Ми знову бачились вi снi,
Ми знову поруч по веснi,
Там на свiтанку, край вiкна,
Завмерла постать, то твоя.
Волосся груди прикривае,
Яке на сонцi палко грае,
В обiймах рук, твое плече,
I все в цiлому, то мое
Колись було, а зараз те,
Що я не хочу прокидатись,
Щоб не збентежить, не злякати
Цю мить напевно, чи тебе?
Адже прокинусь, буде зле
Вiд того що тепер, а зараз
Я розумiю як хто є,
Я сам собi зробив цей казус,
I зараз те, як воно є.
Ти поруч, лише у вicнi.
Ти поруч, лише по веснi.
