Люся - славна молодиця,
Чогось гарного бажала,
Стала біля свого Гриця
І замріяно сказала:
-Як же добре в цьому світі!
Є чарівні скрізь куточки…
Хочу я в воді сидіти,
Походити по пісочку.
Десь у горах побродити
З рюкзаком, в легеньких шортах,
І цілющу воду пити
Із бюветів на курортах…
Мудрі речі перервала
Грицева розмова груба:
-Довго в хмарах ти літала,
Повертайсь на землю, люба.
Думкою далеко скачеш,
Тішишся дурниці кожній.
Ось пісок. Хіба не бачиш?
Чан без цементу - порожній.
Набирай он воду з діжки,
Будеш розчин колотити,
Заодно, помиєш ніжки,
Можеш личко освіжити.
В Люсі вирвалось зітхання,
Подавала цеглу Грицю…
Отаке в селі кохання,
Невичерпне, як криниця!
Дотепно! Ото таке воно кохання...Пригадалось мені,як ми з чоловіком колотили бетонний розчин,робили в хаті простінки...Вода теж пилася добре,бо то було літо...
Дякую. Катрусю! Гарного дня Вам і натхнення!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ми з чоловіком теж пройшли школу будівництва, освоїли всі види робіт! Щиро дякую, Ніночко, за такий чудовий коментар! Радісного, весняного Вам настрою! Дуже Вам рада!