| Сторінки (22/2153): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Маю я надію,
Що все зле мине.
Я тоді зрадію.
Усього мене
Радість нескінченна
Міцно обійме
І її блаженна
Душенька прийме.
І вона в ній жити
Буде так, немов
Дома. І тужити
Більш не буду знов
Я на цьому світі.
Взимку, навесні,
Восени і вліті
Доленька мені
Буде посміхатись,
Мовби немовля,
Завжди. Прислухатись
Добре буду я
Лиш до неї, щоби
Жив із нею вік,
Про жалі й хвороби
Будь-які навік
Позабувши, наче
Зовсім їх нема.
Серце хай не плаче
Більш, а обійма
Хай його лиш щастя,
А також любов,
Щоб я до нещастя
Знову не прийшов
Більш повік на світі,
На якім живу,
Щоб, мов квітка в цвіті,
Жив я наяву.
Євген Ковальчук, 21. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2025
Прямую я шляхом життя,
Який мене веде
Туди лиш, звідки вороття
Коли вже приведе,
Не буде. Я іду туди.
Аби лиш не привів
Мене він якось до біди,
Якої б я не хтів.
Але, якщо все ж приведе,
Її здолаю я.
Я певен, що не підведе
В цім силонька моя.
Її я маю. В мене є
Вона у глибині
Душі моєї. Надає
Енергію мені
Вона, щоб я і далі йшов,
Долаючи ущент
Завади чи щоб їх пройшов
Усі у той момент.
Та все ж надіюсь дуже я,
Що приведе мій шлях
До світлого лиш майбуття,
До щастя. В почуттях
І в думах буду я його
Тримати кожну мить,
Впродовж життя свого всього,
Яке мина, летить,
Біжить, тече, немов ріка.
Не потурбує більш
Мене недоленька гірка,
Бо долю я найбільш
Люблю щасливую і жить
Лиш з нею буду я
Аж доти, доки не примчить
За мною смерть моя.
Євген Ковальчук, 21. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2025
Світе, сповнений краси,
В серденько моє неси
Світлі, добрі почуття
На усе моє життя,
Щоб повік я не тужив,
А лише із ними жив
Кожну мить, яка мина.
Лихо ж хай все омина,
Повз проходить, щоб його
Протягом життя всього
Навіть духу не було,
Бо несе воно лиш зло,
Що без краплі спічуття
Труїть світлі почуття,
А із ними і думки.
Ні, хай буде навпаки.
Хай лиш світлі почуття
Увійдуь в моє життя,
Щоб я завжди з ними жив
І лише добро робив
Всім і всьому навкруги,
Скинувши з них ланцюги
Горя, лиха і біди
Повністю і назавжди.
Вірю, знаю, певен я,
Що не підведе моя
Сила волі й духу, ні.
З нею я кінець війні
Та нещастям покладу
Й всіх в світ щастя приведу.
Євген Ковальчук, 21. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2025
Літо-літечко прийшло
Нині довгождане
І нарешті принесло
Нам тепло жадане.
Сонце світить все ясніш
Із небес і гріє.
З кожним днем стає тепліш,
І душа радіє.
Угорі під ним пташки
Весело співають.
Унизу вже квіточки
Пишно розцвітають.
Річенька тече удаль,
А у ній водиця
Вся прозора, мов кришталь.
Плава в ній рибиця.
Зелено є так навкруг –
Листя і травиця,
Ліс, діброва, гай і луг,
Клен, дуб і вербиця…
Неба чистая блакить
Зваблює без краю
І, мов птах, душа летить
В неї, мов до раю.
День жаркий і тепла ніч,
У якую зорі
Сяють, як мільйони свіч
В церкві чи соборі.
Літо теплеє в краю
Нашому панує –
В лісі, в полі, у гаю
І нас всіх чарує.
Зачакловує немов
Вродою, красою
Чарівною знову й знов
Літо нас з тобою.
Євген Ковальчук, 20. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2025
Як же гарно сонце сяє
І так ніжно гріє,
Що навколо все буяє,
І душа радіє.
Квіти тягнуться розквітлі
Та пахучі вгору.
У душі встають пресвітлі
Почуття в ту пору.
На галяві зеленіє
І блищить травиця
Від проміння, і ясніє
У ріці водиця.
А у небі все дзвінкіше
Пташечки співають.
Світлі почуття палкіше
У душі палають.
В листя вдягнені дерева,
Мов у пишні шати
І король, і королева,
Їхні батько й мати.
Жовте сонце із полями,
Де росте пшениця,
Що кохаю я без тями.
Наша ж годівниця.
Навкруги усе красиво
Й буйно розквітає,
І мов неймовірне диво
Серце огортає,
Що словами передати
Все це неможливо.
Лиш можливо відчувати
Це прекрасне диво,
Доки в грудях серце б’ється,
Стука, калатає
І життя не розіб’ється
Те, що кожен має.
Євген Ковальчук, 19. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025
Хай минає тихо
Стороною лихо
Кожного із вас
Всюди й повсякчас.
Є? То хай минеться
Й доленька всміхнеться
Вам, щоб кожен день
Ви жили лишень
Завсігди* із нею,
Наче із ріднею,
Щоби мрії всі
У усій красі,
А також бажання
Ваші й сподівання
Втілились в життя,
Щоби почуття
І думки ви мали,
У собі тримали
Завжди, кожну мить,
Доки стукотить
Серце, лиш прекрасні,
Щоб були ви щасні
Повністю, цілком,
Щоб жили з добром
І його робили
Всім, щоб всі з ним жи́ли,
Доки стукотить
Серце, доки жить
Будуть в цьому світі,
Наче квіти в цвіті.
Завсігди - розм. Завжди
Євген Ковальчук, 18. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025
Я в своїх думках блукаю,
Мов у лісі, і шукаю
Чистую у них відраду,
Що не відає про зраду.
Де ж ти є, моя відрадо?
Відгукнись, тебе я радо
Віднайду і більш тужити
Я не буду. Буду жити
Із тобою. Я у тебе,
Ти у мене, мов у себе
Дома, у моєму серці.
Як зайдеш ти в нього, дверці
Зачиню я за тобою,
Щоб не бути більш з журбою.
Не бажаю я й не мушу
З нею жити. Ти ж у душу
Також можеш завітати,
Наче до своєї хати,
І лишитись в ній навіки,
Щоб не сумував повіки
Я уже від тої миті,
Щоб тобою оповиті
Почуття були довіку.
Зроби ласку чоловіку.
Огорни мене, як мати
Немовля. І більше мати
Темних почуттів не буду
Я, навік про них забуду,
Щоб була лиш ти зі мною
І я був лише з тобою.
Євген Ковальчук, 18. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2025
*****
Розкривається душа,
Наче квітка навесні.
І її сум полиша.
Радісно стає мені,
Бо у неї, мовби в дім,
Входить радість неземна
У вбранні пречарівнім
Й обійма мене вона,
Ніби подруга, немов
Мати ріднеє дитя,
Проявляючи любов
Й інші світлі почуття.
І неначе я пливу
У бездоннім морі втіх
Не у сні, а наяву.
Чую радісний я сміх.
Це всміхається душа
Через те, як добре жить
В час, коли все утіша
Кожну неповторну мить.
І сміється, і співа,
Так, як соловей в гаю.
І здається так, бува,
Що живу я у раю,
У який потрапить всі
По закінченню життя
Мріють. Ув усій красі
В серці світлі почуття
Розквітають, мов квітки,
Щоби я на світі цім
Завжди жив лиш залюбки,
В щасті світлім, чарівнім
І його усім давав,
В кого ще нема його,
Щоб з ним кожен поживав
Протягом життя всього.
Євген Ковальчук, 17. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2025
Навстіж душу відкриваю
Я свою і в неї
Світлі почуття впускаю,
Щоб, немов лілеї,
Квітнули у ній препишно,
Щоб мені жилося
Добре, гарно та затишно,
Річкою лилося
У думках та почуваннях
Щастя неокрає,
У найглибших пориваннях
Серця. Хай не крає,
Наче ніж, його більш туга.
Щастя, що тримаю
Я у серці, наче друга,
Міцно обіймаю.
Тільки з ним я буду жити
В світі цім земному.
Більш не буду я тужити
Жодну мить на ньому.
Тузі я більш не скорюся,
Живучи зі щастям.
Ним я щедро поділюся
Тим, хто із нещастям
Бореться, та подолати
Все ніяк не може,
Щоби більш його не мати.
Вірю, переможе
Кожен, хто його ще має.
І воно минеться,
Й доленька, яку бажає
Мати, посміхнеться.
Буде жити він із нею
Та життю радіти,
Щастям сповнений душею,
Як маленькі діти.
Євген Ковальчук, 17. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2025
Я і ти –
Два світи,
Злиті у один.
Ти і я –
Мов сім’я.
Мати – ти, я – син.
Я в тобі
У журбі
І утішний час.
Ти в мені,
В глибині
Серця повсякчас
І в душі –
У ковші
Світлих почуттів,
У думках,
В мріях, в снах
Барвних кольорів.
Ти – моя,
Твій є я
Кожну часу мить.
Нас лишень
Смерті день
Зможе розлучить,
Як мине
Лиш одне
В світі цім життя
Й згаснуть вмить
Всі в ту мить
Думи й почуття.
Євген Ковальчук, 17. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2025
Є багатим кожен з нас,
Бо безцінне має
Те життя, яке крізь час
В світі цім минає.
Так, йому ціни нема,
Бо воно єдине
І, неначе крадькома,
Все ж із часом сплине.
В ньому маємо ми все –
Щастя і нещастя,
Що нам доленька несе,
Та всяк тільки щастя
Прагне мати, відчувать
Серцем, та слід знати
Те, що, щоби щастя мать,
Треба працювати.
Тільки праця віднесе
В небуття нещастя,
А натомість принесе
Справжнє людське щастя,
У якому кожен з нас
Буде поживати
Завжди лиш, якщо всякчас
Буде працювати,
Як належить, так, як слід,
А не так, як вийде.
Лиш тоді розтане лід
Бід і щастя прийде
В наші душі та серця,
Наче до оселі.
І до самого кінця
Будемо веселі
Та щасливі ми усі,
Що й не передати,
Світ в усій його красі
Будемо сприймати.
Євген Ковальчук, 16. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2025
Хай буде в пору цюю літа
Душа в вас лагідно зігріта
Промінням сонця і любові,
Щоб ви були усі здорові
Не тільки тілом, а душею
Також і ширили землею
Всією тільки добрі справи,
Та не заради тої слави,
Заради щастя вселюдського
На цій землі для тих у кого
Його нема, не вистачає
Або його не помічає,
Щоб кожен протягом усього
Єдиного життя земного
У щасті жив, а не лиш мріяв,
Щоб вітер в небуття розвіяв
Нещастя всі цілком, щоб більше,
Чого бажаю я найбільше,
Їх не було ані краплини
Уже у жодної людини,
Допоки в грудях серце б’ється,
Допоки, мов скло, не розб’ється
Життя на світі цім навіки,
Коли впадуть очей повіки
У денний час чи то в час ночі,
І не розплющаться більш очі.
А доти ж почуття лиш світлі
В душі й думки, немов розквітлі
Квітки, буяють хай щомиті,
Щоб ними всі були повиті.
Євген Ковальчук, 16. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2025
Врешті літо принесло
Сонячне всім нам тепло,
Що нас гріє. І співа
Серце, і мов ожива
Сонцеликая душа,
Бо її украй втіша
Сонце лагідне в дні ці,
Теплі й ніжні промінці
Шлючи із ясних небес.
Сонце – чудо із чудес
Незрівнянне, що дає
Всім і усьому, що є,
Ту енергію, яка,
Мов ріка, в них протіка
І їх живить, напува,
Бо вона також жива.
Хай невидима вона,
Та, що є вона, всяк зна,
Бо без неї не жили б
Люди, звірі, не росли б
І рослини в світі цім.
Цим завдячуємо в нім
Саме сонцю, що тепло
Шле. Воно – то джерело
І підтримувач життя,
Як вода. Без вороття
Хоч мине життя у нас,
Інші ж житимуть в той час,
Доки сонце ще блищить,
Світить, сяє, блискотить…
Євген Ковальчук, 16. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2025
Сонце, обігрій долоні,
Тіло, серце, душу,
Щоб не був я у полоні
Холоду. Не мушу
І не хочу в ньому бути
Та лиш замерзати.
Я твоє тепло відчути
Хочу, щоби мати
Лиш приємні почування
У душі, у тілі,
Доки не мине остання
Мить. Хай в заметілі
Снігові та буревії
Холод той лютує,
А у літні дні оції
Хай тепло панує
Лиш. Нехай нас зігріває
Лагідно, ласкаво,
Ніжно сонце те, що сяє
В небесах яскраво.
Не ховайся більш за хмари,
Сонце, не ховайся.
Нам не завдавай же кари,
А скоріш вертайся.
Я без тебе лиш сумую,
Камінь серце давить,
Бо тебе я потребую.
Як не вийдеш, здавить
Він його. Ні, не бажаю
Я цього ніскільки,
Бо на світі цім кохаю
Я життя настільки,
Що словами передати
Навіть неможливо,
Бо життя, що дала мати, –
Це найбільше диво.
Євген Ковальчук, 15. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2025
*****
У жоднім разі не корися
Біді, з якою ти
Зіткнувся якось, а борися,
Щоб досягти мети, –
Її здолати, побороти,
Кінець покласти їй.
Роби усе, бо без роботи
Ти не даси своїй
Меті цій реалізуватись,
Утілитись в життя.
Хай, може, важко може здатись,
Якщо ж ти до пуття,
Як слід, належно, як годиться,
Робити будеш все,
А не лиш сумувать-журиться,
То доля принесе
Все те, що дуже так бажаєш
В житті цім досягти.
Якщо зусиль всіх докладаєш
І перешкоди ти,
Які стрічаються, долаєш,
Як важко б не було,
То те, чого ти ще не маєш,
Та прагнеш, щоб цвіло
Твоє життя, неначе квіти,
Талан тобі надасть.
І будеш ти життю радіти,
Здолавши всю напасть,
Яка уже не повернеться,
Якщо як слід робить
Ти будеш, доки не минеться
Твоє життя умить
Назавжди, бо не буде більше,
Коли воно мине,
Хай і бажав би ти найбільше
Цього, бо лиш одне.
Євген Ковальчук, 15. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2025
*****
У душі я чуйний.
Тужні почуття
З неї, вітре буйний,
Ти у небуття
Віднеси, роздмухай,
Розжени, розвій.
Я молю, послухай,
Любий друже мій.
Ти мене й веселі
В неї почуття,
Наче до оселі,
На усе життя
Принеси, щоб більше
З ними не тужив
Я, а щоб найбільше
Радісно лиш жив
І ділився ними
З іншими людьми,
Щоби більш сумними
Не були всі ми,
Кожен з нас, хай де би
Не перебував,
Щоб усі потреби,
Що колись хтось мав,
Має й буде мати
Так задовільняв,
Що й не передати,
Що й не уявляв
Він цього донині
І не бачив в сні.
Кожній хай людині –
І тобі, й мені
Доленька всміхнеться
На усе життя!
Лихо ж хай минеться
Все без вороття!
Євген Ковальчук, 15. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2025
*****
Хай згорить нещастя,
Мов сірник, ущент.
Замість нього щастя
Хай у той момент
Прийде до людини
Кожної на цім
Світі, щоб щоднини
І щомить на нім
Людям з ним лиш жити
Протягом життя
І більш не тужити,
Тужні почуття
Стерши в пил навіки,
В темне небуття,
Щоб текли, мов ріки,
Світлі почуття
У душі, у тілі
В спеку, в дощ, в тепло,
В люті заметілі,
Щоб життя цвіло,
Мов на полі квіти
Гарні й запашні,
Щоб життю радіти
Цілі ночі й дні;
Бо воно для цього
Нам усім й дано,
Навіть хай одного
Дня у нас воно
Все-таки минеться,
Бо життєва нить
В кожного порветься,
Як прийде та мить,
Й іншого не буде
Більш життя у нас,
Як його позбуде
Нас невпинний час.
Євген Ковальчук, 14. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2025
*****
У минулім залишаю
Я усі жалі.
Більш я їх не відчуваю
Тут, на цій землі,
На якій живу із вами.
Світлі почуття
Чарівними я словами
На усе життя
Кличу в серденько і душу,
Щоб більш не тужить,
А для цього, звісно, мушу
Я лиш з ними жить.
І вони усі слухняно
Йдуть у них, як в дім,
І мені непорівянно
Добре в світі цім
Вже живеться, так, що жити
Хочеться ще більш,
Бо люблю вкрай і любити
Буду я найбільш
Лиш тебе, життя кохане,
Бо без тебе я
Не здійснив би все жадане
І не мав, моя
Радосте, палка любове,
Диво чарівне,
Чисте, ніжне, веселкове,
Світле, неземне.
Все, що маю, відчуваю,
Завдяки тому,
Що тебе я в світі маю
Цьому. Ось, чому.
І допоки буду мати
Я тебе, робить
Буду все, щоб, рідна мати,
Лиш у щасті жить.
Євген Ковальчук, 14. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2025
*****
Цілий світ я обіймаю,
Наче друга друг,
І до серця пригортаю
Поле, ліс, і луг,
Ріки, гори і діброви –
Все, що в світі є,
Й гріє їх вогнем любови
Серденько моє.
Світе, я тебе кохаю.
Я люблю тебе,
Мій єдиний, рідний краю, –
Небо голубе,
У якім сія у днину
Сонечко нам всім,
Мерехтять в нічну годину
Зірочки на нім;
Ріки, що землею ллються,
Мов по жилах кров,
І рослини ті, що в’ються
По деревах, мов
Змії; різнобарвні квіти,
Їхній аромат,
Від якого лиш радіти
Хочеться стократ;
Гори, їхня незрівнянна,
Дивная краса,
Блиском сонцем осіяна,
Серце потряса,
Будячи у ньому тільки
Світлі почуття,
Будячи їх в ньому стільки,
Щоб усе життя
Жив я з ними і ділився,
З ким живу на цім
Світі, бо і народився
Я для цього в нім.
Євген Ковальчук, 14. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2025
*****
Я душу відкриваю,
Мов дім, і почуття
Пресвітлі упускаю
На все своє життя
У неї, щоб на цьому
Я світі з ними жив
І більш повік на ньому
Ні миті не тужив.
З душі ж я відпускаю
Тужливі почуття,
Які вкрай зневажаю,
Навік у небуття,
Щоб у душі ні в кого
Повік їх не було,
Бо ж не несуть нічого,
А лиш пекуче зло,
Що душу роз’їдає,
Немов отрута та,
Яку змія впускає
У жертву. Доброта,
Любов і світле щастя,
Я прагну з вами жить,
Прийдіть ви. Всі нещастя
Закінчаться в ту ж мить.
Усіх я їх забуду
І буду з вами жить,
І зичити вас буду
Я всім, і все робить,
Щоб люди не тужили
На світі цім повік,
А щоб із вами жи́ли
Вони увесь свій вік,
Допоки не порветься
Життєва їхня нить,
Допоки не минеться
Життя в останню мить.
Євген Ковальчук, 13. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2025
*****
Пливу за течією
Єдиного життя
Я разом із сім’єю
Людською в майбуття.
Яким воно настане,
Залежить лиш від нас.
Якщо ж бо кожен стане
Добро лиш повсякчас
Робити всім і всьому
У світі цім земнім,
То й житимемо в ньому
Ми в щасті неземнім,
Нещастя все минеться,
А разом з ним і зло
І більш не повернеться,
Немов і не було
Його. Я точно знаю,
Я впевнений у цім.
Цього найбільш бажаю
Душею й серцем всім,
Хто мешкає на світі.
Нехай вони усі,
Неначе квіти в цвіті,
У всій його красі
Цвітуть в душі, тримають
Лиш світлі почуття
У ній. Хай їх лиш мають
Впродовж всього життя,
Кожнісінької миті
Його вони, всякчас
Хай ними оповиті
Всі будуть, кожен з нас.
Для цього нам єдине
Усім життя й дано,
Хай навіть з часом сплине
Навіки в нас воно.
Євген Ковальчук, 12. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025
*****
Покладу я край усім
Почуттям лихим
Й тим, з ким йду на світі цім
Я шляхом одним,
Дам же добрі почуття
В душі та серця,
Щоб вони своє життя,
До його кінця
Квітнули, немов квітки
Гарні й запашні,
Щоб жили всі залюбки,
Почуття сумні
Знищивши ущент усі.
Замість них нехай
Радісні у всій красі,
Як весни розмай,
В серці та душі цвітуть.
Хай вони лишень
Стежкою життя ведуть
Всіх людей щодень
І щомиті. Ними хай
Повняться серця
Й душі їхні через край,
Доки до кінця
Не дійдуть, коли мине
Їхнє все життя
Назавжди, бо лиш одне.
Адже вороття
Вже не буде. Кожен зна.
Це відомо всім.
Зовсім це не таїна.
Доти ж хай на цім
Світі всі лиш так живуть,
Як і прагнуть жить,
Доки біси не порвуть
Їх життєву нить.
Євген Ковальчук, 10. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025
*****
Я вижену навіки
З душі печаль гірку,
Щоб більше я повіки
Недоленьку важку
Не мав. Йди, забирайся,
Печаль, у небуття
І більш не повертайся,
Всі інші почуття,
Пов’язані з тобою,
Як жінка й чоловік,
Забравши із собою
Також на цілий вік.
Блаженні почування,
У серце ви прийдіть
Й допоки мить остання
Не пройде, в нім живіть.
Я жити з вами буду,
Пресвітлі почуття,
А темні я забуду
На все своє життя.
Йдіть в серце, не стидайтесь,
Заходьте, наче в дім,
У нього і лишайтесь
Назавжди жити в нім.
Із вами буду жити
Я в світі цім щомить
І лиш добру служити,
Лише його робить
Всім людям, що зі мною
На цій землі ідуть
Життєвою тропою,
Щоб їх життєва путь*
Була пречиста, світла,
Мов сонечко, ясна,
Мов квітонька розквітла,
Мов красная весна.
*Путь – заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 10. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2025
Хай минуть нещастя всі
Усюди,
Пізнають щастя в красі
Всій люди.
Хай ним протягом життя,
Щомиті
Будуть їхні почуття
Сповиті
Так, як також всі думки,
Щоб жити
В цьому світі залюбки
Й робити,
Щоб насправді так їм всім
Жилося,
Щоб задумане все в нім
Збулося
До найменшої його
Деталі,
Щоб впродовж життя всього
Печалі,
Смутки душі та серця
Не рвали,
А дійшли всі до кінця,
Щоб мали
Почування в них лишень
Пресвітлі,
Щоб були вони щодень
Розквітлі,
Наче квіти навесні
Та вліті,
Щоб насправді, а не в сні
Зігріті
Ніжним, лагідним теплом
Любові
Люди всі були й цілком
Здорові.
Євген Ковальчук, 10. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2025
Обійми мене відрадо,
Наче мати сина.
Обійму тебе я радо,
Як мала дитина.
Будемо ми разом жити
В світі цім до віку.
Більш не буду я тужити,
Під твою опіку
Ставши. Відчувати буду
Я тебе душею,
А журбу навік забуду,
Щоб не бути з нею,
Вигнавши її сміливо
Із душі навіки,
Щоб ти, незбагненне диво,
Наче бистрі ріки,
Лилася та протікала
В ній без перестану,
Жить, творить теж надихала,
Доки не розтану
Я, мов сніг, як обірветься
Нить моя життєва
В час, коли мене торкнеться
Смерть моя миттєва
Чи тривала. Доти ж жити
Буду я з тобою,
А також тебе ділити
З тими, з ким тропою
Життьовою я прямую,
Щоби відчували
І вони тебе, святую,
Щоб тебе тримали
В серці та душі всякчасно
І життю раділи,
Щоб від щастя всі прекрасно,
Мов зірки, ясніли.
Євген Ковальчук, 09. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2025
Ніч минула. Піднялось
Сонце з небокраю
І промінням розлилось
По усьому краю.
Й сонячне проміння те
Ніжно все збудило,
І навкруг усе цвіте
Гарно, любо, мило.
Злегка сонечко пече,
Злегка припікає.
Річенька удаль тече,
Плине, протікає.
На галяві квіточки,
Пишно розцвітають,
А над ними пташечки
Весело співають.
В полі вітер повіва
Легко та недбало
Й долу хилиться трава.
Ще тепліше стало.
Адже літа час настав
В нашім ріднім кра́ю,
Весняний, мов сніг, розтав
Вже, дійшов до краю.
Літній час – це час забав,
Це час відпочину
Від навчання та від справ
Трудових без впину.
Літній час – погожий час,
Що також минає,
Та щороку він у нас
Знову наступає.
Євген Ковальчук, 09. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2025
Хай литися припинять
В цім світі сльози, кров.
Їм литися зупинять
Лиш доброта, любов.
Тож хай вони прибудуть
У душі та серця
Людей і з ними будуть
До самого кінця,
Щоб їх лиш відчували
І зичили усім
Вони, щоб поживали
Всі люди в світі цім
Із ними, аж допоки
Не промине життя.
Хай пустяться навтьоки
Всі думи й почуття,
Які в собі тримають
Лиш зло, його робить
Завжди всім спонукають,
Щоб з ним лише тужить
Прегірко. Хай минуться,
Закінчаться, пройдуть
Вони, а хай торкнуться,
Обіймуть, огорнуть
Всіх світлі почування
Та добрії думки,
Щоб, доки мить остання
Не пройде, залюбки
На цьому світі жити.
Життя тому й дано,
А не щоб лиш тужити.
Одне ж лише воно.
Не буде більш повіки.
Принаймні в світі цім,
Як спустяться повіки
Очей навіки в нім.
Євген Ковальчук, 08. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2025
*****
На світі позитивне
Завжди приймай ти лиш
Собі, а негативне
Усе навік облиш,
Щоб жить на нім щасливо
Усе своє життя –
Дарунок, скарб, дар, диво,
Якому вороття,
Коли мине, не буде,
Бо лиш одне воно
Нам й тим, хто ще прибуде
В майбутнім в світ, дано
І буде дане. Кожен
Нещастя подолать
Усі свої спроможен.
Лиш варто докладать
Всіх сил своїх для цього,
Як важко б не було.
І протягом усього
Життя все лихо й зло
Лиш оминати будуть,
Немов тебе й нема.
Вони тебе забудуть,
Пішовши крадькома
У далі, де немає
Ані душі, лишень,
Неначе вовк, блукає
Пітьма вночі і вдень.
Ти ж завжди будеш жити,
Як міг раніше ти
Собі лиш уявити.
Шляхом життя вести
Тебе лиш буде щастя,
А також та любов,
З якою до нещастя
Не прийдеш ти вже знов.
Євген Ковальчук, 08. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2025
*****
Наче скло, я розіб’ю
В світі цім все зло,
Без жалю його уб’ю,
Щоби не було
Більш повік його у нім,
Щоб жили усі
Лиш у щасті неземнім
В всій його красі
Протягом всього життя,
Доки в грудях чуть
Тихе серденька биття,
Доки не підуть
В інший світ, лишивши цей
Раптом назавжди.
Доти ж хай у всіх людей
Жодної біди
Не стається більш повік.
Хай біда та вмить
Так, немов сірник, навік
В світі цім згорить
Повністю, вщент, до кінця.
Хай на все життя
Вселяться в людські серця
Світлі почуття,
Темні вигнавши із них,
Щоби не було
Вже повік людей лихих,
Що лиш чинять зло,
Щоб робив добро лишень
Кожен з них усім,
Щоб всі люди кожен день,
Всяку мить на цім
Світі в щасті лиш жили,
У його красі,
Доки з нього пішли
В інший світ усі.
Євген Ковальчук, 08. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2025
Ні, лихові ти не корись
Ніколи, а щосил борись,
Щоб врешті подолать його
Навік, як ворога свого.
Лишень йому не піддавайсь
І навіть в тім не сумнівайсь,
Що подолаєш ти його,
Щоб протягом життя твого
Воно не сміло й підійти
До тебе ні на крок, щоб ти
В житті з ним гірко не тужив,
А щоб лише у щасті жив
Аж до своїх останніх днів,
Пресвітлих дум і почуттів
В умі та серці повен вщерть,
Щоб те, що йшло лиш шкереберть,
Змінилося на те, що ти
Найбільше прагнув досягти,
Отримати, дістать, здобуть,
Щоб повністю щасливим буть,
І не лиш нині, а завжди,
Однак цього дарма не жди,
Лиш мріючи про це. Робить
Потрібно, щоб це заробить.
Тобі робота принесе,
Що прагнеш, може, хай не все
Й не зразу, та не слід впадать
У відчай. Далі працювать
Продовжувати маєш ти.
Й колись, та дійдеш до мети.
Євген Ковальчук, 07. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2025
Не ходи за мною,
Наче тінь, журбо.
Прагну я з тобою
Розлучитись, бо
Ти лиш труїш світлі
В серці почуття.
Хай, немов розківтлі
Квіти, все життя
Лиш вони буяють
В ньому. Ти ж іди.
Хай мене сповняють
Лиш вони завжди.
Їм я довіряю
Все своє життя,
А тебе справляю
Я у небуття,
Щоб, журбо, ні в кого
Ти більш не була.
Доброго ж нічого
Ти ввік не несла,
Не несеш, не будеш
Ти нести повік.
В небутті ж забудеш
Про всіх нас навік.
Ми усі про тебе
Позабудем теж.
Житимемо в себе
В щасті тім, що меж
У собі не має.
Будемо в нім жить,
Доки калатає,
Б’ється, стукотить
Серце, бо родили
На цей світ всіх нас,
Щоб у щасті жи́ли
Світлім ми всякчас.
Євген Ковальчук, 07. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2025
*****
Нехай веде дорога
Всіх вас, людей, удаль,
Де у душі тривога,
Страх і гірка печаль
Неначе сніг, розтануть,
Пішовши в небуття,
На місці ж їхнім встануть
Пресвітлі почуття
І подарують щастя,
Яке не має меж,
Що знищить всі нещастя
І наслідки їх теж.
Ви будете радіти
Із ними кожну мить,
Немов маленькі діти,
Й хотітиметься жить
Ще більше й не вмирати,
Дійшовши до кінця
Життя, а посівати
У душі та серця
Усіх людей на світі
Лиш світлі почуття,
Щоб, наче квіти в цвіті,
Вони усе життя
Препишно розквітали,
Буяли та цвіли,
Щоб більш не відчували
Тривоги та хули,
Та почуттів подібних,
Безрадісних, сумних,
Щоб ні в простих, ні в здібних
Їх не було. Всяк з них
Хай світлі почування
У серденько веде,
Аж доки мить остання
За ними не прийде.
Євген Ковальчук, 07. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2025
*****
Крила розпростаю
Я, неначе птах,
В небеса злітаю
У своїх думках.
Поруч пропливають,
Мов човни, хмарки.
Нижче них літають
Радісні пташки.
Сонце в небі сяє.
Світло осяйне
Навкруги сповняє
Все, також мене.
Розцвітають квіти
Гарні й запашні
Й хочеться радіти
У душі мені.
Річка протікає
У безкраю даль,
З серденька змиває
І журбу, й печаль.
Листячко зелене
Тихо шурхотить,
А в думках у мене
Музика звучить.
Все таке прекрасне,
Що бракує слів,
Та не бракне, власне,
Світлих почуттів,
Що переповняють
Усього й немов
Двері відчиняють
В світ, де лиш любов
І безмежне щастя
Ув усій красі,
Вигнавши нещастя,
Мають люди всі.
Євген Ковальчук, 07. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2025
Мрію я про те, щоб в світі
Всі пройшли нещастя,
Щоб усі були зігріті
Завжди сонцем щастя.
Мрію я, щоб всі хвороби
В нім також минули.
Мрію я безмежно, щоби
Всі здорові бýли.
Мрію я, щоб почування
Світлі люди мали
Й доки не мине остання
Мить, їх не втрачали.
Мрію я, щоб всі незгоди
Й війни закінчились,
Щоб дійшли всі люди згоди
Й з нею залишились.
Мрію я, щоб справи всюди
Успіхом вінчались
Добрі й всміхнені лиш люди
Всім нам зустрічались.
Мрію я, щоб всі багаті
З бідними ділились.
Мрію я, щоб в кожній хаті
Всі лиш веселились.
Мрію я, щоб мрії світлі
В нас всіх явом стали,
Щоб ми в серці, мов розквітлі
Квіти, розцвітали.
Мрію я, щоб в світі кожен
Місце мав, де жити,
Щоб повік не був й спроможен
Гірко в нім тужити.
Мрію я, щоб мали люде
Те, що прагнуть мати,
Доки в грудях тихо буде
Серце калатати.
Євген Ковальчук, 06. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2025
Друже, підбери пароль
До людського щастя,
Із яким, немов король,
Житимеш. Нещастя
Зникнуть всі з твого життя,
Пропадуть, минуться
Назавжди, без вороття,
Більш не повернуться,
Та лише, якщо їх ти
Викликать не будеш
Більше, спалиш всі мости,
Їх всіх позабудеш,
Тільки добрії діла
Будеш всім робити.
Лиш тоді недоля зла
Більш і підступити
Не наважиться повік,
Буде оминати,
Доки твій життєвий вік
Буде проминати.
Приклад цим даси їм всім,
Щоб й вони робили
Лиш добро на світі цім,
Щоб щасливо жи́ли
Всі на ньому, кожен з нас.
І тоді розтане,
Наче сніг, все лихо, час
Радісний настане.
Радість ця ввійде в серця,
В душі теж людськії
Й аж до самого кінця,
Мовби золотії
Сонця промені, нас всіх
Буде ніжно гріти,
У вогні безмежних втіх
Будемо горіти.
Євген Ковальчук. 05. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2025
*****
Я нізащо не дозволю
Темним почуттям
В серці нівечити долю.
Я своїм життям
Присягаюсь. Їх навіки
З нього прожену.
Хай течуть, неначе ріки,
Всі у далину
Непроглядну, неозору,
Де лише пітьма
В будь-якую року пору
Все круг обійма.
Почуття лише пресвітлі
В серце запрошу,
Щоб буяли, мов розквітлі
Квіти, й залишу
Їх назавжди я у ньому,
Бо лиш з ними жить
Дуже прагну я на цьому
Світі кожну мить,
Протягом життя усього,
Що мені дано,
Бо ж ціннішого нічого
В нас, аніж воно,
Всім відомо, що немає.
Завдяки йому
Кожен те, що має, має
В світі цім. Тому
Ми життя всі цінувати
Маємо всякчас
І його не марнувати,
Бо ж настане час,
У який воно до краю
Дійде назавжди.
Що вернешся ще до краю
Цього і не жди.
Євген Ковальчук, 04. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2025
Думи, любі сини й дочки,
Прокидайтесь і в рядочки
Вірша впевнено ставайте
Й все, що маєте ви, дайте
Тим, хто буде їх читати
Й вас, думки, в свої впускати,
Повнити їх, розширяти,
Багатити, простеляти
Шлях в щасливеє майбутнє,
Щоб воно було присутнє
В їхньому житті, як прийде,
Завжди. Певен я, що вийде
Це майбутнєє зустріти
Й доки сонце буде гріти,
В небі, сяяти і битись
Буде серце, більш журитись
Ввік ніхто із них не буде.
Врешті кожен з них прибуде,
Подолавши все нещастя
У своїм житті, до щастя,
Про яке ще змалку мріє
І у серденьку леліє
Мрії всі свої про нього,
Щоб зустріти дня одного,
В душу й серденько впустити,
Щоб із ним лиш завжди жити
І ділитись ним із тими,
Що стежками непростими
Йдуть, аби й вони пізнали
Щастя й більш не сумували.
Євген Ковальчук, 03. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2025
Я і ти – мов два світи,
З’єднані в один.
Нам судилося іти
Протягом годин,
Днів і місяців, років
Шляхом лиш одним
З часу, як тебе зустрів,
Щоб ішов я ним
Із тобою до кінця
Власного життя
Й сіяв у людські серця
Світлі почуття,
А також такі ж думки,
Щоби люди всі
В світі жили залюбки,
У його красі
Всій кожнісінькую мить
Власного життя
Усього, бо ж пролетить
І без вороття,
Як би не хотіли ми
В світі вічно жить,
Бо родилися людьми
В ньому в першу мить,
Із якої почалось
Наше все життя
І звучати спромоглось
Серденька биття.
Доки не припинить вмить
Серце битись, я
Не покину ні на мить,
Подруго моя,
Вже тебе. З тобою жить
Буду я весь вік.
Смерть лиш зможе розлучить
Нас обох навік.
Євген Ковальчук, 03. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2025
*****
Усе лихе забудь
В своїм житті навік
І лиш щасливим будь
На цьому світі вік.
Для цього докладай
Усіх зусиль своїх.
Завади ж всі долай,
Щоб більш не мати їх.
Будь певен, зможеш ти
Здолати їх, пройти,
Щоб власної мети
Нарешті досягти,
Якою би вона
У тебе не була, –
Проста чи то складна,
Аби лиш привела
До успіху тебе
Із працею, якій
Віддаючи себе,
Недоленьці важкій
Ти перекриєш шлях,
Щоб не прийшла вона,
Згубившись у далях,
Яких ніхто не зна.
Ти ж будеш жити так,
Як завжди прагнув жить, –
І залюбки, і всмак,
Допоки не збіжить
На світі цім твій час,
Який не зупинить.
У кожного із нас
Колись життєва нить
Обірветься навік.
Було, є й буде так,
А доти весь свій вік
Живімо лиш усмак!
Євген Ковальчук, 03. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2025
Світле щастячко, прийди
В серденько моє
Й залишися назавжди,
Давши все, що є
В тебе, щоб я не тужив
В світі цім повік,
А щоб лиш з тобою жив
Весь життєвий вік.
Я тебе, як і життя,
Щастячко, люблю.
Я навік, без вороття,
Також без жалю
Вижену геть почуття
Темні, щоб лиш ти,
Найсвітліше почуття,
В серце увійти
Мало змогу і ввійшло
В нього, наче в дім,
Щоб воно, мов квіт, цвіло
В щасті чарівнім
Протягом життя всього,
Доки чути стук
Тихий серденька мого,
Кожен диво-звук,
Що із нього долуна,
(Слід лиш притули́ть
Вухо) наче чарівна
Пісенька, звучить.
У тобі ж вбачаю суть
Я життя свого.
Із тобою світла путь*
Стулиться його,
По якій я прагну йти,
І нікуди більш.
Щоб було зі мною ти,
Прагну я найбільш.
*Путь – заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 02. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2025
Висить моє життя на волосині,
Що може обірватися умить,
Закривши небеса від мене сині,
У будь-яку його наступну мить.
Я добре знаю це і розумію.
Не вдасться відвернуть мені цього.
Тож те, що знаю я, також умію
На світі цім впродовж життя всього
Робити маю, а також учитись
Тому, що не умію ще робить,
І не боятись якось помилитись.
Помилки можна виправити. Бить
Лиш байди у житті своєму буду,
Тоді я не зміню в своїм житті
Нічого і нічого не здобуду
Я ані зараз, ані в майбутті.
Лиш працею зміню я те, що треба,
Аби на цьому світі краще жить,
Щоб кожна задоволена потреба
Моя була, щоб повністю втопить
Усі свої проблеми, негаразди
В бездоннім океані небуття,
Щоб в мене все ж, життя свойого ґазди,
Було усе щасливеє життя,
Допоки в мене ще воно минає,
Тече, неначе річка, крізь літа,
Допоки серце в грудях калатає,
Допоки дихаю. Хай обпліта
Усі думки та почуття, що маю,
Завжди лиш позитивнеє усе,
Що знати, мати, відчувать бажаю.
Хай доленька мені лиш це несе,
А я ділитимуся ним із тими,
Із ким іду шляхом життя одним.
Своє я щастя розділю із ними,
Щоб жоден з них повік не був сумним.
Євген Ковальчук, 02. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2025
Що вдіяти мені з тобою,
Докучлива журбо?
Тобі не здамся я без бою
Повік, нізащо, бо
Тебе позбутись я бажаю,
Здолать, перемогти,
Аж до самісінького краю
Навіки довести,
Із серця вигнати свойого,
З душі своєї теж,
Щоб протягом життя мойого,
Хай і мине усе ж
Воно колись, ти в них не жи́ла
І світлі почуття
В них каменем більш не давила
Без краплі співчуття.
В тім, що тебе я переможу,
Я певен на всі сто.
Тебе я подолати зможу
Й цьому мені ніхто,
Ніщо повік не перешкодить,
Хай як би не старавсь,
Аби мені лише нашкодить,
Щоб я, журбо, зоставсь
З тобою в світі цім тужити
Лише усе життя.
А прагну в нім лиш так я жити,
Щоб світлі почуття
Впродовж життя свого усього
У серці я тримав,
Бо й надане воно для того,
Щоб я лише їх мав.
Ти ж з нього забирайсь навіки,
Журбо, у небуття.
Нехай в мені течуть, мов ріки,
Лиш світлі почуття.
Євген Ковальчук, 02. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2025
Позбудься темних почуттів!
Відкинь їх в небуття
Без жодних зайвих справ і слів
Не все своє життя.
Позбудься темних почуттів,
Що серце й душу рвуть
Без ні найменших співчуттів,
Бо згодом їх порвуть.
Позбудься темних почуттів,
Бо будеш кожну мить
Аж до своїх останніх днів
Із ними лиш тужить.
Позбудься темних почуттів!
Їх, як вогонь, згаси,
Щоб не лишилося й слідів,
А світлі запроси.
Позбудься темних почуттів!
Нема нічого в них
Того, що мати б ти хотів,
Окрім лиш них одних.
Позбудься темних почуттів!
Край всім їм поклади
І з безлічі доріг-шляхів
Щасливий свій знайди.
Позбудься темних почуттів,
Які взяли в полон
Тебе. Нехай, щоб не жалів,
Вони минуть, мов сон!
Позбудься темних почуттів!
Хай світлі кожну мить
Буяють, щоб ти лиш радів,
Допоки будеш жить!
Євген Ковальчук, 01. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2025
Протягом всього життя
Світлі думи й почуття
Люди хай усі несуть.
В них уся життєва суть.
Темнії ж ідуть нехай
За далекий небокрай,
Де нікого ввік нема,
Де лише пітьма німа.
Світлі почуття й думки,
Щоби жити залюбки,
Наче мати немовля,
Що іще не розмовля,
Оповиють, огорнуть,
Обіймуть і пригорнуть
Кожного з нас хай на цім
Світі, щоб жилось на нім
Нам впродовж життя всього
Так, як прагнемо того
Ми. Адже для цього ми
Й народилися людьми
В світ, в якому живемо,
Навіть хай і помремо
Ми усі назавжди в мить,
Що, мов птаха, прилетить
І в світ інший віднесе.
В цьому ж промине усе,
Що ми мали, з чим жили
Перш, ніж з нього ми пішли.
Люди ж інші будуть жить,
Доки сонце ще горить.
Євген Ковальчук, 01. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2025
Хай, начебто сірник, згорить
На світі лихо все.
Хай час його навіки вмить
В минуле віднесе.
Натомість хай прийде до нас
Всіх щастя чарівне,
Та не на мить, на повсякчас,
Допоки не мине
Життя, яке всім нам дано,
Щоб жити разом з ним.
Тож хай щомить мина воно
Зі щастям чарівним.
Хай щастя вселиться в усі
Думки та почуття
Людей в усій своїй красі
На їхнє все життя.
Хай діляться вони ним з тим,
З ким в світі цім живуть,
Із ким шляхом життя одним
Вони невпинно йдуть,
Допоки серце стукотить
І диха кожен з них.
Нехай завжди усім щастить,
Щоб більш людей сумних
На цьому світі не було,
Щоб гріло їх усіх
Не тільки сонячне тепло,
Але також – утіх,
Любові, у якій нема
Кінця та жодних меж.
Нехай вона всіх обійма,
Добро і ласка – теж.
Хай з ними по життю ідуть
Всі й сіють їх в серця
Людські, аж доки не дійдуть
До власного кінця.
Євген Ковальчук, 01. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2025
Світлі почуття й думки
Лиш хай будуть у всіх нас,
Щоб жили ми залюбки
В цьому світі повсякчас,
Бо життя в нас лиш одне
І для того нам дано,
Навіть хай навік мине
Несподівано воно;
Бо життя – це скарб, який
Нам нічим не оцінить.
Часом він у нас важкий,
Та повинні й далі жить
Ми і все робить, аби
Нам полегшити його,
Щоби жити без журби
Протягом життя всього,
Кожну неповторну мить,
Що у ньому промина,
Адже промине умить
В нас життя. Це кожен зна.
Хай як сильно б не хотів,
Жоден з нас не обійде
Смерть, яка без жодних слів
З часом до усіх прийде.
Доти ж хай у нас думки,
А також всі почуття
Розцвітають, мов квітки,
Протягом всього життя,
Щоб жилось на світі цім
Нам, як прагнемо ми вкрай,
Щоб відкрився нам на нім
Справжній дивовижний рай,
У якім так кожен з нас
Мріє по житті вік жить,
Як його погасне час,
Мов свіча, в останню мить.
Євген Ковальчук, 31. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2025
Як я родивсь людиною,
Поезіє, й пізнав
Тебе, то я частиною
Тоді твоєю став.
З тобою я дорогою
Життя почав іти,
З твоєю допомогою
Незнанії світи
В цім світі відкриваючи,
До тих людей нести,
Які, тебе читаючи,
Зуміють в них прийти
Й пізнавши їх, лишитися
У них назавжди жить,
Щоб більше не журитися,
Щоб більше не тужить,
А добре усвідомивши
Суть власного життя,
Про неї повідомивши
Також ті почуття,
Що мають, не лиш мріяти
Щасливо завжди жить,
Всі будуть, а і діяти,
Щоб щастя заслужить.
Його лише роботою
Здобуде кожен з нас.
Як ні, то зі скорботою
У серці повсякчас
Нудитись світом будемо,
Аж доки не вмремо.
Лиш працею здобудемо
Все те, що так ждемо.
Ця істина старая є,
Як світ в усій красі.
Ця істина простая є.
Збагнуть її хай всі!
Євген Ковальчук, 31. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2025
Я дякую тобі, життя,
За те, що в мене ти
Є, хай колись без вороття
Й минеш, але нести
В собі думки та почуття
Я буду кожну мить,
Допоки ти, моє життя,
У мене є. Щемить,
Буває, серце від біди,
Якої зазнаю.
Здолавши ж і її, й сліди
Її, я пізнаю
Безмежну радість, що біжить
В душі, немов ріка,
І хочеться ще більше жить,
І пити зі струмка
Життя солодкий той нектар,
Що сили додає,
Щоб скинув я з душі тягар,
Що жити не дає
Мені, як прагну я того,
Впродовж всього життя
На світі цім лиш одного.
Не буде ж вороття
До нього вже, коли мине
Воно в останню мить.
Ніхто ж бо смерть не омине,
Коли вона примчить.
Та доки маю я, життя,
Тебе, у серці хай
Буяють світлі почуття,
Немов весни розмай,
А в голові нехай думки
Лиш чистії течуть,
Щоб жив я в світі залюбки.
Життя ж у цьому суть.
Євген Ковальчук 30. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2025
*****
Годі нити.
Припинити
Маєш ти ниття,
А щоб жити-
Не тужити,
Треба до пуття
Працювати
І долати
Труднощі усі,
Щоб не мати
Більш, сприймати
Світ в усій красі.
Вірю, зможеш,
Переможеш
Їх. Лиш не здавайсь,
А робити
Замість нити
Ти як слід старайсь.
Не вдається
Чи здається?
Ні, не переймайсь.
Все минеться,
В порох стреться,
І не сумнівайсь.
Не гадаю,
Точно знаю,
Впевнений я в цім.
Вся недоля
Зникне й доля
Щасна прийде в дім.
Євген Ковальчук, 29. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2025
Все у тебе вийде. Вір
Завжди ти в це свято,
А також наперекір
Труднощам завзято,
Сил доклавши всіх, працюй.
Тільки не здавайся.
Не виходить? Не горюй,
А як слід старайся.
Труднощі усі долай
На шляху до цілі.
Завжди добре пам’ятай,
Що їх лиш на ділі
Подолаєш і дійдеш
До мети. Допоки
Ти іще до неї йдеш,
Не спиняй же кроки.
Хай ступають уперед,
Щоб життя здавалось
В тебе, мов солодкий мед,
Все належно склалось
В ньому, як і має буть.
Вірю, що ти зможеш
Все, що прагнеш так, здобуть,
Врешті переможеш.
Навіть в цім не сумнівайсь,
Власні руки склавши,
А як слід лишень старайсь,
Всіх зусиль доклавши.
Не шкодуй їх, не жалій.
Ними лиш здобудеш
Перемогу, друже мій,
І щасливо будеш
Жити ти на світі цім,
Доки серце б’ється
І життя, мов скло, на нім
Вмить не розіб’ється.
Євген Ковальчук, 28. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2025
*****
Відпускаю я тривогу
З серця в дальнюю дорогу,
Де нікого не існує.
Хай вона туди крокує
І лишається навіки
Там, щоб я її повіки
Більш не бачив і душею,
Й серцем не страждав із нею,
Також люди ті, з якими
Стежками я життьовими
Йду, допоки серце б’ється.
В світі цім всім нам дається
Лиш одне життя, всяк знає.
Тож хай кожен з нас тримає
В серці світлі почування,
Доки не мине остання
Мить, яку нам відвернути
Не удасться, щоби бути
Вічно в світі цім живими,
Молодими чи старими,
Як цього б ми не жадали.
Лиш одне життя нам да́ли,
Що все ж до кінця свойого
Дійде в мене, в тебе, в нього…
Істина ця всім відома.
Кожному вона знайома.
Та чи кожен проживає
Це життя так, як бажає?
В цім питання й полягає.
Відповідь же кожен знає.
Євген Ковальчук, 28. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2025
Хай пресвітлі почуття
В серці в вас повстануть,
Темні ж хай на все життя,
Наче сніг, розтануть.
Хай дорогою життя
Вас ведуть пресвітлі
Почуття у майбуття,
Де б, немов розквітлі
Квіти, квітнули ви теж
У душі. Хай щастя,
Що не має жодних меж,
Знищивши нещастя,
Прийде в душі та серця
Ваші, мов додому,
Й лишиться в них до кінця,
Доки ви на цьому
Світі житимете. Хай
Він для вас всіх стане,
Мов небесний, дивний рай,
Втілиться бажане
У життя, що вам дано
Як скарб найцінніший.
Хай у вас цвіте воно,
Мов квіт найгарніший,
Кожну неповторну мить,
Що крізь час минає,
Доки серце стукотить,
Б’ється, калатає,
Доки дишете. Усе ж
Ваша розірветься
Нить життя, моя нить теж.
З часом проминеться
В нас воно усіх на цім
Світі, хай би скільки
Не жили. Тож те робім,
Щоб жить в щасті тільки.
Євген Ковальчук, 27. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2025
В щасті і у горі
Я пливу у морі.
Ймення в нього – Мова,
Що мені готова
З вечора до рання,
З рання до світання
Допомогу дати
Думи виражати,
Також почування,
Мрії та бажання,
Щоби їх здійснити,
Щоби краще жити.
Мови ж кожне слово
В нас не випадково
Вже для нас всіх звичне
Значення лексичне
Має ще з правіку,
Що не має ліку,
Хоч слова бувають,
Що не всі з нас знають,
Та не слід журитись.
Варто подивитись
Лиш в словник, щоб знати
Й завжди пам’ятати
Їх і уживати,
Щоби раду дати
Вдома, на роботі
Міг, а не в скорботі
Вік свій коротати
Й помочі лиш ждати.
Євген Ковальчук, 27. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2025
Кличу та гукаю
Щастя я своє
Без кінця і краю:
Де ти, щастя, є?
Де ти? Відгукнися,
Щоб тебе знайшов.
Стій же, зупинися.
Стільки ж я ішов
Слідом за тобою,
Що вже сил нема.
Втома із журбою
Душу обійма,
Та не підкорюся
Їм я, буду йти,
Навіть не спинюся,
Щоб лиш міг знайти,
Щастя світле, красне,
Наче голубе
Небо вдень прекрасне,
Все ж таки тебе.
Я життя тропою
Прагну йти щомить
Разом із тобою.
Серденько щемить,
Як тебе у ньому,
Щастячко, нема,
А, немов в нічному
Лісі, лиш пітьма
Та, що почування
Темні, як вона,
З вечора до рання,
З рання до темна
Водить, мов додому.
Щастя, ти ввійди
В серце і у ньому
Будь уже завжди.
Євген Ковальчук, 26. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2025
*****
В небі сьогодні безхмарно.
З нього мені, мов дитя,
Сонце всміхається гарно,
Гріє мене й почуття
Будить у серці пресвітлі.
Рясно буяють кругом
Квіти пахучі розквітлі,
Сонячним вмиті теплом,
Милують око собою
І я не можу вже, ні,
Намилуватись красою
Їхньою. У глибині
Серця мого викликає
Дивная їхня краса
Те, що його огортає,
Мов землю цю небеса,
Й пестить, голубить, леліє,
Ніжить, плекає, втіша,
Радує. Серце радіє,
А разом з ним і душа.
Наче удруге роджуся
Я на цей світ наяву.
Я надзвичайно горджуся
Тим, що на ньому живу, –
Дихаю, чую та бачу
І відчуваю на смак,
Дотик. Нічого не значу
Без почуттів. З ними ж всмак
Я це життя проживаю,
Хай навіть часом на цім
Світі завади стрічаю,
Та, щоби жить в чарівнім
Щасті, обходжу, як маю
Шанс я такий, а як ні,
То до кінця їх долаю,
Й доля сміється мені.
Євген Ковальчук, 26. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2025
Розквітай, моя державо,
Україно рідна,
На увесь світ величаво.
Ти достойна й гідна
Доленьку щасливу мати.
Хай вона з тобою
Буде, Україно-мати,
А лихій без бою
Не здавайся, не корися,
Мов раба, а з нею
До кінця щосил борися
Зброєю-душею,
Що, немов вогонь, палає,
Пломеніє, сяє
І усіх нас зігріває,
Захища, вселяє
Сподівання, рідна мати,
В те, що ти здобудеш
Перемогу й процвітати
Лиш надалі будеш,
Наче пишнобарвні квіти
Навесні і вліті.
І твої кохані діти
Будуть всі зігріті
Сонцем щастя та любові,
Що не має краю,
Будуть всі вони здорові,
У твоєму краю,
Наче у раю небеснім,
Житимуть щомиті,
У краю твоїм чудеснім
Будуть оповиті
Найсвітлішими чуттями
Й думами, набравшись
Сил, з тобою ввік серцями
Й душами з'єднавшись.
Євген Ковальчук, 26. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2025
*****
Виграю недолю
Я лиху в бою
І щасливу долю
Віднайду свою.
Й буду з нею жити
Я увесь свій вік.
Сумувать-тужити
Більше я повік
В світі цім не буду.
Всі злі почуття,
Що я мав, забуду
На усе життя,
А натомість світлі
В серце запрошу
Й, мов квітки розквітлі,
Доки я дишу,
Буду розцвітати
І в серця людські
Їх лиш посівати,
Щоб часи важкі
Всі навік минули
В кожного із нас,
Щоб їх всі забули
Та погожий час
В нас настав, лишився
З нами назавжди,
Щоб із нами злився
Він, немов води
Краплі дві прозорі
У одну, щоб ми
Більш не жили в горі,
А щоб всі людьми
Щасними вже жи́ли
В цьому світі вік
І більш не тужили
В ньому ми повік.
Євген Ковальчук, 25. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2025
*****
Веди мене, дорого,
Туди, де б я завжди
Жив в щасті. Ти ж, тривого,
Із серденька іди
І більш не повертайся
До нього бо повік.
Із нього забирайся
На мій усенький вік.
Не хочу я з тобою
На цьому світі жить
І лиш без супокою
На ньому кожну мить
Претяжко та прегірко
Тужити-сумувать.
Невситная вампірко,
Вже годі з мене ссать
Енергію життєву
Без крапельки жалю
І душеньку чуттєву
Гнітить, тебе молю.
Ви, світлі почування,
У неї увійдіть
І доки мить остання
Не пройде, в ній живіть.
В ній буду вас тримати
І дбатиму за вас,
Немов за дітьми мати,
Усюди й повсякчас,
Щоб жив я тільки з вами,
Щоб ви в мені жили,
Щоб ви у ній квітками
На цілий світ цвіли,
Із розкішшю буяли
Й самі себе усі
В людські серця вселяли
У всій своїй красі.
Євген Ковальчук, 25. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2025
*****
Розцвітають квіти
Гарні навесні
Й хочеться радіти
У душі мені.
Квіти ті розквітлі
Будять почуття
У душі пресвітлі.
Й казкою життя
Видається, жити
Хочеться ще більш
І лиш те робити,
Що люблю найбільш,
Щоби жити в щасті
До кінця життя,
Й тим, хто у нещасті
Темні почуття
У душі тримає,
Світлі лиш нести.
Кожен їх хай має,
Доки ще плисти
Буде життьовою
Річкою, щомить,
А не лиш порою.
Хай усім щастить
Завжди, доки плине
З часом в майбуття
Наше лиш єдине
В світі цім життя,
Що навік минеться
У неждану мить.
Серце стрепенеться
Й битися умить
В грудях перестане,
Як настане час
Той, коли не стане
В цьому світі нас.
Євген Ковальчук, 24. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2025
*****
Тоне погляд в небесах
Мій. У них літаю
Я, мов швидкокрилий птах,
З краю і до краю,
А за мною вслід хмарки
Плавно пропливають.
Їх вітаю залюбки
Я. Мене вітають
Радо і вони усі.
З неба споглядаю
Я цей світ у всій красі:
Як з-за небокраю
Сонце устає зрана
Там, де видноколо
Землю й небеса єдна,
Й будить все навколо:
Луки, гори і поля,
І ліси, і квіти…
Будиться уся земля
І дорослі, й діти.
Адже день новий настав.
Ніч уже минула.
На її він місце став.
Світ цей огорнула,
Наче мати немовля,
Світлість сонця. Сяє
Сонце нам усім здаля.
І навкруг буяє
Пишно все, куди не кинь
Оком. Розквітає
І Галичина, й Волинь…
І душа співає,
І танцюють почуття
В ній усі, й здається
Казкою усе життя,
Що, мов річка, ллється.
Євген Ковальчук, 24. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2025
Гірка печаль, мов птах, лети
Із серденька мого.
Я не бажаю, щоби ти
Впродовж життя всього
Чикрижила його, мов ніж,
Без краплі співчуття.
Благаю я тебе, не ріж
Його і почуття
Пресвітлі, що живуть у нім
І радують мене,
Щоб я у щасті чарівнім
Жив, доки не мине
Моє життя на світі цім
Назавжди, бо лишень
Воно дано мені на нім
Одне. Я кожен день
І всяку мить бажаю жить
У щасті, як і всі.
У щасті прагну жить щомить
У всій його красі.
Свого життя вбачаю суть
Я в нім на цій землі.
Хай всі і все мені несуть
Його. Ну, а жалі
І смутки з серденька мого
Хай геть ідуть навік,
Щоб я впродовж життя свого
Не коротав свій вік.
Адже мені дано життя
В цім світі, як і всім,
Щоб в серці світлі почуття
Щомиті мав на нім,
А також добрії думки
І ними з кожним з вас
Діливсь, щоб жити залюбки
Усім нам повсякчас.
Євген Ковальчук, 24. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2025
Тримаю я в своїх руках
Життя, яке мені
Дано. У почуттях, думках
Воно і ночі, й дні,
Немов швидка ріка, біжить
Невпинно, доки все ж
До фінішу не добіжить
Воно і я з ним теж.
Коли це станеться, цього
Не знаю, як і ти.
Тому впродовж життя всього
Потрібно нам іти
Туди, куди в нім кожен з нас
Потрапити бажа,
Допоки проминає час,
Який нас проводжа.
Чи дійду я, чи дійдеш ти?
Залежить це від нас.
Якщо ми будемо іти
Туди всі повсякчас,
Долаючи завади ті,
Що будуть на шляху
В життя моменти непрості,
Позбавившись страху
Й зневіри у душі, що їх
Не вдасться подолать,
Доклавши в мить ту сил своїх
Усіх, щоб більше стать
В нас на дорозі до мети
Не сміли; вірю в те,
Що зможу я, що зможеш ти
Завдання непросте
Це виконати, щоби жить,
Як прагнемо того,
На цьому світі кожну мить,
Впродовж життя всього.
Євген Ковальчук, 23. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2025
*****
З кожним днем я наближаюсь
До своєї смерті.
Доти ж ніби захлинаюсь
Я у круговерті
Тих подій, які стаються
В світі цім щоднини,
Що із часом розстаються
З ним. На нім години,
Дні та ночі проминають,
А за ними тижні,
Місяці, роки… Всі знають.
Миті ж дивовижні,
Що із часом теж минають
І що не вернути,
В спогадах в нас залишають
Те, що не забути,
Те, що наше серце, наче
Сонце, зігріває,
Те, що кожен з нас найпаче
У житті кохає
І шанує, і цінує.
Навіть хай і нині
В цьому світі не існує
Вже його, людині
Слід його лиш пригадати,
В згадках повернути,
Як вона можливість дати
Те собі відчути
Добре зможе тої ж миті.
Думи й почування
Будуть всі ним оповиті,
Доки мить остання
Не настане. Розлучити
З ним вона лиш в змозі,
Як припиниш ти ходити
На життя дорозі.
Євген Ковальчук, 22. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2025
Хай лихо минеться
В світі. У нім
Хай щасна всміхнеться
Доленька всім.
Нехай завітає
Вона, наче в дім,
До тих, хто не має,
Й залишиться в нім,
Щоб більш не тужили
Ні миті повік,
А з нею лиш жи́ли
Вже цілий свій вік
Вони, а недоля
Хай в небуття
Іде. Хай же доля
Лиш світлі чуття
В серця їхні сіє
І добрі думки,
Й, мов сонечко, гріє,
Щоб всім залюбки
На світі жилося,
Щоб в кожного з них
На нім все збулося,
Щоб митей складних
Вони більш не мали,
Позбувшись їх всіх,
Щоб їх обіймали
Лиш радісний сміх
І щастя, якому
Немає кінця.
Хай, мовби додому,
У їхні серця
Любов прийде світла,
Щоб жи́ли усі,
Мов квітка розквітла
В її всій красі.
Євген Ковальчук, 21. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2025
*****
Я цей світ увесь тримаю
У своїх руках
І, мов неньку, обіймаю
Ніжно у думках.
Народився я на ньому
Так, як кожен з нас,
Щоби жити в чарівному
Щасті повсякчас.
Я від нього не чекаю,
Що мені надасть
Він його. Лише благаю,
Щоб мене напасть
В нім усяку мить минала
Стороною вік,
Щоб мене не помічала
В світі цім повік.
Щастя ж, що я відчувати
Прагну, залюбки
Сам знайду, щоб світлі мати
Й почуття, й думки.
Те, що є воно, я знаю.
Слід лиш віднайти.
Певен в тім, що відшукаю
Я його і йти
Кожну мить життя тропою
Буду разом з ним,
Розлучившись із журбою,
Щоб повік журним
Я не був, а веселився
І радів о тім,
Що на світ цей народився
Та живу на нім,
Доки серце в грудях б'ється
Й дихаю ще я,
Доки, мов скло, не поб'ється
Доленька моя.
Євген Ковальчук, 21. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2025
*****
Викину я в небуття
Всі гіркі жалі,
Що труїли почуття,
Начебто джмелі,
А натомість запрошу
Світлі почуття
В серце і їх залишу
В нім на все життя,
Щоб повік я не тужив
Більше жодну мить,
А щоб радісно лиш жив
В світі цім щомить,
Доки не заплющу я
Очі вже навік,
Доки не прийде моя
Смерть, коли мій вік
Дійде до кінця свого
У неждану мить
Уночі чи одного
Дня й весь світ затьмить.
І тоді душа моя
З тіла полетить
В інший світ, в якому я
Буду вічно жить.
Доки ж я живу на цім
Світі, хай в мені
Квітнуть почуття на нім
Радісні. Сумні
Хай блукають в небутті,
Де пітьма лишень
Є і буде в майбутті
Кожну ніч і день,
Щоб в нікого їх повік
Не було на цім
Світі, а щоб в щасті вік
Всі жили на нім.
Євген Ковальчук, 20. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2025
Час минає, а із ним
І моє життя.
Я із ним шляхом одним
Йду у майбуття
Через ночі, через дні,
Місяці, роки,
Бо є в мене, у мені
Почуття й думки,
Із якими все, що є
В цьому світі, так
Я приймаю, щоб своє
Я прожив усмак
Надане, як всім, життя,
Бо воно одне
І колись без вороття
Все ж таки мине.
Що відбудеться по нім,
Це ніхто не зна,
Доки в світі цім земнім
Мешкає. Весна,
Літо, осінь і зима
Теж минають, та
Світ їх кожен рік прийма
І мов пригорта,
Доки є він. Ось чому
Кожному із нас –
І мені, й тобі, йому,
Доки час не згас
Наш життєвий, мов сірник,
Треба цінувать
Кожну мить, як трудівник,
Завжди працювать,
Щоб жилось нам, як того
Прагнемо, щомить,
Протягом життя всього,
Що хай і збіжить.
Євген Ковальчук, 20. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2025
*****
Я зніму вантаж з плечей
І з душі теж, щоб з очей
Він моїх навіки зник,
Щоб згорів, немов сірник.
Сил нести його нема.
Пробую, але дарма.
Він занадто вже важкий.
Я для нього заслабкий.
Тисне лиш без співчуття
Він думки та почуття
Ті, які у мене є,
І дихнути не дає.
Я його увесь зніму
І у далину німу,
Де ані душі нема,
Порожнеча та пітма
Лиш, негайно відпущу
Й ні на крок не підпущу
Більш до себе я повік,
Доки на скінчиться вік
Мій життєвий в світі цім.
Щоб щасливо я на нім
Жив усе своє життя,
В душу світлі почуття,
Наче в дім, я приведу.
В ній найкраще відведу
Місце я для них і жить
Буду з ними кожну мить,
Протягом життя всього,
Доки маю я його.
Євген Ковальчук, 19. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2025
Хай щасливими всі люди
Будуть завжди та усюди,
Щоб ніколи не тужили
І лише добро робили
Всім і всьому в світі цьому,
Щоб покласти край лихому
Назавжди, щоб ні краплини
Не булу його в людини,
Щоб вона його забула
І навіки потонула
В морі щастя, що щомиті
Відчувала б. Ним умиті
Від біди, що зазнавала,
Від якої лиш страждала,
Хай всі думи й почування
В неї будуть. Хай бажання
Й мрії втіляться всі світлі,
Щоб, немов квітки розквітлі,
Буйно в серці розцвітали
Люди всі, щоб огортали
Їх любов, утіха, щастя,
Подолавши всі нещастя
В їхньому житті на цьому
Світі, щоб жилось на ньому
Їм так, як бажають того,
Протягом життя усього
І також як слід робили,
Щоб слід добрий залишили,
Щоб й нащадки в неземному
Щасті жили в світі цьому.
Євген Ковальчук, 19. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2025
Небо хмари вкрили.
Почнеться дощ за мить
Із усієї сили,
Можливо, загримить.
Рясні дощу краплини
На землю упадуть
І з кожної зернини
Із часом проростуть
І овочі, і квіти,
І фрукти запашні,
І ягоди, що віти
Тримають ночі й дні.
Все, що земля ця має,
Насититься дощем.
Так, часом викликає
Він у душі в нас щем
Та інші почування,
Як він, лише сумні,
Які без співчування
Гнітять у дні хмурні;
Однак земля багата
Лиш завдяки йому,
А також – наша хата.
Важливий дощ тому.
Якби лиш сонце сяло
У синіх небесах,
Промінням наповняло
Все на полях, в лісах,
В садах, то ми б не мали,
Що нині є у нас,
Тоді б нас обіймали
Лиш злигодні весь час.
Тож вдячні ми повинні
Дощу за це буть всі,
Сприймаючи віднині
Цей світ у всій красі.
Євген Ковальчук, 18. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2025
Прямую я дорогою життя
На світі, на якім родився,
В собі несучи думи й почуття,
З якими я, неначе злився,
Мов краплі дві води в одну,
Яких уже не розділити.
У них, немов у морі, я тону.
Без них же я не міг би жити.
Вони життя мого є джерелом,
Його побудником і змістом.
Пізнав різницю між добром і злом
Я так, як між селом і містом,
Між всім, що є на білім світі цім,
Лиш завдяки тому, що маю
Я їх. Усе і всіх на нім
Я, як і кожен з нас, сприймаю
Теж ними. Мов ріка, течуть
Усі вони в мені щомиті.
Стежинками життя ведуть
Попід шатром небес блакиті
Вони мене, а я іду,
Допоки в грудях серце б’ється,
Допоки, на мою біду,
Моє життя не розіб’ється,
Мов скло, а з ними почуття
Усі й думки на вічні віки,
Бо більш не буде вороття
До нього в світі цім повіки.
Я розумію це. Отож
І намагаюсь все робити,
Що знаю, вмію я також,
Щоб в світі цім щасливо жити.
Для цього і дано нам життя,
Яке поволеньки минає,
А з ним і думи, й почуття,
Що кожен з нас в собі тримає.
Євген Ковальчук, 18. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2025
Сонце в небесах сія
Та тендітно гріє.
Розквітає вся земля.
Серденько радіє,
І радіє, і співа,
Мов пташки на волі,
Наче вдруге ожива,
Ожива поволі
Й силою мене сповня,
Щоби далі жити
Міг я, а також щодня
Лиш добро робити.
Річка протіка удаль,
Що кінця не має.
Тоне в ній моя печаль
Й більш не виринає.
Квіти розпускають цвіт
Гарний і пахучий.
Паде із душі весь гніт
Темний і важкучий.
Зеленіє навкруги
Мене вся травиця.
В серці тане, мов сніги,
Туга темнолиця
Й радість світлая встає,
Ніжно обіймає.
На душі тепліш стає.
Туги більш немає.
Що за диво-дивина
Це? Хто з вас вгадає?
Звісно, красная весна
Це всіх нас вітає,
Бо її пора прийшла,
Прибула, настала
Й море світла та тепла
Нам подарувала.
Євген Ковальчук, 17. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2025
*****
Зичу я усім вам щастя
Та здоров`я преміцного,
Щоб скінчились всі нещастя,
Щоб нічого більш лихого
Ви уже не зазнавали,
А умить з ним розминулись
Й щоб ніколи не страждали,
Більш повік не повернулись.
Зичу вам я також того,
Щоб бажання ваші й мрії
Протягом життя усього
Втілювались всі. Надії
Світлі теж нехай здійсняться
У красі своїй усій.
Хай в думках більш не тісняться,
Мов у вулику бджіл рій,
Щоб усе у вас збулося,
Що бажаєте ви вкрай,
Щоб усім вам так жилося,
Мов потрапили ви в рай,
У який опісля смерті
Чисті душі попадуть
І у райському безсмерті
Вічне щастя віднайдуть.
Та не ждіте ви, не ждіте,
Щоб потрапити у рай,
А старанно все робіте,
Щоб ним став ваш рідний край,
У якому ви всі нині
Живете. Хай буде так,
Щоб своє життя віднині
Проживали ви усмак,
Бо воно колись для цього
В цьому світі нам дано,
Навіть хай і дня одного
Промине навік воно.
Євген Ковальчук, 17. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2025
Летить щомиті час
Невпинно поуз нас
В далеке майбуття,
З якого вороття
Не матиме він вже
В минуле. Збереже
Минуле, що пройшло,
У безвість відійшло,
Та пам’ять, що у нас
Є, а невпинний час
І далі буде йти,
Немов ріка, текти,
Летіти, як стріла,
Мов куля зі ствола,
І лиш вперед, всяк зна.
Чи осінь, чи весна,
Чи літо, чи зима
Навкруг світ обійма,
Минати буде час
На ньому повсякчас,
Впродовж усіх тих літ,
Допоки буде світ
І небо голубе,
І сонце, що тебе
Й мене обігріва,
Як лагідні слова
Ту душу, що є в нас,
Тоді, коли в той час
Її без співчуття
Рвуть тужні почуття.
Євген Ковальчук, 16. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2025
*****
Сумую я за тими
Часами, що пройшли
Вже. Іноді важкими
Вони тоді були,
Але також будили
Пресвітлі почуття
І додавали сили,
Щоб йшов я в майбуття,
Долаючи незгоди
Та перешкоди всі
За всякої погоди,
Аби у всій красі
Цей світ, неначе квіти,
Розкривсь в моїх очах,
Щоб я радів, мов діти,
Життю, та не в думках,
Не в мріях нездійсненних,
А дійсно в світі цім
В тих митях повсякденних,
Які минають в нім
Невпинно й незворотно
Крізь час. Я буду жить
У ньому безтуботно
Кожнісінькую мить,
Якщо лиш працювати
Я буду так, як слід,
А труднощі – долати,
Щоб всі вони, мов лід,
Та в той же час розбились
На друзки, наче скло,
І більш не відновились,
Щоб вітром віднесло
Усіх їх тої ж миті
У темне небуття,
Щоб світлі я щомиті
Мав думи й почуття.
Євген Ковальчук, 15. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2025
Йду я дорогою життя,
Та лиш вперед іду.
Назад немає вороття.
В минуле не прийду.
Прийду в майбутнє те, яке
Будую я, мов дім,
Усе своє життя людське,
Щоб жити добре в нім.
В нім добре житиму, якщо
Я буду працювать
Як слід. Тоді ніхто й ніщо
Вже не посміє стать
У мене на шляху повік.
Якщо ж посміє, я
Його здолаю вже на вік,
Щоб доленька моя
Цвіла, мов гарнії квітки,
Всміхалася мені,
Щоб я на світі залюбки
Жив, в серця глибині
Впродовж всього свого життя,
Кожнісінькую мить
Його лиш світлі почуття
Тримав. Адже згорить,
Немов сірник, колись воно
Цілком і вже навік,
Бо, як і всім, мені дано
Одне. Я більш повік
Не матиму на світі цім
Життя, коли мине.
Смерть жоден з нас, людей, на нім
Усе ж не омине,
Коли вона в неждану мить,
Як промине наш вік,
Прийде й безжалісно приспить
На світі цім навік.
Євген Ковальчук, 13. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2025
Хай скінчиться лихо все
В світі цім. Хай віднесе
На усе людське життя
Час його у небуття,
Де сама лише пітьма,
Що навкруг все обійма.
А натомість хай до нас
Завіта щасливий час,
Та не в гості, а навік,
Щоб з ним весь життєвий вік
На землі цій жили ми
Всі щасливими людьми,
Бо у тому суть життя
Нашого, щоб почуття
Й думи світлими були
В нас, хай скільки б не жили
Ми. Життя бо лиш одне
В світі цім. Тебе, мене –
Всіх нас з нього відведе
Смерть, коли до нас прийде
В неочікувану мить,
Що, неначе птах, летить
І все ближчою стає.
Поки ж в нас життя ще є,
То на втіху лиш живім,
А для цього всі робім
Якнайкраще всюди й все,
Тільки праця принесе
Те, що прагнемо ми так,
Щоб життя прожити всмак.
Євген Ковальчук, 13. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2025
*****
Не здамся я без бою
Тужливим почуттям,
Що в серденько порою
Вторгаються. Життям
Своїм я присягаюсь.
Із ними я піду
У бій, а не злякаюсь
Й кінець їм покладу.
Що буде перемога
За мною, певен я.
У мене є та змога,
Яка цьому сприя.
Її я застосую
І на той шлях піду,
Де долю золотую
Свою я віднайду,
І буду з нею жити
Впродовж всього життя,
А також все робити
На світі до пуття,
Щоб я не втратив долю
Ту чи не зіпсував,
Зустрінувши недолю,
З якою б лиш страждав.
Цього я не бажаю
Ані собі, ні тим,
З ким йду я в ріднім кра́ю
Життя шляхом одним.
Бажаю ж я, щоб люди
Щасливими були
Усі завжди та всюди,
Хай де би не жили,
А також, щоб робили
На світі цім як слід,
Щоб дійсно в щасті жи́ли
Й лишили гідний слід.
Євген Ковальчук, 12. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2025
О радосте, мене прийми
До власної оселі.
Хай житимемо в ній вдвох ми
Щасливі та веселі.
З тобою буду я, а ти
Зі мною будеш жити.
Ми разом будемо іти
Шляхом життя. Тужити
Не буду більше я повік
Жоднісінької миті,
Бо почуття мої навік
Тобою оповиті
Вже будуть, радосте моя,
Мов океан, бездонна.
Неперевершеність твоя
Зразкова, еталонна
Умить здола пекучий сум
Та інші почування,
Які вдаряють, наче струм,
Без крихти співчування.
Його ж ніколи не було,
Нема й не буде в нього,
Бо править ним саме лиш зло
Впродовж життя усього,
Яке у нас, людей, мина
Із часом безупинно,
Як літо, осінь і весна
З зимою. Швидкоплинно
Мина життя й колись мине
Воно у нас навіки,
Тому що в нас воно одне.
Тож хай, неначе ріки,
Течуть лиш світлі почуття
В душі впродовж усього
Земного нашого життя,
Що й нам дано для цього.
Євген Ковальчук, 12. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2025
Ой ти, весно гарна-красна,
Розпускай свій пишний цвіт.
Хай краса твоя прекрасна
Прикрашає цілий світ.
Хай усе цвіте, буяє
Попід сонечком палким
І людей всіх звеселяє,
Що також живуть під ним.
Хай ростуть на полі квіти
Пишнобарвні й запашні,
А із ними також діти
Наяву, а не у сні.
Хай течуть озера, ріки
І моря у дальню путь*,
Темні почуття навіки
Хай із серця віднесуть.
Замість них же хай пресвітлі
Принесуть всім почуття,
Щоб, мов квітоньки розквітлі,
Ми усе своє життя
Буйно в серці розцвітали
І раділи всі життю,
І назустріч крокували
Щасному лиш майбуттю,
У якому б ми всі жи́ли
Кожну неповторну мить,
А також як слід робили,
Щоб насправді в ньому жить,
Бо лиш працею здобудем
Те, що прагнемо всі ми,
Бо лише із нею будем
Вік щасливими людьми.
Певен я, що кожен знає
Істину цю золоту,
Та чи кожен докладає
Сил, щоб втілить цю мету?
*Путь – заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 11. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2025
Ніч минула. Вже світання.
Я у душу запрошу
Світлі, ніжні почування
І про них вірш напишу.
Почування тії світлі
Хай буяють у мені,
Ніби квітоньки розквітлі
Пишним цвітом навесні.
Буду їх я доглядати,
Обіймать і цілувать,
Щоб завжди в душі їх мати
І повік не горювать.
З ними я зіллюсь в єдине,
Мов дві річеньки в одну.
В них, мов у ріці, що плине,
Повністю я потону.
З ними вік я буду жити:
Я – у них, вони – в мені
І не буду більш тужити,
Навіть у похмурі дні.
Я ділитись буду ними
З тими, з ким на світі цім
Мешкаю, аби сумними
Не були й вони на нім,
А жили лише на втіху
Протягом всього життя,
Маючи в душі потіху
Й інші світлі почуття –
Гідність, дружбу і кохання,
Ніжність, доброту, любов,
Щоб ділились без вагання
Ними з іншими знов й знов,
Бо життя для того дане,
Щоб лиш світлі почуття
Мали ми і все жадане,
Що дасть з ними ж нам життя.
Євген Ковальчук, 11. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2025
*****
Хай розтане, наче лід,
Все на світі горе!
Та боротися нам слід.
Той його поборе,
Хто зусиль всіх доклада,
А не лиш чекає,
Що сама мине біда,
Що її він має.
Як би важко не було,
Варто нам долати
Зло, яке до нас прийшло,
Що посміло стати
На шляху в нас до мети, –
Жити лиш щасливо.
Зможемо зробить я й ти,
Щоб подібне диво
Сталось в нашому житті.
Треба пам’ятати,
Що слід нині, в майбутті
Сил всіх докладати,
Щоб це диво відбулось
Дійсно, а не в мріях,
Наче річенька, лилось.
При конкретних діях
Зможемо втілити це,
Як би нас не била
Злая доленька в лице.
Всемогутня сила,
Що є в кожного із нас,
Вмить її здолає.
І настане світлий час,
Що його чекає
Він, як ти, вона, я, – всі.
Час цей в нас настане
У своїй усій красі,
Й кожен щасним стане.
Євген Ковальчук, 10. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2025
Недоленьці я не скорюсь,
Коли я на краю
Життя стою. Я розчинюсь,
Мов цукор у чаю,
У світлім щасті і щомить
Лише із ним одним
На цьому світі буду жить.
Не буду більш сумним.
Навік я темні почуття
Без жодного жалю
Відправлю в темне небуття,
Бо світлі лиш люблю.
Нехай у серденьку моїм
Вони лише живуть.
Я виділю у ньому їм
Найкраще місце. Суть
Свого життя вбачаю в них.
Із ними кожну мить,
Позбувшись почуттів сумних
Навіки, прагну жить,
Поки в мені життя горить,
Мов свічка воскова,
Поки, мов птах, не полетить
Моя душа жива
Із тіла з цього світу в світ,
Де буде жити вік.
У цім впродовж лиш певних літ
Жить може чоловік.
Було так ще споконвіків
І далі буде так
В жінок і у чоловіків.
Тому життя усмак
Усім нам варто проживать
На білім світі цім
І як належить працювать
Для цього вік на нім.
Євген Ковальчук, 10. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2025
В моїй душі палким вогнем
Палають почуття
Усе сильніше з кожним днем
Впродовж всього життя,
Його кожнісінькую мить
І навіть, як я сплю
В житті, яке, мов птах, летить.
Життя найбільш люблю,
Бо ж я, якби його не мав,
Не мав би й почуття.
Тоді б в душі їх не тримав
Я протягом життя.
Життя – безцінний скарб, який
Тримає кожен з нас
В руках, допоки ще живий,
Допоки сивий час
Не відібрав його у мить
Неждану та сумну,
Коли вже серденько умить
Порве свою струну,
Припинить битися-звучать,
Як музика, навік.
В нім доки ж почуття дзюрчать,
Немов шумний потік,
Цінуймо кожну мить життя,
Робімо те лишень
Щоб в серці світлі почуття
Ми мали всякий день,
Його кожнісінькую мить,
Впродовж життя всього,
Життя, що з часом пролетить.
Тоді ж повік його
Не зможемо ми повернуть,
Коли настане час,
Так само, як смерть оминуть
Не зможе жоден з нас.
Євген Ковальчук, 10. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2025
Як час, моє життя мина
Поволі, непомітно.
А за вікном цвіте весна
Під небом буйноквітно
І будить світлі почуття
У серці, щоб я з ними
Впродовж всього свого життя
І навіть в люті зими
Цвів пишно, наче ті квітки
На клумбі чи на полі,
А також світлі мав думки,
Йдучи назустріч долі
Щасливій. Знаю, що дійду
До неї, бо постійно
Невпинно я до неї йду,
Щоб з нею гармонійно
Жив я впродовж всього життя,
Бо добре розумію
Те, що мине без вороття
Воно колись. Що вмію,
Я намагаюся робить,
Аби щасливо жити
Не лиш тепер, а кожну мить
Життя і щоб лишити
На цьому світі добрий слід
Для тих, хто буде жити,
Коли моє життя, мов лід,
Розтане. Світ змінити
На краще може кожен з нас.
Лиш варто працювати
Для того, щоб настав цей час,
А труднощі – долати,
Якими б не були вони
Важкими у нещасті,
Щоб ми пливли, немов човни,
Та лиш у світлім щасті.
Євген Ковальчук, 09. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2025
Прийдіть в моє життя,
Пресвітлі почуття,
Щоб з вами я лиш жив
Й повік більш не тужив.
Вбачаю сенс свого
Життя я усього
У вас. Без вас життя,
Пресвітлі почуття, –
Одна лиш марнота
Його, лиш пустота,
В якій межі нема,
Сама пітьма німа.
Із вами ж – наче рай,
В який бажають вкрай
Потрапити всі ті,
Хто вірить при житті
У нього. Кожну мить
Життя я прагну жить
Із вами і усім,
З ким я на світі цім
Одним шляхом життя
Йду, світлі почуття,
Нести без жодних меж,
Щоб їхні душі теж
Наповнені були
Лиш вами, щоб жили
Впродовж життя всього,
Як кожен з них того
Бажає, бо дано
Життя нам лиш одно.
Євген Ковальчук, 08. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2025
Не дозволю я дощу
В серце сум впустити.
В нього радість я впущу
Й з нею буду жити.
Де ти, радосте? Іди
В серце, мов додому.
Йди у нього назавжди.
Затишно у ньому
Буде і тобі, й мені
Разом із тобою
Цілі ночі, цілі дні,
Кожну мить. З журбою
Не зустрінуся я більш.
Хай про це й не мріє,
Бо тебе люблю найбільш,
Радосте. Хай гріє
Лагідне твоє тепло
Серце й почування,
Що у ньому, щоб було
З вечора до рання,
З рання і аж дотемна
Любо жить на світі,
Як зима і як весна,
Восени і вліті,
Кожну мить свого життя,
Що я проживаю,
Бо прекрасним почуттям
Я його кохаю;
Адже лиш одне дано,
Бо, як смерть торкнеться
Ув останню мить, воно
Назавжди минеться,
Хай би сильно прагнув я
Вічно в світі жити.
Доля вже така моя
Та, що не змінити.
Євген Ковальчук, 07. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2025
*****
Викину печалі
Я без співчуття
З серця й буду далі,
В світле майбуття
Гордо прямувати
Знову, знову й знов
Й сил всіх докладати,
Щоб таки дійшов
Я до нього. Буду
Доти я іти,
Доки не прибуду
Все ж я до мети.
Буду я долати
Перешкоди ті,
Що посміють стати
У моїм житті
На шляху до цілі
Тої, що обрав,
Наяву, на ділі,
Скільки б їх не мав.
Певен, їх здолаю,
Край їм покладу
Й до мети, що маю,
Я таки дійду
І реалізую
Я її в життя.
Доленьку ж лихую
Я без вороття
Обійду, щоб мати
Добрую лишень,
Щоби поживати
З нею кожен день,
Всяку мить, допоки
Не засну навік
Я, коли крізь роки
Пролетить мій вік.
Євген Ковальчук, 06. 04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2025
Хай минуть нещастя
Всі на світі цім.
Хай пізнають щастя
Люди всі на нім,
Будуть оповиті
Їхні почуття
І думки щомиті
Ним впродовж життя,
Що, як час, минає
І колись мине
Назавжди, всяк знає,
Бо воно одне
Кожному з нас дане
В світі цім земнім,
Щоб усе жадане
Втілилось на нім.
Мають пам’ятати
Всі, а не лиш хтось,
Що слід працювати,
Щоб це відбулось.
Працею здобудем
Те, що прагнем ми.
І щасливо будем
Жити, бо людьми
Ми на світ родились,
Щоб впродовж життя
Тільки світлі лились
Думи й почуття.
Темні ж слід долати
Всім нам до кінця
І більш не впускати
В душі та серця,
Щоби тільки світлі
Завжди в них були,
Щоб ми, мов розквітлі
Квітоньки, жили.
Євген Ковальчук, 06. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2025
Смутку, геть від мене йди.
Не тривож мене.
Інше місце віднайди.
Хай життя й мине
У неждану мить навік,
Прагну ж я прожить
На землі цій весь свій вік,
Неповторну мить
Кожную його лишень
В щасті неземнім.
Я родився якось в день,
Що минув, на цім
Світі так, як кожен з нас,
Саме для цьогó,
Доки ще не стік наш час.
Скільки ж нам його
Залишилося прожить?
Це ніхто не зна –
Рік чи десять, може, мить.
Це мов таїна
Та, якую не дано
Нам розкрить в житті,
Та потрібно все одно
На його путі*
Нам іти і все робить,
Щоби кожну мить,
Доки серце стукотить,
В радості лиш жить,
Кинувши у небуття
Смуток, ізвідкіль
Вже не буде вороття,
Щоб лиш звідусіль
Радістю, яка без меж,
Віяло, немов
Вітром обіч узбереж
Моря, знову й знов.
*Путь – заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 05. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2025
*****
Сам себе питаю:
Нащо я на цім
Світі поживаю?
В чім життя суть? В чім?
Думаю-гадаю
І нема моїм
Міркуванням краю.
Чи його дам їм
Я колись? Не знаю.
Може, якось дам
Я, як відшукаю
Відповіді сам
Чи мені поможе
Хтось їх віднайти –
Друг, сусід, а може,
Допоможеш ти.
Та, як пошукаю
Добре їх в собі,
То їх відшукаю
Все ж, чого й тобі
Я бажаю файно*.
Та ж вони всякчас
Містяться, звичайно,
В кожному із нас.
Маєм відшукати
Їх в собі я й ти,
А не лиш гадати,
Як до них прийти,
Як до них прибути,
Щоб на світі цім
Вік щасливим бути.
Поляга ж у тім
Суть життя усього
Нашого, слід знать,
Але слід для того
Також працювать.
*Файно – діал. Добре, гарно
Євген Ковальчук, 05. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2025
*****
Я на світі цім все зло
Розіб’ю, неначе скло,
Без найменшого жалю
І в безодню відішлю
Я його на все життя,
Назавжди, без вороття
Зовсім, повністю, цілком.
Замість нього ж я добром
Сповню душі та серця,
Щоб усюди й без кінця
І дорослі, і малі –
Люди всі на цій землі
Лиш його робили всім,
Щоб у щасті чарівнім
Жити кожну мить життя,
Бо ж до нього вороття
Вже не буде, як мине,
Бо воно в нас лиш одне
На цім світі, на якім
Живемо. Отож на нім
Протягом життя всього
Так живімо, як того
Прагнемо ми більш за все.
Хай ріка життя несе
Нас у світле майбуття,
А все темне в небуття
Віднесе нехай навік,
Щоб всі ми увесь свій вік
В світі в щасті лиш жили,
Доки з нього не пішли.
Євген Ковальчук, 05. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2025
Хай потопить море
Все людськеє горе,
Щоби не тужили
Люди, а вік жи́ли
На землі щасливо.
Хай, мов справжнє диво,
Мрії й сподівання
Світлі, мов світання,
В кожного настануть.
Темні ж хай розтануть,
Наче сніг весною,
Станувши водою,
Зовсім і навіки,
Щоб, немовби ріки,
З вечора до рання,
З рання до смеркання
Тільки добрі, світлі,
Гарні, мов розквітлі
Квіти, в нас буяють
Й щастям наповняють
Думи й почування,
Доки мить остання
Наша не настане,
Як життя не стане,
Як цілком минеться,
В порох перетреться
Все воно в неждану
Мить і нежадану,
Мить невідворотну,
Тужну та скорботну.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2025
*****
Хай часом доленька сміється
Недобрая із нас,
Та доки серце в грудях б’ється,
Допоки не погас,
Наш час, мов свічка, треба жити
На білім світі цім
Й щоб жить, як прагнемо, робити
Старанно все на нім,
Бо лиш робота, хай якою
Важкою б не була
Позбавить дійсно нас з тобою
Всього нещастя й зла,
Які недоля посилає.
Минуть вони у тих,
Хто всіх своїх сил докладає.
Лише у них одних.
Чекати, що, мов сніг із неба,
Те щастя упаде,
Якого прагнеш ти, не треба.
Ніколи та ніде
Ще не було на світі цьому
Цього. Слід заробить
Його тобі – всім нам на ньому.
Для цього слід робить,
Але не будь-як, а старанно.
Коли ж не можеш ти,
Навчатись треба ненастанно,
Щоб цілі досягти.
Я певен, все у тебе вийде.
Надію не втрачай,
Працюй. Тоді лиш успіх прийде,
Якого прагнеш вкрай
Здобути, щоб щасливо жити
На білім світі цім.
Його ти зможеш заробити
Лиш працею на нім.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2025
*****
Розкрию я долоні
І випущу на волю
Враз птаха, що в полоні
В них був. Щасливу долю
На ній він буде мати,
А з ним впродовж життя
Я буду теж тримати
Лиш світлі почуття
В душі, думки теж світлі
Усюди й повсякчас.
Немов квітки розквітлі,
Допоки час не згас,
Мов свічка, що палає
Вогнем, палахкотить,
Той час, який минає
На світі цім щомить.
І зичити відверто
Всім завжди їх я буду,
Аби всі темні стерто
Було. Їх я забуду.
Забудуть також тії,
Кому, мов зерна ті,
Посіяв золотії
Я почуття в житті
В серця, у душі, щоби
Минали їх усіх
Нещастя та хвороби,
Щоб в морі щастя, втіх
Всі плавали дні, роки,
Їх неповторну мить
Кожнісіньку, допоки
Ще серце стукотить,
Тому що лиш єдине
Життя дано нам всім,
Яке із часом сплине
На білім світі цім.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2025
Робити зло облиш
На білім світі цім.
Добро роби ти лиш
Завжди всьому і всім,
Бо зло натомість зло
Тобі лиш принесе.
Для того, щоб везло,
Здійснилося усе,
Що прагнеш мати ти,
А також – відчувать,
Вперед потрібно йти
Й зусиль всіх докладать,
Щоб дійсно це збулось
В потрібнім місці, час.
Хай допоможе хтось,
Та більшість все ж від нас
Залежить, чи прийде
Жадана тая мить,
Якої кожен жде,
Яка, мов птах, летить
До того, хто щодня
Впроваджує в життя
Здобутії знання.
Тому лиш майбуття
Всміхнеться, принесе
Усе, що він жада,
В безодню віднесе
Все лихо. Вся біда,
Розтане, наче лід
Під сонцем препалким,
Розстанеться услід
Він з тягарем важким,
Який душив, мов змій,
Дихнути не давав,
Який лиш, друже мій,
Всі сили з серця ссав.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2025
Я здоров’я всім бажаю,
Злагоди, добра,
Щастя, що не має краю.
Мов дощ із відра,
Де б ви не перебували,
Ллється хай воно
В душу, щоб ви поживали
З ним. Адже дано
Нам життя лише єдине
На землі, де ми
Живемо у час, що плине,
Бо ми є людьми.
Може, в іншім світі мати
Будемо життя,
Та допоки поживати
Будемо ти, я –
Кожен з нас на світі цьому,
То усе робім,
Щоб жили ми всі на ньому
В щасті чарівнім
Протягом життя усього,
Кожну мить його,
Бо ж цінніш нема нічого,
Ніж воно. Всього
Лиш повинен всяк докласти
Всіх зусиль і йти
Впевнено, аби не впасти,
Йти до висоти,
Що би у житті не сталось,
Як би в нас воно
На планеті цій не склалось.
Лиш одне ж дано
Нам на ній. Отож живімо
В щасті кожну мить
І старанно все робімо,
Щоб в нім дійсно жить!
Євген Ковальчук, 03. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2025
Обійду я стороною
Доленьку лиху.
Як не вийде, то до бою
Вдамся я, страху
Усього в собі позбавшись,
Вигнавши його,
Волі сильної набравшись,
З серденька свого.
Чуєш ти мене, недоле?
Я не здамсь тобі.
Щоб мені всміхнулась доля,
Я у боротьбі
Все ж таки тебе здолаю,
Щоб із нею жить.
Впевненість тверду я маю
В тім, що пощастить
Все ж мені, як не сьогодні,
То в інакший день.
А тебе я до безодні,
Де пітьма лишень,
Без жалю навік відправлю
Й лицарів міцних,
Як вартівників поставлю,
Щоб ти поміж них
Ввік не вибралась на волю
Нівечити лиш
В цьому світі людську долю
Так, як ти звелиш,
Наче справжняя царівна,
Служникам своїм,
Чи немовби королівна
Дійсна, також їм.
Ні, не буде так, недоле.
Я зроблю на цім
Світі, щоб щаслива доля
Посміхалась всім.
Євген Ковальчук, 03. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2025
*****
Хай яким слабким здаюся
Я, та долі злій
Ні, ніколи не скорюся.
З нею піду в бій,
Як посміє якось стати
В мене на шляху.
Певен, зможу я здолати
Доленьку лиху,
Щоб впродовж життя усього
Я її не мав.
Знаю, слід мені для цоьго,
Щоб я сил доклав
Всіх, які в собі тримаю.
І їх докладу.
З ними я умить здолаю
Будь-яку біду.
Пропаде вона, минеться,
Як в жахливім сні,
І щасливая всміхнеться
Доленька мені.
Вік я жити з нею буду,
А лиху навік
З пам’яті стру, позабуду,
Щоб вона повік
Навіть вже не наближалась,
Щоб вона сама
Десь у небутті зосталась,
Де лише пітьма,
Мов голодний вовк, блукає,
А на світі цім
Й носа хай не потикає,
Щоб лиш в чарівнім
Щасті всі на ньому жи́ли,
А не я лишень
Й виключно добро робили
Кожному щодень.
Євген Ковальчук, 03. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025
*****
Хай яке важке життя,
Руки опускати
Не потрібно, до пуття
Треба працювати,
Труднощі усі у нім,
Що посміли стати
На шляху на світі цім
Впевнено долати,
Докладаючи зусиль
Всіх, які ти маєш,
Боротьби набувши стиль
Той, яким здолаєш
Їх ти дійсно у житті,
Щоби більш не мати,
А тепер і в майбутті
Так лиш поживати,
Як ти прагнеш більш за все
Серцем і душею.
Щасна доля віднесе
Їх і будеш з нею
Ти на цьому світі жить
Ттак, як за дверима
В Бога, кожну часу мить,
Біди за плечима
Залишивши всі навік,
Щоб більш не тужити
Цілий свій життєвий вік,
А у щасті жити
Кожен день і всяку мить,
Що собі минають
Через час. Так, пощастить,
Всі це добре знають,
Як старанно кожен з нас
Буде працювати.
Лиш тоді прийде цей час,
Наче гість до хати.
Євген Ковальчук, 03. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025