Місто – це рефлексія того, хто в нім живе
У пошуках тепла, у пошуку поживи.
Калюжа, може, люстро, обличчя все жене.
Розбовтують обличчя ці лише шалені зливи.
А душі наші схожі на вуличні стовпи.
На них – нашарування потертих оголошень.
Хтось,
десь,
колись,
для когось.
А тут є тільки ми:
На вхід у людське серце бракує всім запрошень.
І шепотом шипшин обмовилася осінь:
У вулику машин їй легше німувати.
Багряним пір’ям кленів і полум’ям дубів
У парку досхочу вона вже буде грати.
-----
Старий дім на Подолі спогади вивітрює.
Які такі там ролі були в його господарів?
Бубнявіють, наповнюють, пробуджують палітрами
Желейні лампи – вивіски. Це край сонливих обріїв.
21.10.2016 – 22.10.2016
