Під самісіньким серцем, у шатах спідньої сорочки,
Дбайливо сховані, вмотані в хустку, ніс
колосочки...
Йшов через чорну ріллю, до села, через поле вже й хата...
Як же чекає голодна, зчорніла та спухла родина на тата...
Як бусинки ті, у темінь вікна, спрямовані чорні зіниці малого Іванка,
Вишневий листочок, у маренні чорного сну, зронила рукою, застигла Тетянка...
Кохана, красуня дружина, рідненька Наталка...
Рука, вже холодна, повисла, мов пліть, до останнього гріла під серцем малятко...
Йшов по ріллі, по рідній, своїй українській, родючій землі...
Ніс колосочки, для милої серцю дружини, для сина та дочки...
А ще до матусі один колосок треба буде віднести до ранку,
Дай Боже, лиш сонце на завтра всім разом побачить в фіранку...
Листопад, 2020
ID:
896263
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.11.2020 16:40:34
© дата внесення змiн: 26.11.2020 16:40:34
автор: Яремчук Олександр
Вкажіть причину вашої скарги
|
