| Сторінки (22/2153): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Хай впродовж всіх літ,
Доки буде світ,
Будуть люди в нім,
В щасті чарівнім
Всі вони живуть,
У душі несуть
Світлі почуття
Протягом життя,
Що дано їм всім
Якось в світі цім,
Кожну мить його,
Бо цінніш його –
Нашого життя,
Світу сприйняття,
Далебі, нема.
Літо чи зима,
Осінь чи весна,
Хай дзвінка струна
Щастя всяку мить
У душі бринить
В кожного із нас
Крізь невпинний час,
Що мина, біжить,
Птахою летить,
Річкою тече…
Хай навік втече
Доля непроста
Й щасна завіта
В серце, мов у дім,
І живе вік в нім!
Євген Ковальчук, 02. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2025
Бажаю я, щоб лихо все
Минуло назавжди.
Хай буйний вітер віднесе
Його, його сліди
В безодню, в безвість, в небуття,
А замість нього хай
Лиш світлі думи й почуття
Нам принесе, що вкрай
Бажає мати кожен з нас, –
Дорослі та малі,
Допоки не минув наш час
Життєвий на землі,
Де ми родилися колись
І зараз живемо.
Бажаю я, аби лились,
Допоки не вмремо,
Вони, мов ріки, в нас щомить.
В них криється вся суть
Життя, яке крізь час летить.
Вони її несуть
Всім нам в цім світі кожен день.
Її збагнути слід
І кожному з людей лишень
Нести їх, щоб, мов лід,
Погані думи й почуття
Розтанули навік,
Щоб з добрими усе життя,
Увесь земний свій вік
Жили ми. Хай же буде так,
Бо так і має буть.
Нехай життя солодкий смак
Відчують всі! Цвітуть
Хай світлі думи й почуття,
Мов гарнії квітки,
Аби жили впродовж життя
Всього ми залюбки!
Євген Ковальчук, 01. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2025
Йди, солодкая відрадо,
В серденько моє.
Я тебе прийму в нім радо
І віддам, що є
В мене, щоби ти зі мною
Повсякчас жила
І улітку, і зимою
Квіткою цвіла,
Щоб буяла-розквітала
Ти на весь цей світ
І собою огортала
Протягом всіх літ
Душі та серця людськії,
Їхні почуття,
Вигнавши усі лихії
В темне небуття,
Де нікого і нічого
Не було й нема
Протягом життя усього.
Лиш пітьма німа.
Із тобою я забуду
Всі свої жалі
І украй щасливо буду
Жити на землі,
Щастям ділячись із тими,
З ким живу на ній,
Щоб воно також між ними
Всупереч важкій
Долі їхньої ходило
Протягом життя
І у серденьку будило
Світлі почуття,
А у голові теж світлі
Лиш усі думки,
Щоб, мов квіточки розквітлі,
Жили залюбки.
Євген Ковальчук, 30. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025
Я палке багаття щастя
Запалю на світі цім,
Щоб згоріли всі нещастя
Назавжди ущент на нім.
В серці кожної людини
Хай багаття те горить
Кожен день і щогодини,
Щохвилини і щомить –
Протягом життя усього,
Аж допоки не мине
Уночі чи дня одного
Назавжди, бо лиш одне,
В мить, якої вже немає
Нещодавно чи давно;
Те життя, яке минає,
Кожному із нас дано.
Хай багаття щастя гріє
Наші почуття й думки,
Хай їх пестить і леліє,
Щоб жили ми залюбки,
Та щоб байдики не били
Кожен день і всяку мить,
А як слід в житті робили,
Щоб у щасті й далі жить.
Любі сестри, любі браття,
Лиш як будемо робить
Ми належно, те багаття
Щастя буде в нас щомить
Пломеніти та палати,
Наче зорі в небесах.
Лиш тоді його ми мати
Будемо в своїх руках,
У думках та почуваннях
Тих, що має кожен з нас,
Доки не пройшла остання
Мить, яку пошле нам час.
Євген Ковальчук, 29. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025
Хай стече, немов вода,
На землі уся біда
У безодню, в небуття
Назавжди, без вороття,
Щоб усяк її забув
Й замість неї роздобув
Справжнє щастя чарівне,
Дивовижне, неземне,
Що так сильно кожен з нас
В світі всюди й повсякчас
Серцем прагне відчувать
І із ним лиш поживать,
Позабувши лихо все,
Що недоленька несе
Часом в нашому житті
У моменти непрості.
Хай лиш в щасті всі живуть.
В ньому й полягає суть
Нашого життя на цім
Світі. Хай в людей всіх в нім
Мрії та бажання всі
В їхній величі й красі
Здійснюються, щоби ми
Всі щасливими людьми
Кожну неповторну мить
Часу, доки стукотить
В грудях серденько, жили,
Бо для цього і прийшли
В світ, який навкруг всякчас
Зачаровує всіх нас.
Євген Ковальчук, 29. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2025
Йду шляхом життя я, йду
Й доти буду йти,
Аж допоки не дійду
До кінця, як й ти,
Так, як кожен з нас на цім
Світі, бо всі ми
Народилися на нім
В певну мить людьми,
У яких життя мине,
Як настане час,
Назавжди, бо лиш одне
В кожного із нас
Є воно. Тож кожен з нас
Протягом життя,
Наче зерна, повсякчас
Світлі почуття
Й думи сіє людям всім
На планеті цій,
Щоб лиш в щасті чарівнім
Всі жили на ній
Кожну неповторну мить
Власного життя,
Доки не скінчиться вмить
Вже без вороття
В них воно, як прийде смерть
У нежданий час.
Доти ж ними серце вщерть
В кожного із нас
Буде повним хай, щоб ми
З ними лиш жили
Прещасливими людьми,
Щоби ми несли
В серці не лиш навесні,
А усе життя
Й дійсно, а не уві сні
Світлі почуття.
Євген Ковальчук, 28. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2025
Де ти, де ти, світле щастя?
В цьому світі кожну мить,
Подолавши все нещастя
Прагну я з тобою жить.
Відгукнись хоча б луною,
Щоб тебе я віднайшов
І життєвою тропою
Разом із тобою йшов
Через ночі, дні і тижні,
Через місяці, роки,
Через миті дивовижні
Їхні. В почуття й думки,
Увійди, немов до хати,
І назавжди залишись.
Буду я тебе кохати,
Як і зараз, як колись,
Протягом життя на цьому
Світі, щоби не тужив
Ані миті я на ньому,
А з тобою завжди жив
І діливсь беззастережно
Ним з людьми, із ким живу,
Щоб щасливими безмежно
Ми були всі наяву
Разом із тобою, щастя,
Цілий свій життєвий вік,
Позабувши все нещастя,
Що було у нас, навік,
Щоб його повік і духу
Не було. Воно ж лишень
Нам усім несе розруху
Світлих почуттів. Щодень
І щомиті хай з тобою
Лиш усі ми живемо
Завжди, а не лиш порою,
Доки вже не помремо!
Євген Ковальчук, 28. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025
З приходом теплої весни
Хай справдяться всі добрі сни,
А також мрії золоті
Й надії в вашому житті,
Яке поволі промина.
Хай принесе всім вам весна
Все те, що прагне кожен з вас,
Із чим жили б ви повсякчас,
Не маючи біди повік,
Допоки не мине ваш вік,
А тільки щастя неземне
Нехай тебе, його, мене –
Всіх нас, як мати немовля,
Яке іще не розмовля,
Ласкаво, ніжно огорне,
А все нещастя прожене
На наше цілеє життя
В провалля, в безвість, в небуття,
Де жодної душі нема,
Де лиш блука сама пітьма.
Хай світле щастя кожну мить
Всі відчувають, доки жить
На цьому світі будуть. Хай
Він стане, наче справжній рай,
В якому мріють всі так жить,
Як скінчиться в неждану мить
В цім світі їхнє все життя
Навік, тому що вороття
До нього вже не буде, ні,
Хіба що тільки уві сні.
Євген Ковальчук, 27. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025
В серце кожної людини
Я посію, мов зернини,
Почування тільки світлі,
Щоб, мов квітоньки розквітлі,
Їх вони всі прикрашали
Й вічне щастя дарували,
Із яким би їм жилося
Так, аби у них збулося
Все, про що у серці мрії,
Сподівання та надії,
Щоби щастям оповиті
Всі вони були щомиті
В світі цім впродовж усього
Їхнього життя земного,
Хай як довго би не жи́ли,
Лиш би тільки не тужили
Від нестриманого болю,
Маючи важкую долю.
Є? То хай вона минеться
Зараз же і хай всміхнеться,
Наче дівчина вродлива,
Їм всім доленька щаслива
Й з ними лишиться навіки,
Щоб, немовби довгі ріки,
З рання і аж до смаркання,
З вечора і до світання
Лились світлі почування,
Аж допоки мить остання
У житті в них не настане,
Мить, коли вже їх не стане.
Євген Ковальчук, 27. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2025
Темні почуття втоплю
Я без вороття.
Світлі почуття, люблю
Вас. На все життя
Вас я в серце упущу.
Темних – ні на мить
Більш до нього не пущу,
Доки буду жить.
Світлі почуття, ходіть
В серце, наче в дім,
Й мов господарі, живіть
Ви зі мною в нім.
З вами я не буду мать
Лиха більш повік,
А щасливо поживать
Буду весь свій вік,
Протягом життя всього
Буду щасно жить
В світі кожную його
Неповторну мить
Й вами поділюся я
З іншими людьми,
Щоби цілая сім`я
Людська, щоб всі ми
На землі, де живемо,
З вами кожну мить
Жили, доки не вмремо
Ми усі умить
Назавжди, бо нам дано
Лиш одне життя,
Та для того, щоб воно,
Світлі почуття,
З вами, мов квітки, цвіло
В кожного із нас,
Аж допоки не пройшло,
Всюди й повсякчас.
Євген Ковальчук, 26. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2025
Вогонь нестримних почуттів
В моїй душі горить,
Що описати бракне слів
Мені. Я кожну мить
Тримаю їх впродовж життя
Всього так, як і ти.
Нам суджено у майбуття
Всім разом з ними йти.
Якби їх не було, то ми
У нього б і не йшли,
Бо ж ми звемося всі людьми.
В світ з ними ми прийшли
Для того, щоби ми його
Пізнали і на нім
Впродовж життя свого всього
Лиш в щасті чарівнім
Жили усяку мить. Життя
У нас же лиш одне.
Не буде більше вороття
До нього, як мине,
Принаймні в світі, на якім
Ми зараз живемо.
Тому робімо все на нім
Перш, ніж ми помремо,
Щоб дійсно в щасті неземнім
Жили ми все життя,
І гідний слід свій залишім,
Щоб світле майбуття
Нащадки наші мали теж,
Щоб жили в світі цім
У щасті, що не має меж,
У щасті чарівнім,
Допоки й їхнє все життя
Не промине навік,
Бо більш до нього вороття
Не матимуть повік.
Євген Ковальчук, 26. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2025
Неначе милі діти,
Усюди й повсякчас
Ти не спиняйсь радіти
Життю, допоки час
Твій ще не зупинився
На білім світі цім,
Допоки не простився
Навік ти з ним на нім.
Радій йому щомиті
У нім і разом з ним.
Всі миті, оповиті
Лиш щастям чарівним,
Бери з життя свойого,
Хай де би ти не жив,
Впродовж життя усього,
Щоб вік більш не тужив.
Адже життя минеться
В останню мить навік,
Як смерть тебе торкнеться,
Завершивши твій вік
На світі, на якому
Ти нині ще живеш,
І почуття на ньому
В своїй душі несеш,
А в голові – ті думи,
Які він виклика
В час над життям роздуми,
Що в тебе виника.
Нехай вони всі світлі
У тебе будуть. Хай
Немов квітки розквітлі,
Буяють, темним – край
Поклавши вже навіки,
Допоки будеш жить,
Щоб світлі лиш, мов ріки,
В тобі текли щомить.
Євген Ковальчук, 25. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2025
Пливу я в кораблі
Під назвою «Життя»
Щомиті на Землі
В далеке майбуття,
Що сам же і творю
Я разом з кожним з вас,
Коли не говорю,
А дію лиш в той час,
Який тече, немов
Ріка, біжить крізь нас
За будь-яких умов,
Усюди й повсякчас.
Куди ж я допливу
На цьому кораблі,
Допоки я живу
Іще на цій Землі?
Куди бо допливе
Нарешті кожен з нас,
Хто досі ще живе,
Допоки не погас,
Мов свічка, в світі цім,
Коли життя мине
Назаажди, бо у нім
Воно лише одне?
А відповідь?.. Вона
У кожному із нас.
Її усякий зна.
Я запевняю вас.
Адже життя свого
Господарі – лиш ми
Впродовж життя всього,
Бо ми всі є людьми.
Отож керуймо ним
На білім світі цім,
Щоб з щастям чарівним
Щомиті жить на нім!
Євген Ковальчук, 24. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
Хай лихо все минеться
На білім світі цім
І доленька всміхнеться
Щасливая усім,
І лишиться із ними
На цілий їхній вік,
Щоб не були сумними
Вони уже повік,
А в щасті поживали
Прекрасному щодня,
Щомиті й здобували
Про світ нові знання,
Що руку допомоги
В мить слушну простягнуть,
Якщо страхи й тривоги
Здолавши, докладуть
Усіх зусиль, що мають,
І застосують їх –
Знання, які тримають
Уже в думках своїх.
Вони їм допоможуть
На світі ліпше жить.
Із ними люди зможуть
В своїм житті змінить
Все, що на світі цьому
Їм дуже заважа,
Аби вони на ньому,
Як кожен з них бажа,
Всі жили-поживали
Щомиті – залюбки,
У серці розцвітали,
Мов пишнії квітки,
Лиш світлі почування
Тримаючи у нім,
Допоки мить остання
Не пройде в світі цім.
Євген Ковальчук, 23. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
Доки ти на світі жити
Будеш, не спиняйсь робити
Добрі вчинки всім на ньому,
Щоб покласти край лихому
Усьому навіки вічні,
Щоб і в березні, і в січні, –
Кожен місяць, всяку днину,
Будь-яку її хвилину,
Як і мить, жилось щасливо
Людям всім. Життя ж – це диво,
Дар, дарунок, скарб безцінний,
Неповторний, незамінний;
Бо життя, що з часом плине,
В кожного із нас єдине
На цім світі, на якому
Живемо. Його сенс в тому
Й полягає. Добрі вчинки
Так, як певний дім цеглинки,
Світ будують, щоб на ньому
Жили в щасті неземному
Ми усі впродовж усього
Нашого життя земного,
А також як слід робили,
Щоб в нім і нащадки жи́ли,
Доки й їх смерть не торкнеться
В мить, коли життя минеться,
Й тіло їх душа покине
І у інший світ полине,
Цей покинувши навіки,
Й житиме у тім вовіки.
Євген Ковальчук, 22. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025
*****
Я нізащо не дозволю
Темним почуттям на волю
Вийти. Я навік присплю
Без краплиноньки жалю
Їх усіх, щоб міцно спали
Й душу, серце не терзали
Протягом всього життя,
А у них я почуття
Світлі, мов зерно, посію –
Доброту, любов, надію
В те, що лихо все мине
І тебе, його, мене –
Кожного із нас безкрає,
Світле щастя привітає
І в думки, і в почуття
Увійде на все життя,
Щоб повік ми не тужили,
А щомиті з ним лиш жи́ли,
Бо ж життя в нас лиш одне
І навік воно мине
В мить, коли прийде година.
Смерть же жодная людина
Не одурить, мов дитя.
Скінчиться тоді життя.
Тож його усі цінуймо
Й кожну мить його смакуймо,
А також як слід робім,
Щоб на білім світі цім
Гідний слід свій ми лишили,
Щоб й нащадки добре жи́ли.
Євген Ковальчук, 21. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025
*****
Я проллюсь із хмар дощем
І пекучий в серці щем
Весь розмию, щоб його
Протягом життя мого
Не було і сліду в нім,
У моїм житті земнім.
Сонцем визирну я з хмар
І в душі важкий тягар
Сонця жаром, як вогнем,
Випалю я без проблем
Жодних ув один момент
Повністю, дотла, ущент
На усе своє життя
І посію почуття
Світлі, щоби кожну мить
З ними лиш щасливо жить,
Ними ділючись із тим,
З ким шляхом життя одним
Йду я, щоб вони всі теж
В щасті, що не має меж,
Жили все своє життя,
До якого вороття
Вже не буде, як мине,
Бо воно в нас лиш одне,
Як би не хотіли ми
Мати ще, бо ми людьми
Всі родилися на світ.
Тож хай в нас цвітуть, мов квіт,
Протягом всього життя
Світлі думи й почуття!
Євген Ковальчук, 20. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025
Тебе, поезіє моя,
Любов’ю препалкою
Й безмежною кохаю я.
Я кожну мить з тобою,
Неначе у вогні, горю,
Вогні п’янкого щастя,
Коли читаю та творю
Тебе. Усі нещастя,
Лихі думки та почуття,
Немов сірник, згорають
Дощенту, кануть в небуття
І сліду не лишають
Свого. Натомість добрі лиш
В мені враз виникають
І, мовби весняний спориш,
Препишно розцвітають
На весь навколишній цей світ,
Шлючи усім на ньому
Гарячий, ніби жар, привіт,
Щоб врешті-решт лихому
Кінець покласти на землі
Усій, щоб не тужили
Ані дорослі, ні малі,
А лиш у щасті жи́ли
Усі кожнісінькую мить,
Допоки серце б`ється,
Допоки, наче скло, умить
Життя не розіб'ється
Назавжди, бо не буде більш
Його на світі цьому,
Коли мине, хай і найбільш
Цього вони на ньому
Хотіли б. Та було так вік,
Є й буде. Зна це кожен
І те, що це змінить повік
Ніхто з нас не спроможен.
Євген Ковальчук, 19. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025
Ой, ти щастя неземне,
Огорни всього мене,
Наче мати немовля,
Що іще не розмовля,
З серця темні почуття
Вигнавши без вороття,
Щоб і сліду не було
Їхнього, щоб віднесло,
Мовби вітром, в небуття
Їх на все моє життя.
Я на світі цім щомить
Прагну лиш з тобою жить
Так, як кожен із людей, –
І дорослих, і дітей,
Що на цій землі живуть.
Я в тобі вбачаю суть
Усього свого життя,
Що мине без вороття,
Як настане час мій йти
В небуття або в світи
Інші ув останню мить.
Доки ж серце стукотить,
В нього увійди, як в дім,
І навік залишся в нім,
Щоб в одне з тобою зливсь
Я, а також, щоб діливсь
Я тобою із людьми
Іншими, аби всі ми,
Що колись в цей світ прийшли,
Із тобою лиш жили.
Євген Ковальчук, 18. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2025
Не знаю я, коли мине
Навік моє життя земне,
Яке у мене лиш одне,
Та доки світ трима мене,
Кожнісінькую мить на нім
Я лиш у щасті чарівнім
Жить буду й зичити усім
Його, бо полягає в тім
Життя суть, щоби кожен з нас,
Допоки, мов свіча, не згас,
Коли його настане час,
У щасті жив лиш повсякчас,
А також так, як слід, робив,
А не щодня лиш байди бив,
Щоб гідний слід свій залишив,
Щоб той, хто прийде в світ, теж жив
У щасті протягом життя
Свого, допоки в небуття
Чи в інший світ без вороття
Його не кине майбуття
У мить останню, бо не зна
Ніхто, коли прийде вона –
Смерть також, як життя, одна,
Яка навіки роз’єдна
Його з цим світом і усім,
Всіма, з чим, з ким він жив на нім
Літ сто чи, може, двадцять сім
У горі й щасті неземнім,
Які в житті він зазнавав,
Із чим боровсь і що приймав,
Щоб першого уже не мав,
А тільки друге відчував
У серці, знявши темний гніт,
Він протягом усіх тих літ,
Які триматиме цей світ
Його, і квітнув, наче цвіт.
Євген Ковальчук, 17. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2025
*****
Я все зле забуду
В світі цім навік
І щасливо буду
Жити цілий вік.
Світлі почування
З рання до темна,
З вечора до рання,
Доки промина
Час мій, буду мати
У душі й весь світ
Ними обіймати,
Щоб, мов квітів цвіт,
Він буяв препишно,
Щоб жилось на нім
Завжди всім затишно,
В щасті чарівнім,
Що не має краю.
Я його лишень
Вам усім бажаю
Мати кожен день,
Всяку мить, допоки
Серце стукотить
В грудях ваших, доки
У останню мить
Смерть вас не застане,
Не наздожене,
Як життя не стане,
Як воно мине,
І уже навіки.
Ніде правди діть.
Адже більш повіки,
Навіть і не ждіть,
Ні, не подарує
Нам всім майбуття,
Що в цей світ крокує,
Іншого життя.
Євген Ковальчук, 15. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2025
В цім світі найцінніший маю
Я скарб під назвою Життя,
З яким я у собі тримаю
Щомить думки та почуття,
Які його є складовими.
Без них його ж не мав би я.
Шляхом життя йду завжди з ними
Я так, як вся людська сім’я.
Життя-скарб довелося мати
Всім нам на білім світі цім.
Його найбільше цінувати
Повинен кожен з нас на нім,
Бо він у нас лише єдиний.
Не дасть більш жодному із нас
Його, як втратим, швидкоплинний
І безупинний сивий час,
Який минає крізь століття,
Яким ми втратили вже й лік,
Що в мирний час і лихоліття
Й надалі буде – цілий вік
На білім світі цім минати.
Щоб тільки в світлім щасті жить
На нім, потрібно оминати
Лихі стежки й добро творить
Усім і кожному зокрема,
Кого зустрів ти на путі*,
Щоб, наче гарна хризантема,
В душі цвісти в своїм житті,
Яке мина, проходить, плине,
Іде, тече, біжить, летить,
Допоки вже смерть не прилине
До тебе у неждану мить,
Коли заплющиш ти навіки
Два ока, канеш в небуття,
А доти хай течуть, мов ріки,
Лиш світлі думи й почуття.
*Путь – заст. Шлях, дорога
Євген Ковальчук, 15. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2025
Поезіє, моя любове,
Тобі присвячую життя.
З тобою, диво пречудове,
Мої думки та почуття
Цвітуть, мов кольорові квіти,
На цей увесь прекрасний світ,
Якому ти лише радіти
Безмежно протягом тих літ,
Що проживаю, надихаєш,
Хай що б не сталося на нім,
І будувати спонукаєш
Мене його, неначе дім,
Словами, що я укладаю
У вірші ті, які усім
Присвячую й надію маю,
Що житимуть на світі цім
Вони, як кожен з них бажає,
Дотримуючись тих порад,
Що певний мій в собі вірш має.
Я з ними також буду рад.
І буде радість обіймати
Всіх нас впродовж всього життя,
А смуток, що прийшлось нам мати,
В ту ж мить мине без вороття.
Я більш, ніж впевнений, у тому,
Що станеться все саме так,
І що не вдасться вже нікому
Згірчить життя солодкий смак.
Життя ж, що, ніби човен, плине,
Є найціннішим скарбом в нас,
Тому що в нас воно єдине,
Мине навік, як прийде час.
І доки буде проминати,
Допоки все ж не промине
Життя, не зможе роз’єднати
З тобою вже ніхто мене.
Євген Ковальчук, 15. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2025
Прагну я робити
В світі цім як слід,
Щоб щасливо жити
І щоб добрий слід
Свій на нім лишити,
Щоб всі інші теж
Мали змогу жити
В щасті тім, що меж
Будь-яких не має,
Й шоб жили у нім,
Доки калатає
Серце в них на цім
Світі голубому
Протягом життя;
Щоб вони на ньому
Світлі почуття
І думки тримали
У собі щомить
Та не відпускали
Їх ані на мить,
Ділючися ними
З тими, з ким живуть,
Що життя складними
Стежками ідуть,
Щоб навік минулась
Доленька сумна,
Щоби посміхнулась
Їм усім вона,
Їхнє все нещастя
Обернувши вмить
На безмежне щастя,
Щоби кожну мить
З ним вони лиш жи́ли
До кінця життя
Й добрий слід лишили
Всім на майбуття.
Євген Ковальчук, 14. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2025
*****
Нещастю не корися,
Коли в твоє життя
Ввірвалось, а борися,
Аби без вороття
Пішло, пройшло, минуло,
Щоб сном воно міцним
Уже навік заснуло,
Що більш не бути з ним
Жоднісінької миті
Впродовж всього життя,
Щоб канули прожиті
Ті миті в забуття.
Щоб більше їх не мати,
Зусиль всіх доклади,
Бо ними лиш здолати
Їх зможеш назавжди.
Борись, і переможеш
Нещастя, хай не вмить,
Але повір, ти зможеш.
Будь певен, пощастить.
Мине колись недоля,
Та лиш у боротьбі.
Тоді й всміхнеться доля
Щасливая тобі,
З якою позабудеш
Усі гіркі жалі,
З якою жити будеш
Ти доти на землі,
Допоки не настане
Твоя остання мить,
Коли, мов сніг, розстане
Усе життя умить,
Але уже навіки,
Бо другого життя
Не дасть тобі повіки
В цім світі майбуття.
Євген Ковальчук, 14. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2025
*****
Будь впевненим у тому,
Що в світі цім повік
Не вдасться вже нікому
Знівечити твій вік.
Для цього без вагання
У душу упусти
Лиш світлі почування,
А темні – відпусти.
Нехай вони розтануть,
Мов сніг, але навік
Чи у безодню кануть,
Щоб більш в душі повік
Не мати їх. Хай світлі
Буяють почуття,
Мов квітоньки розквітлі,
Впродовж всього життя.
Цілком їм підкорися,
Щоб жити залюбки,
І з ближнім поділися
Ти ними. Мов річки,
Вони хай протікають
У кожного із нас
Й робити надихають
Добро всім повсякчас,
Щоб врешті сталось диво
На білім світі цім, –
Щоб за́всігди щасливо
Жили ми всі на нім.
Для цього нам і дане
Життя, нехай воно,
Як лід, навік розтане,
Бо лиш одне дано,
Та доти хай вирує
Й тобі, йому мені –
Нам всім завжди дарує
Моменти чарівні.
*За́всігди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 14. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2025
Живи лиш так, як ти того
Бажаєш більш за все,
Впродовж життя свого всього.
Нехай тебе несе
Невпинна течія життя,
Хай де би ти не жив,
Лише в щасливе майбуття,
Щоб більш ти не тужив
Повік на білім світі цім.
Адже лише одне
Тобі життя дано на нім,
Яке колись мине.
Хай мрії та бажання всі
Ще перш, ніж загадать
Їх встигнеш ти, в усій красі
Здійсняться, щоб надать
Життю твоєму в світі цім
Такої пишноти,
Якої й уявить на нім
Не міг ще досі ти.
Адже життя – скарб зі скарбів
Всіх світу найцінніш.
За ним мені, йому, тобі –
Усім нам найпильніш
Слід доглядати й берегти,
Тому що лиш одне,
Бо ж іншого ні я, ні ти,
Коли воно мине,
Не матимемо вже повік,
Принаймні в світі цім.
Отож живімо весь свій вік
У щасті чарівнім,
Ним ділячись з всіма людьми,
З якими живемо,
Щоб в світлім щасті жили ми
Всі перш, ніж помремо.
Євген Ковальчук, 13. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2025
*****
День за днем минає,
А за ним – і ніч.
І змін набуває
Кожна в світі річ.
Що було, минуло
Вже і назавжди,
Сном міцним заснуло.
Навіть і не жди,
Що колись, можливо,
Вернеться воно,
Наче справжнє диво.
Тільки у кіно
Схоже може статись,
В дійсності ж – повік,
Та воно зостатись
В пам’яті навік
Може. Кожен знає.
Це не новина.
Іноді лишає
Спогади вона.
З ними пережити
Можемо усе,
Що прийшлось лишити,
Що не принесе
Нам уже майбутнє,
Навіть ні на мить.
Вже воно відсутнє
Назавжди. Слід жить
Нам усім сучасним,
Майбуття ж – творить,
Щоб було прекрасним
В нас воно щомить,
Доки ми на цьому
Світі живемо,
Бо ж колись на ньому
Всі ми помремо.
Євген Ковальчук, 13. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2025
Бажаю я всім вам добра,
Удачі та любові,
Щоб скінчилась лиха пора,
Щоб ви були здорові.
Нехай здійсняться мрії всі,
Надії й сподівання
У всій небаченій красі.
Хай світлі почування
У серці вашому цвітуть
Так, мов прегарні квіти.
Хай добрі думи обіймуть,
Щоб ви, неначе діти,
Раділи мерцем всім життю,
Його усякій миті,
Йдучи назустріч майбуттю
Крізь миті пережиті,
Яким повернення уже
Не буде більш повіки,
Та пам’ять їх все ж збереже
І деякі навіки.
Хай успіхом усі діла
Вінчаються, щоб світла
У всіх вас доленька була,
Мов квіточка, розківтла.
А лихо стороною хай
Усіх вас оминає
І йде кудись за небокрай,
Де лиш пітьма блукає.
Немов голодний в лісі звір,
Неначе їхня зграя.
Хай, мов підпалений папір
На вогнищі, згорає
Дотла, дощенту, до кінця,
Назавжди все нещастя
Й всі люди – дивний твір Творця –
Вік відчувають щастя.
Євген Ковальчук, 12. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025
З серця випусти свого
Темні почуття,
Щоб впродовж життя твого
Більш без співчуття
Не чикрижили весь вік,
Наче ніж. Нехай
Врешті-решт усім навік
Їм настане край.
А натомість упусти
Світлі почуття
В серце, щоби з ними ти
Жив усе життя
І радів йому щомить,
І добро робив,
Щоб на світі жодну мить
Ти більш не тужив.
Адже нам життя дано,
Щоб лиш в щасті жить,
Хай і скінчиться воно
В нас колись умить.
Смерть не вдасться обійти
Жодному із нас,
Як насмілиться прийти
У нежданий час.
Доти ж світлі почуття,
А також – думки
Протягом всього життя,
Начебто квітки,
Хай у нас усіх цвітуть
Під серцебиття.
В них же вся глибока суть
Нашого життя,
А також, щоб в світі цім
Добрий слід лишить,
Щоб нащадки щасно в нім
Теж жили щомить.
Євген Ковальчук, 12. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025
Я світлі почуття будую
У серці, наче дім,
А темні почуття руйную,
Щоб жив на світі цім
Я в щасті, злагоді, любові,
Провадили мене
На ньому миті пречудові,
Хай навіть і мине
Моє життя колись навіки.
Та доки буду жить,
Хай світлі почуття, мов ріки,
В мені течуть щомить.
Я повністю їм віддаюся,
Щоб жити з ними вік,
А почуттям злим не скорюся
На світі цім повік.
В самого себе проникаю
Й на тисячу замків
Я двері серця замикаю
Від темних почуттів.
У нього так не проберуться
Вони. Отож нехай
Вони усі на порох струться,
Собі поклавши край,
Щоб в серці жодної людини,
А не лише в моїм,
Їх не було ані краплини.
Не слід в нім бути їм.
Хай світлі почуття у нього
Ідуть, немов в свій дім,
І протягом життя усього,
Неначе квіти, в нім
Ростуть і буйно розцвітають
Впродовж життєвих літ
Й добро творити надихають,
Щоб лиш покращить світ.
Євген Ковальчук, 12. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2025
Хай солодким, наче, мед,
Буде в вас життя,
Щоб ішли ви лиш вперед,
В світле майбуття,
Про яке з дитячих літ
Мрієте ви всі.
Хай довколишній цей світ
Ув усій красі
Вам розкриється, немов
Квітка навесні,
І дарує знову й знов
Миті чарівні,
Будить світлі почуття,
А також – думки,
Щоб впродовж всього життя
Жили залюбки
Ви й робили завжди все
Всьому та усім,
Що лиш корисність несе
Їм на світі цім,
А нещастя всі нехай,
Мов сірник, згорять,
Як птахи, за небокрай
Хай вони летять
Й не вертаються вже більш
До всіх вас повік,
Щоб ви з тим лиш, що найбільш
Любите, весь вік
Жили, мовби у раю,
Та лиш на землі,
В рідному своїм краю,
Всі гіркі жалі
Позабувши вже умить,
Ніби й не було
Їх, аби життя щомить
Квіткою цвіло.
Євген Ковальчук, 11. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2025
Тужливим почуттям своїм
Кінець я покладу.
Нізащо не дозволю їм,
Аж доки не дійду
Я до кінця свого життя,
Коли воно мине,
Аби без краплі співчуття
Тривожили мене
Вони кожнісінькую мить.
Я їх без вороття
Із серця вижену умить
І світлі почуття
Посію в нім, немов зерно,
В єдиному житті
Своїм, аби цвіло воно,
Неначе квіти ті,
Які цвітуть в нас навесні
Препишно, влітку – теж,
Щоб щастя з них зросло в мені
Те, що не має меж,
Аби ні миті не тужив
Я більш на світі цім,
А лиш у світлім щасті жив
Щомиті вже на нім,
Ним ділючись із усіма,
З ким я живу, щоб ми
На світі цім, що нас трима,
Щасливими людьми
Усі жили, а не лиш я,
Бо ж ми усі – одна
Людська, великая сім’я.
Отож нехай єдна
Його, її, тебе, мене –
Всіх, з ким шляхом одним
Іду я, щастя неземне,
Щоб ми жили із ним.
Євген Ковальчук, 10. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2025
Наче вітер, я розвію
В серці всі гіркі жалі
Й світлі почуття посію
В ньому, щоб я на землі
Протягом життя усього
Жив щасливо кожну мить,
Аж допоки дня одного
Не засну навік я вмить,
Бо життя мені для того,
Як і кожному, дано.
Більше цінного за нього
В нас нема. Адже воно
В цьому світі лиш єдине,
Бо не буде вже повік
Після того, як вже сплине
В ньому наш короткий вік.
Тож нехай, мов квіти тії,
Протягом всього життя
В серці світлі, золотії,
На увесь світ почуття
Буйно, пишно розцвітають
Кожну мить із року в рік
І творити надихають,
Щоб залишитись навік
З ними і щоб залишити
Добрий слід на світі цім,
Щоби мали змогу жити
І нащадки всі на нім
В світлім щасті, що не має
Жодних меж, у щасті тім,
Що незрушено тримає
Нас, немов фундамент дім,
Доки серце в грудях б’ється
Й дихаємо ми щомить,
Доки в нас не розіб’ється,
Мовби скло, життя умить.
Євген Ковальчук, 09. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2025
Хай хвороби всі розтануть,
Наче сніг, на світі цім.
Хай здоровими всі стануть
І живуть у чарівнім
Щасті, що не має краю,
Протягом всього життя,
Мовби у Господнім ра́ю,
Щоб лиш світлі почуття
Й думи ніжно огортали
Їх, як матінка дитя,
І повік не покидали
Їх усіх без вороття.
Хай всміхається всім доля
Світла всюди й повсякчас,
А важка, гірка недоля
Оминає завжди вас,
Мов для неї вас немає,
А для вас її нема.
Хай собі вона блукає
Там, де лиш сама пітьма,
Щоб всі ви щасливо жи́ли
Кожну мить на світі цім,
А також як слід робили,
Щоби ми усі на нім
Гідний слід свій залишили
Для наступних поколінь,
Щоб й вони щасливо жи́ли
Перш, ніж буде їм амінь.
Кожен добре знає наче
Це. Тут нічого гадать.
Не завадить же, одначе,
Вам про це ще нагадать,
Щоб цього не забували
Ви в своїм житті повік,
А належно працювали
Й в щасті жили цілий вік.
Євген Ковальчук, 09. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025
Доки не пройшла остання
Ваша мить на світі цім,
Загадаю я бажання,
Щоб жилось вам всім на нім
Завжди в щасті неземному,
Щоб, неначе в морі тім,
Ви усі тонули в ньому,
Щоб Земля – наш рідний дім –
Стала просто справжнім раєм,
У якім всі мріють жить
Після смерті, світлим краєм,
Де усім завжди щастить,
Де про будь-яке нещастя
Позабули всі давно,
Бо лише найбільше щастя
Кожному на нім дано;
Щастя те, яким всі люди
Діляться із усіма.
І тому нещасть усюди
Звіку не було, нема
І не буде там, всяк знає.
Це ніскільки не секрет.
Кожен, хто живе там, має
До нещасть імунітет
Нездоланний, незнищенний,
Непоборний, преміцний,
Неокраїй, нескінченний,
Віковічний, віковий,
Із яким всім їм живеться,
Що й словами не сказать,
Навіть хай нам доведеться
Всі слова всіх мов зібрать.
Хай тим краєм цей світ стане
І живімо в кра́ю цім,
Доки наша не настане
Неминуча смерть на нім.
Євген Ковальчук, 08. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025
Хай, неначебто вода,
В світі цім стече біда
Вся у темне небуття
На усе людське життя,
А натомість щастя хай,
Завіта, якого вкрай
Всі бажають на землі, –
І дорослі, і малі,
Та не на коротку мить,
А допоки ми всі жить
Будемо на світі цім,
Бо й для цього ми на нім
Всі із вами живемо,
Навіть хай і помремо
Ми колись усі умить
В неочікувану мить,
Як життя навік мине,
Бо дано нам лиш одне
В цьому світі, де всі ми
Народилися людьми.
Та допоки ми життя
Маємо, хай почуття
Світлі лиш, також – думки,
Ніби гарнії квітки,
Кожну мить у нас цвітуть
І шляхом життя ведуть,
Мов дітей своїх батьки,
Щоб жилось нам залюбки
В цьому світі, доки час
Наш, мов свічка, не погас.
Євген Ковальчук, 08. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025
Тримайся, друже, не здавайсь,
А лиху та біді
Кінець покласти намагайсь.
І доленька тоді
Тобі всміхнеться, віднесе
Біду всю в небуття,
Натомість щастя принесе,
З яким усе життя
Ти житимеш на світі цім,
Не знаючи біди
Повік, та лиш, якщо на нім
Робитимеш завжди
Як слід, як важко б не було,
Навчаючись тому,
Що зробить так, аби пішло
Нещастя, щоб йому
Вже не було ані на мить
До тебе вороття,
Щоб ти почав щасливо жить,
І жив так все життя.
Для цього й народився ти
На цей великий світ,
А не щоб у душі нести
Важкий, пекучий гніт,
Що нищить світлі почуття
Усі, які живуть
У ній, без краплі співчуття.
Життя не в тому суть.
Його суть полягає в тім,
Щоб світлі почуття
Й думки на білім світі цім
Ми мали й до пуття
Робили, щоб щасливо добре жить
На білім світі цім,
А також щоби залишить
Слід добрий свій на нім.
Євген Ковальчук, 08. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025
Хай минає тихо
Нас усіх все лихо,
Горе та нещастя.
Хай натомість щастя
Світлеє й безкрає
В серце завітає
Й лишиться навіки,
Щоб із ним повіки
Ми вже з вами жи́ли
Й більше не тужили
Ані миті в цьому
Світі, щоб на ньому
Наші сподівання,
Мрії та бажання
У життя втілились,
Справдились, здійснились
В нас всі до деталі
Добре, в ідеалі;
Бо ж життя єдине
Наше з часом сплине,
Промине, минеться.
Кожного торкнеться
Смерть у мить неждану,
Темну, нежадану.
Доки ж є на цьому
Світі ми, на ньому
Всмак собі живімо
І як слід робімо,
Щоб й нащадки жи́ли
В щасті до могили.
Євген Ковальчук, 07. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2025
Я всі темні почуття
Назавжди без співчуття
Вмить із серця прожену
В непроглядну далину,
Де нікого вік нема,
Де блукає лиш пітьма.
Їх туди я відпущу,
А натомість упущу
На усе своє життя
В серце світлі почуття,
Щоб повік я не тужив,
А лиш з ними в світі жив
Кожен день і всяку мить,
Доки серце стукотить
В грудях, доки я дишу,
А також творю, пишу
Власні вірші залюбки,
У які свої думки
Викладаю я про все,
Що цей світ мені несе.
Виккладаю й почуття
В них, які впродовж життя
В серці та душі несу,
Їхню дивную красу,
Що бракує навіть слів,
Щоб весь вир цих почуттів,
А також дум описать.
Ними їх не передать
В світі цім мені повік,
Хай на нім я жив би вік.
Євген Ковальчук, 07. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2025
Тугу я гірку покину
Враз без вороття
І до радості полину
На усе життя,
Щоб повік вже не тужити
Важко жодну мить,
А із радістю лиш жити
В світі цім щомить.
Хай, як матінка дитину,
Усього мене,
Вже дорослую людину,
Ніжно огорне
Радість та, яка не має
Меж на цій землі.
Хай вона позабирає
Смутки та жалі,
Що, мов дома, оселились
В серденьку моїм
І, мов ріки ті, розлились
В нім. Хай радість їм
Покладе кінець навіки,
Щоби їх вже більш
В ньому не було повіки.
Я цього найбільш
Прагну у житті своєму
І щоб їх у всіх
Не було, не лиш в моєму
Серці. Море втіх
Хай у ньому розіллється
В кожного із нас
І допоки серце б’ється,
Хай воно всякчас
Неупинно протікає,
Буйно клекотить
І усіх нас надихає
Лиш добро робить.
Євген Ковальчук, 07. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025
*****
Розтопчу на смерть ногою
Я усю лиху біду
В світі цім, яка порою
Зустрічається, й піду
Я своє шукати щастя.
Певен я, що є воно.
Раз на світі є нещастя,
Щастя також нам дано
В нім. Лиш треба відшукати,
Лиш потрібно віднайти,
Щоб його усім нам мати,
Щоб його мав я, мав ти, –
Кожен з нас на світі цьому,
Бо ж для того й живемо,
Навіть хай навік на ньому
Ми колись всі помремо.
Але доки серце б’ється,
Маємо усі ми жить,
Навть хай із нас сміється
Часом доля. Пощастить
Нам, як будемо робити.
Власне щастя знайдемо
Й будемо із ним ми жити,
Доки ще всі живемо
Ми на світі цім земному,
Що оточує всіх нас,
Доки промина на ньому
Поуз нас невпинний час,
Що всім нам ні повернути,
Ні пришвидшить хоч на мить,
Бо так і повинно бути.
Нам цього вже не змінить.
Та чи змінювати треба
Щось в природі світовій?
Від землі і аж до неба
Досконале все у ній.
Євген Ковальчук, 06. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025
*****
Вмить усю я ворожнечу,
Що панує між людьми,
Вижену у порожнечу,
Щоб її не мали ми
Вже ніколи, і на службу
На усе людське життя
Викличу до них я дружбу,
Найсвітліші почуття,
Щоб на світі цім сумними
Не були вони повік,
Щоби дружба поміж ними
Панувала цілий вік,
Аж допоки не покине
Кожен з них навік цей світ,
Бо ж життя лише єдине
Маємо. Тож хай, мов цвіт,
В нас воно буя щомиті
Крізь думки та почуття,
Крізь події пережиті
Й ті, які ще майбуття,
Що настане, подарує
Кожному з нас, принесе,
Мов чаклун, враз начаклує,
Щоб здійснилося усе,
Що бажаємо ми з вами
Мати у своїм житті.
Запанують поміж нами
У найближчім майбутті
Злагода, мир і добробут,
І взаємная любов.
Увійдуть вони в наш побут
Й тішитимуть знову й знов,
Аж допоки не минеться
Наше все життя земне,
Аж допоки не торкнеться
Смерть його, тебе й мене.
Євген Ковальчук, 06. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
*****
Ой, ти буйний вітровію,
Тужні почуття розвій
З серденька мого й надію
Світлую у нім посій,
Що все горенько минеться
На усій землі навік
І щаслива посміхнеться
Доля всім, з якою вік
Люди жити-поживати
Будуть всюди на землі
Та старанно працювати,
Щоб часи ніколи злі
Вже до них не повернулись,
Канувши у небуття,
Щоб вони усі минулись
В світі цім без вороття,
Щоб, неначе лід, розтали
Всі вони, а замість них
Добрії часи настали
І в дорослих, і в малих,
І тривали, не минали
Протягом всього життя
Їхнього, яке їм дали,
Щоб лиш світлі почуття
У душі вони тримали,
А у голові – думки,
Щоби жили-поживали
В цьому світі залюбки
І належно працювали,
Щоб слід гідний залишить,
Щоб на нім можливість мали
І нащадки добре жить
Протягом життя усього,
Кожну неповторну мить,
Бо ж повернення до нього
Вже не буде, як збіжить.
Євген Ковальчук, 06. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
*****
Час покласти край давно
Лихові всьому
В цьому світі, щоб воно
Більше ні йому,
Ні тобі, ані мені
Протягом життя
Не несло лише сумні
Думи й почуття.
Не для того живемо
Ми на світі цім.
Лихові покладемо
Ми кінець. Й усім
Доля посміхнеться, мов
Милеє дитя,
Перестануть литись кров,
Сльози, в небуття
Піде лихо все земне,
Щастячко прийде
До усіх нас неземне,
Що так кожен жде.
Будемо ми з ним всі жить
На планеті цій,
Справи добрії робить
Кожному на ній
Не лиш нині, а завжди,
Щоби більш повік
Не було у нас біди,
А увесь свій вік
Ми щасливо всі жили.
В цьому й суть життя
В світі, на який прийшли
Ми, бо ж вороття
До життя, коли мине,
Вже не буде, ні,
Бо воно дано одне
І тобі й мені.
Євген Ковальчук, 05. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2025
Хай зникне лихо все,
Що нам життя несе,
А замість нього хай,
Неначе цвіт-розмай,
Впродовж всього життя
Лиш світлі почуття
У кожного із нас
Буяють повсякчас,
Кожнісінькую мить,
Яка, мов птах, летить
В далеке майбуття,
Звідкіль вже вороття
Не матиме повік.
Нехай біда навік,
Немов сірник, згорить.
Хай щастя прилетить
До нас у почуття
Й думки на все життя,
Яке дано нам всім
На білім світі цім,
Щоб ми жили із ним, –
Із щастям неземним,
Що нас на нім трима,
І ним із усіма
Ділились, щоби ми
Щасливими людьми
Були всі на землі –
Дорослі та малі,
Допоки нас умить
Навік смерть не приспить.
Євген Ковальчук, 05. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2025
*****
Лиш на краще сподівайся,
А також як слід старайся
Ти для того все робити,
Бо, якщо лиш будеш бити
Байдики, тоді нічого
Не отримаєш нового.
Як живеш, так й будеш жити.
Адже щоби щось змінити
У житті, слід працювати
І зусиль всіх докладати,
Щоби труднощі здолати,
Що посміли якось стати
В тебе на шляху до цілі.
Їх здолаєш лиш на ділі,
Віднайшовши їх коріння,
Навики, знання, уміння
Всі застосувавши. Може,
Хтось тобі і допоможе,
Та потрібно пам’ятати,
Що не завжди зможе дати
Хтось тобі підмогу в тому.
Тож уміти слід самому
Із проблем всіх вибиратись.
Як не можеш, слід навчатись.
Лиш здаватися не треба.
Не впаде ж на тебе з неба,
Наче сніг, велике щастя,
Вигнавши геть все нещастя.
Щастя треба заробити,
А для цього слід робити.
Євген Ковальчук, 05. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025
*****
Зачарую я весь світ,
Щоб він протягом всіх літ
Був, неначе справжній рай.
Всім нещастям в ньому край
Остаточний покладу
Й замість них я приведу
В нього щастя неземне,
Щоб воно тебе, мене –
Кожного з нас, мовби друг,
Обійняло, всіх недуг
Нас позбавило в ту ж мить,
Щоби стали ми всі жить
У здоров’ї преміцнім
Завсігди на світі цім,
Також в злагоді, теплі –
І дорослі, і малі;
Щоб лиш успіх в справах всіх
Кожен мав, веселий сміх
Лився з уст, немов ріка;
Щоби доленька гірка
Станула, неначе лід,
І до нас усіх услід
Щасна доленька прийшла
І з собою принесла
Все, що прагне кожен з нас,
Й доки ще не стік наш час,
Ми робили те усе,
Що лиш кóрисність несе
Нам на світі й також всім,
З ким ми живемо на нім.
Євген Ковальчук, 05. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025
Людське життя – лиш мить
Єдина в порівнянні
Із вічністю, та жить
Потрібно у буянні
Прекрасних почуттів
І дум, їх проявляти,
Щоб жити, як хотів
І хочеш, простеляти
Дорогу в майбуття
Щасливе й крокувати
По ній усе життя,
Його так проживати
На білім світі цім,
Як палко ти бажаєш
Душею й серцем всім,
Що вмієш ти, що знаєш,
Для цього ж і робить,
Чому не знаєш, вчитись,
Не боячись в ту мить
Помилок припуститись.
Їх виправиш же ти
Із часом, переможеш,
Щоб до мети дійти.
Я вірю, що ти зможеш.
Повір в це також ти
І все роби для цього.
Лиш не спиняйсь іти.
Тоді ж ти дня одного
До неї дійдеш все ж
І те відчуєш щастя,
Яке не має меж,
Здолавши все нещастя,
Яке ти зазнавав
На світі цім земному,
Щоб в щасті поживав
Увесь свій вік на ньому.
Євген Ковальчук, 04. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2025
*****
Позбудься темних почуттів,
Які взяли в полон
Тебе. Нехай без жодних слів
Минуть вони, мов сон.
Нехай із серденька твого
Вони підуть всі вмить
І щоб впродовж життя всього
Більш з ними не тужить,
Лише пресвітлі почуття
У серце упусти
Без жодного вже вороття,
Щоб з ними вік жив ти
Й моменту кожному життя
Єдиного свого
Радів, немов мале дитя,
Цінуючи його,
Мов скарб. Адже неначе скло,
Розіб'ється воно,
Немов його і не було.
На світі ж цім дано
Всевишнім кожному із нас,
Хай де б не жили ми
На нім, лиш визначений час,
Бо ж ми всі є людьми.
Коли настане тая мить,
Як я, ти, він, вона
Припинимо на світі жить,
Ніхто із нас не зна.
Тому живімо кожну мить,
Немов вона у нас
Остання, доки не приспить
Навік усіх нас час,
Й робімо все, щоб залишить
Слід гідний в світі цім,
Бо ж інші люди будуть жить
Опісля нас на нім.
Євген Ковальчук, 03. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2025
Так, нелегке життя,
Та руки опускати
Не слід, а до пуття
Потрібно працювати.
Ми працею лишень
Здолаємо нещастя.
Тоді й настане день,
Коли до нас всіх щастя,
Якого кожен жде
Й ніяк все не діждеться,
Урешті-решт прийде,
Таки нам усміхнеться.
І будемо ми жить
Без горя та печалі,
А з ним, якщо робить
Ми будемо й надалі.
В цім криється секрет
Людського щастя. Знає
Його не лиш поет,
Що вірші все складає,
А кожен зна, однак,
Чи кожен дакладає
Всіх сил, щоб жити всмак,
Чи, може, лиш гадає,
Що щастя упаде
На нього, мов сніг з неба?
Не буде так ніде
Й повік. Робити треба
Впродовж життя свого,
Аби його здобути
І протягом всього
Життя щасливим бути.
Було так споконвік,
Є й буде, доки жити
Ще буде чоловік.
Цього нам змінити.
Євген Ковальчук, 02. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
Впродовж всього свого життя
У серці світлі почуття
Тримай, щоб тільки в щасті жить
На цьому світі кожну мить,
А лихові ти не корись
Повік, із ним щосил борись,
Коли в твоє життя прийшло
Воно, щоб з нього ж і пішло
Навік. Лише як слід старайсь,
Та в жоднім разі не здавайсь,
Як важко б не було тобі,
Сказавши впевнено собі:
«Я зможу лихо подолать
І на шляху моєму стать
Воно більш не посміє, ні.
Всміхнеться доленька мені».
І буде так. Я певен в цім.
Щомиті в щасті чарівнім
Ти житимеш, ним повен вщерть,
Допоки не настане смерть
У несподіваную мить,
Коли припиниш жити вмить
Назавжди. Смерть не омине
Ніхто. Вона тебе й мене,
Коли закінчиться наш вік
На світі цім, приспить навік.
А доти світлі почуття
Несімо в серці все життя,
Смакуючи ним кожну мить,
Допоки серце стукотить!
Євген Ковальчук, 01. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
Хай лихо все минеться
І доля посміхнеться
Усім на світі цьому,
Щоб всі жили на ньому
Впродовж життя усього
Єдиного, земного
Без жодної напасті,
А тільки в світлім щасті,
Що жодних меж не має,
Яке в собі тримає
Все те, про що в нас мрії,
Бажання та надії
У думоньках тісняться.
Хай всі вони здійсняться
У кожної людини –
Дорослої, дитини
В потрібнім місці й вчасно,
Щоб всім жилось прекрасно
На світі цім земному
Щомиті, бо ж на ньому
Життя із часом сплине,
А в нас воно єдине.
Тож часу не втрачаймо,
Життя так проживаймо,
Як прагнемо, й робімо,
На світі цім лишімо
Слід гідний за собою,
Щоб в ньому не порою,
А завжди, повні сили,
Й нащадки в щасті жи́ли!
Євген Ковальчук, 01. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025
Лиш ти і я. Нікого більш
Немає, як пишу
Тебе. Тебе люблю найбільш.
В цю мить немов дишу
Тобою я. Моя вся ти,
А я весь тільки твій.
З тобою буду я іти
Аж доти, доки мій
Життєвий шлях в останню мить
Не скінчиться навік,
А доти із тобою жить
Я буду весь свій вік.
Адже ти – ціль мого життя,
Бо надихаєш жить,
Збудивши світлі почуття
Й думки в мені в ту мить,
Коли читаю я тебе
Й пишу. Для мене ти –
Безмежне небо голубе,
Мов світ, усі світи,
Що є у всесвіті, який
Не має жодних меж.
Поезіє, мій стан легкий,
В тобі нема їх теж.
Тобою повен я ущерть.
Не зможе розлучить
Ніхто уже нас, тільки смерть
Тоді, коли примчить
За мною. Ну, а доти я,
Тобою буду жить
Щомить, поезіє моя, –
Читати і творить,
Щоб ти багатшою була
На білім світі цім
На мудрість ту, яку б несла
На ньому людям всім.
Євген Ковальчук, 31. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025
По життю, мов по дорозі,
Я невпинно йду
І при спеці, й при морозі.
Як зустрів біду,
Намагаюсь стороною
Тихо обійти
І неспішною ходою
Уперед іти,
Де чека на мене щастя
Світле, чарівне,
Щоб, здолавши все нещастя,
Радо стріть мене.
А як обійти не можу,
З нею я борюсь
Й вірю в те, що переможу.
Я не підкорюсь
Тій біді, щоб лиш тужити
Все своє життя,
Бо я прагну в щасті жити,
Світлі почуття
Й думи у собі носити,
З іншими людьми
Ними ділячись, щоб жити
Мали змогу ми
Всі щасливо і щоб жи́ли
В світі цім зземнім
Аж до самої могили,
Поки ще на нім
Йде, біжить, тече, минає
Наше все життя,
До якого, кожен знає,
Більше вороття,
Як мине, не буде. Маєм
Ми життя одне.
Проживаймо ж, як бажаєм,
Все життя земне!
Євген Ковальчук, 31. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2025
*****
Я усе лихе забуду,
Що колись було,
І усе робити буду,
Щоб життя цвіло,
Наче пишнобарвні квіти
Навесні, щомить,
Щоб радів йому, мов діти.
Адже пролетить
Все моє життя земнеє
Й іншого я більш
Ввік на матиму, хай теє
В світі цім найбільш
Я бажав би, бо людина –
Я, якій дано
На землі життя єдине.
Лиш одне воно
В мене так, як і у тебе,
В кожного із нас,
Та переживать не треба,
Що прийде той час.
Доки живемо, слід жити
Нам лише усмак,
А також як слід робити,
Щоби жити так.
Працею лиш подолає
Кожен злу напасть.
Лиш вона, усякий знає,
Щастя всім нам дасть.
Тож напасті не корімось
Ввік ані на мить,
А до праці всі берімось,
Щоб щасливо жить,
Доки серце в грудях б’ється.
Стане ж якось вмить,
Хай часами нам здається, –
Будем вічно жить.
Євген Ковальчук, 31. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2025
Хай зникне зло,
Мов й не було
Його на світі цім,
Й добро лишень
Всі кожен день
Робімо щиро всім
Впродовж всього
Життя свого,
Що все ж таки мине
В останню мить
У нас умить
Навік, бо лиш одне
На світі цім.
Відома всім
Ця істина. Тому
Потрібно нам,
Дочкам, синам
Вкраїни, усьому
Нещастю враз
В єдиний раз
Кінець покласти, щоб
Усяку мить
На світі жить
Без будь-яких хвороб
І лих повік,
Допоки вік
Свій будемо ми жить,
А також вслід
Робить як слід,
Щоб гідний слід лишить.
Євген Ковальчук, 30. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2025
Я миттю кожною свого життя,
Де б я не був на цій землі, смакую,
Коли буяють світлі почуття
В душі, мов квіти, і коли сумую.
Адже життя у мене лиш одне,
Як в кожного з людей на світі цьому,
Й колись воно, та все ж таки мине,
Адже кінець на нім є всім і всьому.
Але стараюсь я не думати про це,
А кожну мить усмак лиш проживати,
Хай іноді і б’є мене життя в лице,
Та я не смію руки опускати,
Скорившися недоленьці своїй,
Яка мене у свій полон схопила.
Я дам умить сміливу відсіч їй,
Розправивши душі незламні крила.
Я певен в тім, що переможу я
Її. Мене повік їй не здолати,
Й всміхнеться радо доленька моя,
Немов до сина його рідна мати.
І протягом всього свого життя
Не буду я вже гірко сумувати,
А буду з нею жити й до пуття
На світі цім старатись працювати,
Щоб гідний слід залишити на нім,
Щоб не гризло мене моє сумління,
Бо ж після мене в світі цім земнім
Ще житимуть наступні покоління,
Допоки сонце сяє в небесах
Й Земля кружляє по своїй орбіті,
Неначе швидкокрилий, вільний птах
На цьому неозорім диво-світі,
В який лиш раз приходимо всі ми,
А як йдемо із нього, то навіки,
Адже на нього народились ми людьми,
Яким жить не дано на нім вовіки.
Євген Ковальчук, 30. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2025
*****
Якщо робити будеш
Не будь-як, а як слід,
То згодом все ж здобудеш
Своєї праці плід,
Який колись тримати
В своїх руках бажав
Лише. Тоді ж ти мати,
Якщо попрацював
Належним чином, будеш,
А про важкую мить,
Яка пройшла, забудеш,
Щоб з нею більш не жить
Та гірко не страждати
Усе своє життя
І помочі лиш ждати
Від долі-майбуття,
Бо ж тільки праця може,
Що прагнеш ти, здійснить.
Вона лиш допоможе
Тобі в скрутную мить.
На світі кожен знає
Цю істину здавна,
Яка на нім витає.
Вона не новина.
Але не досить знати
Її в своїм житті,
А слід застосувати
Тепер і в майбутті,
Аби усе збулося,
Що прагне кожен з нас,
Як мріємо, жилося
На світі нам всякчас,
Допоки серце тихо
У грудях стукотить,
Допоки нас смерть-лихо
Навіки не приспить.
Євген Ковальчук, 29. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2025
Не здамся я без бою,
Бідо, на світі цім
Ніколи. Із тобою
Я битимусь на нім,
Всіх сил своїх доклавши,
Які я у собі
Тримаю, і здолавши
Тебе у боротьбі,
Ніколи не дозволю,
Щоб знов прийшла в життя
Лиш нівечити долю
Мою без співчуття.
На це не сподівайся.
Про це ти і не мрій.
Хоч як ти не старайся,
Палац чарівних мрій
Моїх розруйнувати
Не зможеш ти повік,
Щоб лиш мені страждати
Весь свій життєвий вік.
Я буду в ньому жити
Й робити до пуття,
Щоб мрії утілити
Усі в своє життя,
Яке мені надане
Так, як і людям всім,
Аби усе жадане
На білім світі цім
Не лиш ночами снилось
В солодких мріях-снах,
А щоб таки здійснилось.
У всіх нас у руках
Є наша власна доля,
Що створюємо ми
Всі так, як наша воля,
Бо ж ми всі є людьми.
Євген Ковальчук, 29. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2025
Ходіть за мною. Поведу
Я вас усіх в той край,
Де про нещастя та біду,
Які тривожать вкрай,
Забудете ви в тую ж мить,
Бо в краї тім живуть
Всі в щасті світлому щомить,
Завжди в душі несуть
Лиш найсвітліші почуття,
А в голові – думки,
Які, утіливши в життя,
Мов пишнії квітки,
У серці та душі цвітуть,
Радіючи життю,
Його дорогою ідуть
Назустріч майбуттю,
В якім ще краще будуть жить
Вони, аніж тепер,
Допоки у неждану мить
Ніхто з них не помер.
Ви з ними житимете теж
У диво-краї тім
У щасті, що не має меж,
Прекраснім, неземнім.
Здійсняться мрії ваші всі
Й бажання золоті
У всій небаченій красі
Там в вашому житті.
У щасті будете ви жить
Весь свій життєвий вік,
А гірко сумувать-тужить
Не будете повік
Ні миті, слово вам даю,
Прийде нещастям край
В тім дивовижному краю,
Який, мов справжній рай.
Євген Ковальчук, 29. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2025
Сьогодні небо хмарне
І дощик капотить,
Та почуття прегарне,
Яке, мов лист, тремтить
В моїй душі, не вдасться
Йому спинити вмить.
Воно йому не здасться
І навіть в тую мить.
Воно, неначе квіти,
Буятиме у ній
І буду я радіти
Життю на цій земній
Планеті, аж допоки
Не скінчиться воно,
Коли минуть всі роки
Його. Адже дано
Життя мені на світі
Так, як і людям всім,
Щоб ми, мов квіти в цвіті,
Завжди жили на нім,
Щоб світлі почування
Й чарівнії думки
Без жодного вагання
Тримали залюбки
В собі й ділились ними
Із усіма людьми,
Щоб не були сумними
Ніколи більш всі ми,
А жили в згоді й щасті
Впродовж всього життя,
Відвівши всі напасті
Навіки в небуття.
Адже життя, що плине,
Неначе кораблі,
Дано лише єдине
Всім нам на цій Землі.
Євген Ковальчук, 28. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2025
Я бажання загадаю,
Щоб умить дійшло
В світі цім навік до краю
Все прокляте зло,
Щоби люди не тужили,
Не хворіли теж,
А завжди у щасті жи́ли,
Що не має меж
Тих, які б йому поклали
Назавжди кінець,
Також щоби повен мали
Власний гаманець,
Та не грішми лиш, а й щастям,
Щоб жили у нім,
Щоб прийшов кінець нещастям
Всім на світі цім,
На який ми народились
В певну мить людьми,
Щоби усього добились,
Що бажаєм ми.
Та, звичайно, пам’ятати
Треба нам усім,
Що для цього працювати
Слід на світі цім,
Бо, неначе сніг із неба,
Щастя не впаде.
Заслужити щастя треба.
Той, хто докладе
Всіх своїх зусиль для цього,
Й буде жити в нім
Протягом життя усього
В світі цім земнім.
Є стара ця правда, наче
Світ, усякий зна.
Актуальною ж, одначе,
Завжди є вона.
Євген Ковальчук, 27. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025
*****
Розчикрижу на шматки
Темні почуття,
А також лихі думки
І, немов сміття,
Викину їх в небуття,
Де лише пітьма
Ціле всесвіту життя
Простір обійма,
Щоб вони усі повік
Ні мене, ні тих,
З ким проводжу я свій вік,
Доки він не стих
Назавжди, скінчившись вмить,
Не терзали більш.
В цьому світі в щасті жить
Прагну я найбільш
І щоб інші жили в нім
Все своє життя.
Тож посію в душі всім
Світлі почуття,
Наче зерна золоті,
А також – думки,
Щоб тепер і в майбутті
Жили залюбки
Люди всі на світі цім.
В цьому ж сенс життя,
Хай до нього вже на нім
Більше вороття
Мать не буде жоден з нас,
Як життя мине
В неочікуваний час,
Бо лише одне
В кожного з нас в світі цім.
Більше не дано.
Тож на втіху всі живім,
Доки є воно!
Євген Ковальчук, 26. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025
Летять роки́ у майбуття,
Немов птахи. Із нього
Уже немає вороття
Впродовж життя усього
На світі цім, де живемо
Всі нині ми із вами.
Вони й тоді, як помремо,
Летітимуть. Часами
Здається, що вони стоять,
Неначе потомились,
Одначе ні, вони летять.
Вони й не зупинились.
Вони не спиняться повік
Ані на мить. Всяк знає.
Летітимуть вони весь вік,
Допоки час минає,
Допоки крутиться Земля,
Допоки світить Сонце,
Всміхаючись, немов маля,
Усім нам у віконце.
Ми можемо їх рахувать,
Коли вже пролетіли,
Та скільки їх, не відгадать
Нам, скільки б не лічили.
Початок ж бо вони беруть,
Коли іще людини
На світі не було. Пливуть
Крізь ночі, дні, години
Вони, немовби кораблі
В безмежнім синім морі,
Щомить в цім світі, на Землі,
І в радості, і в горі,
Що люди зазнають таки
В своїм житті, допоки
Іще летять, немов пташки,
Життєві їхні роки.
Євген Ковальчук, 25. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025
*****
Покладу кінець навік
Лихові я всьому
В світі цім, аби повік
Більш воно на ньому
Темні думи й почуття
В нас не викликало
Протягом всього життя,
Як би не бажало.
Хай йому настане край,
Хай воно минеться,
А натомість щасна хай
Доля посміхнеться
Кожному на світі цім,
Щоб лише із нею
Жили ми усі на нім,
Наче із ріднею,
Доки дихаємо ми,
Доки серце б’ється.
Ми родилися людьми.
З часом розіб’ється
В нас життя, неначе скло
На шматки дрібнії,
Мов його і не було.
Тож повинні всії
Ми його усяку мить
Цінувати свято,
Що б не сталося, й робить
Добре та завзято,
Щоб, як прагнемо лиш, жить
Кожну мить на цьому
Світі, а також лишить
Гідний слід на ньому,
Щоб нащадки жили теж
В щасті неземному,
Що не має жодних меж,
В цьому світі всьому.
Євген Ковальчук, 25. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025
Ой ви, думоньки мої,
Що мені робити,
Щоб гіркі жалі свої
Всі навік втопити,
А натомість почуття
Світлі розбудити,
Щоб впродовж всього життя
Разом з ними жити?
Дайте радоньку мені,
Дуже вас благаю,
Із якою всі сумні
Думоньки здолаю,
А із ними й почуття,
Що на шиї виснуть
Каменем й без співчуття
Неупинно тиснуть,
Що й дихнути не дають
Вільно в світі цьому,
Що мої всі сили п’ють,
Наче воду. В ньому
Прагну я щасливо жить
Кожну неповторну
Мить свого життя й робить
Працю плодотворну,
Щоби інші жили теж
В щасті неземному,
В щасті, що не має меж
В світі цім земному
На відміну від життя,
Що мине навіки
В нас колись, бо вороття
В тую мить повіки
Мати жоден з нас на цім
Світі вже не буде.
Так було здавна на нім
Й завжди буде, люде.
Євген Ковальчук, 25. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025
*****
Щоби зникли всі напасті
Вмить на світі цім
І жили всі люди в щасті
Кожну мить на нім,
Я найбільш за все бажаю.
І так має буть,
Бо у цім, я точно знаю,
Й полягає суть
Нашого життя земного,
Що колись мине,
І не буде вже в нікого
Більш, бо лиш одне
Кожному з нас надається
В певну мить воно.
Часом хай важким здається
Нам, та все одно
Не повинні ми складати
Руки ввік дарма
І у відчаї казати –
Виходу нема.
Вихід завжди є. Шукати
Добре слід його,
Всіх своїх сил докладати.
І дня одного
Знайдемо його ми з вами,
Щоб жилось на цім
Світі вік, а не часами
В щасті неземнім
Кожному із нас, хай скільки
Років він не жив.
Щастя матиме він стільки,
Скільки заслужив
Справами, а не словами.
Ними заробить
Можемо ми щастя з вами,
Щоб у нім лиш жить.
Євген Ковальчук, 24. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025
*****
Йди геть, гірка печаль, навік,
Щоб я в душі своїй повік
Тебе не мав, не відчував
Ні миті, де б я не бував
На світі цім, що б не робив,
Щоб лиш з тобою не тужив
Я важко-тяжко. Прагну жить
Із радістю я кожну мить.
Тож, радосте, прийди й печаль
З душі у неозору даль
Ти прожени враз без жалю.
Тебе благаю я, молю
І місце ти його займи.
Хай станемо одним вдвох ми,
Щоб я в тобі був, ти в мені,
В душі моєї глибині
Впродовж всього мого життя,
Хай і колись без вороття
Воно мине в неждану мить,
Коли за мною смерть примчить,
Та доти, радосте, я жить
З тобою прагну кожну мить
Свого життя, яке дано
Мені на світі цім давно,
Що я й не пам’ятаю вже
Годину ту. Не береже
В нас пам’ять все, що в світі цім
Із нами сталося. А втім
Це не важливо. Лиш би ми
Жили щасливими людьми.
Євген Ковальчук, 24. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2025
*****
Щоб усі були здорові,
Жили в щасті та любові,
Я від серця вам бажаю,
Щоб дійшли у вас до краю
Труднощі усі життєві, –
І серйозні, й несуттєві
Й більш повік не виникали,
Щоб навік ви їх здолали,
Щоб, як прагнете, жилося,
Щоби у житті збулося
Все, що маєте ви в мріях,
Сподіваннях та надіях
Перш, аніж ви забажали,
Захотіли, загадали.
Хай нещастя все минеться
І щаслива посміхнеться
Доля вам, немов дівиця.
Хай, неначе чарівниця,
Зробить так, щоб не тужили
Ви повік, а завжди жи́ли
В мирі, злагоді та згоді
І на півночі, й на сході,
І на заході, й на півдні,
І опівночі, й опівдні,
Кожну мить, впродовж усього
Вашого життя земного,
Бо колись, та обірветься
Нить його, воно минеться
Назавжди на світі цьому,
Скільки б не жили на ньому.
Євген Ковальчук, 24. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2025
*****
Ворогові не корімось
Ні жоднісінькую мить,
А сміливо всі борімось
Проти нього, щоб не жить
У тяжкій його неволі
В рідному краю повік,
Мучачись лиш від недолі
Під його ярмом весь вік.
Не здаваймося! Ідімо
Проти нього у бою
І йому всі покажімо
Славну силоньку свою!
І нехай її пізнає
Він, і носа більш свого
В край наш вже не потикає
Протягом життя всього
Нашого й нащадків доти,
Доки буде існувать
Край наш, що себе збороти
Не дозволить. Процвітать
Буде він і ми всі з вами,
Що у ньому живемо,
Та не разом з ворогами.
Ворогам же ми дамо
Відсіч зразу, як припреться
Знову у наш рідний край.
І якщо не повернеться,
То йому настане край,
Щоб нізащо не страждала
Україна більш повік,
А щоб жила-процвітала
Лиш весь свій життєвий вік,
Доки сонце ще палає
І Земля є – твір Творця
В космосі, який не має
Ні початку, ні кінця.
Євген Ковальчук, 18. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
*****
Хай життя і нелегке,
Та здаватися не слід.
Все своє життя людське
Маємо ми йти вперід,
До високої мети,
Що бажає кожен з нас
В цьому світі досягти.
Прийде, певен я, цей час.
Хай не зразу, та прийде,
Та до того з нас лишень,
Хто його не тільки жде,
А працює кожен день,
Сил своїх всіх доклада,
Як би важко не було,
Щоб минулася біда,
А разо́м із нею – зло,
Що її ж і виклика
На шляху життєвім в час,
У який лише гірка
Доленька чека на нас.
Ліпш її нам обійти,
Ніж боротися в ту мить,
У яку вона прийти
Може, щоб лиш насолить
Так, щоб з нею ми весь вік
На душі тягар несли,
Щоб щасливими повік
Вже на світі не були.
Певен я, ніхто із нас
Аніскілечки цього
Не бажа. Тож повсякчас,
Протягом життя свого
Нам не варто байди бить
Кожен день і всяку мить,
А належно слід робить,
Щоб лише у щасті жить.
Євген Ковальчук, 23. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
*****
Доки крутиться Земля,
Доки світить сонце
Ясне в небі іздаля
У моє віконце
Й силою мене сповня,
Щоби далі жити,
Я на світі цім щодня,
Де б не був, творити
Буду те, що вмію я,
Що мені вдається,
Хай і доленька моя
Часом видається
Нелегкою у житті,
Та я не здаюся
І не буду в майбутті.
З нею я борюся,
Докладаючи своїх
Сил, які я маю,
Не шкодуючи всіх їх.
Ними я здолаю
Всяку бідоньку на цім
Світі непростому,
Що мені в житті земнім
Стрілася на ньому.
Я біді не дам повік,
Щоб мене здолала,
Щоб лиш мучивсь я весь вік,
Як би не бажала.
Адже народивсь я в мить,
Що давно минула,
Щоб щасливо в світі жить,
Доки не замкнулась
Брама життьова моя
В мить чи дня, чи ночі,
Доки не заплющив я
Враз навіки очі.
Євген Ковальчук, 23. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025
*****
Я без жодного жалю
В серці тугу розчавлю,
Щоб її і сліду в нім
Не було. На світі цім
Прагну, щоб впродовж життя
Тільки світлі почуття
Кожну мить у нім були
І, мов квітоньки, цвіли
На довколишній весь світ,
Шлючи препалкий привіт
Кожному, хто в нім живе.
Разом з ними заживе
Те, що сильно так болить
В них, цілком у тую ж мить
І навік. Ніхто тужить
Більш не буде. Будуть жить
Всі у щасті на землі –
І дорослі, і малі,
Доки у неждану мить
Не закінчиться умить
Їхнє все життя земне
Назавжди, бо лиш одне
В кожного із нас воно.
Більш нікому не дано,
Як би не хотіли ми,
Бо родилися людьми.
Тож цінуймо кожну мить
У житті, бо ж пролетить,
Мов стріла, життя у нас
Крізь неспинний простір-час.
Євген Ковальчук, 23. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025
Щоби теплі промінці
У весняні дні оці
Ніжно усього мене
Зігрівали. Хай мине
Холод. Геть від мене йди
Зараз же і назавжди.
Прагну жити я в теплі
Кожну мить на цій землі,
Де на ній би я не був
І який би не минув
Рік мені, що б не робив.
Лиш би у теплі я жив,
Що шле сонце з вишини.
Сонце, міцно огорни
Ти промінням золотим
Усього мене і ним
Лагідним теплом зігрій.
Хай одна із тисяч мрій –
У теплі в цім світі жить
Завжди – справдиться в цю ж мить.
Сяй же, сонечко, ясніш,
Щоб мені було тепліш
В світі цім, а також всім,
Хто іще живе на нім,
Щоб здоровими росли
І щасливими були
Протягом життя всього,
Доки маємо його,
Бо із часом все ж мине
Назавжди, бо лиш одне.
Євген Ковальчук, 22. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
Долайте всі завади,
А також всі нещастя
В своїм житті заради
Того, щоб світле щастя,
Мов птаха, прилетіло
В думки та почування,
Щоб і душа, і тіло
Із вечора до рання,
Із рання до смеркання
Його лиш відчували,
Щоб мрії та бажання,
Які у думах спали,
Прокинулись і стали
Реальністю тією,
Що бачити б бажали
Душею ви всією.
Лишень ви не здавайтесь
Повік своїм невдачам,
А рішення старайтесь
Життєвим всім задачам
Знайти, як виникають
Вони у вас раптово,
Щоб так, як всі жадають,
Жилося вам чудово
На цьому світі доти,
Допоки серце б’ється.
Усе лихе збороти
В житті, хто не здається,
Старанно робить, зможе.
Хай, може, й не відразу,
Та все ж він переможе
Мерзенную заразу
Й щасливо буде жити
Довіку він відтоді
І все як слід робити,
Щоб жити завжди в згоді.
Євген Ковальчук, 22. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
*****
Коли я впав, йдучи кудись,
Я марно лежма не лежу.
«Устань на ноги, підведись!»,
Собі самому я кажу.
Нехай коліна я побив,
Нехай із них стікає кров,
Мов хтось автомобілем збив
Мене, та я встаю, йду знов,
Зборовши біль, який мене
Пронизував всього, проймав.
Я добре знав, що він мине,
Хай скільки б часу не тривав.
Мене не спинить до мети
Він йти, хіба що лиш на мить.
Коли я прагну досягти
Її, тоді мене спинить
Ніщо не здатне назавжди,
А також повернуть назад.
Кажу собі я: «Ні, не жди
Того, що, наче шоколад,
Солодким буде все життя
Твоє. Таке у снах лишень
Відбутись може. До пуття
Робити треба кожен день,
Аби воно було таким
Хоч іноді, щоб все вдалось,
Хай навіть шляхом нелегким
Тобі в житті йти довелось,
На ньому безліч перешкод
Стрічаючи, та обійти
Усе ж не утрачай нагод,
Як можеш це зробити ти.
Як ні, то сміло їх долай,
Доклавши всіх зусиль своїх,
І завжди добре пам’ятай,
Що доля у руках твоїх».
Євген Ковальчук, 22. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2025
Наче річка, плине час
В невідоме майбуття,
На якеє кожен з нас
Протягом свого життя
Жде, будуючи, мов дім,
Кожен день і всяку мить,
Що мина, дім, у якім
Буде незабаром жить.
Мовби швидкокрилий птах
В небесах, літає час
Через долю, що в руках
Є у кожного із нас.
Творимо ж її всі ми
Через час, який мина,
Бо звемося ми людьми.
Кожен з нас прекрасно зна,
Що не зможе ні на мить,
Хай би як не хтів того
Він, невпинний час спинить
Упродовж життя свого
Чи минуле повернуть,
Що уже навік пройшло,
Чи в майбутнє зазирунуть
Ще до того, як прийшло,
Ну, принаймні в світі цім,
В час, в який ми живемо.
Хоч, можливо, все ж на нім,
Як всі ми вже помремо,
З'явиться хтось в майбутті,
Хто зуміє керувать
Часом у своїм житті, –
Зупиняти, повертать,
У майбутнєє прийти
Перш, аніж воно прийде,
Доки час спроможний йти,
Доки він щомиті йде.
Євген Ковальчук, 20. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2025
Я запрошую усіх
Вас в чудовий край утіх,
У якім усі живуть
В світлім щасті, бо несуть
Протягом всього життя
Добрі думи й почуття
У собі, які усім,
Хто живе у кра́ю тім,
Залюбки передають.
Й щасливішими стають
Всі вони у тую ж мить.
І у них бажання жить
Прокидається весь вік,
Аж допоки вже навік
Край той не ізникне в мить,
Що до нього прилетить
І його на порох стре,
Із собою забере
Всіх і все, що є у нім
Нині. Житимете в тім
Кра́ю ви, мов у меду,
Позабувши про біду,
Про нещастя та про зло,
Нече їх і не було,
Мов то все було лиш сном,
Посланим злим чаклуном,
Що впродовж свого життя
Ні до кого співчуття
Ані крапельки не мав,
Бо зло на всіх тримав.
Євген Ковальчук, 19. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2025
*****
Хай розтануть всі нещастя,
Наче сніг, на світі цім
І всміхнеться світле щастя
Людям радісно усім,
Щоб до самої кончини
З ним вони жили, аби
Більше жодної хвилини
Ні тривоги, ні журби
Й інших почуттів подібних
В серці не було повік
Ні в звичайних, ані в здібних,
Доки не скінчиться вік
Їхній на землі навіки
В несподіваную мить,
У яку впадуть повіки
На їх очі, що розкрить
Більше сили в них не буде,
Бо закінчиться життя,
До якого не здобуде
Жоден з них вже вороття
На цім світі, на якому
Нині ще вони живуть,
Бо кінець всьому живому
Є. Усі зі світу йдуть.
А куди – ніхто не знає –
Чи у пекло, чи у рай,
Дехто із людей вважає.
Доки ж є ще рідний край
Наш – Земля, на ній живімо
Лиш на втіху кожну мить,
А також як слід робімо,
Щоб слід добрий залишить!
Інші ж люди будуть жити,
Як уже й не стане нас,
Доки в небесах світити
Сонце буде в денний час.
Євген Ковальчук, 18. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2025
*****
Якби я був пташиною,
Літав би в небі я,
Та я родивсь людиною.
Тож доленька моя
Життєвою стежиною
Іти тут, на землі,
Година за годиною
І радощі, й жалі
В душі своїй проносячи
Крізь місяці, літа,
У долі щастя просячи,
Яке, мов птах, літа
Десь. Те, чи я отримаю
Його у майбутті
Чи то нещастя стримаю
У власному житті,
Я сам у нім вирішую,
Напруживши думки.
Я зовсім не навішую
На когось ярлики,
Бо добре усвідомлюю
Сенс власного життя.
Нікого я не стомлюю,
На інших без пуття
Зваливши неприємності
Свої. Я не з таких,
Що жде лише взаємності,
Підмоги. Хай яких
Не мав їх, намагаюся
Здолати сам я їх.
Для цього я стараюся
Усіх зусиль своїх
Докласти, що і кожному
З вас раджу теж робить,
Щоб в стані більш тривожному
Не буть, а в щасті жить.
Євген Ковальчук, 17. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2025
Ніколи не здавайся,
Ідучи до мети!
Як слід робить старайся
Все, щоби досягти.
Ніколи не здавайся
Усупереч своїм
Невдачам! Намагайся
Кінець покласти їм.
Ніколи не здавайся,
Як важко б не було!
До мудрих дій вдавайся,
Щоб добре все ішло.
Ніколи не здавайся,
Поразкам не корись!
Назад не повертайся.
Щоб успіх мати, вчись.
Ніколи не здавайся!
Щоб щось в житті змінить
На краще, не лишайся
Пасивним. Слід робить.
Ніколи не здавайся,
Потрапивши в полон
Біди! Не піддавайся.
Й мине вона, мов сон.
Ніколи не здавайся,
Хай що б ти не робив!
На себе покладайся,
Щоб гідне заробив.
Ніколи не здавайся
Нещастям ні на мить!
Борись щосил, старайся!
І будеш в щасті жить.
Євген Ковальчук, 17. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2025
*****
У мить, в якую я тужу,
Собі самому я кажу:
Даремно гірко не тужи,
Сил наберися й покажи
Велику силоньку свою
Злим почуванням у бою
Супроти них, аби навік
Здолати їх і вже повік
Із ними важко не тужить
На цьому світі жодну мить.
В тім, що до даної мети
Дійдеш, не сумнівайся ти,
А йди невпинно, і дійдеш,
Якщо усіх сил докладеш,
Їх розбудивши, мов зі сну,
Як сонце збуджує весну,
Щоб квіти розпустили цвіт
На весь довколишній цей світ.
Здолавши темні почуття
Без жодного вже вороття,
Впустивши світлі назавжди,
Тоді ніколи ти біди
Уже не будеш зазнавать,
Бо всьому зможеш раду дать,
Йдучи дорогою життя
І роблячи все до пуття,
Хай що б на ній ти не робив,
Аби лише у щасті жив,
Для чого в світ і народивсь,
І щастям з іншими діливсь.
Євген Ковальчук, 16. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2025
Я із серця прожену
Темні почуття
В непроглядну далину
На усе життя,
Щоби навіть і слідів
Їхніх не було
В нім. Щоб я життю радів,
Щоб воно цвіло,
Наче гарнії квітки,
Світлі почуття
В нім посію залюбки.
Й цілеє життя
Буду я на світі цім
З ними щасно жить,
А також як слід на нім,
Де б не був, робить,
Бо робота лиш усе
Лихо віднесе,
Що безжально серце ссе,
Й щастя принесе,
Із яким я буду жить
Протягом життя.
Кожну неповторну мить
Світлі почуття
Та приємнії думки
Десь у глибині,
Мовби яснії зірки,
Будуть у мені,
Сяяти й, мов промінці
Сонця, зігрівать
Лагідно у всі дні ці,
Що я проживать
Буду, бо життя одне
Маю я лишень,
Що навіки все ж мине
В мій останній день.
Євген Ковальчук, 16. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2025
Життєвою рікою
Пливи туди щомить,
Де з іншими й собою
Щасливо будеш жить
Впродовж життя усього,
Яке тобі дано
В минулім дня одного.
Одне ж лише воно
У кожної людини
На білім світі цім.
Тому ані хвилини,
Ні миті ти на нім
Не гай, а як належить
Працюй, і будеш жить
У щасті, бо залежить,
Чи прийде щастя мить,
Від тебе, кожен знає,
Бо ти – творець свого
Життя, яке минає.
Отож твори його
Таким, яким бажаєш
Ти мати, щоб збулось
Усе, на що чекаєш,
Щоб в тебе все вдалось,
До чого докладаєш
Усіх зусиль своїх,
А не лише плекаєш
Надії. Мати їх
Не досить. Щоб втілити
В життя їх в слушний час,
На світі цім робити
Повинен кожен з нас.
З роботою здолати
Нещастя зможем ми
І завжди поживати
Щасливими людьми.
Євген Ковальчук, 15. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2025
Цінуй життя, що тихо плине,
Мов річка, бо воно
У кожного із нас єдине,
Одне лиш нам дано
На цьому світі, на якому
Усі ми живемо.
На нім кінець є всім і всьому.
Ми також помремо,
Клди настане ця година,
Життя остання мить,
Коли вже назавжди людина
На нім припинить жить.
Цінуй життя й бери від нього
Найкращеє лишень,
Одначе не лише дня цього,
А кожен божий день,
Який на світі проживаєш,
А також кожну мить.
Цінуй все, що на ньому маєш,
Допоки будеш жить,
Хай навіть іноді стрічаєш
Ти перешкоди ті,
Які ніскільки не бажаєш
Ти мати у житті.
Тоді, коли їх зустрічаєш,
Байдуже оминай.
Коли ж можливості не маєш,
Сміливо їх долай,
Доклавши всіх зусиль до цього,
Аби щасливо жить
Впродовж життя свого усього,
Кожнісінькую мить,
Бо нам і надане для цього
Воно на світі цім,
Хай і вмремо ми дня одного
Назавжди всі на нім.
Євген Ковальчук, 15. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2025
*****
Ніколи шкоди не чини
Тим людям, із якими
Живеш ти. Серце відчини
І, щоб вони сумними
Повіки не були, а лиш
Щасливими предуже,
Лихії почуття полиш
У стороні, мій друже,
А добрії, немов птахів,
Ти випусти із нього
Беж жодних беззмістовних слів
І щоби більш ні в кого
Лихого не було повік,
Пройшли часи важкії,
У тую ж мить і вже навік,
Їх у серця людськії,
Неначе зерна ті, посій
Без жодного вагання,
На зло недоленьці лихій,
Щоб світлі почування,
Немовби пишнії квітки,
Росли та розцвітали,
Щоб в цьому світі залюбки
Всі люди поживали,
Та не лиш нині, а щомить,
Впродовж життя усього,
Допоки не скінчиться вмить
Воно в них дня одного.
Адже для цього і дано
Всім нам на світі цьому
Колись в минулому воно,
Хай навіть і на ньому
Не житимемо завжди ми.
Це кожен добре знає,
Бо ж ми родилися людьми,
Життя яких минає.
Євген Ковальчук, 14. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2025
Хай щастя чарівне
Окутає мене,
Мов мати немовля,
Що ще не розмовля,
А також всіх, із ким
Життя шляхом одним
Я йду на світі цім,
Бо суть життя у тім
І поляга, щоб ми
Щасливими людьми,
Хай де би не жили,
На світі цім були
Кожнісінькую мить
Життя, яке умить
Колись, та все ж мине
Навік, бо лиш одне
Нам кожному воно
На світі цім дано.
Можливо, як життя
Мине без вороття,
Душа у тую ж мить
В світ інший полетить,
Де буде жити вік,
Та доки ми свій вік
Вікуємо на цім
Ще світі, то на нім
Впродовж життя всього
Як прагнемо того,
Живім й робім щомить,
Щоб гідний слід лишить.
Євген Ковальчук, 13. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2025
Я певен, що нещастя все
Колись, та все ж минеться.
І доля щастя принесе,
Яке всіх нас торкнеться.
І будемо із ним щомить
На білім світі цьому,
Як в Бога за дверима, жить.
Нічому та нікому
Не вдасться лихові скорить
Думки та почування,
Що маємо ми, ні на мить.
Здійсняться всі бажання
Та мрії наші золоті,
А також сподівання,
Допоки в нашому житті
Не пройде мить остання.
Настане час той лиш тоді,
Як будемо робити.
Ми зможемо лише в труді
Це щастя заробити.
Хай, може, не відразу, та
Усе ж таки здійсниться
Із часом наша ця мета.
Лиш маємо трудиться
Як слід, зусиль усіх своїх
Доклавши, як належить.
Не варто шкодувати їх.
Адже від нас залежить,
Куди прийдемо з вами ми,
Як житимемо далі,
Тому що всі ми є людьми,
Хай і недосконалі.
Та щоб наблизитись хоча б
До щастя, прямувати
Ти мусиш, і коли ослаб,
Лиш руки не складати.
Євген Ковальчук, 12. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2025
*****
Я бажаю, щоб
Не було хвороб
В світі цім повік,
А здоров’я вік
Цілий кожен мав,
Де б не поживав,
Бо життя одне
Лиш. Хай і мине
В нас воно навік,
Як скінчиться вік,
Бо звемось людьми,
Та допоки ми
Живемо на цім
Світі, то живім
Всі на нім всякчас
Так, як кожен з нас
Прагне серцем всім.
Суть життя у цім
Й поляга. Всяк зна.
Це не новина.
Нічого гадать
Тут, та й працювать
Мусимо як слід.
З працею лиш лід
Всіх нещасть умить
Стане й щасно жить
Тут же почнемо
Й доки живемо,
Робим, щасно жить
Будемо щомить.
Євген Ковальчук, 11. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2025
*****
Мені здається, що стою
Сьогодні я десь на краю
Безодні, на свою біду.
Ще крок зроблю – і упаду
У неї я, й вона мене,
Неначе їжу, проковтне.
Позбудеться мене цей світ,
Де я вже три десятки літ
Живу. У ту коротку мить
Я жити перестану вмить
Навік без жодних зволікань,
Позбавившись усіх страждань,
Що я на світі зазнавав,
Коли на нім жив-поживав.
Та не лише страждань усіх,
Але, звичайно, також втіх,
Приємних, світлих почуттів
І дум, хай як би не хотів,
Позбудусь я у тую ж мить.
Та ради них же й варто жить
На цьому світі, далебі,
Кажу самому я собі.
Тому вперед крок не зроблю
В безодню смерті. Я люблю,
Тебе, моє життя. Лишень
Одне ти в мене. Кожен день
І всяку неповторну мить
На цьому світі буду жить,
Пресвітлим щастям повен вщерть,
Допоки на настане смерть.
Євген Ковальчук, 11. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025
Коли я на роботу біг
Сьогодні вранці, падав сніг,
Хоч вже настала в нас весна,
Та, певно, не спішить вона
Нас гріти сонячним теплом.
Немов зима, вона сніжком
Навколо землю укрива,
Хоч квіти, а також трава
На ній повинні вже рости,
А згодом буйно теж цвісти,
Розкривши пишнобарвний цвіт
На весь навколишній цей світ.
Та це початок лиш. Весна
Порадує нас ще сповна
Ласкавим сонячним теплом,
Природи пишної добром,
Коли, неначе немовля,
Прокинеться уся земля
І пишнеє вдягне вбрання,
Яке носитиме щодня,
Вбрання із квітів, листя, трав…
Щоб світ увесь гарнішим став
І надихав нас кожну мить
Творити, щоби краще жить
На нім без жодної біди,
Та не лиш нині, а завжди.
Адже для цього і дано
Життя нам, навіть хай воно
Й скінчиться в кожного із нас
Навік, коли настане час.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025
Винищу, зруйную
Я весь світ нещастя
І зведу, збудую,
Наче дім, світ щастя
Й буду в ньому жити,
Буду раювати
Й бльше не тужити
Та не сумувати
Ані хвильки в тому
Світі. Почування
Світлі я на ньому
З вечора до рання,
З рання і до ночі
Матиму, аж доки
Не заплющу очі
Я навік, – всі роки,
Місяці і тижні,
Днини, ночі, кожні
Миті дивовижні.
Вірю, що спроможні
Мрії ці здійснитись
В мене дня одного,
А не тільки снитись,
Та, якщо до цього
Всіх зусиль, що маю,
Докладу. Лиш ними
Біди всі здолаю,
Хай вони якими
Не були б важкими.
Я це розумію.
Тож борюся з ними
Так, як знаю, вмію
І боротись буду,
Доки не здолаю,
Доки не здобуду
Все, що я бажаю.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Життя я бережу,
Тому що дорожу
Вкрай ним, бо лиш одне
Воно й навік мине,
Коли життєва нить
Обірветься умить.
Життя – безцінний дар,
Хай навіть і тягар
Доводиться нести
Часами чи тягти,
Важкий тягар життя,
Що думи й почуття
Всі душить, мов змія,
Але не здамся я.
Його я пронесу,
Здолаю, віднесу
У безвість, в небуття
І вже без вороття,
Й на світі цім щомить
У щасті буду жить,
Ділившись з тими ним,
Із ким я йду одним
Шляхом життя, щоб ми
Щасливими людьми
Були всі на Землі –
Дорослі та малі,
Допоки живемо,
Поки не заснемо
На ній уже навік,
Коли мине наш вік.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Як в небесах хмарки,
Пливуть мої думки,
А також почуття
Туди, де все життя,
Кожнісінькую мить
Його я буду жить
У шасті, що мене
Сповиє, огорне,
Мов ненька немовля.
Я знаю, та земля
Існує наяву
І поки я живу,
До неї я дійду,
Нещастям на біду,
Й щасливо буду жить
На ній я кожну мить
Впродовж життя всього,
Допоки я його
Ще матиму на тій
Землі, а долі злій
Закрию шлях умить,
Щоб з нею вже не жить
Повік, щоб не могла
Пробратись доля зла
До мене ні на мить,
Допоки буду жить
У щасті неземнім
В тім світі чарівнім,
Поки не проковтне
Навіки смерть мене.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025
Поезіє, любов моя,
Коли тебе пишу,
На світі є лиш ти і я.
Тобою я дишу,
Немов повітрям, в тую мить,
Ти – сенс мого життя,
Яке палким вогнем горить
В мені крізь почуття
Й думки. Не уявляю я,
Як міг без тебе жить
До того, як в моє життя
Ввійшла ти. Кожну мить
Відтоді всі мої думки
Про тебе лиш одну.
Тебе читаю залюбки
Й пишу. Чутку струну
Душі моєї в тую мить
Торкнула ти мені,
І дзвінко зазвучали вмить
В ній вірші, мов пісні.
І на папір, мов з джерела,
Полилися слова,
Які в думках вже не могла
Тримати голова.
Розлилися мої думки,
А також почуття
В стрункі, римовані рядки
Про світ і про життя,
Яке мені, як всім, дано
Прожити, хай навік
І скі́нчиться колись воно.
Та доти я повік
Тебе не кину, мов дитя
Безсовісні батьки.
З тобою буду все життя
Я жити залюбки.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025
*****
Здолаю я усе,
Що лихо лиш несе
Мені, а також всім
Тим, що на світі цім
Живуть, щоб більш воно
В життя, що нам дано,
Не відбирало смак
Солодкий, щоб лиш так
Жили впродовж всього
Життя, як ми того
Бажаємо украй,
Навік поклавши край
На білім світі цім
Своїм нещастям всім,
Які без співчуття
Лиш темні почуття
У серденько несуть
І на частини рвуть
Його, мов дичину,
Голодний звір. Одну
Я маю думку, щоб
Вони більш навіть спроб
Ввірватися в життя –
В думки та почуття
Не сміли вже зробить
Ніколи ні на мить,
Нехай воно й мине.
Я ж мрію про одне, –
Щоб вік жили всі ми
Щасливими людьми.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Чашу щастя пий до дна
Протягом життя.
Ним хай сповнює вона
Думи й почуття,
Що в тобі, неначе цвіт,
З розкішшю цвітуть
На увесь цей білий світ.
В них же світла суть
Нашого життя, яке
З часом все ж мине,
Бо воно у нас людське,
А тому й одне.
Іншого нам не дано
В світі цім прожить,
Як закінчиться воно
В нас в неждану мить.
Тіло, що життя лиша,
Лишиться в ту мить
На землі. Ну, а душа,
Може, полетить
В інший світ, в якому жить
Буде вже завжди.
В цей же більше ні на мить,
Навіть і не жди,
Не повернеться вона.
Як не хтіли б ми.
Кожен з нас це добре зна.
Адже ми людьми
Народилися на цім
Світі й живемо.
Хай ми іноді на нім
Хрест свій несемо,
Та здаватися не слід,
А як слід робить,
Щоб щасливо жить і слід
Гідний свій лишить.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
*****
Посію в серці я своїм
Прекрасні почуття.
Дозволю бути в нім лиш їм
Впродовж всього життя,
А темні прожену всі вмить
Із нього я навік,
Щоб з ними гірко не тужить
Лише увесь свій вік.
Їх прожену я в небуття,
Щоб їх ніхто не мав
І протягом свого життя
Ні миті не страждав.
Мов квіти, в серденьку лишень
Прекрасні почуття
Ростимуть і вночі, і вдень,
Щасливеє життя
Будуючи, неначе дім,
На світі цім земнім
В житті моєму молодім,
Щоб я щомить на нім
Жив, світлим щастям повен вщерть,
Цілком, аж через край,
Допоки на настане смерть,
Життю поклавши край;
І ним ділився із людьми,
Щоб злі часи пройшли,
Щоб всі на цьому світі ми
Щасливими були.
Для цього нам життя й дано,
Хай навіть і умить
Навік закінчиться воно,
Коли настане мить,
Яку не вдасться відвернуть
Повік нікому з нас
Так само, як життя вернуть
Нам через певний час.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2025
*****
Хай лиш приємні почуття
Та світлії думки
У кожного впродовж життя,
Мов пишнії квітки,
В душі та в голові цвітуть
Кожнісінькую мить!
У них же й полягає суть
Життя, яке летить,
Неначе птаха, в майбуття
Крізь простір та крізь час.
Коли ж мине, то вороття
До нього жоден з нас
Не матиме, хай як би ми
Не прагнули цього.
Родилися бо ми людьми.
Тож протягом всього
Життя повинні всі ми жить,
Як прагне кожен з нас,
Немовби це остання мить,
Що нам дарує час,
Який невпинно промина,
Немов стріла, летить.
Адже ніхто із нас не зна,
Коли остання мить
Життя настане, прилетить,
Прийде чи прибіжить,
Та мить, в яку на світі вмить
Припинимо ми жить
Назавжди, бо життя дано
Усім нам лиш одне.
Більш не повториться воно
У нас, коли мине,
Принаймні тут, на світі цім.
Звемося ж ми людьми.
Отож живімо так на нім,
Як прагнемо всі ми!
Євген Ковальчук, 07. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2025