Блакитні небеса не поділити
І серце не розіб’єш на частини,
Малим шматком ціле не замінити,
Воно одне єдине у людини.
Не розтягнути мову, рідну хату,
Проміння сонячне не розділити.
Усе готове сонце зігрівати,
Дорогу у майбутнє освітити.
А може не потрібно це ділити?
Разом пліч-о-пліч щастя будувати,
Любов до ближніх над усе цінити
І ненависть у серці подолати.
Ламати мури, що з брехні постали,
Які ділили душі по живому,
Шляхи шукати, щоби об’єднали
І привели до батьківського дому.
Згадати, що у нас одне коріння.
Нам берегти його заповідали,
Крізь вир подій, минулі покоління,
Які за волю голови поклали.
Саме у єдності - велика сила.
Ілюзіям не довго панувати.
Земля, яка на світ нас народила
Не може свого тіла розірвати.
