гострий як меч погляд
в мене безумовно
з твоїх очей
у темному метро,
коли відключать світло.
ти їси мене
як Аліса пиріжок,
і зростаєш, зростаєш бамбуком
прямо в серце моє.
про тебе говорять,
як про убогу в дірявому платті,
що руки тягнеш до мене,
як без мами народжена.
заплела мене в коси свої,
щоб не відпускати
чужим рукам на вдячність.
ти навмисне забула
мене у ванні на
човнику з жовтої качечки,
щоб прийшовши додому,
поглянула на мій
страждальний вигляд
і сказала: "яка дурепа! ледве не втопила!".
пофарбувалась в білявку,
щоб виправдати своє
"забула поставити будильник",
коли мені рано вранці
на роботу.
я знаю, що попав.
я знаю, що любиш,
дивись лише не придуши.
29 вересня. 01:08.
