Багряна кров омиє руки
І біль в зап'ястках майже зник.
Приємний холод огортає тіло,
А світ навколишній затих.
Я мить останню доживаю,
Її обрала я сама.
Нарешті вже я не страждаю,
Я з кола вирватись змогла.
І полечу над світом білим,
Полишу все, що вниз тягло,
Віддам життя за свою мрію,
Я лиш примара. Я вже ніхто.
