Е щось щемливе у сльозах.
Мабуть то сіль з’їдає очі...
Щось небезпечне у очах,
Що дуже тіло змити хоче.
Від нього серцю якось зле,
Від нього дихати не можна.
Якась отрута там живе
Живе і йти вона не хоче...
І руки падають у низ.
Долоні вже стискаються на скронях...
Молися, грішная, молись!
Не можна плакати спросоння!
