То не живе,що не болить
І не пульсує трафіком прибою,
Синусоіда наповненая кров"ю,
Субстанція великоі любові...блаженну мить
Ти не пізнаєш як не затремтить
Струна душі,очищена в двобої
У сірих днях у прі з собою,
Коли зумієш сонце в грудях засвітить
В розпуці Небо розірветься над тобою
Тисячі понівечиних юрбою,
Із серцем чистим з мрією-стрілою
Зійдуть чинити суд правдивою тропою...
І ні оден покари не мине:
Дамоклів меч висить над головою,
Стріла з натягненою тятивою,
І куля праведна мимо не промайне!
праведна...не промахне
