Хтозна – відколи люблю його безумовно.
Він хтозна – звідки приходить у мої сни
І чи зумисне чи дійсно лиш випадково
Потроху згладжує гострі мої кути.
В серці знедавна так сонячно, так просторо...
В серці розквітла незвична мені весна…
І не потрібне «потім» мені без нього,
Я б в тому «потім» - дихати не змогла.
І хоч – не – хоч я ніжнішаю на півслові
І вкотре вперше цілую його вуста…
Очі навпроти – то мій шоколадний колір,
А очі навпроти нього – то бірюза.
І хтозна – скільки відведено нам любові,
Усмішок спільних, обіймів на двох – хтозна…
Знаю лишень, що для себе я в нім вже сьогодні
Знайшла все те, про що й мріяти не могла...
