| Сторінки (15/1407): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
*****
У кожного свої турботи,
Яких без праці, без роботи
Ніколи нам не подолати.
Усіх зусиль слід докладати
Впродовж життя свого усього,
Щоб їх позбутись дня одного.
Нові все ж будуть виникати,
Та легше буде їх долати,
Коли вже досвіду набрався
Тоді, коли ти не здавався,
Борючись сміло зі старими
Турботами лихими тими.
Звичайно, слід їх уникати
В своїм житті, аби не мати,
Та іноді все ж неможливо
Їх обійти. Тоді важливо,
Їм не коритись, не впадати
У розпач, рук не опускати,
А, їх зазнавши, слід шукати
Ті засоби, які здолати
Тобі їх дійсно допоможуть,
А також способи, що можуть
Тобі у тому поміч дати,
Якщо їх всіх застосувати,
Коли в них виникне потреба,
Та неабияк – так, як треба,
Бо їх лише належним чином
Застосувавши, з часу плином
Здолати, вирішити вдасться,
Та тим лиш, хто повік не здасться.
Євген Ковальчук, 29. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
Ми всі переможемо
Ворогів усіх.
Ми здолати зможемо
Їх. Й веселий сміх,
А не плач, лунатиме
В кожного із нас.
Щастя відчуватиме
Кожен з нас в той час.
Ми радіти будемо
Перемозі тій,
Що усе ж здобудемо
У війні ми цій.
Мить ця наближається
З кожним днем до нас,
Бо уже кінчається
Хай й поволі час
Цей важкий, що маємо, –
Темний час війни.
Ворогів здолаємо
Всіх. І більш вони
Ввік не зазіхатимуть
На чуже добро,
Край наш не займатимуть.
Батько наш Дніпро
І земля ріднесенька
В нас усіх одні.
Йде війна. Біднесенька
Земленька. Та ні,
Вічно не триватиме
Ця війна на ній,
Бо невдовзі матиме
Вже кінець же свій.
Ми все ж переможемо.
Прийде мир до нас.
Лиш борімось! Зможемо.
Цей настане час.
Євген Ковальчук, 12. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
*****
Чекаєш, доки вже прийде́
Щасливе майбуття,
А все лихеє відійде́
Навіки в небуття?
Якщо того ти тільки ждеш
У власному житті,
Тоді до нього не прийде́ш
Повік ти в майбутті.
Щоб все лихе без вороття
Минулось, щоб в біді
Не жити, маєш до пуття
Робити ти тоді.
Лиш працею здолаєш вмить
Біду ту, нею лиш,
Аби в біді повік не жить.
А сумніви облиш
Про те, що не здолаєш ти
Її. Як думать так
Ти будеш, власної мети
Не досягнеш. Відтак
Того лиш будеш ти бажать,
Та й годі, та й по всім.
Усіх зусиль слід докладать
Всім нам на світі цім,
Щоб все, що прагнемо, збулось
У нашому житті,
Щоб нам усе ж таки вдалось
Зустріти на путі*
Свого єдиного життя
Те щастя чарівне,
Яке думки та почуття
Сповиє, огорне,
Неначе матінка маля
Коханеє своє,
Немовби небеса земля
З тим, що на ній жиє.
*Путь – заст. Шлях, дорога
Євген Ковальчук, 28. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
*****
Ми не ідемо назад,
А йдемо вперед,
Щоб, неначе шоколад
Чи бджолиний мед,
Лиш солодким в нас було
В світі цім життя,
Щоб воно, мов квіт, цвіло.
Світле майбуття,
Наче сонце в небесах.
Ми до нього йдем.
Ні, ми летимо, мов птах,
В нього, як в едем.
А війна, яка прийшла
В наш коханий край,
Сповнена по вінця зла,
Свій зустріне край.
Ми його покладемо
Їй. Ця прийде мить.
Ми до неї ідемо
Без упину. Вмить
Хай не знищим ворогів,
Але з часом – так.
Переможемо катів
Тих. І будем всмак
Жити в рідному краю.
Житимемо ми,
Наче в справжньому раю,
Щасними людьми
Вік, тому що більш війни
В нас не буде ввік.
Мир, що прийде, як весни
Час, в нас буде вік.
Будемо ми в ньому жить
І радіть лишень
Кожну неповторну мить,
Як і кожен день.
Євген Ковальчук, 12. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
Ой, пекучий смутку, згинь,
Серденько моє покинь.
Геть негайно з нього йди,
Йди із нього назавжди,
Щоб нещадно ти не пік
Не лиш нині – цілий вік,
Протягом всього життя
В ньому світлі почуття.
Ти ж не гідний у моїм
Серці жити. Я лиш їм
Двері відчиню, впущу
Їх іще. Не допущу,
Вигнавши тебе навік,
Я у нього вже повік
Ні тебе, ані твоїх
Друзів, родичів. Всіх їх
Із тобою хай умить
Нагла смерть навік приспить,
Щоб ви не моє лишень
Серце мучили щодень,
Мучили його щомить,
І коли воно вже спить,
А й серця усіх людей –
І дорослих, і дітей
Вже ніколи у житті –
Ні тепер, ні в майбутті,
Доти, доки ті серця
Якось до свого кінця
Не дійду́ть без вороття,
Тобто скінчиться життя.
Євген Ковальчук, 28. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
Борімось з ворогами
Лише до перемоги,
Що ми здобудем з вами,
Пройшовши всі дороги
Війни, яка настала,
Війни, що наступила,
Що край весь нас скувала
Немов, заполонила!
Лише вперед ідімо!
Назад же ані кроку!
Війні цій покладімо
Кінець цього вже року!
Борімось за свободу
І волю, й щасну долю
Вкраїнського народу,
Здолавши цю недолю,
Яка прийшла зі сходу!
Лише вперед ідімо
І не спиняймо ходу!
Єднаймось й покажімо
Всім ворогам проклятим,
На що ми здатні, люди!
Борімось із завзятим
Бажанням всі усюди
У нашім ріднім кра́ю,
Щоб ворогів здолати,
Війну всю цю до краю
Приве́сти й мир лиш мати!
Борімось! Не складаймо
Своєї нині зброї,
А ворогів долаймо
Всіх нею, щоб лихої
Недолі більш не мати,
А щоб лиш добра доля
Була. Нас не здолати,
Бо з нами сила й воля.
Євген Ковальчук, 11. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
Де ти, мир? Тебе чекаєм
З нетерпінням ми,
Бо з тобою жить бажаєм,
Із війни-пітьми,
Що край рідний наш укрила,
Вийшовши навік,
Бо вона лама нам крила,
Щоби ми повік,
Наче птаха, не літали –
Вільними були,
А щоб тільки горювали,
Хрест страждань несли.
Де ти, мир? Прийди. Благаєм
Дуже ми тебе.
Мирним бачити бажаєм
Небо голубе.
Ця війна, що в нас триває, –
Це суцільне зло.
Ані крихти в ній немає,
Також не було
Й ввік не буде ні краплини,
Крихти доброти.
В серце кожної людини
І у душу ти
Лиш її, немов зернини,
Сієш знову й знов,
Кожної нової днини
І несеш любов,
Що, мов сонце золотеє,
Ніжно гріє нас.
Із війною непростеє
В нас життя. Це час,
Що всі світлі убиває
В серці почуття.
Де ти, мир? Прийди, благаєм,
В наше ти життя.
Євген Ковальчук, 11. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
*****
Всі думоньки кохані
Мої та почуття
В стривоженому стані,
Бо в наше враз життя
Ввірвалася жорстока,
Безжальная війна.
Печаль така глибока
У серці, що вона
Його мов розриває,
А з ним і душу теж,
Адже війна триває
Та, що не знає меж
Жорстокості та злості,
Як вороги всі ті,
Які прийшли «не в гості».
Ці миті непрості,
Та ми не здаємося
Й не думаємо. Ми
Із ними всі б’ємося
Хоробро, бо людьми
Щасливими бажаєм
Ми жить в своїм краю.
Ми ворогів долаєм
В запеклому бою
І певні, що настане
Та мить, в яку війна,
Неначе сніг, розтане,
Й, мов красная весна,
Мир прийде, й будем жити
Ми в ньому цілий вік,
Не будемо більш лити
Ми крові й сліз повік,
А будемо радіти
Лиш, тішитись життям
Усі – дорослі й діти
З цим світлим почуттям.
Євген Ковальчук, 10. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
*****
Немов пітьма нічна,
Наш край увесь укрила
Жорстокая війна.
Його заполонила
Вона. І це не сон.
Потрапили ми справді
Всі у війни полон,
Хоч і гіркій цій правді
Не хочем вірить ми,
Бо прагнемо всі жити
Щасливими людьми,
А не весь вік тужити.
Війну поча́ли ті,
Що і не гідні зватись
Людьми. Це непрості
Моменти, та здаватись
Й не думаєм. Своїх
Ми ворогів долаєм
І певні в тім, що їх
Усіх таки здолаєм.
Немов сірник, війна
Згорить, мов лід, розтане.
Закінчиться вона,
Впаде і більш не встане.
І прийде мир до нас.
І житимемо в ньому
Усі ми повсякчас,
Бо більш повік нікому
Не вдасться привести
Війну в наш край з собою,
Як я, вона, він, ти
Покінчимо з війною
Цією, як всіх сил
Доклавши, переможем
За мирний небосхил.
Зробити це ми зможем!
Євген Ковальчук, 10. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
*****
Настане мить остання
Війни, яка іде.
Здійсниться це бажання.
Тоді і мир прийде́.
Тоді і мир настане
У нашому краю.
І кожен жити стане,
Неначе у раю.
Ми добре всі це знаєм.
І сумніву нема,
Бо ворогів долаєм
Ми силами всіма,
Бо їм не здаємося
І не здамось повік.
Вкраїнцями звемося
Ми й зватись будем вік,
Бо в нас одна країна,
Бо в нас одна земля –
Кохана Україна –
Гаї, ліси, поля
І луки, й полонини,
І гори до небес…
Своєї Батьківщини –
Мов чудо із чудес,
Не зрадимо повіки,
Бо в нас вона одна.
Покладемо навіки
Кінець війні. Війна
Мине, мов сніг, розтане,
Немов сірник, згорить.
І мир, який настане
У цю прекрасну мить,
Не піде більш повіки.
В краю своєму жить
Ми будем в нім повіки,
Кожнісінькую мить.
Євген Ковальчук, 10. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
*****
Не сумуй за тим, що вже пройшло
І що вже його не повернути.
Хай воно в минуле відійшло,
Та його згадати і відчути,
Мов воно стається в цюю ж мить,
Завжди зможеш ти, як забажаєш,
Зможеш, наче знову пережить
Миті ті, якщо їх пам’ятаєш.
Спогади зуміють віднести
У минуле, хай і не фізично,
Та усе ж із ними зможеш ти
Тугу за минулим тим практично,
Хоч на певний час, хоча б на мить
Заспокоїти та притишити,
Тугу, від якої так щемить
Серце, що тобі спокійно жити
Не дає, бажання відбира
В тебе в час той навіть щось робити,
Та заради твойого ж добра
Їй не піддавайсь, щоб не тужити
З нею решту свойого життя.
Надане воно ж бо не для того,
Щоб в тобі подібні почуття
Протягом твого життя усього
Вирували чи хай певний час,
А щоб світлі лиш, немов світання,
Вирували в кожного із нас
У душі та серці почування,
А також у голові – думки
Ясні, мов небесні тії зорі,
Щоб жилось на світі залюбки,
В щасті лиш, а не в гіркій покорі
Темних дум, а також почуттів,
Від яких позбутись неможливо,
Хай би як того ти не хотів;
Бо життя – це неймовірне диво.
Євген Ковальчук, 28. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Настане час, і ця війна
Піде́ від нас. І, як весна,
Мир прийде в наш коханий край.
З ним житимемо всі ми вкрай
Щасливими. До нас ця мить
Уже, неначе птах, летить.
Її вже серцем чую я
І українськая сім’я
Уся – кожнісінький із нас.
Адже у нелегкий цей час
Не здаємося ми війні
Та ворогам, а у борні
Ми з ними беремось щосил
Усі за мирний небосхил,
Лише за світле майбуття.
За це не шкода і життя
Покласти нам своє. Не ми,
Але щасливими людьми,
У мирі, злагоді, теплі
На рідній, батьківській землі
Всі наші діти будуть жить.
Війни час йде ще, та збіжить
Він скоро вже. І мирний час,
Що жде кожнісінький із нас,
В наш край, неначе в дім, прийде́
І більш ніколи не піде́.
Він буде з нами. Будем ми
Всі з ним щасливими людьми
Кожнісінькую часу мить,
Допоки серце стукотить.
Євген Ковальчук, 10. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
*****
До нас уже пора прийшла
Позбутися усього зла.
Прийшла до нас усіх пора,
Аби дорослі й дітвора
Добро робили завжди всім
Без винятку на світі цім,
Аби загинуло все зло,
Щоб навіть сліду не було
Його у душах і серцях
Людських, у думах, почуттях,
Бо їх лиш нівечить воно.
Позбутись час його давно
Всім тим, кого лихе те зло
Якось у свій полон взяло.
Нехай мине його полон
Умить, немов жахливий сон.
Нехай навіки він мине.
Хай замість нього огорне
Лиш світле, добре почуття,
Що протягом всього життя,
Мов друг, всіх буде обіймать,
Аби ніколи більш не мать
Лихих думок і почуттів,
Щоб навіть жодних їх слідів
В умі та серці не було,
І бути б навіть не могло.
Нехай лиш добрі справи всі
У всій їх величі й красі
Усюди роблять кожну мить,
Щоб завжди лиш у щасті жить.
Євген Ковальчук, 27. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
*****
Україні доля
Посміхнеться,
А гірка недоля
Вся минеться.
Буде процвітати,
Наче квіти,
Україна-мати.
І радіти
Будемо й ми з вами,
Відчувати
Щастя, що й словами
Не сказати.
Будуть мир і щастя
В нас всіх завжди,
Бо війна й нещастя
Всі назавжди,
Наче сніг, розтануть,
У минуле,
Мов у прірву, кануть.
Серце чуле
Більше ввік не буде
Сумувати,
Сум навік забуде,
Відчувати
Буде радість ясну,
Золотую,
Чарівну, прекрасну,
Неземную,
Доки те, що б’ється
В грудях, серце
Вмить не розіб’ється,
Мов люстерце,
Доки дух наш тіло
Не покине,
Як би ся не хтіло,
Не полине.
Євген Ковальчук, 06. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023
Поезіє, мене візьми
В свої обійми залюбки.
Нехай одним обоє ми
Враз станемо навік-віки́.
Візьми в обійми і повік
Мене із них не відпускай.
Допоки не скінчи́ться вік
Короткий мій, у них тримай
Мене всього, не тіло лиш,
Але й думки та почуття.
Я все зроблю, що ти звелиш,
Щоб ти лишень впродовж життя
Мого всього тримала в них,
Щоб я з тобою завжди жив
В твоїх обіймах преміцних
І віддано тобі служив, –
Твій світ безмежний пізнавав,
Ввійшовши в нього, наче в дім,
Тебе читав, також писав
В житті своєму молодім.
Але, коли я вже старим
Поволі стану, і в той час
Мене не залишай одним,
Без тебе. Хай єдна він нас
До самого кінця мого
Єдиного життя, котре
Все ж скінчиться дня одного́
Чи, може, ночі. Забере
Таки мене смерть в певну мить,
Але нехай лише вона,
Коли я припиню вже жить,
Мене з тобою роз’єдна.
Та, доки серце стукотить,
З обійм не відпускай мене.
Поезіє, з тобою жить
Я прагну все життя земне.
Євген Ковальчук, 26. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023
*****
У нас війна ще йде
І гул її гуде,
Та мир, що кожен жде,
Усе-таки прийде́,
Як скінчиться війна
Жахливая, страшна,
Яка жалю не зна.
Мине у нас вона.
Настане мирний час
І буде повсякчас.
Він вже іде до нас,
Хай навіть ще не згас
Вогонь війни. Його
Ми згасим одногó
Дня й протягом всього
Життя ми свойогó,
Кожнісінькую мить
У мирі будем жить.
І серце, що щемить,
Не буде більш тужить.
Радіти буде вік
Воно, бо не на рік
Війна мине – навік.
Її не буде ввік,
Як дійде до кінця,
Як прийде світла ця
Мить в край наш і серця.
Мов світло промінця,
Осяє мир весь край,
Війні поклавши край.
І буде, наче рай,
Увесь наш любий край,
Бо будемо ми жить
У щасті в нім щомить,
Допоки не збіжить
Наш час в останню мить.
Євген Ковальчук, 06. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
Я усе на світі зло
Розіб’ю, неначе скло,
Щоб не сповнювало вщерть
Лю́дськії серця. Хай смерть
Злу всьому настане вмить,
Хай воно сном вічним спить.
Хай на світі повсякчас
Лиш добро панує в нас.
Хай в людсьскі серця воно
Вселиться. Адже дано
Нам життя, щоб з ним лиш жить,
Щоб завжди його робить
Всім, без винятку усім.
Нашого життя суть в тім
Й полягає, щоб щодень
Ми усі добро лишень
Всім робили кожну мить,
Щоб щасливо в світі жить.
Щастя ж зло нам не надасть,
Лиш саму гірку напасть,
А добро ж натомість все
Всім нам щедро принесе
Те, що прагне кожен з нас
Не лиш нині – повсякчас
Мати, знати, відчувать.
Та потрібно й працювать
На добро ж, на благо те,
Що так прагнуть золоте
Серце і душа. Усе
Це лиш праця принесе.
Євген Ковальчук, 25. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
*****
Край війні, що в нас іде,
Неодмінно прийде.
Й сонце миру вийде
Те, що кожен з нас всіх жде.
І війни не буде більш
В світі цім усьому.
Буде мир у ньому.
Нині ми його найбільш
Прагнемо, адже війна
Край наш оповила
Та заполонила,
Та закінчиться вона.
Їй ми край покладемо,
Ворогів здолаєм.
Сил ми докладаєм
Всіх. Невпинно ідемо
Ми до перемоги. Так,
Ми її здобудем
І повіки будем
Жити в мирі, в щасті, всмак.
А війни не буде ввік.
Ця війна минеться
Й більш не повернеться
В край коханий наш повік.
Й сумніву в нас в цім нема
Ані крапелини,
Зовсім, ні крихтини,
А преміцно обійма
Впевненість, бо не здамось
Ворогам повіки,
Навіть хай і ріки
Крові ллються, бо б’ємось.
Навіть хай не кожен з нас,
Лігши, вже не встане,
Та навік настане
В Україні мирний час.
Євген Ковальчук, 06. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
Смакуй життя, мов шоколад,
Йдучи лише вперед,
Щоб жити завсігди улад.
Смакуй його, мов мед.
Живи впродовж життя всього,
А не лише тепер,
Як прагнеш ти найбільш того,
Допоки ще не вмер,
Тому що іншого життя
Не дасть тобі повік,
Хай як не хтів би, майбуття.
Було так й буде вік.
Життя – то є найбільший дар,
Дарований нам всім.
Його без сутичок і чвар
Пустих на світі цім
Ми маємо всі проживать,
А в злагоді, добрі,
Одне однóму помагать
Завжди в лихій порі,
В серця людей, мов зерна ті,
Любов лиш сіять вік,
Аби у їхньому житті
Вже не було повік
Моментів тих, які несуть
Лише ненависть, зло,
Що нівечать життєву суть,
Життєве джерело.
Нехай коротке в нас життя,
Однак його нам слід
Усім прожити до пуття,
Лишивши добрий слід,
Аби, коли мине якось
Воно на світі цім,
Завжди всім хороше жилось,
Хто житиме на нім.
Євген Ковальчук, 24. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
*****
Не бути перемозі
Тим ворогам над нами.
Вона уже в дорозі,
Та буде разом з нами,
Бо ми її здобудем
У цій страшній війні
Й у мирі жити будем
Усі і ночі, й дні –
Довіку. Докладаєм
Ми сил усіх для цього.
Назад не відступаєм
Від ворога лихого,
А боремось сміливо
В запеклому бою,
Щоб сталось справжнє диво –
Щоб земленьку свою
Ми повністю звільнили,
Бо в нас вона єдина.
Ми боремось щосили,
Аби прийшла ця днина.
Хай і не всі, звичайно,
До неї доживем,
Та зброї ми негайно
Своєї не складем
Нізащо, а боротись
До перемоги будем,
Щоб ворога збороти.
І ми її здобудем.
Хай не сьогодні – згодом,
Але прийде́ ця мить.
Йдемо невпинним ходом
Усі до неї ми.
Назад не повертаєм,
Бо певні ми у тому,
Що ворога здолаєм
Ми попри біль і втому.
Євген Ковальчук, 06. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Настане мирний час,
Коли мине війна,
Що нині йде у нас
І що жалю не зна,
А серце й душу рве
На дрізки, на шматки,
Усе, що в них живе.
Всі почуття й думки
Лиш темні навіва.
Все ниє у мені.
І плачуть теж слова
Вкрай тужнії, сумні,
Стаючи на папір
У вигляді віршá,
Тому що до сих пір
Мене не полиша
Поезія, яка
В мені тече, мов кров.
Іде війна важка.
Наш край не поборов
Ще всіх тих ворогів,
Що вторглись, та ця мить,
Що всяк би з нас хотів
Зустріти, вже біжить
До нас так, як і ми
До неї, щоб жили
Щасливими людьми
Ми й більше не вели
Війни. Адже вона –
Це лиш суцільне зло,
Яке жалю не зна,
До кого б не прийшло.
Війна ще йде у нас,
Та їй кінець прийде́,
Тому що мирний час
До нас усіх вже йде.
Євген Ковальчук, 05. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
*****
Скільки б не тривала
Ця страшна війна,
Що наш край скувала,
Скінчиться вона.
Цей кінець ми з вами
Їй покладемо
Зброєю й словами…
Ввік ми не дамо
Ворогам скорити
Наш коханий край,
Навіть хай пролити
Прийдеться кров, край
Стріти свій у цьому
Нелегкім бою,
Що іде. У ньому
Все ж і за свою
Україну-мати,
Світле майбуття
Нам не шкода дати
Власнеє життя.
Хай не ми, та діти
Будуть в мирі жить
І життю радіти
Кожну часу мить
В звільненій країні
Від усіх врагів* –
Рідній Україні.
Всіх сестер, братів
Визволим з полону.
В рідному краю
Житимуть до скону
Всі, мов у раю.
А війни повіки
Вже не буде, ні.
Ми кінець навіки
Покладем війні.
* Враг – заст. Ворог
Євген Ковальчук, 04. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
*****
У чім моя вина? –
Питає Україна, –
Що нині в нас війна
І внаслідок руїна.
– Її в тобі нема,
Кохана Батьківщино,
Та знай – ти не сама.
Зібрались воєдино
Всі ми, щоб ворогів
Здолати та прогнати,
Та безліч ще хатів
В тобі розбудувати,
Щоб в них же жи́ли ми
І наші всі нащадки
Щасливими людьми
І мали добрі згадки
Про ті часи, які
Уже минулим стали,
Хай і були важкі,
Але ми їх здолали.
О, Україно, ти,
Єдина наша мати,
Неначе квіт, цвісти,
Рясніти, процвітати
Розкішно будеш. Час
Цей світлий все ж настане,
Коли війни у нас
Цієї вже не стане,
Як дійде до кінця
Вона уже назавжди.
І мить настане ця,
Відколи будем завжди
Ми в мирі й згоді жить
В тобі одній, кохана,
Кожнісінькую мить,
Яка нам буде дана.
Євген Ковальчук, 04. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
*****
Бокал життя, немов вино,
До дна ти випивай,
Адже одне у нас воно.
Тож часу не втрачай.
Від нього те бери лишень,
Що думи й почуття
Твої втішає кожен день,
Щомить, усе життя.
Лихі стежки минай завжди,
Щоб лиха не зазнать,
А впевнено тули лиш йди,
Де щастя будеш мать.
Іди до щастя без журби
Й подібних почуттів,
А радо й впевнено, аби
Ти все ж його зустрів.
Якщо ж завади на шляху
Зустрінеш, то й нехай.
Ти лиш, позбавившись страху,
Сміливо їх долай,
Доклавши всіх зусиль своїх,
Що маєш у собі.
Адже здолати зможеш їх,
Та тільки в боротьбі.
Із ними ти щосил борись.
І їх здолаєш вмить.
Лишень повік їм не корись,
Щоб у біді не жить,
Яка прийде, як перешкод
Тих не здолаєш ти,
У вигляді важких знегод,
Які перемогти
Ще важче буде, аніж ті
Завади, що зустрів
Ти якось на життя путі,
Хай навіть і не хтів.
*Путь – заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 24. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
Лягають у римовані рядки,
Утворюючи вірш, мої думки,
Які впродовж всього мого життя
Народжують на світ цей почуття.
Для них вірш – наче для людини дім.
Їм всім живеться затишно у нім.
В цім домі між думками чвар нема
І не було повік, бо обійма
Усіх їх протягом всього життя,
Неначе друзів, світле почуття,
Яким одна із одною думки
Всі діляться охоче, залюбки.
У кожної з думок є та душа,
Що, легко лігши у рядки вірша́,
Мов квіти, розпускає пишний цвіт
Не весь цей неокраїй білий світ
У вигляді лиш світлих тих ідей,
Які вона доносить до людей,
Щоб втілили вони її в життя
Своє, щоб і сучасне, й майбуття,
Геть вигнавши недоленьку лиху,
Всміхалися усім їм на шляху,
Даруючи їм завжди тільки те,
Що прагне їхнє серце золоте;
Щоб в злагоді, любові й щасті жить
Усюди не лиш нині, а щомить,
Допоки серце в грудях стукотить,
Допоки не прийшла кончини мить,
Яку все ж відвернути нам повік
Не вдасться, щоби жить на світі вік.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
Хто лише чекає
Щастячка свого,
Сил не докладає,
Щоб дня одного
Щастя досягнути
Та із ним лиш жить,
Щоб щасливим бути
Завжди, кожну мить,
Той чекати буде
Все своє життя.
Щастя не здобуде
Він від майбуття.
Щоб його здобути
В певну часу мить,
Слід уважним бути
І як слід робить.
Праця лиш поможе,
Щоб нещастя збув
Ти і щоби гоже
Жив, щасливим був.
Працею здолаєш
Ти усю напасть
Й щастячко придбаєш,
Що вона надасть.
Сила ж в ній такая,
Що здола всі зла,
Щоби доля злая
Щастям розцвіла,
Мов на полі квіти
Гарні й запашні.
А якщо ж сидіти
Лиш, тобі, мені
Доля не всміхнеться,
Щастя не надасть.
В праці лиш минеться
Будь-яка напасть.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
*****
Нехай прийде́ той світлий час,
Коли на свті кожен з нас
Всіх темних дум і почуттів
Позбудеться навік-віків.
Хай світлі думи й почуття
Впродовж всього-всього життя
У розумі й душі живуть.
Хай, наче квіти ті, цвітуть
У них вони й красою в всіх
Веселий викликають сміх.
У них же й полягає суть
Щасливого життя. Несуть
Його вони нам, лиш вони
Споконвіків, із давнини.
Без них життя – і не життя.
Лиш світлі думи й почуття
Глибокий укладають зміст
У нього і духовний ріст
Підвищують впродовж всього
Життя людського одного.
Нікому ж другого життя
Не подарує майбуття.
Воно у кожного одне
Й не вічне, з часом же мине.
Настане прикра мить оця,
Коли воно дійде́ кінця.
Тому потрібно кожну мить
Свого життя всім нам цінить.
Цінити – жити всмак весь час,
Як того прагне кожен з нас.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
Останні теплі дні
Йому, тобі, мені,
Їй – кожному із нас
У післялітній час,
Ув осінь золоту,
Дарують теплоту,
Що сонце угорі
У денній шле порі
Промінням непростим,
Гарячим, золотим,
Що всіх нас зігріва.
Й душа немов співа
У ту прекрасну мить
Про те, як добре жить.
Останні теплі дні
Всі почуття сумні
Геть з серденька женуть,
На місце їх ведуть,
Їх стерши в небуття,
Лиш світлі почуття.
Вони до нього йдуть.
Ввійшовши, в нім цвітуть,
Мов квіти чарівні.
Останні теплі дні,
Мені вас не забуть.
Хай скоро вже прийду́ть
Холодні ночі й дні,
Та жити у мені,
В душі і в серці теж
Ви будете усе ж.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Ніколи невідомо,
Що доля нам несе.
Хоч ні, таки відомо,
Але не все, не все.
Що нам вона готує,
Надасть у майбутті,
Бо кожен з нас будує
Її в своїм житті.
Будує, мов хатину,
В якій він жить будé,
Й торує ту стежину,
Якою він іде.
Звичайно, помагають
Йому в тій справі ті,
Що разом проживають
Із ним в його житті.
Хтось – менше, хтось – і більше,
Але допомага
Він сам собі найбільше.
На нього ж наляга
Уся відповідальність
За доленьку свою.
На світі цім реальність
Така здавна. В бою
Нерідко щасну долю
Виборювати слід,
Аби гірку недолю
Не мати. Лиш вперід
Потрібно прямувати
Назустріч долі тій,
Яку бажаєш мати.
На місці лиш не стій,
А впевненим йди ходом
І не спиняйсь іти.
Й до долі дійдеш згодом,
Якої прагнеш ти.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
*****
З серденька мого удаль
Відліта важка печаль.
В неокраю даль лети.
Не достойна жити ти
В серденьку моїм повік.
Доки не скінчи́ться вік
Мій, подалі ти тримайсь.
Навіть і не намагайсь
В нього повернутись знов
Ти за будь-яких умов
Протягом всього життя,
Щоб важкі лиш почуття
В ньому сіяти, немов
Насінини, знову й знов…
Світле, радісне чуття,
В нього ти без вороття,
Наче птаха, залети
Й жити в нім залишся ти
Не на мить, а назавжди,
Щоби жодної біди
Я в своїм житті не мав,
Щоби навіть і не знав
Я про неї і не чув,
Щоб її я не відчув
У своїм земнім житті
Ні тепер, ні в майбутті,
Щоб повік я не тужив,
А, тобою повен, жив,
Доки смерть не проковтне
Назавжди всього мене.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023
Чи на щастя, чи біду,
Я шляхом життя іду
У незнане майбуття,
Звідкіля вже вороття
Віік не буде. Що знайду́
В нім я: щастя чи біду,
Байдуже мені. – Невже?
– Так, однаково. Адже,
Щастя стрінувши, з ним жить
Буду в світі я щомить,
Протягом всього життя,
А біду у небуття,
Подолавши, відведу,
Щоб не стріти більш біду
Не лише мені, а й всім,
Хто живе на світі цім,
А щоб тільки світлий час
Завжди панував у нас,
Щоб торкнувся він усіх,
Щоб не плач лунав, а сміх
Щирий, радісний, дзвінкий,
Щоб із серденька важкий
Камінь остаточно впав,
Щоб щасливим кожен став,
Жив щасливо кожну мить,
Доки серце стукотить,
Доки ще не полиша
Тіло в нас усіх душа,
Доки в кожного із нас
Не настав кончини час.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023
Даремно ти не скаржся.
Мовляв, так важко жити!
А все ж таки наважся
Хоч перший крок зробити
До світлого лиш щастя,
Якого так бажаєш,
Щоб зникли всі нещастя,
Які ти нині маєш.
Само ж воно не прийде
До тебе дня одного.
Повір, цього не вийде.
Упевнено до нього
Ти маєш прямувати,
Долаючи завади,
Що прийдеться стрічати
На тім шляху, заради
Того, щоб досягнути
Все ж щастя неземного,
Аби щасливим бути
Впродовж життя усього.
Дійти до нього вдасться,
Якщо не зараз – згодом
Тому лиш, хто не здасться
Упевненим йти ходом,
Упавши, враз уставши,
Здолавши всю знемогу,
І далі прямувавши
До щастячка порогу,
Який уже видніє
Тобі десь із-за рогу.
Хто здатись не посміє,
Пройде́ усю дорогу,
Здолавши всі нещастя,
А скаржитись не буде
Лише, то той до щастя
Одного дня прибуде.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023
Чи слід думки та почуття
В умі й душі тримати
Впродовж всього свого життя,
Чи треба їх пускати
Із них, неначе пташенят
Із кліток, на свободу,
В міцні обійми рученят
Свого ж таки народу?
Потрібно їх пускать, однак
Лиш тільки позитивні,
Аби життя прожити всмак.
Тоді, як негативні,
Немов пожежу, слід гасить,
Щоб більше не роздмухать.
Вони не варті, щоби жить.
Не слід їх навіть слухать.
Можливо, дума хтось із вас,
Що ними поділитись
Із друзями слід, щоб в той час
Із ними не лишитись,
Коли не вийде в тебе щось,
А друзі ж порятують,
Коли на поміч прийде хтось.
На те ж вони й існують.
Можливо, й так, та не завжди,
Потрібно пам’ятати,
Зуміють друзі від біди
Тебе порятувати,
Хай скільки не прийшлося б їх
В житті своєму мати.
Тому зусиль усіх своїх
Слід всім нам докладати,
Аби здолати назавжди
Її ураз сміливо
І вік без жодної біди
На світі жить щасливо.
Євген Ковальчук, 21. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023
Коли в нас мир настане?
Тоді, коли війна
Тривати перестане,
Закінчиться вона,
Тоді, коли здобудем
Всі перемогу ми,
З якою жити будем
Щасливими людьми.
Лише цього бажає
Кожнісінький із нас
В цей час, який минає,
У цей воєнний час.
Прийшов він так неждано
У наш коханий край.
Його не буде здано
Тим ворогам. Ми край
Війні, яку почáли
Вони, покладемо.
На шлях цей вже ми стали
І ним же ідемо
Лише до перемоги.
Її здобудем ми.
У нас достатньо змоги
І сил. Тоді людьми
Щасливими ми жити
Всі будемо в краю
Своїм, а не тужити
Й кров проливать свою.
Коли в нас мир настане?
Тоді настане він,
Коли з нас кожен встане
Із гордістю з колін
І піде здобувати
Його в тяжкім бою
За Україну-мати
Коханую свою.
Євген Ковальчук, 04. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
*****
Серце і душа в журбі,
Що їх розриває.
Мій народ у боротьбі,
Бо війна триває.
Вторглись вороги в мій край,
Щоби захопити
І покласти волі край,
Тобто підкорити
Мій народ, одначе він –
З тих, що не здаються,
З тих, що, вставши із колін,
З ворогами б’ються
Сміло, мужньо, до кінця,
Лиш до перемоги,
Щоб прийшла солодка ця
Мить. Усі дороги
Нас до неї ж і ведуть.
Ми йдемо невпинно,
Навіть хай не всі дійду́ть,
Але, Батьківщино,
Ми не зрадимо тебе.
Ти ж у нас єдина.
Й мирним небо голубе
Мати ти повинна.
Закінчи́ться ця війна
І уже повіки
Не повториться вона.
Прийде мир навіки.
Будемо у ньому ми
Й наші покоління
Жить щасливими людьми,
Маючи сумління
Чисте, що не піддались
Ворогам, недолі,
А здолавши їх, прийшли
До красуні-долі.
Євген Ковальчук, 04. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
Україно, не журися,
Що іде війна,
А щосили ти борися,
Щоб пройшла вона!
Ворогів здолати зможеш
В цій страшній війні.
Їх усіх ти переможеш.
І її страшні
Дні минуть і не вернуться
Більш уже повік,
Бо усі вони минуться
На ціленький вік.
За свободу і за волю
До кінця борись!
І будуй щасливу долю!
Тільки не корись
Ворогам, аби в неволі
Вік не коротать
І лиш смак гіркий недолі
Тої відчувать.
Україно, мати рідна,
Земленько моя,
Зовсім ти її не гідна.
Тож борись в ім’я
Лиш добра, а також щастя
В їхній всій красі,
Щоб здолати ці нещастя
Повністю, усі,
Подолати їх навіки,
Щоб в тобі текли
Лиш добра та щастя ріки,
Щоб ми всі жили
З ними протягом усього
Власного життя,
Хай і помремо одного
Дня без вороття.
Євген Ковальчук, 04. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
В моєму серці туга.
І у душі вона.
Їх ссе, мов змій-недуга,
Вона, бо йде війна
У нашім ріднім крáю
Коханім, дорогім,
Та доведем до краю
Її ми всі у нім.
Ми боремось сміливо
Супроти ворогів,
Щоб сталося це диво.
Мені бракує й слів,
Щоб ними передати
Жорстокість всю війни,
Що вороги почати
Насмілились. Вони
І серденька не мають
В собі, душі теж з ним,
Адже жалю не знають.
Вкрай кожен з них є злим,
Жорстоким. Відбирають
Вони в людей життя
За те, що світлі мають
У серці почуття,
За те, що всі кохають
Свій край і що його
Щосили захищають,
Щоб жить впродовж всього
Життя у мирі, щасті.
Позбавимося ми
Цієї тьми-напасті –
Війни. Тоді людьми
Щасливими всі будем
В своїм краю ми жить
І навіть позабудем
Навіки, як тужить.
Євген Ковальчук, 03. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
Темний, наче ніч,
Час у нас настав.
Так, неначе річ,
Край він наш скував
І не відпуска.
Час цей – це війна.
Вкрай жорстка, важка,
Лютая вона.
Вороги, які
Вторглись, почали
Цю війну. Тяжкі
Миті, та дали
Відсіч їм всі ми,
Адже прагнем жить
Вільними людьми,
Також не тужить
А радіть. Війна
Нині в нас іде,
Але кожен зна
Те, що все ж прийдé
Їй кінець. Його
Ми ж покладемо.
Оминуть цього
Їй ми не дамо.
Так, кінець війні
Прийде. Проминуть
Ночі, також дні
Всі її. На путь*
Цю вже стали ми
І невпинно йдем,
Щоби жить людьми
Щасними. Прийдéм
Ми до цього, так.
Скінчиться війна.
Й житимемо всмак
Я, ти, він, вона…
*Путь – заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 03. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Не вистачить наявних слів
Всіх мов, щоб ними описати
Весь вир думок і почуттів,
Які мені прийшлося мати.
Адже думки та почуття,
Що я всередині тримаю
Впродовж всього свого життя,
Не мають ні кінця, ні краю.
Одні з них, прослуживши, враз
Із часом все-таки зникають,
Та інші замість них щораз
На їхнім місці виникають.
Й допоки серденька биття
Не спиниться якось навіки,
В мені думки та почуття
Тектимуть, наче буйні ріки.
Адже я завдяки їм всім,
Як всі, живу на світі цьому.
Життя ж бо полягає в тім,
Щоб ми всі мали їх на ньому.
Без них же лю́дськеє життя –
Сама лише пуста полова,
Бо саме думи й почуття
Його єдиная основа.
На них тримається воно,
За них якнайміцніш узявшись.
Без них життя давним-давно,
Мов дім би, впало, зруйнувавшись.
Життя дано нам, щоб творить,
Щоб слід свій гідний залишити.
Без них не те, щоб щось зробить
Ми не могли б, а навіть – жити.
Про все, що кожного із нас
Оточує, вони нам знати
Дають практично повсякчас
Із миті, як родила мати.
Думок ще спершу в нас нема,
Та почуття вже виникають,
Коли дня світло чи пітьма
Навколишній світ обіймають.
З’являється в нас зір тоді,
Коли розплющуємо очі,
Ще зовсім юні, молоді,
Хтось – в денний час, а хтось – в час ночі.
З’являється також і слух
Коли ми чуєм перші звуки,
Які доносяться до вух.
Коли нас матінка на руки
Бере, ми дотик чарівний
Її відразу відчуваєм,
А також – запах запашний,
Коли ми нюх свій розкриваєм.
Звичайно, виникає й смак.
Шість відчуттів тоді і маєм,
Які впродовж життя відтак
В собі поволі розвиваєм.
Розвинувши їх, і думки
На їх підґрунті виникають,
Які, неначе ті зірки,
Засвічуються та згасають
Із часом, та інакші вмить
Їх місце завсігди займають,
Думки, які в життя втіли́ть
Повинні люди, що їх мають,
Аби жилося, як того
Вони всі палко так жадають,
Впродовж життя свого всього.
Якщо зусиль всіх докладають,
То так і буде. Їм усім
Щаслива доля посміхнеться,
А все лихе на світі цім
Минеться й більш не повернеться.
Євген Ковальчук, 21. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
*****
Ворогам нас не здолати.
Маємо ми сильний дух.
Ми за Україну-мати,
За її невпинний рух
Лиш вперед боротись будем
Всі сміливо до кінця
Й перемогу все ж здобудем.
Прийде мить солодка ця.
Ми ніколи не здамося
Ворогам, які прийшли.
Сміло з ними ми б’ємося,
Щоб вони від нас пішли,
Щоби край наш залишили.
Певні ми усі у тім,
Що достатньо маєм сили,
Щоб в бою, хай і важкім,
Ворогів всіх подолати.
Перемогу ми свою
Незабаром будем мати,
Як здобудемо в бою.
За свободу та за волю
Й за щасливую лишень
Нашої держави долю
Боремося ми щодень
В цій війні, яку зі сходу
Вороги нам принесли,
Щоб скорити дух народу
Нашого, та не змогли,
Адже він незламний, сильний.
І таким він завжди був.
Він, що до війни не схильний,
Перемогу був здобув.
І у цій війні жорстокій
Теж її здобуде він.
Будуть злагода, мир, спокій
І не буде більше війн.
Євген Ковальчук, 03. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Ой ти, сонечко, свого
Не ховай лиця.
Дай відчуть тепло твого
Диво-промінця.
Вийди, сонечко, з-за хмар,
Вийди й життьовий,
Світла сповнений нектар
Навкруги розлий.
Хай вже осінь надійшла –
Прохолодний час,
Ти ж ласкавого тепла
Не шкодуй для нас.
Ні, його ти не жалій,
Сонечко, не слід,
А ним лагідно зігрій
Нас усіх як слід.
Хай відчуєм ‘го цілком
Тілом ми усім
І як добре нам з теплом
Жить на світі цім.
Джерело ж ти життьове
В світі, далебі,
Бо на ньому ж все живе
Завдяки тобі.
Ти помреш – помре усе
Згодом чи умить.
Що життя в собі несе,
Вже не буде жить.
Ти ж бо живиш все й усіх,
Сил їм додаєш.
Щоб лунав щасливий сміх,
Світло в душу ллєш,
Ллєш і світло і тепло,
Ніжне почуття,
Щоб воно у ній жило
Протягом життя.
Євген Ковальчук, 20. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
*****
Серце й душу тисне смута
Каменем важким.
Перемога ж не здобута
Ще над лютим, злим
Ворогом, який вломився
В наш коханий край
І вести ще не стомився
Цю війну, та край
Цій війні таки настане.
Ми покладемо.
І тоді війни не стане.
Адже не ждемо
Лиш цього ми, наближаєм
Цю солодку мить.
Ворога свого здолаєм.
В цім нам пощастить.
Хай не в цей день і не завтра,
Та погасне все ж
Ця війни нещадна ватра.
Більш війни пожеж
В нас не буде, як здобудем
Перемогу ми,
І у мирі жити будем
Щасними людьми.
Буде ж нам всміхатись доля
Кожен день і мить,
Бо навік від нас недоля
Птахом полетить
В край далекий і незнаний.
Мир, який прийде́
В край наш рідний і коханий,
Ввік вже не піде́.
Буде мир із нами завжди.
Будем ми з ним жить,
Бо війна мине назавжди
В ту прекрасну мить.
Євген Ковальчук, 01. 10. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023
*****
Злим почуттям ти не корись.
З душі та серця їх жени.
Із ними ти щосил борись,
Щоб зникнули навік вони.
Лихим думкам не піддавайсь.
Їх в розум свій на упускай.
З наявними ж чимдуж змагайсь,
Аби покласти всім їм край.
Адже усі злі почуття,
А також і лихі думки
Лиш спалюють без співчуття
Життя щасливі сторінки.
Ні, не для того кожен з нас
На світ цей якось народивсь,
Щоб їм, мов раб той, повсякчас
Слухняно, здавшися, коривсь.
Усі ми народились, щоб
На цьому світі кожну мить
Без війн, нестатків і хвороб,
А в злагоді й здоров’ї жить,
Аби не проливали кров
І сльози не лились у всіх,
А щоб в серцях жила любов,
А замість сліз, з уст лився сміх;
Аби робили ми завжди
Старанно, сповнені снаги,
Щоб не було у нас біди,
Щоб не було її й ноги;
А щоб лиш світле майбуття
Стрічало нас на світі цім,
Щоб протягом всього життя
Щасливо ми жили на нім,
У світ цей внісши гідний вклад,
Аби, коли уже і нас
Не стане, всім жилося влад
На ньому завжди й повсякчас.
Євген Ковальчук, 19. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023
*****
Як світ один, так рідний край
У нас також один.
І любимо його ми вкрай.
Вона – дочка, я – син
Його. За нього стоїмо
Горою – кожен з нас.
Ми ворогу не віддамо
Його. Не прийде час
Цей. Будемо ми захищать
Його всі до кінця.
Нас ворогам не подолать.
Мить не настане ця.
А ми здолаємо його.
Хай навіть помремо.
До переможного цього
Моменту ми йдемо
І дійдем. Перемогу ми
Здобудемо в бою.
Тоді щасливими людьми
Ми житимем, свою
Державу, що у нас одна,
Будуючи як слід,
Щоб процвітала, як весна,
Весь розтопивши лід
Нещастя. Світлая ця мить
Настане, як війна
Мине, скінчи́ться, пролетить,
Коли її стіна
До миру повністю впаде.
І буде мир у нас,
Той мир, якого кожен жде.
Його настане час.
Він буде в нашому краю.
І будемо ми жить
У нім, неначе у раю,
Кожнісінькую мить.
Євген Ковальчук, 28. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
Хай навік минуть нещастя
Всюди,
А нехай відчують щастя
Люди.
Хай обходить стороною
Тихо,
Нас не бачачи з тобою,
Лихо.
Хай не тільки світлі сняться
Мрії,
А нехай вони здійсняться
Всії.
Хай всі будуть у народі
Щирі,
Завжди живучи у згоді
Й мирі.
Хай, немов у пишнім цвіті
Квіти,
Виростають всі на світі
Діти.
Хай, мов лід, хвороби всюди
Стануть,
Хай здоровими всі люди
Стануть.
Хай з душі злі почування
Вийдуть,
Хай лиш світлі, мов світання,
Прийдуть.
Хай лихе робить припинять
Люди,
Хай лиш добрі справи чинять
Всюди.
І нещастя все минеться,
Згасне,
Й доленька тоді всміхнеться
Щасна.
Євген Ковальчук, 18. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
Настане той прекрасний час,
Як скінчиться війна.
І прийде мирний час до нас,
Який, немов весна,
Розквітне в нашому краю
І в душах, і в серцях.
Усі, хто нині у бою,
І прокладають шлях
До нього. Буде він у нас,
А в нього будем ми
У рідному краю всякчас
Щасливими людьми
Лиш жити, наче у раю.
За це солдати всі
І борються в тяжкім бою.
Прийде́ в усій красі
До нас усіх цей мирний час.
Іде невпинно він.
Його вже чує кожен з нас,
Неначе передзвін.
Нехай не кожен доживе
До нього, хто в човні
Свого життя іще пливе
Усі і ночі, й дні,
Та він настане. Вірю я.
Ні, певен я у цім,
Як українська вся сім’я.
Він прийде все ж в наш дім,
Нехай і досі йде війна.
Закінчиться в ту мить
Прекрасну, чарівну вона.
Час мирний прилетить,
Мов птаха, в наш коханий край,
Поклавши цій війні
Жорстокій остаточний край
Насправді, а не в сні.
Євген Ковальчук, 27. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023
*****
Я бажаю, щоби
Зникли всі хвороби
Й більш не виникали,
Щоб повік не мали
Їх на світі люди,
Птиці, звірі всюди,
Де вони панують,
Де живуть, існують;
Бо хвороби тії
Почуття важкії
Тільки викликають,
Ними огортають
Раптом міцно й сміло
Всю і душу, й тіло
І не відпускають,
Глибше проникають
В них вони та мучать,
Доки не домучать,
Може, вже й до згину
У тяжку годину.
Хай хвороби згинуть,
А не люди гинуть.
Люди ж і усеє
На землі живеє
Хай здоров’я мають,
В нім себе тримають
Міцно і надійно
Всюди та постійно,
Доки серце б’ється
Й радісно сміється.
Євген Ковальчук, 17. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023
Війна іще триває
У рідному краю
Моїм і серце крає
Без крапельки жалю,
І душу розриває
На клапті, на шмаття,
В ній світлі убиває
Нещадно почуття
І тільки темні сіє
І почуття, й думки.
Й душа уся лиш скніє
І в’яне, мов квітки
В жахливую погоду.
Нехай була війна
На світі цім ще зроду,
Одначе кожен зна,
Що бути не повинно
Її, тому що зло
Вона несе невпинно,
Щоб зле усім було.
Найгірше ж, кожен знає,
В ній, що людські життя
Нещадно забирає
Вона без співчуття.
Та люди ті ж на світі
Страшну війну й ведуть
І інших теж у сіті
Її всякчас беруть.
Для чого? Щоби мати
В нім владу над всіма?
Одначе що й казати,
Бо ж суті в цім нема.
Збагнім це врешті, люди,
І припинім вести
Війну жахливу всюди,
Щоб мир лише нести!
Євген Ковальчук, 27. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023
Світлий, мирний час
Скоро вже настане,
Як війна у нас,
Наче сніг, розтане.
Ми його ждемо,
Також наближаєм.
Край покладемо
Цій війні. Ми знаєм,
Впевнені у цім,
Бо ж не здаємося,
У бою важкім
З ворогом б’ємося
І усіх своїх
Сил ми докладаєм,
Не шкодуєм їх.
Ворога здолаєм.
Й світлий, мирний час
Огорне собою
Кожного із нас
Так, немов габою.
Будемо з ним ми –
І дорослі, й діти
Щасними людьми.
Будемо радіти
Неповторну мить
Кожну, доки б’ється,
Тихо стукотить
І немов сміється
Серце в кожнім з нас.
Кожен з нас вже чує –
Світлий, мирний час
Цей до нас прямує.
Ми до нього – теж.
Разом ми з ним будем.
Перемогу все ж
В цій війні здобудем.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023
Горить вогонь війни,
Бо вороги прийшли
В наш край. Його вони
Усі і здійняли.
Горить у нім весь край
Коханий, дорогий,
І серденько украй
Щемить. Пала палкий.
Випалює міста
І лю́дськії життя
Війна жорстока та
Без краплі співчуття.
Вогонь війни такий.
Таким він завжди був.
Край рідний, дорогий
Наш в ньому потонув.
Та ми щосил б’ємось
З ним. Він нас не зжере.
Йому ми не здамось.
Нас він не забере
З собою в небуття.
Його ми згасим всі.
І мирнеє життя
В своїй усій красі
Розквітне знов у нас,
Мов квітка навесні.
Його настане час
Насправді, а не в сні
У нашому краю,
В якім ми будем жить,
Неначе у раю,
Кожнісінькую мить,
Впродовж всього життя,
Бо згасимо вогонь
Війни без вороття.
Війна мине, мов сон.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023
*****
Ще серденько щемить,
Бо ще війна іде,
Та, як остання мить
Її таки прийде́,
Радітиме украй
Воно, немов маля,
А з ним і весь мій край –
Вкраїнськая земля.
Й душа моя стражда,
Адже без співчуття
У нас війна-біда
Лиш нівечить життя
В одних і забира
У інших, та прийде́
Та світлая пора,
Якої кожен жде.
Закінчиться війна.
Настане мирний час.
Він прийде, як весна
Квітучая, до нас.
Й не будемо тужить
Лиш гірко кожну мить,
А в мирі будем жить
І лиш радіть. Збіжить
Війни час, що настав.
Йому настане край,
Щоб знову вільним став
Увесь наш рідний край,
Який лише один
У кожного із нас.
Вона – дочка, я – син
Його. Хай ще не згас
Вогонь війни, однак
Його погасим ми
І житимемо всмак,
Щасливими людьми.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023
*****
Україна-мати
Нині у вогні,
Та її солдати
Борються в ці дні,
Дні війни. Триває
Досі в нас війна,
Але кожен знає –
Скінчиться вона
Й перемога буде
Нашою. Прийде́
Мить, коли здобуде
Край наш, що веде
Цю війну сміливо,
Перемогу. В нас
Станеться це диво,
Прийде світлий час
Цей, який чекаєм
З нетерпінням ми.
Ми усіх здолаєм
Служників пітьми –
Темних сил, нещастя,
Злоби та біди,
Щоби мир і щастя
В нас були завжди,
Щоби відчували
Їх ми кожну мить,
А не лиш страждали
В цій війні. Щемить
Серце, бо триває
Досі ще війна
Й душу розриває
На шматки вона
Без жалю краплини,
Та настане мить,
Як до Батьківщини
Птах-мир прилетить.
.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
Проходять дні та роки…
Хоча ми їхні кроки
Не чуємо, одначе
Вони ідуть, неначе
На цьому світі люди.
Вони ідуть усюди,
Бо час не зволікає.
Щомиті він минає.
Ті миті, що минули,
Навік уже заснули,
Не вернуться вже більше.
Хай навіть нам найбільше
На світі цім бажалось
Цього б. Того, що сталось,
Повік не повернути,
Бо так і має бути.
Всьому своя година.
Зна кожна це людина.
Теперішнім слід жити
Щомиті і творити
Прекраснеє майбутнє,
Що нині хоч відсутнє,
Та згодом прийде, стане,
Як час його настане.
Минуле ж забувати
Не слід, слід пам’ятати
І висновки робити,
Аби не наробити
Того, чого не гоже,
Що виправити, може,
Не вдасться вже повіки.
Говорять: час – це ліки.
Та він лиш тих лікує,
Хто ним як слід керує,
Хто часу не марнує
Свого ні миті всує,
А робить все для того,
Щоб протягом усього
Свого життя жилося
Лиш так, щоб все збулося,
Чого душа бажає.
Та той лиш, хто не гає
Часу́ і не горює,
А завсігди працює
Старанно, як належить.
Від того лиш залежить,
Чи він те, що бажає,
Отримає, придбає,
Чи мріяти лиш буде
Про те, що він здобуде
Його. Часу́, мій друже,
На те усе байдуже.
На те він не зважає.
Він просто йде, минає,
Тече повз нас з тобою
Стрімливою рікою
Все далі, далі, далі…
Кудись в незнані далі.
І доки сонце сяє
Й над ним Земля кружляє,
Де мешкають всі люде,
Текти він й далі буде.
Євген Ковальчук, 17. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
Перемогу ми здобудем
В цій війні, яка іде,
І у мирі жити будем,
Що до нас же приведе
Перемога. Ми до неї
Крок за кроком ідемо.
В нас вона, немов лілеї,
Квітнутиме. Не дамо
Ворогу нас подолати.
Ні! Все буде навпаки.
Буде Україна-мати
Разом з нами залюбки
Жити в мирі та у згоді
Кожну неповторну мить.
Дух її і наш дух годі
Легко й просто підкорить.
Він незламний, нездоланний.
З ним ми визволимо край
Свій єдиний і коханий,
Цій війні поклавши край.
Перемогу ми здобудем.
Буде нашою вона.
Разом з нею ми всі будем.
І тоді, немов весна,
Прийде мир до Батьківщини
Нашої уже навік.
В ній і в кожної людини
Серці буде він весь вік.
Й сумніву ми в цім не маєм.
Хай і ворог це збагне.
Ми щосил його долаєм.
І його не омине
Та поразка, що зазнає
Він. Чека його вона.
І тоді лиш, кожен знає,
Скінчиться страшна війна.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
*****
Ну, нащо ви мені? Скажіть,
Гіркі жалі-печалі.
Із серденька мого ідіть
Кудись в безкрайні далі.
Ви не достойні в ньому жить.
Забудьте ви про нього.
Я з вами ж буду лиш тужить
Впродовж життя свойого.
Життя ж бо надане мені,
Не щоб весь вік тужити
У любій, рідній стороні,
А щоб щасливо жити.
Із вами ж я на світі жить
У щасті та у згоді
Повік не буду, лиш щомить
Страждатиму, та й годі.
Але я народивсь на світ
Ніяк не для страждання –
Щоб світлі в серці, наче квіт,
Буяли почування,
Аби не просто так я жив
На світі цім земному,
А щоб на благо лиш служив
Завжди усім і всьому.
У цьому й полягає суть
Всього життя людського.
На світі цім лиш ті живуть,
Що вносять щось у нього,
Аби поліпшити його,
Аби свій слід лишити,
Аби впродовж життя всього
На нім й нащадкам жити
Прийшлось не в горі та біді,
Ненависті й напасті,
А щоб вони жили тоді
Завжди в любові й щасті.
Євген Ковальчук, 16. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
Смак солодкий перемоги
Ми відчуємо усі,
Бо до неї всі дороги
Нас ведуть. В усій красі
Ми її таки здобудем.
Прийде світлая ця мить.
І тоді ми з вами будем
Завжди лиш у мирі жить
У своєму ріднім кра́ю,
Що у нас лише один.
Дійде ця війна до краю
Остаточного. Я – син,
А вона – дочка країни,
У якій ми живемо.
Ми своєї України
Ворогам не віддамо.
Буде хай рікою литись
Наша кров, хай помремо,
Та за неї будем битись.
Ми за неї стоїмо
Всі горою, захищаєм
Ми її від ворогів
Силами всіма, що маєм,
Щоб позбутись тих катів,
Що лиш нищать і вбивають
Без краплини співчуття.
Та вони в собі не мають
Й серця, ні душі. Життя
В кожного ж із нас єдине.
Іншого немає в тих,
Хто вмирає, в тих, хто гине,
В тих, чий серця стук затих.
Смак солодкий перемоги
В цій війні відчуєм ми
Й житимемо без тривоги
Всі щасливими людьми.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023
Ой, досадная розпуко,
Серденька не край.
Час тобі, душевна муко,
Десь за небокрай
З нього йти, іти навіки
З серця, щоб пішла
І у ньому ти вовіки
Більше не була.
Гей, ти чуєш? Не ховайся
В серця глибині.
Геть із нього забирайся!
Щоб повік в мені
Не було й твойого духу,
Не було слідів.
Ти ж спричинюєш розруху
Світлих почуттів,
Що будую я із того,
Що дає життя,
Щоб впродовж життя усього
Світлі почуття
В ньому жи́ли-поживали
Дійсно, а не в сні
І щомиті дарували
Щастячко мені,
У якому б я купався
Цілі ночі й дні,
Щоби світу я всміхався,
Як і він мені,
Стелячи мені дороги,
Кóтрими б ішов
Я із кликом перемоги,
Що я все ж зборов
І розпуку, й муку в серці,
Їх зборов на смерть,
Щастю відчинивши дверці,
Сповнившись ним вщерть.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023
*****
Скінчиться війна,
І, немов весна,
Прийде мир до нас
Ув усій красі.
Ми із вами всі
Стрінемо цей час.
Будемо з ним ми
Щасними людьми
Жить в своїм краю.
Будемо так жить
Неповторну мить
Кожну, як в раю,
Та не день чи рік
Лиш, а цілий вік,
Все своє життя,
Бо піде́ війна
Ця уся страшна
Вже без вороття
Десь за небокрай,
Стрівши там свій край.
Наш же рідний край
Буде в мирі жить
І не лиш тужить,
А радіть лиш вкрай
Мирному життю,
Навстріч майбуттю
Світлому йдучи,
Щоби жити в нім
В щасті чарівнім,
А не лиш ждучи.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Я залюбки
Свої думки
У вірші виливаю
Впродовж життя
І почуття,
Які в душі тримаю.
Вони несуть
В собі ту суть,
Яку я в них вкладаю,
Коли пишу,
Коли дишу
Я ними, як складаю.
Хто їх збагне,
Того мине
Недоля стороною,
Як докладе
Зусиль, піде́
Він їхньою тропою.
Адже у них
Нема пустих
Ні слів, ні фраз, ні речень.
Лиш слід збагнуть
Їх дійсну суть
Без жодних заперечень.
Лиш слід здійснить
У певну мить
Поради їх для того,
Щоб в щасті жить,
А не тужить
Впродовж життя усього.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Війна взяла нас у полон
І вже не відпуска,
Але мине, неначе сон,
Ця доленька гірка.
Її позбудемося ми
І будем жить в краю
Своїм щасливими людьми,
Неначе у раю.
Цього бажає кожен з нас,
На це лише чека
І певен в тім, що прийде час
Цей світлий, хай яка
Війна важка. Адже щосил
Ми боремося, щоб
Над нами мирним небосхил
Був завжди. Скільки спроб
Робили вороги, аби
Схопить собі наш край,
Та не цурались боротьби
Ми й клали всім їм край.
У цей раз теж покладемо
Край їм і цій війні.
Хай голову покладемо,
Але її страшні
Дні, ночі також пройдуть всі,
На порох і на пил
Зітруться. І у всій красі
Лиш мирний небосхил
Над нами буде цілий вік,
Усі віки, які
Минатимуть. Війни ж навік
Моменти преважкі
Минуть, мов їх і не було,
А буде гріти нас
Всіх сонця миру лиш тепло
Усюди й повсякчас.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
*****
Коли душа в журбі
Моя, кажу собі:
Журбі тій не корись,
Із нею ти борись,
Бирись щосил, аби
Здолати, щоб журби
І сліду не було,
А щоб в душі цвіло,
Неначе диво-квіт
На весь цей білий світ,
Лиш світле почуття
Впродовж всього життя.
Приймаю я лишень
Його, щоб кожен день
Я з ним щасливо жив
І більше не тужив
На світі цім повік,
Увесь земний свій вік.
Я лиш йому корюсь.
Йому лиш віддаюсь
Я повністю, цілком,
Усім своїм єством.
Воно немов вдиха
Життя, бо надиха
На цьому світі жить
Й на благо лиш служить
Усьому та усім,
Хто мешкає на нім.
У цьому й поляга
Живоття* суть-вага.
*Живоття – діал. Життя
Євген Ковальчук, 15. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
Мир буде, адже ми його
Всі з нетерпінням ждем.
До нас він прийде одного
Дня, як ми доведем
Війну цю до кінця. Ця мить
Настане лиш тоді.
Війни порветься довга нить.
Й більш грузнути в біді
Цій, як в болоті, ми повік
Не будемо, а мир
Що прийде, візьме нас навік
У свій солодкий вир.
У нашім буде він краю.
В серцях і душах теж.
З ним житимем, мов у раю.
Не йти війні вік все ж.
Ні-ні. Не буде вік іти
Вона. Їй прийде край.
У мирі житимем я, ти,
Вона, він – весь наш край.
Ця прийде чарівная мить,
І серденько, що в нас
У грудях болісно щемить,
Радітиме в той час,
А разом з ним душа. У них
Лиш світлі почуття
Вік будуть. Почуттів сумних
Не буде ввік. Життя
Цвістиме, наче квітів цвіт
Улітку й навесні,
На цей увесь прекрасний світ
Насправді, а не в сні.
Лиш не здаваймось ворогам!
Борімось до кінця!
І посміхнеться доля нам.
Мить світла прийде ця.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
*****
На жаль, триває нині
У нашій Батьківщині
Жорстокая війна,
Бо вороги зі сходу
До нашого народу,
Неначе сарана,
Посунули. Скорити,
Його дух підкорити
Бажають, але він
В собі сумління має
Й ніскільки не приймає
Ворожих темних змін.
Він з ворогами б’ється
Сміливо, не здається,
Нехай і важко. Ні,
Повік цього не буде.
І він таки здобуде
У цій страшній війні
Солодку перемогу.
Він проклада дорогу
До неї вже і йде,
Б’ючись із ворогами.
Вона все ж буде з нами.
І до кінця дійде́
Війна ця вся навіки,
Бо більш її повіки
У нашому краю
Не буде. Жити будем,
Як успіх в ній здобудем,
В нім вік, мов у раю.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
*****
Кохана Батьківщино,
Страждаєш ти в ці дні,
Чого буть не повинно,
Палаєш у вогні.
В тобі війна триває
Безжальная, страшна.
Рікою протікає
Невинна кров. Не зна,
Ні крапельки не має
Жалю злий ворог теж,
Коли він роздирає
Тебе. Але усе ж
Його ми подолаєм.
Поразки він зазна.
Ми вже перемагаєм.
Закінчиться війна
На нашу користь. Знає
Це добре кожен з нас
І мужньо наближає
Цей світлий, добрий час.
Тебе ми на поталу
Повік не віддамо.
Хай навіть і помалу,
Та ми усе ж йдемо,
Йдемо до перемоги
У цій страшній війні.
Не звернемо з дороги
Цієї всі ми, ні.
Хай навіть і не мріє
Про це наш ворог. Край
Наш міццю володіє
Тією, що все ж край
Війні, що в нім триває,
Навіки покладе.
І мир, який чекає
Всяк з нас, навік прийде́.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023
*****
Хоробрїї солдати
Всі борються в бою
За Україну-мати
Коханую свою,
Її свободу, волю,
А разом з ними теж
Лиш за щасливу долю.
Одна вона в них все ж,
Бо іншої немає.
Війна, що почалась
Давно, іще триває,
Одначе не здалась
Держава Україна.
На місці хай її
І лишиться руїна –
Згорять ліси, гаї,
Поля, густі діброви…
Її ми не здамо.
Про це і бути мови
Не може. Даємо
Ми відсіч добрий, гідний
Своїм всім ворогам.
Ми визволим край рідний.
Всміхнеться доля нам.
І сумніву немає
У жодного із нас,
Що край наш їх здолає
Й настане мирний час.
І буде він тривати
Не місяць, рік, а вік.
Війни ж не будем мати
В краю своїм повік.
Вся наша Батьківщина
Лиш буде процвітать.
Іде вже ця година.
Недовго ще чекать.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023
До нас йде перемога
І ми не стоїмо.
До неї ось дорога.
Ми нею ідемо
До неї – перемоги.
У нас достатньо сил
І не бракує змоги
За мирний небосхил
Своєї Батьківщини
І світле майбуття
Боротися щоднини.
Не шкода і життя
За це своє віддати
Ані краплини, ні.
Ми не посмієм здати
Свій край у цій війні
Тим ворогам, якії
Уторглися, повік.
Ми зовсім не такії.
Ми захищали вік
І будем захищати
Сміливо всі завжди
Свою Вкраїну-мати
Від всякої біди.
До нас йде перемога.
Іде цей світлий час.
Тоді війни тривога
Покине враз всіх нас.
І будемо ми жити
У мирі – кожен з нас
Й радіти – не тужити
Лиш гірко повсякчас.
Радітимемо дуже
Ми мирному життю,
Ідучи небайдуже
Назустріч майбуттю.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
Ой, ти горе-горе,
Хай бездонне море,
Що тече та плине,
Враз тебе поглине,
Щоб ти в нім втопилось,
Щоби не лишилось
Навіть сліду твóго
Жодного лихого.
З вечора до рання,
Зрання до смеркання
Темні ж почування
Й думи без вагання
У серця людини
Й душі, мов зернини,
Сієш без упину,
Щоби ту людину
Низько опустити,
Згнобити, скорити,
Ставши на заваді,
Власній темній владі.
Не для того люди
На землі цій всюди
Якось народились,
Щоб тобі корились,
Маючи нещастя,
Що даєш. Для щастя
Справжнього людського.
Лиш заради нього
Люди ся родили,
Щоб у нім лиш жи́ли.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
*****
Чим більше думаю про мир
Я в час війни, яка
Схопила нас в свій темний вир
І вже не відпуска,
Тим більше впевнений у тім,
Що прийде він усе ж,
А ця війна в краю моїм
До власних дійде меж,
Тому що наші вояки
У бій сміливо йдуть.
Вони ж всі цій війні таки
Навік край покладуть,
Здобувши перемогу в ній.
І більш наш рідний край
Горіть не буде у вогні
Пекучому украй,
А будуть в ньому згода, мир
І щастя, і любов.
У їхній ми солодкий вир
Потрапимо всі знов.
Їх будемо в собі тримать,
Душею, серцем теж
Життя своє все відчувать.
Війна ще йде, та все ж
Я певен в тім, що світлий час
Цей прийде, а війна
Завершиться і більш до нас
Не прийде. Як весна,
Мов квіти навесні, цвісти
Мир, щастя і любов
У нас всіх будуть. Я і ти,
Вона і він їх знов
І знов, до самого кінця,
Вік будем відчувать,
Як скінчиться війна вся ця,
Якій вік не тривать.
Євген Ковальчук, 21. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023
*****
Ти маєш в серці муку?
Тримай мене за руку
Й ходімо якнайдалі
Від неї, щоб надалі
Вона тебе повіки
Не мучила. Навіки
Вона нехай минеться.
Хай смерть її торкнеться
І забере з собою
Її від нас з тобою.
Хай місця не займає
У серці, хай не крає
Його воно до болю,
Віщуючи недолю
Тобі лише, з якою
Свого життя тропою
Йдучи, лиш падать будеш,
Допоки не прибудеш
Ти до кінця свойого
Життя лише одного,
Бо іншого повіки
Не буде, як повіки
Заплющиш ти неждано
Навіки. Всім нам да́но
Життя ж бо не для того,
А щоби ми від нього
Лиш позитивне брали
Й щасливими ставали,
Щоб завжди в згоді жи́ли
Й благі діла робили.
Євген Ковальчук, 14. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023
Доленьку свою
Творить кожен з нас.
Нині у бою
Ми. Війни бо час,
Хай не хтіли ми,
Але наступив,
Темними крильми
Край наш весь накрив.
Йде у нас війна,
Що ні співчуття,
Ні жалю не зна,
Забира життя,
Як і вороги.
Ми долаєм їх,
Щоби їх й ноги
Не було. Своїх
Сил, що повно в нас,
Не шкодуєм ми,
Щоб настав той час,
Щоби ми людьми
Вільними були
Знов в своїм краю,
Вороги пішли
З нього. У бою
Не один із нас
Ляже, та прийде́
Миру світлий час,
Що так кожен жде.
А війна страшна
Ця уся мине
Й більш в наш край вона
Ввік ся не верне.
Прийде мирний час
Той, що буде вік.
Певен кожен з нас
Так, як ще повік.
Євген Ковальчук, 21. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2023
Із думами своїми я дружу.
Я з ними і радію, і тужу.
Усім, що маю, з ними я ділюсь,
Бо з ними у життєвій річці ллюсь,
Неначе швидкоплинная вода.
Мене із ними жодная біда
Ніколи не спроможна розлучить,
Допоки серце в грудях стукотить.
Нікого поряд, може, хай нема,
А тільки порожнеча та пітьма,
Але думки у розумі моїм
Завжди зі мною. Наче друзям, їм
Найпотаємніше, що маю я,
Все довіряю. Ми ж – одна сім’я.
Я не наважуюся приховать
Від них нічого, щоби міркувать
Я ними всюди й завжди міг,
Аби із безлічі життя доріг
Мав змогу вибрати я в певну мить
Лиш ту, де буде завжди таланить
Мені, коли я нею буду йти
До певної життєвої мети;
Щоб в світі цім не навмання я йшов,
А щоб якраз до неї я прийшов,
Належним чином реалізував
Її для того, щоб я поживав
На світі цім щасливим лиш життям
В душі та серці з гордим почуттям,
Що все ж мені вдалось мету здійснить
До того, як життя порвалась нить.
Євген Ковальчук, 14. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2023
*****
Кожен з нас – частина
Неньки-Батьківщини,
Що одна-єдина
В кожної людини,
Що живе в ній. Нині
Темная година
Нашій Батьківщині
Випала. Чи винна?
Чим? Адже повіки
Не ішла війною
В інший край. Повіки
Лиш сама одною
Жертвою ставала,
Як її ділили,
Як вона палала.
Нині наступили
Знов часи такії.
Ми ж не здаємося.
Вороги лихії.
З ними ми б’ємося,
Щоби їх здолати
Повністю, до краю,
Щоб всіх їх прогнати
Зі свойого краю.
Він же в нас єдиний.
Іншого немає.
Йде час швидкоплинний
І війна минає.
І мине. Настане
Світла ця година.
Вільною знов стане
Наша Батьківщина.
Тільки не корімось
Ворогам! Сміливо
До кінця борімось!
Й станеться це диво.
Євген Ковальчук, 21. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023
*****
До усього завжди будь уважним,
Щоб чогось важливого не пропустив,
Перед небезпекою – відважним,
Щоб лихому статись ти не допустив.
Тим, хто допомоги потребує,
Всім, чим можеш, щиро ти допоможи,
Тим, у кого серденько сумує,
До щасливого життя шлях укажи.
Перед тим, кому завдав ти шкоди,
Зразу ж вибачитися не посмій забуть,
Не чекаючи інакшої нагоди,
Тої, що у тебе може вже й не буть.
А коли вона тебе торкнулась,
Помста кращим виходом не є в той час,
Щоб вона, бува, не обернулась
Проти тебе ж, проти кожного із нас.
Ні, не слід йому також бажати,
Щоб його зустріла зла напасть.
Те, що заслуговує він, мати
Буде. Доленька його йому надасть.
Як зустрів когось, з ним привітайся
І, бажаючи добра йому, всміхнись,
А при розставанні попрощайся
Із надією зустрітись ще колись.
Як у когось просиш допомоги,
То «будь ласка» не забудь сказать тоді,
І, як зійдуться якось дороги
Ваші, він поможе знов тобі в біді.
Всім, що маєш ти, задовольняйся.
Як чогось бракує, не горюй,
А, аби здобути, не спиняйся,
А над тим старанно лиш працюй;
Бо життя тобі того на таці,
Друже мій, повік не принесе.
Тільки у постійній добрій праці
Зможеш ти отримати усе.
Євген Ковальчук, 14. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023
*****
Борімося із ворогами
І не шкодуймо сил
Заради України-мами
І мирний небосхил!
Нізащо їм не піддаваймось
В запеклому бою!
Щосил здолати їх стараймось!
Не зрадьмо честь свою
Служити неньці-Батьківщині,
В якій ми живемо!
Їй треба наша поміч нині.
І ми її дамо.
Її не лишим на поталу
Проклятим ворогам.
Хай не відразу, хай помалу,
Але всміхнеться нам
Всім доля. Світлу перемогу
Здобудем в цій війні.
Ми стали вже на цю дорогу
І нею ночі й дні
Йдемо, хоча ми добре знаєм –
Не кожен з нас дійде́
До перемоги, що бажаєм,
Та духом не впаде,
Аби лиш наша Батьківщина,
Неначе квіт, цвіла,
Щоб кожная у ній людина
Щасливою була
І нині, і в часи, що прийдуть,
І після них – весь вік.
Так, переможцями все ж вийдуть
Лиш наші. І повік
У нашому краю не буде
Війни, коли наш край
Весь перемогу в ній здобуде,
Їй всій поклавши край.
Євген Ковальчук, 21. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023
Коли сідаю вірші я писати,
То від усього світу сторонюсь.
Тоді мою увагу відвертати
Ніщо не сміє, бо я віддаюсь
Цілком поезії. Лечу неначе
В ту мить я у її чудовий світ,
В якому не сумує і не плаче
Ніхто впродовж усіх тих довгих літ,
Яким уже немає навіть ліку,
Бо значення не має в ньому час.
Живе в цім світі кожен аж довіку
У щасті та любові всякий час.
Одним із мешканців того я світу
Тоді стаю. Всі, що живуть у нім,
Мене гостинним покликом привіту
Вітають. Увійшовши в їхній дім,
Чужим не почуваюсь я ніскільки.
Усі мене приймають за свого
І жити пропонують з ними стільки,
На скільки вистачить життя мого.
На їхню пропозицію, ні миті
Я не вагаючися, пристаю.
Тоді ж бо повноцінним з тої миті
Я того світу мешканцем стаю.
На нім живучи, часу я не гаю,
На нім живучи, не ловлю я ґав,
А вірші разом з ними я складаю,
Щоб світ поезії багатшим став.
Нехай і невеликий вклад той, може,
Хай, може, зовсім він малий, проте
Я певен в тім, що він також поможе,
Й поезії квіт пишний розцвіте.
І буде завжди пишно він буяти
Любов’ю, мудрістю, добром, які
Він буде з гордістю вік уселяти
У душі, го́лови й серця людські.
Євген Ковальчук, 13. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023
*****
Серце обливається
Кров’ю все, цілком.
Ворог намагається
Подолати злом
Край наш, Богом наданий,
Любий, дорогий.
Але ворог згаданий,
Що украй лихий,
Цілі не дістанеться
Темної повік.
Нашим край зостанеться
Наш на цілий вік.
Ворога здолаємо.
Прийде світлий час
Цей, бо докладаємо
Сил всіх – кожен з нас.
Край ми свій кохаємо.
Він у нас один.
Іншого не маємо.
Я його є син.
А вони є доньками.
Разом ми – сім’я.
Рухає долоньками
Миле немовля,
Руха рученятами
В неньчиних руках,
Кліпа оченятами
У її очах.
За таке майбутнєє
Боремося ми –
Світле й незабутнєє.
Будемо людьми
Вільними, як й маємо,
Жить в своїм краю,
Як усіх здолаємо
Ворогів в бою.
Євген Ковальчук, 21. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
Викликає страх
В кожного війна,
Адже коїть жах
Лиш страшний вона,
А точніше ті,
Що її ведуть
В миті непрості,
Як бої ідуть.
Ця війна, що зла
Повна через край,
І до нас прийшла,
В наш коханий край,
Що лише один
В кожного із нас,
В кожної з родин,
Що живе в цей час
В нім. Війна іде.
Точаться бої.
Їхній гул гуде,
Що й птахи свої
Гнізда в тую мить
Покидають. В нас
Серденько щемить
І в душі погас
Радості вогонь.
Сум лиш роздира.
В свій міцний полон
Нас він забира.
Та війна мине.
Й радості вогонь
Знову огорне
Серденько, либонь,
Й буде зігрівать.
Будемо радіть
Ми й пісні співать.
Ніде правди діть.
Євген Ковальчук, 19. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
*****
За Вкраїни майбуття
Світлеє лиш б’ються,
Віддаючи і життя,
Але не здаються
Тії, що пішли у бій,
Щоб лише на дати
В Україні долі злій
Вік весь панувати.
Долю злу цю привели
Вороги зі сходу,
Але, як раніш були,
Й нині є в народу
Нашого і гідність, й честь,
А також звитяга,
Щоб позбутися нашесть.
Складена присяга
Україні ним повік
Зрушена не буде
І, щоб в мирі жити вік,
Він усе ж здобуде
Перемогу в цій війні,
Що іще триває
Цілі ночі, цілі дні.
Ворог бо не має
Ані краплі співчуття.
Відбира без нього
Найдорожчеє – життя.
Але дня одного
Дійде до кінця війна
Й ми в ній переможем.
Я, ти, він, також вона
Впевнені, що зможем.
Прийде в край наш мирний час,
Лишиться навіки,
А війни не буде в нас
Більше вже повіки.
Євген Ковальчук, 19. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Ми не забуваєм
Тих усіх, що полягли
У війні, щоб ми були
Вільними. Складаєм
Ми їм шану. Це герої
Ті, що полягли в боях,
Та вони у нас в серцях
І у душах. Щоб лихої
Долі не було в державі
Нашій рідній, дорогій,
Всі вони ішли у бій,
Служачи цій гідній справі –
Визволити землю рідну
Від жорстоких ворогів,
Що ще з давніїх часів
Зазіхали. Але гідну
Відсіч мужнії герої
Їм усім усе ж дали,
Навіть хай і полягли
У запеклому двобої.
Дійдемо де перемоги
Ми у цій страшній війні,
Що йде нині ночі й дні.
Адже мають досить змоги
Й сили наші всі герої,
Щоб війні покласти край,
Визволивши рідний край
Від навали прелихої.
Мить вони цю наближають
Кожен день і кожну ніч,
З ворогами віч-на-ві́ч
Зіштовхнувшись. Їх долають,
Не жаліють ні краплини
Навіть власного життя
Лиш за світле майбуття
України-Батьківщини.
Євген Ковальчук, 19. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
*****
Прийде час. Мине війна,
Що у нас триває
Й серце розриває,
Бо жалю не зна вона,
Як і тії вороги,
Що на нас напали.
Щоби ми не мали
Навіть їхньої ноги
В рідному краю, щосил
Боремось із ними.
Розбере́мось з тими
Ворогами. Небосхил
Мирним в нашому краю
Знов-таки все ж буде,
Як народ здобуде
Наш у нелегкім бою
Перемогу. Прийде час
Цей такий жаданий.
Буде край коханий
Вільним, як і кожен з нас.
Адже боремося ми,
Сил всіх докладаєм.
Ворогів здолаєм.
І щасливими людьми
Жити будемо весь вік,
Як наш край здобуде
Успіх, і не буде
В нім війни уже повік.
Ми здолаєм ворогів.
І свободу, й волю,
І щасливу долю
Виборемо в тих катів.
Їх же всіх проженемо.
Рідную країну –
Славну Україну
Їм повік не віддамо.
Євген Ковальчук, 19. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
Не знаю, скільки дійсно залишилось
Мені на цьому світі поживати,
Та доки серце битись не спинилось,
Невтомно буду вірші я писати.
Адже без них я – наче тая птиця,
Що втратила свої розлогі крила,
Відтоді, як поезія-дівиця
Мою бездонну душу окрилила.
Можливо, я для того й народився
На світ, як перш розкрив повіки,
Аби на нім я з нею поріднився,
Та не на певний час лиш, а навіки.
Свого життя я суть у ній лиш бачу
На світі цім, що без початку й краю.
Ніщо без неї я нім не значу,
Одне-єдине ж з нею я складаю.
Вона в моїх думках та почуваннях,
В яких, мов пишні квіти, розцвітає,
У серця трепеті, душі здриганнях.
Вона мене і живить, й надихає.
І жити надихає, і творити
Мене моя поезія без впину,
Щоб я на цьому світі залишити
Душі своєї гідну міг частину.
Аби лиш після тої смерті,
Що з часом прийде все-таки за мною,
Сліди, що я лишив, не бýли стерті,
Коли вона візьме́ мене з собою,
А щоб по них ішли майбутні люди
До щастя, злагоди, любові,
Які б несли завжди усім і всюди,
Щоб всі на світі цім були здорові,
Були здорові тілом та душею
І тільки добрії діла робили,
Поширюючи цілою землею,
Щоб завжди всі у світлім щасті жи́ли.
Євген Ковальчук, 12. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
Серце крається від того,
Що іде війна,
Та я певен, дня одного
Скінчиться вона.
А прийшла вона раптово,
Бо ніхто не ждав.
Не було у нас готово
Все, щоб воював
Наш народ, але не здався
Він усе одно,
А боротися подався.
Ворогів давно
Не було, але боротись
Він не розучивсь.
На біду цю напоротись
Довелось. Скінчивсь
Миру час. Розпочалася
Справжняя війна.
І вогнем вся зайнялася
Рідна сторона.
І на півночі, й на сході,
І на півдні теж
Йде вона. Й казати годі.
Але дійде все ж
До кінця вона. Не буде
Вік вона іти,
Й перемогу край здобуде
Наш – і я, і ти,
І вона, і він... Всміхнеться
Доленька всім нам.
Буде мир. Війна минеться.
Нашим ворогам
З часом облизня спіймати
Прийдеться, а в нас
Край весь буде святкувати
Перемоги час.
Євген Ковальчук, 19. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
*****
Нехай, можливо, я слабкий,
Але я камінь преважкий,
Який на душу ліг мені
І тільки почуття сумні
В ній будить, з легкістю зніму
І світлі почуття прийму
До неї, мов гостей у дім,
Але назавжди, назовсíм,
Аби жили в ній залюбки
Вони й лиш добрії думки
Будили в розумі моїм,
Дорогу-шлях стеливши їм,
Яким йдучи, я втілю їх,
Доклавши всіх зусиль своїх,
Здолавши всі завади ті,
Які зустріну на путі,
Аби усе лихе забув,
Аби лиш я щасливим був
Впродовж всього свого життя,
Допоки серденька биття
Не спиниться в неждану мить,
Коли на цьому світі жить
Припиню я, припиню жить.
Тоді, можливо, полетить
Моя душа ув інший світ,
Де буде жити безліч літ.
Та поки я іще живий,
Чи юний, чи уже старий,
В цім світі й далі буду жить
Й на благо вселюдське творить.
Євген Ковальчук, 11. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
*****
В час цей темний, що настав
В нашому краю,
Майже кожен з нас устав
І пішов в бою
Мужньо захищать його.
Він же в нас один.
І не жаль життя свого
Нам, щоб тільки син
І дочка його – усі
Діти жи́ли вік
Лиш у мирі, у красі
Всій його. Повік
Ворогам ми не здамось.
І не мріють хай!
Нині з ними ми б’ємось,
Визволяєм край
Рідний свій і дорогий
Вкрай від них усіх,
Щоб лунав не плач гіркий,
А веселий сміх,
Щоби доля в нас була
Світлою лишень,
А війна ця вся пройшла,
Свій останній день
Стрівши, щоб її повік
Більше не було,
А щоб сонце миру вік
Нам несло тепло
Те, яким би гріло нас,
Наші і серця,
Й душі. Прийде світлий час –
Дійде до кінця
Ця жахливая війна,
Що лише життя
Нівечить. Піде́ вона
Вся без вороття.
Євген Ковальчук, 18. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023
*****
Мої сини та дочки,
Віршовані рядочки,
Прокиньтеся, устаньте
І струнко в строфи станьте,
Немов у ряд солдати,
Що держать автомати,
Коли стоять у стро́ю,
Готові йти до бою,
Щоб землю захищати,
Як ворог зазіхати
На неї смів раптово.
Хай ваше кожне слово
Додасть солдатам сили,
Якою б зупинили
Ворожую навалу
Умить, а не помалу.
Хай ворог той пізнає,
Яку міць-силу має
Вкраїнське військо, щоби
Він більше навіть спроби
Найменшої робити
Не те, щоб захопити
Не смів, але й ступати
На нашу землю-мати.
Вона ж бо найрідніша,
Найкраща, найцінніша.
Її оберігати,
А також розвивати
Повинні ми сміливо
Для того, щоб щасливо
На ній всім нам жилося,
Аби не довелося
Нам гірко шкодувати,
Як ворогу ми здати
Посмієм. До загину
Ми перед ним же спину
Свою лиш будем гнути,
Тому що оминути
Всім нам лихої долі,
Позбувшись честі, волі,
Не вдасться вже, можливо,
Ніколи. Тільки диво
Нас зможе врятувати
Від внутрішньої страти,
Як власну самобутність
Ми втратимо. Відсутність
Її вже означає,
Що нації немає.
Хай є земля, є люди,
Які практично всюди
Живуть на ній, одначе
Усі вони неначе
В ту ж мить і не існують,
Бо душі їх пустують
Без рідного. Нічого
Нема в них, крім чужого.
Хай і багата хата
Чужа, душа ж крилата,
Хай як би не бажала
І сил не докладала,
Як вільний птах, в ту пору
Не здійметься угору.
Євген Ковальчук, 11. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023
*****
Ми сильні тілом, духом сильні,
Бо захищаєм край
Свій в цій війні, хоч ми не схильні
Її вести. Украй
Його ми любимо, шануєм,
Бо він у нас один.
Ми з ним радіємо й сумуєм
У часу темний плин,
Який, на жаль, минає нині.
Що ж? Доленька така
Припала нашій Батьківщині.
Іде війна важка.
Її ми з тими ворогами,
Що вторглись, ведемо,
Бо не бажаємо рабами
Лиш буть. Покладемо
Кінець війні, у ній здобудем
Ми перемогу й знов
У мирі жити лиш всі будем,
Звільнившись від оков,
Що вороги на нас наділи.
Розірвемо їх ми,
Щоб вік життю лише раділи,
Щасливими людьми
В своїй державі завжди жи́ли
І діти наші теж.
Війна ще йде, та ми щосили
Всі боремось. І все ж
Настане світла та година,
Коли мине війна.
І наша рідна Батьківщина,
Що в нас лише одна,
Вік буде буйно процвітати,
Мов квіти навесні
На полі та побіля хати,
Насправді, а не в сні.
Євген Ковальчук, 17. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023
У кожного в житті у нас
Є певная мета,
Яку у відповідний час,
Коли прийде́ мить та,
Яка підхожа є, здійснить
Повинні ми, аби
На світі цім щасливо жить –
Без смутку та журби,
А також щоби залишить
Свій слід на світі цім,
Щоб щасними були щомить,
Хто житиме на нім,
Коли уже не буде нас,
Коли нас віднесе
В світ інший невблаганний час,
Покинувши усе,
Що мали ми на цій землі,
Коли на ній жили, –
І радощі, й гіркі жалі,
Які в душі несли.
Мету лиш треба віднайти,
Поставити собі
Й шляхом життя до неї йти
У мирі й боротьбі,
Аби лише тобі вдалось
До неї все ж дійти,
Аби в твоїм житті збулось
Усе, що прагнеш ти.
В тім, що ти дійсно віднайде́ш
Мету, а не, як сниш,
В тім, що до неї ти дійде́ш,
В тім, що її здійсниш,
Ти навіть і не сумнівайсь,
Мовляв, не пощастить,
А лиш працюй, як слід старайсь.
Тоді й поталанить.
Євген Ковальчук, 10. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023
Палким вогнем бажання,
Щоб скінчилась війна,
Горить в мені. Страждання
Приносить лиш вона.
В ній доброго немає
Й ні крихти співчуття,
Тому що забирає
Найбільший скарб – життя,
Яке лише єдине
У кожного із нас,
Бо іншого, хто гине,
Не має більш в той час.
Війна украй жорстока,
Як той, хто почина
Її вести. Глибока
Злість душу розпина
Його. А там, де має
Буть серденько, лежить
Лиш камінь. Він тримає
Його у грудях. Жить
І лиш добро творити
Прийшли на цей ми світ,
Щоб тільки в щасті жити
Впродовж життєвих літ.
Війна ж це світле щастя
Ніскільки не несе,
А лиш саме нещастя,
Що душу й серце ссе,
Немов змія отруйна.
Але мине вона.
І, наче квітка буйна,
Красива й запашна,
Розквітне мир, що буде
Вік в нашому краю,
Як успіх все ж здобуде
Солдат в важкім бою.
Євген Ковальчук, 16. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
*****
У собі ти не буди
Почуття сумні,
А нехай вони завжди
Сплять – і ночі, й дні.
Краще світлі почуття
В серці розбуди
Й до щасливого життя
Разом з ними йди,
Бо до нього приведуть
Лиш вони всіх нас,
А сумні лише зведуть
В гріб у передчас.
Світлі почуття лишень
Будуть хай у нім,
Щоб жилося кожен день,
Як в раю земнім.
Ні, того ти не чекай,
Доки смерть прийде́
І тоді твою у рай
Душу відведе.
Хай земля для неї ним
Стане, щоб повік
Нею не ходив сумним
Ти свій цілий вік.
Адже надане життя
Нам у певний час,
Щоб лиш світлі почуття
Жи́ли в серці в нас,
Бо відомо, певен, всім –
Власної мети
Тільки з ними в світі цім
Зможеш досягти,
Всіх зусиль доклавши теж,
Бо не зможеш ти
Ввік без них в житті усе ж
Цілі досягти.
Євген Ковальчук, 10. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
Прокинься, земле рідна!
Недолі не корись!
Ти з нею буть не гідна.
А з нею ти борись,
Всіх сил доклавши! Прийде
Тоді та світла мить,
Як сонце щастя вийде
На небі заблищить
І буде ніжно гріти,
А діти всі твої
Життю цьому радіти
Лиш будуть. Всі свої
Страхи та безнадії
У серденьку спали
І вогнище надії
У те ти запали,
Що доля посміхнеться
Тобі і дітям всім
Твоїм, війна минеться,
Залишивши твій дім
Назавжди, щоб в оселі
Твоїй усі були
Щасливі та веселі,
А вороги пішли
І більш ся не вернули
До тебе, щоб навік
Важкі часи минули,
А ти лиш квітла вік
Прекрасною красою,
Яка чарує дух
І серденько собою.
Борись, як відчайдух,
Лишень, о земле рідна!
І переможеш ти,
Бо перемоги гідна
Своєї досягти.
Євген Ковальчук, 16. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
*****
Серце чує, що мине
Ця страшна війна
Й прийде мир, що огорне
Край наш. Сторона
Наша рідна буде в нім
Жити цілий вік
І у щасті чарівнім.
А війни повік
Вже не буде, бо мине
Назавжди вона.
Край її не омине.
Скінчиться війна.
Прийде світлая ця мить,
Бо уже іде.
Серце досі ще щемить,
Бо війни гуде
Гул, та буде лиш радіть,
Як вона мине.
Ніде правдоньки тут діть.
Радість огорне
Серце, душу з ним же теж.
І не буде цій
Радості ніяких меж.
Повністю у ній
Буду я так, як вона
У мені. Пройде́
В нас жорстока ця війна,
Що іще іде.
Пройде темний час її.
Прийде світла мить
Ця до нашої сім’ї.
Всім нам пощастить.
Будемо ми в мирі жить,
В щасті чарівнім
Кожну неповторну мить
В кра́ю дорогім.
Євген Ковальчук, 16. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Не одне уже життя
Ця війна забрала
Без краплини співчуття,
Що й повік не мала.
В нашій рідній стороні
Й досі ще триває
І людські життя в ці дні
Також забирає.
А життя ж лише одне
В кожної людини.
Більш не буде, як мине.
Та пливуть години
Й дні війни, що йде у нас,
Та в нас є герої
Ті, що наближають час
Перемоги тої,
Що здобудуть. І війна
Ця страшна минеться,
І повік до нас вона
Більш не повернеться.
Ні, не сподіваюсь я.
Певен я у цьому,
Як вкраїнська вся сім’я.
Не дамо нікому
Ми війну почати знов.
Більш її не буде.
Більш не буде литись кров
Зі слізьми. Здобуде
Перемогу рідний край
Наш, війні жорстокій
Цій навік поклавши край.
Будуть мир і спокій
В ньому, в кожному із нас,
Як і має бути.
Нам усім давно вже час
Це як слід збагнути.
Євген Ковальчук, 16. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
*****
Моє серде́нько повне смути,
Бо йде у нас війна,
Якої не повинно бути.
Це кожен добре зна.
Прийшла до нас усіх раптово
Війна – суцільне зло.
Щоб відсіч гідний дать, готово
У нас все не було.
Та рук не склали, не здалися
Ми ворогам своїм,
А всі до бою удалися
Сміливо, щоби їм
Наш край схопити не вдалося,
А нас всіх – підкорить.
Ми синє небо і колосся,
Під ним що майорить,
І далі будем захищати.
В нас рідний край один.
Це Україна – наша мати.
Вона – дочка, я – син
Її. Її усі ми – діти.
Ми разом всі – сім’я.
Час прийде. Будемо радіти
І він, й вона, ти, я
Тій перемозі, що здобудем
У цій страшній війні.
Її лиш згадувати будем,
У мирі жити. Дні
Ці світлі прийдуть в нас, настануть,
Як дні війни минуть,
Неначе білий сніг, розтануть,
У прірву упадуть
І більш не вернуться повіки.
Мир прийде в рідний край
Наш і залишиться навіки,
Війні поклавши край.
Євген Ковальчук, 16. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
*****
Коли мине війна,
Тоді, немов весна,
Прийде мир в наш край.
Ми всі його ждемо
Й б’ємось. Покладемо
Ми ворогам всім край.
Долаємо їх ми.
Щасливими ж людьми
Ми прагнемо всі жить
У рідному краю.
Здолавши у бою
Їх, ця настане мить.
Вона до нас прийде́.
А доти ще іде
Запеклий бій у нас
Супроти ворогів.
Себе, сестер, братів
У цей неле́гкий час
Ми захищаєм. Так,
Ми перемоги смак
Відчуєм, як її
Здобудем, принесем
І мир лиш приведем
До рідної сім’ї,
Той мир, в якому жить
Кожнісінькую мить,
Усе своє життя
У всій його красі
Ми будемо усі –
Вона, він, ти і я.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
Як горенько зазнав ти, не горюй,
А сил доклавши всіх, як слід працюй,
Аби його здолати назавжди
І замести за ним його сліди,
Щоб інше горенько по них, бува,
До тебе не дісталося. Слова,
Які висловлюють бажання те,
Не зроблять це за тебе. Непросте
Завдання це, але ти не здавайсь,
А виконать як слід його старайсь.
Знайди його спочатку джерело,
Звідкіль до тебе горе те прийшло.
Його знайшовши, винищ та простеж,
Що знищив. Як його не буде, теж
Не буде горя іншого повік,
З яким би коротав ти власний вік.
А горе нинішнє, що маєш ти,
Без того джерела уже рости
Не зможе більш. Його ж долай,
Аби покласти остаточний край
Йому, застосувавши всі знання,
Уміння, навики, які щодня
В своєму здобуваєш ти житті,
Як рішення приймаєш непрості.
В тім, що досягнеш власної мети,
Коли те горенько здолаєш ти,
І навіть сумніватися не смій,
Аби не справдитися долі злій,
А щоби ти щасливим був найбільш,
Роби все, що під силу, навіть більш.
Євген Ковальчук, 09. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
*****
З героїв тих, що воювали
У давнії часи
І рідну землю захищали –
Поля, гаї, ліси
І гори, й луки, і діброви,
Ми приклад беремо.
Про те не може бути й мови,
Що край свій ми здамо
Тим ворогам, які зі сходу
Прийшли, щоб захопить
Його і дух його народу
Своєму підкорить.
Цього не буде. Захищаєм
Хоробро рідний край,
А ворогів своїх долаєм,
Наближуючи край
Війни щодня і щогодини
У нелегкім бою
За світлу долю Батьківщини,
За Матінку свою,
За землю ту, де народились
І нині живемо.
В минулім від ярма
Звільнились і нині це ярмо,
Що впало, наче сніг із неба,
Ми скинемо також.
Для цього сил докласти треба
Усіх своїх. Отож
Їх докладаймо і долаймо
Своїх всіх ворогів!
Перемогти їм нас не даймо!
Хай як би не хотів
Їх ватажок, щоб Україна
Здалася, та вона
Не встане знову на коліна.
Війна ж мине страшна.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
Усяк на світі цім бажає
Лише щасливим бути,
Та чи зусиль він докладає,
Щоб щастя досягнути?
Адже воно само собою,
Неначе справжнє диво,
До нас повіки із тобою
Не прийде. Тож важливо
Не тільки мріяти-гадати
Про нього повсякчасно,
А слід належно працювати,
Аби жилось прекрасно,
Бо тільки праця допоможе
Його нам всім здобути.
Лиш з нею кожен дійсно зможе
Щасливим завжди бути.
Без праці ж бо не буде щастя.
Лиш нею ти здолаєш
В своїм житті усі нещастя,
Які, на лихо, маєш.
Із нею зможеш так зробити,
Щоб їх вже ввік не мати.
Якщо ж лиш будеш байди бити,
То й далі поживати
Із ними будеш та страждати
Прегірко без упину
І помочі даремно ждати
До самого загину.
Можливо, хтось і допоможе,
Хай раз, ну, може, двічі,
Але постійно він не зможе,
Погляньмо правді в вічі,
Тобі давати допомогу.
Своїх слід докладати
Зусиль і власную дорогу
До щастя прокладати
І нею йти, на ній долати
Усі ті перешкоди,
Що якось прийдеться стрічати,
Аби такої шкоди
Вони завдати не посміли,
Якої побороти,
Хай якби ми того не хтіли,
Яких зусиль, роботи
До того б ми не докладали,
Не вийде вже повіки,
Бо наслідки ті, що б ми мали,
Текли б, неначе ріки,
Які не вдасться зупинити,
Їх русло повернути
Назад для того, щоб не жити
Із ними, щоб їх збути.
Хай, може, їх нелегко буде
Здолать тим, хто не вміє,
Та перемогу той здобуде,
Хто здатись не посміє,
А буде засоби шукати
І способи, якії,
Як візьметься застосувати
Їх, наслідки лихії,
Які вони йому завдали,
Вони – то перешкоди,
Які шлях поперекривали
До щастя та свободи
Дістатися до нього, в змозі
Позбутись він їх, вдасться,
Якщо він їм на півдорозі
Покірливо не здасться.
Найлегше здатися нещастю,
Яке прийшлось зазнати,
Та щоби шлях відкрити щастю,
Потрібно працювати.
Євген Ковальчук, 09. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
Війна мине. Вона не буде
Постійно в нас іти.
А перемогу наш здобуде
Народ. І я, і ти,
Вона і він – це кожен знає.
Її жорстокий час
Іще трива, але минає.
Мине, то мирний час
У нашу Україну прийде.
Його яскраве та
Ласкаве сонце в небі вийде.
Та доти непроста,
А вкрай важкая та жорстока
У нас іде війна.
В душі журбота преглибока.
Її гризе вона.
Вона також і серце крає,
Неначе ніж. Страшна
Війна навколо нас триває,
Та скінчиться вона.
Війна мине. Вона розтане,
Мов сніг, неначе лід.
Тоді і мир у нас настане.
Його і південь, й схід,
І північ – наша Батьківщина
Вся матиме весь вік.
Війни ж мине страшна година
Й не прийде більш повік,
Як перемогу ми здобудем
У цім важкім бою.
Тоді й у мирі жити будем
У рідному краю.
Війна мине, нехай триває
Ще досі. Ворогів
Всіх край наш рідний подолає
Ущент навік-віків.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023
*****
Коли бажаєш щастя,
Натомість лиш нещастя
В своїм житті стрічаєш,
Коли лиш їх ти маєш,
Так просто не здавайся,
Позбутись їх старайся.
Лишень їм не корися,
А проти них борися.
Я вірю, що ти зможеш,
Що ти їх переможеш.
Можливо не відразу,
Але, якщо ні разу
Ти їм не піддасися,
В полон не віддасися,
Щоб перед ними гнутись,
То зможеш їх позбутись,
То зможеш їх здолати,
Навік їх геть прогнати,
Відваги й сил набравши,
Усіх зусиль доклавши
До того, бо всяк знає,
І сумніву немає
В тім, що без них нещастя
Не підуть, щоби щастя
На їхнє місце стало.
Бажати лиш замало.
Для того, щоби жити
Щасливо, слід робити
Тобі, та як належить.
Від тебе ж це залежить.
Євген Ковальчук, 08. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023
*****
Вся Україна нині, мов
На вістрі гострого ножа,
Тому що йде війна в ній знов,
Що кожен з нас вкрай зневажа.
Але її ми ведемо
Супроти наших ворогів
І край їй все ж покладемо,
До мирних дійдемо часів.
Ми з нетерпінням їх ждемо,
Одначе не лишень,
Бо ми й невпинно ідемо
До них вночі і вдень.
До миру дійдемо. Війні
Покладемо ми всі кінець.
Минуть її криваві дні.
Вони зведуться нанівець.
І сонце миру заблищить
І буде ніжно гріти нас,
А серденько, яке щемить
У цей війни жорстокий час,
Радітиме, що мир настав,
Той мир, якого кожен з нас
Чекав, а також наближав
Цей світлий, дивовижний час,
Із ворогами у бою
Воюючи, доклавши сил
Усіх, за земленьку свою,
Її лиш мирний небосхил
Чи тим, хто участь брав в бою,
Всім необхідним помагав,
Радіючи тим, що свою
Частинку перемоги вклав.
А перемога ця прийде́.
Здобудемо її всі ми.
Війна ж ця до кінця дійде́.
І буде завжди в нас лиш мир.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023