та  в  душі,
Щоби  ми  всі  поживали,
Як  товариші,

Наче  друзі  нерозлучні,
Щоб  текли  повз  нас
Миті  лиш  благополучні
Крізь  непинний  час,

Що  на  світі  цім  минає,
Доки  світ  цей  є,
Доки  б’ється,  калатає
Серденько  й  моє.                                                          



Євген  Ковальчук,  04.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2025

Добро

Нехай  усе  лихе  мине,
А  добре  лиш  настане!
На  місце  лиха  хай  одне
Воно  негайно  стане

На  світі  цім,  де  живемо
Всі  ми!  Хай  буде  з  нами
Добро,  допоки  не  вмремо,
А  не  лише  часами!

Хай  наші  душі  та  серця
Огорне  в  світі  цьому,
Щоб  ми  до  самого  кінця
Життя  усім  і  всьому

Робили  щиро  лиш  його!
У  цьому  й  полягає
Суть  нашого  життя  всього,
Що  з  часом  проминає.

І  хай  воно  колись  мине
Навік,  але  не  марно,  
Як  добре  діло,  й  не  одне
Зробив  належно,  гарно.

Якою  б  доля  не  була
Складною  та  важкою,
Її  лиш  добрії  діла
Так  зроблять,  щоб  такою

Вона  була,  якою  ти
Її  бажаєш  мати,
Аби  із  нею  лиш  іти,
Ступати,  прямувати

Шляхом  життя,  яке  дано
Як  скарб,  хай  і  навіки  
Колись  закінчиться  воно.
Одне  ж  лиш,  та,  мов  ріки,

Тектимуть  добрії  діла
На  світі  цім  земному,
Щоб  доля  світлою  була
В  тих,  хто  ще  буде  в  ньому.                                                



Євген  Ковальчук,  04.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2025

Час

Мить  за  миттю  проминає
Неупинний  час
І  в  минулому  лишає
Те,  що  зараз  в  нас

Є,  а  що  було,  навіки
Він  вже  залишив.
Не  повернеться  повіки
Вже  воно  й  хто  жив

В  цьому  світі,  та  покинув
Раптом  теж  його.
Може,  в  інший  світ  полинув,
Та  ніхто  цього

Точно  в  світі  цім  не  знає,
Доки  ще  його
Час  на  ньому  проминає.
Часу  усього

Виміряти  неможливо.
Пробувать  –  дарма.
Час  же  –  незбагненне  диво,
Що  цей  світ  трима,

Разом  з  ним  же  і  з’явився.
Зникне  він  з  ним  теж.
Із  початку  світ  змінився.
Час  же  –  ні,  хоч  все  ж  

Він  на  все  живе  впливає,
Що  в  цей  світ  дано,
Бо  змін  певних  набуває
Разом  з  ним  воно

Миті  кожної  і  всюди.
А  ім’я  йому
Це  дали,  звичайно,  люди,
Що  усім,  всьому

Їх  дають.  Так,  час  минає,
А  із  ним  і  все,
Що  в  собі  цей  світ  тримає,
Містить  чи  несе.                                                    



Євген  Ковальчук,  03.  11.  2021  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2025

До поезії

Моя  поезіє,  я  –  ти,
А  ти  –  це  я.  Обом
Судилося  ж  бо  нам  іти  
Одним  життя  шляхом,

Відколи  я  тебе  зустрів,
Зустріла  ти  мене
З  красою  поетичних  слів,
Мов  диво  чарівне.

У  душу  ти  мою  ввійшла,
В  думки  та  почуття.
Вона  в  ту  мить  в  тобі  знайшла
Сенс  власного  життя.

Наповнила  її  ним  ти.
Без  тебе  вже  вона
Шляхом  життя  в  цім  світі  йти
Не  може  і  не  зна,

Бо  ти  їй  сили  надаєш
Усупереч  всьому,
Їх  в  неї,  наче  воду,  ллєш,
Із  неї  всю  пітьму  –

Всі  неприємні  почуття  –
Провадивши  умить
В  незвіданеє  небуття
Навік,  а  не  на  мить.

Тебе  читаю  я  й  пишу.
Тобою  я,  немов
Повітрям  в  світі  цім,  дишу
І  знову,  й  знову,  й  знов…

Ти  всюди.  Світ  –  ти,  всі  світи,
Що  в  всесвіті  є  цім.
З  тобою  буду  я  іти,
Поки  на  світі  цім

Живу  я,  доки  у  мені
Ще  серце  стукотить
Цілісінькії  ночі  й  дні,
Їх  майже  кожну  мить.                                                        



Євген  Ковальчук,  03.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2025

"В своїх руках…"

*****

В  своїх  руках
Я  у  думках
Тримаю  цілий  світ.

В  моїх  очах
Насправді  й  в  снах
Впродовж  життєвих  літ

Він  кожну  мить
Палахкотить,
Немов  нічні  зірки,

І  у  мені
Крізь  ночі  й  дні  
Народжує  думки

Та  почуття.
Вони  –  життя,
Його  глибока  суть,

Що  в  світі  цім
Мені  й  усім
Із  гідністю  несуть.

Її  збагнуть,
Її  відчуть
Ми  маємо  усі,

Щоб  кожну  мить
В  цім  світі  жить
У  всій  його  красі

Й  не  байди  бить,
Як  слід  робить,
Щоб  гідний  слід  лишить

Тим,  хто  по  нас,
Як  прийде  час,
В  цім  світі  буде  жить.



Євген  Ковальчук,  03.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2025

Пресвітле щастя

Геть  жену  нещастя
З  серця  без  жалю
І  пресвітле  щастя,
Що  украй  люблю,

Я  веду  до  нього,
Щоб  із  ним  лиш  жить,
Доки  дня  одного,
У  неждану  мить

Битись  перестане
Серденько  моє,
Наче  сніг,  розтане
Все  життя,  що  є

Нині.  Не  соромся,
Щастя,  а  заходь
В  нього,  познайомся
З  ним  і  не  виходь

З  нього  вже  повіки!
Залишайся  жить
Ти  у  нім  навіки,
Доки  стукотить

Ще  воно!  З  тобою
Життьовою  йти
Прагну  я  тропою.
Лиш  тебе  нести

В  серці  я  бажаю
Все  своє  життя,
Що  украй  кохаю,
Бо  без  вороття

Промине  навіки
Все  воно  у  мить,
Як  очей  повіки
Я  закрию  вмить

Й  не  розплющу  знову
Я  своїх  очей,
Не  побачу  знову
Жодних  більш  речей.                                                        



Євген  Ковальчук,  02.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2025

До серця

Серце,  не  журися
У  важкій  журбі!
Їй  ти  не  корися
Просто  так!  В  собі

Віднайди  ті  сили,
Із  якими  ти
Зможеш  до  могили
Ту  журбу  звести,

Щоб  вона  заснула
На  усе  життя,
Щоб  вона  майнула
В  темне  небуття,

У  якім  нікого
І  нічо  нема,
Бо  ж,  окрім  лихого,
Що  наскрізь  пройма

І  тебе,  і  душу,
Не  дає  вона!
Тож  позбутись  мушу
Я  її,  луна

Голос  серця.  Крає
Та  журба  його
І  жалю  не  має.
І  жалю  того

У  журби  повіки
Й  не  було.  У  ній
Протіка,  мов  ріки,
Зло  лиш  на  земній

Цій  планеті.  Зло  це
Всім  вона  несе.
Щоби  не  збулось  це,
А  усі  та  все

Щастя  дарували
Я  бажаю  всім,
Щоб  всі  поживали  
Гарно  в  світі  цім.                                                                



Євген  Ковальчук,  02.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2025

"Радий я, що наяву…"

*****

Радий  я,  що  наяву
В  цьому  світі  ще  живу,

Що  думки  та  почуття
У  мені  впродовж  життя,

Наче  квіти  навесні,
Буйно  квітнуть  ночі  й  дні,

Кожну  неповторну  мить,
Доки  серце  стукотить.

Ними  я  й  сприймаю  світ
Цей  впродовж  життєвих  літ

Лиш  таким,  яким  він  є.
Все,  що  він  мені  дає,

Я  беру.  Йому  даю
Теж  я  часточку  свою,

Те,  що  я  роблю,  творю,
В  інший  край  нічну  зорю

Відпровадивши  в  ту  мить.
Доки  серце  стукотить,

Житиму  на  світі  я
І  робитиму  в  ім’я

Лиш  добра,  яке  усім
Зичу  я  на  світі  цім,

На  якому  кожен  з  нас
Всюди,  також  повсякчас

Має  лиш  його  робить,
Щоб  у  світлім  щасті  жить

Протягом  всього  життя,
До  якого  вороття

Вже  не  буде,  як  мине,
Бо  воно  в  нас  лиш  одне.                                                        



Євген  Ковальчук,  01.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2025

Перешкоди

Перешкоди  слід  минати.
Неможливо?  То  долати
В  світі  маємо  ми  всі

Та  належно  працювати,
Щоб  у  ньому  поживати
У  його  красі

Всій,  як  прагнемо  ми  дуже.
Пам’ятати  це,  мій  друже,
Маємо  я  й  ти

І  дорогою  стрімкою
Чи  прямою  життьовою
Уперед  лиш  йти.

Як  зусиль  всіх  докладаєм,
Перешкоди  ми  здолаєм.
Хай  не  в  тую  ж  мить,

Та  недоленька  минеться
Й  світла  доленька  всміхнеться
Нам,  поталанить.

Житимемо  ми  із  нею
Так,  неначе  із  ріднею,
В  цьому  світі  вік.

Лиш  тоді  вона  нас  кине
Вмить,  коли  душа  полине
В  інший  світ  навік,

Цей  покинувши  навіки
Теж.  До  нього  ж  бо  повіки
Вороття  вона

Мати  вже  не  буде.  Знає
Всяк  це,  хто  в  нім  поживає.
Це  не  новина.



Євген  Ковальчук,  01.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2025

Життя

Усе  колись  мине.
Це  знає  кожен  з  нас.
Життя,  що  в  нас  одне,
Також  мине  в  свій  час,

Але  не  значить  це,
Що  ми  своє  життя,
Хай  навіть  у  лице
Воно  б’є,  без  пуття

Повинні  проживать
На  білім  світі  цім.
Повинні  працювать
Як  слід,  щоб  жить  на  нім

Впродовж  життя  всього,
Його  мить  кожну  так,
Як  прагнемо  того,  –
Належно,  добре,  всмак

І  щоби  залишить
Слід  гідний  на  землі,
Щоб  мали  змогу  жить
Дорослі  та  малі  –

Нащадки,  що  прийдуть
В  світ,  добрим  лиш  життям.
В  цім  й  полягає  суть
Його.  Собі  затям.

А  труднощі,  які
Воно  несе  нам  всім  
У  миті  нелегкі
На  білім  світі  цім,

Повинні  ми  долать.
Для  цього,  звісно,  слід
Зусиль  всіх  докладать.
Тоді  й  розтане  лід

Всіх  наших  лих,  нещасть,
Що  доленька  несе.
Тоді  нам  щастя  дасть
Вона.  Здійсниться  все.                                                        



Євген  Ковальчук,  01.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2025

Мова

Наче  чарівниця,
Мова  вікова.
Є  у  ній  скарбниця.
В  ній  скарби-слова.  –

Скільки?  –  Не  злічити.
Безліч  їх  у  ній.
Як  же  помістити
Всіх  їх  в  ній  одній

Вийшло?  –  Таємниця
Це.  Мабуть-таки,
Мова  –  чарівниця
Дійсно.  Ми  думки

Виражаєм  нею  
Всі  та  почуття,
З  нею,  мов  з  ріднею,
Протягом  життя

Живучи.  У  мові
Всі  злились  вони,
 В  кожнім  диво-слові
Ще  із  давнини.

Мова  нам  слугує
Ще,  щоб  називать
Все,  що  є,  існує
В  цьому  світі.  Знать

Ми  її  повинні
Всі,  як  слід  вивчать.
Кожній  бо  людині
У  пригоді  стать

Може  рідна  мова
І  у  ній  стає.
Сила  диво-слова
Поміч  нам  дає

Труднощі  долати,
Знищувати  в  прах,
Вщент  і  досягати
Успіху  в  ділах.                                        



Євген  Ковальчук,  01.  11.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2025

До серденька

Ой,  ти  серденько  моє,
Більше  не  сумуй.
Щастя,  що  на  світі  є,
Повністю  відчуй.

Сум  із  тебе  хай  втече
Десь  у  небуття.
Щастя  хай  в  тобі  тече,
Мов  ріка,  життя

Ціле,  а  не  тільки  мить
І  не  день,  не  рік.
Хай  тобі  з  ним  таланить
Лиш  усенький  вік,

А  з  тобою  і  мені.
Сум  же  хай  блука
Десь  в  незнаній  далині,
А  із  ним  гірка

Доленька,  щоб  долю  мав
Лиш  щасливу  я,
Щоб  її  я  обіймав,
Доки  смерть  моя

Не  прийде  в  останню  мить
В  світі,  де  живу,
Доки  серце  стукотить
Дійсно,  наяву

В  грудях,  доки  я  дишу
Завжди  й  залюбки
Вірші  любії  пишу,
У  яких  думки

Я  висловлюю  свої,
Також  почуття,
Що,  немов  бджілок  рої,
Протягом  життя

Кубляться  в  мені,  проте
Радий  я  їм  всім,
Хай  життя  і  непросте
Часто  в  світі  цім.                                                                  



Євген  Ковальчук,  31.  10.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2025

Сонце

Небо  ясне  і  безхмарне.
Світить  сонечко  на  нім
Жовтолице  та  прегарне
І  тепло  шле  нам  усім.

Нас  воно  всіх  обіймає
Променями,  наче  друг,
І  преніжно  зігріває
Ними  так,  як  все  навкруг,

Шо  радіє  та  співає
Серце,  а  також  душа.
Щастя  більшого  немає.
Сонце  лагідне  втіша

Їх.  О  сонце!  Ти  прекрасне.
Як  же  я  люблю  тебе!
Із  тобою  серце  щасне.
Свідок  –  небо  голубе,

Із  якого  ти  сіяєш,
І  навколишній  цей  світ
Диво-світлом  наповняєш
Протягом  вже  безліч  літ.

Світ  цей  є  і  я  на  ньому,
Всі  та  все  тому,  що  ти
Світиш  вдень  у  голубому
Небі  нам  із  висоти.

Як  приємно  відчувати
Лагідне  твоє  тепло!
Як  би  я  хотів  літати!
Як  би  хтів  я,  щоб  було

Це  можливо,  щоб  злетіти
І  тебе,  о  друже  мій,
Обійняти!  Та  хотіти
Можу  це  лиш.  Зрозумій.

Крила  я,  на  жаль,  не  маю.
Має  крила  тільки  птах,
Та  тебе  я  обіймаю
Міцно  у  своїх  думках.                                                        



Євген  Ковальчук,  30.  10.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2025

Забуття

Часом  хочеться  забути
Все  в  своїм  житті,
Наче  в  морі,  потонути
Враз  у  забутті,

Повністю  йому  віддатись,
Та  чи  слід,  чи  ні?
Може  забуття  те  здатись  
Втіхою  мені.

Та  чи  є  воно  насправді
Нею.  Маю  я
Подивитись  в  очі  правді.
Доленька  моя

Не  покращиться  від  того,
Як  я  буду  в  нім  
Протягом  життя  свойого
В  світі  цім  земнім.

Доброго  не  дасть  нічого
Темне  забуття.
І  не  дасть  воно  й  лихого.
Думи  й  почуття

Всі  мої  в  мені  притупить
Лиш  у  тую  мить,
У  яку  воно  наступить.
З  ним  не  буду  жить  

В  цьому  світі  я  наповну
Протягом  життя
Й  мить  ловить  його  чудовну,
Й  не  одну.  Буття

Їх  мені  ж  і  посилає
Так,  як  і  усім.
В  забутті  ж  бо  їх  немає.
Порожнеча  в  нім.

Тож  в  полон  я  не  віддамся
Забуттю  повік,
А  життю-буттю  враз  дамся  
На  увесь  свій  вік.                                                                



Євген  Ковальчук,  29.  10.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2025

Бокал життя

Бокал  життя.  Я  п’ю  його
Впродовж  життя  свого  всього.

Його  я  п’ю,  немов  вино,
Допоки  є  іще  воно.

Його  я  п’ю  усяку  мить,
Допоки  серце  стукотить

У  грудях,  доки  я  дишу,
А  також  вірші  ці  пишу.

Бокал  життя  теж  має  смак.
Його  я  відчуваю  так,

Як  кожен,  хто  ще  п’є  його
Під  стукіт  серденька  свого.

Буває  в  мене  він  гірким,
Коли  я  йду  шляхом  важким.

Солодким  також  він  бува,
Як  справджуються  ті  дива,

Які  захоплюють  мене,
У  серці  щастя  чарівне

Розбуджують,  немов  зі  сну
Ласкаве  сонечко  весну.

Бокал  життя  такий  крихкий.
Хай  нині  в  мене  він  міцний,

Та  в  будь-яку  мить,  мов  на  зло,
Розбитись  може,  як  і  скло.

Тому  я  п’ю  до  дна  його
Щомить  впродовж  життя  свого,

Яке  дано  мені  як  дар,
Безцінний  скарб.  Його  владар  –

Я  й  тільки  я,  як  кожен  з  вас  
Свого  життя,  з  яким  йде  час.                                                



Євген  Ковальчук,  29.  10.  2021      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2025

Дорога життя

Я  йду  дорогою  життя
З  минулого  у  майбуття.

Йду  нею  я  усяку  мить,
Допоки  серце  стукотить,

Допоки  дихаю.  Вона
У  мене  в  світі  цім  одна,

Як  у  людей  усіх,  хоча
Це  зовсім  ще  не  означа,

Що  відгалужень  в  ній  нема
У  різні  намрямки.  Сама

Вона  одна,  але  шляхів
В  ній  безліч,  як  і  почуттів,

Думок  в  нас.  Кожен  обира  –
Чи  то  шлях  зла,  чи  то  добра…

Життя  дорога  всіх  веде.
А  те,  куди  ж  бо  приведе

Вона,  залежить  лиш  від  нас.
Куди  повернемо  у  час

Ми  певний,  нас  вона  туди
І  приведе.  Було  завжди

Так,  є  й  надалі  буде  в  нас
На  світі  цім,  допоки  час

Життєвий  наш,  людей,  мина.
Життя  дорога,  кожен  зна,

Початок  має  і  кінець,
Як  все  те,  що  створив  Творець,

Та  мусимо  її  пройти
Вона,  він,  я,  а  також  ти,

Бо  кожному  із  нас  вона
На  цьому  світі  і  дана.                                                      



Євген  Ковальчук,  29.  10.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2025

Час

Невпинний  час
Мина,  повз  нас,
Неначе  птах,  летить

У  майбуття
Без  вороття
Кожнісінькую  мить.

Його  спинить
Ані  на  мить
Не  зможе  жоден  з  нас,

Ні  повернуть,
Ні  перетнуть.
Нам  не  підвладний  час.

Впродовж  всього
Життя  свого
Крізь  нього  ми  йдемо

Щодня,  щомить,
Допоки  вмить
Усі  не  помремо  –

І  я,  і  ти,
А  час  іти
І  далі  буде  так,

Як  нині  йде.
Кінець  прийде
Йому  також,  однак

За  років  сто,
Мільйон?  Ніхто
Із  нас  цього  не  зна,

Допоки  він
Без  жодних  змін
На  світі  цім  мина.



Євген  Ковальчук,  28.  10.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2025

Думки та почуття

Якби  не  мав  я  почуттів,
Також  думок  не  мав,
Нічого  я  би  не  хотів,
Як  і  не  відчував,

Але  я  маю  в  світі  цім
Їх  так,  як  кожен  з  нас,
Людей,  хто  ще  живе  у  нім,
Поки  не  збіг  їх  час.

І  почуття  я,  і  думки
Тримаю  повсякчас
В  собі.  Звичайно,  завдяки
Я  ним  сприймаю  час,

Планету  цю  й  все,  що  є  в  ній,
Впродовж  свого  життя.
Завдячую  планеті  цій,
Що  думи  й  почуття

Я  маю,  бо  усі  і  все  –
Це  їхнє  джерело,
Що  річкою  життя  несе,
Якої  б  не  було

Без  них,  а  отже,  і  мене.
Хай  навіть  все  життя
У  мить  останнюю  мине  
І  вже  без  вороття,

Та  маю  я  прожить  його
Як  слід  і  залишить
На  благо  людства  усього
Слід  гідний.  Це  зробить

Я  зможу  завдяки  всім  їм.
Для  цього  я  щодня
Працюю,  також  п’ю  і  їм,
Отримую  знання

Впродовж  всього  свого  життя
В  цім  світі,  далебі,
Бо  і  думки,  і  почуття
Я  маю  у  собі.                                                                  



Євген  Ковальчук,  28.  10.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2025

Шлях мій життєвий

Шлях  мій  життєвий
Вельми  суттєвий,
Бо  ним  я  завжди  іду,

Доки  ще  б’ється
Серце.  Здається,
Що  й  до  кінця  не  дійду.

Та  він  минеться,
Бо  доведеться
З  нього  мені  все  ж  зійти

В  мить  ту  неждану
Та  нежадану,
Як  припиню  ним  я  йти.

Йду  ним  я  всюди
Так,  як  всі  люди,
Що  в  цьому  світі  живуть.

Він  лиш  єдиний.
Час  швидкоплинний.
Миті  його  все  ведуть

Ним  у  майбутнє
Те,  що  відсутнє,
Доки  теперішній  час

В  світі  існує,
Над  ним  панує,
Наче  господар  у  нас.

Шлях  мій  життєвий
Дуже  суттєвий,
Бо  лиш  один  в  світі  цім

Я  його  маю,
Доки  тримаю
В  тілі  дух  свій  же  на  нім.



Євген  Ковальчук,  28.  10.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2025

Світлі почуття

Хай  світлі  почуття
В  людські  серця  прийдуть
І  на  усе  життя
Їх  міцно  огорнуть,

Як  матінка  дитя,
А  темні  хай  навік
Ідуть  у  небуття,
Щоб  їх  у  них  повік

Ні  миті  не  було!
Хай  світлі  почуття,
Мов  сонячне  тепло,
Їх  гріють  все  життя!

Хай  в  серці  їх  несуть
Всі!  Поляга  ж  у  них
Уся  життєа  суть,
Лише  у  них  одних.

Без  них  ніщо  воно.
У  всій  своїй  красі
Життя  це  нам  дано,
Щоб  мали  їх  ми  всі,

Сприймаючи  цей  світ
Таким,  яким  він  є,
Впродовж  життєвих  літ.
Він  нам  усім  дає

Для  цього  все  щодень
Та  навіть  кожну  мить.
Потрібно  нам  лишень
Це  брати,  щоби  жить

Впродовж  життя  всього,
Як  прагнемо  ми  всі.
Для  цього  нам  його
Й  дано.  Тож  у  красі

Його  усі  живім
На  білім  світі  цім
І  лиш  добро  творім
На  ньому  завжди  й  всім!                                                



Євген  Ковальчук,  27.  10.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2025

Осінь

Листя  золотисте.
Осінь  бо  прийшла.
Сонце  ж  променисте
Вдень  свого  тепла

Ще  нам  не  шкодує.
Нам  його  усім
Із  небес  дарує.
В  світлі  золотім

Сонця  пробуває
Рідний  мій  весь  край,
Як  день  наступає
В  нім,  поклавши  край  

Ночі,  у  якую
Холодно  уже,
Зранку  теж.  Такую
Осінь  береже

Матінка-природа
Безліч  літ  у  нас,
Та  її  урода
Кращає  весь  час,

З  кожним  роком.  Має
Осінь  золота
Вроду,  що  проймає
Серце.  Розквіта

В  ньому  почування
Світле,  чарівне.
З  вечора  до  рання
Й  навпаки  мене  

Ніжить,  зігріває
Лагідно  воно,
Так,  як  виглядає
Із  небес  одно  

Сонце.  Обіймає  
Осінь  весь  мій  край.
Серденько  співає,
Раде  їй  украй.                                                                  



Євген  Ковальчук,  27.  10.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2025

Добро

Добро  творити,
Щоб  тільки  жити
Щасливо  на  землі,

Повинні  всюди
Й  завжди  всі  люди  –
Дорослі  та  малі,

А  зло  –  забути,
Щоб  оминути
Недолю  й  щоб  вона

Їх  оминала,
Про  них  й  не  знала
Безжальна  та  страшна

Недоля  тая
Повік.  Простая
Ця  істина,  яку

Усякий  знає,
Та  чи  приймає
Усяк  її  таку?

Питання  цеє
Також  простеє
Собі  хай  зададуть

В  цім  світі  люди
Усі  усюди
І  відповідь  дадуть.

Вона  ж  простая
Чи  то  складная,
Щоб  доленька  гірка

Їх  не  схопила,
Не  полонила,
Хай  діять  спонука.



Євген  Ковальчук,  27.  10.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2025

Небес блакить

Небес  блакить.  Блакить  небес  –
Неначе  чудо  із  чудес.

Її  небачена  краса
Моє  сердéнько  потряса,

В  нім  будить  світлі  почуття
І,  наче  музика,  биття

Його  звучить  у  тую  мить,
Якщо  прислухатись.  Блакить

Небес  приваблює  мене
Усе  моє  життя  земне

До  себе,  наче  чарівна
Дівчина  юная,  –  весна.

Та  туга  серце  обійма,
Тому  що  в  мене  крил  нема,

Щоб  я  розкрив  їх  і  злетів.
О,  як  би  я  цього  хотів!

Але  людиною  з’явивсь
Я  в  світ  цей,  нею  народивсь.

Тож  можу  лиш  спостерігать
Небес  блакить,  також  писать

Про  неї  любі  вірші  я,
Така  вже  доленька  моя.

Небес  блакить,  я  все  дивлюсь
На  тебе  і  не  надивлюсь.

Мене  зачарувала  ти
Цілком  собою.  Красоти

Твоєї  і  не  описать,
Та  вірш  про  неї  написать

Я  можу,  навіть  не  один
Крізь  неупинний  часу  плин.                                            



Євген  Ковальчук,  26.  10.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2025

Небеса

Погляд  мій  блукає
В  ясних  небесах.
В  ньому  він  літає,
Наче  вільних  птах.

Погляд  закохався
Мій  у  небеса,
До  яких  дістався.
Їхня  та  краса,

Що  й  не  описати,
Бо  таких  нема
Слів  (не  дала  мати-
Мова)  крадькома

Погляд  полонила,
І  у  мене  мов
За  спиною  крила
Виросли.  Я  йшов,

Та  у  чарівную
Мить  ту  я  злетів
В  небеса  й  ясну́ю
Їх  блакить  без  слів

Я  торкнув,  устами
Їх  поцілував,
Адже  поміж  нами
Буйно  вирував

Той  вогонь  кохання,
Що  не  загасить.
Тільки  мить  остання  
Зможе  це  зробить.

В  тую  мить  погасне
І  життя  моє
В  світі  цім  прекрасне,
Що  ще  нині  є,

Та,  слід  тут  сказати,
Будуть  небеса.
Інших  чарувати
Буде  їх  краса.                                                            



Євген  Ковальчук,  26.  10.  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2025